Інноваційно-орієнтований менеджмент в політиці сталого землекористування підприємств агропродовольчої сфери економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційно-орієнтований менеджмент в політиці сталого землекористування підприємств агропродовольчої сфери економіки

М.П. Мартинюк,

А.С. Олійник,

Н.А. Лебедева,

Є.Л. Большакова

M. Martynyuk,

PhD in Economics, Head of the Department of Land Relations and Nature Management,

National Scientific Centre "Institute of Agrarian Economics", Kyiv

А. Oliinyk,

PhD in Economics, Associate Professor of I. Markina Department of Management,

Poltava State Agrarian University, Poltava

N. Lebedieva,

PhD in Technical Sciences, Associate Professor, Acting Head of the Department

of Management, International Humanitarian University, Odessa

Y. Bolshakova,

PhD in Management, Senior Lecturer of I. Markina Department of Management,

Poltava State Agrarian University, Poltava

INNOVATION-ORIENTED MANAGEMENT IN THE POLICY OF SUSTAINABLE LAND USE OF ENTERPRISES IN THE AGRO-FOOD SECTOR OF THE ECONOMY

У статті доведено, що інноваційно-орієнтований менеджмент землекористування підприємств агропродовольчої сфери є важливою складовою сталого розвитку. Воно означає раціональне використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних та соціальних аспектів. Обгрунтовано, що ефективне землекористування допомагає забезпечити оптимальне розташування та використання земельних площ, мінімізувати негативний вплив на довкілля, підвищити врожайність та якість сільськогосподарських культур, та забезпечити стабільний розвиток сільського господарства та суспільства в цілому. Запропоновані такі заходи, як впровадження сучасних сільськогосподарських технологій, раціональне планування земельних угідь, охорона грунтів та водних ресурсів, збалансований підхід до використання земель для різних цілей. Доведено, що основною метою ефективного землекористування є досягнення балансу між господарськими потребами та збереженням природних екосистем для майбутніх поколінь.

The article proves that innovation-oriented land use management of agro-food enterprises is an important component of sustainable development. It means rational use of land resources taking into account ecological, economic and social aspects. It is substantiated that effective land use helps to ensure the optimal location and use of land areas, minimize the negative impact on the environment, increase the yield and quality of agricultural crops, and ensure the stable development of agriculture and society as a whole. Optimizing land use is an important aspect of sustainable development. Its purpose is to ensure optimal use of land resources, taking into account natural and anthropogenic factors. This process is carried out through the establishment of an effective connection between the land and the environment. Scientific literature defines the optimization of land use as the organization of the production process, which allows achieving the rational use of land with maximum productivity and environmental sustainability. The main goal of optimization is to achieve effective management of land resources, which ensures the preservation of soil fertility and ecologically sustainable development. Such measures as the introduction of modern agricultural technologies, rational land planning, protection of soil and water resources, a balanced approach to the use of land for various purposes are proposed. It has been proven that the main goal of effective land use is to achieve a balance between economic needs and the preservation of natural ecosystems for future generations. Innovation-oriented management of the efficiency ofland use really plays a key role in the development of the state's economy and meeting the socio-economic needs of society. This means that the use and reproduction ofland must be properly regulated and controlled by economic entities. In the context of digitalization and logistical threats, organizational and membership levers, as well as tools, play an important role in ensuring the competitive development of agro-industrial production. Digitalization can facilitate the introduction of new technologies and approaches to land use management, improving logistics and production efficiency.

Ключові слова: підприємства агропродовольчої сфери, оптимізація землекористування, сталий розвиток, інноваційно-орієнтований менеджмент, механізм управління, політика сталого землекористування, економіка.

