Сутність механізмів прийняття публічних рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

СУТНІСТЬ МЕХАНІЗМІВ ПРИЙНЯТТЯ ПУБЛІЧНИХ РІШЕНЬ

Гнатюк Олександр Віталійович аспірант

Анотація

управління рішення публічний ухвалення

В статті розкрито сутність механізмів прийняття публічних рішень, специфіка яких полягає в тому, що ними розв'язуються проблемні питання на державному рівні, їх ухвалюють державні органи, оформляють у вигляді законодавчих документів, їх обов'язково мають виконувати всі, хто бере участь у правовідносинах. Визначено, що саме управлінське рішення можна розглядати як результат, який суб'єкт (орган) управління отримав, обираючи спосіб дії, націлений на те, щоб вирішити конкретне проблемне питання управління, це альтернатива, яку обрав керівник, зважаючи на його посадові повноваження та компетенцію, націлена на те, щоб досягти мети.

Наведено головні ознаки державно-управлінського рішення, а також основні моделі їх прийняття. З'ясовано головні вимоги, які стоять перед процесом, у ході якого розробляється управлінське рішення, які полягають у правомірності рішення, його обґрунтованості та оптимальності вибору, в чіткості й лаконічності, комунікативній вправності виконавців, часовій конкретності, оперативності, з якою буде виконане рішення. Наведено критерії щодо прийняття управлінських рішень.

Визначено головні фактори, які впливають на процес ухвалення управлінських рішень, зокрема ієрархія; цільові міжфункціональні групи; формальні правила та процедури; плани; горизонтальні зв'язки. Встановлено, що головні чинники, які впливають на ухвалення державно-управлінського рішення, полягають у тому. що варто врахувати цілі, які ставить об'єкт управління, в якості даних, якими володіє система комунікацій, завдяки якій об'єкт управління отримує рішення, в тому, наскільки ефективно реалізуються управлінські функції, що виявляються у: прогнозуванні, аналізі, організаційних діях, мотивуванні та контролюванні виконання рішення, а ще - в тому, що впроваджуються всі вищезгадані принципи, притаманні системному підходу. Наведено механізм прийняття управлінських рішень у системі публічного управління, який забезпечує вертикальний взаємозв'язок рівнів управління, а також горизонтальний зв'язок під час координування ухвалених рішень. Викладену схему ухвалення управлінських рішень можна застосовувати в ролі як простого, так і складного механізму співпраці у сфері менеджменту, який безпосередньо впливає на те, наскільки складними будуть затверджені рішення, а ще самі можливості їхнього впровадження в системі публічного управління.

Ключові слова: управлінське рішення, ознаки, моделі, фактори, механізм прийняття публічних рішень.

Annotation

Hnatiuk Oleksandr Vitaliiovych graduate student of the Department of Public Administration and Economics, V. I. Vernadsky Tavri National University, Kyiv

THE ESSENCE OF PUBLIC DECISION-MAKING MECHANISMS

The article reveals the essence of public decision-making mechanisms, the specificity of which is that they solve problematic issues at the state level, they are adopted by state bodies, formalized in the form of legislative documents, they must be followed by everyone who participates in legal relations. It was determined that the management decision itself can be considered as the result that the subject (body) of management obtained by choosing a course of action aimed at solving a specific problematic management issue, it is an alternative chosen by the manager, taking into account his official powers and competence, aimed at achieving the goal.

The main features of the state-management decision, as well as the main models of their adoption, are given. The main requirements facing the process during which a management decision is developed are clarified, which consist in the legality of the decision, its justification and optimality of the choice, in clarity and brevity, communicative skill of the executors, time specificity, efficiency with which the decision will be implemented. The criteria for making managerial decisions are given.

