PR-стратегії в контексті створення іміджу фірми/організації та як метод у шоу-бізнесі

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

Кафедра академічного і естрадного вокалу та звукорежисури

Кафедра акторської майстерності імені народної артистки України Лариси Хоролець

PR-стратегії в контексті створення іміджу фірми/організації та як метод у шоу-бізнесі

Садовенко С.М., професор

National Academy of Management of Culture and Arts

Department Рор Vocal and Sound Directing

Department of Directing and Acting named after People's Artist of Ukraine Larisa Khorolets

PR strategies in the context of creating the image of the company/organization and as a method in show business

S. Sadovenko, Dr of Cultural Studies,

Professor, Honored Art Worker of Ukraine

Kyiv, Ukraine

Зміст PR-стратегій з позиції врахування суспільної думки в процесах керування є соціальною складовою сучасного продюсування. Щоб бути успішним у своїй професії, потрібно не лише безперервно розвивати уміння добре розв'язувати різні професійні завдання, здатність адаптовуватися до соціальних змін, а й навчитися презентувати себе. Адже сьогодні особливо актуальним для представників будь-якої професії є формування привабливого персонального іміджу [4; 5].

Стратегічні, інформаційні, ідеологічні методи функціонування PR в продюсуванні забезпечеують ефективність у створенні сприятливого іміджу та пабліситі, організації подій, керуванні кризовими ситуаціями і під час кризи. Лише комплекс дій PR може забезпечити позитивний ефект і захистити організацію від небажаної зовнішньої дії, що дуже важливо в умовах жорсткої конкуренції.

Новий час ставить нові вимоги. З огляду на це, великого значення набуває поняття репутації. Одним із надзвичайно важливих нематеріальних (тих, що не мають матеріальної складової, активів) стратегічних ресурсів суб'єктів господарювання, соціальної і політичної діяльності є репутація (франц. - reputation, від лат. reputatio - обдумування, роздум) - сформована у громадській свідомості думка про достоїнства, недоліки соціального, політичного, економічного суб'єкта та його суспільна оцінка.

Репутація є своєрідним кредитом довіри, джерелом ставлення споживачів продукції (послуги) до фірми/організації - її виробника. Адже інтереси, вимоги сучасного споживача не обмежуються лише якістю, функціональною надійністю або ціною товару (послуги). Вони стосуються також суспільного визнання, соціального обличчя фірми/організації, підтверджених реальними справами перед громадськістю. Тому провідні фірми/організації аналізують ці фактори і вкладають значні кошти в їх створення і підтримку, бо в ринкових умовах репутація та інші нематеріальні активи складають значну частину комерційної значущості фірми/організації.

Факторами, які забезпечують репутацію фірми/організації, є корпоративна культура, досвід і стиль керівництва, сукупний досвід, способи ведення бізнесу, здатність залучати до співпраці талановитих фахівців, рівень інновацій тощо.

Від репутації залежить і рівень доходів фірми/організації, адже у ринковій економіці значну частину її комерційної ціни становлять нематеріальні активи - кваліфікація кадрів, спеціальні компетенції, фінансова стабільність, права на товарні знаки і торгові марки, патенти, авторитет на ринку, маркетингові прийомі, суспільний вплив тощо.

З репутацією тісно пов'язаний імідж (англ. - image - образ) - цілеспрямовано сформований, наділений певними ціннісними характеристиками образ фізичної, юридичної особи з метою забезпечення його популярності, визнання, авторитету у певному соціальному середовищі, суспільної значущості його діяльності.

Формується імідж результатами діяльності фірми/організації, а також умілим використанням інструментів PR для емоційного впливу на певне середовище, стимулюванням позитивного ставлення до неї, готовністю взаємодіяти, відгукуватися на соціальні, економічні, політичні сигнали.