Key words: agro-food enterprises, land use optimization, sustainable development, innovation- oriented management, management mechanism, sustainable land use policy, economics.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Системність взаємодії елементів є ключовим аспектом ефективного господарства в будь-якій сфері національної економіки. В аграрних підприємствах, це означає планування та координацію різних аспектів діяльності, таких як виробництво, постачання, маркетинг і фінанси для досягнення загальних цілей сталого розвитку. Інноваційно-орієнтований менеджмент ефективності землекористування є необхідним для забезпечення раціонального використання ресурсів, застосування нових технологій та врахування змінних факторів. Це дозволяє аграрним підприємствам забезпечувати конкурентоспроможність і стабільний розвиток відповідно до національних пріоритетів та цілей.

Передумовою досягнення цілей аграрного підприємства є своєчасне та чітке розуміння стартових умов трансформаційного процесу, які у системі землекористування можна охарактеризувати переважно споживацьким відношенням економічних агентів до родючих, але обмежених земельних ресурсів, особливо в період воєнного стану. Зокрема, у процесі організації діяльності суб'єкти господарювання з метою залучення інвестиційних ресурсів нехтують формуванням потрібних механізмів розвитку сталості і потужності агробізнесу, без чого неможливий прогрес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема інноваційно-орієнтованого менеджменту в політиці сталого землекористування підприємств агропродовольчої сфери економіки є актуальною. У цьому питанні були проведені дослідження в різний час. Найбільше вивченням даної проблематики займалися В.Я. Амбросов, Д.І. Бабміндра, В.А. Борисова, О. А. Галич, І.А. Гнатенко, О.І. Гуторов, М. В. Зось-Кіор, Л.Ю. Мельник, П.Т. Саблук, М. Ф. Соловйов, В. М. Трегобчук, А.М. Третяк, М. М. Федоров, В. Й. Шиян, О.А. Шуст та інші провідні вчені. Науковці зосередили свою увагу на формуванні раціональної господарської поведінки суб'єктів господарювання в умовах інноваційного розвитку та реформуванні земельних відносин. Однак різноманітність поглядів потребують детальнішого дослідження даної проблематики, адже екoнoмiчнa трaнсфoрмaцiя вимaгaє бїльш нoвих пiдхoдiв, які відповідатимуть ефективному землекористуванню підприємств агропродовольчої сфери економіки.

Таблиця 1. Заходи удосконалення інноваційно-орієнтованого менеджменту в політиці сталого землекористування підприємств агропродовольчої сфери економіки

Джерело: узагальнено за даними [6; 9].

ФОРМУВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ (ПОСТАНОВКА ЗАВДАНЬ)

Мета статті полягає в узагальненні та обгрунтуванні інноваційно-орієнтованого менеджменту в політиці сталого землекористування підприємств агропродовольчої сфери економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Інноваційно-орієнтований менеджмент в політиці сталого землекористування підприємств агропродовольчої сфери економіки є важливою складовою сталого розвитку, яка дозволяє забезпечити оптимальне використання земельних ресурсів з мінімальними негативними наслідками на довкілля та суспільство. Це включає в себе такі методи, як:

1. Землеустрій: це систематизація, зонування та раціональне розподіл між різними користувачами земельних ділянок з урахуванням їх природних потенціалів та потреб суспільства.

2. Врожайність грунту: для досягнення максимальної врожайності важливо використовувати агротехніки, які підвищують плодючість грунту та забезпечують оптимальне використання ресурсів (наприклад, ротація культур, внесення органічних добрив).

3. Застосування стійких систем вирощування: це включає в себе такі методи, як органічне землеробство, агроекологічні підходи та застосування біологічних методів боротьби зі шкідниками.

4. Використання сучасних технологій: застосування сучасних інформаційних технологій та моніторингу може забезпечити більш точне та ефективне використання земельних ресурсів.

5. Збереження природних екосистем: важливо уникати знищення природних екосистем та біорізноманіття, а також забезпечувати збалансоване використання земельних ділянок, що дозволяє забезпечити екологічну рівновагу. Використання цих методів дозволяє досягти високої продуктивності земельних ресурсів, зберегти природне середовище та забезпечити стале зростання економіки.

Основні принципи сталого землекористування включають:

1. Збереження площ сільськогосподарських угідь і підтримка їх родючості: це означає застосування найкращих сільськогосподарських практик для утримання та поліпшення родючості грунту, використання природних добрив та ротацію сільськогосподарських культур.

