Тригери розвитку курортно-рекреаційної сфери: публічно-управлінський аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тригери розвитку курортно-рекреаційної сфери: публічно-управлінський аспект

Васютинська Людмила Анатоліївна к.е.н., доцент, Національний університет «Одеська політехніка», м. Одеса

Коєва Христина Олександрівна Завідувач Українського державного центру стандартизації і контролю якості природних і преформованих засобів, ДУ "Український НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України", м. Одеса, аспірант, Національний університет «Одеська політехніка», Одеса

Анотація

Стаття присвячена поглибленню теоретичних основ публічного управління курортно-рекреаційною сферою, виявленню тригерних точок її розвитку та визначенню напрямків їх подолання. У рамках дослідження з'ясовано, що особливість розвитку курортно-рекреаційної сфери в Україні визначається значними запасами природних лікувальних ресурсів, кожний з яких є винятковим природним об'єктом та може використовуватись як основний лікувальний та оздоровчий фактор на усіх типах курортів. На основі порівняльного аналізу понять «державне управління курортно- рекреаційною сферою» та «державне регулювання курортно-рекреаційною сферою» обґрунтована доцільність розглядати предмет дослідження через призму інтегрованої моделі механізму публічного управління курортно- рекреаційною сферою, яка поєднує у собі особливості просторового та галузевого розвитку. З'ясовано, що держава політика, повинна сприяти розвитку курортно-рекреаційної сфери через механізм державного регулювання, а ефективне і раціональне використання природно-лікувальних ресурсів забезпечуватиметься через механізми публічного управління. Проаналізовано проблематику розвитку курортно-рекреаційної сфери та визначено блоки завдань, які пов'язані з об'єктивною необхідністю проведення курортологічного обстеженнятериторій України. Ці завдання спрямовані на розв'язання питань щодо формування інформаційно- аналітичного підґрунтя для здійснення державного контролю за якістю й раціональним використанням рекреаційних ресурсів, а також проведення моніторингу й оцінювання рекреаційного потенціалу регіонів. В процесі дослідження проаналізовано проблематику, яка торкається правового забезпечення механізму публічного управління в курортно-рекреаційній сфері. З'ясовано, що розв'язання проблем, які виникли, у більшому ступеню залежить від осучаснення низки нормативно-правових актів з огляду на сьогоденні реалії. публічне управління курортний рекреаційний

Ключові слова: механізми публічного управління, державне управління курортно-рекреаційною сферою, державне регулювання курортно-рекреацій¬ної сфери,рекреаційні ресурси, рекреаційний потенціал.

Vasyutynska Lyudmyla Anatolyivna PhD in Economic, Associate Professor,Odesa Polytechnic National University, Odesa

Koieva Khrystyna Oleksandrivna postgraduate, Odesa Polytechnic National University, Odesa, Odesa Region, Leader of Ukrainian State Center of Standardization and Control of Quality of Natural and Formed Facilities, SI «Ukrainian Research Institute of Medical Rehabilitation and Resort Therapy of the Ministry of Health of Ukraine», Odesa,

TRIGGERS FOR THE DEVELOPMENT OF THE RESORT AND RECREATIONAL SPHERE: PUBLIC MANAGEMENT ASPECT

Abstract. The article is devoted to deepening the theoretical foundations of public administration of the resort and recreation sector, identifying the trigger points of its development and determining the ways to overcome them. The study found that the peculiarity of the development of the resort and recreation sector in Ukraine is determined by significant reserves of natural healing resources, each of which is an exceptional natural object and can be used as the main therapeutic and health-improving factor at all types of resorts. On the basis of a comparative analysis of the concepts of "public administration of the resort and recreation sphere" and "state regulation of the resort and recreation sphere", the author substantiates the expediency of considering the subject of research through the prism of an integrated model of the mechanism of public administration of the resort and recreation sphere, which combines the features of spatial and sectoral development. It is found that the state policy should promote the development of the resort and recreational sphere through the mechanism of state regulation, and the efficient and rational use of natural and therapeutic resources will be ensured through the mechanisms of public administration. The article analyses the issues of development of the resort and recreation sphere and identifies blocks of tasks related to the objective need for a resort survey of the territories of Ukraine. These tasks are aimed at resolving issues related to the formation of an information and analytical basis for the State control over the quality and rational use of recreational resources, as well as monitoring and evaluation of the recreational potential of regions. In the course of the study, the author analyses the issues related to the legal support of the mechanism of public administration in the sphere of resort and recreation. It is established that the solution of the problems that have arisen depends to a greater extent on the modernisation of a number of regulatory legal acts, taking into account today's realities.