Імідж є історично, політично, економічно, соціально обумовленим і залежить від уявлень суспільства, окремих його спільнот щодо тих чи інших факторів. Він має об'єктивно-суб'єктивну природу. Це свідчить не лише про необхідність соціально значущої діяльності фірми/організації або фізичної особи, а й про важливість системного інформування суспільства про її зміст і результати.

Думка, що про імідж не варто піклуватися, адже він створюється сам по собі реальною діяльністю є хибною. Адже, як свідчить світовий досвід, відсутність цілеспрямованої, системної уваги щодо створення адекватного іміджу може стати причиною його стихійного викривлення. Нерідко таке викривлення є наслідком діяльності конкурентів.

Суттєвими елементами іміджу будь-якої організації є: продукт, послуга (якість, ціна, сервіс); технологічний потенціал (наукові досягнення, використання енергозберігаючих, екологічно чистих технологій); економічний потенціал (конкурентоспроможність, можливість реінвестування коштів, розвиток виробництва); ефективність управління (професіоналізм менеджменту, рівень корпоративної культури, відносини з владою); відносини з клієнтами (популярність бренду, прозорість відносин, репутація); відносини з персоналом (рівень зарплати, соціальні гарантії, щирість взаємодії); гуманістична сутність (створення робочих місць, благодійництво і співпраця з громадськістю).

Залежно від змісту діяльності фірми/організації, особливостей її внутрішнього і зовнішнього середовищ у створенні іміджу можуть бути використані й інші чинники та складові.

Імідж будь-якого суб'єкта може бути основним (стабільним) і поточним (змінюється відповідно до вимог часу).

Головною умовою, основою формування іміджу є сутність (суспільне призначення, місія) фірми/організації. Іміджеві властивості зазвичай має і сам зміст діяльності. Наприклад, в українському суспільстві домінувало негативне сприйняття торгово-посередницької діяльності, що поширювалося на підприємства, які займалися нею, навіть якщо ця діяльність була економічно необхідною і суспільно виправданою. Цим навіть користувалися у конкурентній боротьбі, нав'язуючи громадськості хибне уявлення про деякі посередницькі структури. Для ефективної протидії таким намаганням використовували PR-заходи.

Елементом іміджу є назва фірми/організації, яка здебільшого містить характеристику організаційно-правової форми, визначення виду діяльності та фірмове найменування. На етапі пошуку назви необхідно враховувати особливості сприйняття її в суспільстві, зокрема те, що з усього потоку інформації людина, насамперед, виокремлює емоційні компоненти, а потім здійснює їх логічний аналіз. Важливо при цьому перевірити й звучання (написання) назви іншими мовами.

Методика створення назви передбачає такі послідовні етапи: прийняття рішення про розроблення назви; вивчення назв існуючих фірм/організацій, що займаються спорідненими видами діяльності; пошук і пропозиція бажаних назв; обговорення запропонованих назв; вибір найвлучнішої назви; апробація назви фахівцями (юристами, психологами, лінгвістами); вивчення реакції ринку (оточення) на проект назви; остаточний аналіз назви і затвердження її, якщо результатом цього аналізу є позитивні оцінки.

За аналогічною методикою розробляються назви товарів, а часом і послуг.

Для іміджу дуже важлива соціальна спрямованість фірми/організації. Тому в процесі його формування враховується не тільки її мета, що, як правило, полягає в досягненні ефективної діяльності, зокрема в одержанні прибутку, а й звертається увага на її роль у забезпеченні добробуту всього суспільства.

До чинників, що створюють імідж, належить турбота про довкілля. Це передбачає, зокрема, встановлення показників безпеки, санітарних умов та їх неухильне дотримання; економію і вторинне використання матеріальних ресурсів; створення товарів з урахуванням екологічних стандартів тощо.