2. Відповідність вимогам законодавства: використання землі повинно відповідати законодавчим актам та регуляціям, пов'язаним з охороною довкілля, земельними правами, плануванням місцевого господарства та іншими аспектами.

3. Компактна забудова: розміщення інфраструктури та будівель повинне здійснюватись таким чином, щоб уникнути надмірної забудови та негативного впливу на інші природні ресурси, такі як водні ресурси, екосистеми та біорізноманіття.

4. Цільове та своєчасне використання земель: розподіл землі має відповідати природно-кліматичним та географічним властивостям кожної конкретної земельної ділянки. Наприклад, лучні земельні ділянки для сільськогосподарської діяльності повинні бути використані для цих цілей, тоді як менш плідні можуть бути використані для інших цілей, наприклад, лісорозведення або захисту водних ресурсів.

Застосування цих принципів допоможе забезпечити ефективне землекористування аграрних підприємств, збереження природних ресурсів та досягнення сталого розвитку.

Стале землекористування аграрних підприємств охоплює також ряд заходів (табл. 1), щоб забезпечити оптимальне використання земельних ресурсів.

Варто додатково уточнити, що під оптимі- зацією землекористування слід розуміти визначення оптимального набору видів господарської діяльності з використання земельних ресурсів. Це включає забезпечення очікуваних економічних переваг за поточних умов без порушення природної рівноваги екологічного ресурсу.

Під оптимізацією структури землекористування розуміють відповідні оптимальні співвідношення видів господарської діяльності з використання земельних ресурсів. Ці співвідношення також мають забезпечувати очікувані економічні переваги за поточних умов без порушення природної рівноваги екологічного ресурсу [8].

Оптимізація землекористування є важливим аспектом сталого розвитку. Її ціль полягає у забезпеченні оптимального використання земельних ресурсів з урахуванням природних та антропогенних факторів. Цей процес здійснюється через встановлення ефективного зв'язку між угіддями та навколишнім го використання землі з максимальною продуктивністю та екологічною стійкістю. Головною метою оптимізації є досягнення ефективного управління земельними ресурсами, при якому забезпечується збереження родючості грунтів та екологічно стійкий розвиток.

У процесі оптимізації землекористування враховуються різні фактори, такі як кліматичні умови, географічне положення, рельєф, грунтові ресурси та інші. Метою є встановлення оптимальної структури земельних угідь, яка найбільш відповідає вимогам ефективного управління земельними ресурсами. Усе це має позитивний вплив на сталий розвиток сільського господарства, забезпечує високу продуктивність та ефективне використання земельних ресурсів, зменшує негативний вплив на довкілля та сприяє збереженню біорізноманіття [10].

В менеджменті землекористування з урахуванням значення земельних ресурсів як екологічної, економічної та соціальної цінності необхідно об'єднувати відповідні напрями опти- мізації.

Екологічна складова менеджменту землекористування полягає в усвідомленні необхідності збереження та розумного використання землі як основного природного ресурсу та базисного компоненту довкілля. Це означає врахування екологічних принципів і забезпечення сталого використання земельних ресурсів.

Економічна складова передбачає викорис-тання земель саме там, де вони приносять найбільший дохід. Це означає раціональне планування і використання земель з урахуванням їх потенціалу для сільського господарства, промисловості, будівництва та інших галузей економіки.

Рис. 1. Фактори впливу на систему управління землекористуванням підприємств агропродовольчої сфери економіки

Джерело: узагальнено за даними [2; 6; 7].

Соціальна складова полягає в адекватності характеру використання земель, врахуванні стану громадської свідомості та системи громадських потреб. Це означає врахування соціальних аспектів, які включають потреби та інтереси місцевого населення, збереження і покращення якості життя. Однак враховуючи важливість цих складових, виконання комплексного менеджменту землекористування може бути досить складним процесом, який вимагає кваліфікованого підходу та обширного аналізу інформації. Особливі умови і контекст кожного регіону або країни повинні бути враховані для забезпечення успішного та ефективного впровадження такого менеджменту.

Україна має важливий аграрний сектор, який відіграє ключову роль у формуванні розподілу сільського та міського населення в країні. Соціально-економічні умови, такі як рівень зайнятості, доходи сільського населення, доступність освіти та медичних послуг, інфраструктура, географічні чинники та інші, впливають на розподіл населення в міських і сільських районах. Незважаючи на індустріалізацію та урбанізацію, сільське населення залишається значною частиною українського суспільства. Це пов'язано зі специфікою аграрної галузі, де необхідна праця для сільськогосподарського виробництва та обробки землі.

Фактори, що впливають на чисельність сільського населення, включають доступність робочих місць, умови проживання, рівень доходів, урбанізацію, економічний розвиток та інші соціально-економічні фактори. Останні десятиліття в Україні спостерігається деякий зсув від сільського населення до міських районів. Це пов'язано з економічними можливостями, доступністю робочих місць, освітою та інфраструктурою, які часто краще розвинені в містах. Однак, сільське населення й надалі відіграє важливу роль у сільськогосподарському секторі та забезпеченні продовольства для країни. Розвиток суспільства та зміни в соціально-економічних умовах можуть впливати на розподіл чисельності сільського та міського населення в Україні. Цей процес є складним і впливає на різні сфери суспільного життя, включаючи економіку, культуру та інфраструктуру країни.

Соціальна ситуація на селі викликана різними факторами, зокрема структурно-динамічними змінами в чисельності населення. З одного боку, спостерігається зменшення кількості молодих людей та працездатного населення, а з іншого боку -- зростання кількості пенсіонерів. Це призводить до старіння сільського населення та звуження демографічної основи відтворення. Швидкість цих негативних змін є динамічною, що створює кризову демографічну ситуацію. Додатково, міграція сільського населення зумовлена незадовільними соціально- побутовими умовами в сільських населених пунктах. Молода людина залишає село через незадовільні умови трудової діяльності та проживання, що активізує негативні демографічні процеси. Кризова демографічна ситуація призводить до скорочення природних ресурсів відтворення населення на селі, погіршення якості життя та зниження працездатності.

Негативним наслідком екологічного фактору є хімізація землеробства, що призводить до забруднення навколишнього середовища. Справді, неконтрольоване використання хімічних засобів може призвести до небезпеки для навколишнього середовища, грунту та продуктів харчування. Розвиток технологій та науковий підхід можуть виграти важливу роль у здоровому грунті та сталому землекористуванні. Відкриття нових, екологічно безпечних методів землеробства, використання органічних добрив та застосування зеленого землеробства можуть сприяти зменшенню негативних наслідків хімізації. Щоб забезпечити інформацію про передові підходи до сталого землеробства та рекомендації щодо зменшення впливу хімічних засобів на довкілля доцільним є налагодження співпраці між дослідницькими центрами та землеробськими підприємствами, щоб спільно розробляти ефективні рішення для збереження родючості грунту та збалансованого використання хімічних речовин [4].

Економічна складова передбачає виконання наступних кроків: 1. Збір та аналіз даних, детальний аналіз кліматичних умов, властивостей грунту та його стану, вартості паливно- мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, термінів сівби та збирання врожаю, логістики польових робіт, розміру землекористування аграрного підприємства та наявності відповідної інфраструктури. 2. Розрахунок фінансових показників: врахування витрат на власні ресурси, валовий дохід від продажу сільськогосподарської продукції та різні інші економічні показники, такі як чистий дохід, рентабельність, термін окупності і т.д. 3. Порівняння альтернатив: оцінка системи землекористування, порівнюючи їх економічну ефективність. Врахування різних комбінацій технологій, методів обробки грунту, сортів культур, систем зрошення/дренування та інших факторів, що можуть вплинути на результативність. 4. Ризиковий аналіз: врахування ризиків, що можуть вплинути на економічну ефективність системи землекористування, такі як різкі зміни цін, погодні умови, врожайність та ін. 5. Прийняття рішення: на підставі отриманих результатів аналізу і порівняння альтернатив, обгрунтоване рішення щодо вибору системи землекористування з урахуванням доцільності та економічної ефективності [5].

