Модернізація громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Західноукраїнський національний університет

МОДЕРНІЗАЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ІНСТИТУЦІЙНО-ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ В СФЕРІ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ

Августин Р.Р. доктор економічних наук, професор

Демків І.О. кандидат економічних наук, доцент

Анотація

внутрішній ринок публічний управління

Стаття присвячена узагальненню теоретико-методичних засад та прикладних інструментів удосконалення публічного управління у сфері розвитку внутрішнього ринку. Метою дослідження визначено розробку пропозицій в частині модернізації громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку. Зроблено висновок про існування такого недоліку, як не вибудованість в Україні системи публічних інститутів менеджменту процесів розвитку внутрішнього ринку, а саме організацій громадянського суспільства зі завданнями контролю владних рішень, недопущення розвитку ринкових девіацій, диспропорцій та екстерналій, протидії викликам і загрозам тінізації, монополізації і т. п. Визначено відповідні елементи громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку, які потрібно інституціалізувати в Україні, та розвиток яких має пріоритетну важливість. Це галузеві організації (об'єднання) виробників та/чи посередників, організації споживачів, органи регулювання та контролю за вітчизняним внутрішнім ринком (йдеться про вдосконалення та активізацію їх діяльності на досліджуваному ринку).

Ключові слова: інститути публічного управління, інституційно-організаційна система, державне управління, громадське середовище, система менеджменту, модернізація, розвиток внутрішнього ринку.

Annotation

The article is devoted to the generalization of theoretical and methodological principles and applied tools for improving public administration in the field of internal market development.

The purpose of the study is to develop proposals for the modernization of the public institutional and organizational management system in the field of internal market development.

It was concluded that there is such a deficiency as the lack of a system of public institutes for the management of internal market development processes in Ukraine, namely, civil society organizations with the tasks of controlling government decisions, preventing the development of market deviations, disproportions and externalities, countering the challenges and threats of shadow, monopoly, etc. p. Relevant elements of the public institutional and organizational management system in the field of internal market development, which need to be institutionalized in Ukraine, and whose development is of priority importance, have been identified. These are industry organizations (associations) of producers and/or intermediaries, consumer organizations, regulatory and control bodies for the domestic domestic market (it is about improving and activating their activities on the market under study).

It has been proven that in Ukraine it is necessary to take certain corrective actions on the part of the state both to create a suitable favorable macro-environment and to help increase the competitiveness of the domestic domestic market. First of all, effective actions of the state should be aimed at: demonopolization of state regulation and legalization of the market; financial and economic improvement, modernization and improvement of management of domestic enterprises. Implementation of the planned measures will make it possible to legalize the domestic market, strengthen competition on it, increase the competitiveness of domestic enterprises, as well as reduce the influence of factors that have a negative impact on the development of the Ukrainian domestic market.

Keywords: institutes of public administration, institutional and organizational system, public administration, public environment, management system, modernization, development of the internal market.

Вступ

Внутрішній ринок України на довоєнному етапі розвивався, однак в значній мірі, скоріше, всупереч, а ніж завдяки ефективній і налагодженій системі його публічного регулювання та управління. Якщо в системі суто державного менеджменту були наявні успішні реформи, то в частині громадсько-інституційного регулювання перебігу процесів становлення і подальшого розвитку внутрішнього ринку країни та її регіонів спостерігався істотний gap.

Особливо негативно, що в країні належним чином не була вибудувана система публічних інститутів менеджменту цих процесів, з поміж яких дуже важливе місце посідають організації громадянського суспільства, діяльність яких спрямовується на вироблення нових, а також контроль тих рішень, які ухвалюються владними структурами на всіх рівнях суспільних відносин, недопущення розвитку ринкових девіацій, диспропорцій та екстерналій, протидію викликам і загрозам, включно з тінізацією і монополізацією ринків, корупцією, адміністративним тиском на бізнес і т. п.

Відтак, актуалізувалися завдання визначення конфігурації ефективної громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку України і її регіонів як одного з провідних векторів подальшої модернізації інституту публічного управління та адміністрування.

У контексті формування та надалі покращення концептуальних і методико-прикладних основ публічного управління та адміністрування спрямовані результати досліджень таких авторів, як З. Балабаєва, В. Пономарьов [1,с.9-14], О. Бойко [2], С. Кравченко [9,с.14-22], В. Цвєттков [10,с.34-42]. Теоретичний базис, а також комплекс прикладних інструментів та засобів політики стимулювання розвитку і покращення перебігу процесів на внутрішньому ринку країни в тій, чи іншій мірі висвітлено у публікаціях таких вчених, як Т. Васильців, О. Мульска, Ю. Шопська [3;4,с.81-90], М. Міненко [7,с.15-22], С. Ліпсет [11,с.1-22].

Програмно-цільовий підхід, а також засоби стратегічного планування і програмування політики розвитку інститутів публічного управління та адміністрування розкриваються у працях Т. Гладки [5], В. Мартиненка [6,с.16-22] та ін. вітчизняних і зарубіжних дослідників.

Невирішеною частиною проблеми залишається обґрунтування положень релевантної до нинішніх умов громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку України.

Метою дослідження є розробка пропозицій в частині модернізації громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку.

Результати

Сприяння розвитку основних ринкових інституцій та створення повноцінної інституційної інфраструктури для ефективної координації між господарюючими суб'єктами на стадії формування повноцінної ринкової економіки є важливим завданням, оскільки роль таких інституцій полягає в опосередкуванні зв'язків між ринком і державою, у середині ринку, між ринком і суспільством, а також у захисті інтересів учасників ринку.

Проблема формування ринкової інфраструктури актуальна для таких країн як України, що підвищує значущість та важливість цього процесу в сучасних умовах розвитку внутрішнього ринку. Розвинута інфраструктура передбачає сукупність установ, організацій, державних і комерційних підприємств, які забезпечують нормальне функціонування товарного та інших ринків, взаємодію і ефективне обслуговування товаровиробників та споживачів, безперебійне багаторівневе функціонування господарських відносин, взаємозв'язків суб'єктів ринкової економіки та регулюють рух товарно-грошових потоків.

Саме повноцінна ринкова інфраструктура здатна підтримати необхідне співвідношення між попитом та пропозицією, прискорити обіговість товарів і капіталів, знизити загальний рівень затрат та ціни в процесі товароруху, сприяти формуванню цивілізованого конкурентного середовища на внутрішньому ринку. Її основними компонентами можна вважати наступні: підприємства-виробники товарів; посередницько-збутова ланка; постачальники ресурсів та сировини; органи державного регулювання та контролю за ринком; інституції громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку (державні та громадські галузеві організації і об'єднання; державні та громадські організації захисту прав споживачів; вітчизняні та зарубіжні організації, які виражають думку громадськості; організації допоміжної ринкової інфраструктури).

Організації допоміжної ринкової інфраструктури здійснюють організаційне оформлення комерційно-господарських відносин; забезпечують юридичне, фінансове, страхове обслуговування; проводять маркетингові та інші дослідження тощо. Забезпечення розвитку повноцінної сукупності зазначених інституцій на вітчизняному внутрішньому ринку сприятиме: полегшенню реалізації інтересів учасників ринкових відносин; підвищенню оперативності та ефективності роботи ринкових суб'єктів завдяки спеціалізації діяльності; досягненню більш оперативного та якісного збуту товарів; одержанню підприємствами-виробниками своєчасних та фахових супутніх послуг; формуванню сприятливого ставлення до продукції вітчизняних легальних виробників; урахуванню думки громадськості щодо безпеки споживання; поінформованості споживачів щодо споживчих характеристик товарів і послуг тощо.

Важливим завданням у сучасних умовах насичення внутрішнього ринку якісними вітчизняними товарами та спроб виходу українських підприємств на зовнішні ринки збуту є проведення маркетингових досліджень ринків, зокрема зовнішніх, з метою одержання необхідної для виробників цих товарів інформації. Значною мірою відсутність системи кваліфікованого консультування, надання інформаційної і організаційно-технічної допомоги зумовлює низький рівень експортного потенціалу вітчизняних виробників.

Для забезпечення виходу вітчизняних підприємств на зовнішні ринки збуту доцільно направляти державні витрати не на субсидування експорту підприємств, а на інвестиції у відповідну інфраструктуру та розвиток інформаційно-консалтингової системи. Забезпечення вітчизняних суб'єктів внутрішнього ринку потрібною, оперативною, своєчасною та достовірною інформацією багато в чому визначатиме та сприятиме розвитку досліджуваного ринку.

На сьогодні вітчизняні підприємства-виробники товарів практично не мають організованих каналів одержання оперативної ринкової інформації, необхідної для прийняття якісних управлінських рішень і додаткового підвищення, таким чином, власної конкурентоспроможності, збільшення обсягів реалізації продукції, ефективного планування виробництва, формування конкурентних стратегій. Вважаємо, що усуненню цих перешкод сприятиме розвиток маркетингових та консалтингових фірм, аудиторських, рекламних агентств, інформаційних центрів.

Формування ефективної інфраструктури внутрішнього ринку товарів та послуг повинно передбачати також розвиток страхових організацій, особливість діяльності яких полягає, в першу чергу, - в можливості розподілу ризику між суб'єктами ринку, а крім того - у формуванні додаткових інвестиційних ресурсів і резервів для розвитку досліджуваної галузі та її учасників. На наш погляд, необхідно розробити відповідні механізми та ширше використовувати можливості страхових організацій для гарантування сплати податків у бюджети всіх рівнів та дотримання інших зобов'язань учасниками ринку, формування фінансових ресурсів для розвитку підприємств і сировинної бази.

З метою забезпечення останнього необхідно також залучати банки, інвестиційні організації та інші фінансово-кредитні установи. Особливо важлива їх роль в сучасних умовах на ринку споживчих товарів і послуг, адже рівень забезпеченості вітчизняних підприємств фінансовими ресурсами для повноцінного функціонування та планомірного розвитку є недостатнім.

Роль цих організацій повинна проявлятись у двох напрямах: забезпечення підприємств фінансуванням та, аналогічно до страхових, гарантування окремих операцій. Тому функції держави у цьому напрямі повинні проявлятись у впливі на зниження відсоткових ставок за кредитами, цільовому фінансуванні, у формуванні ринку довгострокових кредитів та розвитку цивілізованої системи кредитування в цілому.

Усвідомлення переліку складових інституційної інфраструктури внутрішнього ринку, про які йшлось вище, дозволяє виділяти їх роль та значення для сприяння розвитку вітчизняного внутрішнього ринку споживчих товарів і послуг, формування конкурентного середовища, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та їх продукції, що доводить необхідність розвитку кожної з інституцій. Проте якщо врахувати найбільш характерні особливості вітчизняного внутрішнього ринку, то можна виокремити інституції - елементи громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку, розвиток яких має, на наш погляд, пріоритетну важливість: галузеві організації (об'єднання) виробників та/чи посередників, організації споживачів, органи регулювання та контролю за вітчизняним внутрішнім ринком (йдеться про вдосконалення та активізацію їх діяльності на досліджуваному ринку).

По-перше, це розвиток галузевих організацій (об'єднань) виробників та/чи посередників. Необхідність захисту інтересів вітчизняних виробників та/чи посередників особливо зросла в умовах: значного впливу тіньового сектора ринку, в зв'язку з чим спостерігається різке падіння легального виробництва товарів; частих змін, недосконалості законодавства щодо внутрішнього ринку (зумовлених необхідністю державного контролю за ринком високоліквідних товарів) та фіскальності оподаткування окремих видів досліджуваних товарів; фінансового тиску на підприємства пріоритетних галузей, пов'язаного з існуванням додаткових податкових та інших платежів; реально існуючої потреби в консолідації зусиль виробників, направлених на скорочення тіньового сектора ринку, підвищення конкурентоспроможності підприємств та стратегічних галузей національної економіки в цілому.

По-друге, це становлення та вдосконалення системи захисту прав споживача. Характерні особливості сучасного стану вітчизняного внутрішнього ринку зумовлюють також потребу в створенні ефективного механізму захисту інтересів кінцевого споживача. В першу чергу - це: завдання шкоди здоров'ю споживача внаслідок споживання навіть неякісних та/чи виготовлених без дотримання державних стандартів і норм товарів; продукція значного тіньового сектора ринку, яка представлена фальсифікатом, контрабандою, товарами домашнього виробництва, необліковуваною продукцією, що завдає ще більших моральних і матеріальних збитків споживачеві; існування практики перенесення вартості податкових платежів до ціни продукції, отже, на кінцевого споживача.

По-третє, це оптимізація та підвищення ефективності діяльності контролюючих органів на вітчизняному внутрішньому ринку. Розвиток організацій, які представляють інтереси виробника та споживача є на сьогодні важливим завданням та сприятиме формуванню ефективної інституційної інфраструктури, проте важливість забезпечення повноцінного контролю за ринком доводять такі особливості досліджуваного вітчизняного ринку: вагома частка податків і зборів в доходах державного бюджету, що вимагає відповідного адміністрування та контролю за сплатою податків; необхідність боротьби із значним тіньовим сектором для розвитку здорового конкурентного середовища та легального виробництва, збільшення бюджетних надходжень, офіційної зайнятості, зниження соціальної напруги в суспільстві.

Висновки

Стан розвитку та ефективність функціонування внутрішнього ринку України недостатні. Однією з причин цього слугує несформованість в країні інституту громадської інституційно-організаційної системи менеджменту в сфері розвитку внутрішнього ринку, з поміж вагомих завдань якого - розвиток цивілізованих конкурентних відносин і підвищення конкурентоспроможності ринку. Відповідно, необхідне здійснення певних коригуючих дій з боку держави як для створення відповідного сприятливого макросередовища, так і сприяння підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного внутрішнього ринку. У першу чергу ефективні дії держави повинні бути спрямовані на: демонополізацію державного регулювання та легалізацію ринку; фінансово-економічне оздоровлення, модернізацію та вдосконалення управління вітчизняними підприємствами. Здійснення передбачених заходів дасть змогу легалізувати внутрішній ринок, посилити конкуренцію на ньому, підвищити конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, а також зменшити вплив факторів, які чинять негативний вплив на розвиток українського внутрішнього ринку.

Подальші наукові дослідження у цьому напрямі доцільно зосередити на формуванні методики аналізування ефективності функціонування інститутів публічного управління.

Список використаних джерел

1. Балабаєва З., В. Пономарьов. Теорії місцевого самоврядування як джерело пошуку його майбутніх моделей. Актуальні проблеми державного управління. 2016. Вип. 1. С. 9-14.

2. Бейко О. В. Механізми вдосконалення управління на місцевому рівні та наближення його до європейських стандартів. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97%D0%B2%D1%80#Text.

3. Васильців Т. Г., Лупак Р. Л., Рудковський О. В. Напрями та засоби стимулювання соціальної відповідальності підприємництва в Україні. Економіка та держава. 2019. Вип. 5. С. 4-8.

4. Васильців Т. Г., Мульска О. П., Шопська Ю. К. Засоби фінансового контролю розвитку об'єднаних територіальних громад. Регіональна економіка. 2021. №1 (99). С. 81-90.

5. Гладка Т. І. Децентралізація влади в Україні як засіб посилення демократії та підвищення її стабільності. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2015. № 12. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2015_12_10.

6. Мартиненко В. М. Демократичне врядування: проблеми теорії та практики. Публічне управління: теорія та практика. 2010. № 1. С. 16-22.

7. Міненко М. А. Трансформація систем державного управління в сучасні моделі регулювання суспільства. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 6. С. 15-22.

8. Нагаєв В. М. Публічне адміністрування: електрон. навч. посіб. Харків: ХНАУ, 2018. 278 с.

9. Кравченко С. О. Державно-управлінські реформи: теоретико-методологічне обґрунтування та напрями впровадження: монографія. К.: НАДУ, 2008. 296 с.

10. Цветков В. В. Демократія і державне управління: теорія, методологія, практика. К.: Юридична думка, 2007. 336 с.

11. Lipset S. M. The Social Conditions of Democracy Revisited. American Sociological Review. 1994. № 59. Р. 1-22.

Размещено на Allbest.ru