The main factors influencing the process of management decision-making are identified, in particular, hierarchy; target cross-functional groups; formal rules and procedures; plans; horizontal connections. It was established that the main factors affecting the adoption of a state-management decision are: that it is worth taking into account the goals set by the management object, as data possessed by the communication system, thanks to which the management object receives decisions, in how effectively management functions are implemented, which are manifested in: forecasting, analysis, organizational actions, motivating and controlling the implementation of the decision, and also in the fact that all the above-mentioned principles inherent in the system approach are implemented. The mechanism for making managerial decisions in the public administration system is presented, which ensures vertical interrelationship of management levels, as well as horizontal communication during the coordination of decisions. The described scheme of making management decisions can be used as both a simple and a complex mechanism of cooperation in the field of management, which directly affects how complex the approved decisions will be, as well as the very possibilities of their implementation in the public administration system.

Keywords: management decision, signs, models, factors, public decisionmaking mechanism.

Постановка проблеми

Системі публічного управління притаманна постійна динаміка. Можливість чітко планувати й оцінювати діяльність, здобувати соціально вагомі результати, націлені на те, щоб розвивати сучасне українське суспільство та вітчизняну економіку, обумовлена якісними управлінськими інструментами, розподілом ресурсів та аналізом того, наскільки ефективно вони були використані. Найактуальніше проблемне питання сучасної України полягає в поліпшенні роботи органів державної влади та якості рішень, ухвалених на державному рівні, в розподілі ресурсів таким чином, щоб досягти цілей, які містять головні програми, в оцінці того, наскільки вони ефективні.

Надзвичайно вагомою функцією нинішньої системи публічного управління є процес, у ході якого ухвалюються управлінські рішення, що водночас відіграє роль основи, на якій базується вся управлінська діяльність. Управлінське рішення в системі публічного управління є результатом того, як менеджмент здійснює конкретну управлінську роботу. Процес, під час якого ухвалюються рішення, лежить в основі публічного управління. Розуміння управлінських рішень можливе посередництвом процесу, під час якого їх розробляли та відбирали. Управлінське рішення можна розглядати як результат, який суб'єкт (орган) управління отримав, обираючи спосіб дії, націлений на те, щоб вирішити конкретне проблемне питання управління, це альтернатива, яку обрав керівник, зважаючи на його посадові повноваження та компетенцію, націлена на те, щоб досягти мети. Щодо рівня державного управління, варто зауважити, що в цьому ракурсі процес, у ході якого ухвалюються рішення, стає особливо актуальним, адже їхня вчасність та обґрунтованість впливає як на рівень ефективності роботи певного владного органу, провадження державної політики в тій чи іншій сфері або галузі, так і на стан добробуту населення. Змістовна й дуже явна та важлива ознака управлінського рішення полягає в його ухваленні тільки тоді, коли необхідне залучення всієї системи управління організацією та користування всіма її активними елементами.

Процес, під час якого ухвалюється управлінське рішення, - чи не найбільш важливий в управлінні. Від того, наскільки ефективне ухвалене рішення, цілком залежить, чи буде вся галузь публічного управління успішною. Публічному службовцеві необхідно розумітися на технологіях, які задіяні у виробленні, ухваленні, втіленні управлінських рішень, які незамінні для ефективного публічного управління, коли економічна обстановка є складною. У зв'язку з цим переконані, що питання сутності механізмів ухвалення публічних рішень актуальне.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Механізмами прийняття публічних рішень займалися такі науковці як В. Бакуменко, М. Білинська, А. Дєгтяр, Ю. Ковбасюк, Я. Лащук, М. Лесечко, В. Нікіфоренко, М. Орлів, Р. Рудніцька, Г. Ситник, Ю. Сурмін, О. Таньчук, В. Трощинський, В. Фурашев, А. Чемерис, В. Чередник, І. Яремко та інші.

Метою статті є розкриття сутності механізмів прийняття публічних рішень.

Виклад основного матеріалу

Існує залежність ефективної роботи органів державної влади від того, наскільки належно організовано процес, в ході якого ухвалюються та втілюються в життя публічні рішення. Разом з тим варто зауважити, що публічним рішенням притаманна наявність багатьох рівнів та різноплановості, вони є віддзеркаленням системно-структурної та функціональної специфіки, якою володіє конкретний державний орган. Через затвердження та впровадження публічних рішень можна сформулювати визначення самого процесу державного управління, який бачиться системою, котра містить узгоджені дії та функції державних владних органів, що мають на меті здобути державні цілі.