Фірми/організації, які вболівають за свій імідж, видають спеціальні проспекти (рекламні описи об'єкта, процесу, явища), вміщуючи в них матеріали про свою історію, відомості про найпопулярніших клієнтів і партнерів, систему ділових зв'язків, динаміку комерційного розвитку, збутову і сервісну мережу, визнані на ринку (виставках, ярмарках) товари, результати тестів (атестацій) товарів (послуг, проектів тощо) та іншу репрезентативну текстову, ілюстративну (фотографії, статистичні дані, графіки, діаграми) інформацію. Такі проспекти надсилають урядовим органам, редакціям ЗМІ, банкам, страховим компаніям, бібліотекам, навчальним закладам та іншим значущим адресатам.

Аналогічну функцію виконують бюлетені, журнали, газети («дорогі візитівки»), відеоролики, телевізійні сюжети, радіопрограми, покликані переконувати аудиторію в суспільному значенні фірми/організації. За змістом вони можуть бути зорієнтованими і на персонал фірми/організації, відображаючи її головні завдання, наслідки взаємодії керівників і підлеглих, аналіз управлінських рішень, інші найважливіші аспекти внутрішньо корпоративних відносин. У них публікують, а за потреби і коментують, накази і розпорядження керівництва, фінансові показники, дані про вакансії і переміщення співробітників, їх зарплату, умови праці, заохочення. Ознайомлення суб'єктів зовнішнього середовища із внутрішніми справами посилює довіру до фірми/організації, створює про неї враження як про сильну структуру, що не боїться оприлюднювати інформацію про себе.

Елементами іміджу є видання звітів про діяльність, які охоплюють певний період (здебільшого рік), відомості про окремі напрями чи реалізацію конкретних проектів.

Відчутну роль у створенні іміджу відіграє фірмовий стиль - графічні, пластичні, мовні та інші засоби, які забезпечують єдність сприйняття образу фірми/організації, її продукції (послуг), вигідно вирізняють її у конкурентному середовищі. Елементами фірмового стилю є товарний знак (торгова марка), логотип (оригінальне накреслення повної чи скороченої назви), фірмовий блок (об'єднані у композицію знак і логотип, фірмові гасло, кредо, роз'яснювальні написи: країна, поштова, електронна адреси тощо), фірмові кольори, комплект шрифтів, ділова документація (бланки, конверти, візитівки), друкована продукція (листівки, каталоги, плакати), постійні елементи реклами, оформлення інтер'єру приміщень, маркування і дизайн пакувальних матеріалів, прапор і гімн, сувенірна продукція, спецодяг, оформлення транспорту. Вони покликані створювати позитивне враження про фірму/організацію, її товари, забезпечувати легку ідентифікацію їх.

Існують різновиди фірмових стилів, а саме:

Фірмовий стиль на основі комунікаційної стратегії. Завданням його є налагодження відносин із споживачами, здобуття зовнішнього визнання, розроблення дизайну, самовираження.

Фірмовий стиль на основі маркетингової стратегії. Він спрямований на налагодження відносин із споживачами, здобуття визнання на ринку, розроблення товарів.

Фірмовий стиль на основі стратегії управління. Цілеспрямоване формування його забезпечує створення здорового внутріфірмового клімату, згуртовує колектив, вселяє почуття обов'язку і відповідальності за авторитет колективних зусиль і результати своєї праці;

Фірмовий стиль на основі розроблення майбутнього образу фірми/організації. Мета його полягає у здобутті визнання в суспільстві і в міжнародному середовищі, створенні майбутнього образу і відповідній внутрішній модернізації.

Фірмовий стиль не може бути незмінним, на нього постійно впливають вимоги, тенденції, дух часу тощо.

Елементом формування фірмового стилю, а відповідно, й іміджу фірми/організації є створення й просування торгової марки - оригінально оформленого спеціального знаку, який розміщують на товарах продукції. Торгова марка забезпечує впізнаваність товару (послуги); відрізняє його від аналогічних товарів (послуг) конкурентів; формує у споживачів прихильність до нього; захищає інтереси фірми в конкурентній боротьбі. Захист торгової марки забезпечується реєстрацією її у спеціальному державному відомстві.