Земельні ресурси як важлива складова природно-ресурсного потенціалу України є унікальним об'єктом, на який націлені інтереси членів суспільства, адже земля є універсальним фактором життєзабезпечення.

Інноваційно-орієнтований менеджмент в політиці сталого землекористування підприємств агропродовольчої сфери економіки дійсно грає ключову роль у розвитку економіки держави та задоволенні соціально-економічних потреб суспільства. Це означає, що використання та відтворення земельних угідь повинні бути належно регульовані та контрольовані суб'єктами господарювання. У контексті інноваційно-орієнтованого менеджменту, ор- ганізаційні та членські важелі, а також інструменти грають важливу роль у забезпеченні конкурентного сталого розвитку підприємств аг- ропродовольчої сфери економіки. Інновацій- но-орієнтований менеджмент може сприяти впровадженню нових технологій та підходів до управління землекористуванням, покращенню логістики та ефективності виробництва [3].

Рис. 2. Організаційно-економічний механізм управління ефективності землекористуванням на основі ресурсоорієнтованої діяльності аграрних підприємств

Джерело: узагальнено за даними [1; 4; 6].

Відповідно до наданої інформації, проблеми, що стикаються українські аграрні підприємства, дійсно стають більш актуальними через фундаментальні зміни, такі як війна, земельна реформа, кліматичні зміни та біологічні виклики. Розв'язання цих проблем потребує розробки теоретичних та методологічних засад для покращення організаційних та управлінських практик. Впровадження ефективного управлінського механізму може створити сприятливі умови для розвитку аграрних підприємств. Організаційно-економічний механізм є інструментом, який допомагає реалізовувати об'єктивні закони в процесі людської діяльності.

Організаційно-економічний механізм менеджменту сталого землекористування -- це система керування, яка включає в себе функції планування, організації, контролю та управління для досягнення найбільшої продуктивності і стійкості використання землі.

Організаційний аспект включає в себе структуру та організацію управлінських структур, визначення ролей та відповідальності працівників, розвиток комунікаційної системи і забезпечення взаємодії між різними рівнями управління.

Економічний аспект включає в себе визначення ефективного використання ресурсів, розробку економічних стратегій та моделей, розрахунок рентабельності і доходності землекористування.

Механізм включає в себе систему інструментів, методів і прийомів, що дозволяють реалізувати організаційно-економічні рішення для досягнення заданих цілей використання землі. Це можуть бути програми з планування, системи контролю, методи оцінки ефективності, моделі розрахунку ризиків.

Організаційно-економічний механізм менеджменту ефективності землекористування допомагає оптимізувати використання землі, забезпечує ефективне розміщення ресурсів, сприяє збільшенню продуктивності та покращенню екологічної стійкості. Він є важливим інструментом для досягнення сталого розвитку в агропродовольчої сфери економіки.

Таким чином, акцент організаційно-економічного механізму менеджменту сталого землекористування можна сконцентрувати на реалізації механізму підвищення ефективності землекористування в аспекті забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств (рис. 2).

Механізм реалізується через 3 етапи. 1 етап: виокремлення організаційних та економічних умов покращення ефективності використання земель разом з ідентифікацією мак- роекономічного середовища, що в підсумку має спонукати до створення концепції ресур- соорієнтованого землекористування. 2 етап: проведення моніторингу землекористування аграрних підприємств з оцінкою економічних та технологічних засобів збільшення ефективності землекористування, що має призвести до визначення агротехнічних та екологічних умов забезпечення результативності землекористування. 3 етап: обгрунтування системи управлінських дій відносно підвищення ефективності землекористування агропідприємств, що має на меті оптимізувати економічну, ресурсну, програмну, інформаційну, агроекологічну складові.

