Роль корпоративної культури у формуванні професійної культури фахівця

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

Роль корпоративної культури у формуванні професійної культури фахівця

Марченко Ольга Геннадіївна доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри соціології та психології факультету № 6 (права та масових комунікацій)

Анотація

У статті доведено зв'язок корпоративної та професійної культури фахівця. Професійну культуру фахівця визначено як соціально-професійний феномен, основою якого є загальна культура, професійна майстерність, соціально-психологічна компетентність. Доведено, що професійна культура є одним із ключових чинників особистісного, професійного та кар'єрного зростання фахівця, досягнення життєвих цілей. Рівень професійної культури визначає специфічний спосіб організації діяльності фахівця, його ставлення до праці та оцінку її результатів.

Установлено, що основою формування професійної культури фахівця є корпоративна культура, яка полягає у ставленні до своєї професії, ціннісному сприйнятті діяльності, поважному ставленні до колег, відданості своїй справі, членстві у професійній організації, наявності спеціальних знань, прийнятті особливих обов'язків, особливим статусом, який відрізняє професіонала від аматора. Значущим елементом корпоративної культури є сукупність специфічних норм, правил, цінностей, ідеалів, які сповідуються кращими представниками професійної спільноти, притаманні їм характерні особистісні риси та якості.

Джерелом корпоративної культури є академічна культура освітньої установи певного профілю. Академічну культуру визначено як особистісно-освітньо-науково-професійний феномен, основою якого є інтелектуально-етична система мотивацій, переконань та сприйняття, що визначають особливості фахової діяльності в освіті та науці. Фундаментальними цінностями академічної доброчесності є порядність, довіра, повага, справедливість та відповідальність. Роль академічної культури у розвитку професійної культури полягає у формуванні певних установок, змістових характеристик освітньої, наукової, професійно-педагогічної діяльності, особливостей взаємодії, які відрізняють спільноту закладу вищої освіти від інших соціальних груп і від спільнот закладів вищої освіти спорідненого або інших профілів. Доведено, що основними носіями академічної культури є співробітники вишу, які стимулюють створення єдиного ціннісно-корпоративного простору закладу вищої освіти, що заповнений атмосферою високої духовності, мажору, особливої моральності, служіння людям, толерантності, педагогічного оптимізму. Сприяють формуванню корпоративної культури фахівця як матеріальні, так і нематеріальні активи вишу.

З'ясовано, що у процесі професійної діяльності навколо корпоративної культури кристалізуються інші складники професійної культури: професійно-моральна, професійно-психолого-педагогічна, професійно-технологічна. Визначено структурні особливості корпоративної культури фахівців сектору безпеки та оборони України (кар'єрні домагання, причетність, інсайт).

Ключові слова: загальна культура, професійна культура, професійна компетентність, корпоративна культура, академічна культура, заклад вищої освіти, кар'єрні домагання, кар'єрна причетність, кар'єрна інсайт, формування.

Abstract

Marchenko Olga Gennadiyevna Doctor оЈ Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Sociology and Psychology, Faculty № 6 (Law and Mass communications), Kharkiv National University of Internal Affairs

THE ROLE OF CORPORATE CULTURE IN FORMING THE PROFESSIONAL CULTURE OF A SPECIALIST

Постановка проблеми. Аналіз сучасної соціально-економічної ситуації в Україні свідчить про виключну складність, оскільки повномасштабна агресія рф призвела не тільки до загибелі багатьох військовослужбовців і мирних громадян, виїзду працездатного населення за кордони країни, але й до руйнації багатьох виробництв, критичного стану інфраструктури, різкого зменшення кількості робочих місць та зростанню конкуренції. Зазначене призводить до проблем на ринку праці, з одного боку - до зростання рівня безробіття, та з іншого - дефіциту кваліфікованих кадрів. Окрім того, внаслідок уведеного режиму воєнного стану була обмежена дія деяких конституційних прав і свобод громадян. Зокрема, йдеться про ст. 53 Конституції України стосовно права громадянина на освіту [7]. На нашу думку, це відбувається внаслідок неможливості з боку держави гарантувати безпеку життя та здоров'я суб'єктів освітнього процесу в умовах бойових дій, ракетно-бомбових атак, артилерійських обстрілів, порушення цілісності або навіть руйнування основних фондів закладів освіти (навчальних корпусів, допоміжних будівель, бібліотек, спортивних залів і майданчиків, навчального устаткування, навчально- методичного забезпечення). Тож, в умовах цих ризиків перебіг освітнього процесу може припинитися або зазнати неминучих змін, що ускладнює процес підготовки кваліфікованих кадрів, однією із основних соціально-професійних характеристик яких є професійна культура, зокрема корпоративна. Оскільки саме корпоративна культура передбачає почуття причетності фахівця до певної професії, здатність кваліфіковано виконувати свої функціональні обов'язки навіть в екстремальних умовах (це наші воїни Збройних Сил України, Національної гвардії України, Національної поліції України, прикордонники, представники Державної служби надзвичайних ситуацій, працівники комунальних служб, які навіть під ворожими обстрілами виконують свою роботу).