Keywords: mechanisms of public administration, state management of the resort and recreational sphere, state regulation of the resort and recreational sphere, recreational resources, recreational potential.

Постановка проблеми

Курортно-рекреаційна сфера України базується на санаторно-курортному комплексі та великій кількості різноманітних природних лікувальних ресурсів, які є основним курортоутворюючим фактором перетворення України в туристично привабливу країну. Приватні інвестиції у розвиток цього сектору туризму не визначаються значними обсягами з причин підвищеної ризиковості реалізації таких проектів. Однак значущість курортно-рекреаційної сфери в України з огляду на викликисьогодення є досить великою, адже потреби в реабілітації військовослужбовців й українського населення, що потерпало від наслідків воєнних дій, неуклінно зростають, а відтак й необхідність використання механізмів публічного управління у курортно-рекреаційнійсфері, адаптованих до сучасних реалій, набуває своєї актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Механізм державного регулювання у формуванні та розвитку сучасної курортно-рекреаційної сфери висвітлювався у багатьох роботах вітчизняних науковців, серед яких: Антоненко І.Я., Безверхнюк Т.М., Близнюк А.С., Домбровська С.М., Майстро С.В., Мельник І.Л., Яцук Н.В. та ін.

Метою статті є поглиблення теоретичних основ публічного управління курортно-рекреаційною сферою, виявлення тригерних точок її розвитку та визначення напрямків їх подолання.

Виклад основного матеріалу

Курортно-рекреаційна сфера України базується на санаторно-курортному комплексі та великій кількості різнома¬нітних природних лікувальних ресурсів, які є основним курортоутворюючим фактором. Розвиток цього напрямку визначаються одним із стратегічних напрямків перетворення України в туристично привабливу країну[1].

Індустрія туризму та розвиток курортів дозволяє з успіхом вирішувати низку проблем економічного зростання в країнах, що розвиваються, і розвинених країнах, створює додаткові робочі місця, підвищуючи рівень життя населення, є важливим джерелом надходження іноземної валюти, яка використовується для покриття бюджетних дефіцитів та виступає одним з напрямів експорту.

Особливість розвитку курортно-рекреаційної сфери в Україні визначається значними запасами природних лікувальних ресурсів, кожний з яких - це винятковий природній об'єкт й може використовуватись як основний лікувальний та оздоровчий фактор на усіх типах курортів (бальнеологічні, грязьові, бальнеогрязьові, кліматичні). Проте значний потенціал туристично- рекреаційних ресурсів ще не є гарантом успішного розвитку курортно- рекреаційної сфери [2].

Згідно ст. 6 Закону України «Про курорти» [3] до природних лікувальних ресурсів належать мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропа лиманів та озер, морська вода, природні об'єкти і комплекси із сприятливими для лікування кліматичними умовами, придатні для використання, медичної реабілітації та профілактики здоров'я.

Визначаючи роль рекреаційних природних ресурсів у розвитку туризму, автори акцентують увагу на їх унікальній цінності для суспільства та визначає останні як фактор розвитку економічної діяльності [4], підкреслюючи у своїх дослідженнях, що саме унікальність природних ресурсів має бути покладена в основу розвитку курортно-рекреаційної сфери через їх раціональне використання. Проте є сенс розширити бачення автора,зважаючи на те, що рекреаційні ресурси необхідно використовувати не тільки раціонально, але й ефективно. Цю проблематикуварто розв'язувати саме через використання механізмівпублічного управління та державного регулювання.

Порівнюючи поняття «державне управління курортно-рекреаційною сферою» та «державне регулювання курортно-рекреаційною сферою», Н. В. Яцук зауважує, що перше визначає мету соціально-орієнтованої економіки, в той час, якдруге є системою заходів з урегулювання відхилень у процесі досягнення цієї мети [5].

Вважається за доцільне порівняння вищезазначених понять здійснювати з огляду на складові механізмів державного управління та державного регулювання. Аналіз літературних джерел показав, що існує певна неоднозначність щодо трактувань цих понять. Зокрема, Н.А. Близнюк акцентує увагу на тому, що «практика державного регулювання рекреаційної сфери в умовах розвитку інституціонального середовища має базуватися та узгоджуватися з принципами та методами державного регулювання економіки, які ґрунтуються на методології державного управління» [6].