Організаційно-економічний механізм управління землекористуванням повинен бути гнучким, адаптивним до змінних умов та потреб ринку, забезпечуючи стале зростання аграрного сектору та ефективне використання земельних ресурсів.

Для досягнення стратегічних завдань організаційно-економічний механізм управління землекористуванням повинен включати такі основні елементи: 1. Удосконалення правової бази: необхідно розробити та впровадити ефективні законодавчі акти, які регулюватимуть землекористування та забезпечать захист прав власників земельних ділянок. 2. Розвиток сільськогосподарських підприємств: важливо створити сприятливі умови для розвитку аграрного сектора, сприяючи підвищенню продуктивності, впровадженню інноваційних технологій та підвищенню якості сільськогосподарської продукції.

1. Фінансування: необхідно забезпечити належне фінансування аграрного сектора, включаючи доступ до кредитних ресурсів та інвестицій, що сприятиме сталому розвитку агропромислового комплексу. 4. Науково- дослідна діяльність: проведення наукових досліджень та впровадження інноваційних рішень в аграрний сектор допоможе покращити ефективність вирощування підсобних культур, забезпечити оптимальне використання земельних ресурсів та зменшити негативний вплив на навколишнє середовище. 5. Маркетингові дослідження та розвиток експортних ринків: дослідження попиту на сільськогосподарську продукцію та пошук нових ринків збуту сприятиме інтеграції України у світовий продовольчий ринок, забезпечить конкурентоспроможність української агропромислової продукції.

Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Отже, основними передумовами інноваційно-орієнтованого менеджменту в політиці сталого землекористування підприємств агропродовольчої сфери економіки є: формування національної стратегії реалізації основних функцій сільських територій; активізація участі сільських рад та об'єднаних територіальних громад у розбудові ефективного землекористування; стимулювання екологізації та біологізації землеробства, популяризація органічного сільського господарства; комплексний підхід щодо капіталовкладень та матеріально-технічних ресурсів; законодавча підтримка боротьби з ерозією та забрудненням грунтів; деградацією гумусу, покращенням соціально-економічних умов сільських жителів; впровадження методів ландшафтного планування територій; послідовна технологічна перебудова систем землеробства; розвиток інноваційного потенціалу землекористування; удосконалення агроекологічного інвестування аграрних підприємств тощо.

Отже, запропоновані альтернативи можуть стати основою удосконаленої системи управління сталого землекористування, завдяки оп- тимізації всіх аспектів виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств: забезпечення цінових переваг, забезпечення маркетингових переваг, економія матеріалів тощо. Проте всі підходи зосереджені на одному пріоритеті розвитку сільськогосподарського землекористування -- екологічно орієнтованому сталому розвитку.

Література

інноваційно-орієнтований менеджмент землекористування

1. Антипенко Н.В., Вєдєніна Ю.Ю., Гнатенко І.А., Пархоменко О.П. Фінансовий менеджмент ресурсозбереження інноваційно орієнтованих підприємств у контексті антикризової стратегії розвитку. Агросвіт. 2021. № 23. С. 10--16.

2. Голобородько Т.В., Завада О.П., Йолкін А.М., Мірошніченко О.А. Адаптивний менеджмент ефективності землекористування аграрних підприємств в умовах диджиталізації та логістичних загроз. Актуальні проблеми інноваційної економіки та права. 2023. № 3. С. 29-- 36.

3. Гринчук Ю.С., Кукса І.М., Ткаченко Н.Е., Параскєєва А.М. Планування інноваційного розвитку в контексті забезпечення економічної безпеки та управління змінами. Формування ринкових відносин в Україні. 2022. № 4 (251). С. 28--33.

4. Живко З.Б., Орлова-Курилова О.В., Бо- руцька Ю.З., Березовський Д.О. Державне регулювання заощадження інноваційного потенціалу підприємств та екологізації виробництва: формування управлінських стратегій та оцінювання конкурентної поведінки. Інвестиції: практика та досвід. 2021. № 19. С. 10-- 15.

5. Іщейкін Т.Є., Олійник А.С. Економічний механізм управління бізнес-процесами: стратегічні та антикризові аспекти. Агросвіт. 2022. № 21--22. С. 52--60.

6. Кобченко М.Ю. Менеджмент ефективності землекористування сучасних аграрних підприємств: дис. на здобуття наук. ступ. доктора філософії за спеціальністю 073 Менеджмент. Полтава: ПДАА, 2020. 268 с.

7. Олійник А.С., Могилевський М.В. та ін. Оптимізація виробничих витрат при формуванні стратегії розвитку підприємства в біз- нес-середовищі. Інвестиції: практика та досвід. № 21. 2023. С. 84--90.

8. Сохнич А. Я. Оптимізація землекористування в умовах реформування земельних відносин: монографія. Львів: "Українські технології", 2000. 108 с.

9. Третяк А. М. Концептуальні засади розвитку сільськогосподарського землекористування сільських територій. Київ: НААН, 2014. 24 с.

10. Шуст О.А., Паска І.М., Гринчук Ю.С. Удосконалення заходів державного стимулювання інвестиційної діяльності в підвищення родючості грунтів. Інноваційна економіка. 2021. № 1--2. С. 126--130.

References

1. Antipenko, N.V., Vedenina, Yu.Yu., Hna- tenko, I.A. and Parkhomenko, O.P. (2021), "Financial management of resource conservation of innovatively oriented enterprises in the context of anti-crisis development strategy", Ahrosvit, vol. 23, pp. 10--16.

2. Holoborodko, T.V., Zavada, O.P., Yolkin, A.M. and Miroshnichenko, O.A. (2023), "Adaptive management of land use efficiency of agricultural enterprises in conditions of digitalization and logistical threats", Aktual'ni problemy innova- tsiynoyi ekonomiky ta prava, vol. 3, pp. 29--36.

3. Grynchuk,Yu.S., Kuksa, I.M., Tkachenko, N.E. and Paraskeeva, A.M. (2022), "Planning of innovative development in the context of economic security and change management", For- muvannya rynkovykh vidnosyn v Ukrayini, vol. 4 (251), pp. 28--33.

4. Zhivko, Z.B., Orlova-Kurilova, O.V., Borutska, Yu.Z. and Berezovskyi, D.O. (2021), "State regulation of saving innovative potential of enterprises and greening of production: formation of management strategies and evaluation of competitive behavior", Investytsiyi: praktyka ta dosvid, vol. 19, pp. 10--15.

5. Ishcheykin, T.E., Oliinyk, A.S. and other (2022), "Economic mechanism of business process management: strategic and anti-crisis aspects", Ahrosvit, vol. 21--22, pp. 52--60.

6. Kobchenko, M.Yu. (2020), "Management of land use efficiency of modern agricultural enterprises", Abstract of Ph.D. dissertation, Management, Poltava State Agrarian Academy, Poltava, Ukraine.

7. Oliynyk, A.S., Mogilevskyi, M.V. and other (2023), "Optimization of production costs when forming a strategy for the development ofan enterprise in a business environment", Investytsiyi: prak- tyka ta dosvid, vol. 21, pp. 84--90.

8. Sokhnych, A.Ya. (2000), Optymizatsiya zemlekorystuvannya v umovakh reformuvannya zemel'nykh vidnosyn [Optimizing land use in conditions of reforming land relations], Ukrayin- s'ki tekhnolohiyi, Lviv, Ukraine.

9. Tretyak, A. M. (2014), Kontseptual'ni zasady rozvytku sil's'kohospodars'koho zemlekorystu- vannya sil's'kykh terytoriy [Conceptual foundations of the development of agricultural land use in rural areas], NAAN, Kyiv, Ukraine.

10. Shust, O.A., Paska, I.M.and Grynchuk, Yu.S. (2021), "Improvement of measures of state stimulation of investment activity in increasing soil fertility", Innovatsiyna ekonomika, vol. 1--2, pp. 126--130.

Размещено на Allbest.ru