Ефективність ризик-менеджменту для суб'єктів господарської діяльності: виклики сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ефективність ризик-менеджменту для суб'єктів господарської діяльності: виклики сьогодення

Йохна Микола Антонович доктор економічних наук, професор, кафедра менеджменту та адміністрування, факультет управління, адміністрування та туризму, Хмельницький національний університет, м. Хмельницький,

Ковалько Олег Орестович аспірант, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів,

Мельник Дмитро Мар'янович аспірант, Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів

Анотація

Стаття присвячена питанням ефективності ризик-менеджменту на суб'єктах господарювання. Ефективність функціонування підприємства на ринку визначається тим, наскільки воно досягає поставлених системою управління цілей щодо зниження ризику негативних тенденцій, що впливають на його діяльність і скорочення витрат. Метою даної статті є дослідження ефективності ризик-менеджменту для суб'єктів господарської діяльності та окреслення викликів сьогодення. Визначено сутність систем управління ризиками та сформульовано основні принципи управління ризиками в діяльності суб'єктів господарювання. Проаналізовано сучасні виклики у сфері управління ризиками. У теперішніх умовах, що характеризуються політичною та економічною нестабільністю, діяльність українських підприємств може ускладнюватися різними кризовими ситуаціями, що призводять до неплатоспроможності або банкрутства. Усі кризові явища тісно пов'язані з фінансовими ризиками підприємств, недоліками існуючої системи управління фінансами та відсутністю досвіду управління ризиками. Також проаналізовано розвиток ризик-менеджменту в Україні. Виявлено, що тренд Індустрії 4.0 поширюється в українській економіці. Хоча це є бажаною та очікуваною подією в економіці, учасники господарювання повинні бути готові до ризиків, які можуть стати типовими в майбутньому. А тому, враховуючи важливий характер стратегічного управління, інструменти управління ризиками слід використовувати вже зараз. Встановлено, що ефективність управління ризиками як частини загального менеджменту суб'єкта господарювання визначається його спрямованістю на економічно обґрунтований захист організації від небажаних ситуацій, що призводять до значних втрат і погіршення фінансової рівноваги. Політика управління ризиками є основою стабільного та довгострокового функціонування підприємства. Ідентифікація ризиків, оцінка ризиків (кількісний та якісний аналіз), оптимізація та моніторинг ризиків є складовими ризик-менеджменту. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні та узагальненні закордонного досвіду управління ризиками в діяльності суб'єктів господарювання.

Ключові слова: управління ризиками, менеджмент, Індустрія 4.0, ISO31000, суб'єкти господарювання.

Effectiveness of risk management for economic property subjects: today's challenges

Annotation

The article is devoted to the question of the effectiveness of risk management at economic entities. The effectiveness of the operation of the enterprise on the market is determined by the extent to which it achieves the goals set by the management system in terms of reducing the risk of negative trends affecting its activities and reducing costs. The purpose of this article is to research the effectiveness of risk management for economic property entities and outline today's challenges. The essence of risk management systems is defined and the main principles of risk management in the activities of business entities are outlined. Modern challenges in the field of risk management are analyzed. In modern conditions characterized by political and economic instability, the activity of Ukrainian enterprises can be complicated by various crisis situations that lead to insolvency or bankruptcy. All crisis phenomena are closely related to financial risks of enterprises, shortcomings of the existing financial management system and lack of risk management experience. The development of risk management in Ukraine is also analyzed. It was found that the Industry 4.0 trend is spreading in the Ukrainian economy. Although the spread of Industry 4.0 is a desired and expected event in the economy, economic participants must be prepared for risks that may become typical in the future, and therefore, given the important nature of strategic management, risk management tools should be used now. It was determined that the effectiveness of risk management as a part of the general management of a business entity is determined by its focus on economically justified protection of the organization from undesirable situations that lead to significant losses and deterioration of the financial balance. Risk management policy is the basis of stable and long-term functioning of the enterprise. Risk identification, risk assessment (quantitative and qualitative analysis), risk optimization and monitoring are components of risk management. Prospects for further research consist in the study and generalization of foreign experience of risk management in the activities of business entities.

Keywords: risk management, management, Industry 4.0, ISO31000, business entities.

Вступ

Протягом останніх років в Україні активно розвивається сектор малого та середнього підприємництва та збільшується його частка в національній економіці. Як наслідок, раціональна організація господарської діяльності малих підприємств надає їм низку конкурентних переваг, зокрема, такі підприємства мають природну гнучкість та мобільність виробництва, що визначає швидкість їх адаптації до змін.

Фінансово-господарська діяльність будь-якого підприємства оточена різноманітними небезпеками та ризиками, що походять як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища. Ці фактори призводять до виникнення ризиків у фінансовій стійкості підприємницьких структур, управління якими покликане регулювати ступінь їх впливу на ефективність господарської діяльності. Вплив цих факторів ризику легко виміряти в певний період часу, але це важко зробити в динамічному контексті, оскільки достеменно невідомо, коли відбудеться перехід від однієї стадії розвитку до іншої, або коли зміниться умови господарювання, що вплине на напрям глобальної співпраці, економічно-правової, соціальної чи фінансової складової. Саме невідоме створює ризики та є основою їх генерації на ринку, що має позитивний і негативний фінансовий ефект для бізнесу в результаті впливу відповідних факторів.

