Ризики інвестиційно-інноваційних проектів оновлення необоротних активів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет «Житомирська політехніка»

Ризики інвестиційно-інноваційних проектів оновлення необоротних активів

Аліярова А. здобувач вищої освіти ОС «Бакалавр», спеціальність 073 «Менеджмент»

Петрук Л. здобувач вищої освіти ОС «Бакалавр», спеціальність 073 «Менеджмент»

Якименко Ю. здобувач вищої освіти ОС «Бакалавр», спеціальність 073 «Менеджмент»

Анотація

В статті висвітлено результат невизначеності інвестиційних проектів через ризик, розглянуто розподіл його на видові прояви та джерела виникнення. Як результат опрацювання думок науковців сформовано визначення поняття «ризик інвестиційних проєктів». Запропоновано методи для ідентифікації і оцінки ризику з метою вчасного прийняття заходів по їх негативному впливу на проєкт і підприємство в цілому.

Ключові слова: проєкт, ризик, методи оцінки, оновлення необоротних активів

Abstract

The article highlights the result of uncertainty of investment projects due to risk, considers its distribution into specific manifestations and sources. As a result of processing the opinions of scientists, the definition of the concept of "risk of investment projects" was formed. Methods for risk identification and assessment are proposed in order to take timely measures to their negative impact on the project and the enterprise as a whole.

Key words: project, risk, valuation methods, renewal of non-current assets.

Інвестиції являються основним методом розширеного відтворення необоротних активів підприємства та впровадження інновацій. Основною відмінністю інвестиційно-інноваційних проєктів від інших проєктів є вкрай високий рівень ризику реалізації. Це зумовлено тим, що при впровадженні інновацій для оновлення необоротних активів підприємства завжди існує високий ступінь невизначеності, оскільки неможливо провести точний аналіз їх результативності.

Фінансова та інші види діяльності підприємства пов'язані із прийняттям ризикованих рішень, які є результатом взаємодії значної кількості факторів. Основна мета інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання полягає у збільшенні доходу від інвестиційної діяльності при мінімальному рівні ризику інвестиційних вкладень.

Пошук оптимального поєднання прибутковості та ризику передбачає необхідність урахування дії множини різних факторів, що робить це завдання дуже складним. Водночас вирішення цієї проблеми є умовою ефективності будь-якої економічної діяльності.

Питаннями дослідження ризиків в інвестиційних проектах по оновленню необоротних активів займалися Д.І. Голубєв, М.І. Горбунов, І.С. Іщенко, О.В. Лега, Л.А. Останкова, О.О. Удалих, Д.М. Черваньов. Однак, незважаючи на наявність значної кількості публікацій, ідентифікація інвестиційних ризиків підприємств потребує подальшого дослідження.

Отже, метою даної статті є визначення поняття «ризик інвестиційного проєкту» та розгляд методики їх оцінки при здійсненні управління.

Ризик - це поєднання ймовірності та наслідків настання несприятливих подій. Також ризиком часто називають безпосередньо передбачувану подію, здатну завдати комусь шкоду або збитки [8].

Існують дві основні характеристики ризику: його ступінь, тобто ймовірність настання конкретної негативної події, і міра, чи ціна - це втрати, які спричинить настання цієї події. Основним завданням управління ризиками під час реалізації інвестиційно-інноваційних проектів є мінімізація ціни ризику, або повне його уникнення.

Інвестиційна діяльність пов'язана з різними видами ризиків, але найбільш значущі та специфічні поділяють на систематичні та несистематичні (рис.1).

Рис. 1 Класифікація ризиків.

Ідентифікація видів ризику передбачає визначення джерела їх виникнення:

більшість процесів діяльності підприємства є невизначеними та ймовірними, що пов'язано з мінливістю внутрішнього та зовнішнього середовища впливу;

обмеженість повноти інформації при розробці інвестиційних проєктів по оновленню необоротних активів, що підтверджує суб'єктивність рішення про його реалізацію [3, с. 93].

Визначивши джерела утворення ризиків та можливий їх розподіл розглянемо визначення ризику інвестиційних проектів науковцями (табл. 1).

Таблиця 1. Дефініції словосполучення «ризик інвестиційного проекту»

Отже, ризики інвестиційних проектів можна охарактеризувати як можливість недоотримання запланованого прибутку внаслідок впливу зміни зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства (організації, установи) на здійснення інвестиційного проєкту.

Для ідентифікації ризиків та можливості управління ними варто проводити оцінку ризиків інвестиційних проєктів.

Оцінку ризиків можна виконувати на якісному та кількісному рівні. Якісний підхід є основою для проведення подальших досліджень за допомогою кількісних методів, що широко використовують математичний апарат теорії ймовірностей, математичної статистики, теорії дослідження операцій. Якісний аналіз дозволяє визначити фактори ризику, етапи та роботи, за я ких вони виникають. Основне завдання кількісного підходу полягає у чисельному вимірі впливу факторів ризику на поведінку критеріїв ефективності інвестиційного проекту.

