Упровадження інноваційних інструментів і методів в управління закладами соціокультурної сфери

Размещено на http://www.allbest.ru

Упровадження інноваційних інструментів і методів в управління закладами соціокультурної сфери

Бойко В'ячеслав Іванович

кандидат філософських наук, доцент, т.в.о. завідувача кафедри мистецтвознавчої експертизи НАКККіМ

Соціально-культурна сфера є важливою складовою духовної життєдіяльності нації, провідником її національної культури. Вона є підґрунтям формування та розвитку людського інтелектуального потенціалу; основою створення унікального іміджу країни. Реформування соціокультурної сфери торкаються, у першу чергу, організаційних форм й фінансового забезпечення установ і організацій.

При несвоєчасному впровадженні інноваційних методів управління, можуть призвести до руйнування сформованої системи культурної пропозиції, зниження ефективності діяльності установ культури і мистецтв, що ускладнить виконання соціальних функцій галузі [1, с. 52]. Зміни, що відбуваються або відбулися в її інституційному полі, обумовлені появою нових учасників культурної, мистецької, освітньої та інших видів соціокультурної діяльності. В першу чергу, це стосується недержавних комерційних й некомерційних установ і організацій, які потребують в необхідності розвитку існуючих методів управління, замість не спроможних у теперішній час забезпечувати ефективну роботу і координацію діяльності різноманітних суб'єктів соціально- та культурно-мистецької сфери.

Таким чином, впровадження нових та удосконалення існуючих методів управління та регулювання визначають здатність державної влади та органів місцевого самоврядування здійснювати реалізацію соціально-культурної політики в новому інституційному середовищі держави. Не своєчасний і регресивний розвиток сучасних управлінських інструментів, методів, механізмів і моделей, зокрема: система проєктного моніторингу; технологія соціально-культурного партнерства; контролінгу перешкоджають практичному впровадженню інноваційних методів при прийнятті ефективних управлінських рішень [2, с. 111]. Таким чином, виявлення відсутніх складників, їх вивчення й включення в практику діяльності забезпечить формування системи управлінських інновацій у соціокультурній сфері.

Існуючі механізми управління, такі як нормування, планування й програмування розвитку соціокультурної сфери, незважаючи на своє повсюдне поширення, не забезпечують стійких результатів її розвитку в контексті децентралізації влади, реформ бюджетної системи й впровадження програмно-цільового фінансування культурно-мистецьких закладів. Необхідно адаптувати механізми управління, що зарекомендували себе, а також розробляти й впроваджувати інноваційні технології в управління, беручи до уваги ускладнення завдань, що постають перед суб'єктами сфери культури і мистецтв у зв'язку і з відновленням споживчої аудиторії їх продуктів і послуг, і з урахуванням принципово нових культурно-мистецьких цінностей та потреб інформаційного суспільства. Застосування комплексного підходу до формування інноваційних механізмів управління підвищить ефективність менеджменту й забезпечить розвиток інноваційних процесів як в окремих суб'єктах, так і у сфері культури і мистецтв у цілому [3].

Управління в сфері культури і мистецтв в поточній ситуації характеризується наступними особливостями, зокрема:

здійснюється на державному, регіональному, міському, районному, місцевому рівнях, що неминуче приводить до проблем координації управлінських дій, фінансування об'єктів сфери культури і мистецтв всіх форм власності й організації їх діяльності;

державний сектор культури перебуває в стані реорганізації у зв'язку з реформою децентралізації бюджетної сфери, спрямованої на уточнення статусу установ і впровадження нових організаційно- правових форм бюджетних організацій, здатних найбільш ефективно надавати державні (комунальні) послуги, оплачувані за рахунок бюджетних коштів;

організації недержавного некомерційного й комерційного секторів не входять до сукупності інтересів і пріоритетів державної політики в сфері культури. Серед існуючих регуляторних інструментів, що враховують інтереси недержавних організацій, можна назвати конкурси субсидій, призначені для підтримки проєктної діяльності.

Модернізацію в сфері культури і мистецтв доцільно розглядати з погляду вдосконалення управлінських процесів. Це проявляється у визначенні пріоритетів модернізації, розробці стратегічних планів і формуванні середовища, необхідного для впровадження інноваційних методів і моделей управління [4, с. 75]. Даний підхід до модернізації передбачає комплексну оцінку діяльності установ культури і мистецтв, що включає в себе культурологічні, соціальні, економічні й політичні складові; підвищення ролі громадської ініціативи у процесах управління на основі розвитку інституту експертних рад, механізму громадських слухань, вивчення суспільної думки.

Також необхідною є операціоналізація процесів управління. Це виражається в чіткій орієнтації закладів культури і мистецтв на соціально-економічні цілі й завдання розвитку суспільства (регіону, соціуму й т.п.) й автономізацію досягнення даних цілей і завдань із використанням сучасних інформаційних технологій та засобів програмного забезпечення.

інноваційний соціокультурний управління

Література

Бойко В. І. Вивчення стратегій ринку споживання товарів та послуг у галузі культури. Агросвіт: Науково-практичний журнал. Київ, 2015. №6. С. 49-55.

Бородін О. Д. Основні складові механізму державного управління соціально-культурною сферою. Інвестиції: практика та досвід. Київ, 2018. № 7. С. 109-113.

Пігуль Н. Г. Теоретичні аспекти формування соціальної сфери в сучасних економічних умовах. Ефективна економіка. Київ, 2019. № 11. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ efek_2019_11_61

Степанов В. Ю. Управління інноваційною діяльністю в соціально-культурній сфері. Вісник Харківської державної академії культури. Харків, 2018. Вип. 44. С. 72-78.

Размещено на Allbest.ru