Тенденції розвитку інноваційних лідерів у публічному управлінні

Размещено на http://www.allbest.ru

Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова

Тенденції розвитку інноваційних лідерів у публічному управлінні

Кондратенко Наталія Олегівна доктор економічних наук, професор, професор кафедри менеджменту і публічного адміністрування

Анотація

В статті автором узагальнено теоретичні аспекти інноваційного лідерства в публічному управлінні. Зазначено, що досвід передових країн світу з найвищими темпами зростання економіки та сталого соціально-економічного розвитку показує, що інновації в системі публічного управління та впровадження нових управлінських технологій є факторами, які сприяють досягненню високих результатів розвитку.

Відзначено, що сучасні трансформації в житті суспільства формують інноваційне лідерство в публічному управлінні. Як наслідок цих змін, інноваційне лідерство, яке характеризується такими якостями, як швидкість, гнучкість, потреба в новаторстві та нововведеннях, а також авторитет, який супроводжується зміною уявлень, сприймань і цінностей людей, є ключовим інструментом для забезпечення якісного переходу до нового способу мислення керівника-управлінця, який орієнтований на сталий розвиток.

Визначені ознаки лідерства у публічному управлінні. Зазначено, що у сфері публічного управління інноваційне лідерство часто означає процес внутрішньої соціально-психологічної організації, управління діяльністю команди та вплив на працівників. Цей процес супроводжується зміною уявлень і цінностей працівників, що викликає потребу в новаторстві, досягненні, творчості та самоактуалізації.

Визначені загальні тенденції розвитку інноваційних лідерів у публічному управлінні: визначення профілю компетенцій інноваційних лідерів; виявлення та відбір потенційних лідерів; мотивація до інноваційного лідерства; заохочення наставництва та навчання; постійний розвиток інноваційного лідерства. інноваційний лідер публічний управління

Зроблено висновок, що коли мова йде про розвиток організаційної культури в публічному управлінні, то поєднання функцій керівника та лідера є найважливішим питанням. Раніше головним викликом для керівників було налагодження комунікації між колективами та лідерами груп, але зараз вважається нормою, що ролі лідера та керівника поєднуються для ефективного управління.

Ключові слова: публічне управління, лідерство, інноваційне лідерство, теоретичні аспекти, публічна політика, інноваційний лідер, керівництво, тенденції розвитку, організаційна культура, компетенції, розвиток, комунікації, якість

Kondratenko Nataliia Olegivna Doctor of Economics, Professor, Professor of the Department of Management and Public Administration, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv

DEVELOPMENT TENDENCIES OF INNOVATIVE LEADERS IN

PUBLIC ADMINISTRATION

Abstract

The author's article summarizes the theoretical aspects of innovative leadership in public management. It is noted that the experience of the advanced countries of the world with the highest rates of economic growth and sustainable socio-economic development shows that innovation in the system of public administration and the introduction of new management technologies are factors that contribute to the achievement of high development results.

It was noted that modern transformations in the life of society form innovative leadership in public management. As a consequence of these changes, innovative leadership, which is characterized by qualities such as speed, flexibility, the need for innovation and innovation, as well as the authority that is accompanied by a change in people's ideas, perceptions and values, is a key tool for ensuring a qualitative transition to a new way of thinking of the manager-manager that is sustainable.

Identify the characteristics of leadership in public administration. It is noted that in the sphere of public administration, innovative leadership often means the process of internal socio-psychological organization, management of team activity and influence on employees. This process is accompanied by a change in the ideas and values of employees, which causes the need for innovation, achievement, creativity and self-actualization.

General trends in the development of innovative leaders in public management are identified: determination of the profile of competences of innovation leaders; identification and selection of potential leaders; motivation for innovative leadership; encouragement of mentoring and training; continuous development of innovation leadership.

It was concluded that when it comes to the development of organizational culture in public management, the combination of the functions of the manager and the leader is the most important issue. Previously, the main challenge for managers was to establish communication between teams and group leaders, but now it is considered the norm that the roles of leader and manager are combined for effective management.

Keywords: public administration, public management, agile management, leadership, innovative leadership, innovation, change management, change, leadership, management, public authority, management philosophy, digital space, communications, Agile Project Management.

Постановка проблеми. Розвиток інноваційного лідерства в публічному управлінні є багатогранним процесом, який потребує у першу чергу узагальнення теоретичних аспектів щодо загальних характеристик . У сучасному світі вважається, що для керівників у сфері публічного управління не достатньо бути професіоналом і талановитим керівником; краще бути лідером, який володіє сучасними управлінськими технологіями та вмінням готувати талановитих лідерів із числа своїх підлеглих та колег.

Сучасні трансформації в житті суспільства формують інноваційне лідерство в публічному управлінні. Як наслідок цих змін, інноваційне лідерство, яке характеризується такими якостями, як швидкість, гнучкість, потреба в новаторстві та нововведеннях, а також авторитет, який супроводжується зміною уявлень, сприймань і цінностей людей, є ключовим інструментом для забезпечення якісного переходу до нового способу мислення керівника-управлінця, який орієнтований на сталий розвиток.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання лідерства в системі публічного управління завжди були у центрі уваги багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Серед них особливої уваги заслуговують роботи Л. Антонової, Л. Андерсена, Д. Вільямс, В. Гошовської, О. Гілліса, І. Грищенко, М. Логунової, С. Мартінез, Л. Таммерса, В. Толкованова, А. Халецької, О. Юзькової та ін.

Але незважаючи на значний доробок вказаних авторів узагальнення теоретичних аспектів інноваційного лідерства в публічному управлінні потребує детального дослідження.

Метою статті є узагальнення теоретичних аспектів інноваційного лідерства в публічному управлінні.

Виклад основного матеріалу. Досвід передових країн світу з найвищими темпами зростання економіки та сталого соціально-економічного розвитку показує, що інновації в системі публічного управління та впровадження нових управлінських технологій є факторами, які сприяють досягненню високих результатів розвитку. Інновації в системі публічного управління є очевидним компонентом успішного розвитку передових країн світу.

Інновації, які відбуваються в державному секторі, відрізняються від тих, які відбуваються в приватному секторі. Вони пов'язані з повноваженнями та легітимністю уряду втручатися в суспільну сферу, щоб внести зміни, які вважаються найкращими для суспільства. Суспільні інновації відрізняються від інновацій в інших галузях цим. Інновації здебільшого стосуються створення нових типів послуг для громадян, які створюють і визначають нові права. Відповідно, громадянам надається право створювати нові права. У цьому випадку втручання уряду базується на поєднанні верховенства права, політичного лідерства та демократії.

В практичній площині інновації в державному і муніципальному управлінні реалізуються через інноваційні проєкти. Якщо проєкт у загальному розумінні - це послідовність певних дій, комплекс заходів щодо досягнення певної мети, який інтегрує в собі як певну ідею, так і дії щодо втілення цієї ідеї в життя, то інноваційний проєкт - це ексклюзивний комплекс взаємоузгоджених заходів і відповідних ресурсів, в якому застосовуються нові ідеї, підходи, інструменти, технології та ін.

Публічна політика кожної нації повинна постійно змінюватися, щоб залишатися на тому самому місці - іншими словами, цілі політики повинні змінюватися. Економіка, яка розвивається завдяки прискоренню технологічних змін, вимагає від публічного управління «працювати». Це свідчить про те, що уряди повинні створювати інновації, якщо вони хочуть залишатися ефективними.

Публічне управління, як і керівництво, має багатогранну та різноманітну природу. Таким чином, щоб зрозуміти сутність проявів лідерства, необхідно розглянути та уточнити окремі ідеї. Це особливо стосується інноваційного лідерства в системі публічних служб. Усе, що відрізняє керівництво від інших співробітників, це те, що вони знаходяться на вершині адміністративної піраміди. Однак справжні лідери мають такі якості, як здатність керувати іншими та знайти найкращий спосіб впливати на своїх підлеглих у різних умовах.

Сьогоднішні проблеми, пов'язані з лідерством, ефективним управлінням і розумним використанням влади, вимагають ретельного вивчення феноменів лідерства і керівництва. У процесі реалізації завдань, поставлених системою публічного управління, потрібні як ефективні виконавці, так і компетентні керівники, щоб досягти цілей. Багато сучасних досліджень показують, що ефективність органів публічної влади може покращитися за допомогою лідерства [1].

Лідерство є методом побудови влади в суспільстві, який інтегрує різні соціальні групи та використовує певні механізми, щоб запропонувати програму вирішення різноманітних проблем і проблем суспільного розвитку. В діяльності державних, регіональних і місцевих органів спостерігаються особливі проблеми з керівництвом і лідерством.

Вченими було запропоновано багато різних визначення лідерства, коли вони вивчали дану проблему. Наведемо кілька з них.

Так, Романовський О.Г. і Середа Н.В. визначають лідерство як здатність впливати на окремих людей і групи людей, щоб вони співпрацювали для досягнення певних цілей [2].

На думку Кочубей Т. та Семенова А. «лідерство - результат взаємодії членів малої групи в конкретний часовий проміжок, на який впливає як

наявність тих чи інших якостей або їх сукупності у її членів, так і їх прояв у конкретній ситуації, а також взаємний вплив наявних якостей і конкретної ситуації» [3].

Саврук О.Ю. стверджує, що «лідерство - це процес організації міжособистісних відносин в групі, а лідер - як суб'єкт управління цим процесом. Лідерство інтерпретується як функція групи, і вивчати його потрібно з погляду цілей та задач групи, хоча і структура. Також, на лідерство суттєвий вплив здійснює обраний стиль керівництва» [4].

На підставі різних визначень цього поняття, можна дійти висновку, що існує п'ять найважливіших якостей, які можуть повністю охарактеризувати особистість лідера:

інтелект;

домінування над іншими;

впевненість в собі;

енергійність;

знання і розуміння своєї професії.

Незважаючи на те, що вчені не змогли досягти консенсусу щодо конкретного набору якостей, вони також не змогли пояснити, як виглядає лідер. Отже, ця теорія має деякі недоліки. Наприклад, перелік якостей не закінчується, немає міцних зв'язків між якостями лідера та немає остаточного портрета лідера. З іншого боку, метод виявився досить захоплюючим і спонукав до розробки нових ідей.

Треба пам'ятати, що лідерство в бізнесі більш чітко визначено, ніж у публічному управлінні. Це залежить від типу політичної системи, а також від того, наскільки повноваження розширено на різних рівнях управління публічним сектором. Буде складно визначити відповідальність у ринковій економіці, оскільки питання відповідальності в публічному секторі відрізняється від комерційного сектора. Лідерство в публічному секторі є некомерційно орієнтованим.

З точки зору публічного управління можна запропонувати такі ознаки лідерства:

Лідерство у публічному управлінні - це процес забезпечення результатів у ефективний та легітимний спосіб.

Лідерство у публічному управлінні - це процес підтримки та розвитку працівників, які досягають бажаного результату.

Лідерство - це процес адаптації організації до навколишнього середовища; зміни на макрорівні та перебудова організаційної культури відповідно до потреб є особливо важливими.

Зосередженість на службі є ключовим елементом лідерства в публічному управлінні.

Лідерство у публічному управлінні є поєднанням надання технічної підтримки, внутрішнього курсу для службовців і зовнішніх організаційних напрямків з орієнтацією на державну службу.

Основними завданнями розвитку лідерства на державній службі є: становлення та розвиток вищого корпусу державної служби, створення інституціональних передумов для проведення реформи державної служби та державного управління, сталості і наступності функціонування системи державної служби, а також її оперативного реагування на вимоги та виклики, що виникають у зв'язку з процесами суспільної трансформації, економічного розвитку, європейської інтеграції України [5].

Вчені, які займаються дослідженням публічного управління, мають дві протилежні думки щодо ролі, яку відіграє лідерство в публічному секторі. Прихильники ринкових підходів до надання публічних послуг вважають, що вони збільшують ефективність і відповідальність. З іншого боку, прихильники громадських інтересів вважають, що економічний індивідуалізм є поганим і що державні службовці повинні отримувати вказівки від законодавців і політиків. Дослідники попереджають, що сильне керівництво небезпечне для демократії та застерігають, що лідери можуть піддатися моральному ризику.

У процесі реформування політичної системи виникає особливий спосіб публічного та державного лідерства. Цей спосіб лідерства включає попередні політичні традиції, засновані на національних поглядах населення, а також нові демократичні якості, такі як ініціатива, прагнення до змін і самостійний політичний курс. Особливості також відобразилися на діяльності публічних лідерів з управління.

Окрім професійних і управлінських якостей публічного лідера, важлива особистість. Сьогодні soft skills (soft skills, «м'які навички» або «гнучкі навички») переважають hard skills (hard skills, англ. «тверді навички»). Лідер на публічному поприщі стає центральною фігурою та починає дотримуватися принципу «роби, як я», а не «роби, як я говорю» [6].