Аналіз останніх досліджень і публікацій, а також досліджень, в яких започатковано розв'язання проблеми формування корпоративної та професійної культури, свідчить про їх актуальність і практичну значущість. Зокрема, феномен професійної культури є складним, багатогранним, таким, що потребує вивчення у методолого-світоглядному (В. Андрущенко, Л. Губернський, М. Михальченко), філософсько-освітянському (А. Алексеєнко, І. Предборська), культурологічному (В. Шейко), соціологічному (І. Нечитайло, В. Калагін), управлінсько-менеджерському (В. Бабаєв, Н. Шаронова), психологічному (О. Євдокімова), педагогічному (Н. Шаронова), професійно-освітньому (В. Мірошніченко, В. Хома, В. Царенко) та інших аспектах. Наприклад, О. Євдокімова вважає, що основою загальної професійної культури є професійна майстерність, соціально-психологічна компетентність особи. У свою чергу, професійна культура дозволяє досягти вищих ступенів професійної майстерності і особистісного зростання фахівця [5, с. 49]. Незважаючи на фундаментальне опрацювання проблеми формування професійної культури, оригінальне та значуще соціально-професійне явище корпоративної культури ще не знайшло чіткого та всебічного трактування в науковій літературі. Освітянам та практикам бракує теоретичних досліджень з уточнення змісту, сутності, структури, виявів, а також прогностичних положень щодо раціонального відбору шляхів, методів, засобів, технологій ефективного формування корпоративної культури як складової професійної культури фахівця.

Мета статті. Визначення теоретичних і методичних засад (закономірностей і принципів, джерел, сутності, змісту, ролі, умов, чинників) формування корпоративної культури, яке сприятиме підвищенню рівня професійної культури фахівця.

Виклад основного матеріалу

Конкурентоспроможність фахівця на ринку праці визначається не тільки вузько професійними знаннями, вміннями та якостями, а й рівнем загальної та професійної культури. Тому професійна культура є одним із ключових чинників професійного та кар'єрного зростання фахівця, досягнення життєвих цілей.

У широкому розумінні культура - це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством, а також сам процес створення і розподілу матеріальних та духовних цінностей. Іноді поняття культури ототожнюють із соціальним досвідом людства, тобто із динамічною сукупністю програм діяльності, поведінки і спілкування, які визначаються широким спектром значень, норм, навичок, зразків, ідеалів, ідей, гіпотез, вірувань, цілей, ціннісних орієнтацій тощо. Культура окремої людини проявляється в догляді за собою, покращенні, ушляхетненні тілесно-душевно-духовних нахилів та здібностей. Відповідно існує культура тіла, душі і духовна культура, які інтегруються в загальну культуру особистості. До загальної культури належить також ступінь досконалості людини в окремих видах її діяльності та спілкування [13].

Тож, рівень культури відповідає певному історичному рівню суспільства, який визначає форми організації життя та діяльності, взаємини між людьми.

Оскільки у сполученні «професійна культура» слово «професійна» є видовим, а «культура» - родовим, то професійна культура особи є носієм особливостей фахової діяльності певного профілю, її змісту, характеру, способу організації, результатів. Водночас саме якість виконання професійної діяльності значною мірою визначає рівень сформованості професійної культури фахівця. З огляду на висновки науковців, професійна культура знаходиться у складній, нелінійний, неоднозначній залежності від її освіченості, загальної культури, змісту і характеру професійної діяльності. Тож, джерелами професійної культури фахівця є загальна культура та професійна компетентність.

