Теоретичні аспекти управління підприємницькими ризиками, пов’язаними з поставками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Теоретичні аспекти управління підприємницькими ризиками, пов'язаними з поставками

Турчак І.О. к.ю.н., доцент кафедри підприємництва і маркетингу

Вон-Наги І.К. PhD, доцент кафедри

Анотація

Стаття присвячена питанню управління підприємницькими ризиками, що виникають у зв'язку з проблемами у сфері поставок. Ми окреслили чинники, що свідчать про актуальність управління ризиками поставок на нинішньому етапі, а також на основі теоретичного дослідження адаптували методику комплексного розрахунку ризику та запропонували нову математичну модель підприємницького ризику, пов'язаного з поставками. Ми розглянули окремі види збитків, що виникають у зв'язку з невиконанням умов поставки та охарактеризували на теоретичному рівні положення, що мають бути враховані в управлінні ризиками, пов'язаними з поставками. Одержані результати можуть бути використані у рамках стратегічного планування діяльності підприємства у частині управління ризиками, пов'язаними з поставками.

Ключові слова: підприємницькі ризики, управління ризиками, логістичний менеджмент, стратегічний менеджмент, управління поставками.

Annotation

At the current stage of the development of economic relations, enterprises operate in specific protection from the risks associated with doing business. However, numerous unpredictable or poorly predictable negative factors can affect the functioning of certain areas of the enterprise, particularly the supply chain.

For many companies, especially those operating in B2B, the presence of a supply chain that works on time and without interruption is the key to regular operation. However, supply disruptions cause significant losses, including financial and reputational ones, and their recovery sometimes requires significant resources.

Given the current views on business risk management in terms of supply, we believe that this issue needs further research to identify ways to improve business management mechanisms and prevent and minimize risks without significant loss of development potential. Therefore, the article aims to summarize the theoretical aspects of managing business risks associated with supplies.

The article focuses on the management of business risks arising from supply problems. We have outlined the factors that indicate the relevance of supply risk management at the present stage and, based on theoretical research, adapted the method of integrated risk calculation and offered the new mathematical model of business risk associated with supply. We have considered certain types of losses arising from noncompliance with the delivery terms and described at the theoretical level the provisions that should be taken into account in managing risks associated with deliveries. The results can be used in the enterprise's strategic planning in terms of risk management related to supplies.

A promising area of further research is the detailing and empirical study of applying a mathematical model of business risk associated with supplies.

Keywords: business risks, risk management, logistics management, strategic management, supply management. 

Вступ. На нинішньому етапі розвитку економічних відносин підприємства діють в умовах певної захищеності від ризиків, пов'язаних з провадженням господарської діяльності. Однак наявність численних непередбачуваних або слабко передбачуваних негативних факторів може вплинути на функціонування окремих сфер підприємства, зокрема, ланцюга поставок. Щодо цього Хомчук М. В. слушно зауважує, що у сучасних ринкових умовах перед підприємствами гостро постає проблема ефективного управління логістичною діяльністю в умовах невизначеності зовнішнього оточення та породжуваних нею ризиків [1, С. 98].

Для багатьох підприємств, особливо тих, що діють у сфері В2В наявність ланцюга поставок, що працює вчасно та без збоїв є запорукою нормального функціонування. Перебої у поставках спричиняють відчутні втрати, у тому числі фінансові та репутаційні, а їх відновлення подекуди вимагає значних ресурсів.

Кризові умови, у яких опинялись підприємства України у зв'язку спершу з фінансовою кризою 2009 р., тоді - через кризові події після Революції Гідності і зрештою у зв'язку з поширенням інфекції COVID-19 привчили їх до готовності попереджувати і компенсувати настання певних ризиків. В. В. Гришко та М. В. Гунченко підкреслюють, що діяльність будь-якого підприємства пов'язана з певними ризиками, які формуються в процесі управління виробництвом, і зовнішніми ризиками, чинники яких знаходяться в зовнішньому середовищі підприємства, а наявність величезної кількості різновидів ризиків, які є специфічними для кожного окремого підприємства, обумовлює необхідність їх аналізу, обліку та управління [2, С. 54]. О. Є. Бабина та М. М. Тарашевський зауважують, що ефективне управління ризиками будь-якого підприємства є запорукою його стабільного функціонування, а для забезпечення ефективного ризик менеджменту необхідні відповідні інструменти [3].

