Управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства із урахуванням пріоритетів сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

Управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства із урахуванням пріоритетів сталого розвитку

Святослав Князь

Олександр Віденєєв



Анотація

управління потенціал інтелектуальний власність

Мета. Метою цього дослідження є обґрунтування концептуальних і методичних підходів до управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства із урахуванням цінностей сталого розвитку.

Результати. У статті досліджено підходи до управління потенціалом інтелектуальної власності підприємств із урахуванням цінностей сталого розвитку; оцінено й проаналізовано рівень потенціалу інтелектуальної власності інноваційно-активних підприємств в Україні. Представлені в роботі методологічні та методичні розробки сприяють удосконаленню системи управління потенціалом інтелектуальної власності. У результаті виконаного дослідження розвинуто поняття «потенціал інтелектуальної власності», удосконалено класифікацію і принципи управління потенціалом інтелектуальної власності промислового підприємства, згруповано фактори впливу на його формування і використання. Запропоновано структурно-аналітичну модель удосконалення управління потенціалом інтелектуальної власності, а також метод аналізування динаміки формування і використання управління потенціалом інтелектуальної власності промислового підприємства.

Наукова новизна. Уточнено сутність поняття «потенціал інтелектуальної власності промислового підприємства» - сукупність можливостей, які виникають у результаті створення, розвитку та використання об'єктів інтелектуальної власності (таких як винаходи, товарні знаки, авторські права, патенти тощо) з метою забезпечення конкурентоспроможності, інноваційного та сталого розвитку організації чи підприємства. Цей потенціал включає в себе не лише юридичні права на об'єкти інтелектуальної власності, але й можливості їхнього комерційного використання, обміну, ліцензування та інші стратегічні аспекти, спрямовані на максимізацію вартості цих об'єктів для підприємства). На системно-функціональній основі виокремлено підходи до управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства.

Практична цінність. Виокремлені підходи до управління потенціалом інтелектуальної власності промислового підприємства можуть бути застосовані для встановлення цілей формування і розвитку потенціалу інтелектуальної власності промислового підприємства, організування заходів для практичного використання цього потенціалу, мотивування працівників підприємства до розвитку і реалізації потенціалу інтелектуальної власності, розроблення механізмів контролювання і регулювання цього потенціалу.

Ключові слова: потенціал, інтелектуальна власність, управління, сталий розвиток, інновації.



Managing intellectual property potential of enterprises with regard to sustainable development priorities

Sviatoslav Kniaz

Lviv Polytechnic National University, Ukraine

Oleksandr Videnieiev

Lviv Polytechnic National University, Ukraine

Abstract

Purpose. The aim of this research is to justify conceptual and methodological approaches to managing the intellectual property potential of enterprises, taking into account the principles of sustainable development.

Results. The article examines approaches to managing the intellectual property potential of enterprises with a focus on the principles of sustainable development; we assessed and analyzed the level of intellectual property potential of innovatively active enterprises in Ukraine. The methodological and methodical developments presented in the work contribute to improving the system of managing intellectual property potential. As a result of the research, the concept of “the intellectual property potential” has been developed, and the classification and principles of managing the intellectual property potential of an industrial enterprise have been improved. Factors influencing its formation and use is grouped. A structural-analytical model for improving the management of intellectual property potential is proposed, as well as a method for analyzing the dynamics of its formation and utilization in an industrial enterprise.

Scientific novelty. The essence of the concept of “intellectual property potential of an industrial enterprise” is clarified - a set of opportunities that arise as a result of the creation, development and use of intellectual property objects (such as inventions, trademarks, copyrights, patents, etc.) in order to ensure competitiveness, innovative and sustainable development of the organization or enterprise. This potential includes not only legal rights to intellectual property objects but also opportunities for their commercial use, exchange, licensing, and other strategic aspects aimed at maximizing the value of these objects for the enterprise. Furthermore, approaches to managing the intellectual property potential of an enterprise have been delineated on a systemic-functional basis. Practical value. The identified approaches to managing the intellectual property potential of an industrial enterprise can be applied to establish goals for the formation and development of intellectual property potential, organize measures for its practical use, motivate employees of the enterprise to develop and implement intellectual property potential, and develop mechanisms for controlling and regulating this potential.

Key words: potential, intellectual property, management, sustainable development, innovations.