Досліджуючи наведені підходи до розмежування аналізованих трактувань, можна поміти, що існує певна неоднозначність. Якщо порівнювати понятійний апарат «державне регулювання» та «державне управління» без прив'язки до галузевих особливостей, то можна дійти висновку, що в основному автори виходять з методології дедукції, тобтовід загального дочасткового. Перше відноситься до розкриття суті поняття «державне регулювання», яке є ширшим за змістом, а друге - до поняття «державне управління» як вужчого з акцентом на прикладний характер.

Як вважають С.В. Майстро і С.М. Домбровська, сутність державного регулювання курортно-рекреаційної сфери доцільно розкривати через «сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу органів державної влади на розвиток туристичної галузі і створення умов для ефективної співпраці органів державної влади, місцевого самоврядування та приватного сектора щодо розвитку туризму через різні механізми: адміністративні, організаційні, економічні, правові, екологічні тощо» [7, с. 43-44]. В суть поняття державного управління сферою рекреаційного туризму автори вкладають управлінський контекст з огляду на делегування повноважень органам державної влади і місцевого самоврядування щодо надання рекреаційних послуг відповідно до пріоритетів державної політики в галузевому і просторовому сенсі [7, с. 55].

На думку низки українських авторів публічне управління варто трактувати через призму поєднаних у трикутнику складових «врядування, адміністрування, менеджменту» [8]. Комплексний підхід у тлумаченні публічного управління з позиції зазначених авторів розкриває його понятійну багатоаспектність.

Приймаючи запропонований вище підхід за основу, доцільно застосуватиінтегровану модель механізму публічного управління туристично- рекреаційною сферою, поєднуючи особливості просторового та галузевого розвитку курортно-рекреаційної сфери.

У практичному сенсі ці питання знаходять виявлення у проблематиці щодо збільшення курортно-туристичних потоків у регіонах, які можуть вплинути на погіршення їх екосистеми. Тому за допомогою механізмів публічного управління такі проблеми мають вирішуватися у найефективніший спосіб, наприклад, через визначення максимальної пропускної здатності без шкоди довкіллю та історико-культурній спадщині країни. Однак сучасні реалії висувають нові ризики, які пов'язані з наслідками ракетних атак та бойових дій з боку країни-агресора. Отже, для визначення перспектив розвитку курортно-рекреаційної сфери вектор державної політики має спрямовуватися на створення сприятливого інвестиційного клімату з метою залучення іноземних інвестицій.

Законом України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць» сфера туризму визначена одним з пріоритетів державного інвестування [9]. Фокус уваги реалізації інвестиційної політики держави зосереджується, зокрема, на будівництві курортно-рекреаційних об'єктів та об'єктів туристичної інфраструктури. Однак, варто зазначити, що інвестиції у розвиток туристично-рекреаційної сфери визначаються великими обсягами вкладень у зв'язку з розгалуженою системою характерних та супутніх послуг [10]. Крім того, специфіка використання рекреаційних ресурсів потребує постійного вливання значних обсягів інвестицій в розвиток курортно-рекреаційної інфраструктури, а відтак це питання повинно вирішуватися через створення сприятливого інвестиційного клімату з використанням важелів й інструментів державного регулювання. Зокрема, мова може йти про податкові важелі для великих інвестиційних проєктів.

На думку Н.А. Нагірної, переваги інвестування курортно-рекреаційної сфери, як на те вказує закордонний досвід, полягають у постійно зростаючому попиті на рекреаційний продукт [11]. Статистика підтверджує висунуту тезу, зважаючи на те, що за період 2018-2021 років частка реакційної галузі у світовому ВВП склала 9% при щорічних середніх темпах зростання 8-9 % [12]. Українська туристична індустрія у ВВП за аналогічний період склала 7 % [13]. Проте в Україні спостерігався нестійкий попит на рекреаційні послуги. За даними WTTC (World Travel & Tourism Council) тенденція відвідувань іноземними рекреантами українських туристично-рекреаційних комплексів впродовж 2010-2019 років знизилася на 37 % [13].Серед причин такого становища можна назвати й низьку популяризацію українських курортів, й обмеженість інформації щодо їх привабливості з огляду на наявність широкого спектра природних лікувальних ресурсів, але не менш впливовим деструктивним чинником стала анексія та окупація українських територій у 2014 році.

Як зауважує Ю. Солодовник, наявність значних запасів рекреаційних ресурсів з унікальними оздоровчими й лікувальними властивостями, якими володіє Україна, хоча і формує потужний рекреаційний потенціал держави, але відсутність дієвих механізмів державного регулювання і публічного управління курортно-рекреаційною сферою не дозволяє його використовувати у повній мірі [14].