Узагальнене бачення сутності професійної культури демонструє А. Лігоцький, який пов'язує її з ціннісним сприйняттям працівником своєї професійної діяльності та усвідомленням її соціальної значущості. Учений включає до професійної культури специфічний спосіб організації їхньої діяльності, ставлення фахівців до праці та її результатів, а також самооцінку, взаємну оцінку [8].

Ядром професійної культури фахівця є корпоративна культура, яка полягає у ставленні до своєї професії, ціннісному сприйнятті діяльності, ставленні до колег, клієнтів. У [6] корпоративність визначена як відданість своїй справі, членство у професійній організації поряд з оволодінням спеціальними знаннями і прийняттям особливих обов'язків стає критерієм особливого статусу, який відрізняє професіонала від аматора. У контексті нашого дослідження актуальним є корпоративний елемент професійної культури як важливий складник, утворений сукупністю специфічних норм, правил, цінностей, ідеалів, що сповідуються кращими представниками професійної спільноти, і притаманні їм характерні особистісні риси та якості [9].

Формування корпоративної культури можливе, якщо організації намагаються свідомо формувати культуру й управляти нею, доводять її принципи до відома працівників, і перш за все до тих, хто щойно поступає на роботу [6]. Такі формальні процедури включають в себе уявлення керівників про майбутнє фірми, формування корпоративної філософії й кодексу поведінки співпрацівників, неформальні - визначення і оприлюднення заслуг працівників, розповіді ветеранів про історію організації тощо.

Зовнішніми проявами корпоративної культури є девізи, гасла, символи, організаційні обряди, ритуали, традиції, звичаї, легенди, мова як символічний код формування корпоративної культури. Ці елементи корпоративної культури в лаконічній формі підкреслюють найбільш сильні, вагомі з ціннісної точки зору аспекти певної організації. Обряди, ритуали, як правило, проводяться в усталений час, що сприяє здійсненню додаткового емоційно-психологічного впливу на поведінку і розуміння працівниками організаційного оточення, раціональному засвоєнню тих чи інших норм, цінностей та ідеалів професійної спільноти. Прикладами таких ритуальних дій є «планерка», яка проводиться в медичних закладах, шикування у військових частинах, педагогічна рада в загальноосвітніх закладах тощо.

Святкування ювілеїв, публічні заохочення, сумісні поїздки демонструють, інтереси підприємства, його пріоритети. Подібну функцію виконують ритуали ініціації при входженні в колектив. Ритуали ініціації допомагають продемонструвати новому члену організації корпоративні інтереси та цінності. Легенди, міфи, історії, оформлені в письмовому, графічному вигляді, відображають історію розвитку організації, в основі якого лежать зміни, що відбуваються на підприємстві, в закодованій формі передають успадковані ціннісні орієнтації, а також сприяють розвитку нових корпоративних культур і субкультур. Героями цих легенд, як правило, є батьки-фундатори організацій, а також співробітники, які досягли найбільших успіхів [6].

Краще зрозуміти сутність поняття «корпоративна культура» допоможе розгляд її елементів у професійній культурі працівників різних сфер. Так, одним із трендів щодо визначення та розуміння корпоративної культури є її ототожнення з академічною культурою та її типологія відповідно до особливостей освітньої установи певного профілю.

У широкому розумінні академічна культура поєднує науку, культуру та освіту. Ця інтеграція реалізується в освітньому процесі закладу вищої освіти. Найбільш точним і узагальненим, на думку вченого V. Pak [3], є розуміння академічної культури як сукупності моделей поведінки, що здобуваються в академічному просторі у процесі адаптації до зовнішнього соціокультурного середовища, внутрішньої взаємодії та розділяються більшістю представників академічного середовища. професійний фахівець корпоративний культура

У статті ми скористалися дефініцією академічної культури вітчизняного дослідника В. Ромакіна [9], який визначає цей особистісно-освітньо-професійний феномен як інтелектуально-етичну систему цінностей, мотивацій, переконань та сприйняття, які визначають особливості фахової діяльності в освіті та науці. Причому суттєвою характеристикою академічної культури є Асабешіс Integrity (академічна доброчесність, порядність), яка базується на п'яти фундаментальних цінностях: чесності, довіри, поваги, справедливості та відповідальності.