Постановка проблеми

У сучасному контексті розвитку менеджменту акцент на сталому розвитку набуває все більшої важливості. Важко переоцінити роль інтелектуальної власності в досягненні стратегічних, тактичних й оперативних цілей суб'єктів господарювання. У високо розвинутих економіках інтелектуальна власність стає домінуючим фактором для успішного розвитку підприємств. Інтеграція інтелектуальної власності в бізнес - стратегії відкриває перед підприємствами нові можливості для досягнення сталості та конкурентоспроможності. Це включає в себе створення інноваційних продуктів і послуг, які не лише приносять прибуток, але й ураховують вплив на навколишнє середовище та суспільство. Управління інтелектуальною власністю розширює можливості підприємств у збереженні ресурсів, підвищенні продуктивності та мінімізації негативного впливу на природне середовище. Крім того, воно сприяє співпраці між підприємствами та розвитку інноваційних екосистем, що підтримує сталий розвиток як на рівні окремих галузей, так і на глобальному рівні. Отже, в сучасному бізнесі із зростанням викликів стосовно сталості та довгострокового розвитку, інтелектуальна власність виступає не лише як джерело конкурентної переваги, але і як ключовий інструмент для досягнення сталого розвитку підприємств. Це враховує їхню відповідальність перед суспільством і навколишнім середовищем і створює нові можливості для інновацій та росту.

Таким чином, наукова проблема полягає в потребі обґрунтування ролі інтелектуальної власності в досягненні сталого розвитку підприємств через призму управлінського аналізу, стратегії та інструментів управління.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Огляд і критичний аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що поняття «потенціал інтелектуальної власності» не є надто поширеним. Попри це, воно вживається в економіко-управлінській та правовій сферах. Так, W. Kingston [1] розкрив сутність цього поняття з точки зору економіки та права. Подібний підхід застосували також B. Andersen, S. Konzelmann [2]. Учені D. Modic та ін. [3], S.J. Maxwell, M. Underdown [4], O. Zhylinska та ін. [5], C.N. Saha, S. Bhattacharya [6], D. Roskams-Edris [7], С. Князь, Л. Холявка, Н. Георгіаді [811] зосередилися на особливостях формування і розвитку потенціалу інтелектуальної власності з точки зору управління. Так, D. Modic та ін. [3] виокремили та ретельно проаналізували потенційні переваги й обмеження управління потенціалом інтелектуальної власності; S. J. Maxwell і M. Underdown [4] виявили проблеми прийняття рішень у системі управління потенціалом інтелектуальної власності; O. Zhylinska та ін. [5] приділили увагу функції контролювання потенціалу інтелектуальної власності, зокрема особливостям його системного оцінювання; C. N. Saha, S. Bhattacharya [6] зосередилися на правах інтелектуальної власності у фармацевтичній сфері як особливому середовищі; D. Roskams-Edris [7] обґрунтував основні вектори та принципи розвитку потенціалу інтелектуальності власності, систематизував їх і виклав як цілісну науково обґрунтовану політику управління цим об'єктом; С. Князь, Л. Холявка, Н. Георгіаді [8-11] систематизували носіїв потенціалу інтелектуальну власності, виділили фактори, які впливають на цей потенціал, і охарактеризували його з позиції структурно-змістового підходу. A. Kucher, L. Kucher обґрунтували пріоритети комерціалізації інтелектуальної власності як один із напрямів розвитку інтелектуального бізнесу в аграрній сфері [12]; І. Литвинчук здійснила інституціональний аналіз рефреймінг моделей специфікації прав інтелектуальної власності в агробіоекономіці [13].

Крім цього, слід визнати, що низка авторів зосереджує увагу на ризиках, які пов'язані із формуванням і використанням потенціалу інтелектуальної власності, зокрема у зв'язку із інноваціями та інвестиціями, які безпосередньо пов'язані із цим потенціалом. У цьому напрямі відомими є праці H.L. Williams [14], E. Bonadio, P. Goold [15], E.R. Porras [16], A. Chakraborty та ін. [17], A. Lahsen, А. Piper [18], які є фахівцями у напрямі засобів і систем технічного захисту даних, пов'язаних із захистом об'єктів інтелектуальної власності.

У працях проаналізованих авторів потенціал інтелектуальної власності тільки частково зачіпає пріоритети сталого розвитку. В основному зазначені дослідники торкаються соціальної, і певною мірою економічної складової частини сталого розвитку. Це підтверджує необхідність обґрунтування ролі інтелектуальної власності в досягненні сталого розвитку підприємств через призму управлінського аналізу, стратегії та інструменти управління.

Мета, матеріали та методи дослідження

Метою цього дослідження є обґрунтування концептуальних і методичних підходів до управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства із урахуванням цінностей сталого розвитку.

Відповідно до зазначеної мети нами поставлено й вирішено такі завдання:

удосконалити метод аналізування раціональності управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства із урахуванням пріоритетів сталого розвитку;

розробити модель узгодження цілей в управлінні потенціалом інтелектуальної власності підприємства;

розвинути технологію інтелектуальної взаємодії менеджерів у використанні потенціалу інтелектуальної власності підприємства;

розробити процесно-аналітичну модель удосконалення управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства із урахуванням пріоритетів сталого розвитку.

У процесі дослідження використано такі наукові методи: систематизації, декомпозиції і графічного моделювання - під час розроблення моделі узгодження цілей управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства; індукції та дедукції - під час розвитку технології інтелектуальної взаємодії менеджерів у використанні потенціалу інтелектуальної власності підприємства; структурного аналізу та узагальнення під час розроблення процесно-аналітичної моделі удосконалення управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства із урахуванням пріоритетів сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу дослідження

Механізм управління потенціалом інтелектуальної власності на підприємствах було вдосконалено з акцентом на сталий розвиток. Основним завданням стало визначення етапу узгодження цілей, який має сприяти досягненню сталості та конкурентоспроможності підприємства. У табл. 1 наведено емпіричні дані з відносного оцінювання рівня потенціалу інтелектуальної власності інноваційно-активних підприємств в Україні.

Таблиця 1. Рівень потенціалу інтелектуальної власності інноваційно-активних підприємств в Україні

ПНП	Роки	Ланцюгові прирости	Середній рівень приросту
	2018	2019	2020	2021	2022	2019/2018	2020/2019	2121/2020	2022/2021
1	0,77	0,89	0,93	0,89	0,93	0,12	0,04	-0,04	0,04	0,04
2	0,89	0,79	0,87	0,82	0,77	-0,1	0,08	-0,05	-0,05	-0,03
3	0,82	0,93	0,95	0,81	0,85	0,11	0,02	-0,14	0,04	0,0075
4	0,79	0,87	0,88	0,89	0,87	0,08	0,01	0,01	-0,02	0,02
5	0,93	0,89	0,89	0,93	0,78	-0,04	0	0,04	-0,15	-0,0375
6	0,87	0,82	0,79	0,87	0,79	-0,05	-0,03	0,08	-0,08	-0,02
7	0,88	0,88	0,87	0,88	0,96	0	-0,01	0,01	0,08	0,02
8	0,95	0,81	0,89	0,89	0,88	-0,14	0,08	0	-0,01	-0,0175
9	0,88	0,89	0,79	0,87	0,88	0,01	-0,1	0,08	0,01	0
10	0,81	0,79	0,93	0,89	0,97	-0,02	0,14	-0,04	0,08	0,04

Примітка. Умовні позначення: ПНП - порядкові номери підприємств. 1 - ALFA Smart Agro; 2 - Caparol Ukraine; 3 - Delta Medical; 4 - ENSO; 5 - Glovo; 6 - Kernel; 7 - KNESS; 8 - LG Electronics; 9 - Mary Kay; 10 - L'Oreal.

Джерело: авторські розрахунки.

Як бачимо з наведених у табл. 1 даних, упродовж аналізованого періоду потенціал інтелектуальної власності інноваційно-активних підприємств перебував на досить високому рівні, оскільки коливався в діапазоні від 0,51 до 1. Проте, слід визнати, що такий високий рівень потенціалу інтелектуальної власності характерний лише для інноваційно-активних підприємств. Інші організації здебільшого володіють потенціалом у діапазоні від 0,1 до 0,5, із них близько 2/3 у межах від 0,1 до 0,3. Виконані дослідження дозволяють стверджувати, що це викликано низьким рівнем розвиту систем менеджменту. Багато підприємств стикаються з проблемами формування потенціалу інтелектуальної власності через неузгодженість цілей і їх невідповідність принципам сталого розвитку. Наприклад, потенціал інтелектуальної власності може формуватися без чітких стратегічних цілей, його використання може бути періодичним, інколи обмеженим плановими заходами, такими як підвищення кваліфікації працівників або оновлення засобів штучного інтелекту тощо. Це створює прикладну проблему невідповідності цілей працівників, підрозділів та підприємства загальним стратегічним цілям формування потенціалу інтелектуальної власності, що ускладнює досягнення бажаного рівня цього потенціалу та суперечить принципам сталого розвитку.

З урахуванням цього, рекомендується впроваджувати модель узгодження цілей у формуванні потенціалу інтелектуальної власності підприємства з фокусом на сталий розвиток. Ця модель передбачає встановлення чітких стратегічних цілей, оцінку взаємозв'язку цілей на різних рівнях (індивідуальному, колективному та загальноорганізаційному), передбачення досяжності цих цілей та вибір управлінських рішень для їх досягнення з урахуванням принципів сталого розвитку. Результати застосування цієї моделі на конкретних підприємствах показали, що індивідуальні цілі мають включати досягнення матеріальних і професійних результатів для працівників. Колективні цілі спрямовані на зростання фінансового забезпечення діяльності підрозділів. Загальноорганізаційні цілі підприємства включають у себе покращення якості продукції, управлінських рішень, умов праці та науково-дослідної діяльності, з урахуванням принципів сталого розвитку. Загалом застосування цієї моделі узгодження цілей сприяє досягненню внутрішньої гармонії та забезпечує сталість потенціалу інтелектуальної власності підприємства в контексті сталого розвитку.

Модель узгодження цілей управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства наведено на рис. 1.

Рис. 1. Модель узгодження цілей в управлінні потенціалом інтелектуальної власності підприємства

Джерело: авторська розробка.

У цій моделі узгодження цілей передбачає: визначення мети на індивідуальному, колективному й організаційному рівнях, з урахуванням пріоритетів сталого розвитку; групування цілей за їхньою природою, з акцентом на сталому розвитку; експертну перевірку найпоширеніших видів цілей у кожній групі, з урахуванням їх відповідності пріоритетам сталого розвитку; стандартизацію значень сум експертних оцінок для найпоширеніших видів цілей у кожній групі згідно з принципами сталого розвитку; визначення коефіцієнтів вагомості найпоширеніших видів цілей у кожній групі на основі матриці PESTE з урахуванням сталого розвитку; розрахунок агрегованих показників взаємоузгодженості цілей на рівнях індивідуальних, колективних і організаційних з орієнтацією на сталий розвиток; прогнозування досяжності індивідуальних, колективних й організаційних цілей з урахуванням принципів сталого розвитку; створення векторів цілей для індивідуальних, колективних і організаційних рівнів з акцентом на сталому розвитку; розрахунок рівня відносної взаємоузгодженості цілей на індивідуальному, колективному й організаційному рівнях з орієнтацією на сталий розвиток; розроблення управлінських рішень для підвищення взаємоузгодженості цілей з урахуванням принципів сталого розвитку.

У результаті виконаного дослідження уточнено сутність поняття «потенціал інтелектуальної власності промислового підприємства», що запропоновано розуміти як сукупність можливостей, які виникають у результаті створення, розвитку та використання об'єктів інтелектуальної власності (таких як винаходи, товарні знаки, авторські права, патенти тощо) з метою забезпечення конкурентоспроможності, інноваційного та сталого розвитку організації чи підприємства. Цей потенціал включає в себе не лише юридичні права на об'єкти інтелектуальної власності, але й можливості їхнього комерційного використання, обміну, ліцензування та інші стратегічні аспекти, спрямовані на максимізацію вартості цих об'єктів для підприємства.

На основі аналізу наукових джерел та практичного досвіду підприємств, зокрема в управлінні потенціалом інтелектуальної власності, у процесах створення інтелектуальних продуктів, маємо підстави стверджувати, що успішність цих процесів значною мірою залежить від спільних зусиль управлінців та їхньої згуртованої діяльності щодо інтеграції всіх компонентів потенціалу інтелектуальної власності. Особливий у цьому контексті акцент слід робити на пріоритетах сталого розвитку.

Дослідження особливостей інтелектуальної взаємодії в контексті створення інтелектуальних продуктів на вітчизняних підприємствах показали, що лише обмежена кількість із них виявила високий рівень інтелектуальної взаємодії в напрямі сталого розвитку. Більшість підприємств не використовують колективний пошук і використання ідей та рішень, пасивно обговорюють та координують інтелектуальні можливості, що свідчить про недостатньо розвинену інтелектуальну взаємодію менеджерів.

Щодо використання потенціалу інтелектуальної власності, то лише обмежена кількість підприємств використовує його на практиці. Це вказує на відсутність високого інтересу з боку управлінців у застосуванні цього потенціалу в контексті сталого розвитку.

Отже, для досягнення пріоритетів сталого розвитку важливо залучати менеджерів усіх рівнів управління до кожної із цих процедур, щоб досягти максимально об'єктивного та ефективного розв'язання інтелектуаломістких завдань.

Нижче наведено етапи технології інтелектуальної взаємодії менеджерів у використанні потенціалу інтелектуальної власності підприємства:

Узгоджувальна процедура інтелектуальної взаємодії для пріоритетів досягнення сталого розвитку:

Визначення та представлення менеджерами на всіх рівнях управління наявних інтелектуальних цілей підприємства.

Спільний аналіз можливих шляхів розв'язання інтелектуальних цілей підприємства менеджерами.

Узгодження методів інтелектуальної взаємодії для реалізації інтелектуальних цілей підприємства.

Узгодження напрямів вирішення інтелектуальних цілей підприємства між менеджерами.

Розподільча процедура інтелектуальної взаємодії з орієнтацією на сталий розвиток:

Вибір та затвердження виконавців для вирішення інтелектуальних цілей підприємства.

Вибір та узгодження координаторів для керування процесом вирішення інтелектуальних цілей підприємства.

Подання наявних інтелектуальних цілей підприємства до виконавців у випадку застосування координаційного методу інтелектуальної взаємодії.

Узгоджений розподіл обов'язків із розв'язання інтелектуальних цілей підприємства між виконавцями та координаторами.

Виконавча процедура інтелектуальної взаємодії, спрямована на досягнення сталого розвитку:

Індивідуальне чи колективне використання інтелектуальних ресурсів виконавцями для пошуку альтернатив вирішення інтелектуальних цілей підприємства.

Функціональне або міжфункціональне координування процесу пошуку альтернатив розв'язання інтелектуальних цілей підприємства з боку координаторів, шляхом залучення нових інтелектуальних ресурсів для виконавців.

Подання виконавцями альтернативних рішень до координаторів.

Функціональне або міжфункціональне координування вибору варіанта розв'язання інтелектуальних цілей підприємства.

Подання координаторами варіанта розв'язання інтелектуальних цілей підприємства до виконавців.

Реалізація інтелектуальних цілей підприємства виконавцями.

Синтезуюча процедура інтелектуальної взаємодії для підтримки сталого розвитку:

Подання виконавцями результатів вирішення інтелектуальних цілей підприємства до координаторів.

Функціональне або міжфункціональне координування одержаних результатів вирішення інтелектуальних цілей підприємства.

Визнання та затвердження (або відхилення) отриманих результатів розв'язання інтелектуальних цілей підприємства у вигляді інтелектуальних продуктів.

З урахуванням акценту на пріоритетах сталого розвитку та важливості інтелектуальної взаємодії менеджерів, виникає потреба в підвищенні ефективності використання потенціалу інтелектуальної власності підприємства. Для досягнення цієї мети запропоновано модель удосконалення використання потенціалу інтелектуальної власності. Ця модель передбачає оцінку впливу параметрів інтелектуальної взаємодії менеджерів на показники використання цього потенціалу та вибір методів регулювання з урахуванням пріоритетного параметра. Модель включає такі етапи:

Визначення цілей і завдань удосконалення використання потенціалу інтелектуальної власності підприємства. На цьому етапі формулюють конкретні цілі та завдання, які пов'язані з підвищенням результативності використання потенціалу інтелектуальної власності. Вони можуть включати в себе комплексну перебудову використання потенціалу інтелектуальної власності, оптимізацію процесів тощо.

Визначення критеріїв і методів відбору параметрів інтелектуальної взаємодії менеджерів. На цьому етапі встановлюють об'єктивні критерії для відбору параметрів, які визначають ефективність інтелектуальної взаємодії. Методи відбору можуть включати експертні оцінки та аналіз.

Визначення параметрів і показників інтелектуальної взаємодії. На цьому етапі визначають конкретні параметри та показники, які характеризують інтелектуальну взаємодію менеджерів. Це можуть бути, наприклад, масштабність, активність, рівномірність, керованість, оптимальність.

Розрахунок значень показників та їх агрегування. На цьому етапі проводять розрахунок значень показників і їхнє подальше агрегування для отримання комплексної оцінки ефективності інтелектуальної взаємодії.

Аналіз впливу параметрів на показники використання потенціалу інтелектуальної власності. На цьому етапі оцінюють вплив кожного параметра інтелектуальної взаємодії на показники використання потенціалу інтелектуальної власності.

Ухвалення та реалізація регулювальних рішень з урахуванням пріоритетного параметра. На основі аналізу впливу параметрів визначають рішення для покращення використання потенціалу інтелектуальної власності. Якщо певний параметр має найбільший вплив, то регулювальні рішення спрямовані на зміну цього параметра для досягнення бажаних результатів.

Перевірка результативності заходів. На цьому етапі перевіряють ефективність упроваджених регулювальних рішень через відносну зміну показників використання потенціалу інтелектуальної власності після їхнього впровадження.

Ця модель дозволяє покращити використання потенціалу інтелектуальної власності підприємства з урахуванням пріоритетів сталого розвитку, забезпечуючи більш ефективну взаємодію менеджерів та досягнення бажаних результатів.



Висновки

На основі виконаного дослідження зроблено такі висновки:

З урахуванням пріоритетів сталого розвитку виявлено необхідність узгодження цілей при формуванні потенціалу інтелектуальної власності. Розроблена модель узгодження цілей носіїв цього потенціалу дозволяє управлінцям підприємства визначити та вирішити можливі неузгодженості між зацікавленими сторонами. Крім того, вона гарантує раціональність й обґрунтованість процесів формування потенціалу інтелектуальної власності підприємства. Подолання таких неузгодженостей сприяє покращенню співпраці між внутрішніми та зовнішніми учасниками процесу формування потенціалу інтелектуальної власності, що, у свою чергу, сприяє створенню більш стійких та конкурентоспроможних рішень. Ураховуючи важливість сталого розвитку, ця модель також сприяє оптимізації використання ресурсів і забезпеченню довгострокової стійкості підприємства в умовах активної зміни зовнішнього середовища.

З метою стандартизації та логічної організації управління інтегрованим використанням потенціалу інтелектуальної власності підприємства в контексті пріоритетів сталого розвитку розвинуто технологію інтелектуальної взаємодії менеджерів у цьому контексті. Ця технологія включає чотири ключові стадії: розподільчу, узгоджувальну, виконавчу та синтезувальну. Указана сукупність послідовних дій допомагає управлінцям чітко визначити рівень їхньої взаємодії та відповідальності під час розв'язання завдань щодо створення інтелектуальних продуктів підприємства. Такий підхід сприяє оптимізації ресурсів і забезпечує ефективну координацію та спільну роботу між учасниками процесу, що, у свою чергу, сприяє досягненню сталого розвитку організації. Ця технологія інтелектуальної взаємодії не лише раціоналізує робочі процедури, але й сприяє посиленню взаєморозуміння та спільної мети серед учасників. Це стимулює творчий потенціал і сприяє інноваційному підходу до розв'язання завдань, пов'язаних з інтелектуальною власністю, а також дозволяє підприємству впевнено реалізовувати свій потенціал інтелектуальної власності в контексті сталого розвитку та досягати позитивних результатів у цій сфері.

Розроблена процесно-аналітична модель для підвищення ефективності використання потенціалу інтелектуальної власності на підприємстві, де акцент зроблено на пріоритетах сталого розвитку. Ця модель базується на ідентифікації та оцінці впливу різних параметрів інтелектуальної взаємодії управлінців на показники використання потенціалу інтелектуальної власності. У рамках цієї моделі також передбачені регулювальні рішення, спрямовані на покращення використання цього потенціалу на основі визначеного пріоритетного параметра. Модель дозволяє управлінцям оцінити рівень і характер впливу, визначити роль координації та безпосередньої участі у використанні потенціалу інтелектуальної власності, інтегрувати корегувальні заходи та покращити результативність процесу.

Дослідження в області управління потенціалом інтелектуальної власності підприємства з урахуванням пріоритетів сталого розвитку є актуальними та перспективними. Нижче наведено кілька можливих перспективних напрямів досліджень у цій сфері:

розроблення інструментів для оцінки сталості інтелектуальної власності (розробка метрик і моделей, які дозволять оцінити вплив інтелектуальної власності на сталий розвиток підприємства для прийняття обґрунтованих рішень);

використання технологій штучного інтелекту для аналізу потенціалу інтелектуальної власності (дослідження можливостей використання інструментів штучного інтелекту для аналізу потенціалу інтелектуальної власності й розробки оптимальних шляхів його розвитку);

застосування імітаційних моделей для прогнозування змін потенціалу інтелектуальної власності під впливом факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ.

Ці напрями досліджень можуть допомогти підприємствам краще розуміти, як оптимізувати управління інтелектуальною власністю для досягнення своїх стратегічних цілей у контексті сталого розвитку.



Список використаних джерел

1. Kingston W. (2003). Unlocking the potential of intellectual property. Economics, law and intellectual property; ed. O. Granstrand. Boston: Springer, 2003. Pp. 311-329. https://doi.org/10.1007/978-1-4757-3750-9_14.

2. Andersen B., Konzelmann S. In search of a useful theory of the productive potential of intellectual property rights. Research Policy. 2008. Vol. 37. Is. 1. Pp. 1228. https://doi.org/10.1016/j.respol.2007.02.024.

3. Modic D., Hafner A., Damij N., Zajc L.C. Innovations in intellectual property rights management: their potential benefits and limitations. European Journal of Management and Business Economics. 2019. Vol. 28. No. 2. Pp. 189-203. https://doi.org/10.1108/EJMBE-12-2018-0139.

4. Maxwell S. J., Underdown M. A potential intellectual property issue with the way in which some nomenclature code decisions are made. The Journal of World Intellectual Property. 2022. Vol. 25. Is. 2. Pp. 574-578. https://doi.org/10.1111/jwip.12236.

5. Zhylinska O., Sitnicki M., Vikulova A. Systematic assessment of the innovative potential of a research university. Baltic Journal of Economic Studies. 2019. Vol. 5. Is. 2. Pp. 38-44. https://doi.org/10.30525/2256-0742/2019-5-2-38-44.

6. Saha C.N., Bhattacharya S. Intellectual property rights: an overview and implications in pharmaceutical industry. Journal of Advanced Pharmaceutical Technology & Research. 2011. Vol 2. Is. 2. Pp. 88-93. https://doi.org/10.4103/2231-4040.82952.

7. Roskams-Edris D. Intellectual property policy at the neuro, an open science institute. Preprint. Qeios. 2020. https://doi.org/10.32388/OMUWEL.

8. Князь С.В., Холявка Л.Ю. Сутність поняття і характеристики інтелектуального потенціалу підприємства. Економічний аналіз. 2013. Вип. 12. Ч. 3. С. 188-192. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecan_2013_12%283%29__41.

9. Князь С.В., Георгіаді Н.Г., Холявка Л.Ю. Фактори, які впливають на формування інтелектуального потенціалу підприємства. Проблеми інтеграції науково-освітнього, інтелектуального потенціалу у державотворчому процесі: зб. наук. праць УШ-го міжн. симпозіуму Україна - Туреччина. Тернопіль: вид-во ТНТУ ім. І. Пулюя, 2013. С. 462-469.

10. Kholiavka L. Les problemes methodiques de revaluation du potentiel intellectuel de l'entreprise. Journal L'Association 1901 «SEPIKE». 2014. No. 4. Pp. 143-147.

11. Kniaz S.V., Kholiavka L.Yu. The peculiarities of an enterprise intellectual potential bearers' interaction and the identification of their goals. Econtechmod. An International Quarterly Journal on Economics in Technology. 2014. Vol. 3. No. 2. Pp. 21-28. URL: https://yadda.icm.edu.pl/baztech/element/bwmeta1.element.baztech-53610f7e-afd2-48a4-92d3-d480ee64aa05/c/knyaz_econ_2014.pdf.

12. Kucher A., Kucher L. Commercialization of intellectual property as one of the directions of development of intellectual business in the agricultural sphere. Agrarian Economics. 2014. No. 11. Pp. 54-58. https://doi.org/10.13140/RG.2.2.24450.45769.

13. Литвинчук І. Рефреймінг моделей специфікації прав інтелектуальної власності в агробіоекономіці (інституціональний аналіз). Agricultural and Resource Economics. 2017. Vol. 3. No. 3. Pp. 75-89. https://doi.org/10.51599/are.2017.03.03.06.

14. Williams H.L. Intellectual property rights and innovation: evidence from health care markets. Innovation Policy and Economy. 2016. Vol. 16. Pp. 53-87. URL: https://www.journals.uchicago.edu/doi/full/10.1086/684986.

15. The Cambridge handbook of investment-driven intellectual property; eds. E. Bonadio, P. Goold. Cambridge: Cambridge University Press, 2023.450 p.

16. Porras E.R. Intellectual property and the blockchain sector, a world of potential economic growth and conflict. IntechOpen. 2023. https://doi.org/10.5772/intechopen.1001882.

17. Chakraborty A., Mondai A., Srivastava A. Hardware-assisted intellectual property protection of deep learning models. 2020 57th ACM/IEEE Design Automation Conference (DAC). San Francisco, CA, USA, 2020. Pp. 1-6. https://doi.org/10.1109/DAC18072.2020.9218651.

18. Lahsen A., Piper A. Property rights and intellectual property protection, GDP growth and individual well-being in Latin America. Latin American Economic Review. 2019. Vol. 8. 12. https://doi.org/10.1186/s40503-019-0073-5.



References

1. Kingston, W. (2003). Unlocking the potential of intellectual property. In O. Granstrand (ed), Economics, Law and Intellectual Property (pp. 311-329). Springer, Boston, MA. https://doi.org/10.1007/978-1-4757-3750-9_14.

2. Andersen, B., & Konzelmann, S. (2008). In search of a useful theory of the productive potential of intellectual property rights. Research Policy, 37(1), 12-28. https://doi.org/10.1016/j.respol.2007.02.024.

3. Modic, D., Hafner, A., Damij, N., & Zajc, L.C. (2019). Innovations in intellectual property rights management: their potential benefits and limitations. European Journal of Management and Business Economics, 28(2), 189-203. https://doi.org/10.1108/EJMBE-12-2018-0139.

4. Maxwell, S.J., & Underdown, M. (2022). A potential intellectual property issue with the way in which some nomenclature code decisions are made. The Journal of World Intellectual Property, 25(2), 574-578. https://doi.org/10.1111/jwip.12236.

5. Zhylinska, O., Sitnicki, M., & Vikulova, A. (2019). Systematic assessment of the innovative potential of a research university. Baltic Journal of Economic Studies, 5(2), 38-44. https://doi.org/10.30525/2256-0742/2019-5-2-38-44.

6. Saha, C.N., & Bhattacharya, S. (2011). Intellectual property rights: an overview and implications in pharmaceutical industry. Journal of Advanced Pharmaceutical Technology & Research, 2(2), 88-93. https://doi.org/10.4103/2231-4040.82952.

7. Roskams-Edris, D. (2020). Intellectual property policy at the neuro, an open science institute. Preprint. Qeios. https://doi.org/10.32388/OMUWEL.

8. Kniaz, S.V., & Kholyavka, L.Yu. (2013). The essence of the concept and characteristics of the intellectual potential of an enterprise. Economic Analysis, 12(3), 188-192. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecan_2013_12%283%2941.

9. Kniaz, S.V., Georgiadi, N.G., & Kholyavka, L.Yu. (2013). Factors affecting the formation of the intellectual potential of an enterprise. Problems of Integration of Scientific and Educational, Intellectual Potential in the State-Building Process: scientific works of the VIII international symposium Ukraine - Turkey. Ternopil, TNTU named after I. Puluj.

10. Kholiavka, L. (2014). Les problemes methodiques de revaluation du potentiel intellectuel de l'entreprise. Journal LAssociation 1901 «SEPIKE», 4, 143-147.

11. Kniaz, S.V., & Kholiavka, L.Yu. (2014). The peculiarities of an enterprise intellectual potential bearers' interaction and the identification of their goals. Econtechmod. An International Quarterly Journal on Economics in Technology, 3(2), 21-28. Available at: https://yadda.icm.edu.pl/baztech/element/bwmeta1.element.baztech-53610f7e-afd2-48a4-92d3-d480ee64aa05/c/knyaz_econ_2014.pdf.

12. Kucher, A., & Kucher, L. (2014). Commercialization of intellectual property as one of the directions of development of intellectual business in the agricultural sphere. Agrarian Economic, 11, 54-58. https://doi.org/10.13140/RG.2.2.24450.45769.

13. Lytvynchuk, I. (2017). Refreiming of intellectual property assignment models in agricultural bioeconomy (institutional analysys). Agricultural and Resource Economics, 3(3), 75-89. https://doi.org/10.51599/are.2017.03.03.06.

14. Williams, H.L. (2016). Intellectual property rights and innovation: evidence from health care markets. Innovation Policy and the Economy, 16, 53-87. Available at: https://www.journals.uchicago.edu/doi/full/10.1086/684986.

15. The Cambridge handbook of investment-driven intellectual property (2023). In E. Bonadio & P. Goold (Eds.). Cambridge, Cambridge University Press.

16. Porras, E.R. (2023). Intellectual property and the blockchain sector, a world of potential economic growth and conflict. IntechOpen. https://doi.org/10.5772/intechopen.1001882.

17. Chakraborty, A., Mondai, A., & Srivastava, A. (2020). Hardware-assisted intellectual property protection of deep learning models. 2020 57th ACM/IEEE Design Automation Conference (pp. 1-6). San Francisco, CA, USA. https://doi.org/10.1109/DAC18072.2020.9218651.

18. Lahsen, A., & Piper, A. (2019). Property rights and intellectual property protection, GDP growth and individual well-being in Latin America. Latin American Economic Review, 8, 12. https://doi.org/10.1186/s40503-019-0073-5.

Размещено на Allbest.ru