Термін «рішення» у юридичній науці з часом трансформувався і набув свого специфічного значення. В рамках діяльності посадових осіб органів державної влади рішення не обмежується тільки вибором можливого варіанта. Для державного правлінця, треба також вміти реалізувати управлінське рішення. Тобто, на сьогодні виділяють три стадії впровадження управлінського рішення: розробка, прийняття і реалізація державно-управлінських рішень, є основним результатом діяльності органів державним управлінням [1].

Вважаємо за необхідне визначити поняття «державно-управлінські рішення» та «механізми прийняття державно-управлінських рішень».

Поняття «державно-управлінські рішення» В. Бакуменко трактує як результат діяльності його суб'єктів, спрямованої на розв'язання певних проблем державного рівня, які, своєю чергою, асоціюються з відповідними управлінськими ситуаціями. На ситуаційний характер рішень указує й усталене їх визначення як вибору однієї з альтернатив, уважає вчений. Натомість прийняття та реалізація державно-управлінських рішень це процес вироблення та реалізації регулюючих, організуючих і контролюючих впливів у будь-яких сферах і галузях суспільства, що покладений в основу діяльності органів державної влади та управління. Його характеристики і властивості безпосередньо пов'язані з становленням і розвитком системи державної влади та суспільства й відображають як їх особливості, так і особливості відповідних державно-управлінських (суб'єкт-об'єктних, суб'єкт-суб'єктних і об'єкт-суб'єктних) відносин у часовому вимірі [2].

Не аналізуючи теорію ухвалення рішень, зауважимо, що в цілому рішення є вибором певної альтернативи під час того, як досягається встановлена мета, альтернатива ж - варіантом можливих дій, який унеможливлює вибір іншої дії. У зв'язку з тим, що ухвалення рішення - це одна з функцій управління та база, на якій ґрунтується управлінський процес, дамо визначення «управлінського рішення».

На думку А. Дєгтяр управлінське рішення є творчим актом суб'єкта управління, в результаті якого визначається, які в даній фактичній або проектованій виробничій обстановці варто розпочинати дії, щоб вирішити проблему, що виникла в процесі діяльності керованого об'єкта. При прийнятті державно-управлінських рішень у більшості випадків людина є об'єктом, суб'єктом і головним ресурсом управління, а цього не враховує системний аналіз, що використовується при прийнятті технічних рішень. Тому при розробці найважливіших державно-управлінських рішень, (таких, наприклад, як стратегія соціально-економічного розвитку), що визначають політику держави, використання системного підходу з людиною в центрі системи, що досліджується, є необхідною умовою забезпечення ефективного державного управління [3].

Спірним, на наш погляд, є визначення управлінського рішення Лесечко М.Д. як вибору керівником альтернативи у межах його посадових повноважень і компетенції, спрямованої на досягнення цілей організації [4]. Г. Ситник розглядає прийняття управлінських рішень як процес виконавчо-розпорядчої діяльності, спрямований на встановлення певних правил поведінки органів, організацій, посадових осіб і громадян [5].

Поняття «рішення» в сучасному житті дуже багатозначно. Воно розуміється і як процес, і як акт чи результат вибору. Основна причина неоднозначного трактування поняття «рішення» полягає в тому, що кожного разу у це поняття вкладається зміст, що відповідає конкретному напрямку події. Управлінське рішення - це результат вибору суб'єктом управління найкращої альтернативи, спрямованої на розв'язання певної управлінської проблеми. Зазвичай управлінське рішення формується у процесі вибору альтернативи, тому будь-яке рішення виступає певним підсумком управлінської діяльності, результатом обдумувань та аналізу відповідних дій і намірів, а також висновків, обговорень, прогнозувань, які направлені на реалізацію мети управління [6].

