Підвищення ефективності групи шляхом соціально-управлінських інструментів

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Підвищення ефективності групи шляхом соціально-управлінських інструментів

Гречишкіна Тетяна Дмитрівна

аспірант

Науковий керівник: Якименко-Терещенко Н. В.

д-р.екон.наук, професор,

завідувач кафедри туризму і готельно-ресторанного бізнесу

Актуальність використання соціально-управлінських інструментів в менеджменті може змінюватися відповідно до певних факторів, включаючи конкретну організацію, галузь, технологічні зміни та суспільні тренди. Однак загальна мета цих інструментів - покращити взаємодію та спільну роботу в організації - залишається актуальною в більшості випадків. Соціальні відносини ніколи не оминуть зв'язки між окремими людьми, в процесі спільної діяльності. Мережа неформальних організацій, які розповсюджені на підприємствах, виникає раптово на базі соціальної взаємодії та об'єднана загальним психологічним кліматом. Соціальна структура організації розглядає кожну людину як таку, що має власну позицію в ній та пов'язану з іншими позиціями через статус індивіда (систему прав і обов'язків). Суб'єкт і об'єкт пізнання в управлінні виникають у процесі своєрідного розподілу праці, який пов'язаний не тільки з різним соціальним їх статусом, а й з необхідністю організаційного виділення з організаційного процесу суб'єкта пізнання, як самодостатньої форми осмислення соціальних інтересів і відносин [1]. Групова взаємодія є одним із ключових понять соціальної психології груп, оскільки описує широке коло процесів і станів, у яких перебувають групи різної величини, спрямування, рівня розвитку тощо. Метод пов'язаний з іменем Я. Л. Морено розглядає соціометрію як інструмент, за допомогою якого можна досліджувати структуру груп і соціальних мереж різної величини. О. Коробанова обстоює думку, що групова взаємодія відбувається на перетині внутрішніх світів учасників взаємодії та передбачає утворення міжсуб'єктності спільного простору взаємодії, як характеристики групового психологічного поля [2]. Ефективна групова взаємодія, координація знань та створення інноваційних ідей визнані важливими джерелами командної ефективності та креативності у сучасних організаціях. Нині неможливо використовувати сталу модель мотивації, розвитку в управлінні в умовах трансформаційного розвитку суспільства. Цифрова економіка не витісняє утворення неформальних груп у віртуальних організаціях. Розподілені команди через відстань, нестачу або спотворення інформації втрачають командну ідентифікацію, знижують ефективність. Важливо оновлювати та адаптувати інструменти управління відповідно до змін у ситуації та потребах певної організації. Комунікаційні онлайн-канали взаємодії, такі як відео-зустрічі (наприклад, Google Meet), групові відкриті чати, обмін голосовими повідомленнями - це нові підходи в роботі. Соціальні мережі істотно змінюють моделі використання технологій підтримки управління знаннями, практики у командах. Через них члени команди діляться своїми розподіленими знаннями та досвідом, що впливає на продуктивність (рис. 1).

Рис. 1 Способи підвищення ефективності робочої групи за допомогою соціальних мереж

Дослідження Xiongfei Cao та Ahsan Ali, показали, що використання соціальних мереж на роботі має позитивний зв'язок із трансактивною системою пам'яті (TMS), а використання соціальних мереж на роботі та TMS позитивно пов'язані зі здатністю засвоювати (ACAP) та здатністю створювати знання (KCC) команди. Результати також показали, що ACAP позитивно впливає на KCC, і обидва мають прямий зв'язок з творчою продуктивністю команди (TCP). Отже, передбачливі інвестиції в соціальні мережі, з боку організації, можуть покращити мета-знання «хто і що знає» всередині команд. Нарешті, лише вивчення зовнішніх знань недостатньо, організації повинні забезпечити використання цих знань для покращення TCP [3].

Висновки

Ефективне управління передбачає регулярне оновлення та адаптування підходів до управління, відповідно до змін ситуацій та потреб організації. З підвищенням важливості віддаленої роботи, цифрових інструментів та онлайн-комунікацій, соціально-управлінські інструменти трансформуються. Рішення про впровадження соціальних мереж, відкритих обговорень, опитування, тестування реалізовується з урахуванням специфічних потреб особистостей, як частини робочої команди, їх прав та інтересів. Соціально-управлінські комунікаційні інструменти збільшують доступність і зручність, обмін ідеями, підвищують рівень співпраці, дають змогу відстеження прогресу, забезпечують спільну роботу в реальному часі, сприяють налаштуванню загального психологічного фону.

Список використаних джерел

соціальний комунікаційний мережа управління

Горностай, П. (2018). Групова взаємодія як динаміка свідомого та несвідомого групи. Наукові студії із соціальної та політичної психології, (42), 72-85. Вилучено з http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nsspp_2018_42_9

Гаєвська, О. (2017) Соціально-філософські виміри пізнавального процесу в

управлінській діяльності. Університетська кафедра, (6), 87-98. Вилучено з

http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukaf_2017_6_10

Xiongfei, C., Ahsan, А. (2018). Enhancing team creative performance through social media and transactive memory system. International Journal of Information Management, (39), 69-79. Вилучено з https://doi.org/10.1016/j.ijinfomgt.2017.11.009

Katzenbach, J. R. & Smith, D. K. (1993). The Wisdom of Teams: Creating the High- performance Organization. Boston: Harvard Business School.

Размещено на Allbest.ru