Зробимо спробу проаналізувати підходи різних вчених до поняття «інноваційне лідерство».

Девід Гліддон стверджує, що «інноваційне лідерство - це філософія та підхід, який об'єднує різні стилі лідерства щоб вплинути на людей для розроблення креативних ідей, продуктів і послуг. Ключова роль у практиці інноваційного лідерства належить інноваційному лідеру» [7].

Дж. Адейр характеризує інноваційного лідера з позицій його здатності підтримувати та впроваджувати інноваційні зміни [8].

У сфері публічного управління інноваційне лідерство часто означає процес внутрішньої соціально-психологічної організації, управління діяльністю команди та вплив на працівників. Цей процес супроводжується зміною уявлень і цінностей працівників, що викликає потребу в новаторстві, досягненні, творчості та самоактуалізації.

Інноваційні лідери створюють можливості для інновацій і активно співпрацюють зі своїми співробітниками, підтримуючи високий рівень командної роботи. Співробітники повинні підтримувати нові ідеї, якщо вони

корисні, як тільки вони були розповсюджені. Після цього співробітники можуть допомогти своєму інноваційному керівнику, підтримуючи його та поширюючи інновації через соціальну систему організації.

Інноваційні лідери також беруть на себе особисту відповідальність і залишаються лояльними до інноваційних проектів. Таким чином, інноваційні лідери повинні створити культуру довіри та побудувати відносини на основі довіри. Вони повинні бути ініціативними, ставити амбітні цілі та адаптувати ці цілі до потреб клієнтів, департаментів і організації.

Дослідження та розвиток, інновації в системі, управління знаннями, інтеграція, нові стратегії та бізнес-моделі є основними джерелами інновацій. До того ж, існує інтерес до знань, прогресу та глобалізації в сучасному світі. Він швидкий і непередбачуваний, і інноваційні люди, компанії, міста та країни намагаються досягти цього, навіть коли їм бракує ресурсів і необхідних навичок.

Коли відповідні організації надають інноваційним лідерам можливість навчитися та розвивати свої творчі здібності та навички, можна досягти прогресу в інноваціях. Крім того, для того, щоб зрозуміти інноваційне лідерство, необхідно добре розуміти поняття «інновація». Ця ідея може бути класифікована як нові концепції стійких продуктів, які були реалізовані, хоча, звичайно, є певні розбіжності щодо цього. Це вимагає трьох неперервних етапів [9]:

народження ідей;

оцінка;

реалізація.

Навчання, як і зміни неможливо нав'язати. Необхідна участь і зацікавленість людей; без них неможливо діагностувати та вирішувати проблеми. У міру того, як світ стає все більш нестабільним, нестабільним і непідконтрольним, все більше людей повинні брати участь у процесі навчання. Якщо вони хочуть зробити організаційні культури більш схильними до навчання, сучасні лідери повинні давати приклад і починати з себе, а потім залучати інших.

Концептуальні підходи до впровадження інноваційного лідерства в публічне управління враховують особливості Програм розвитку інноваційних лідерів з метою підтримки лідерів з різних сфер (бізнес, наука, культура тощо), які можуть швидко адаптуватись та активно діяти на різних рівнях публічного управління, починаючи від місцевого самоврядування та завершуючи вищою управлінською ланкою в державі [10].

У результаті проведеного аналізу можна виділити загальні тенденції розвитку інноваційних лідерів у публічному управлінні (табл. 1).

Таблиця 1

Загальні тенденції розвитку інноваційних лідерів у публічному управлінні

Взагалі, співвідношення між формальним керівництвом і лідерством у публічному управлінні є складним і суперечливим питанням, оскільки дії керівників державної служби суворо регулюються законодавством та ієрархічною структурою служби.

Лідерство такого керівника також мало б бути обмежене цими рамками. Але в сучасному світі, в якому все змінюється дуже швидко, лише вміння бути гнучким і адаптуватися до нових умов дозволяє залишатися на арені діяльності, ефективне співвідношення формального керівництва та лідерства є необхідною умовою для створення ефективних інноваційних процесів у державному управлінні. Крім того, для того, щоб мотивувати інших до участі в цих інноваційних процесах, керівники повинні демонструвати високий рівень лідерства. Особа, яка очолює державні органи, значною мірою визначає їх ефективність і злагодженість. Це залежить від досвіду, відповідних фахових знань і вроджених чи набутих лідерських якостей.