Рішення в системі державного управління дуже різноманітні, багаторівневі й мають різну владну силу. Одні з них приймаються на рівні вищих та центральних органів державної влади, спрямовуються на вирішення важливих проблем держави, інші ж є проміжними або допоміжними та приймаються на рівні або в межах відповідного суб'єкта управління. В свою чергу, державно-управлінські рішення - це усвідомлено зроблений суб'єктом державного управління вибір цілеспрямованого впливу на соціальну дійсність, який здійснено в установленому порядку та закріплено відповідним чином Саме тому, можна стверджувати, що управлінське рішення проявляє собою соціальний акт, підготовлений на основі аналізу альтернатив і прийнятої у встановленому порядку оцінки, що має директивне значення, який містить постановку цілей і обґрунтування засобів їх реалізації та організовує практичну діяльність суб'єктів і об'єктів управління, спрямовану на досягнення намічених цілей [7].

Водночас необхідно розкрити сутність поняття «державно-управлінське рішення».

Прийняття й реалізацію державно-управлінських рішень В. Нікіфоренко сприймає як одне ціле, що безпосередньо визначає сам процес державного управління, як систему узгоджених дій і функцій органів державної влади, спрямованих на досягнення державних цілей. Натомість під поняття управлінське рішення науковець розглядає вибір одного з варіантів дій, що виключає можливість вибору іншої дії у процесі досягнення поставленої мети [8]. В Енциклопедичному словнику з державного управління державно-управлінські рішення трактуються як акти соціального управління, за допомогою яких держава визначає підстави виникнення, зміни або припинення суспільних відносин, що регулюються [9].

На думку Орліва М.С., державно-управлінське рішення - це управлінське рішення, що приймається органом державної влади, його керівником з метою визначення і реалізації державних цілей, стратегій, політики, функцій держави, вирішення інших проблем державного рівня. У сучасній теорії прийняття управлінських рішень прийнято виділяти дві основні теорії: нормативну (або раціональну) теорію, зорієнтовану на нормативний бік прийняття рішень, та поведінкову або психологічну теорію, в якій виявляється і описується те, як суб'єкти управління в дійсності приймають і формують рішення. Відповідно до цього він виділяє три основні моделі прийняття рішень:

1. Класичну (суб'єкт прийняття рішення має повну вихідну інформацію для прийняття управлінського рішення; повну інформацію про всі можливі альтернативи, ймовірності їх настання та їх наслідки; раціональну систему упорядкування переваг за ступенем їх важливості; прагнення максимізувати кінцевий результат);

2. Поведінкову (суб'єкт прийняття рішення не має повної вихідної інформації для прийняття управлінського рішення; повної інформації про всі можливі альтернативи, ймовірності їх настання та їх наслідки; здатності або можливості передбачати наслідки реалізації кожної альтернативи);

3. Ірраціональну (рішення приймається без дослідження альтернатив) [Ю].

Дослідивши попередні наукові праці, рекомендуємо під загальним визначенням терміну «публічне рішення» розуміти результат, який отримав суб'єкт управління (орган державного управління), обираючи найкращу альтернативу управлінського впливу на об'єкт управління (орган державного управління нижчої ланки), в тому числі механізм, посередництвом якого він буде втілений і який має на меті здобути цілі суб'єктом управління. Ми вважаємо, що публічні рішення мають важливе значення для функціонування системи державного управління, вони сприяють досягненню мети дій. Ознакою початку процесу державного управління вважають період, коли змінюються безпекові умови, за яких працює чи розвивається об'єкт управління.

Аналізуючи поняття «державно-управлінське рішення» можна визначити основні його ознаки:

- спрямованість на вирішення проблем державного рівня;

- прийняття вищими або центральними органами державної влади;

- належність до державно-управлінських відносин (є їх складовими елементами); оформлення у вигляді законодавчих та інших нормативно-правових актів, політичних рішень (доктрини, стратегії, концепції, державна політика, державний бюджет), програмно-цільових документів (програм, проектів, сценаріїв, планів), організаційно-розпорядчих рішень (розпоряджень, доручень тощо);

- формування на їх основі державно-управлінських впливів;

- обов'язковість для виконання всіма передбаченими в них особами, підприємствами, організаціями, установами, органами державної влади;

- першочерговість забезпечення необхідними державними ресурсами [11].