Проблеми й окремі питання сутності системи ризик-менеджменту розкриті в багатьох публікаціях таких вітчизняних науковців, як О. Герасименко [1], Є. Білоусов та ін. [5], К. Мисник [6], О. Ткаченко [16].

Теоретичним питанням розвитку ризик-менеджменту присвятили свої праці Н. Кондратенко, І. Писаревський та М. Боровик [4], А. Пестова [10], Н. Зачосова та О. Коваль [3].

Н. Овандер указує на те, що сьогодення вимагає постійного моніторингу факторів, які утворюють ризиковані ситуації, з метою формування ефективної системи ідентифікації, аналізу та оптимізації ризиків [9].

До прикладу, Л. Хромушина визначає важливість стандартизації підходів до управління ризиками з урахуванням позитивного закордонного досвіду і діючих міжнародних стандартів [14].

Тоді як В. Мусієнко та М. Зінченко зазначають, що врахування ризиків стає однією з основних управлінських дій, яка забезпечує досягнення стратегічних організаційних цілей та сприяє досягненню максимально можливої ефективної діяльності підприємства [7].

С. Назаренко та Н. Носань дослідили роль ризик-менеджменту у господарській діяльності малих підприємств в Україні [8].

Л. Гриценко та ін. присвятили свою роботу актуальним питанням забезпечення економічної безпеки вітчизняних підприємств в умовах динамічного та непередбачуваного середовища [11].

О. Сосновська та Л. Деденко аналізують систему ризик-менеджменту на підприємстві [12].

Н. Ткачук та В. Виговський окреслюють сутність системи управління підприємством та визначають головні елементи даної системи, до яких віднесено: стратегію підприємства, персонал, бізнес-процеси, стандартизацію, контролінг та ризики [13].

Відповідно, метою даної статті є дослідження ефективності ризик-менеджменту для суб'єктів господарської діяльності та окреслення викликів сьогодення.

Завдання статті:

1. Визначити сутність системи ризик-менеджменту, окреслити його основні принципи в управлінні діяльністю суб'єктів господарювання.

2. Проаналізувати сучасні виклики, які обумовлюють необхідність впровадження ризик-менеджменту.

3. Дослідити розвиток ризик-менеджменту в Україні.

Матеріали та методи

Методологічним базисом дослідження стали науково-емпіричні методи збирання і порівняння інформації, за допомогою яких було визначено сутність системи ризик-менеджменту та окреслено основні принципи роботи ризик-менеджменту в діяльності господарських суб'єктів. Завдяки методу комплексного аналізу було з'ясовано сучасні виклики, які постають в діяльності ризик менеджменту. Методом синтезу й узагальнення було розкрито стан розвитку ризик-менеджменту в Україні. Теоретичною основою статті є праці вітчизняних науковців.

Результати

У динамічному та непередбачуваному зовнішньому середовищі суб'єкти господарювання стикаються з низкою ризиків та загроз, які негативно впливають на їхню діяльність. Більше того, ці фактори дуже різноманітні: фінансові, соціальні, політичні, економічні, воєнні, кадрові, інформаційні та виробничі. У цьому контексті основним завданням підприємства є забезпечення стабільного функціонування, по-перше, шляхом уникнення або збалансування різних видів ризиків, а по-друге, - ефективної діяльності, що можливо завдяки ретельному управлінню всіма бізнес-процесами та їх ресурсами. Загалом, діяльність підприємства в цьому напрямі коректно описати як процес побудови системи економічної безпеки.

Ризик є невід'ємною рисою фінансово-господарської діяльності підприємства, організації чи установи і вимагає значної уваги з боку фінансових менеджерів. Наявність певного рівня ризику в операції не означає, що від неї слід відмовитися. Адже відмова від транзакції рівнозначна втраті очікуваних доходів і прибутків. У фінансових рішеннях все має бути виваженим і збалансованим. Звичайно, ніхто не застрахований від можливих втрат у ринковому середовищі. Однак це не є підставою вважати, що слід проводити лише консервативну політику, щоб уникнути втрат взагалі. Важливо не лише намагатися уникати ризиків ринкової діяльності, а й вчасно аналізувати причини небажаного розвитку подій, враховувати минулий негативний досвід та безперервно коригувати систему операційної поведінки для досягнення максимального результату. Йдеться про постійне коригування системи операційної поведінки для максимізації результатів.

Ефективність функціонування підприємства на ринку визначається ступенем досягнення поставлених системою управління цілей щодо зниження ризику негативних тенденцій, які впливають на його діяльність та зменшення витрат. Методи управління є основним засобом, за допомогою якого підприємство досягає поставлених цілей, і працюють в певних межах. Цим контуром є система управління зі своїми механізмами, структурами та елементами, що використовуються для реалізації управлінських процесів та прийняття ефективних управлінських рішень [13].