Уточнюючи думку попереднього автора, А.С. Близнюк відмічає, що причинами нестабільної динаміки розвитку курортно-рекреаційної сфери й нераціонального використання рекреаційних ресурсів є деякий законодавчий вакуум у стратегії розвитку ринку рекреаційних послуг [15].

На даний час пряме публічне управління розвитком курортно- рекреаційної сфери здійснюється Міністерством охорони здоров'я України й Державним агентством розвитку туризму України, діяльність якого спрямо¬вується Кабінетом Міністрів України через Міністерство інфраструктури.

Держава політика повинна сприяти розвитку курортно-рекреаційної сфери через механізм державного регулювання, а ефективне і раціональне використання природно-лікувальних ресурсів забезпечуватиметься через механізми публічного управління. Якщо перший спрямований на досягнення оптимальних пропорцій в соціально-економічній системі держави, то другий - на реалізацію стратегій галузевого та територіального розвитку.

Рішення поставлених задач потребує виявлення проблематики сучасного розвитку курортно-рекреаційної сфери з огляду на публічно- управлінський аспект та визначення напрямків щодо її розв'язання.

Перший блок завдань пов'язаний з об'єктивною необхідністю проведення курортологічного обстеження територій України з метою ревізійної оцінки сучасного стану природних лікувальних ресурсів та розробки рекомендацій щодо напрямківй обсягів їх медико-біологічної оцінки задля можливості використання у лікувальній практиці, розвитку оздоровчого туризму в Україні, обґрунтуванні клопотань щодо створення курортів місцевого і державного значення.

Результати такого обстеження стануть інформаційним підґрунтям для розроблення стратегічних пріоритетіврозвитку держави, регіонів та об'єднаних територіальних громад.

Другий блок завдань спрямований на вирішення проблем щодо забезпечення сталого розвитку існуючих курортних дестинацій. З огляду на тимчасову втрату досить потужного природно-рекреаційного потенціалу у зв'язку занексією АР Крим та окупацією частини інших областей України (Донецька обл., Луганська обл., Херсонська обл., Запорізька обл.). необхідноздійснювати популяризацію тих курортів країни, які відповідають вимогам чинних нормативних документівв курортно-рекреаційній сфері та провели усі необхідні дослідження природних лікувальних ресурсів щодо можливості їх практичного використання. Це спонукає заклади курортно- рекреаційної сфери до здорової конкуренції на ринку туристичних послуг.

Наступний блок завдань слід розв'язувати у площині державної фінансової підтримки санаторно-курортних закладів, які здійснюють медичну реабілітацію та оздоровлення населення з урахуванням наслідків від воєнних дій і масових терористичних актів. Така підтримка може здійснюватися через податковий механізм, наприклад, через надання податкових пільг або податкового кредиту, що дозволить знизити податкове навантаження на ключові об'єкти рекреаційної інфраструктури. Не менш важливим впливом на розвиток курортно-рекреаційної сфери є державні субвенції, які можуть спрямовуватися на модернізацію чи відновлення санаторно-курортних закладів.

Також слід відмітити вагомий вклад у діяльність системи охорони здоров'я прийняття Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» [16-17] та впровадження визначених ним норм в практику. Ці нормативні документи визначають державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості, реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів (включаючи допоміжні засоби) за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій. Однак, варто зауважити, що послуги з медичного обслуговування Національної служби здоров'я України наразі не передба¬чають медичну реабілітацію, оздоровлення, лікування та профілактику захворювань на базі санаторно-курортних закладів України, з використанням природних лікувальних ресурсів у тому числі.

Унікальні природно-лікувальні ресурси можна використовувати для лікування, оздоровлення та реабілітації не тільки українців, які потребують психологічного та фізіологічного відновлення, ай туристів з закордону, адже туристична індустрія з огляду на закордонний досвід є вагомим джерелом поповнення бюджетів різних рівнів. Проте її стрімкий розвиток може заподіяти шкоди довкіллю. У зв'язку з цим формуються завдання щодо посилення державного контролю за використанням рекреаційного потенціалу.