На переконання Г. Хоружого [12], академічна культура інтегрує сукупність способів і методів діяльності вишівської спільноти, яка дотримується соціальних норм і регулює свою діяльність загальноприйнятими цінностями, що історично склалися в межах соціуму. Академічна культура включає певні установки, змістові характеристики освітньої, наукової, професійно-педагогічної діяльності, особливості взаємодії, які відрізняють спільноту закладу вищої освіти від інших соціальних груп.

На наш погляд, корпоративну та академічну культуру ріднять особливості існуючих та характер професійної діяльності та підготовки до неї.

Носіями та суб'єктами академічної культури, які здійснюють суттєвий вплив на контури її формування, є ректор, декани факультетів, науково-педагогічні працівники, студенти, аспіранти та адміністративно- технічний потенціал. Співробітники вишу як академічна спільнота стимулюють створення єдиного ціннісного простору закладу вищої освіти.

Дослідник V. Pak ототожнює поняття академічної, корпоративної, організаційної, підприємницької культури. Він вбачає спільне в академічній і корпоративній культурах в конкурентоспроможності, досягненні інтересів на ринку послуг. Розбіжність між академічною та корпоративною культурами полягає в тому, що академічна культура більшою мірою базується на збереженні та збільшенні педагогічних цінностей.

На думку британських учених Т. Becher, P. R. Trowler [1], академічній культурі надається певний консервативний характер внаслідок наявності «gatekeepers» («привратників»), місія яких полягає в допуску (або не допуску) нових кандидатів в академічну спільноту. Такими gatekeepers виступають авторитетні у своїй царині автори, які навмисно чи мимоволі витісняють тих, хто має іншу наукову позицію.

Академічна культура є багатошаровим утворенням, у структурі якого можна виокремити такі рівні: зовнішнє освітнє середовище, інституціональна культура закладу вищої освіти, множина субкультур всередині університету та індивідуальних акторів. Так, зовнішнє освітнє середовище утворене сукупністю закладів зв'язками, взаємодія між якими зумовлена профільними зв'язками, іноді зв'язками управління. Інституціональна культура об'єднує місію, візію, символіку закладу вищої освіти, яку використовують для трансляції корпоративних цінностей. Носіями субкультур є представники адміністративного корпусу, професорсько-викладацького складу, студентської аудиторії. У свою чергу всередині кожної групи можна виділити підгрупи, приміром, за дисциплінарними, концептуальними, методологічними критеріями. Індивідуальними акторами є керівники різного рангу, які впливають на зміст нормативної складової академічної культури [2]. У цьому зв'язку В. Астахова визначає корпоративну культури вишів як сукупність норм і цінностей освітньої та наукової діяльності, атмосфера якої характеризуються високою духовністю, особливою моральністю, спрямованістю на служіння людям, толерантною поведінкою, педагогічним оптимізмом [4].

Суттєвим елементом академічної культури є освітні інституції (університети, інститути, наукове співтовариство, дослідницькі інститути), бібліотеки, віртуальні науково-освітні портали, конференції тощо.

Тож, корпоративна культура базується на академічних традиціях університетів як центрів наукового мислення та творчого мислення.

Нами враховано також визначення корпоративної культури офіцера, яке запропоноване О. Ходань [11]. На думку науковиці, досягнення професійної акме-вершини майбутнього військового фахівця пов'язане, насамперед, з його кар'єрними домаганнями, що інтегрують кар'єрну причетність, кар'єрний інсайт, кар'єрну стійкість. Так, кар'єрні домагання зумовлюють прагнення до постійного самовдосконалення, розвитку в умовах професійної діяльності різної складності, пошуку шляхів для цього навіть за відсутності об'єктивних умов, коли людина ці умови створює сама. Наприклад, для офіцера військове звання є тією особистою характеристикою, що відображає професійні досягнення, досвід, старшинство, освіту та здібності: у всіх арміях світу існує фундаментальна відмінність між офіцерським корпусом, сержантським і рядовим складом. Кар'єрна причетність передбачає формування в майбутніх фахівців елементів корпоративної професійної культури. З урахуванням наукового доробку О. Ходань під корпоративною культурою будемо розуміти систему професійно- етичних цінностей і якостей, які регулюють соціальні стосунки у професійній взаємодії.