Серед якісних методів оцінки інвестиційного ризику найчастіше використовуються такі: аналіз доречності витрат; метод аналогій; метод експертних оцінок.

Основою аналізу доречності витрат виступає припущення про те, що перевитрата коштів може бути викликана одним або декількома з наступних факторів: початкова недооцінка вартості проєкту загалом чи його окремих фаз та складових; зміна меж проєктування, обумовлена непередбаченими обставинами; збільшення вартості проєкту порівняно з первісною внаслідок інфляції чи зміни податкового законодавства.

Не менш поширеним під час проведення якісної оцінки інвестиційного ризику є метод аналогій. Суть його полягає в аналізі всіх наявних даних щодо не менш ризикованих аналогічних проектів, вивчення наслідків впливу на них несприятливих факторів з метою визначення потенційного ризику при реалізації нового проекту. інвестиційний ризик проект

Метод експертних оцінок базується на досвіді експертів з питання управління інвестиційними проєктами. Аналіз починається зі складання вичерпного переліку ризиків на всіх стадіях проєкту. Кожному експерту, що працює окремо, надається перелік первинних ризиків у вигляді опитувальних листів і пропонується оцінити ймовірність їх настання, керуючись спеціальною системою оцінок.

Найбільшого поширення при оцінці ризику інвестиційних проєктів (особливо інвестицій в оновлення необоротних активів) отримали такі кількісні методи, як: статистичний метод; аналіз чутливості (метод варіації параметрів); метод перевірки стійкості (розрахунку критичних точок); метод сценаріїв (метод формалізованого опису невизначеностей); імітаційне моделювання (метод статистичних випробувань, метод Монте-Карло); метод коригування ставки дисконтування.

Часто виробнича діяльність підприємств при оновленні необоротних активів планується за середніми показниками, які наперед невідомі достовірно (наприклад, прибуток) і можуть змінюватися випадковим чином. При цьому вкрай небажана ситуація із різкими змінами цих показників, адже це означає загрозу втрати контролю. Що менше відхилення показників від середнього очікуваного значення, то більша стабільність ситуації на ринку. Саме тому найбільшого поширення щодо оцінки інвестиційного ризику отримав статистичний метод, заснований на методах математичної статистики.

У інвестиційному проєктуванні в оцінці ризику застосовується також аналіз чутливості. З використанням цього методу ризик сприймається як ступінь чутливості результуючих показників реалізації проєкту при зміні умов функціонування (зміна податкових платежів, цінові зміни, зміни середніх змінних витрат тощо. п.). Як результатні показники реалізації проєкту можуть виступати: показники ефективності (NPV, IRR, PI, термін окупності); щорічні показники проєкту (чистий прибуток, накопичений прибуток).

Метод перевірки стійкості передбачає розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш ймовірних або найбільш «ризикованих» для будь -яких учасників умовах. По кожному сценарію досліджується, як діятиме у відповідних умовах організаційно-економічний механізм реалізації проєкту, якими будуть при цьому доходи, втрати та показники ефективності в окремих учасників, держави та населення. Проєкт вважається стійким та ефективним, якщо у всіх розглянутих ситуаціях: NPV позитивний; забезпечується необхідний резерв фінансової реалізації проекту.

Метод сценаріїв передбачає опис досвідченими експертами всієї безлічі можливих умов реалізації проєкту (або у формі сценар іїв, або у вигляді системи обмежень на значення основних технічних, економічних та інших параметрів проєкту) та відповідних до цих умов витрат, результатів та показників ефективності. Зазвичай будують три сценарії: песимістичний, оптимістичний і найбільш ймовірний (реалістичний, або середній). Як допоміжний інструмент при проведенні сценарного аналізу зручно використовувати метод дерева рішень. Він застосовується у тих ситуаціях, коли рішення, що приймаються в кожний момент часу, сильно залежать від попередніх рішень та у свою чергу визначають сценарії подальшого розвитку подій. Дерево рішень - це мережеві графіки, кожна гілка яких є альтернативні варіанти розвитку чи стану середовища.

Аналіз ризиків з використанням методу імітаційного моделювання (методу Монте-Карло) є з'єднання методів аналізу чутливості та аналізу сценаріїв на основі теорії ймовірності. Замість створення окремих сценаріїв (найкращий, найгірший), в імітаційному методі програмне забезпечення генерує сотні можливих комбінацій параметрів (факторів) проєкту з урахуванням їх ймовірнісного розподілу. Кожна комбінація дає своє значення NPV, і в сукупності аналітик отримує ймовірнісний розподіл можливих результатів проєкту.

З'ясовано, що вітчизняна практика оцінки ризиків використовує лише декілька методів оцінки ризиків, а саме експертну методи, аналіз чутливості, статистику, імітаційне моделювання. Стандарти ISO 31010 -2009, які охоплюють більшість існуючих методів оцінки ризику, служать основою для усіх методів оцінки ризику [2].

Зі сказаного можна зробити висновок про те, що не існує універсального методу, що дозволяє провести повний аналіз та оцінку ризику інвестиційного проєкту. Кожен з розглянутих вище методів має свої переваги та недоліки.