Інформаційно-аналітичним підґрунтям для здійснення державного моніторингу за якістю та раціональним використанням рекреаційних ресурсів повинен стати кадастр природних лікувальних ресурсів і кадастр природних територій курортів. Кадастр природних лікувальних ресурсів - це система відомостей про кількість, якість та інші важливі з погляду лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та обліковуються на території, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання. Дані такого кадастру складають основу для науково-обґрунтованого зонування регіонів з визначенням спеціалізації курортів, відповідно до їх лікувально-оздоровчого потенціалу та відповідності критеріям сталого розвитку, що є принциповим для екологічно-безпечного просторового планування курортних територій.

Виходячи з обмеженості природно-рекреаційних ресурсів і враховуючи їх чутливість до антропогенного впливу, виникають питання щодо ефективного їх використання. В діапазон завдань щодо розв'язання окреслених питань входить проведення постійного моніторингу природно-рекреаційних ресурсів та комплексне оцінювання використання рекреаційного потенціалу регіонів. Для виконання цього завдання є сенс розробити систему комплексного оцінювання рекреаційного потенціалу з огляду на такі групи параметрів:

-фізіологічні параметри - описують вплив біологічних факторів на організм людини;

-психологічні параметри - необхідні для оцінювання рівня комфорт¬ності з огляду на державні стандартита очікування споживачів;

-естетичні параметри - оцінюють відповідність елементів ландшафту та дизайну естетичним нормам, враховуючи особливості його сприйняття потенційними споживачами;

-екологічні параметри - дозволяють оцінювати взаємовплив факторів природних екосистем та рекреаційного навантаження, процесів рекреаційної сукцесії, планування обов'язкових заходів та витрат на охорону навколишнього середовища;

-економічні параметри - включають оцінку вартості природних угідь та трудових ресурсів, залучених до рекреаційної діяльності, для розрахунку певної туристичної ренти, без стягнення якої неможливатривала експлуатація цих угідь.

Кількість параметрів може бути більш деталізована та доповнена іншими групами показників. Мета такого моніторингу та оцінки полягає у виявленні певних резервів або перевантажень рекреаційної системи, що є необхідним для оптимізації процесів управління її ресурсами.

Вивчення та облік рекреаційного потенціалу мають нести у собі прагматичний характер із спрямованістю на організацію його використання на рівні об'єднаних територіальних громад, а також слугувати інформаційною базою для розробки пріоритетів їх стратегічного розвитку.

Визначивши наявність, обсяги, ступінь привабливості та можливості використання рекреаційного потенціалу можна аналізувати й оцінювати ефективність його використання, економічні вигоди та соціальні ефекти.

Проблематика, яка пов'язана з правовим забезпеченням механізму публічного управління в курортно-рекреаційній сфері фокусується на питаннях осучаснення низки нормативно-правових актів з огляду реалії сьогодення. Зокрема, питання торкаються відновлення інфраструктури багатьох українських територій, ліквідації екологічних катастроф у зв'язку з веденням бойових дій, втрати частини ландшафту тощо. Законодавчі норми мають бути адаптовані до змін в природно-рекреаційному середовищі і потребують змін окремих розділів, зокрема, в Законі України «Про курорти». Ці питання торкаються діяльності оздоровчо-відновлюваних закладів (наприклад санаторії, профілакторії, бальнеологічні заклади та ін.).

Важливим чинником подальшого розвитку національної курортно- рекреаційної сфери є інноваційна діяльність. Світовий досвід показує на практиці, що така діяльність підвищує доходи від продажу послуг курортно- рекреаційної сфери таодночасно впливає намінімізаціювитрат. Мета досягненняпевногообсягупродажівтрансформується у виробничупрограму та програмупродажів.

Впровадження інновацій в курортно-рекреаційній системі з точки зору її конкурентоспроможності, дозволить отримати наступні ефекти [18]:

-підвищення конкурентоспроможності продуктів курортно-рекреаційної сфери, що створює конкурентну перевагу в коротко- та середньо-строковій перспективі;

-формування нових потреб, тим самим створюючи конкурентні переваги у майбутньому;

-підвищення ефективності виробництва товарів, які необхідні при розвитку та посиленню конкурентоспроможності санаторно-курортних закладів та закладів відпочинку.

Слід приділяти та запроваджувати досвід країн ЄС щодо застосування інструментів державного регулювання курортно-рекреаційної сфери. Дуже популярним рішенням у допомозі рекреаційному бізнесу країнах ЄС стало реалізація державних цільових програм, створення спеціальних економічних зон, кредитування під державні гарантії тощо.