Головною метою управління ризиками є мінімізація або усунення потенційних втрат, що виникають внаслідок ризиків. Основним завданням управління ризиками є запобігання виникненню ризиків, мінімізація збитків, які вони спричинили, та максимізація додаткового прибутку організації в результаті управління ризиками.

Система управління ризиками передбачає залучення різних рівнів експертизи та управління для забезпечення необхідного ступеня стійкості до загроз, які можуть загрожувати сталому розвитку організації.

Однак, зважаючи на те, що маленькі підприємства мають у середньому одного-двох працівників, важко найняти спеціалістів з управління ризиками на повну ставку. Це завдання зазвичай делегується засновнику (директору) компанії. Ключовими функціями керівників в процесі використання елементів ризик-менеджменту в діяльності компанії є прогнозування, організація, регулювання, координація, стимулювання та контроль.

Нині управління ризиками є одним з інструментів, які допомагають створити необхідні умови для ефективного функціонування будь-якого суб'єкта господарювання. Це пов'язано з тим, що в умовах високої невизначеності управління ризиками є найбільш ефективним інструментом підтримки фінансової стабільності та життєздатності підприємства.

Ризик-менеджмент - це система управління ризиками, в основі якої лежить процес виявлення, оцінки та аналізу ризиків, а також вибір і використання методів нейтралізації їх наслідків. Вона спрямована на досягнення необхідного балансу між стратегічними можливостями підприємства і рівнем ризику, пошук оптимального співвідношення між високим рівнем ризику, який може призвести до банкрутства підприємства, та повною відмовою від діяльності підприємства, що загрожує втратою конкурентоспроможності. У системі управління організацією система управління ризиками повинна бути невід'ємною частиною підсистеми управління організацією.

Якщо ця умова виконується - впровадження системи управління ризиками є ефективним процесом. Управління ризиками включає в себе як негативні, так і позитивні наслідки. Суть управління ризиками полягає у виявленні потенційних відхилень від запланованих результатів та управлінні цими відхиленнями з метою покращення перспектив, зменшення втрат та підвищення релевантності процесу прийняття рішень.

У сучасних умовах управління ризиками повинно використовувати спеціалізовані знання та відповідні навички для створення інтегрованої системи управління. Для того, щоб вижити в конкурентному ринковому середовищі, компаніям необхідно добре знати, як приймати рішення, пов'язані з ризиками.

Управління ризиками на підприємстві має бути організоване таким чином, щоб забезпечити постійний самоаналіз і самоуправління. Чим більш детальним є процес моніторингу, тим меншою є потреба в додатковому аудиті господарської діяльності. Важливим аспектом управління ризиками підприємства є вибір ефективних механізмів запобігання, мінімізації, усунення або прийняття ризиків, які впливають на ефективність діяльності підприємства.

Ігнорування ризиків, на які наражається організація, може призвести до непередбачуваних наслідків, криз і банкрутства. Ризик можна зменшити, припиняючи його (ззовні) або використовуючи внутрішні ресурси (всередині).

Ефективне управління має на меті створити конкурентну перевагу. Це означає уникнення необґрунтованих ризиків, прийняття лише припустимих ризиків, мінімізацію впливу та своєчасне розподілення ризиків.

Місце ризик-менеджменту в корпоративному управлінні забезпечується наступними завданнями, які необхідно вирішувати в процесі ведення господарської діяльності.

1. Формування, розвиток та ефективне використання потенціалу підприємства, націлене на забезпечення ефективного використання наявних ресурсів, здатності підприємства залучати додаткові ресурси, посилення конкурентних переваг та забезпечення рушійної сили розвитку.

2. Прогнозування сприятливої для підприємства ринкової кон'юнктури та середньо- і довгострокових змін, вибір стратегії і тактики просування продукції та послуг підприємства на відповідних ринках, своєчасне коригування їх змісту та механізмів реалізації.

3. Професійне управління ризиками (мінімізація ризику як джерела небезпеки та створення ризику як додаткової умови для отримання прибутку). Ризик-менеджмент розглядає ризик як непередбачуваний фактор зовнішнього середовища, що становить загрозу для ефективності та беззбитковості бізнесу. Ризик-менеджмент характеризується децентралізованою моделлю управління, де відсутня інтегрована система управління виникненням та управлінням ризиками [11].

Можна виділити кілька основних принципів управління ризиками на підприємстві.

Рис. 1. Принципи управління ризиками на підприємстві

Джерело: [7].

Загалом, управління ризиками передбачає визначення очікувань щодо розвитку діяльності підприємства, аналіз можливих відхилень від запланованих результатів діяльності та управління такими відхиленнями шляхом вдосконалення діяльності та зменшення негативного впливу непередбачуваних наслідків. Оскільки невизначеність є об'єктивною реальністю, повністю уникнути ризику неможливо. Тому, позаяк ризик присутній завжди, бізнес-рішення повинні ґрунтуватися на алгоритмі поведінки в умовах ризику [9].

Ризик-менеджмент слід розглядати як процес управління діяльністю підприємства з урахуванням усіх можливих варіантів розвитку підприємства та факторів зовнішнього середовища, що забезпечує прогресивний розвиток підприємства та досягнення його цілей за рахунок мінімізації можливих втрат. Для зменшення впливу ризиків, виявлених у господарській діяльності, до мінімуму або прийнятної межі використовуються найрізноманітніші методи [10].

Ризик-менеджмент як самостійна система складається з системи контролю та системи управління. Система контролю являє собою ризиковані рішення щодо капітальних вкладень і багатьох взаємовідносин між організаціями під час здійснення господарської діяльності. Керована система - це велика кількість осіб, які впливають на об'єкти управління. Сам процес управління передбачає отримання, обробку та передачу певної інформації, на основі якої приймаються управлінські рішення. Тому якість, своєчасність і достовірність наданої інформації відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності цього процесу.

Для вирішення багатьох управлінських завдань, пов'язаних з ідентифікацією, оцінкою та нейтралізацією фінансових ризиків, доцільно створити на підприємстві спеціальний підрозділ (відділ або центр) з управління ризиковими інвестиціями. Об'єктами управління ризиками є ризикові вкладення капіталу та системи, дотичні до фінансів. У процесі управління фінансові менеджери цілеспрямовано впливають на об'єкти управління в рамках функції менеджменту. Основними функціями підрозділу ризик-менеджменту в системі фінансово-економічної безпеки підприємств, організацій та установ є планування, організація, мотивація та контроль.

Функція планування полягає в оцінці ймовірності можливих втрат при альтернативних варіантах управління фінансово-господарською діяльністю. За такої умови дуже важливо правильно оцінити види передбачуваних ризиків, обґрунтувати їх джерела та можливий вплив на фінансові результати діяльності підприємства, організації чи установи.

Організаційна функція ризик-менеджменту виявляється у створенні спеціальних підрозділів з управління фінансово-економічними ризиками, визначення функціональних обов'язків окремих фінансових менеджерів і фахівців зі страхування та координації їхніх дій.

Мотиваційна функція полягає у стимулюванні зацікавленості фінансових менеджерів у фінансовому моніторингу ризикованості окремих операцій та розробці ефективних механізмів реагування на небажані тенденції економічного розвитку з метою мінімізації фінансових втрат.

Контрольна функція ризик-менеджменту передбачає контроль за організацією діяльності з мінімізації ризиків та оцінку ефективності заходів, вжитих для їх нейтралізації.

Оскільки ризики кожної компанії є індивідуальними, використання тих чи інших методів оптимізації також є індивідуальним і визначається умовами зовнішнього та внутрішнього середовища. Через те, що існують різні методи зниження ступеня ризику, виникає проблема вибору найбільш прийнятного методу для конкретної ситуації. Кожен метод оптимізації корпоративного ризику має свої переваги та недоліки, можливості та обмеження в застосуванні.

Комбінація адаптивних методів може знизити рівень ризику для діяльності компанії. Вирішення цієї проблеми залежить від галузі, в якій працює компанія, макроекономічного середовища та конкретної бізнес-стратегії.

Підприємствам необхідно розробити власну систему управління ризиками, яка повинна включати потенційні джерела фінансування збитків, які підприємство може понести в результаті реалізації несприятливих ризиків. Вибір системи управління ризиками має бути спрямований на пошук найкращого, найдоцільнішого та найефективнішого методу в конкретній ситуації. В результаті - підприємства зможуть реалізувати комплексну стратегію управління ризиками, тобто прийняття рішень з урахуванням фінансових, трудових і матеріальних ресурсів, розподіл роботи між менеджерами та консультації з експертами.

Інтеграцію ризик-менеджменту в процес управління діяльністю компанії слід розглядати як безперервний циклічний процес прийняття та реалізації бізнес-рішень для досягнення стратегічних цілей організації. Незважаючи на прогресивний характер інтегрованого управління ризиками, в таких організаціях управління ризиками залишається лише одним із напрямів управлінської діяльності і фактично є досить автономним, будучи класифікованим лише як вторинний процес, що доповнює основну систему управління. Крім того, відсутність спеціального підрозділу з управління ризиками часто означає, що відповідні функції губляться і не можуть суттєво впливати на фактори, що створюють ризики. Ці недоліки в поєднанні зі зростаючою невизначеністю зовнішнього макро- та мікросередовища призвели до зростання усвідомлення необхідності інтеграції ризик-менеджменту в систему корпоративного управління та перетворення його на центральний ключовий елемент. Як наслідок, для сучасних компаній та організацій стає все більш важливою розробка та впровадження інтегрованої системи управління ризиками (ІБО).

У ринковому середовищі кожен суб'єкт господарювання встановлює систему фінансових відносин з різними суб'єктами (наприклад, державними органами, інститутами фінансової інфраструктури, іншими організаціями, засновниками, акціонерами та працівниками під час сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів). Складність і невизначеність системи фінансових відносин у ринковому середовищі визначає ймовірність виникнення різних фінансових ризиків для компаній.

Висока ймовірність виникнення фінансових ризиків, що призводять до значних фінансових втрат, є об'єктивною причиною порушення фінансової стійкості промислових підприємств, істотного зниження їх ліквідності та фінансової безпеки, що надалі може призвести до банкрутства або ліквідації [4].

Після ідентифікації та оцінки ризиків важливу роль у процесі управління ризиками відіграє їх оптимізація. Вона повинна проводитися систематично, а зворотний зв'язок має забезпечувати своєчасне внесення змін до фінансових гарантій. Для визначення економічної прийнятності оптимізації ризиків на початковому етапі слід порівняти ризики з витратами та ризиками інструментів хеджування, а потім провести переоцінку ризиків.

Переоцінку ризиків слід здійснювати шляхом порівняння вартості інструменту хеджування з ризиком на кінцевому етапі (тобто заходів, коли початковий ризик перевищує залишковий ризик, а вартість хеджування є економічно обґрунтованою).

У сучасних умовах, що характеризуються політичною та економічною нестабільністю, діяльність українських підприємств може ускладнюватися різноманітними кризовими ситуаціями, які призводять до неплатоспроможності та банкрутства. Унаслідок фінансової кризи, що зачепила підприємства й економіку в цілому, в Україні збільшується кількість неплатоспроможних підприємств. Кризові явища у функціонуванні українських промислових підприємств тепер досить поширені. Усі кризові явища тісно пов'язані з фінансовими ризиками підприємств, недосконалістю наявної системи управління фінансами та відсутністю досвіду управління ризиками.

З огляду на наукові розробки в цій галузі, можна виокремити такі основні поточні виклики (табл. 1):

Таблиця 1

Сучасні основні групи викликів господарської діяльності малих підприємств в Україні

Джерело: [8].

ризик менеджмент господарський

В умовах пандемії COVID-19 і введення воєнного стану в Україні діяльність промислових підприємств вразлива щодо різних ризиків. Іншими словами, управління ризиками наразі посідає особливе місце в системі управління промисловими підприємствами, оскільки тісно пов'язане з усіма фінансовими відносинами підприємства.

Нові виклики, спричинені змінами глобальної економіки (зокрема, цифровою революцією), сприятимуть подальшій трансформації різних видів економічної діяльності. У цьому контексті інноваційні підходи до реформування та управління національною економікою допоможуть забезпечити сталий розвиток і підвищити конкурентоспроможність та інвестиційну привабливість української економіки. Варто зазначити, що в сучасних умовах ведення бізнесу корупція, шахрайство та економічні злочини стають реальною загрозою для діяльності компаній по всьому світу [6].

Особливістю бізнесу в наш час є те, що кількість і глибина загроз, які виходять із зовнішнього середовища, збільшується. Нові загрози знижують ефективність підприємств, а нездатність оперативно адаптуватися до цих змін часто призводить не тільки до втрати ринкової рівноваги, ай до банкрутства. З огляду на це, одним з елементів, здатних запобігти негативному впливу зовнішнього середовища на діяльність організації, є система управління ризиками, що дає змогу діагностувати зовнішнє середовище та прогнозувати ризикові події. Якщо виникнення ризиків можна передбачити, то організація може зосередитися на розробленні та реалізації заходів щодо мінімізації негативного впливу.

Виходячи з цього, управління ризиками стає невід'ємною частиною системи управління економічною безпекою. Забезпечення функцій управління ризиками робить можливим під час побудови стратегічних і тактичних управлінських рішень прогнозувати ймовірність настання небажаних подій, скоротити кількість неефективних управлінських рішень і зменшити кількість помилок в процесі розроблення та реалізації стратегії [7].

Диджиталізація бізнес-процесів в Україні все ще перебуває на початковій стадії і стикається з такими перешкодами, як пандемія та війна, але ця трансформація може стати вирішальним фактором для розвитку підприємств і суспільства в цілому.

Останні тенденції у сфері диджиталізації, обробки даних та технологій аналізу даних, які можуть бути запропоновані українським компаніям, включають хмарні обчислення, промислові мережі, зберігання даних, системи управління технологічними процесами, автоматизовані системи управління, SCADA/HMI, автоматизовані системи обробки даних, MES/APS/APC та ERP.

Розумні продукти та послуги охоплюють платформи інтернету речей, цифрових двійників, коботів, роботів, штучний інтелект, кібербезпеку, дрони, носимі пристрої, блокчейн, VR/AR та 3D-друк.

У цифровому маркетингу у 2022 році з'явилися голосовий пошук, розробка мобільних вебсайтів, багатоканальний маркетинг, гейміфікація, смартмаркетинг, пошук в один клік, онлайн-події та користувацький контент. Україна вже має активну ERP- систему, різні канали електронної розсилки, Google Analytics, онлайн-канали та соціальні мережі.

Можна спостерігати поширення тренду Індустрії 4.0 в українській економіці. Хоча це є бажаною та очікуваною подією у вітчизняній економіці, учасники господарської діяльності мають бути готовими до ризиків, що можуть стати типовими в майбутньому, а отже, повинні використовувати інструменти управління ризиками вже зараз, зважаючи на змістовний характер стратегічного управління.

Економічне та правове забезпечення впровадження Індустрії 4.0 являє собою поступовий перехід від практики використання інструментів оцінки ризиків до визначення стану відповідних систем управління ризиками в цифровій економіці [5].

Проте всі без винятку ризики Індустрії 4.0 можуть чинити негативний вплив на всі функціональні компоненти системи економічної безпеки підприємства, а значить, і на стан системи в цілому. Зокрема, очевидними є ризики для інформаційно-аналітичної підсистеми, а саме: ризики кібератак, втрати, пошкодження, спотворення і крадіжки інформації, інсайдерської торгівлі та неправомірного використання інформації в особистих цілях. Роботизація виробничих процесів передбачає ризик саботажу, який може паралізувати діяльність господарюючого суб'єкта на короткий або тривалий період часу. Що стосується штатного розкладу, то у зв'язку з передачею функціональних обов'язків роботизованому обладнанню може виникнути потреба в цінних посадах співробітників і ризик їх звільнення. Оптимізація штатного розпису не тільки підвищує ризик «інтелектуального зубожіння» підприємства, а й посилює репутаційні ризики, пов'язані зі звільненням співробітників, їхніх сімей та інших осіб. Загалом посилення тенденцій четвертої промислової революції неминуче спричинить соціальну напруженість, що зачіпає всі вікові групи. Молоді доведеться виживати в нових умовах праці, людям середнього і старшого віку - адаптуватися до них, а людям похилого віку - змиритися з думкою, що їхні професійні навички стануть непотрібними та надлишковими. Ризики економічної безпеки включають додаткові витрати на інвестиції в удосконалення виробничих процесів, які можуть не принести очікуваних вигод або конкурентних переваг, а ризики інвестиційної безпеки - можливість невірної інтерпретації всього комплексу інформації, пов'язаної з інвестиційним проєктом. На правову складову системи економічної безпеки підприємства впливають ризики, обумовлені правовим нігілізмом у процесі регулювання та управління цифровими економічними відносинами і нездатністю врахувати в правовій площині відносини машини (робота) і людини [16].

В умовах нових викликів для економіки України, зумовлених особливостями Індустрії 4.0, перспективним вектором стратегічного управління ризиками для підтримання високого рівня економічної безпеки підприємницької структури є розширення сфери залучення зовнішніх експертів для постановки процесу управління ризиками, формування серії сценаріїв впливу ризиків на стан економічної безпеки підприємств на різних часових інтервалах, а також формування каталогу управлінських рішень із виявлення, оцінки та управління ризиками, що призводить до значних втрат і погіршення їхнього стану.

Ефективність ризик-менеджменту як частини загального управління МСП полягає в тому, що він орієнтований на економічно обґрунтований захист організації від небажаних ситуацій, що призводять до значних втрат і погіршують фінансовий баланс. Політика управління ризиками є основою для стабільного і довгострокового функціонування підприємства. Ідентифікація ризиків, оцінка ризиків (кількісний та якісний аналіз), оптимізація ризиків та моніторинг є складовими управління ризиками.

Нині малі та середні підприємства мають значно більше можливостей для управління ризиками. До них належать запобігання ризикам, уникнення ризиків, скорочення тривалості перебування в небезпечних ситуаціях, прийняття ризиків (усвідомлене або неусвідомлене), зниження потенційних і фактичних розмірів втрат, диверсифікація ризиків, поділ ризиків, синергетичне відокремлення небезпечних ситуацій одна від одної, передача (страхування) ризиків іншим учасникам і зниження суми ризику. Однак слід зазначити, що не всі ці методи підходять для кожного виду управління ризиками. Крім того, не існує універсального методу управління, який працював би для всіх ризиків. З урахуванням специфіки підприємства, накопиченого досвіду управління ризиками та результатів експертних досліджень необхідно скласти перелік методів управління, які найбільше підходять для конкретної ризикової ситуації. Можливо, доцільно використовувати комбінацію декількох методів [8].

Врахування ризиків стає однією з ключових управлінських дій, що забезпечують досягнення стратегічних організаційних цілей і сприяють досягненню найефективнішої діяльності як компанії в цілому, так і окремих її структурних підрозділів. Однак в умовах динамічного середовища використання традиційних методів управління ризиками неефективне. Тому для того, щоб стати конкурентоспроможною організацією та постійно підвищувати рівень економічної безпеки, необхідно шукати інноваційні інструменти управління ризиками.

У зв'язку з вищевикладеним у даній роботі пропонується використовувати інструменти фінансового інжинірингу, що дають змогу впроваджувати інноваційні фінансові інструменти в управління ризиками під час побудови системи управління економічною безпекою господарюючих суб'єктів. Доцільність впровадження визначається самим суб'єктом з урахуванням особливостей його діяльності, можливості забезпечення фінансової стійкості відповідно до загальної стратегії його розвитку.

У складних економічних умовах, за високоризикового характеру господарської та підприємницької діяльності та недосконалості правової системи особливо важливо виробити єдиний підхід до розуміння управління ризиками, термінології, організації та методів управління ризиками. Міжнародна практика доводить, що стандартизація ризик-менеджменту є правильним вирішенням цієї проблеми [14].

Для оптимізації управління ризиками та приведення його у відповідність до передової практики можна впровадити надійний план управління ризиками. Такі рішення включають прийняття міжнародно визнаних стандартів, таких як сімейство стандартів ISO 31000 [15], які були адаптовані для підвищення об'єктивності управління ризиками на основі передового досвіду організацій по всьому світу. Стандарти містять принципи, рамки та процеси для впровадження системи управління ризиками. До того ж, компанії, що застосовують цей стандарт, мають узяти на себе відповідні зобов'язання та впровадити засоби контролю для забезпечення відповідності вимогам щодо належного управління внутрішніми та зовнішніми умовами. ISO 31000 [15] також розглядає важливість зворотного зв'язку через два механізми: інформування та консультації, а також моніторинг і перевірка. Інформація та консультації забезпечують залучення відповідних внутрішніх і зовнішніх зацікавлених сторін до моніторингу та перевірки, а також моніторинг динаміки ризиків.

В Україні прийнято аналогічний стандарт, що відповідає національному стандарту ДСТУ ISO 31000:2018 «Управління ризиками. Принципи та керівні настанови» і набув чинності 1 січня 2019 року [2]. Стандарт корисний для впровадження ризик- орієнтованого підходу та дає змогу суб'єктам управління порівнювати свою практику управління ризиками з міжнародним досвідом.

Сучасний корпоративний менеджмент зобов'язаний постійно відслідковувати фактори ризику з метою створення ефективної та гнучкої системи управління в умовах ринкової кон'юнктури та обмеженості ресурсів, що вимагає наявності системи управління ризиками, всіх її аспектів, основних принципів і методів управління. Управління ризиками підприємства має бути організовано таким чином, щоб забезпечити постійний самоаналіз і самоменеджмент. Що детальніший процес моніторингу, то меншою є необхідність у додаткових перевірках діяльності підприємства. Важливим аспектом управління ризиками підприємства є вибір ефективних механізмів запобігання, мінімізації, усунення або прийняття ризиків, що впливають на ефективність діяльності підприємства. Ігнорування ризиків підприємства може призвести до непередбачених наслідків, криз і банкрутства. Ризики можуть бути знижені за допомогою трансфертів (зовнішні кошти) або внутрішніх ресурсів (внутрішні кошти) [12].

Після ідентифікації та оцінки ризиків важливу роль у процесі управління ризиками відіграє їх оптимізація, яка має проводитися систематично, забезпечуючи зворотний зв'язок для своєчасного внесення змін до заходів фінансової безпеки. Для визначення економічної прийнятності оптимізації ризику слід провести переоцінку ризиків, порівнявши ризик початкової стадії з витратами на інструменти хеджування та ризик кінцевої стадії (заходи, за яких початковий ризик перевищує залишковий ризик, а витрати на хеджування економічно виправдані).

Висновки

Підсумовуючи, варто зазначити, що формування системи управління ризиками підприємства має бути умовою ефективної діяльності суб'єктів господарювання в мінливому та невизначеному середовищі. Управління ризиками - це процес, заснований на ідентифікації, оцінці та аналізі ризиків, а також на виборі та використанні методів для компенсації їх наслідків. Він спрямований на досягнення необхідного балансу між стратегічними можливостями підприємства та рівнями ризику, знаходження оптимального співвідношення між високим ризиком (який може призвести до банкрутства підприємства) і повним занедбанням (що призводить до втрати конкурентоспроможності).

Впровадження практик ризик-менеджменту в діяльність вітчизняних суб'єктів малого підприємництва є необхідною передумовою їх сталого та довгострокового розвитку. Однак керівники підприємств повинні мати достовірну інформацію про можливі загрози та вміти завчасно ідентифікувати, оцінювати та вживати заходів для протидії ризикам. МСП важко уникнути ризиків, але знання їхнього походження може допомогти зменшити вплив негативних факторів та пом'якшити ризики, що, в свою чергу, сприятиме покращенню грошових потоків та підтримці стабільності бізнес-процесів.

Крім того, управління ризиками через належну реалізацію функцій ризик-менеджменту в системі фінансово-економічної безпеки дозволяє підвищити якість стратегічних і тактичних управлінських рішень та зменшити кількість помилок під час планування та реалізації стратегій підприємств, установ та організацій. Перспективи подальших досліджень полягають у вивченні ефективності ризик-менеджменту у забезпеченні безпеки підприємства.

Список використаних джерел

1. Герасименко О. М. Ризик-орієнтоване управління в системі економічної безпеки підприємства: дис.... д-ра екон. наук.: 21.04.02. Київ, 2021. 667 с. URL: https://library.krok.edu.ua/media/library/category/disertatsiji-avtoreferati- vidguki/gerasimenko_2021-disertatsija.pdf (дата звернення: 17.12.2023).

2. ДСТУ ISO 31000:2018 Менеджмент ризиків. Принципи та настанови. [Чинний від 2018-11-29]. URL: https://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=80322 (дата звернення: 17.12.2023).

3. Зачосова Н. В., Коваль О. В., Шевченко В. В. Стратегічне управління ризиками в системі економічної безпеки суб'єктів господарювання в умовах Індустрії 4. 0. Проблеми системного підходу в економіці. 2020. № 5 (79). С. 47-51. URL: https://doi.org/10.32782/2520-2200/2020-5-6 (дата звернення: 17.12.2023).

4. Кондратенко Н., Писаревський І., Боровик М. Теоретико-методичні аспекти управління фінансовими ризиками промислових підприємств. Економіка та суспільство. 2022. № 40. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2022-40-57 (дата звернення: 17.12.2023).

5. Концепція «Індустрія 4.0»: проблеми впровадження і окремі правові аспекти її реалізації в Україні: монографія / [Є. М. Білоусов, І. В. Борисов та ін.]; за ред. С. В. Глібка. Харків: НДІ прав. забезп. інновац. розвитку НАПрН України, 2021. 200 с. URL: https://openarchive.nure.ua/server/api/core/bitstreams/2bcae9f3-cfc4-4592-82be- 85b0afd5cfc7/content (дата звернення: 17.12.2023).

6. Мисник К. Удосконалення організаційно-економічного механізму попередження економічних злочинів на підприємствах: наукові та практичні засади. Уё<1а a perspektivy. 2023. № 3 (22). С. 81-93. URL: https://doi.org/10.52058/2695-1592-2023- 3(22)-81-93 (дата звернення: 17.12.2023).

7. Мусієнко В. О., Зінченко М. Е. Технологія ризик-менеджменту як елемент системи забезпечення економічної безпеки суб'єкта господарювання. Економічний вісник Дніпровської політехніки. 2020. № 3. С. 98-108. URL: https://doi.org/10.33271/ebdut/71.098 (дата звернення: 17.12.2023).

8. Назаренко С. А., Носань Н. С. Ризик-менеджмент у господарській діяльності малих підприємств: сучасні імперативи. Modern Economics. 2020. № 23. С. 143-147. URL: https://doi.org/10.31521/modecon.v23(2020)-23 (дата звернення: 17.12.2023).

9. Овандер Н. Огляд міжнародних та українських стандартів з управління ризиками з погляду сучасних викликів та загроз. Економіка та суспільство. 2021. № 27. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2021-27-26 (дата звернення: 17.12.2023).

10. Пестова А. Р. Управління ризиками в підприємницькій діяльності: кваліфікаційна робота... магістр: 076. Житомир: Поліський національний університет, 2022. 66 с. URL: http://ir.polissiauniver.edu.Ua/bitstream/123456789/13521/1/Pestova_AR_KR_076_2 022.pdf (дата звернення: 17.12.2023).

11. Ризик-орієнтоване управління в системі економічної безпеки корпоративного підприємства / Л. Л. Гриценко та ін. Бізнес Інформ. 2023. № 8. С. 281-288. URL: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2023-8-281-288 (дата звернення: 17.12.2023).

12. Сосновська О. О., Деденко Л. В. Ризик-менеджмент як інструмент забезпечення стійкого функціонування підприємства в умовах невизначеності. Європейський науковий журнал економічних та фінансових інновацій. 2019. Т. 1. № 3. С. 70-79. URL: https://doi.org/10.32750/2019-0106 (дата звернення: 17.12.2023).

13. Ткачук Г. Ю., Виговський В. Г., Ренчковська В. Л. Ризик-менеджмент у системі управління підприємством. Інфраструктура ринку. 2022. № 63. С. 88-92. URL: https://doi.org/10.32843/infrastruct63-17 (дата звернення: 17.12.2023).

14. Хромушина Л. Методологія та стандартизація управління ризиками в процесі менеджменту підприємств. Збірник наукових праць ДУІТ. Серія «Економіка і управління». 2021. № 49. С. 99-108. URL: https://em.duit.in.ua/index.php/home/article/view/10 (дата звернення: 17.12.2023).

15. ISO 31000: 2018. Risk management. [Valid from 2018-02-01]. URL: https://www.iso.org/iso-31000-risk-management.html (date of access: 17.12.2023).

16. Tkachenko O. Impactful front-end architecture in online business development. IJCSNS International journal of computer science and network security. 2022. Vol. 22. No. 6. P. 409414. URL: https://doi.org/10.22937/IJCSNS.2022.22.6.51 (date of access: 17.12.2023).

Размещено на Allbest.ru