Якісні методи дозволяють розглянути всі можливі ризикові ситуації і описати все різноманіття ризиків інвестиційного проєкту, але отримані при цьому результати оцінки часто мають не досить об'єктивні і точні.

Використання кількісних методів дає можливість отримати чисельну оцінку ризику проєкту, визначити ступінь впливу факторів ризику на його ефективність. До недоліків цих методів можна віднести необхідність наявності великого обсягу вихідної інформації за тривалий період часу (статистичний метод); складності щодо законів розподілу досліджуваних параметрів (факторів), ізольований розгляд зміни одного фактору без урахування впливу інших (аналіз чутливості, метод перевірки стійкості) тощо. Подолання цих недоліків можливе при використанні теорії нечітких множин, що дозволяє сформувати повний спектр сценаріїв реалізації інвестиційного проєкту. При використанні даного методи рішення приймається не лише основі кількох оцінок ефективності проекту, але враховуючи результати різних оцінок. Очікувана ефективність проєкту не є точковим показником, а є полем інтервальних значень зі своїм розподілом очікувань, що характеризується функцією належності відповідного нечіткого числа.

Комплексну перевірку ризиків, пов'язаних із інвестуванням в необоротні активи можна провести за допомогою Due Diligence на основі збору та аналізу інформації для оцінки надійності проєкту. Due Diligence (в перекладі з анг. означає забезпечення належної сумлінності) - це процедура формування об'єктивного уявлення про об'єкт інвестування, що включає в себе інвестиційні ризики, незалежну оцінку об'єкта інвестування і безліч інших факторів. В першу чергу Due Diligence спрямований на всебічну перевірку законності і комерційної привабливості інвестиційного проєкту [4].

Процедура Due Diligence включає ряд елементів, які характеризують групи факторів: податковий, операційний, юридичний, маркетинговий, фінансовий та екологічний. Для оцінки інвестиційних проєктів по оновленню необоротних активів найбільшу актуальність має фінансовий та екологічний Due Diligence [4].

Фінансовий Due Diligence - аналіз основних фінансових показників для оцінки перспективи розвитку підприємства при оновленні необоротних активів. Екологічний Due Diligence - оцінка ймовірності можливого негативного впливу на навколишнє середовище і розрахунок завданих збитків від майбутнього інвестиційного проєкту [4].

Таким чином, визначено, що ризики є неминучими для будь -якого інвестиційного проєкту. Проте, якщо їх вчасно ідентифікувати та оцінити то можна мінімізувати їх негативний вплив на результативність реалізації проєкту і підприємства вцілому. Головне в оцінці ризику - не складність розрахунків і не точність обчислення, а вміння ініціаторів проєкту заздалегідь виявити всі типи ризиків, з якими можуть зіткнутися, джерела цих ризиків і момент їх виникнення. чим глибше буде опрацьована ця проблема, тим вищою буде довіра потенційних партнерів та інвесторів.

Список використаних джерел

1. Голубєв Д. І. Особливості ризику та невизначеності при оцінці ефективності управління інвестиційних проектів / Д. І. Голубєв // Вісник Запорізького національного університету. - 2015. - № 2 (26). - С. 17-26.

2. Горбунов М. І. Оцінки ризиків інвестиційного проекту по впровадженню нових технічних рішень на залізничному транспорті / М. І. Горбунов, О. В. Просвірова, В. С. Ноженко // Вісник східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2018. - № 1 (242). С. 40-44.

3. Іщенко І. С. Ризики інвестиційних проектів / І. С. Іщенко // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. - 2018. - № 5 (90). С. 91-98.

4. Лега О. В. Duediligence як важіль зниження ризиків підприємств / О. В. Лега, Л. В. Яловега, Т. Б. Прийдак // Актуальні проблеми використання економічного потенціалу: держава, регіон, підприємство: матеріали X Всеукр. наук.-практ. конф., м. Бердянськ, 21 квітня 2021 р. - С.125-128.

5. Останкова Л. А. Аналіз, моделювання та управління економічними ризиками: навч. посібник / Л. А. Останкова, Н. Ю. Шевченко. - Київ: Центр учбової літератури, 2011. - 256 с.

6. Ример М. И. Экономическая оценка инвестиций / М. И. Ример, А. Д. Касатов, Н. Н. Матиенко; под. общ. ред. М. И. Римера. - 2-е изд. - Санкт-Петербург: Питер, 2008. - 480 с.

7. Удалих О.О. Сутність і види інвестиційних ризиків / О.О. Удалих.

8. Шульга Л.О. Оцінка ризиків проекту за методом мінімізації похибки / Л. О. Шульга, Г.В. Єфімова // Трансформація економічних процесів у морегосподарському комплексі України: матеріали Всеукр. наук. екон. читань з міжнар. участю, м. Миколаїв, 17-18 грудня 2019 р. - Миколаїв: Вид. Торубара В.В., 2019. - С. 118-122.

Размещено на Allbest.ru