Антикризове управління підприємством: принципи та модель запобігання банкрутству

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ: ПРИНЦИПИ ТА МОДЕЛЬ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВУ

Коверга С.В., д.е.н., проф., завідувач кафедри менеджменту ДДПУ

Матукова Г.І., д.п.н., проф. кафедри менеджменту охорони здоров'я Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

студентка I курсу магістратури

спеціальності 073 «Менеджмент» ДДПУ

Анотація

У статті висвітлене теоретичне узагальнення особливостей антикризового управління підприємством, виокремлені принципи антикризової стратегії, досліджено сутність поняття «антикризове управління», визначено етапи антикризового управління, обґрунтована необхідність запровадження антикризової стратегії на підприємствах з метою подолання їх збитковості.

Ключові слова: економічна система, кризовий стан, фінансова діагностика, менеджмент, інструменти антикризового управління, тактичні заходи, характер кризи.

Постановка проблеми

У сучасних умовах господарювання, що характеризуються економічною нестабільністю в країні, багато підприємств констатують погіршення результатів своєї діяльності. Вдосконалити господарські зв'язки в економічних системах, сформувати механізм аниткризового управління, сьогодні вважається складним рішенням, тому все більшої ваги набуває запровадження на підприємствах системи антикризового управління, створення механізму ефективності використання основних ресурсів підприємства, моделі антикризового управління. Незважаючи на складну тенденцію стабілізації економіки, більше третини вітчизняних промислових підприємств, продовжують залишатися в кризовому стані, що проявляється в збитковості економічної діяльності, низькому запасі фінансової міцності, дефіциті ліквідних оборотних коштів, значну заборгованість перед бюджетом і кредиторами. Аналіз причин, що викликають кризовий стан, показує, відсутність методичних підходів до організації внутрішнього управління підприємствами в умовах кризи, що забезпечують захист господарської діяльності від впливу негативних факторів зовнішнього середовища, з одного боку, і неефективних управлінських рішень вищого менеджменту, з іншого.

Особливої актуальності в цих умовах набувають питання, прогнозування, ідентифікації та оцінюванням кризи, визначенням її глибини, швидкості розгортання та можливих наслідків. Теоретичні, прикладні аспекти антикризового управління розглядаються в працях зарубіжних і вітчизняних науковців: І. Ансофф, У. Бівер, І. Бланк, Б. Джереб, А. Врзалік, Н. Давиденко, П. Друкер, Х. Замоум, Т.С. Горп, Дж. М. Кейнс, В. Коюда, В. Кумбс, І. Ладунка, Т. Лепеи ко, Л. Лігоненко, М. Портер, Т. Пітерс, Г. Романяк, С. Сажієнко, Е. Уткін, та інші. Питання антикризового управління в контексті недопущення банкрутства підприємства розглядали в своїх працях науковці: М.І. Бондар, В.Г. Боронос, Д.А. Довгань, Н.А. Файнова, О.О. Шапурова. Однак, варто відзначити, що на сьогодні вирішення проблеми банкрутства за нестабільних умов господарювання залишається вкрай актуальним і потребує більш глибокого дослідження.

Мета та завдання статті. Метою статті є формування моделі антикризового управління як основного фактору підвищення ефективності діяльності підприємства. Основними завданнями статті є: розкриття економічного змісту антикризового управління підприємством; принципів та моделі антикризового управління, заходів запобігання банкрутству.

Виклад основного матеріалу

Аналіз фахових джерел свідчить про існування багатьох підходів до впровадження антикризового управління у діяльність підприємства. Дослідники розглядають антикризове управління за моделями на засадах контролінгу, реінжинірингу, фінансової діагностики, фінансової санації, інвестиційного менеджменту, менеджменту персоналу, консалтингового менеджменту, інноваційного антикризового управління, виокремлюють в діяльності підприємства передкризове управління, що містить розробку та реалізацію заходів різного напряму.

Вивчаючи проблеми розвитку підприємств малого й середнього бізнесу С.А. Бурий., Мацеха Д. С. зазначають, що антикризове управління - це система постійних системних дій менеджерів, спрямованих на всі елементи організації з метою швидкого і вчасного реагування на можливі зовнішні та внутрішні загрози при ефективному функціонуванні чи розвитку організації [2, с.21]. Таким чином, можна визначити, що одним із завдань антикризового управління є збереження економічної системи в рівноважному стані, реагуючи належним чином на загрози підприємницького середовища.

Вивчаючи систему ефективного менеджменту Довгань Д.А. стверджує, що антикризове управління це можливість вдосконалити загальну систему управління підприємством, вивести його з кризи, сформувати сукупність заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності [5, с.155]. Такий підхід визначає проблему настання кризового стану підприємства як факт. Відповідно до цього антикризове управління має на меті подолання негативних наслідків неефективного управління та неправильної оцінки стану бізнес-оточення підприємства, що призвели до глибоких проблем у його діяльності, отже не передбачає передкризовий стан та усунення кризових ситуацій. антикризове управління збитковість стратегія

Сьогодні можна виділити основні принципи, на яких повинна базуватись система антикризового управління:

• рання діагностика кризових явищ діяльності підприємства (вивчення ринку, конкурентів, цін, систем впливу на персонал, технології використання основних ресурсів);

• своєчасність реагування на різні кризові явища (систематичний моніторинг ринку та основних економічних показників підприємства, формування антикризової програми, визначення «вузьких» місць стійкості підприємства);

• адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його життєдіяльності (формування антикризових команд, вчасна оптимізація активів);

• мобілізація внутрішнього потенціалу для виходу з кризи;

• забезпечення контролю за результатами розроблених заходів [9, с.18].

У сучасному підприємництві антикризове управління може забезпечувати стабільне функціонування підприємства завдяки вчасному виявленню зовнішніх і внутрішніх загроз, реагуванню на них, в разі погіршення діяльності підприємства, терміново реалізовувати заходи з подолання кризових явищ.

Вивчаючи проблему антикризових явищ Василенко В. О. розуміє управління підприємством, як процес передбачення небезпеки кризи, аналіз критеріїв небезпечності, заходів для зниження негативних наслідків кризи і використання її факторів для наступного розвитку [3, с.42].

Дослідники пропонують в межах антикризового управління здійснювати аналіз різних сценаріїв розвитку подій, вивчати внутрішні протиріччя підприємства й зовнішні загрози. Антикризове управління підприємством у багатьох випадках зосереджується формуванням антикризової стратегії і є дієвим інструментом у подоланні труднощів в період процесу банкрутства. Антикризова стратегія визначає поведінку підприємства в умовах непрогнозованих змін зовнішнього середовища та визначає напрями його діяльності. Антикризова стратегія пропонує альтернативні дії з вирішення суперечностей у заданих межах та відіграє роль координуючого засобу підсистем і процесів підприємств, що знаходяться на різних стадіях свого життєвого циклу [4, с.80].

Антикризова стратегія може бути орієнтована на: підтримання обсягів виробництва та реалізації продукції; «втримання» активів підприємства на рівні достатньої ліквідності, що досягається оптимізацією структури пасивів та активів балансу; відновлення рівня платоспроможності за рахунок оптимізації джерел фінансування діяльності підприємства; підтримання визначеного рівня ефективності діяльності підприємства за рахунок формування моделі рішень на певні періоди розвитку при умовах невизначеності тощо. Антикризова стратегія передбачає реалізацію запланованих заходів, фактори, які вимагатимуть певних корективів при реалізації антикризової стратегії та використання на певних етапах розвитку, тактичних інструментів, що відповідають ефективному вирішенню конкретної ситуації. Антикризове управління має на меті використання тактичних заходів, що відповідають конкретній ситуації, склалась на підприємстві, вони відповідають об'єкту кризи, характеру кризи, глибині прояву кризи, ресурсам, які можуть бути залучені для виведення підприємства із кризи.

Антикризове, або попереджувальне управління повинно визначати ймовірні ключові цілі, які необхідно досягнути в визначений період часу при реалізації антикризової стратегії. Дослідниками сьогодення розглядаються антикризові стратегії: стабілізації, реструктуризації та розвитку. В свою чергу, для виведення підприємства із кризи використовують такі інструменти антикризового управління як реструктуризація, санація та ліквідація.

Антикризове управління дослідники розглядають, як процес із декількох етапів: докризовий етап, етап кризи, посткризовий етап [10, с.45].

Докризовий етап формується з трьох підетапів: виявлення сигналів, попередження та підготовка до кризи. На цьому етапі, якщо була виявлена криза, дії менеджменту спрямовані на запобігання кризи та підготовку до управління кризовими ситуаціями, при цьому мета докризового етапу зменшити ризики, які можуть спричинити кризу. На цьому етапі підприємство повинно мати план антикризового управління, який регулярно оновлюється. Крім цього формується команда для управління кризою. Другий етап протікання кризи, який складається із двох підетапів: визнання кризи та стримування кризи. На цьому етапі важливим є реакція підприємства на кризову ситуацію, якість спілкування менеджменту із зацікавленими сторонами, результати управління кризою. Етап охоплює реакцію підприємства на те, що відбулося насправді, вводиться в дію план управління кризою, «кроки» менеджменту при управлінні кризою мають бути вчасними й швидкими, точними та послідовними ( відповідно визначених факторів ризику, що можуть бути глобальними й поверхневими), розробляються повідомлення для всіх груп зацікавлених сторін (фахівці - менеджери та провідний персонал). Посткризовий етап настає після завершення кризи, проводиться оцінка дій з управління кризою, починають впроваджуватись програми подальшого підвищення ефективності роботи підприємства. Розглядаючи проблему антикризової стратегії, можна зазначити, що більшість підприємств, при формуванні ситуації «кризового стану», використовують ефективний метод санацію, що об'єднує сукупність заходів фінансово - економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на швидке покращення фінансових показників підприємства за рахунок зміни структури активів та пасивів підприємства. Ці заходи можуть мати зовнішній та внутрішній характер [7, с.56-58].

Зовнішня санація спрямована на досягнення платоспроможності і конкурентоспроможності підприємства боржника в довгостроковому періоді [6]. Внутрішня санація - сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення за рахунок власних джерел (до санаційних заходів слід віднести - консервацію, оренду та розпродаж основних засобів, що не використовуються підприємством, заміну короткострокових боргових зобов'язань на довгострокові, передачу об'єктів соціальної сфери до муніципальної власності тощо).

В умовах санації, мобілізацію внутрішніх резервів фінансової стабілізації здійснюють за такими основними напрямами: реструктуризація активів; зменшення (заморожування) витрат; збільшення виручки від реалізації. Найбільш зацікавленими в санації неспроможного підприємства особами є його власники (акціонери, пайовики тощо), що несуть значний тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власниками може здійснюватися шляхом: збільшення (зменшення) статутного капіталу; надання позичок; цільових внесків на безповоротній основі. Фінансова участь кредиторів у санації боржників може відбуватися у формах: реструктуризації наявної заборгованості (трансформація боргу у власність, конверсія короткострокової заборгованості в довгострокову, пролонгація строків сплати тощо); зменшення або списання заборгованості; надання санаційних кредитів; надання гарантій кредитного забезпечення. Отже, вивчаючи сутність та особливості антикризового управління, пропонуємо модель антикризового управління підприємством, що передбачає наступні етапи (рис. 1) формування інформаційної бази антикризового управління; діагностика кризового стану підприємства; визначення об'єктів та суб'єктів антикризового управління; формування антикризових цілей та відповідних їм завдань; розроблення альтернативних варіантів антикризових заходів; оцінювання доцільності кожного варіанта антикризових заходів; оцінювання антикризової спроможності підприємства; вибір найбільш оптимального варіанта антикризових заходів; складання плану вжиття антикризових заходів; розроблення організаційних та мотиваційних механізмів вжиття антикризових заходів; вжиття антикризових заходів; контроль вжиття антикризових заходів; оцінювання успішності вжитих антикризових заходів; регулювальні дії; розроблення та вжиття реабілітаційних (профілактичних) антикризових заходів, вибір напряму подальшої діяльності підприємства.

Рис. 1 Модель антикризового управління підприємством [8]

Отже, перший етап полягає у формуванні інформаційної бази антикризового управління підприємством, від повноти та об'єктивності якої буде залежати успішність впровадження антикризових заходів та діяльності підприємства загалом. Необхідність та першочерговість реалізації цього етапу підтверджується автором Ю.С. Цал-Цалко, за словами якого, кожен етап процесу управління повинен починатися з опрацювання певного потоку вхідної інформації, яка після цього має перетворитись на вихідну, а в подальшому стати вхідною для кожного наступного етапу [8, с.147]. Важливість процедури формування інформаційної бази в процесі антикризового управління полягає у тому, що вона дає змогу вирішити низку важливих завдань, серед яких слід назвати об'єктивне оцінювання стану та тенденцій розвитку підприємства.

Особливістю антикризового управління, порівняно з іншими видами управління, є ухвалення управлінських рішень, що у більшості випадків здійснюється в умовах високого рівня невизначеності, дефіциту часу, обмеженості фінансових ресурсів, наявності ознак розвитку кризових процесів.

Можна погодитися з думкою дослідників, що антикризове управління можна поділити на чотири групи, перша група містить проблеми розпізнавання передкризових ситуацій, друга група проблем антикризового управління пов'язана з методологічними проблемами життєдіяльності організації (ця група об'єднує комплекс проблем фінансово-економічного характеру, третя група містить у найбільш загальному розгляді проблеми моніторингу криз і розробку прогнозів розвитку соціально-економічних систем, проблеми розробки управлінських рішень, четверта група проблем стосується конфліктології та селекції персоналу, які завжди супроводжують кризові ситуації [1, с.111].

Висновки

Успішне вжиття антикризових заходів буде можливим лише за умови використання комплексного підходу до визначення кризової ситуації на підприємстві. Важливим завданням є формування ефективної стратегії антикризового управління на підприємствах, яка є адекватною сучасним умовам господарювання. Реалізація стратегії антикризового управління підприємством має передбачати: здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак кризи; дослідження основних причин, які характеризують кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам; вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства, які відповідають вибраному варіанту антикризової стратегії.

Список використаних джерел

1. Бланк, И. А. Финансовый менеджмент: учеб. курс / И. А. Бланк. - [2-е изд., перераб. и доп.]. - Київ: Эльга, Ника-Центр, 2004. - 656 с.

2. Бурий С. А. Антикризове управління та управлінські рішення - проблеми підприємств малого бізнесу [Текст]: монографія / С. А. Бурий, Д. С. Мацеха. - Хмельницький: ТОВ «Тріада-М», 2006. - 93 с.

3. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством [Текст]: навч. посібник / В. О. Василенко. - К.: ЦУЛ, 2003.- 504 с.

4. Давиденко Н. М. Антикризове фінансове управління на підприємстві. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. - 2015. - Вип. 211(1). - С. 76-80.

5. Довгань, Д. А. Антикризове управління як спосіб запобігання та упередження неплатоспроможності корпорації [Текст] / Д. А. Довгань // Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. - 2013. - Вип. 3. - С. 152-156.

6. Науменко А.П., Гаврило Т.О. Антикризове управління підприємством [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2010_25/naumenko.pdf.

7. Нізалов Д.В. Антикризове управління: вибір методів [Текст]/ Д.В. Нізалов; Наукові праці. Том 9. - К., 2001. - 232с.

8. Цал-Цалко Ю.С., Мороз Ю.Ю., Суліменко Л.А. Фінансовий аналіз: підручник. 5-те вид., доп. Житомир: Рута, 2012. 608 с.

9. Штангрет А.М., Антикризове управління підприємством [текст] / Штангрет А.М., Копилюк О.І. - К.: Знання, 2007. - 335 с.

Размещено на Allbest.ru