Об'єктами правового захисту є словесні (слова, сполучення літер), образні (графічні композиції будь-яких форм), об'ємні (фігури, їх композиції) комбінації. Знак може бути звуковим, світловим, кольоровим. Будь-яке зазіхання на права власника зареєстрованої марки має наслідком юридичну відповідальність з відшкодуванням нанесених збитків.

Успіху в конкурентній боротьбі досягають фірми, організації, чиї товари, послуги, соціально значущі результати діяльності надають їй статус бренду (англ. brand - клеймо, фабрична марка, сорт, якість) - успішної, визнаної ринком, перевіреної часом торгової марки. У ньому поєднуються об'єктивні (споживча цінність, функціональність, надійність товару, послуги) і суб'єктивні (усвідомлення статусної належності, відчуття комфорту тощо) чинники. Тому важливим напрямом діяльності багатьох ефективних фірм (організацій) є брендінг - спланована кампанія щодо впровадження торгової марки у свідомість споживачів, просування її на ринок.

Участь PR-фахівців у цій роботі передбачає: збір інформації про торгові марки, у тому числі й про характеристики продукції, ставлення до неї споживачів, особливості конкуренції тощо; аналіз торгових марок на основі зібраної інформації; використання отриманої інформації для стимулювання збуту; контроль за відповідністю торгових марок вимогам часу.

Різновидом брендінгу є соціальний брендінг - використання торгової марки під час проведення соціальних, благодійних, культурних заходів. Така діяльність сприяє створенню сприятливого іміджу фірми/організації у цільових аудиторіях; налагодженню плідних відносин з місцевими громадами, органами самоврядування; взаємодії з громадськими організаціями; зосередженню уваги на соціальній значущості своєї діяльності.

Взаємозв'язок різних напрямів у PR-діяльності щодо формування фірмового стилю утворює своєрідне «коло» фірмового стилю, графічне зображення якого подано на рис. 1 (див. рис. 1).

Рис. 1. «Коло» формування фірмового стилю фірми/організації

Важливим напрямом формування іміджу фірми/організації є формування іміджу конкретних працівників. Імідж людини історично, соціально обумовлений уявленнями суспільства про характер її діяльності. Нерідко він є запорукою особистого успіху, основою ефективної роботи очолюваних колективів, навіть країн.

Високий імідж мають переможці конкурсів, рейтингів, виставок, лауреати почесних звань, державних і міжнародних нагород.

Фірми/організації, які успішно створюють свій позитивний образ в очах своїх співробітників і в суспільному середовищі, досягають цього, як правило, в результаті добре продуманої і чітко організованої іміджевої кампанії - реалізації цілеспрямованого комплексу заходів із створення і поширення інформації, яка розкриває зміст соціально значущої діяльності, суспільну корисність продукції (послуг), гуманітарних та інших акцій. Розпочинається вона із з'ясування її завдань, мети, формулювання змісту і визначення основних засобів. Потім настає етап реалізації запланованих заходів (регулярна публікація звітів; налагодження відносин з товариствами покупців, громадськими об'єднаннями; розміщення в пресі некомерційних статей, поширення відеоматеріалів; громадська і благодійна діяльність тощо).

Процес формування іміджу - справа комплексна, в якій беруть участь психологи, соціологи, PR-менеджери, журналісти.

Найхарактернішою особливістю іміджу є його емоційний вплив у суспільному середовищі. Як правило, він має символічний зміст.

Отже, важливо, щоб образ, сформований у результаті іміджевої кампанії, був не лише легко впізнаваним, а й зрозумілим, не викликав емоційного спротиву, містив значущі для певних спільнот і суспільства загалом елементи. культурний мистецький продюсер імідж виконавець

Розглядаючи основні PR-методи в продюсерській діяльності, зауважимо, що public relations є пріоритетним напрямом у формуванні іміджу зірок шоу-бізнесу.