Чинниками формування корпоративної культури є морально- етичні установки та переконання фахівця, зацікавлене ставлення до праці, висока якість виконання роботи, духовність, життєві цінності. Умовами формування корпоративної культури є висока професійна культура викладачів, дотримання норм і правил професійної культури в організації, постійне підвищення кваліфікації персоналу, система морального і матеріального заохочення.

Принципами формування корпоративної культури є відомі принципи сучасного виробничого навчання: системність, інтегративність, диференціація, універсальність, єдність соціалізації і професіоналізації особистості, модульність, професійна періодизація, стадійність, демократизація, гуманізація, інтенсифікація, професійна мобільність, стабільність і динамічність [5, с. 61].

Оскільки роль професійно-корпоративної культури полягає у підвищенні ефективності діяльності організації, її престижу, авторитету, зростанні внутрішнього задоволенні, покращенні соціально- психологічного самопочуття, в освітньо-практичному аспекті формуванню корпоративної культури фахівця сприяють репутація, імідж, гудвіл, бренд закладу вищої освіти, які представлені його історією, враженням абітурієнтів та батьків про навчальний заклад (престижність закладу, ступінь складності вступу до нього, матеріальна база, будівлі, навчальні й адміністративні корпусу, оздоблення внутрішніх приміщень, стиль одягу викладачів і здобувачів освіти, якість педагогічного супроводу, особливості спілкування і взаємодії) та освітніми результатами (можливість працевлаштування, кар'єри). Ці нематеріальні активи закладу освіти віддображають певний статус закладу вищої освіти, подають сигнал суспільству, ринку праці, який є імпульсом для сприятливого занурення молодого фахівця в систему соціальних і трудових стосунків [3; 15].

Інноваційними технологіями та новітнім інструментарієм формування цих активів є маркетинг, реклама, паблік рилейшнз, різноманітні акції, робочі зустрічі, реклама, використання корпоративної символіки, зовнішні та внутрішні сайти, сторінки в соціальних мережах. Одним із ефективних засобів вираження корпоративної філософії закладу вищої освіти є вузівська преса, що видається освітньою установою з метою підтримки основних видів діяльності, обміну інформацією всередині між співробітниками та поширення її назовні, серед клієнтів, партнерів. Дослідники А. Акопов, Д. Алексєєв, С. Блек, А. Кривонос відносять вузівську пресу до корпоративних видань, вбачаючи їх потужні важелі у зовнішній схожості із традиційними газетами та журналами, які є носіями професійної культури завдяки цільовому призначенню, проблемно- тематичній та функціональній спрямованості, системі постійних рубрик, жанровому розмаїття, періодичності та однотипному оформленню. На шпальтах вузівських видань відслідковується зв'язок закладу вищої освіти з виробництвом, кар'єрне зростання випускників, які досягли професійних вершин [10].

Тож, корпоративна культура є ядром, кістяком професійної культури фахівця, навколо якої кристалізуються інші складники: професійно-моральна, професійно-психолого-педагогічна, професійно- технологічна культура. Уточнимо зміст кожного з наведених складників професійної культури.

Так, сформованість професійно-моральної культури, яка є найбільш близькою до корпоративної культури за змістом, означає адекватну аксіосферу особистості фахівця, взаємне проникнення професійно-корпоративних і загальнолюдських гуманістичних цінностей, що є основою професійної етики, запорукою збереження високоморального обличчя в повсякденній практиці. Професійно-психолого- педагогічна культура полягає в розвинених на високому рівні уміннях володіти собою, знаннях закономірностей перебігу психологічних процесів особистості (когнітивних, емоційних, вольових), організації оптимального педагогічного впливу, які є досить вагомими для реалізації організаційно-менеджерської діяльності.

До професійно-технологічного складника професійної культури доцільно віднести ступінь засвоєння фахівцем на професійному рівні умінь технічного обслуговування та експлуатації новітніх зразків техніки та технологій, інших службових обов'язків за профілем підготовки.

Як зазначає Т. Щеголева, вказані компоненти професійної культури не існують відособлено, вони знаходяться в діалектичному взаємному зв'язку, взаємопов'язані та доповнюють, збагачують та взаємно насичують одне одного. Зазначені компоненти професійної культури пов'язані з такими значущими якостями фахівця-управлінця, як-от: відданість своїй справі (професійно-моральна), відповідальність (професійно-психолого-педагогічна), компетентність (професійно-технологічна) [14].