Фактично будь-яка теорія лідерства зосереджується на тому, щоб створити атмосферу, яка сприяє творчому потенціалу та підвищує ініціативу робочих команд і особистостей; це означає, що необхідно створити та

розвивати відповідну організаційну культуру. Таким чином, організаційна культура має вирішальне значення для формування лідерства в органах публічної влади.

Наразі найважливішим наслідком розвитку організаційної культури в публічному управлінні є поєднання функцій лідера та керівника. Раніше головним проблемним питанням для керівників було налагодження спілкування між лідерами груп і колективів, але зараз вважається нормою, що ролі керівника та лідера поєднуються в успішному управлінні. Таким чином, авторитет посади та особистості керівника, а також його лідерські якості забезпечують продуктивне керування організацією. У результаті поняття «керівник» поступово замінюється поняттям «лідер». З іншого боку, об'єднання функцій керівника і лідера наразі є найважливішим наслідком генезису організаційної культури в публічному управлінні.

Розвиток культури інноваційного лідерства в системі публічного управління вимагає створення умов, які дозволяють інноваціям здійснюватися та контролюватися. На нашу думку, інноваційні лідери повинні мати можливість навчатися та розвивати свою творчість і навички, щоб досягти прогресу. Також, у сфері публічного управління необхідно підвищити здатність органів влади сприяти розвитку відкритих інновацій і використовувати підприємницький дух інноваторів за допомогою пакету технічної та інноваційної політики(«епіїергепеигіаІ government»).

Варто зауважити, що все частіше сфера публічного управління висуває підвищені вимоги лідерських компетентностей, а саме: інноваційність; здатність і вміння переконувати; сильна внутрішня енергетика, яка стимулює організаційну активність; глибоке розуміння мети, завдань, функцій і цілей організації; високий рівень комунікабельності та взаємодії; психологічна стійкість (уміння ефективно працювати в складних ситуаціях); здатність концентруватися, бути самодостатнім і Такі вимоги виникають через світові тенденції розвитку, де небезпеки стають усе більш відчутними та впливають на прийняття рішень, використання ресурсів, формування та реалізацію політики.

Професійні знання інноваційного лідера у сфері публічного управління повинні відповідати сучасним вимогам науково-технічного прогресу. Він повинен мати здатність організовувати дослідження, які залучають експертів і вчених до прийняття та реалізації складних управлінських рішень, створювати творчу атмосферу в колективі, яка стимулює ініціативу співробітників, і активно шукати найбільш ефективні способи підвищення ефективності та якості конкретної сфери роботи.

Крім того, сучасні інноваційні лідери повинні демонструвати кваліфіковане ставлення до справи, вірність слову, чесність, порядність, непідкупність, скромність і нетерпимість до будь-яких відхилень від моральних стандартів. Лідери нової генерації повинні мати певні лідерські

якості, такі як здатність поєднувати виробничі та соціальні цілі, керувати колективом у надзвичайних ситуаціях тощо.

Таким чином, створення інноваційного лідерства в публічному управлінні зараз є однією з найважливіших проблем суспільства. На даний момент не тільки в Україні, але й у всьому світі є нагальна потреба в висококваліфікованих публічних службовців, які відповідають високим стандартам керівника та мають здатність швидко, якісно та ефективно реагувати на проблеми та вчасно вирішувати їх відповідно до потреб суспільства чи власного колективу.

Висновки

Отже, виходячи з вищевикладеного, можемо зробити висновки, що узагальнення теоретичних аспектів інноваційного лідерства в публічному управлінні дозволило встановити, що лідерство є методом побудови влади в суспільстві, який інтегрує різні соціальні групи та використовує певні механізми, щоб запропонувати програму вирішення різноманітних проблем і проблем суспільного розвитку.

Інноваційні лідери створюють можливості для інновацій і співпрацюють зі своїми співробітниками, щоб забезпечити високий рівень командної роботи. Нові ідеї повинні бути підтримані співробітниками, якщо вони корисні після їх розповсюдження. Після цього співробітники можуть допомогти своєму новаторському керівнику, надаючи йому підтримку та поширюючи нові ідеї через соціальну систему організації.

Визначені загальні тенденції розвитку інноваційних лідерів у публічному управлінні: визначення профілю компетенцій інноваційних лідерів; виявлення та відбір потенційних лідерів; мотивація до інноваційного лідерства; заохочення наставництва та навчання; постійний розвиток інноваційного лідерства.

Зроблено висновок, що коли мова йде про розвиток організаційної культури в публічному управлінні, то поєднання функцій керівника та лідера є найважливішим питанням. Раніше головним викликом для керівників було налагодження комунікації між колективами та лідерами груп, але зараз вважається нормою, що ролі лідера та керівника поєднуються для ефективного управління. Таким чином, організація працює ефективно завдяки авторитету посади та якостям керівника. З іншого боку, об'єднання функцій керівника і лідера наразі є найважливішим наслідком генезису організаційної культури в публічному управлінні.

Література

Jacobsen C.B., Andersen L.B. (2015) Is Leadership in the Eye of the Beholder? A Study of Intended and Perceived Leadership Practices and Organizational Performance. Public Administration Review. № 75 (6). Р. 829-41.

Романовський О.Г., Середа Н.В. (2013) Особистість сучасного керівника в аспекті теорії духовного лідерства. Теорія і практика управління соціальними системами. Харків: В-во Харківського політехнічного інституту. № 3. с. 103-109

Кочубей Т., Семенов А. (2012) Сучасні теорії лідерства: теоретичний аспект. Психолого-педагогічні проблеми сільської школи. Умань. № 40. с. 86 - 102

Саврук О.Ю. (2009) Стилі керівництва, сутність та характерні риси. В-во Національного університету «Львівська політехніка». с. 8 - 38

Толкованов В. (2012) Основні результати реалізації програми розвитку лідерства. Вісник Державної служби України. № 4. с. 9-15.

Soft skills and Hard skills - what's the difference? [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.mentalskills.ru/synopses/6981.html

Gliddon D.G. (2006) Forecasting a competency model for innovation leaders using a modified Delphi technique : Doctoral dissertation ; Pennsylvania State University. University Park. 179 p.

Adair J. (2007) Leadership for Innovation: How to Organise Team Creativity and Harvest Ideas. Philadelphia : Kogan Page Publishers. 144 p.

Innovation Leadership Management Daniel Adjei International Journal of ICT and Management

Васильєва О.І., Васильєва Н. В. (2021) Інноваційне лідерство в публічному управлінні. Інвестиції: практика та досвід № 11. с. 60-64.

References

Jacobsen C.B., Andersen L.B. (2015) Is Leadership in the Eye of the Beholder? A Study of Intended and Perceived Leadership Practices and Organizational Performance. Public Administration Review. № 75 (6). pp. 829-41.

Romanovs'kyy O.H., Sereda N.V. (2013) Osobystist' suchasnoho kerivnyka v aspekti teoriyi dukhovnoho liderstva [The personality of a modern leader in the aspect of the theory of spiritual leadership]. Teoriya i praktyka upravlinnya sotsial'nymy systemamy. Kharkiv: V-vo Kharkivs'koho politekhnichnoho instytutu. № 3. pp. 103-109

Kochubey T., Semenov A. (2012) Suchasni teoriyi liderstva: teoretychnyy aspekt [Modern theories of leadership: theoretical aspect]. Psykholoho-pedahohichni problemy silskoyi shkoly. Uman. № 40. pp. 86 - 102

Savruk O.Y. (2009) Styli kerivnytstva, sutnist' ta kharakterni rysy [Leadership styles, essence and characteristics]. V-vo Natsional'noho universytetu «L'vivs'ka politekhnika». pp. 8 - 38

Tolkovanov V. (2012) Osnovni rezul'taty realizatsiyi prohramy rozvytku liderstva [The main results of the implementation of the leadership development program]. Visnyk Derzhavnoyi sluzhby Ukrayiny. № 4. pp. 9-15.

Soft skills and Hard skills - what's the difference? Retrieved from: http:// www.mentalskills.ru/synopses/6981.html

Gliddon D.G. (2006) Forecasting a competency model for innovation leaders using a modified Delphi technique : Doctoral dissertation ; Pennsylvania State University. University Park. 179 p.

Adair J. (2007) Leadership for Innovation: How to Organise Team Creativity and Harvest Ideas. Philadelphia : Kogan Page Publishers. 144 p.

Innovation Leadership Management Daniel Adjei International Journal of ICT and Management

Vasylyeva O.I., Vasyl'yeva N. V. (2021) Innovatsiyne liderstvo v publichnomu upravlinni [Innovative leadership in public administration]. Investytsiyi: praktyka ta dosvid № 11. pp. 60-64.

Размещено на Allbest.ru