Теорія і методика прогнозування ризиків, пов'язаних з поставками вимагає докладнішого вивчення, оскільки ця сфера діяльності підприємства залежить від дії багатьох суб'єктів. Узгодження інтересів, можливостей та відповідальності цих суб'єктів, а також механізмів взаємодії підприємства і оточуючого середовища у кризових умовах дозволить забезпечити підприємству належну фінансову стійкість і дозволить реалізувати потенціал зростання. Кучмєєв О.О. справедливо наголошує, що початковий етап формування ринку логістичних послуг в Україні, недостатньо повне використання вітчизняними торговельними підприємствами логістичних принципів та застосування відповідного інструментарію для координації та інтеграції всіх видів логістичної діяльності, незадовільний стан і темпи розвитку транспортної та складської інфраструктури, складна економічна й політико-правова ситуація створюють для підприємств нестабільне середовище ведення підприємницької діяльності [4, С. 52].

В. В. Гришко та М. В. Гунченко доходять висновку, що проблемами більшості вітчизняних промислових підприємств залишається несисистемність окремих видів аналізу ризиків, відсутність комплексних досліджень і загальних висновків, що призводить до внесення тільки окремих коректив у логістичну діяльність і виключає можливість своєчасного прийняття рішень під час виникнення будь-яких проблем [2, С. 58]. Хомчук М. В. вважає, що Одним із значних резервів ефективного управління підприємством є забезпечення гармонізації потокових процесів з урахуванням впливу внутрішнього та зовнішнього середовища [1, С. 97].

З урахуванням наявних думок стосовно управління підприємницькими ризиками у частині поставок, вважаємо, що це питання потребує дальшого дослідження для виявлення способів удосконалення механізмів управління підприємствами і попередження та мінімізації ризиків без відчутної втрати потенціалу розвитку.

Отже, метою статті є узагальнити теоретичні аспекти управління підприємницькими ризиками, пов'язаними з поставками.

Результати

Як зауважує М. В. Бойченко, управління ланцюгом поставок означає управління глобальним потоком (матеріалів, товарів, послуг) і забезпечення ефективної інтеграції та координації постачальників, виробників, логістичних, торгових компаній і споживачів [5, С. 154].

Зобов'язання, взяті на себе контрагентами підприємства, або ж самими підприємствами не завжди виконуються ними належно та своєчасно, тобто виконуються з порушеннями. Порушенням зобов'язання визнається його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Отже, порушення зобов'язання, взятого на себе підприємством може виступати або у вигляді невиконання, або у вигляді неналежного виконання. Якщо під невиконанням зобов'язання розуміється нездійснення жодної з передбачених зобов'язанням дій, то під неналежним виконанням слід розуміти як часткове невиконання будь- якого обов'язку по ньому, так і таке виконання, яке не відповідає тим чи іншим умовам зобов'язання [6]

Порушення зобов'язання тягне за собою економічні, репутаційні та правові наслідки. До таких наслідків можуть належати як розрив партнерських взаємин з контрагентом, так і припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. ризик поставка збиток стратегічний

В. В. Гришко та М. В. Гунченко обстоюють системний підхід до аналізу ризиків в логістиці як загальний методологічний напрям, що дає змогу провести глибокий аналіз усіх сторін діяльності суб'єктів логістичної діяльності з точки зору їх підпорядкованості загальної стратегії розвитку бізнесу, інтересам акціонерів, менеджерів та інших пов'язаних груп, комплексний аналіз результатів діяльності, а також відповідності отриманих результатів поставленим цілям і завданням, наявному потенціалу розвитку [2, С. 55]. Підкреслюючи, що обов'язок і відповідальність взаємопов'язані, А.М. Савицька відзначила, що цей взаємозв'язок не може бути підставою для їх ототожнення в разі примусового виконання обов'язку, в основі якого лежить мета - реальне виконання зобов'язання [7, С. 5-6].

Адаптуючи методику комплексного розрахунку ризику можемо запропонувати наступну математичну модель підприємницького ризику, пов'язаного з поставками [8]:

де: R - ризик для підприємства у результаті виникнення проблем з поставками; Р - ймовірність неналежної поставки, внаслідок якої виникає чинник шкоди, що характеризується параметром І (наприклад, реальні збитки або упущена вигода тощо); 8 - обсяг виробничих операцій, що залежать від поставок (область інтегрування); Іу/і'х, у) - обсяг виробництва, в межах поставки, що розглядається; Ітіп, Ітах - відповідно мінімальне і максимальне значення параметра збитків для підприємства; р(І) - ймовірність збитків для підприємства залежно від І як параметра;

Ах,у, 0 - щільність розподілу інтенсивності параметра І в межах поставки, що розглядається.

Для оцінки параметрів моделі (1) необхідне подальше теоретичне дослідження змісту та особливостей обрахунку збитків, пов'язаних з поставками.

Відшкодування збитків є загальною формою відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору поставки. Ця форма відповідальності застосовується у випадках невиконання будь-якого договірного зобов'язання, внаслідок чого вона розглядається як загальна. Однак для притягнення боржника до відповідальності у формі відшкодування збитків необхідно, щоб ці збитки виникли.

Збитки - це грошове вираження шкоди. Вони підлягають відшкодуванню у разі неможливості, недоцільності або відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі [9, С. 22].

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, що порушила право, одержала завдяки цьому доходи, то розмір збитків, які відшкодовуються потерпілій особі у зв'язку з неодержанням нею доходів, не може бути меншим від тих доходів, що їх одержав порушник права. Разом з тим поняття збитків закріплено крім цивільного законодавства також в господарському законодавстві України [10], що обумовлює необхідність визначення порядку застосування норм зазначених галузей при реалізації сторонами договору права на відшкодування збитків.

Відповідно до положень цивільного законодавства, збитками вважаються:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За господарським законодавством збитками є:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Цивільне законодавство включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і

ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість господарське законодавство включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються. Моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом.

Щоб стягнути зазнані збитки, потерпілий має довести їх наявність і розмір. Відповідно до цивільного законодавства, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, під час визначення збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора, у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день вчинення позову. Під час визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання і здійснені з цією метою приготування.

Проблемним є питання визначення розміру збитків, завданих порушенням. Це викликане відсутністю розроблених і апробованих методик щодо підрахунку збитків, які могли б служити основою обґрунтування вимог про їх стягнення

На практиці виникають складнощі з доведенням упущеної вигоди, яка є складовою збитків. Так, відповідно до положень цивільного законодавства розмір упущеної вигоди може визначатись, зокрема, залежно від доходів, які отримала особа, що порушила право внаслідок такого порушення. При цьому розмір упущеної вигоди не може бути меншим від таких доходів.

В Роз'ясненнях Вищого арбітражного суду № 02-5/218 від 30.03.95 [11] зазначено, що при вирішенні питання щодо неодержаного прибутку (доходу) слід мати на увазі таке. Як у промислових підприємств, так і у торговельних, постачальницько-збутових, збутових підприємств (організацій) є умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Наслідками невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, наприклад, недопоставкою продукції, є, зокрема, зменшення обсягу виробництва чи реалізації продукції (робіт, послуг), внаслідок чого кредитор не одержав прибуток (доход) і, крім того, у нього збільшуються умовно-постійні витрати в собівартості його продукції, а у торговельних підприємствах зростають фактичні витрати обігу. Такі умовно-постійні витрати не підлягають виключенню з суми стягуваних судом збитків.

Торговельна знижка (націнка), яка надається торговельному (посередницькому) підприємству (організації), за виключенням умовно-змінних витрат, які останні не внесуть у зв'язку з недопоставкою їм товарів (упаковка, транспортування, тощо), створює прибуток (доход) покупців. Тому з торговельної знижки (націнки), що надається при поставках конкретного виду товарів, підлягає виключенню та її частка, яка призначається на покриття умовно-змінних витрат.

До збитків покупця відносяться й відсотки за кредит на попередню оплату продукції, обчислювані з дня невиконання договору поставки, а також відсотки за кредит взятий на покупку товару, аналогічного непоставленому у разі правомірної відмови покупця від виконання договору поставки.

Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. На нашу думку закріплення такого положення щодо збитків не є цілком виправданим, адже при такому формулюванні збитки фактично набувають ознак неустойки (штрафу або пені). Крім того, специфіка збитків полягає в тому, що наперед складно чітко передбачити їх розмір, у зв'язку з тим що він обумовлюється багатьма об'єктивними чинниками, які сторони в повному обсязі не можуть передбачити наперед.

Крім відшкодування збитків відповідальність, яка настає за невиконання чи неналежне виконання договору поставки, передбачає сплату неустойки (штрафу, пені).

Штрафними санкціями за господарським законодавством визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності. Складання актів про порушення вимог нормативних актів у сфері підприємницької і господарської діяльності та розгляд справ про порушення здійснюється контрольно-наглядовими органами виконавчої влади (в окремих випадках судами) або органами місцевого самоврядування за правилами відповідних нормативних актів, але за принципами і умовами на зразок розгляду справ про адміністративні правопорушення. Постанова (рішення) у справі про порушення в сфері економіки та накладення стягнення у вигляді адміністративно- господарських санкцій за змістом та порядком оголошення аналогічні постанові у справі про адміністративні правопорушення.

Неустойка за цивільним законодавством розглядається в першу чергу як вид забезпечення зобов'язання, тоді як за нормами господарського законодавства це господарська санкція. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

У підсумку відзначимо, що підприємство планує свою діяльність, у тому числі одержання прибутку (доходу), на певний період своєї господарської діяльності, враховуючи укладені ним договори на одержання продукції (товарів), матеріалів, сировини, тощо та договори на реалізацію ним готової продукції (товарів), надання послуг. Таким чином, якщо постачальник не виконав свого зобов'язання щодо поставки продукції (товарів), матеріалів та сировини у встановлений договором строк, у зв'язку з чим покупець у запланованому періоді не одержав прибуток (доход), завдані цим збитки підлягають відшкодуванню незалежно від того, що у наступному періоді постачальник поповнив недопоставлену продукцію і від цього, але вже за межами запланованого періоду, підприємство одержало прибуток (доход).

Прострочення оплати в сучасних економічних умовах є одним із самих поширених порушень виконання договорів і, зокрема, виконання договору поставки. Зауважимо також, що при вирішенні спорів з питань відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки, слід враховувати, що відшкодуванню підлягають фактичні збитки (дійсна шкода і пряма вигода), розмір яких залежить від рівня інфляції. При цьому в кожному окремому випадку позивач повинен довести, наскільки існуюча інфляція вплинула на розмір заподіяних йому збитків і яких заходів він вживав до їх зменшення.

Висновки

У цій статті ми комплексно дослідили частину проблеми управління ризиками у підприємницькій діяльності, що стосуються поставок. Ми охарактеризували теоретичні аспекти ризиків, пов'язаних з поставками та їх вплив на економіку підприємства. Ми адаптували методику комплексного розрахунку ризиків і запропонували математичну модель підприємницького ризику, пов'язаного з поставками. Для утворення теоретичного фундаменту розрахунку параметрів моделі ми розглянули можливі наслідки, що настають у випадку порушення умов поставки. Одержані результати дослідження можуть бути використані при стратегічному плануванні заходів з управління підприємницькими ризиками у ланцюгу поставок.

Перспективним напрямком подальших досліджень є деталізація і емпіричне дослідження застосування математичної моделі підприємницького ризику, пов'язаного з поставками.

Список використаних джерел

1. Хомчук М. В. Ідентифікація та оцінювання ризиків в процесі формування логістичної стратегії підприємством оптової торгівлі. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Економічні науки. 2015. Вип. 13(4). С. 96-100.

2. Гришко В. В., Гунченко М. В. Системний аналіз ризиків у логістичній діяльності промислового підприємства. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Економіка і менеджмент. 2016. Вип. 17. С. 54-58.

3. Бабина О. Є., Тарашевський М. М. Управління ризиками бізнесу: сутність, складові, рішення. Економіка та держава. 2017. № 7. С. 14-17.

4. Кучмєєв О.О. Особливості управління логістичними ризиками в ланцюгах поставок торговельних підприємств. Причорноморські економічні студії. 2018. Випуск 35. С. 52-56

5. Бойченко М.В. Управління ланцюгами поставок: шляхи вдосконалення. Економічний вісник Донбасу. 2020. № 3 (61). С. 154-159

6. Цивільний кодекс України (у ред. 01.01.2021).

7. Савицька А. М. Суть цивільно-правової відповідальності. Юридична відповідальність. Л., 1975. 428 с.

8. Харитонов Є. О., Харитонова О. І. Цивільні правовідносини: навч.посіб. К.: Істина, 2008. 304 с.

9. Господарський кодекс України (у ред. 27.02.2021).

10. Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки: Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/218 від 30.03.1995.

Размещено на Allbest.ru