Сутнісна характеристика інтелектуального капіталу: структура та роль у стратегічному управлінні підприємств

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Європейський університет

Охрущак А.В., аспірант

м. Київ

Анотація

В епоху активного розвитку економіки знань все більшого значення набуває інтелектуальний капітал - сукупність нематеріальних активів особистості, які забезпечують створення вартості. Підприємства здійснюють стратегічне управління знаннями, вміннями та компетентностями людини, проводять їх постійну оцінку та вимірювання. Стратегії інтелектуального капіталу включають такі компоненти: розвиток знань (навчання, інновації, комунікація, компетенції, управління знаннями) та використання знань (в управлінні знаннями, нематеріальними активами та компетенціями). У статті розглядається сутність та структурні елементи, характеристики інтелектуального капіталу підприємств. Автором визначено ключову ціль розвитку інтелектуального капіталу - перетворення ресурсів у готові продукти, які мають ціннісні характеристики (свою вартість) і створювати додану вартість. Визначено, що основними структурними елементами та характеристиками інтелектуального капіталу є наступні:

1) нематеріальні активи: знання, здібності, вміння, навички, компетентності особистості;

2) матеріальні активи: створені за допомогою вище вказаних нематеріальних активів: інтелектуальна власність, яка є результатом практичного використання знань, здібностей, вмінь, навичок та компетентностей особистості.

Складовими інтелектуального капіталу є такі:

1) людський капітал;

2) клієнтський капітал;

3) організаційний (структурний) капітал, які в сукупності формують цінність та вартість підприємства на ринку.

У стратегічному управлінні підприємством надзвичайно велика роль інтелектуального капіталу: від наявності або відсутності, унікальності стратегії (плану дій, заходів) щодо управління розвитком та використанням знань залежить в цілому розвиток підприємства. Автором ідентифіковано наступні підходи до визначення інтелектуального капіталу підприємств: теоретико-економічний, ресурсний, ринково-вартісний, вартісний, балансовий підхід. Наведено такі ключові характеристики інтелектуального капіталу: матеріальні ресурси як основа його формування; ефект часової затримки (часовий лаг); ефект з нульовою сумою; закон зростаючої граничної віддачі.

Ключові слова: інтелектуальний капітал, структура інтелектуального капіталу, характеристики інтелектуального капіталу, вимірювання інтелектуального капіталу.

Abstract

Essential characteristics of intellectual capital: structure and role in strategic management of enterprises

Okhrushchak A.V., PhD Student, European University, Kyiv

In the era of active development of the knowledge economy, intellectual capital is gaining more and more importance - a set of intangible personal assets that ensure value creation. Enterprises carry out strategic management of knowledge, skills and competences of a person, carry out their constant assessment and measurement. Intellectual capital strategies include the following components: knowledge development (learning, innovation, communication, competences, knowledge management) and knowledge use (in knowledge management, intangible assets and competences). The article examines the essence and structural elements, characteristics of the intellectual capital of enterprises.

The author defines the key goal of intellectual capital development - the transformation of resources into finished products that have value characteristics (their value) and create added value. It was determined that the main structural elements and characteristics of intellectual capital are the following:

1) intangible assets: knowledge, abilities, skills, competences of the individual;

2) tangible assets: created with the help of the above- mentioned intangible assets: intellectual property, which is the result of the practical use of knowledge, abilities, skills, and competencies of an individual.

The components of intellectual capital are as follows:

1) human capital;

2) client capital;

3) organizational (structural) capital, which collectively form the value and value of the enterprise on the market.

In the strategic management of an enterprise, the role of intellectual capital is extremely large: the development of the enterprise as a whole depends on its presence or absence, the uniqueness of the strategy (action plan, measures) regarding the management of development and use of knowledge. The author identified the following approaches to determining the intellectual capital of enterprises: theoretical-economic, resource, market-value, value, balance approach. The following key characteristics of intellectual capital are presented: material resources as the basis of its formation; effect of time delay (time lag); zero- sum effect; the law of increasing marginal returns.

Keywords: intellectual capital, structure of intellectual capital, characteristics of intellectual capital, measurement of intellectual capital.

Постановка проблеми

Розвиток «нової економіки», головним чином у зв'язку з вагомим значенням інформації та знань, зумовлює зростання ролі та еволюцію концепцій щодо розуміння інтелектуального капіталу (ІК). Інтелектуальний капітал активно використовується в економічних, управлінських, технологічних і соціологічних дослідженнях та розробках. Сутність цієї економічної категорії розглядається через призму інформаційного суспільства, економіки знань, інформаційної економіки, мережевого суспільства, інновацій. Інтелектуальний капітал відіграє все більш важливу роль у визначенні вартості підприємства та ефективності національної економіки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В науковій літературі щодо інтелектуального капіталу увага зосереджена на визначенні, вимірюванні інтелектуального капіталу, його структурі та відображенні у фінансовій звітності. Зокрема проблематиці визначення сутності, ролі в управління підприємством інтелектуального капіталу присвячено праці: К.А. Андрющенко [1], Т.В. Бакіна [2], С.М. Ілляшенко [3], Г.Є. Мазнєв, С.О. Заїка, О.В. Грідін [4], К.А. Мамонов [5], Е.О. Панченко [6], В.Д. Пархоменко, А.О. Пархоменко [7], Х.І. Скоп [8], Н. Бреннан, Б. Коннелл [9], А. Брукінг, П. Борд, С. Джонс [10], Р. Дзіньковський [11], Л. Едвінссон, П. Салліван [12], Ф.Д. Мас, П.О.Д. Паблос, М. Массаро, Дж. Дюме [13], Р. Петлі, Дж. Гатрі [14], Г. Рус, А. Бейнбрідж, К. Якобсен [15], Т.А. Стюарт [16].

Мета статті полягала у дослідженні та ідентифікації сутнісних характеристик інтелектуального капіталу та його ролі у стратегічного управлінні підприємством.

Виклад основного матеріалу

Інтелектуальний капітал (від лат. mtellectus - розум, розумова здатність людини, capitalis - домінуючий, основний, головний) являє собою сукупність інтелектуальних вмінь та навичок, ресурсів, які використовує особистість у власній діяльності з різними цілями: отримання винагороди за працю, створення вартості, інтелектуальних продуктів та їх комерціалізації та інші.

Основна ціль інтелектуального капіталу - перетворення ресурсів у готові продукти, які мають ціннісні характеристики (свою вартість) і створювати додану вартість [1].

Л. Едвінсон та П. Салліван [12] визначають інтелектуальний капітал наступним чином: це запас цілеспрямованої організованої інформації (знань), яку організація може використовувати для власних продуктивних цілей. Проте наявності запасу знань (інтелектуального капіталу) недостатньо для розуміння та пояснення цінності багатьох компаній на ринку. Саме здатність компаній використовувати свій інтелектуальний капітал забезпечує більшу вартість та прибутковість. Управління інтелектуальним капіталом - сфера діяльності, що розвивається. На початку своєї еволюції дві дуже різні точки зору виникли як важливі напрямки для управління. Першим був фокус на створенні вартості. Організації, які мали на увазі створення цінності, як правило, зосереджували свою управлінську енергію на людському капіталі фірми: як він організований, як ним керують, як створюються знання та як вони створюють цінність для фірми. Друга перспектива управління інтелектуальним капіталом стосується компаній, зацікавлених у видобутку вартості. Компанії, зосереджені на отриманні вартості (або прибутку), спрямовують свою енергію на інтелектуальні активи фірми: інтелектуальну власність і комерційні нематеріальні активи. Як показує дослідження Р. Дзіньковскі [11], управління фірми інтелектуальним капіталом забезпечує від 50% до 90% створення вартості.

Т. Стюарт визначає інтелектуальний капітал як інтелектуальний матеріал, що включає в себе знання, досвід, інформацію, інтелектуальну власність і бере участь у створенні цінностей. Тобто є колективною розумовою енергією [16]. Л. Едвінссон та інші [13] визначає інтелектуальний капітал як особливе поєднання людського капіталу (реальних та потенційних інтелектуальних здібностей, відповідних навичок працівників компанії) і структурного капіталу (складників капіталу компанії: бізнес-процеси, зв'язки зі споживачами, імідж, бренди, програмне забезпечення, IT-системи). Поєднання людського та структурного капіталу визначає здатність фірми трансформувати нематеріальні активи (знання, вміння, навики, досвід) в ресурси, з допомогою яких створюється багатство та вартість за рахунок особливого ефекту від «множення» людського капіталу на структурний [13].

До складових елементів інтелектуального капіталу включають людський капітал у вигляді сукупності знань, здібностей та практичних навичок працівників компанії, моральних цінностей, культури праці, та структурний капітал: комп'ютерна техніка, програмне забезпечення, організаційна структура тощо [4].

Згідно дослідження Н. Бренанна та Б. Коннелла [9], інтелектуальний капітал включає в себе: людський капітал, організаційний капітал, клієнтський капітал, поєднання яких створює вартість фірми. Л. Едвінссон характеризує інтелектуальний капітал як сукупність людського капіталу та структурного капіталу, включаючи клієнтський капітал.

Е. Брукінг та інші [10] формулюють інтелектуальний капітал як сукупність нематеріальних активів, які можуть бути використані для створення вартості і без яких компанія не може існувати і розвивати конкурентні переваги. При цьому складовими елементами інтелектуального капіталу вчені називають людські активи, представлені у вигляді сукупності знань співробітників підприємства, їх творчих здібностей, уміння вирішувати проблеми, лідерські якості, підприємницькі й управлінські навички, інтелектуальну власність, інфраструктурні та ринкові активи [10].

Основними структурними елементами та характеристиками інтелектуального капіталу визначимо наступні:

1) нематеріальні активи: знання, здібності, вміння, навички, компетентності особистості;

2) матеріальні активи: створені за допомогою вище вказаних нематеріальних активів: інтелектуальна власність, яка є результатом практичного використання знань, здібностей, вмінь, навичок та компетентностей особистості.

Р. Дзінковські виділяє такі компоненти інтелектуального капіталу [11]:

1) людський капітал: ноу-хау, освіта, знання, пов'язані з роботою, підвищення кваліфікації, робочі компетенції, підприємницький талант, інновативність, проактивні та реактивні здібності;

2) клієнтський капітал: бренди, лояльність клієнтів, назва компанії, канали дистрибуції, бізнес-співпраця, ліцензійні угоди, контракти, франшизи;

3) організаційний (структурний) капітал: а) інтелектуальна власність: патенти, права на дизайн, комерційні секрети, торгові марки; б) активи інфраструктури: філософія менеджменту, корпоративна культура, процеси управління, інформаційні системи, мережеві системи, фінансові відносини.

В літературі з початку 60-х років ХХ ст. вивчаються ознаки та характерні риси інтелектуального капіталу, що зумовило розвиток відповідних теорій та підходів до його розуміння. Серед поширених підходів до визначення цієї економічної категорії - теоретико-економічний, який трактує поняття як сукупність теоретичних знань, вмінь, навиків та компетентностей фахівців у різних сферах життєдіяльності. В літературі також існує ресурсний підхід до визначення інтелектуального капіталу, що набув поширення після 1990-х років завдяки тому, що сукупність інтелектуальних ресурсів людини забезпечувала створення вартості бізнесу та конкурентоспроможність організацій.

Ринково-вартісний підхід до розуміння інтелектуального капіталу передбачає, що завдяки людським ресурсам, правам на інтелектуальну власність, інфраструктурі та положенню компанії на ринку створюється вартість бізнесу.

Вартісний підхід передбачає, що інтелектуальний капітал виступає одним з чинників/факторів виробництва, а інтелектуальні активи, подібно до матеріальних ресурсів, характеризуються двома змінними: витратами та доходністю, які варто враховувати при розрахунку собівартості продукції та прибутку [6].

Балансовий підхід постулює про те, що інтелектуальний капітал можна визначити як різницю між ринковою та балансовою вартістю фірми завдяки наступним інтелектуальним ресурсам: технологія ведення бізнесу, досвід фірми на ринку, її імідж та репутація, кваліфікація персоналу, їх здібності, навики, знання, досвід, лояльність клієнтів. Зазначимо, що ділову репутацію фірми можна виміряти через обсяг гудвілу - нематеріального активу, вартість якого визначають як різницю між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства. З англ. «good will» визначається як престиж та включає інтелектуальні, ділові якості персоналу, його кваліфікацію, здатності до праці, інноваційних рішень.

Таким чином, теоретико-економічний підхід розглядає поняття та зміст інтелектуального капіталу в широкому контексті на макрорівні, тоді як ресурсний, ринково-вартісний та балансовий підходи в більш вузькому контексті - на мікрорівні, на рівня діяльності окремого суб'єкту господарювання.

Еволюція поглядів на сутність інтелектуального капіталу призвела до виникнення сучасної його концепції на основі поєднання ресурсного та ринково-вартісного підходів, які відображають вхідні та вихідні змінні ефективності діяльності підприємств. Вказані підходи побудовані на економічній теорії та працях Д. Рікардо та А. Маршалла [6]. Ресурсний підхід передбачає, що «володіння» унікальним організаційними здібностями використовувати, розвивати, створювати ключові компетентності призводить до виникнення здатності компанії до створення вартості. У межах цього підходу інтелектуальний капітал - це унікальний ресурс, який становить основу стійких конкурентних переваг компаній, коли вони отримують надприбуток як наслідок впровадження унікальної стратегії, що спрямована на збільшення вартості [6]. Зазначимо, що унікальність стратегії залежить від розвитку знань та їх використання на підприємстві (Рис. 1.), а саме: навчання, комунікації в цілях поширення знань, інновацій, ключових компетенцій, наявності нематеріальних активів, управлінням наявними знаннями.

Рис. 1. Модель інтелектуального капіталу. Джерело: [10; 14]

інтелектуальний капітал стратегічний управління

Причому конкуренти-суперники не здатні впровадити подібну стратегію, або вона не буде забезпечувати їм прибутковості. Слід відмітити, що у рамках ресурсної концепції інтелектуальний капітал вже має вартість і становить цінність для компанії як окремий її елемент [6]. Таким чином, роль інтелектуального капіталу у стратегічному управлінні підприємством надзвичайно велика: від наявності або відсутності, унікальності стратегії (плану дій, заходів) щодо управління розвитком та використанням знань залежить в цілому розвиток підприємства.

Ресурсний та вартісний підходи відображають інтелектуальний капітал з двох різних позицій, проте жодна з концепцій не визначає процеси та процедури створення вартості: як саме на вході ресурси перетворюються в результат компанії (виробничий, фінансовий) [6]. Для компенсації цього упущення, вчені розробили теорію інтелектуального капіталу (Intellectual Capital - Based View), яка покликана акцентувати увагу на якість ресурсів та на процеси створення вартості, надати практичні рекомендації менеджерам у її створенні. Саме Е. Брукінг, Т. Стюарт, Л. Едвінсон мали унікальний досвід управління інтелектуальним капіталом та одними з перших надали визначення цього поняття [10; 16].

У дослідженні Х.І. Скоп виділено наступні ключові характеристики інтелектуального капіталу [8]:

1. Нематеріальні ресурси, що формують умови для забезпечення конкурентних переваг, проте лише деякі з них містяться у фінансовій звітності та відповідно підлягають ідентифікації та вимірюванню. І справді, здібності та знання персоналу досить складно виміряти, як такі характеристики, як репутація, імідж, цінності. При цьому, можна оцінити динаміку та частку капітальних інвестицій у нематеріальні активи, як показано на прикладі України (табл. 1.), обсяг яких зріс на 8 912 млн. грн. у 2012-2022 роках, а частка на 1,65% до 4,8% у структурі капітальних інвестицій підприємств. Зокрема інвестиції у концесії, патенти, ліцензії, торговельні марки і аналогічні права скоротилися на 459 млн. грн., а у придбання програмного забезпечення зросли на 5487 млн. грн. за 2012-2022 роки.

Відмітимо, що оцінку цих ключових характеристик можливо також здійснити завдяки інформації, що міститься у фінансовій звітності компаній щодо: обсягів витрат на навчання та підвищення кваліфікації персоналу, обсягів витрат на інновації, дослідження та розробки, гудвіл, обсяг нематеріальних активів. До нематеріальних активів належать права використання майна, права промислової власності; права інтелектуальної власності, патенти, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комп'ютерне програмне забезпечення для верстатів тощо.

Таблиця 1

Динаміка капітальних інвестицій підприємств України у нематеріальні активи у 2012-2022 роках

Джерело: розраховано автором на основі [17]

Таблиця 2

Динаміка капітальних інвестицій підприємств у сфері телекомунікацій України у нематеріальні активи у 2012-2022 роках

Джерело: розраховано автором на основі [17]