Висновки

Тож, корпоративна культура є основою для формування професійної культури фахівця. У корпоративній культурі виражене ціннісне сприйняття діяльності, ставлення до професії, до колег, клієнтів. Кістяк корпоративної культури формується в освітній установі певного профілю. Основою корпоративної культури є академічна культура закладу вищої освіти, яка інтегрує сукупність способів і методів діяльності вишівської спільноти, яка дотримується соціальних норм і регулює свою діяльність корпоративними цінностями. Академічна культура включає певні установки, змістові характеристики освітньої, наукової, професійно-педагогічної діяльності, особливості взаємодії, які відрізняють спільноту закладу вищої освіти від інших соціальних груп. У процесі професійної діяльності навколо основи професійної кльтури, кістяком професійної культури, навколо якої кристалізуються інші складники: професійно-моральна, професійно-психолого-педагогічна, професійно-технологічна складові.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Перспективними є наукові розвідки щодо визначення особливостей корпоративної культури правоохоронців.

Література

1. Becher Т., Trowler P. R. Academic Tribes and Territories. Maidenhead: Open University, 2001.

2. Mendoza P., Berger J. B. Academic Capitalism and Academic Culture: a Case Study. Education Policy Analysis Archives. 2008. Vol. 16. No 23. P. 1-24.

3. Pak I. V. Academic culture: essence, concept, main forms and elements. Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja, doswiadczenie. 2016. Nr 2 (6). Lodz: Wydawnictwo Naukowe Wyzszej Szkoly Informatyki i Umiej^tnosci. S. 90-95.

4. Астахова В. І. Академічна культура як фундамент формування сучасного фахівця. Вчені записки Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія». Харків: Харківський гуманітарний університет «Народна українська академія», 2013. Т. 19. С. 21-39.

5. Євдокімова О. О. Психологічна служба: навч.-метод. посіб. Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2012. 151 с.

6. Захарчин Г. М., Любомудрова Н. П., Винничук Р. О., Смолінська Н. В. Корпоративна культура: навч. посіб. Львів: Львівська політехніка, 2011. 317 с.

7. Конституція України: 2023 рік. Харків: Право, 2023. 74 [2] c.

8. Лігоцький А. О. Основні засади побудови навчального процесу вищого військового навчального закладу з орієнтацією на упереджене формування професійних компетенцій випускників. Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Хмельницький: Національна академія Державної прикордонної служби України, 2011. № 1. С. 61-71.

9. Ромакін В. В. Мотивації, переконання та поведінка українських і американських студентів бакалаврату щодо норм академічної культури. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Миколаїв: Чорноморський державний університет імені Петра Могили, 2010. Вип. 123. Т. 136. C. 34-41.

10. Fendrikov K. M. (2016). Роль і місце вузівської преси у формуванні іміджу вищого навчального закладу. Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja, doswiadczenie. Nr 2 (6). Lodz: Wydawnictwo Naukowe Wyzszej Szkoly Informatyki i Umiej^tnosci. S. 95-101.

11. Ходань О. Л. Критерії і показники сформованості корпоративної культури майбутніх офіцерів: результати дослідження. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Педагогіка. Тернопіль: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 2010. № 1. С. 75-81.

12. Хоружий Г. Ф. Академічна культура: цінності та принципи вищої освіти. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2012. 320 с.

13. Царенко В. І., Хома В. О., Мірошніченко В. І. Професійна культура прикордонника: навч. посіб. Хмельницький: Національна академія Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького, 2006. 55 с.

14. Щеголева Т. Професійна культура майбутніх офіцерів-прикордонників як педагогічна проблема. Наукові записки Тернополіського національного педагогічного університету. Сер. Педагогіка. 2006. № 9. С. 46-50.

15. Щербаков А. В. Імідж навчального закладу. Довідник керівника навчального закладу. 2008. № 9. 39-46 с.

References

1. Becher Т., Trowler P. R. (2001). Academic Tribes and Territories. Maidenhead: Open University. [in English].

2. Mendoza P., Berger J. B. (2008). Academic Capitalism and Academic Culture: a Case Study. Education Policy Analysis Archives. Vol. 16. № 23. P. 1-24. [in English].