Ухвалювати рішення в державному управлінні - означає отримувати результат роботи його суб'єктів, яка націлена на те, щоб розв'язати відповідні проблемні питання на державному рівні, котрі асоціюють із виникненням певних управлінських обставин. Про ситуаційні риси, притаманні рішенням, свідчить і стале їхнє формулювання, де йдеться про вибір однієї альтернативи. Дії, пов'язані з ухваленням рішень, займають центральну позицію в теорії управління. Вони володіють пов'язувальним характером стосовно інших функцій управління. На думку американського вченого Г. Гордона, прийняття рішень - це основа основ державного управління, як і всієї організованої людської поведінки [12].

Прийняття управлінського рішення в публічній сфері -- це усвідомлено зроблений публічним службовцем вибір цілеспрямованої дії на соціальну дійсність, які трансформуються в офіційній формі. Зазначимо, що існує більш широке поняття управлінського рішення. Це владна воля держави, яка має офіційно виражену форму, закріплена в діючих державних актах, що видаються державним органом або посадовою особою у відповідності до його компетенції і в межах своїх повноважень. Ухвалення державного рішення традиційно розглядається як етап добровільної дії, що здійснюється суб'єктом, наділеним державними повноваженнями, при виборі одного з існуючих варіантів досягнення бажаного результату планованих дій [13].

Досліджуючи наукові праці, можна з'ясувати, як розширено та вузько трактувати процес, під час якого ухвалюються державно-управлінські рішення. Розширене трактування ухвалення рішень містить державне управління в цілому, який акцентує як на процесі ухвалення, так і на етапах виконання, контролі за порядком їхнього впровадження та одержаних результатах. У вузькому розумінні ухвалення державно-управлінських рішень бачиться в ракурсі, де серед існуючих альтернатив обирається оптимальне рішення. Проте доречно брати до уваги, що процес, в ході якого ухвалюється рішення, охоплює як вибір оптимального варіанта, так і пошук альтернатив, встановлення, якими мають бути критерії, спосіб їх оцінити і т.д.

Головні вимоги, які стоять перед процесом, у ході якого розробляється управлінське рішення, полягають у правомірності рішення, його обґрунтованості та оптимальності вибору, в чіткості й лаконічності, комунікативній вправності виконавців, часовій конкретності, оперативності, з якою буде виконане рішення. Власне стадію ухвалення управлінських рішень складають сама розробка й оцінка того, якими є всі ймовірні управлінські рішення, та вибір найвдаліших напрямків дій. Крім того, встановлюють критерії, за якими обиратиметься оптимальне рішення та затверджують найбільш вдалий варіант рішення.

Головними критеріями щодо прийняття управлінських рішень є відповідність управлінського рішення переліку вимог, зокрема, прийняте рішення має бути всебічно обґрунтованим, повинно бути своєчасним, характеризуватись повнотою змісту, повинно мати збалансованість прав і базуватись на відповідальності управлінця на кожному рівні, бути погодженим з рішеннями, що прийняті раніше, високий рівня професіоналізму у керівника. Прийняття управлінських рішень має підкріплюватися попереднім економічним аналізом та багатоваріантним розрахунком [14].

Механізм прийняття управлінських рішень, уважає О. Таньчук, у публічному управлінні містить у собі систему суб'єктів, які приймають рішення, систему законодавчих норм та обмежень, на основі яких вони приймаються, а також функціональні зв'язки між певними суб'єктами рішення, систему забезпечення цього процесу інформацією, результати рішень, сприйняття рішень, ситуацію, у якій приймаються рішення [15].

Як зазначено у роботі В. Бакуменко, ефективність управлінських рішень визначається структурою управління і значною мірою залежить від урахування в сукупності цілей об'єкта управління, його особливостей, а також можливостей доведення цих рішень через діючу систему комунікацій [16].

Головні вимоги, які стоять перед процесом, у ході якого розробляється управлінське рішення, полягають у правомірності рішення, його обґрунтованості та оптимальності вибору, в чіткості й лаконічності, комунікативній вправності виконавців, часовій конкретності, оперативності, з якою буде виконане рішення. Під час ухвалення управлінських рішень застосовуються такі фактори: ієрархія; цільові міжфункціональні групи; формальні правила та процедури; плани; горизонтальні зв'язки. А суть власне технології, якою користуються, ухвалюючи управлінські рішення в системі публічного управління, проявляється через відповідний інструмент.