Існує декілька PR-методів просування музичних груп і артистів на арену шоу-бізнесу. По-перше, це може бути інтерв'ю, прес-конференція або репортаж, тобто, загалом - це метод роботи з пресою.

Другим доволі багатогранним методом є організація турне на підтримку альбому та саме організація концертів.

Третім, найголовнішим методом є запуск кліпу та телеінтерв'ю в ротацію на спеціалізованому каналі.

До методів PR в шоу-бізнесі можна віднести створення бренду з імені артиста, назви групи, імені продюсера. Саме на це має бути спрямована діяльність піарника, оскільки завдяки створенню бренду, продукцію артиста чекатимуть і гарантовано купуватимуть. Зрозуміло, багато в чому робота в цих напрямах залежатиме від первинних відгуків про артиста. Може бути так, що журналісти або самі артисти створили вкрай негативний імідж проекту і тоді робота промоутера і піарника не допоможе.

Шоу-бізнес і Public Relations в своїй основі є взаємозв'язаними поняттями. Західна індустрія шоу-бізнесу винайшла і використовує немало PR-інструментів, що впливають на свідомість і переконання масової аудиторії. Українські технологи часто копіюють західні приклади і наслідують напрацьовані схеми, не завжди враховуючи національні особливості. Представники шоу-бізнесу чудово розуміють, що без застосування Public Reltions в їхній діяльності вони не зможуть повністю використовувати інструментарій, який надає PR і відповідно отримувати належну увагу, а згодом і прибуток. Вивчивши закони жанру організації публічних акцій, шоумени в PR завжди зможуть створити імідж тому або іншому заходу.

З іншого боку, усіма так чи інакше великими заходами шоу-бізнесу, як правило, займаються PR-професіонали. Вони вибудовують драматичну інтригу навколо події, організовують інформаційне поле, погоджують дії адміністрації заходів і численних партнерів. Детальним прикладом взаємозв'язків Public Relations і шоу-бізнесу може послужити будь-яка церемонія нагородження. Це, до речі, ще один із методів PR. Уся історія нагородження «Oskar», «Gremmy», «World Music Awards», «Людина року» (українська премія нагородження за ті чи інші досягнення не лише як особистостей, а і організації видання, фірми) рясніє найрізноманітнішими PR-заходами. До недавньої пори усі значимі заходи українського шоу- бізнесу були так чи інакше скопійовані за західними зразками. Втім, останні роки презентують цікаві українські проекти, зокрема, «Голос Країни» тощо.

Інший часто вживаний піарниками інструмент, що прийшов з шоу- бізнесу - це складання різного роду рейтингів. Наприклад, «сто найкрасивіших людей України», рейтинг найбагатших, найзаможніших, найвідоміших тощо. Рейтинги стали настільки популярні, що тепер щодня видання вигадують нові й нові рейтинги, які змушують купувати їх друкований матеріал. Рейтинг став повноправним інструментом не лише в шоу-бизнесі, але й у політичному PR. Усім відомий ажіотаж навколо рейтингів політиків, що виникає під час передвиборних кампаній, коли аудиторії нав'язується «громадська» думка.

Погляд в перспективу. Чи є мета PR-кампанії реально досяжною? Чи можна пристосувати планування і програмування PR для досягнення цієї мети? Чи очікує цю кампанію успіх? Що сприяє і що перешкоджає цьому? Чи варто затівати справу? Всі ці запитання породжують написання варіативного планування, при якому пишуться три сценарії - оптимістичний, реальний і песимістичний, але не вказується ступінь вірогідності кожного з можливих результатів, тому що невизначене майбутнє не можна передбачити.

На цьому етапі доцільно розробити план дослідження, який вимагає визначення джерел даних, методів їх збору та аналізу. План дослідження може передбачати використання як вторинних, так і первинних даних.

Вторинні дані - вже існуюча в певній формі інформація, отримана для якихось інших цілей.

Джерелами вторинних даних можуть служити балансові звіти компаній і звіти про прибутки і збитки, статистика. Корисними можуть виявитися загальні журнали по бізнесу, шоу-бізнесові, музичні, та звичайні глянцеві видання. В Україні, наприклад, «Експерт», «Влада», «Фокус» та ін. Крім того, воістину невичерпним джерелом інформації сьогодні є Інтернет.

У тому випадку, коли досліднику не вдається отримати відомості з вторинних джерел, або вони неповні, недостатньо точні, недостовірні, або просто застаріли, доводиться вдаватися до збору первинних даних.

Первинні дані збираються з конкретною метою при здійсненні конкретного проекту.

Розглянемо деякі методи досліджень, що використовуються і нині у сфері PR.

1. Особисті контакти.

Найкращим способом, який дозволяє ефективно виявляти й оцінювати тенденції, що мають місце в будь-якому співтоваристві, є вільне встановлення контактів з різними людьми. Одним з різновидів особистих контактів є бесіди з ключовими інформаторами. Цей підхід включає підбір та інтерв'ювання добре інформованих лідерів і експертів. Інтерв'ю зазвичай набирає форму вільної і не обмеженої в часі дискусії, в ході якої обраним особам пропонується обговорити відповідну проблему або питання зі своєї точки зору. Основою для підбору ключових інформаторів є передбачуване знання ними того чи іншого питання, а також їх здатність представити точку зору інших людей. Поглиблене інтерв'ю з ключовими інформаторами часто дозволяють отримати сигнали раннього попередження про ранні проблеми.

2. Фокус-групи.

Природним продовженням використання особистих контактів та ключових інформаторів є звернення за ідеями і зворотним зв'язком до цілих груп людей. Фокус-група складається з 6-10 осіб, які просять провести кілька годин у суспільстві досвідченого ведучого для обговорення того або іншого об'єкта дослідження. Ведучий повинен бути об'єктивним, добре обізнаним про предмет розмови. Обговорення звичайно проводиться в комфортних умовах, при цьому ведучий повинен заохочувати вільні і невимушені висловлювання, щоб динаміка групи, в якій встановлюються взаємини, дозволили виявити справжні почуття і думки учасників. Одночасно ведучий прагне «сфокусувати» обговорення. Хід дискусії записується на аудіо-або відеомагнітофон і згодом уважно вивчається. Фокус-групи використовуються для того, щоб з'ясувати, яким чином люди будуть реагувати на ті чи інші пропозиції і для збору інформації, яка може стати в нагоді для розробки анкет, що застосовуються згодом у більш формальних методах проведення досліджень.

3. «Гарячі» телефонні лінії

Телефонні лінії використовуються для отримання негайного зворотного зв'язку і відстеження проблем, що викликають особливу заклопотаність і інтерес різних суспільних груп. Однак, подібні виявлення не можуть замінити або змінити проблеми і думки різних суспільних груп.

4. Аналіз е-пошти

Економічно ефективним способом збору інформації є періодичний аналіз, що надходить з е-пошти. Кореспонденція, що надходить від громадськості, дозволяє виявити «проблемні сфери» та інформаційні потреби. Однак необхідно враховувати, що автори листів або меседжів більше схильні до критичного, а неконструктивного підходу. Повідомлення можуть служити засобом раннього попередження про неблагополуччя та виникнення певних проблем, але не є зрізом громадської думки або навіть думок певної суспільної групи.

5. Контент-аналіз ЗМІ

Контент-аналіз засобів масової інформації представляє собою застосування систематичних процедур у спробі об'єктивно оцінити те, про що повідомляється в ЗМІ. Вибірки з преси, звіти з моніторингу радіопрограм, телепередач, мережі Інтернет показують лише те, що прочитане, почуте або віддане в ефір. Крім того, вони не показують, чи дійсно аудиторія сприйняла зміст того чи іншого повідомлення і повірила йому.

6. Опитування

Анкета, розсилається поштою, - самий належний спосіб зв'язатися з людьми, які або не згодні на особисту зустріч, або в силу рис особистості схильні під впливом інтерв'юера спотворювати відповіді. Поштова анкета потребує простих і чітко сформульованих питань, час отримання відповідей на які може бути значним. До числа найважливіших переваг анкет, що розповсюджуються поштою, відноситься значна економія часу і грошей, зручність для респондентів, гарантія анонімності. Відсутність впливу особистості інтерв'юера. Самим серйозним недоліком багатьох опитувань є те, що у дослідників немає ніякого контролю над тим, хто відповідає, а також низький коефіцієнт отримання відповідей, який означає, що підсумкова вибірка може виявитися зовсім не репрезентативною.

7. Телефонне інтерв'ю - найкращий шлях швидкого збору інформації, до того ж інтерв'юер має можливість пояснювати незрозумілі респонденту питання. Число респондентів, як правило, вище, ніж у випадку опитування е-поштою. Основні труднощі, з якими стикаються дослідники, полягає в необхідності не затягувати розмову і не зачіпати особисті теми.

8. Онлайнове інтерв'ю

Онлайнове тестування вважається нині найшвидшим методом традиційних дослідницьких методів. Компанія може помістити анкету на своїй web-сторінці і запропонувати відвідувачам відповісти на питання (стимулюючи участь якимись призами) або розмістити свій банер на часто відвідуваному сайті (з аналогічною пропозицією). Нарешті, фірма може зайти на певний «чат» і звернутися до бажаючих узяти участь в опитуванні. Скласти уявлення про відвідувачів web-сайту можна шляхом відстеження ланцюжків використаних посилань і переходів на інші сайти. Для збору цієї інформації застосовується механізм cookie.

Після прийняття рішення про методи збору даних і використовуваних інструментах настає черга визначити спосіб формування вибірки, тобто тих конкретних осіб, з якими будуть взаємодіяти дослідники.

Складений план покликаний відповісти на три запитання.

1. Склад вибірки: хто стане учасником дослідження?

Для проведення дослідження повинні бути визначені цільові групи, які візьмуть у ньому участь.

2. Мірка вибірки: скільки людей буде охоплено дослідженням?

Чим більше мірка вибірки, тим вірогідніше отримані результати.

Втім це не означає, що вибірка повинна включати всю цільову групу або її переважну частину. Зазвичай при суворому дотриманні правил формування вибірки достовірних висновків можна домогтися на вибірках, що охоплюють менше 1% населення.

3. Процедура вибірки: як будуть відібрані учасники дослідження?

Для отримання представницької вибірки краще застосовувати метод випадкового відбору. Випадкова вибірка дозволяє розрахувати похибку отриманих результатів. Коли витрати часу на складання випадкової вибірки виявляються занадто великі, дослідники можуть вдатися до детермінованої вибірки.

Серед методів дослідження, які можуть використовуватися в PR, особливо в продюсерській діяльності, зазначимо, що найпродуктивнішими з усіх перерахованих методів будуть лише два: контент-аналіз ЗМІ та фокус-групи, які допоможуть зрозуміти і вивчити фокус-групу за допомогою надання можливості певній категорії людей висловити свою власну думку щодо певної теми. Загалом продюсер орієнтується на ту активну суспільну ланку, що найшвидше розвивається - молодь, зокрема (і особливо) підлітки, смаки яких ще не досить сформувалися. Орієнтуючись на них, можливо безпомилково натрапити на «золоту жилу», яка згодом принесе чималий заробіток. Така робота продюсера направлена на задоволення потреб слухачів.

Отже, розглядаючи PR-стратегії в контексті створення іміджу фірми/організації та як продюсерський метод у шоу-бізнесі, висновуємо, спеціалісти PR, що займаються створенням іміджу, мають бути обізнаними в галузі психології, дизайну, журналістики і навіть фізіології людини або ж це повинна бути команда креативно мислячих людей, які працюють на одну мету і спільними зусиллями досягають поставлених задач, долаючи перепони, а також кризові ситуації, які для цієї професії є характерними.

PR є функцією управління, що впливає на оптимізацію комунікативних процесів, прийняття соціально-значимих управлінських рішень, встановлення конструктивних адміністративних відносин між організацією та суспільством, створення сприятливого соціально- психологічного клімату у внутрішньому середовищі організації, створення соціально-психологічної оцінки реакції суспільності на діяльність фірми/організації.

Основним завданням PR є досягнення високої суспільної репутації для фірми/організації або особистості. Використання PR в будь-якій галузі повинно мати сильну теоретичну базу і враховувати те, що ця спеціальність знаходиться в постійному пошуку, розвивається тому її не можна недооцінювати. Сучасні компанії, інші фірми/організації в умовах жорсткої конкуренції звертають увагу на думку громадськості, що представлена користувачами, компаньйонами, постачальниками, спонсорами. Заслуговують на увагу й відношення між працівниками.

Основними принципами, за якими будуються зв'язки з суспільством, є, зокрема: відкритість інформації; опора на об'єктивні закономірності масової свідомості, а також відносини між людьми, організаціями та суспільством; рішуча відмова від суб'єктивізму, волюнтаристського підходу, натиску на суспільство, маніпулятивних намагань видавати бажане за дійсне; повага до особистості, орієнтація на людину, її творчі таланти; заохочення до роботи спеціалістів найвищої кваліфікації, що можуть знайти спільну мову і заохотити до роботи працівників різних категорій.

Продюсування - складний і багаторівневий процес і цим займатися може далеко не кожна людина, і не кожна людина може стати продюсером. Велика кількість знань, інформації, відслідковування новинок технологій та шоу-бізнесу, під час цього встигати вносити свої новинки технологій та генерувати ідеї, які можуть зацікавити суспільство, непохитний авторитет, абсолютне довір'я зі сторони свої працівників та компаньйонів - ось далеко не повний перелік талантів людини, яка займається продюсування і має шанс досягнути успіхів.

Успіх продюсера - його команда, яка працює на спільні проекти і просуває їх на сцену, пропонує суспільству, а суспільство, в свою чергу, має свій вибір: приймати цей продукт чи ні. Саме тут продюсер використовує PR. Йдеться не лише як про різновид реклами і вміння вмовити людей звернути увагу на їхній продукт, а як про справжнє мистецтво, яке за правилами, не використовуючи жодних ширм та неправди, показує суспільству із загальної маси інформації лише ту, що є реально важливою. Деталі, що можуть хоч якось зашкодити іміджу і PR- акції, краще опустити.

Використані джерела

2. Барна Н.В. Образне іміджмислення в аспекті мистецької діяльності / Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури. Київ: Міленіум, 2005. №15. 276 с.

3. Зусін В.Я. Етика и етикет ділового спілкування: Навч. посіб.: 2-ге вид., перероб. і доп. Київ: Центр навч. літератури, 2005. 224 с.

4. Садовенко С.М. Імідж виконавця в українському шоу-бізнесі // Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття: виклики та концепції сьогодення. Зб. наукових праць / Наук. ред., упор.: С. Садовенко. Київ: НАКККіМ, 2018. 137 с. С. 49-57.

5. Садовенко С.М. Імідж як маніфестація культури і успішності людського життя // Діяльність продюсера в культурно-мистецькому просторі ХХІ століття: формування громадянського суспільства. Зб. наукових праць / Упор., наук. ред., відп. за вип.: С.М. Садовенко. Київ: НАКККіМ, 2016. 428 с. С. 54-59.

Размещено на Allbest.Ru