Усі країни світу прагнуть найбільш ефективно використовувати наявні курортно-рекреаційних та туристичні ресурси з метою утримання провідних позицій на міжнародному ринку туризму та курортів. Для України ця проблема значно ускладняється, оскільки їй потрібно стати конкурентоспро-можною серед високорозвинених туристичних держав, щоб заохотити власного споживача проходити лікування, профілактику хворіб, реабілітацію та оздоровлення на вітчизняних курортах та залучати іноземних туристів. Враховуючи існуючі проблеми воєнного стану та повоєнного періоду, відносну слабкість національного бізнесу, відсутність досвіду курортно- туристичної діяльності в умовах світової конкуренції, дієва підтримка перспективних галузей економіки, однією з яких є розвиток курортного потенціалу країни, вкрай необхідна і має бути постійно у центрі уваги державної політики.

Висновки

Україна має потужний потенціал, щоб стати однією з передових курортно-туристичних країн світу, однак аналіз сучасного стану функціонування вітчизняної рекреаційної сфери свідчить про необхідність використання дієвих механізмів публічного управління, адаптованих до сучасних реалій. Механізми публічного управління, які реалізується через органи державного управління курортно-рекреаційною діяльністю повинні сприяти її розвитку, що передбачає участь в інноваційній, інвестиційній, екологічній та іншій діяльності в цілях зміцнення економічних основ курортних рекреацій.

Вирішення існуючих проблем та врахування перспектив розвитку курортної та туристичної сфер України стане вихідною точкою для модернізації наявного рекреаційного потенціалу держави, динамічного розвитку курортно-рекреаційної сфери, забезпечення її конкурентної спроможності серед стратегічно пріоритетних секторів національної економіки, враховуючи сьогоднішню актуальну ситуацію у країні.

В Україні прийняті Закони прямої та непрямої дії виконання яких має забезпечувати створення умов для збереження та зміцнення здоров'я населення та отримання ним необхідної доступної та якісної медичної допомоги, в тому числі реабілітації та профілактики захворювань, із інтеграцією системи охорони здоров'я в загальноєвропейський простір. Враховуючи значні негативні медико-демографічні наслідки війни проти російської агресії необхідно стратегічні шляхи їх подолання визначити на законодавчому рівні [19].

Винятково важливе значення серед методів регулювання курортно- рекреаційної сферимають заходи щодо просування національних курортів з унікальними природними лікувальними ресурсами, які є складовою макромаркетингу, який проводиться державою і має на меті позитивний імідж країни і збільшення її конкурентоспроможності серед інших країн.

З огляду на зарубіжний досвід реформування курортно-рекреаційної сфери має здійснюватися на основі впровадження проєктно-орієнтованого підходу через створення офісу реформ. Саме цей аспект висвітлюватиметься у подальших дослідженнях.

Література:

1.Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року:Розпорядження КМУ від 16 березня 2017 р. № 168-р.ЦКЬ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2017- %D1%80#Text (дата звернення 25.03.2024 р.).

2.Тищенко О.П. Курортно-рекреаційна сфера України: стан, втрати, шляхи санації. Економіка і суспільство. Вип. 6. 2016. С. 93-100.

3.Про курорти: Закон України від 05.10.2000 р. № 2026-in.URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2026-14 (дата звернення: 25.03.2024).

4.Антоненко І.Я., Мельник І.Л. Регіональна спрямованість туристично-рекреаційного природокористування України. 2011. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/14714799.pdf (дата звернення: 27.03.2024).

5.Яцук Н.В. Поняття державного регулювання в сфері рекреації. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2009. № 3.URL: https://infotour.in.ua/yacuk.htm (дата звернення: 27.03.2024).

6.Близнюк А.С. Методи як складові механізму державного управління рекреаційною сферою. Європейський вимір реформування публічного управління в Україні : Матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., 2 листопада 2018 року. Київ: ДІЇ “Видавничийдім «Персонал», 2018. С. 20-21. URL:https://maup.com.ua/assets/files/konf/conf_euro.pdf (дата звернення: 27.03.2024).

7.Майстро С.В., Домбровська С.М. Особливості державного управління рекреаційним туризмом України: монографія. Харків : НУЦЗУ, 2017. 198 с.

8.БезверхнюкТ.М., СаханенкоС.Є., Топалова Е.Х. Європейські стандарти врядування на регіональному рівні: монографія / за ред. Т.М. Безверхнюк. Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2008. 328 с.

9.Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць : Закон України від 06.09.2012 р., № 5205-VI. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/5205-17. (дата звернення: 27.03.2024)

10.Стойка В. Інвестиційнівкладення в розвиток туристично-рекреаційної сфери Закарпаття. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 42. doi: https://doi.org/10.32782/2524- 0072/2022-42-4 (дата звернення: 27.03.2024).

11.Нагірна М. Управління інвестиційною діяльністю рекреаційно їсфери України: проблеми та перспективи. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 42. doi: https://doi.org/ 10.32782/2524-0072/2022-42-3 0(дат азвернення: 27.03.2024).

12.WTTCDataGateway: Ukraine: DirectcontributiontoGDP. URL: https://www.wttc.org/ datagateway. (дата звернення: 27.03.2024).

13.Driving the Tourism Recovery in Ukraine. 2021. URL:https://s3.amazonaws.com/ tourism-economics/craft/Google_Ukraine_Final.pdf (дата звернення: 27.03.2024).

14.Солодовник Ю. Необхідність державного регулювання в галуз ірекреації та оздоровлення. Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. 2011. Вип. 4 (44). С. 249-253.

15.Близнюк А.С. Сучасні тенденції розвитку рекреаційної сфери в контексті реалізації механізмів державного управління. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2018. № 4 (64). С. 32-35. URL: http://www.pa.stateandregions.zp.ua/archive/4_ 2018/8.pdf (дата звернення: 27.03.2024).

16.Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення: Закон Українивід 19 жовтня 2017 року № 2168-VIII. URL:https://zakon.help/zakonodavstvo- ukraini/2168-19 (дата звернення: 27.03.2024).

17.Про утворення Національної служби здоров'я України: Постанова КМУ від 27 грудня 2017 р. № 1101. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-utvorennya-nacionalnoyi- sluzhbi-zdorovya-ukrayini (дата звернення: 27.03.2024).

19.Захарін С.В. Перспективи інвестиційного та інноваційного забезпечення розвитку сфери туризму і курортів..Вісник Хмельницького національного університету. Серія: Економічні науки. 2008. № 4. Т. 2. С. 122-126

20.Слабкий Г.О., Рожкова М.Г. Законодавче забезпечення розвитку охорони здоров'я населення України за часи її незалежності. Україна. Здоров'янації.2022. № 4 (70). C. 11-18. doi: https://doi.Org/10.24144/2077-6594.4.1.2022.277020 (дата звернення: 25.03.2024)

References:

1.Stratehiya rozvytku turyzmu ta kurortiv na period do 2026 roku: skhvaleno rozporyadzhennyam Kabinetu Ministri vUkrayiny vid 16 bereznya 2017 r. № 168-r. [Strategy for the development of tourism and resorts for the period until 2026: approved by the order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated March 16, 2017 No. 168]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/^^n^Text [in Ukrainian].

2.Tyshchenko O.P. Resort and recreation sphere of Ukraine: state, losses, ways of rehabilitation. Economy and society. Vol. 6. 2016. P. 93-100.

3.Pro kurorty: Zakon Ukrayiny vid 05.10.2000 r. № 2026-III [On resorts: Law of Ukraine dated 05.10.2000 No. 2026-Ш]. Date of update: 01.10.2023. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2026-14[in Ukrainian].

Antonenko I.Ya., Melnyk I.L. Regional orientation of tourism and recreational nature use in Ukraine. 2011.URL: https://core.ac.uk/download/pdf/14714799.pdf (date of access: 27/03/2024).

5.Yatsuk N.V. (2009). Ponyattya derzhavnoho rehulyuvannya v sferi rekreatsiyi [The concept of state regulation in the field of recreation]. Derzhava ta rehiony. Seriya: Derzhavne upravlinnya. - State and regions. Series: Public administration, 3. URL: https://infotour.in.ua/ yacuk.htm [in Ukrainian].

6.Blyznyuk A.S. (2018). Metody yak skladovi mekhanizm uderzhavnoho upravlinny arekreatsiynoyu sferoyu [Methods as components of the mechanism of state management of the recreational field]. O.I. Parkhomenko-Kutsevil (Ed.). Yevropeys'kyy vymir reformuvannya publichnoho upravlinnya v Ukrayini - The European dimension of reforming public administration in Ukraine: proceedings of the International Science and Practice. conf. (pp. 20-21). Kyiv: DP “Vydavnychyy dim “Personal”. [in Ukrainian].

7.Maystro S.V., &Dombrovs'ka S.M. (2017). Osoblyvosti derzhavnoho upravlinnya rekreatsiynym turyzmom Ukrayiny [Peculiarities of state management of recreational tourism in Ukraine]. Kharkiv. [in Ukrainian].