3. Pak I. V. (2016). Academic culture: essence, concept, main forms and elemNents. Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja, doswiadczenie. Lodz: Wydawnictwo Naukowe Wyzszej Szkoly Informatyki i Umiej^tnosci, Nr 2 (6). S. 90-95. [in Ukrainian].

4. Astakhova V. I. (2013). Akademichna kultura yak fundament formuvannia suchasnoho fakhivtsia [Academic culture as a foundation for the formation of a modern specialist]. Vcheni zapysky Kharkivskoho humanitarnoho universytetu «Narodna ukrainska akademiia». Kharkiv: Kharkivskyi humanitarnyi universytet «Narodna ukrainska akademiia». № 19. S. 21-39. [in Ukrainian].

5. Ievdokimova O. O. (2012). Psykholohichna sluzhba [Psychology service]. Kharkiv: Kharkivskyi natsionalnyi universytet vnutrishnikh sprav. 151 s. [in Ukrainian].

6. Zakharchyn H. M., Liubomudrova N. P., Vynnychuk R. O. and Smolinska N. V. (2011). Korporatyvna kultura [Corporate culture]. Lviv: Lvivska politekhnika. 317 с. [in Ukrainian].

7. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine] (2023). Kharkiv: Pravo. 74 [2] s. [in Ukrainian].

8. Lihotskyi A. O. (2011). Osnovni zasady pobudovy navchalnoho protsesu vyshchoho viiskovoho navchalnoho zakladu z oriientatsiieiu na uperedzhene formuvannia profesiinykh kompetentsii vypusknykiv [The main principles of building the educational process of a higher military educational institution with a focus on the biased formation of professional competencies of graduates]. Visnyk Natsionalnoi akademii Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. Khmelnytskyi: Natsionalna akademiia Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. № 1. S. 61-71. [in Ukrainian].

9. Romakin V. V. (2010). Motyvatsii, perekonannia ta povedinka ukrainskykh i amerykanskykh studentiv bakalavratu shchodo norm akademichnoi kultury [Motivations, beliefs and behavior of Ukrainian and American undergraduate students regarding norms of academic culture]. Naukovi pratsi Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly. Mykolaiv: Chornomorskyi derzhavnyi universytet imeni Petra Mohyly. Vyp. 123. Vol. 1з6. S. 34-41. [in Ukrainian].

10. Fendrikov K. M. (2016). Rol i mistse vuzivskoi presy u formuvanni imidzhu vyshchoho navchalnoho zakladu [The role and place of the university press in forming the image of a higher eduational institution]. Nowoczesna edukacja: filozofia, innowacja, doswiadczenie. Lodz: Wydawnictwo Naukowe Wyzszej Szkoly Informatyki i Umiej^tnosci. Nr 2 (6). S. 95-101. [in Ukrainian].

11. Khodan O. L. (2010). Kryterii i pokaznyky sformovanosti korporatyvnoi kultury maibutnikh ofitseriv: rezultaty doslidzhennia [Criteria and indicators of the formation of corporate culture of future officers: research results]. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Педагогіка. Ternopil: Ternopilskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni Volodymyra Hnatiuka/ № 1. С. 75-81. [in Ukrainian].

12. Khoruzhyi H. F. (2012). Akademichna kultura: tsinnosti ta pryntsypy vyshchoi osvity [Academic culture: values and principles of higher education]. Ternopil: Navchalna knyha - Bohdan. 320 s. [in Ukrainian].

13. Tsarenko V. I., Khoma V. O., Miroshnichenko V. I. (2006). Profesiina kultura prykordonnyka [Professional culture of a border guard]. Khmelnytskyi: Natsionalna akademiia Derzhavnoi prykordonnoi sluzhby Ukrainy. 55 s. [in Ukrainian].

14. Shcheholeva T. (2006). Profesiina kultura maibutnikh ofitseriv-prykordonnykiv yak pedahohichna problema [Professional culture of fuyure border guards as a pedagogical problem]. Naukovi zapysky Ternopoliskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu. Seriia: pedahohika. Ternopil: Ternopilskyi natsionalnyi pedahohichnyi universytet imeni Volodymyra Hnatiuka. № 9. S. 46-50. [in Ukranian].

15. Shcherbakov A. V. (2008). Imidzh navchalnoho zakladu [The image of the educational institution]. Dovidnykkerivnykanavchalnohozakladu. № 9.39-46 с. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru