Організація діяльності керівника та вплив стилю керівництва на результати роботи організації

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Кафедра парламентаризму

Комунікаційний менеджмент

РЕФЕРАТ

На тему: Організація діяльності керівника та вплив стилю керівництва на результати роботи організації

Виконав (-ла) студент (-ка):

1 групи, Олещенко К.Г.

Перевірив (-ла): доктор наук

з державного управління,

доцент Голубь В.

Київ 2023



План

Вступ

1. Роль, функції та якості керівника в організації та його управлінській діяльності

2. Зміст роботи керівника в управлінні організацією

3. Стилі керівництва, їх сутність та характеристика

4. Проблема вибору стилю управління керівником

5. Шляхи підвищення ефективності праці керівника

Висновки

Список використаної літератури

стиль керівництво організація ефективність праця



ВСТУП

В умовах модернізації сучасного суспільства під впливом ринкових перетворень, розвитку ринкових відносин, створення системи нових організацій, особливої актуальності набуває проблема ефективного керівництва як засобу досягнення цілей організації.

Центральною фігурою на будь-якому підприємстві є сам керівник. Ефективність керівництва визначається можливістю успішно вирішувати основні проблеми людських стосунків:

* уміння реагувати на непередбачувану поведінку підлеглих;

* подолання інформаційного «голоду» у колективі;

* чітке формулювання вимог до співробітників, встановлення з ними надійного зворотного зв'язку;

* здатність побачити та відрізнити хороше від поганого, правду від неправди, оскільки люди далеко не завжди правильно інтерпретують події і не завжди говорять те, про що думають.

Такі керівники ставлять перед собою завдання дати людям можливість достатньо заробляти, отримувати задоволення від своєї праці, брати участь в управлінні організацією, створювати умови для самостійного вирішення проблем.

Керівник - це високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, який постійно підвищує свій професійний і науковий рівень. Будь-який керівник, що думає про ефективність своєї роботи, повинен мати ціль стати лідером. Він повинен бути напоготові змінити свою думку і, при необхідності, змінити свій стиль керівництва. [1]

Для успішного управління в сучасних умовах необхідний професійно підготовлений керівник-менеджер. Професіоналізм менеджера полягає, перш за все, в оволодінні спеціальними знаннями і навиками в області організації виробництва і управління, здатності працювати з людьми. Організація не може існувати без менеджерів. Керівники завжди повинні враховувати багатообразні дії, випливаючі як зсередини, так і ззовні організації, які роблять вплив на виконання завдання, що стоїть перед ними.



Роль, функції та якості керівника в організації та його управлінській діяльності

Ефективність управління багато в чому визначається відповідністю індивідуальних рис керівника тим ролям і функціям, які він покликаний виконувати в організації. У найбільш загальній формі вимоги до керівника відбиваються у соціальних ролях, запропонованих йому підприємством. Це, зокрема можуть бути ролі лідера, адміністратора, планувальника, підприємця. Використовується і більш детальна класифікація ролей керівника: мислитель, штабний працівник, організатор, вихователь, постачальник, громадський працівник, інноватор, контролер, дипломат, кадровик.

Для успішного управління в сучасних умовах необхідний професійно підготовлений керівник-менеджер. Професіоналізм менеджера полягає, перш за все, в здобутті спеціальних знань і навиків в області організації виробництва і управління, здатності працювати з людьми. Організація не може існувати без менеджерів. Керівники завжди повинні враховувати багатообразні дії, виходячи як зсередини, так і ззовні організації, які роблять вплив на виконання завдань, що стоять перед ними.

Таблиця 1

Посада керівника передбачає такий ряд функцій (табл.1)

Планування і організація	Складання короткострокових планів, розробка проектів і бюджетів, оптимальний розподіл і використання ресурсів, переклад перспективних планів в короткострокові операційні цілі, розробка рекомендацій і розвиток повсякденних ліній поведінки і процедур
Адміністрування	Виконання основних видів адміністративної роботи, таких як визначення інформації про діяльність компанії, аналіз рутинної інформації або підтримання в порядку детальної і точної документації
Спостереження з метою перевірки	Удосконалення трудової діяльності підлеглих: робота з ними, щоб зрозуміти їх сильні і слабкі сторони, забезпечення відповідного навчання, розвиток умінь, складання програми дій і встановлення цілей
Прийняття рішень	Ухвалення ділових рішень без коливань в нестандартних ситуаціях; санкціонування тих чи інших відхилень від встановлених процедур в нових або незвичайних ситуаціях
Моніторинг показників	Моніторинг внутрішніх і зовнішніх сил, які можуть вплинути на компанію, включаючи показники діяльності, корпоративні фінанси і майно, ринкові умови, культурний, соціальний і політичний клімат
Контроль	Розробка оцінок режиму роботи і витрат часу на виробництво продуктів або надання послуг, забезпечення продуктивності і якості продукції або ефективності послуг
Представництво	Відповіді на питання і реагування на скарги ззовні, комунікації з неуспішними працівниками для того, щоб сприяти нормальним взаємовідносинам в компанії, здійснення просування підлеглих по службових сходах, підтримання іміджу компанії
Координація	Комунікації з іншими співробітниками компанії, які не є безпосередніми підлеглими, для того, щоб поділитися інформацією, познайомити їх з попередньо розроблених графіків, вирішити проблеми і досягти цілей, встановити рівні робочі взаємини з рівними за рангом, посередництво в разі незгоди і конфліктів між значущими працівниками
Консультування	Турбота про поточний технічному розвитку в своїй сфері діяльності, введення в організації нових методів або технологій, виступи в якості експерта, консультанта або фахівця з улагоджування конфліктів в середовищі менеджерів
Якості керівника	Особливо важливим для організації є наявність у керівника якостей лідера. Кращі лідери звичайно дотримуються загального комплексу цінностей, у який входять «справедливість, рівність, неупередженість, цілісність, чесність, довіра»

В загальному виділяють більше ніж як 200 якостей, необхідних керівнику для ефективного управління, але для повної картини, можна виділити найосновніші, які поділимо на 3 групи: професійні, особистісні і ділові (табл.2)

Таблиця 2

Професійні	Вміння раціонально використовувати час, планувати свою роботу
	Високий рівень освіти, виробничого досвіду, компетентності у відповідній професії
	Широта поглядів, ерудиція, глибоке знання не тільки своєю, а й суміжних сфер діяльності
	Пошук нових форм і методів роботи, допомогу оточуючим в оволодінні ними, їх навчання
	Прагнення до постійного самовдосконалення, критичного сприйняття і переосмислення навколишньої дійсності
Особистісні	Почуття обов'язку і відповідальності
	Витривалість, задовільна робота в умовах перевантаження
	Володіння сильною волею, здатність переборювати внутрішні та зовнішні перешкоди на шляху до досягнення мети
	Надійність, дотримання взятих на себе зобов'язань
	Психологічна стійкість
	Самокритичність, реальна оцінка не тільки своїх досягнень, але і вад, прорахунків
	Врівноваженість, вміння керувати своїми емоціями, дотримання педагогічного такту
	Творчий підхід до вирішення проблем, інноваційність
	Динамічність, тобто уміння змінювати стиль керівництва залежно від зміни певних факторів
Ділові	Вміння організувати свою роботу і раціонально використовувати обмежений і непоправний ресурс - час (час керівника представляє особливу цінність)
	Вміння організувати діяльність підлеглих, забезпечити її всім необхідним, ставити і розподіляти завдання, координувати і контролювати їх виконання
	Честолюбство, високий рівень домагань, прагнення до незалежності, влади, лідерства в будь-яких обставин, сміливість, рішучість, напористість, волю, безкомпромісність
	Контактність, комунікабельність, вміння розташувати до себе людей, переконати їх у правильності своєї точки зору (фахівці вважають, що 80% знань менеджера повинні складати знання про людину)
	Прагнення до перетворень, нововведень, готовність йти на ризик і захоплювати за собою підлеглих
	Ініціативність, оперативність у вирішенні проблем, здатність сконцентруватися на головному

Зміст роботи керівника в управлінні організацією

Керівник з управління організацією - це по суті менеджер. Він, в межах своїх повноважень, має забезпечувати підприємству отримання результату (прибутку). Одне з основних завдань, яке покладається на керівника - підтримка мотивації своїх підлеглих.

Участь людини в роботі, визначається, по більшій частині його бажанням, можливостями і кваліфікацією, але особливе місце посідає мотивація (спонукання). Одним із засобів, з допомогою якого може здійснюватися мотивування - стимулювання. Стимулювання - це процес використання різних стимулів для мотивування людей, де стимули виконують роль важелів впливу, що викликають дію певних мотивів. У якості стимулів можуть виступати окремі предмети, дії інших людей, обіцянки і багато іншого, що може бути запропоновано людині в компенсацію за її дії або що він бажав би отримати в результаті певних дій. Людина реагує на багато стимулів не обов'язково свідомо. На окремі стимули його реакція навіть може не піддаватися свідомому контролю.

Мотивація як мотиваційний менеджмент - система дій по активізації мотивів іншої людини. Мотивація передбачає створення умов, коли у людини пробуджуються його власні мотиви. Мотивування - це, по суті, створення збагаченої стимулами і можливостями середовища, в якому людина переводить в дію свої мотиви. [2]

Справжні спонукання, які примушують віддавати роботі максимум зусиль, визначити не так вже просто. Вони надзвичайно складні. Оволодівши сучасними можливостями мотивації, керівник в змозі значно розширити свої можливості в залученні освіченого, забезпеченого працівника сьогоднішнього дня до виконання завдань, спрямованих на досягнення цілей компанії.

Шлях до ефективного управління лежить через ефективне стимулювання. Персонал з мотивацією - це перший крок і один з найважливіших факторів, який веде до ефективної організації підприємства і виконання місії компанії.

Стилі керівництва, їх сутність та характеристика

Стиль керівництва -- це манера та спосіб поведінки керів-ника у стосунках з персоналом. Більшість дослідників схильна вважати, що розрізняються три класичних стилі керівництва: авторитарний, демократичний і ліберальний. Їх ми і розглянемо у табл.3 [5, c. 344]



Таблиця 3

Характеристика традиційних стилів управління

Параметри взаємодії з підлеглими	Види стилів управління
	Авторитарний	Демократичний	Ліберальний
Прийняття рішень	Рішення приймаються одноосібно	Рішення приймаються після обговорення в групі	Рішення приймаються самі собою (кимсь у групі) або за вказівкою керівництва
Спосіб доведення рішення	Накази, розпорядження, команди	Пропозиції, ради	Прохання
Відношення до відповідальності	Бере повністю на себе або повністю перекладає на підлеглих	Колективна відповідальність	Знімає із себе всяку відповідальність
Відношення до ініціативи	Придушується	Заохочується	Віддається в руки підлеглих
Відношення до конфліктів	Прагне задавити	Прагне максимально ефективно їх використовувати	Ухиляється, відпускає на самоплив
Відношення до власної компетентності	Недоліків нема "і не може бути по визначенню"	Постійно підвищує свою кваліфікацію	Не придає великого значення
Стильспілкування	"Тримає дистанцію"	Підтримує дружнє спілкування	Уникає спілкування
Характер відносин з підлеглими	Залежно від настрою	Манера поведінки з усіма як з рівними колегами	М'яка манера поведінки
Відношення до дисципліни	Жорстка формалізована дисципліни	Прихильник розумної дисципліни	Формально-прощенське відношення
Відношення до мотивації	Покарання - основний метод стимулювання	Необхідно використовувати різні методи заохочення і покарання	Байдуже

Авторитарний стиль. Прийняття рішень керівник приймає лише опираючись на свою думку. Він діє по відношенню до підлеглих владно, жорстко закріплює ролі працівників, здійснює детальний контроль, зосереджує в своїх руках всі основні функції управління. Цей стиль найбільш ефективний в добре упорядкованих (структурованих) ситуаціях, коли діяльність підлеглих носить характер, що алгоритмізується (по заданій системі правил).

Демократичний стиль. Рішення приймаються керівником спільно з підлеглими. При такому стилі лідер прагне управляти групою разом зі своїми підлеглими, надаючи їм свободу дій, організовуючи обговорення своїх рішень, підтримуючи ініціативу. Цей стиль найбільш ефективний в слабо структурованих ситуаціях і орієнтований на міжособистісні відносини та вирішення творчих завдань.

Ліберальний стиль. Рішення нав'язуються підлеглими керівникові. Він, так би сказати, уникає активної участі в управлінні групою, поводиться, як рядовий учасник, надає підлеглим повну свободу. Учасники групи дають волю своїм бажанням, їх активність носить спонтанний характер. Цей стиль найбільш ефективний в ситуаціях пошуку найбільш продуктивних напрямів груповій діяльності.

Зустріти той чи інший стиль управління майже неможливо. Як правило, спостерігається поєднання різних стилів, але все ж переважають ознаки якогось одного стилю.

Ефективність керівництва залежить, в першу чергу, від гнучкості у використанні позитивних сторін того або іншого стилю і вміння позбутися його слабких сторін.

Серед перерахованих стилів управління немає універсального, який би підходив на всі випадки життя ситуації в управлінні організацією.

Проблема вибору стилю управління керівником

На даний момент в сучасних соціальних і економічних умовах успішність підприємницької діяльності залежить, перш за все, від того, наскільки ефективний стиль керівництва директора організації. Відповідальність за результати господарської діяльності, перш за все, лягає на керівника організації, оскільки саме від нього залежить, наскільки ефективно буде спланований в цілому процес виробництва. Саме керівник, використовуючи той чи інший стиль керівництва, може впливати на динаміку розвитку фірми і соціально-психологічний клімат всередині організації.

Проблема формування оптимального стилю керівництва досить активно досліджується економістами, а також частиною філософів.

Мета дослідження - проаналізувати ланцюжок виявлення основних проблем в організації та обґрунтувати напрями вибору оптимального стилю керівництва, а також виявити, наскільки доцільно реалізовувати на практиці деякі з можливих стилів.

Керівнику важливо вміти застосовувати різноманітні стилі керівництва, використовуючи їх в залежності від ситуацій. Постійно змінювати стиль керівництва не рекомендується через психологічні аспекти. Особиста схильність людини до різних стилів керівництва характеризується його темпераментом, який залежить від типу нервової системи. В силу того, що це вроджена особливість людини, змінити її не можна, отже, прихильність до певного стилю керівництва залежить від психологічних характеристик самого керівника. Так, якщо керівник, наприклад, флегматик, демократичні або нейтральні методи керівництва підходять йому більше, ніж авторитарні. Холерикам ж, легше застосовувати в своїй діяльності директивні методи, ніж демократичні. Таким чином, саме природа спрямовує людини в той чи інший стиль керівництва. Однак, чим більше керівник розбирається в різних стилях керівництва, тим різноманітніше його способи впливу на колектив, а значить, гарантія успіху в керівній посаді зростає. Будь-який стиль конкретного керівника - це певна система, що включає в себе прийоми з різноманітності стилів, але при цьому, з переважанням лише одного.

Можна зробити висновок, що в своїй діяльності керівники не використовують один конкретний стиль керівництва, так як по ходу діяльності вони змушені коригувати його відповідно до внутрішніх і зовнішніх умов. На сьогоднішній день керуючі повинні сконцентрувати увагу на людські якості своїх співробітників, а саме їх віддачі і здатності вирішувати виникаючі питання. У сучасному світі не виключені постійні зміни, що тягнуть за собою обставини, при яких керівники повинні бути готовими до проведення організаційних і технічних реформ, а також до зміни або коригування стилю керівництва. Від правильного вибору стилю керівництва залежить не тільки авторитет керівника і ефективність його роботи, а й соціально-психологічний клімат всередині організації. Важливо відзначити, що при ефективній роботі всього колективу досягаються не тільки поставлені перед ним завдання і цілі, але і задоволеність роботою.

Шляхи підвищення ефективності праці керівника

Під час оцінки організації праці керівника як критерій виступає його особиста ефективність та ефективність праці очолюваного ним колективу.

Кожен керівник, поважаючий себе і своїх підлеглих, повинен мати уявлення про ефективність і прагнути до її підвищення.

Проте, ефективність керівника залежить не лише від людей, над якими він має безпосередній контроль, а й від тих, хто працює в інших областях, чи від безпосереднього начальства. Діяльність керуючого буде неефективною, якщо він не буде взаємодіяти з цими людьми і не буде вносити свій внесок у їхню роботу.

Головним способом підвищити досягнення організації і її місії є підвищення ефективності праці.

Потрібно знати, як використовувати сильні сторони кожного працівника на підприємстві чи установі. Завдяки чому може підвищитись ефективність. Якщо неможливо збільшити надходження ресурсів, то необхідно збільшити їхню віддачу. Ефективність саме і є тим інструментом, за допомогою якого можна підвищити результативність таких ресурсів, як знання і здібності. Важливе значення здобуває ефективність як інструмент керівника, яка, при правильному використанні, дозволяє досягти більш високих результатів роботи.

Невід'ємною складовою підвищення ефективності діяльності роботи керівника має бути удосконалення процесу ділового спілкування. Керівнику слід пам'ятати, що незадовільний стан комунікаційного процесу призводить до серйозних непорозумінь в організації та за її межами.

Важливу роль у забезпеченні ефективного управління також грає делегування, що означає доручення виконання певних завдань підлеглим. До переваг делегування можна віднести:

- вивільнення керівника для виконання найбільш важливих робіт;

- розширення обсягу виконуваних організацією завдань;

- розвиток у підлеглих ініціативності, уміння й навичок, професійної компетенції;

- розширення рівня прийняття рішень.

Менеджерові варто пам'ятати про те, що делегування завдань і повноважень не звільняє його від відповідальності. Делегування - це не спосіб піти від відповідальності, а форма поділу управлінської праці, що дозволяє суттєво підвищити його ефективність.

Існує декілька основних елементів для підвищення ефективності праці керівника:

- ефективні керуючі повинні знати, на що вони витрачають свій час. Уміння контролювати свій час є найважливішим елементом продуктивної роботи.

- ефективні керуючі повинні концентруватися на досягнення, що виходять за рамки своїх організацій. Їм варто бути націленими не на виконання роботи як такий, а на кінцевий результат. Гарний керуючий, перш ніж приступити до виконання того чи іншого завдання, задає собі питання: «Яких результатів я повинен досягнути?» Сам процес роботи і її методи відходять для нього на другий план.

- ефективні керуючі повинні будувати свою діяльність на переважних, сильних якостях, як власних, так і керівників, колег і підлеглих, а також зобов'язані відшукувати позитивні моменти в конкретних ситуаціях. Їм не слід спиратися на те, що ненадійно. Не можна починати роботу з рішення нереальних на даний момент задач.

- ефективні керуючі концентрують свою увагу на декількох найважливіших ділянках, у яких виконання поставлених завдань принесе найбільш відчутні результати. Вони повинні навчитися встановлювати пріоритетні напрямки робіт і не відхилятися в їхньому виконанні. Власне, уся їхня діяльність повинна складатися з виконання саме пріоритетних завдань - зобов'язаний займатися лише головним. Порожня витрата сил і часу приводить до самих негативних результатів.

- ефективні керуючі повинні приймати ефективні рішення. А це насамперед питання системності, тобто процес виконання завдання повинний проходити в потрібній послідовності. Варто пам'ятати, що ефективне рішення - це завжди судження, засноване, скоріше, на «розбіжності думок», чим на «погодженості по фактах». Надмірна поспішність веде до прийняття невірних рішень. Рішень повинне бути небагато, але усі вони повинні бути фундаментальними. У прийнятті рішень потрібно керуватися вірною стратегією, а не тактичними розуміннями.

Сильне та ефективне керівництво організацією сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул в усуненні бар'єрів і досягненні запланованих результатів. Щоб керівництво було ефективним, необхідно вміло будувати взаємини з підлеглими.

Виділимо деякі елементи, які сприяють підвищенню ефективного керівництва:

- Ініціаиивність;

- Інформованість;

- Захист своєї думки;

- Прийняття рішень;

- Розв'язання конфліктних ситуцій;

- Критичний аналіз своїх дій;

- Системний та ситуаційний підхід

Суть останнього елемента (системного та ситуаційного підходу) ґрунтується на припущенні, що жоден стиль керівництва не є універсальним, тобто не може бути однаково ефективним у всіх ситуаціях, толу менеджерам доцільно міняти стиль керівництва разом із зміною ситуації. Така теорія отримала розвиток в ситуаційних моделях лідерства і може служити як важливий інструмент покращення керівництва організацією шляхом використання різних стилів лідерства.

Отже, з метою підвищення ефективності своєї праці будь-який керівник повинен:

- вміти визначати важливість і черговість рішення виникаючих проблем;

- не доручати іншим рішення стратегічних проблем, але другорядні питання передавати заступникам;

- бути вимогливим до себе й іншим, не допускати безвідповідальності;

- у надзвичайних ситуаціях діяти швидко і рішуче, але уникати авантюрних рішень;

- з гідністю програвати;

- бути послідовним і справедливим у своїх діях, одержувати задоволення від роботи.



ВИСНОВКИ

Отже, все підсумувавши, можна прийти до певних висновків.

Результативність того чи іншого стилю управління визначається конкретними умовами діяльності керівника, які, як правило, мінливі - перехід до авторитарного стилю виправданий лише при несприятливих умовах виконання задач, в інших випадках, більш продуктивним є демократичний стиль, найменш ефективним є ліберальний стиль. Крім того, численні дослідження показують, що задоволеність колективу внутрішніми організаційними відносинами є вищою при демократичному стилі управління.

Керівник, який має в планах працювати ефективно, не може собі дозволити застосовувати якийсь один стиль керівництва протягом усієї своєї кар'єри. Він повинен навчитися користуватися різними стилями і типами впливу, щоб при конкретній ситуації і завданнях, що стоятимуть перед ним, він зміг швидко пристосуватись до них.

Вибір стилю керівництва багато в чому залежить від того, яке завдання ставить перед собою менеджер:

- управляти - давати вказівки підлеглим;

- направляти - управляє і спостерігає за виконанням завдань, але обговорює рішення зі співробітниками, просить їх вносити пропозиції і підтримує їх ініціативу;

- підтримувати - допомагати при виконанні підлеглими завдань, розділяє з ними відповідальність;

- делегувати повноваження - передавати частину своїх повноважень з частковою передачею відповідальності.

Керівник має бути гнучким, іншими словами, повинен володіти здатністю змінити стиль управління залежно від поставлених завдань, особистісних рис персоналу, ситуацій тощо.



Список використаної літератури

1. Поняття лідерства та керівництва [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/psychology/10041/

2. Основи управлінської діяльності [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://stud.com.ua/42634/menedzhment/kerivnik_kerivnitstvo

3. Керівництво і лідерство в управлінській діяльності [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://studfile.net/preview/5129649/

4. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 1995.

5. Моргулець О. Б Менеджмент у сфері послуг. Навч. Посіб / О. Б. Моргулець- К.: Центр учбової літератури, 2012. - 384 с.

6. Менеджмент [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ru.osvita.ua/vnz/reports/management/14871/

7. Герет Томас М., Клоновскі Ричард Дж. Етика бізнесу / Пер. з англ. О. Ватаманюк - К.: Основи, 1997 - 214с.

8. Удосконалення стилів керівництва в управлінні персоналом підприємства [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=5952

9. Калушка Л. В. Вплив стилю керівництва на ефективність управління персоналом / Л. Калушка // Соціально-економічні проблеми і держава. -- 2012.

10. Бураканова Г. Стиль руководства и эффективность менеджмента // Проблемы теории и практики менеджмента, 2003. - N4. - ISSN 0234-4505.

Размещено на Allbest.ru