Окремі аспекти управління діяльністю наукових парків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний університет "Львівська політехніка»,

Окремі аспекти управління діяльністю наукових парків в Україні

Корчинська Олександра Остапівна

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри Адміністративного та фінансового менеджменту

Анотація

Здатність генерувати, використовувати та поширювати нові знання стає основою національної конкурентоспроможності та передумовою прискореного, інтенсивного соціально-економічного відновлення України у післявоєнний період, а також фактом зростання в мирний час.

Становлення та розвиток сучасної інноваційної підприємницької діяльності є одним із основних напрямів економічного зростання та економічного розвитку країни, особливо актуально для України в післявоєнній відбудові. Завдяки інноваціям значно відновлюється конкурентоспроможність, а в країну залучається потік нових інвестицій.

Активне впровадження інновацій в усі сфери життя, особливо, освітню, неможливо уявити без участі наукових парків. Наукові парки пропонують новітні технологічні ідеї, стимулюють містобудування регіонів, стають візитними картками країн і сприяють їх економічному розвитку. Відповідно, у стратегії Європейського Союзу «Європа - 2020», затвердженій у 2010 році, наголошувалось на необхідності посилення наукових досліджень, технологічного розвитку та інновацій як одного із провідних шляхів створення економічного розвитку високих технологій разом із робочими місцями з високою доданою вартістю. Наукові та технологічні парки відіграють значну роль у передачі знань і технологій на ринок. Вони сприяють регіональному економічному розвитку та появі нових технологічних компаній.

Війна, яка триває на території України, та призвела до значних руйнувань та пошкоджень об'єктів критичної інфраструктури та цивільних об'єктів, вимагає швидкого та ефективного реагування та усунення наслідків. Разом з тим, такі ситуації зумовлюють необхідність використання новітніх підходів та інноваційних елементів, науково обґрунтованих заходів, які здатні формувати та реалізовувати принципово нетипові та нестандартні рішення.

У світовій економіці вже накопичився певний досвід формування та функціонування інноваційних систем, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку та реформування національних економік. Це - наукові парки та близькі до них інноваційні об'єднання. Всесвітньо відомими прикладами таких є «Силіконова долина» (США), наукове місто Кіста (Швеція), METUTECH - Технополіс Середньо-Східного технічного університету (м. Анкара, Туреччина) та ін. Розпочато розвиток таких структур і в Україні, що представлені науковими парками, співзасновниками яких є найбільші вищі навчальні заклади України.

Ключові слова: управління, науковий парк, інноваційна послуга, засновники, замовники.

Korchynska Oleksandra Ostapivna Candidate of economic sciences, associate professor, associate professor of the Department of Administrative and Financial Management, Lviv Polytechnic National University, Lviv

CERTAIN ASPECTS OF MANAGEMENT OF SCIENCE PARKS IN UKRAINE

Abstract

The ability to generate, use and disseminate new knowledge becomes the basis of national competitiveness and a prerequisite for the accelerated, intensive socio-economic recovery of Ukraine in the post-war period, as well as a fact of growth in peacetime.

Formation and development of modern innovative entrepreneurial activity is one of the main directions of economic growth and economic development of the country, especially relevant for Ukraine in post-war reconstruction. Thanks to innovations, competitiveness is significantly restored, and a flow of new investments is attracted to the country.

The active implementation of innovations in all spheres of life, especially education, cannot be imagined without the participation of science parks. Science parks offer the latest technological ideas, stimulate urban development in regions, become business cards of countries and contribute to their economic development. Accordingly, the European Union's Europe 2020 strategy, approved in 2010, emphasized the need to strengthen scientific research, technological development and innovation as one of the leading ways to create high-tech economic development together with high-value-added jobs. Science and technology parks play a significant role in the transfer of knowledge and technology to the market. They contribute to regional economic development and the emergence of new technological companies.

The ongoing war on the territory of Ukraine, which has led to significant destruction and damage to critical infrastructure and civilian objects, requires a quick and effective response and elimination of the consequences.At the same time, such situations require the use of the latest approaches and innovative elements, scientifically based measures that are able to form and implement fundamentally atypical and non-standard solutions.

The global economy has already accumulated some experience in the formation and functioning of innovative systems aimed at ensuring technological development and reforming national economies. These are science parks and innovation associations close to them. World-famous examples of such are "Silicon Valley" (USA), scientific city of Kista (Sweden), METUTECH - Technopolis of the Middle East Technical University (Ankara, Turkey) and others. The development of such structures has also begun in Ukraine, which are represented by science parks, the co-founders of which are the largest higher educational institutions of Ukraine.

Keywords: management, science park, innovation service, founders, customers.

Постановка проблеми. Останні події та виклики, з якими стикнулась Україна, унеможливлюють дотримання суб'єктами господарювання планів та стратегій розвитку. Тому в умовах військового стану актуальним стає процес розробки ефективних методів управління задля забезпечення швидкого реагування усіх ланок керівництва на відповідні ситуації.

Функціонування усіх суб'єктів господарювання базується на злагодженій та обґрунтованій системі управління, яка в свою чергу залежить від низки факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Наукові парки є осередками створення інноваційних продуктів та залучення наукового потенціалу вищих навчальних закладів. Управління діяльністю таких установ потребує додаткових уточнень та роз'яснень, оскільки до їхньої діяльності залучено представників наукових установ, стартаперів та кінцевих споживачів, найчастіше представників бізнесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти формування та розвитку сучасної інноваційної екосистеми, головними суб'єктами якої є наукові парки, стали досліджуватись українськими ученими, зокрема Н.Ю. Подольчак, Н.І. Чухрай, О.Б. Мрихіна, З.М. Бурик, І.В. Левицька. Однак інтенсивність розвитку наукових парків в Україні та залучення до процесу їхньої діяльності все більшої кількості зацікавлених осіб потребує систематизації процесу управління в цій сфері.

Мета статті - це розробка та обґрунтування заходів вдосконалення управлінських процесів діяльністю наукових парків в Україні. На основі визначеної мети формуються завдання, які потрібно вирішити: опрацювати теоретичні факти створення та впровадження діяльності наукових парків; визначити окремі аспекти нормативно-правового забезпечення їхньої діяльності, а також окреслити перспективи подальшого розвитку.

Виклад основного матеріалу. Розвиток ІТ-сфери та запровадження новацій в процеси виробництва, обслуговування та збуту є фактом формування з одного боку нових вимог, а з іншого боку - умов до діяльності всіх суб'єктів господарювання. Наука та науково-технічна сфери є визначальними рушійними силами економічних систем розвинутих держав світу. Фактично, здатність створення наукоємних продуктів стає основою конкурентоспроможності національної економіки, адже світовий наукоємний ринок зростає до 3 разів швидше, ніж темпи приросту світової економіки. Саме тому Україні потрібна ефективна система перетворення результатів наукових досліджень у конкретні економічні результати та трансферу знань з наукової сфери у виробництво. управління інноваційний парк

В результаті формування економіки знань змінюються характеристики інноваційного процесу, зокрема починає активно використовуватись системна модель інновацій замість лінійної. Так, представники ОЕСР описуючи ці зміни, вказують на процеси розподілу знань і на мережевій характеристиці сучасної економіки, та зазначають, що «в економіці, яка ґрунтується на знаннях, джерела виникнення ідей для інновацій можуть бути дуже різноманітними, а самі інновації можуть втілюватись у різні форми, навіть як вдосконалення вже існуючих продуктів. І процес цей не є повністю лінійним» [1].

Важливою характеристикою сучасної економіки знань є переважання моделі «трансферу знань». З офіційних тлумачень Єврокомісії трансфер знань - це певні активності, головною метою яких є залучити знання у формі патентів (явні знання) чи ноу-хау, навички (неявні знання) від тих, хто це створює, до тих, хто їх перетворить на результати [2].

Інноваційний процес в економіці знань за своєю природою обумовлює необхідність створення системи трансферу знань, яка має забезпечити стабільні зв'язки між тими, хто генерує ідеї (наукове та освітнє середовище) та тими, хто може таке застосувати та отримати від цього економічну вигоду (комерційні суб'єкти та бізнес). Саме такою з'єднуючою ланкою між науковими досягненнями та господарськими суб'єктами є наукові парки.

Науковий парк - це юридична особа, що створюється у формі господарського товариства, яке повинно мати у складі учасників не менше одного закладу вищої освіти та/або наукової установи [3].

Цільовими напрямами діяльності, за якими мають діяти наукові парки і відповідно для реалізації яких вони створюються, є наукові, науково-технічні та інноваційні напрямки. Пріоритетність таких напрямків визначається в залежності від профілю чи спеціалізації вищого навчального закладу, на базі якого створюється науковий парк, а також враховуючи потреби території чи регіону, в межах якого створено науковий парк.

Система управління науковим парком має свої особливості, пов'язані з діяльністю такого суб'єкта та специфікою заснування.

Управління в загальному розумінні - це цілеспрямований вплив на об'єкт задля зміни його поведінки, стану. Управління є одним з напрямів діяльності будь-якого підприємства чи організації та разом з тим необхідною умовою, яка забезпечує цілісність підприємства як системи.

Хочемо зазначити, що науковий парк є досить нетиповим з точки зору видів діяльності, адже направляє свої зусилля і на створення інноваційного продукту, і на проведення науково-дослідних заходів. Фактично, належить до організацій виробничої та невиробничої сфер. Результативність діяльності при цьому залежить від вибору та використання комплексного підходу в управлінні, який варто розглядати з позицій внутрішньо-управлінських (в межах самого товариства/організації), так і зовнішньо-управлінських (на рівні державної політики регулювання та управління такими процесами).

Звертаючись до принципів системного підходу та його методологію, сутність управління організацією проявляється через ієрархічність рівнів в архітектоніці механізмів управління, структурованість мережі зв'язків та взаємовідношень елементів системи та підсистеми моделі управління. Незважаючи однозначність суті управління, окремі елементи мають певні та особливі ознаки та характеристики.

Серед визначальних факторів процесу управління організацією варто виділити наступні:

Організаційно-правова форма;

Форма власності;

Розмір організації;

Галузь та вид діяльності;

Господарський стан;

Фінансова діяльність;

Комерційна діяльність;

Рівень кваліфікації працівників.

Процес управління здійснюється людьми для виконання певних завдань чи досягнення результатів. Важливою характеристикою управління є те динамічність та складність, а також залежність від різних чинників. В цілому реалізація процесу управління забезпечується виконанням конкретних функцій та вирішення задач, які виникають та часто мають непередбачуваний характер [4, с. 19].

Оцінку ефективності процесу управління можна зробити на основі результатів, яких досягнуто при виконанні завдань. Визначити ефективність управління можна лише, застосувавши комплексну характеристику, яка показує не просто факт досягнення чи не досягнення поставлених цілей, а ступінь отримання бажаних результатів діяльності організації / підприємства [5].

В теорії управління побутує думка про те, що усі системи складаються з об'єкта та суб'єкта управління, а ще встановлених фактів взаємодії між ними. Якщо ж говорити про систему управління науковим парком, то об'єктом виступають інноваційні розробки та продукти. Процес проведення наукових досліджень та створення конкурентоспроможних розробок у сфері інтернету речей, доповненої чи віртуальної реальності є процесом синергії людського інтелекту та обладнання, необхідного для таких розробок.

Враховуючи існування думки про те, що управління є окремим видом / напрямком діяльності підприємства, пропонуємо також зважати на особливість управління : втілення управління впливає на усі інші види діяльності організації та забезпечує їхнє безпосереднє здійснення (див. рис. 1).

Головна мета управління полягає в досягненні усіх поставлених цілей при найменшому використанні ресурсів, тобто такий процес має бути ефективним. Фактично, ефективність управління підприємством можна ідентифікувати як багатогранну за змістом та значенням соціально- економічну категорію, яка дає змогу визначити рівень досягнення заявлених цілей з найоптимальнішим використанням доступних можливостей двома складовими: керуючою та керованою підсистемами

Рис. 1. Управління серед усіх видів діяльності наукового парку

Задля забезпечення максимально ефективної діяльності наукових парків потрібно враховувати багато моментів, зокрема вибір організаційно-правової форми. Так, найбільш оптимальною з точки зору відповідності меті та завданням наукового парку є організаційно-правова форма товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерного товариства. Важливим та потрібним це є для забезпечення усіх процедур корпоративного управління, для отримання інвестування та фінансування з міжнародних організацій. Також описана організаційно-правова форма дасть змогу засновникам наукового парку брати участь в управлінських процесах [6].

У дослідженнях Глібко С.В. зустрічаємо позицію про те, що за функціональними можливостями, організаційно-правовими ознаками чи фактичного підґрунтя для створення транспарентної та експертної діяльності, наукові парки можуть виконувати функції інших учасників національної інноваційної інфраструктури, зокрема : бізнес-інкубаторів, центрів трансферу технологій, центрів вільного колективного доступу до наукового обладнання тощо[2; 6, с. 23].

Управління науковим парком насправді відіграє ключову роль в отриманні підсумкових результатів його діяльності. З врахуванням цього, на законодавчому рівні визначено необхідність формування прозорої та ефективної системи корпоративного управління науковим парку, підвищивши роль вчених рад вищих навчальних закладів, які є засновниками наукового парку. Разом з тим, принципово важливим залишається питання щодо створення наглядових науково-технічних рад, які б забезпечували реалізацію функцій, пов'язаних з публічними відносинами в межах національної інноваційної системи.

Особливість діяльності наукового парку проявляться також у нормативному забезпеченні. Задля забезпечення цієї сфери в Україні прийнято чимало законодавчо-нормативних актів, дія яких спрямовується на регулювання питань щодо створення, діяльності та управління науковими парками.

Передбачено на законодавчому рівні, що майнові права на технології та об'єкти права інтелектуальної власності, що створені під час виконання проєктів наукового парку, є власністю цього наукового парку, замовників та/або партнерів наукового парку відповідно до укладених ними договорів, окрім випадків, якщо технологію та/або об'єкт права інтелектуальної власності:

віднесено до сфери національної безпеки і оборони держави;

визнано такими, що мають використовуватися в публічних інтересах;

доведено до промислового використання та реалізації готової продукції виключно за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів [7].

В умовах війни наукові парки стали осередками розвитку та планування відбудови України в післявоєнний період на засадах інноваційності та технологічності. Так, 06 травня 2022 року президент України підписав Закони, відповідно до яких внесено зміни в Податковий та Митний кодекси України. Зокрема, прийняті зміни стосуються звільнення від оподаткування та оподаткування ввізним митом операцій з ввезення на митну територію України наукових приладів, обладнання, спеціалізованих транспортних засобів (у тому числі дослідницьких суден), запасних частин і витратних матеріалів до них, реактивів, зразків, наукової літератури в паперовій та іншій електронній формі, що ввозиться в Україну державними науковими установами та закладами вищої освіти для забезпечення власної наукової та науково-технічної діяльності (крім підакцизних товарів)[8; 9].

В процесі управління діяльністю наукового парку, як і будь-якого іншого суб'єкта господарювання, важливо правильно організувати цей процес, зокрема сформувавши дієву та ефективну структуру органів управління. В загальному, органами управління наукового парку є: Загальні збори засновників наукового парку; дирекція, наглядова рада, науково-технічна рада.

Варто також звернути увагу на те, що діяльність наукових парків характеризується особливостями, починаючи від моменту їхнього заснування і до моменту виходу готового продукту. Так, законодавчо розділено «засновників наукового парку» та «ініціаторів створення наукового парку». Зокрема, перелік ініціаторів є дещо вужчим, ніж засновників, оскільки лише вищі навчальні заклади та/або наукові установи можуть ініціювати необхідність чи потребу створення наукового парку, а вже в переліку засновників можуть бути юридичні особи, що підписали засновницький договір про створення наукового парку. Фактично, у самому визначенні поняття «науковий парк», яке подано в законі «Про наукові парки» і про яке ми вже згадували, наголошується в обов'язковості участі закладу вищої освіти чи наукової установи в цьому процесі.

Висновки

Управління є широким за значенням та змістом поняття і можна його розглядати як окрему науку, як функцію, як процес, як дію і навіть як керівний орган. При цьому, не можна не розглядати управління як мистецтво, оскільки дозволяє поєднувати та використовувати теоретичні знання та практичний досвід в абсолютно різних ситуаціях та при вирішенні надскладних задач.

Таким чином, управління науковим парком - це багатоаспектний процес прийняття рішень, пов'язаних з оптимальним та найбільш ефективним використанням наявних ресурсів для отримання найбільш очікуваного результату. Саме управління окремим суб'єктом господарювання є елементом глобальної системи управління в державі.

На основі проведеного дослідження можна зазначити, що наукові парки є ключовим елементом інноваційної екосистеми, діяльність котрих має певну специфіку, пов'язану з створенням такого наукового парку та з залученням інноваційних ресурсів для перетворення у готовий конкурентоспроможний продукт.

Таким чином, діяльність наукових парків в Україні перебуває в стадії формування, кінцевою метою якої є створення інноваційної екосистеми, здатної постачати на ринок національний та закордонний наукоємну продукцію. Зміни, зумовлені військовими діями, які проходять на території України, ще більш гостро показали потребу в організаціях, здатних генерувати та комерціалізувати наукові досягнення.

Як наслідок, наукові парки в Україні мають перспективи розвитку та утвердження результатів своєї діяльності, за умов завершення війни та усунення перешкод задля успішного функціонування і наукових парків, і економіки України в цілому.

Література:

Куценко А.В. Механізм управління ефективністю діяльності системи як необхідність для досягнення її цілі // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. -- Вип. 212. - Т. 1. - С. 147-154.

Козаченко Г.В., Христенко Л.М. Організація інформаційного забезпечення оцінки ефективності управління підприємством // Экономика и управление.- 2006.- №2-3. - С. 86-94.

International Association of Science Parks /. / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.iasp.ws/statistics

Про наукові парки: Закон України від 25.06.2009 р № 1563-IV / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws

Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України від 11.07.2001 р. 2623-ІІІ / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws

Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності : Закон України від 08.09.2011 р. 3715-V! / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws

Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 р. 40- ГУ / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws

На яких засадах в Україні тепер функціонуватимуть наукові парки / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://yur-gazeta.com/golovna/na-yakih-zasadah-v-ukrayini-teper- funkcionuvatimut-naukovi-parki

Алєксєєнко Г. Г. Питання організації діяльності наукових парків як суб'єктів інноваційної діяльності в Україні. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. Спецвипуск. Ч. 1. 2017. С. 62-65.

Размещено на Allbest.ru