8.Bezverkhnyuk T.M., CakhanenkoS.Ye., &TopalovaE.Kh. (2008). T.M. Bezverkhnyuk (Ed.). Yevropeys'ki standart yvryaduvannya na rehional'n omurivni: monohrafiya [European governance standards at the regional level]. Odesa: ORIDU NADU. [in Ukrainian].

9.Pro stymulyuvannya investytsiynoyi diyal'nosti u priorytetnykh haluzyakh ekonomiky z metoyu stvorennya novykh robochykh mists' : Zakon Ukrayiny vid 06.09.2012 r., № 5205-VI. [On Stimulation of Investment Activity in Priority Sectors of the Economy in Order to Create New Jobs : Law of Ukraine dated 06.09.2012, No. 5205-VI].URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/5205-17 [in Ukrainian].

10.Stoyka V. (2022). Investytsiyni vkladennya v rozvytok turystychno-rekreatsiynoyi sfery Zakarpattya [Investments in the development of the tourism and recreation sphere of Transcarpathia]. Ekonomika ta suspil'stvo - Economy and society, 42. doi: https://doi.org/ 10.32782/2524-0072/2022-42-4 [in Ukrainian].

11.Nahirna M. (2022).Upravlinnya investytsiynoyu diyal'nistyu rekreatsiynoy sfery Ukrayiny: problemy ta perspektyvy [Management of investment activities in the recreational sphere of Ukraine: problems and prospects]. Ekonomika ta suspil'stvo - Economy and society, 42. doi: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-42-30 [in Ukrainian].

13.WTTC Data Gateway: Ukraine: Directcontributionto GDP. URL: https://www.wttc.org/ datagateway

14.Driving the Tourism Recovery in Ukraine (2021).URL: https://s3.amazonaws.com/ tourism-economics/craft/Google_Ukraine_Final.pdf

15.Solodovnyk Yu. (2011).Neobkhidnist' derzhavnoho rehulyuvannya v haluzi rekreatsiyi ta ozdorovlennya [The need for state regulation in the field of recreation and health]. Visnyk Chernivets'koho torhovel'no-ekonomichnoho instytutu. Ekonomichninauky - Bulletin of the Chernivtsi Trade and Economic Institute. Economic sciences, 4 (44), 249-253. [in Ukrainian].

16.Blyznyuk A.S. (2018). Suchasni tendentsiyi rozvytku rekreatsiynoyi sfery v konteksti realizatsiyi mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnya [Modern trends in the development of the recreational sphere in the context of the implementation of state management mechanisms]. Derzhava ta rehiony. Seriya: Derzhavne upravlinnya - State and regions. Series: Public administration, 4 (64), 32-35. URL: http://www.pa.stateandregions.zp.ua/archive/4_2018/8.pdf [in Ukrainian].

17.Pro derzhavni finansovi harantiyi medychnoho obsluhovuvannya naselennya : Zakon Ukrayiny vid 19 zhovtnya 2017 roku № 2168-VIII [On state financial guarantees of medical care for the population: Law of Ukraine dated 19 October 2017 No. 2168-VIII]. URL:https://zakon.help/ zakonodavstvo-ukraini/2168-19[in Ukrainian].

18.Pro utvorennya Natsional'noyi sluzhby zdorov'ya Ukrayiny: Postanova KMU vid 27 hrudnya 2017 r. № 1101 [On the establishment of the National Health Service of Ukraine : Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated 27 December 2017 No. 1101]. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-utvorennya-nacionalnoyi-sluzhbi-zdorovya-ukrayini[in Ukrainian].

19.Zakharin S.V. (2008). Perspektyvyinvestytsiynoho ta innovatsiynoho zabezpechennya rozvytku sfery turyzmu i kurortiv [Prospects of investment and innovative support for the development of tourism and resorts]. VisnykKhmel'nyts'koho natsional'noho universytetu. Seriya: Ekonomichninauky - Bulletin of the Khmelnytskyi National University. Series: Economic Sciences, 4(2), 122-126. [in Ukrainian].

20.Slabkyy H.O., &Rozhkova M.H. (2022). Zakonodavche zabezpechennya rozvytku okhorony zdorov"ya naselennya Ukrayiny za chasyyiyi nezalezhnosti [Legislative support for the development of health care of the population of Ukraine during the times of its independence]. Ukrayina. Zdorov'yanatsiyi - Ukraine. The health of the nation, 4(70), 11-18. doi: https://doi.org/ 10.24144/2077-6594.4.1.2022.277020 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru