Управління знаннями як нова стратегія інноваційного розвитку

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет біоресурсів та природокористування України

Кафедра філософії та міжнародної комунікації

Київський кооперативний інститут бізнесу і права

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

Кафедра філософії

Супрун А.Г., к. філос. н., доцент

Прудченко І.І., к.п.н., доцент

Тесленко В.В., д.п.н., професор

м. Київ

Анотація

Стрімка діджиталізація процесів збирання, систематизації і роботи із інформаційними потоками спричиняє зміну в організації використання такої інформації, що була нагромаджена протягом тривалого часу. Сьогодні найбільша концентрація знань є характерною для закладів освіти, які не лише зберігають дані, а і здійснюють ефективний обмін ними із новими поколіннями студентів - тобто, майбутніми фахівцями. Авторами було визначено, що в контексті стрімкого зростання об'ємів знань, першочергово їх якості і важливості, менеджмент займає пріоритетну роль. Зокрема управлінська робота стає саме тим базисом, який пропонує систему заходів, а також певних принципів, що забезпечують акумулювання інтелектуального потенціалу, виявлення якісних знань і досвіду, а також обмін ними в умовах стрімкої діджиталізації освіти, глобалізації, а також прискорення процесів впровадження інновацій. Відповідно, за умови збереження стійкості таких тенденцій на теренах світового інформаційно-освітнього простору, менеджмент знань вже варто детермінувати не просто як напрям управлінської роботи ЗВО, а як самостійний вектор стратегії інноваційного розвитку системи вищої освіти в Україні. Наукова стаття являє собою оригінальне дослідження категорії «менеджмент знань» як системи новітніх принципів управління інформацією та стратегії інноваційного розвитку вітчизняних ЗВО. Дослідження проблематики здійснювалось завдяки застосуванню методів порівняння, абстракції, аналізу та узагальнення. В ході дослідження було детерміновано сутність поняття «управління знаннями», а також проаналізовано дану категорію в контексті діджиталізації вітчизняної освіти та поширення практики застосування інформаційно-комунікаційних технологій в організації освітнього процесу в Україні. Також, менеджмент знань авторами було досліджено як самостійний вектор національної освітньої стратегії, зокрема такої, яка покликана стимулювати інноваційний розвиток освіти, оптимізовувати навчання та взаємодію між суб'єктами, що приймають участь у даному процесі.

Ключові слова: управління інформацією, менеджмент знань, стратегія інноваційного розвитку ЗВО, вища освіта, діджиталізація освіти, інформаційно- комунікаційні технології.

Abstract

Knowledge management as a new innovative development strategy

Suprun A.H., Candidate of Philosophical Sciences, Sssociate Professor at the Department of Philosophy and International Communication, National University of Life and Environmental Scienes of Ukraine, Kyiv

Prudchenko I.I., Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Head of Social and Humanities Disciplines Department, Kyiv Cooperative Institute of Business and Law, Kyiv

Teslenko V.V., Doctor of Pedagogical Sciences, Assistant Professor, Professor at the Department of Philosophy, National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute», Kyiv

A rapid digital-transformation of information working, structuring and analysing processes is a cause of changing in using of these information flows, which have collected for a long period. Nowadays the highest concentration of knowledges is typical for higher education institutions; there are not only save a lot of knowledge and information resources there, but efficient exchange of lessons learned between teachers and students - futures professionals. By authors it was defined that under dynamic increase of amount of knowledge, first of all its quality and importunacy, the knowledge management is at the very forefront. Actually, management becomes the basis, which later gradually evolves into a system of tasks, specific principles, which regulation the process of intelligent potential accumulation, researching of quality knowledge and experience, as well as its exchange between participants in the educational process under conditions of global digitalization in education and innovation development. So, in the context of saving these trends the knowledge management can be determined as a way of management working in higher education institutions and, moreover, as independent vector of modern strategy of innovative development of Ukrainian higher education system. Accordingly, the article is devoted to the analysis of the knowledge management category as a system, which includes a set of modern principles of information management and as a strategy of innovative development of higher education institutions. Comparison, methods of abstraction, analysis and generalization are the research methods which were used in the article. In this science paper the essence of “knowledge management”, as well as changes of its under digitalization of education and development of innovation, first of all information and communication technologies in education process in Ukraine were determined. Moreover, the knowledge management was analyzed as an important, independence vector of national education strategy as such that aimed at stimulation innovation development of education system, regulation of learning and interaction between students and pedagogies.

Key words: information management, knowledge management, strategy of innovative development of higher education institutions, higher education, digitalization of education, information and communication technologies.

Вступ та постановка проблеми

Система управління знаннями, як специфічна форма організації пошуку, використання і нагромадження інтелектуального потенціалу, стала сучасним феноменом, виникнення якого відбулось на стику різних дисциплін, принципів організації навчання, закономірностей побудови освітніх процесів, а також наслідків діджиталізації. Проникнення цифрових інструментів та інновацій у систему вищої освіти довели необхідність у відокремлені компонента управління знаннями у самостійну науку. А тому, вже сьогодні ми можемо говорити про знання не лише як специфічний показник професіоналізму майбутнього фахівця чи педагога, а як про об'єкт управління, «...стратегічний ресурс соціальної трансформації суспільства та чинник системних перетворень на основі комплексності та єдності закономірностей інтелектуального прогресу» [1].

Інноваційно-орієнтований вектор управління знаннями передбачає застосування лише високоефективних методів роботи із інформаційними потоками, що засновані на використанні інновацій в освіті, інформаційно- комунікаційних технологій, факторів глобальної діджиталізації, а також інших цифрових інструментів. Взаємодія викладача і студента, за умови дотримання принципів сучасного менеджменту знань стає результативнішою, що має своє відображення у зростанні якості вищої освіти та компетентності майбутніх фахівців, з одного боку, а також вдосконаленні майстерності самих педагогів, з іншого. Таким чином, варто визнати, що етап переходу до постіндустріального розвитку вітчизняної системи освіти є неминучим, що формує сталу потребу не лише у дослідженні феномену знань, а і формуванні механізмів управління ними на основі стратегії інноваційного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку системи управління знаннями у системі вищої освіти України, а також застосування інноваційних підходів роботи із інформацією досліджують такі науковці, як А. Кух, О. Кух [2], О. Кизенко, О. Гребешкова, І. Кубарева, В. Верба [3], Є. Снітко, І. Ломачинська [4-5], О. Горбань, Л. Бабенко [5] тощо. Зокрема, А. Кух та О. Кух аналізують менеджмент знань як сучасну стратегію управління освітніми процесами, що заснована на основі застосування інноваційних інструментів та формує новий контекст вітчизняної освіти загалом. Зокрема, науковцями визначено, що якість освіти визначається професіоналізмом і майстерністю педагога, формування яких в певній мірі залежить від обраної стратегії діяльності освітнього закладу. Одною із ідей науковців є думка щодо росту компетенції закладу із нагромадженням знань, навичок, вмінь, досвіду його колективу [2, с. 16].

Управління знаннями саме тому варто детермінувати як інноваційну стратегію, оскільки воно впорядковує кожен із процесів організації навчання як студентів, так і самих педагогів, а, відповідно, і функціонування ЗВО загалом. О. Кизенко, О. Гребешкова, І. Кубарева, В. Верба та ін. аналізують інноваційні підходи управління освітою, засновані на використанні технологій, зокрема соціальних мереж. Авторами досліджено не лише основи менеджменту процесів взаємодії учасників освітнього середовища та бізнес-простору, а і переваги застосування інноваційних інструментів в управлінні знаннями (зокрема, спрощення доступу для студентів до всіх навчальних матеріалів, актуальної інформації, розширення меж освітніх продуктів, використання нових засобів і форм виховної роботи, залучення до навчального процесу експертів бізнесу тощо) [3]. І. Ломачинська окремим фактором якості управління знаннями в умовах формування сучасної стратегії інноваційного розвитку освітньої системи України визначає інформаційну культуру. Зокрема, науковець стверджує про залежність між порядком та результативністю управління знаннями, ефективністю освітніх практик, розширенням наукової чи науково-дослідницької діяльності та рівнем інформаційної культури суспільства [4]. Роботи науковця були написані із врахуванням напрацювань зарубіжних вчених, зокрема А. Каррі, К. Мур, Д. Олівера, Ч.В. Чу, П. Бержерона, Б. Детлора та Л. Хітона, Л. Лаурі, М. Хайдмец, С. Віркуса тощо), у яких інформаційна культура детермінована як одна з базових складових сучасної організаційної культури.

Також, в контексті формування новітньої стратегії розвитку знань в Україні науковцями І. Ломачинською, О. Горбань, Л. Бабенко та ін. було проаналізовано європейський досвід, важливий як з погляду теоретичної цінності, так і практичної. Визначено, що європейська модель управління знаннями є трикомпонентною, зокрема включає когнітивний, технологічний та управлінський рівні, що враховує різні аспекти навчання і професійного становлення фахівців [5]. В умовах євроінтеграції проаналізований досвід держав ЄС має бути враховано та імплементовано із дотримання специфіки системи вищої освіти України, що є одною із ідей наукової праці.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Управління знаннями вже давно стало самостійним вектором менеджменту в освіті, про що, власне, і стверджують вище зазначені науковці у працях. Проте, динамічна діджиталізація, як глобальний соціокультурний феномен, постійно вносить зміни в організацію даного процесу, вдосконалюючи його і автоматизуючи. А тому, вже сьогодні можна говорити про управління знаннями не лише як тактичний захід в організації роботи із інформацією, а як самостійну стратегію інноваційного розвитку вітчизняних ЗВО і національної системи освіти загалом. Це вимагає проведення перманентних досліджень проблематики та виокремлення актуальних змін, характерних для сучасного етапу трансформацій в освіті.

Мета - проведення оригінального дослідження категорії «менеджмент знань» як системи новітніх принципів управління інформацією та стратегії інноваційного розвитку вітчизняних ЗВО. Для досягнення поставленої мети було сформовано та вирішено такі завдання, як:

- проаналізувати сутність поняття управління знаннями, як сукупності сталих принципів і закономірностей пошуку, обробки і нагромадження інформації в умовах діджиталізації, обмін якою відбувається в межах освітнього процесу між студентом і викладачем;

- дослідити аспекти, організацію і рівні управління знаннями як самостійної стратегії інноваційного розвитку освіти в Україні в умовах діджитал-трансформацій.

Виклад основного матеріалу

Інформаційні технології та інновації протягом довгого періоду впливають на організацію навчання у закладах вищої освіти (далі - ЗВО) і до сьогодні змінюють практику навчання, побудови педагогічної роботи, а, відповідно, і практику управління знаннями. Сьогодні варто говорити про становлення самостійної системи менеджменту знань, яка сформувалась на основі потреби у систематизації інформаційних потоків, їх обробки та раціонального використання, а також глобальної діджиталізації освіти як сучасного соціокультурного феномену.

Сьогодні менеджмент знань не можна детермінувати як цілком нову парадигму; він скоріш являє собою науку про управління знаннями, що динамічно розвивається, включає сукупність нагромадженого досвіду роботи із знаннями, а також сучасних практик організації управління на основі інформаційно-комунікаційних технологій чи інших інноваційних управлінських рішень; це категорія, яку можна детермінувати як осмислені відомі технології управління, застосовувані по-новому в сучасних реаліях.

Відповідно, модернізації практики використання знань із одночасними діджитал-трансформаціями зумовлюють формування новітнього вектору управління, більш прогресивного, здатного забезпечити вищу ефективність роботи із знаннями. Менеджмент знань, як сучасна багатокомпонентна інноваційно-орієнтована стратегія, - це план вдосконалення практики використання знань, їх передачі між викладачами і студентами чи іншими учасниками освітніх процесів, побудований на основі існування певних соціальних запитів, що можуть бути детерміновані як передумови розвитку управління знаннями як самостійної галузі.

Якщо управління знаннями розглядати як сукупність процесів, активностей, то можна казати про наявність чотирьох самостійних складових управління: придбання/пошук (засвоєння найновіших знань із зовнішніх джерел), оцінку (діяльність та практики, які роблять сучасні знання більш корисними та адаптивними до використання у процесах навчання, тобто сприяють їх трансформації із набору інформації у навчальний матеріал та освітній ресурс, комфортний для сприйняття студентом), застосування (фактичне використання знань) та захист (дії, що здійснюються закладом освіти для захисту її внутрішніх знань та запобігання їх неправильному використанню) [6].

Факторами, що зумовлюють розвиток і вдосконалення менеджменту знань у вищій освіті є:

- по-перше, потреба у адаптації системи освіти до вимог цифрового середовища, динаміки розвитку ІКТ та інновацій;

- по-друге, потреба у вдосконалення застарілих механізмів роботи із знаннями, зокрема в частині їх систематизації, аналізу, визначення якості і цінності саме сьогодні, нагромадження, збереження, а також використання як специфічного виду ресурсу, що передається від викладача студентам. Тобто, в даному контексті, менеджмент необхідний саме для впорядкування даних процесів;

- по-третє, потреба в опрацюванні саме значних об'ємів знань, а саме спрощення порядку їх сприйняття студентами чи педагогами, які продовжують навчання впродовж життя, а також потреба у використанні додаткових джерел інформації (зокрема, цифрових платформ, он-лайн ресурсів тощо). Тобто, управління знаннями у такому контексті - це створення можливостей щодо використання альтернативних джерел знань задля розширення світогляду студента - майбутнього фахівця чи іншого учасника навчального процесу, формування не лише hard skills, а і soft skills.

Узагальнюючи сутність управління знаннями як стратегії інноваційного розвитку системи освіти в Україні можна сказати що це комплекс заходів щодо стимулювання приросту якісних знань; відбору і акумулювання значущої в контексті процесів навчання і підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів (говорячи про технології навчання і підвищення кваліфікації викладачів) чи майбутніх фахівців (говорячи про навчання студентів) інформації; збереження, класифікації, трансформації, забезпечення доступності знань на основі прогресивних ІКТ; поширення й обміну знаннями через доступні для учасників навчального процесу он-лайн ресурси; утілення знань у освітніх продуктах чи послугах; оцінки знань, а також їх захисту інноваційними засобами.

Інноваційно-орієнтована стратегія управління знаннями є типовим механізмом, а тому вона повинна забезпечити дотримання певних принципів, які, власне, визначають ефективність самого менеджменту:

- управління знаннями повинне передбачати застосування ефективного, побудованого на основі минулого управлінського досвіду механізму формування інтелектуальних людських ресурсів;

- система менеджменту повинна використовувати сучасні інструменти реалізації управління, серед яких на сьогодні найбільш поширеними є інформаційно-комунікаційні технології;

- менеджмент знань повинен виконувати функції механізму, що спрощує доступ до інформаційних баз даних;

- управління має бути спрямоване на створення таких умов для навчання студентів і роботи педагогічного складу, які б сприяли правильному використанню інформації і спільному використанню акумульованих знань [2, с. 14];

- менеджмент знань повинен забезпечувати структурно-орієнтовану формалізацію інформації. Тобто, чим ефективніше організовано управління знаннями чи їх структурування, тим доступнішими є «метазнання» про них для обчислювальної техніки і тим більше можливостей для їх зберігання, пошуку і відбору зможуть надати інформаційні технології. Кінцевим користувачем знань є людина, а тому автоматизація управління знаннями за будь-яких умов найбільш важливою є саме для споживача цих знань;

- менеджмент знань як інструмент інноваційного розвитку системи вищої освіти повинен мати на меті мінімізацію надлишковості знань, що акумулюються. Даний принцип базується на структурно-орієнтованій акумуляції знань і передбачає максимальну стандартизацію понять предметної галузі. Якщо кожне поняття, кожен об'єкт буде визначено, то треба менше уточнюючих знань, скорочуються витрати на структурування, передачу і сприйняття знань;

- управління знаннями більш ефективним є у разі дотримання принципу інформаційно-комунікаційної взаємодії. Знання про об'єкти чи явища повинні бути пов'язані через інформацію про інші об'єкти. Взаємозв'язок всіх об'єктів предметної галузі визначає її цілісність як єдиної системи. Зокрема, за таким принципом усі знання структуровані та формують окремі, самодостатні галузі знань чи науки [7].

Таким чином, сама концепція управління знаннями може бути ототожнена із стратегією навчання і розвитку учасників освітніх процесів.

Використовуючи системний підхід у вивченні поняття «управління знаннями» як стратегії можна виділити такі її компоненти (рис. 1):

Рис. 1. Компоненти інноваційної система управління знаннями у ЗВО

управління інформація інноваційний діджиталізація освіта

Отже, компоненти інноваційної системи управління знаннями:

1) люди: педагоги чи інші працівники сфери освіти, студенти як учасники освітнього процесу, інтелектуальний потенціал, накопиченні знання і досвід;

2) процеси: діджиталізація та сформовані на її основі механізми збору, накопичення, систематизації, обробки, нагромадження, зберігання та поширення знань;

3) культура: традиції в організації освітніх процесів та інформаційна культура досліджуючи систему як інноваційний механізм розвитку вищої освіти в Україні. Насамперед це «уміння користуватися інформаційними технологіями, комп'ютерна грамотність; знання про інформацію та інформаційне середовище; вміння та навички працювати з інформацією; будувати свою інформаційну діяльність та поведінку», як зазначають К. Бєляков, С. Онопрієнко, І. Шопіна [8, с. 14]. Як зазначили І. Ломачинська та Б. Ломачинський висока інформаційна культура сприяє «мобілізації аналітичних підходів в оцінці інформації, покращує якість роботи з інформаційними ресурсами та мережними системами, мобілізує здатності студентів щодо генерації знань та їх практичного використання у майбутньому професійному досвіді» [4, с. 14];

4) структура: структурована організація системи знань, що покликана забезпечити відповідність освітнього процесу традиційним, типовим вимогам, аби її було легше використовувати на практиці;

5) технологія: передбачається наявність таких технічних і програмних засобів, які б задовольнили потреби системи управління знаннями організації - навчального закладу.

Якщо говорити про трансформацію системи управління знаннями, то саме технології є відносно новим компонентом. В контексті актуалізації процесів розвитку ІКТ важливого значення набувають не лише типові процеси управління, зокрема, як виявлення, відбір, синтез, узагальнення, зберігання і розповсюдження знань, визначення понять та об'єктів з метою зниження надлишковості інформації, а і високотехнологічні:

- створення інтерактивного освітнього середовища;

- 'ІКТ-технології управління знаннями, що усувають межі у процесах колективного створення, зберігання, вилучення та поширення знання із застосуванням методу вільного редагування гіпертекстового контенту учасниками освітніх процесів;

- методи управління через системи дистанційного навчання - багатофункціональні програмні комплекси чи цифрові платформи, що дозволяють надавати освітні послуги. Користувачі системи можуть вивчати навчальні матеріали, взаємодіяти з іншими учнями, викладачами та самостійно здійснювати окремі процеси управління знаннями;

- управління знаннями через платформи МООС як окремий вид інтерактивної роботи із інформацією, що дозволяє реалізацію миттєвого обміну необмеженими обсягами знань, інформаційних потоків між значною кількістю онлайн-слухачів, а також надає можливість долучення до освітніх процесів не лише студентів, а і провідних фахівців та університетів як представників експертної думки у певних галузях знань.

Таким чином, сучасна стратегія інноваційного розвитку освіти заснована саме на техноцентричному підході управління - методика менеджменту, що акцентує увагу на поєднанні знань і технологічних новинок, інновацій.

Враховуючи динамічну глобалізацію доцільним є врахування багаторівневості процесів управління. Зокрема. менеджмент знань є стратегією, що охоплює управління інформацією на таких рівнях:

- індивідуальному (на якому основними інструментами роботи із інформаційними потоками є пакет прикладних програм, доступних для кожного учасника навчального процесу і призначених для ефективного пошуку, збирання і зберігання знань);

- командному (на якому основними інструментами роботи із інформаційними потоками є хмарні сервіси, їх метою в контексті управління є спільне використання знань, а також розповсюдження);

- університетському (на якому основними інструментами роботи із інформаційними потоками є університетський портал, веб-сайт, що використовуються задля створення інноваційних курсів та прогресивних освітніх послуг, програм);

- міжуніверситетському (який передбачає використання міжуніверситетських мереж і сервісів задля плідної співпраці учасників навчального процесу в межах загальнонаціонального чи навіть глобального інтерактивного освітнього середовища);

- глобальному (який об'єднує освітні середовища різних держав у єдиний простір, та, відповідно, забезпечує відкритий доступ до знань кожному із учасників навчання) [7, с. 169].

Висновки

В результаті проведеного аналізу було визначено, що процеси управління знаннями можуть бути детерміновані не лише як окремий тип реалізації менеджменту, а як інноваційна стратегія розвитку вітчизняної системи вищої освіти. В умовах глобальних digital-трансформацій управління не може бути представлено лише як сукупність типових процесів, зокрема, виявлення, відбір, синтез, узагальнення, зберігання і розповсюдження знань, визначення понять та об'єктів з метою зниження надлишковості інформації. Інновації зумовлюють автоматизацію процесів в освіті, а тому сучасний менеджмент знань - це симбіоз традиційних практики управління інформацією та інноваційних інструментів роботи із знаннями; це прогресивні підходи інтерпретації значних обсягів інформації у високоцінний ресурс - інтелектуальний потенціал. Визначено, що саме глобальна діджиталізація освіти зумовила ускладнення системи управління інформаційними потоками, технології стали повноцінним компонентом забезпечення менеджменту - вони значно впливають на його ефективність та стимулюють ріст результативності навчання і наукової діяльності у ЗВО.

Відповідно, подальші дослідження можуть бути спрямовані на більш детальне вивчення прогресивних інформаційно-комунікаційних інструментів та інновацій, що забезпечують процеси управління знаннями, а також розробку дієвих практик їх подальшої адаптації до мінливого освітнього простору України.

Література

1. Друкер П.Ф. Энциклопедия менеджмента. Москва: Издательский дом «Вильямс», 2004. 432 с.

2. Кух А.М., Кух О.М., Пищаль А.О. Менеджмент знань: формування нового контексту освіти. Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія Педагогічна. 2022. №26. С. 13-19.

3. Kyzenko O., Hrebeshkova O., Kubareva I., Verba V., Lifintsev D., Gurenko A. Formation of the ecosystem of the educational program based on social networking sites technology. Стратегія економічного розвитку України. Серія Освіта. 2021. №49. С. 138-155.

4. Ломачинська І., Ломачинський Б. Роль інформаційної культури в системі управління знаннями університету. Освітологічний дискурс. 2021. №32 (1). С. 1-19.

5. Horban O., Babenko L., Lomachinska I., Hura O., Martych R.A knowledge management culture in the European higher education system. Scientific Bulletin of National Mining University. 2021. №3. P. 173-177.

6. Kafashpoor А., Shakoori N., Sadeghian S. Linking organizational culture, structure, Leadership Style, strategy, and organizational effectiveness: Mediating role of knowledge management. Advanced Research in Economic and Management Sciences. 2013. 10. 158-172

7. Сікора Я.Б. Використання методів управління знаннями для організації електронного навчання. Інформаційні технології і засоби навчання. 2017. Т. 61. №5. С. 162-174.

8. Бєляков К.І, Онопрієнко С.Г., Шопіна І.М. Інформаційна культура в Україні: правовий вимір. Монографія. Київ: КВІЦ, 2018. 169 с.

Reference

1. Drucker, P.F. (2004). Jenciklopedija menedzhmenta [Encyclopedia of Management]. Moscow: Williams Publishing House [in Russian].

2. Kuh, A.M., Kuh, O.M., Pishhal', A.O. (2022). Menedzhment znan': formuvannja novogo kontekstu osvhi [Knowledge management: the formation of a new context of enlightenment]. Zbirnik naukovih prac' Kam'janec'-Podil's'kogo nacional'nogo universitetu imeni Ivana Ogњnka. Serija Pedagogichna - Collection of scientific studies of Kam'yanets-Podilsky National University named after Ivan Ogienko. Series Pedagogical, 26, 13-19 [in Ukrainian].

3. Kyzenko, O., Hrebeshkova, O., Kubareva, I., Verba, V., Lifintsev, D., Gurenko, A. (2021). Formation of the ecosystem of the educational program based on social networking sites technology. Strategija ekonomichnogo rozvitku Ukraпni. Serija Osvita. - Strategy of economic development of Ukraine. Series of Light, 26, 13-19.

4. Lomachins'ka, І., Lomachins'kij, B. (2021). Rol' іnformacіjnoї kul'turi v sistemі upravhnnja znannjami umversitetu [The role of information culture in the university knowledge management system]. Osvitologichnij diskurs - Osvitologicaldiscourse, 32 (1), 1-19 [in Ukrainian].

5. Horban, O., Babenko, L., Lomachinska. I., Hura. O., Martych, R. (2021). A knowledge management culture in the European higher education system. Scientific Bulletin of National Mining University. 3, 173-177.

6. Kafashpoor, А., Shakoori, N., Sadeghian, S. (2013). Linking organizational culture, structure, Leadership Style, strategy, and organizational effectiveness: Mediating role of knowledge management. Advanced Research in Economic and Management Sciences, 10, 158-172

7. Sikora, Ja.B. (2017). Vykorystannja metodiv upravlinnja znannjamy dlja organizacii' elektronnogo navchannja [Use of knowledge management methods for the organization of e-learning]. Informacijni tehnologii' i zasoby navchannja - Information technologies and teaching aids, 61, 5, 162-174 [in Ukrainian].

8. Bieliakov, K.I Onopriienko, S.H. Shopina, I.M. (2018). Informatsiina rultura v Ukraini pravovyi vymir [Information culture in Ukraine: legal dimension]. Kyiv: KVIT [in Ukrainian].

Размещено на allbest.ru