Оцінка розвитку торгових підприємств україни в умовах війни

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Державний торговельно-економічний університет, Україна

Дідківський А.О., аспірант

Ведення підприємницької діяльності під час воєнного стану є дуже складним процесом, але вкрай необхідним. Окрім першочергового завдання самозбереження компанії, постають такі глобальні потреби, як забезпечення населення робочими місцями та допомога армії.

Ті області, які все ще були піддані активним сухопутним бойовим діям, традиційно становили значну частку економіки країни. Загалом у цих областях у 2020 році було зайнято майже 1,1 мільйона людей (77% з яких ММСП) і згенерували 1 247,4 млрд грн (46,3 млрд доларів США) валових продажів (60% з яких ММСП). Виробництво є домінуючим сектором у всіх цих областей, за винятком Харківської області, де вона поступається сектору роздрібної та оптової торгівлі. Насправді ці п'ять областей генерують майже 31% валових продажів країни в промисловості^].

Сільське господарство є третім сектором за обсягом валових продажів у цих п'яти областях після промисловості та торгівлі, на нього припадає 32% валових продажів країни в цьому секторі. На окуповані території припало 16% валових продажів будівництва в країні.

Вплив війни на українську економіку великий. Області, які були або все ще зазнають активних бойових дій, генерують найбільший обсяг валових продажів з усіх основних галузей економіки України. Понад три чверті валових продажів усіх основних галузей економіки, крім сільського господарства та будівництва, створено в цих областях[1].

Найбільша частка валових продажів у областях, що постраждали від війни, припадає на інформаційно-телекомунікаційний сектор - 90%, найменша - на сільське господарство - 54%.

Існуючі дані свідчать про те, що ММСП серйозно постраждали від війни порівняно з великим бізнесом. Останні виявилися більш стійкими до потрясінь, про що свідчить відносно менша частка великих підприємств, які припинили діяльність у середині квітня, порівняно з кожним п'ятим бізнесом у секторі ММСП. Однак ситуація покращується, оскільки все більше ММСП адаптуються до нового середовища та відновлюють свою діяльність, хоча половина значно скорочує свою діяльність (тобто працюючи лише на 10-60% довоєнної потужності). Згідно з останніми опитуваннями, проведеними Advanter Group та

Американською торговельною палатою (ACC), після півтора місяців війни 78% малих і середніх підприємств і 91% великих підприємств продовжують працювати в повному обсязі або на скороченому рівні потужності [3]. підприємницький торговельний воєнний стан україна

Великі підприємства продемонстрували стабільніші показники: повноцінно функціонуючих великих підприємств майже втричі більше, ніж МСП (41% проти 14%), і лише 2% великих підприємств припинили діяльність у порівнянні з 22% МСП. Слід також зазначити, що 34% малих і середніх підприємств функціонували лише на 10-30% потужностей від довоєнного рівня.

Тим не менш, ділова активність українських МСП демонструє поступове пожвавлення. У березні-травні 2022 року Advanter Group провела серію опитувань 10 серед МСП, які показали зменшення відсотка МСП, які повідомили про призупинення своєї діяльності.

Компанії, які займаються зовнішньою торгівлею, стикаються зі значними проблемами з логістикою. Блокада українських морських портів російським флотом призвела до перерозподілу торговельних потоків і перевантаження залізничних і вантажних транспортних каналів. Це також спричинило вузькі місця на складських потужностях і пунктах перетину кордону, що призвело до затримок доставки. Багато імпортерів також постраждали від валютних обмежень, запроваджених урядом, що призвело до зриву ланцюга поставок у багатьох галузях, які залежали від імпорту.

Проблеми з матеріально-технічним забезпеченням і нестача персоналу домінували в початковий період війни, тоді як прогалини ліквідності, зміни споживчого попиту та закриття торгових точок зараз впливають на галузь. За даними Асоціації ритейлерів України, майже 30% торгових точок закрито або зруйновано. Найбільше втрат зазнали сегменти електронної комерції, ювелірних виробів, розваг і моди (кількість онлайн-замовлень впала в п'ять разів, 85% ювелірних точок закрито). Натомість харчові, фармацевтичні та АЗС показали стабільні показники - більше 80% з них продовжують працювати [4].

Західні регіони України стикаються зі зростанням споживчого попиту та дефіцитом пропозиції, тоді як регіони, які зазнали війни, стикаються зі зниженням споживчого попиту та обмеженими каналами постачання. Проте більшість точок, розташованих на територіях, які постраждали від бойових дій, продовжують працювати, але перейшли на скорочений робочий день.

Основні проблеми: Логістичні питання: зруйнована логістична та транспортна інфраструктура на постраждалих від війни територіях - наприклад, у Київській області зруйновано 21% складських площ Розрив ланцюгів поставок: асортимент продукції обмежений через державні обмеження критичного імпорту та обмеженість поставок вітчизняних виробників, що створює проблеми зі стабільним поповненням запасів[5].

Зменшення попиту: через скорочення внутрішнього ринку та зниження купівельної спроможності споживачів попит на певні товари (непродовольчі та товари середнього/високого цінового сегменту) впав.

Ризики безпеки та нестача робочої сили: ризики обстрілів або активних бойових дій негативно впливають на стабільний режим роботи торгових точок, багато з яких не мають бомбосховищ і клієнтів просять покинути приміщення у разі авіаційної тривоги; переміщення населення, викликане війною, також створює брак робочої сили в регіонах, які постраждали від війни.

Таким чином, українські підприємства є ключовими інвесторами української економіки, і вони, як ніхто інший, зацікавлені в її розвитку. Головне - дозволити підприємцям робити ці інвестиції і не створювати їм перешкод, забезпечити нормальні регуляторні умови. Тоді вони зможуть побудувати для всіх нас нову країну з конкурентоспроможною промисловістю, зеленими технологіями та європейськими стандартами.

Список використаних джерел

1. Ареф'єва О., Пілецька С., Лістрова М. Формування конкурентної стратегії підприємства в системі антикризового управління. Економіка та суспільство. 2022. №43.

2. Сакун Л.М., Вєдєніна Ю.Ю., Сухомлин Л.В., Цимбал О.С. Формування стратегії антикризового управління на підприємствах машинобудування в умовах змін. Вісник Хмельницького національного університету: науковий журнал. 2021. №5. Т. 2. С. 35.

3. Вдовічен А.А., Вдовічена О.Г. Триєдиний вектор стабілізації економіки України в умовах неконтрольованих глобальних викликів. Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Серія: Економічні науки. 2020. Вип. І (77). С. 12.

4. Дикань В., Фролова Н. Напрями та інструменти державної підтримки розвитку малого та середнього бізнесу в Україні у воєнний час. Економіка та суспільство. 2022. №38.

5. Ковальчук Н., Калугарь А. Виклики для підприємств України в умовах війни з Росією. Економіка та суспільство. 2022. №42.

Размещено на Allbest.Ru