Водночас, як бачимо на рис. 1., завдяки першим трьом складовим можливий вертикальний взаємозв'язок рівнів управління, останнім трьом - горизонтальний зв'язок під час координування ухвалених рішень. Викладену схему ухвалення управлінських рішень можна застосовувати в ролі як простого, так і складного механізму співпраці у сфері менеджменту, який безпосередньо впливає на те, наскільки складними будуть затверджені рішення, а ще самі можливості їхнього впровадження в системі публічного управління.

Встановлено, що механізм прийняття управлінських рішень у публічній сфері визначає поєднання розподілу влади, а також управлінських технологій. Так, публічна служба оцінює і вирішує свої проблеми як інститут, який утворює форму правління і організації громадського порядку на певній території. Так, завдяки сформованій формі правління та організації громадського порядку на певній території, публічна служба, як свого роду інститут, оцінює та вирішує свої нагальні проблеми. В цьому плані прийняття рішень пов'язане з підтриманням відносин і спільної діяльності всіх публічних службовців з громадянами, а також застосування функцій держави, а це в свою чергу забезпечення безпеки населення, здійснення вищого суверенітету та інші функції. Водночас держава зосереджена на вирішенні проблем відтворення суспільних благ, стримування ринку, обмеження природних монополій, компенсації нерівності доходів, подолання інформаційного розриву в суспільстві та інших соціальних питань. Реалізація цих функцій демонструє, що керівний вплив держави пов'язаний з обмеженим колом об'єктів та вирішенням певних завдань [18].

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що головні чинники, які впливають на ухвалення державно-управлінського рішення, полягають у тому. що варто врахувати цілі, які ставить об'єкт управління, в якості даних, якими володіє система комунікацій, завдяки якій об'єкт управління отримує рішення, в тому, наскільки ефективно реалізуються управлінські функції, що виявляються у: прогнозуванні, аналізі, організаційних діях, мотивуванні та контролюванні виконання рішення, а ще - в тому, що впроваджуються всі вищезгадані принципи, притаманні системному підходу.

Рис. 1 Механізм прийняття управлінських рішень у системі публічного управління

Джерело: [17]

Таким чином, під час кризи гарантами публічного рішення виступають, зокрема, правовий, організаційний та структурно-функціональний інструменти державного управління. Аналіз не працює з іншими механізмами, які, ймовірно, також можуть підтримувати ухвалення та втілення публічних рішень під час кризи, які забезпечують державну безпеку, приміром, із політичним, інформаційним, ресурсним і т.д.

На підставі вищевикладеного можна прийти до висновку, що ухвалюються управлінські рішення в публічному управлінні із певною специфікою. Нинішньому управлінцеві не можна брати участь в ухваленні непідготовлених, поспішних рішень, користуючись тільки досвідом або інтуїцією, адже це може призвести до вкрай негативних наслідків, а відповідно - до зростання ризику, що організації та суспільна поведінка стануть нестабільними. Численні політичні, економічні, соціальні чинники володіють впливом на процес, під час якого ухвалюються управлінські рішення. А процесу ухвалення управлінських рішень в системі публічного управління притаманна значна багатогранність, адже він обумовлений співпрацею між суб'єктами господарювання та суб'єктами різних рівнів, наділених владними повноваженнями. У зв'язку з цим так важливо в нинішніх реаліях системно вдосконалювати механізми, задіяні під час ухвалення обґрунтованих управлінських рішень, застосовуючи оновлення економічних форм, фінансових інструментів, інноваційних механізмів, інформаційних технологій, аби їх залучити до цього творчого процесу.

Висновки

Таким чином, публічні рішення є результатом, який отримав орган державного управління, обираючи найкращу альтернативу управлінського впливу на об'єкт управління (орган державного управління нижчої ланки), в тому числі механізм, посередництвом якого він буде втілений і який має на меті здобути цілі суб'єктом управління. Специфіка державно-управлінських рішень полягає в тому, що ними розв'язуються проблемні питання на державному рівні, їх ухвалюють державні органи, оформляють у вигляді законодавчих документів, їх обов'язково мають виконувати всі, хто бере участь у правовідносинах. Процесу, під час якого розробляються, ухвалюються і впроваджуються управлінські рішення в органах державної влади, притаманна значна багатогранність, адже він обумовлений співпрацею між суб'єктами господарювання та суб'єктами різних рівнів, наділених владними повноваженнями. Стадії, в ході яких реалізуються управлінські рішення в органах публічної вдати, визначає технологія. Розробка управлінських рішень супроводжується пошуком, збором та обробкою інформації, що є актуальною, відбувається з'ясування проблеми, що потребують розв'язання. Ухвалюючи рішення, здійснюють вирішення певних управлінських ситуацій. Під час завершальної стадії уточнюють рішення, доводять їх виконавцям та контролюють виконання управлінських рішень.

Література

1. Фурашев В.М. Сутність та визначення поняття «рішення». Правова інформатика. 2013. № 1(37). С. 49-55.

2. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики: монографія. Київ: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.

3. Дєгтяр А. Системний підхід до прийняття державно-управлінських рішень. Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2002. Вип. 20. С. 192-196.

4. Лесечко М.Д., Чемерис А.О., Рудніцька Р.М. Психологія управлінських рішень і створення ефективних команд: навч. посібник. ЛРІДУ УАДУ, 2003. 100 с.

5. Ситник Г.П. Державне управління у сфері національної безпеки (концептуальні та організаційно-правові засади): підручник. Київ: НАДУ, 2012. 544 с.

6. Чередник В.А. Теоретична сутність поняття «управлінське рішення» та класифікація управлінських рішень. Економічний вісник університету. 2016. Вип. 31(1). С. 189-193.

7. Яремко І.І. Особливості прийняття та реалізації управлінських рішень в системі публічного управління. Міжнародний науковий журнал «Грааль науки». 2021. № 7. С. 57-61

8. Нікіфоренко В.С. Особливості прийняття державно-управлінських рішень у сфері прикордонної безпеки. Прикарпатський юридичний вісник. 2018. Вип. 2 (23). С. 194-198.

9. Ковбасюк Ю.В., Трощинський В.П., Сурмін Ю.П. Енциклопедичний словник з державного управління. Київ: НАДУ, 2010. 820 с.

10. Орлів М.С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: навч.-метод. матеріали. К.: НАДУ, 2013. 40 с.

11. Білинська М.М., Ковбасюк Ю.В. Прийняття управлінських рішень: організаційно-психологічний аспект: навч. посіб. К.: НАДУ, 2011. 232 с.

12. Gordon G. Public Administration in America: Fourth Edition. New York: St. Martins Press, inc., 1992. 560 p.

13. Лащук Я. М. Організаційний механізм прийняття управлінських рішень у публічній сфері. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 16. С. 113-117.

14. Фурашев В.М. Сутність та визначення поняття «рішення». Правова інформатика. 2013. № 1(37). С. 49-55.

15. Таньчук О.А. Ефективні рішення у публічному управлінні: дис.... канд. наук держ. упр.: 25.00.01. «Теорія та історія державного управління». Київ: КНУ ім. Т. Шевченка, 2016. 224 с.

16. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики: монографія. К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328 с.

17. Яремко І.І. Особливості прийняття та реалізації управлінських рішень в системі публічного управління. Міжнародний науковий журнал «Грааль науки». 2021. № 7. С. 57-61.

18. Лащук Я. М. Організаційний механізм прийняття управлінських рішень у публічній сфері. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 16. С. 113-117.

References

1. Furashev, V.M. (2013). Sutnist ta vyznachennia poniattia «rishennia» [The essence and definition of the concept of "decision"]. Pravova informatyka - Legal informatics, 1(37), 49-55 [in Ukrainian].

2. Bakumenko, V.D. (2000). Formuvannia derzhavno-upravlinskykh rishen: Problemy teorii, metodolohii, praktyky [Formation of state-management decisions: Problems of theory, methodology, practice]. Kyiv: Vyd-vo UADU [in Ukrainian].

3. Diehtiar, A. (2002). Systemnyi pidkhid do pryiniattia derzhavno-upravlinskykh rishen [Systematic approach to making state-management decisions]. VisnykNatsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav - Bulletin of the National University of Internal Affairs, 20, 192-196 [in Ukrainian].

4. Lesechko, M.D., Chemerys, A.O., & Rudnitska, R.M. (2003). Psykholohiia upravlinskykh rishen i stvorennia efektyvnykh komand [Psychology of management decisions and creation of effective teams]. LRIDU UADU [in Ukrainian].

5. Sytnyk, H.P. (2012). Derzhavne upravlinnia u sferi natsionalnoi bezpeky (kontseptualni ta orhanizatsiino-pravovi zasady) [State management in the field of national security (conceptual and organizational and legal foundations)]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

6. Cherednyk, V.A. (2016). Teoretychna sutnist poniattia «upravlinske rishennia» ta klasyfikatsiia upravlinskykh rishen [The theoretical essence of the concept of "management decision" and the classification of management decisions]. Ekonomichnyi visnyk universytetu - Economic Bulletin of the University, 31(1), 189-193 [in Ukrainian].

7. Yaremko, I.I. (2021). Osoblyvosti pryiniattia ta realizatsii upravlinskykh rishen v systemi publichnoho upravlinnia [Peculiarities of making and implementing management decisions in the public administration system]. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal «Hraal nauky» - International scientific journal "Grail of Science", 7, 57-61 [in Ukrainian].

8. Nikiforenko, V.S. (2018). Osoblyvosti pryiniattia derzhavno-upravlinskykh rishen u sferi prykordonnoi bezpeky [Peculiarities of state-management decision-making in the field of border security]. Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk - Carpathian Legal Gazette, 2 (23), 194-198 [in Ukrainian].

9. Kovbasiuk, Yu.V., Troshchynskyi, V.P., & Surmin, Yu.P. (2010). Entsyklopedychnyi slovnyk z derzhavnoho upravlinnia [Encyclopedic dictionary of public administration]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

10. Orliv, M.S. (2013). Pidhotovka i pryiniattia upravlinskykh rishen [Preparation and making of managerial decisions]. K.: NADU [in Ukrainian].

11. Bilynska, M.M., & Kovbasiuk, Yu.V. (2011). Pryiniattia upravlinskykh rishen: orhanizatsiino-psykholohichnyi aspekt [Management decision-making: organizational and psychological aspect: teaching]. K.: NADU [in Ukrainian].

12. Gordon, G. (1992). Public Administration in America: Fourth Edition. New York: St. Martins Press, inc. [in English].

13. Lashchuk, Ya. M. (2021). Orhanizatsiinyi mekhanizm pryiniattia upravlinskykh rishen u publichnii sferi [Organizational mechanism for making managerial decisions in the public sphere]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, 16, 113-117 [in Ukrainian].

14. Furashev, V.M. (2013). Sutnist ta vyznachennia poniattia «rishennia» [The essence and definition of the concept of "decision"]. Pravova informatyka - Legal informatics, 1(37), 49-55 [in Ukrainian].

15. Tanchuk, O.A. (2016). Efektyvni rishennia u publichnomu upravlinni [Effective solutions in public administration]. Candidate's thesis. Kyiv: KNU im. T. Shevchenka [in Ukrainian].

16. Bakumenko, V.D. (2000). Formuvannia derzhavno-upravlinskykh rishen: Problemy teorii, metodolohii, praktyky [Formation of state-management decisions: Problems of theory, methodology, practice]. Kyiv: Vyd-vo UADU [in Ukrainian].

17. Yaremko, I.I. (2021). Osoblyvosti pryiniattia ta realizatsii upravlinskykh rishen v systemi publichnoho upravlinnia [Peculiarities of making and implementing management decisions in the public administration system]. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal «Hraal nauky» - International scientific journal "Grail of Science", 7, 57-61 [in Ukrainian].

18. Lashchuk, Ya. M. (2021). Orhanizatsiinyi mekhanizm pryiniattia upravlinskykh rishen u publichnii sferi [Organizational mechanism for making managerial decisions in the public sphere]. Investytsii: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, 16, 113-117 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru