Деякі аспекти добору кадрів для роботи в дипломатичних службах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ДОБОРУ КАДРІВ ДЛЯ РОБОТИ В ДИПЛОМАТИЧНИХ СЛУЖБАХ

Палагусинець Ростислав Васильович,

кандидат економічних наук, заступник керівника відділу Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків Апарату Верховної Ради України

Анотація

добір кадр дипломатичний служба

Метою статті є дослідження основних підходів при формуванні добору кадрів в системі дипломатичної служби з урахуванням інтелектуальної та освітньої характеристик кандидатів.

Наукова новизна статті пов'язана з вивченням механізму створення системи добору кадрів для дипломатичної служби на основі інтелектуальної та освітньої складових як одного з головних підходів імплементації ефективної кадрової політики для формування відповідного кадрового резерву. Висновки. Сучасні світові глобалізаційні процеси спричиняють формування більш високих вимог до якості дипломатичного персоналу, та, відповідно, підбору висококваліфікованого кадрового резерву. Удосконалення кадрової політики з питань добору кадрів є важливою складовою державного управління в системі дипломатичної служби України. Відповідна процедура повинна забезпечувати об'єктивне з'ясування як професійних, так і особистісних якостей кандидатів на заміщення вакантних посад, при цьому для формування якісного кадрового резерву необхідно враховувати показники інтелектуального та освітнього рівнів претендентів. Дієвість процедури добору кадрів може забезпечуватися шляхом застосування системи сучасних та ефективних механізмів, а саме: чіткого планування кадрових потреб системи державного управління відповідно до його пріоритетних сфер; ретельного відбору найбільш обдарованих громадян з використанням сучасних методів та інструментів оцінювання претендентів; забезпечення професійного розвитку претендентів, що перебувають у резерві, його практичної спрямованості; ефективного застосування професійного потенціалу кандидатів, зокрема призначення на відповідні посади у пріоритетних сферах державного управління та супроводження проходження ними державної та дипломатичної служби. Ключові слова: державна служба, дипломатична служба, добір кадрів, відбір кадрів, кадровий резерв, кадрова політика, кадровий склад. 

Abstract

Some aspects of staff selection for work in diplomatic services. Palahusynets Rostyslav V., Ph. D. in Economics, Deputy Head of Department of the Office of the Support of Interparliamentary relations of the Verkhovna Rada of Ukraine

The purpose of article is to research the main approaches in the formation of personnel selection in the diplomatic service system, taking into account the intellectual and educational components of the candidates.

The scientific novelty of the article is related to research mechanism of creating a system of personnel selection for the diplomatic service on the basis of intellectual and educational components as one of the main approaches to implementing effective personnel policy for the formation of appropriate personnel reserve. Conclusions. Modern globalization processes lead to the formation of higher requirements for the quality of diplomatic staff, and, accordingly, the selection of highly qualified personnel. Improving personnel policy on staff selection is an important component of public administration in the diplomatic service of Ukraine. The appropriate procedure should provide an objective clarification of both professional and personal qualities of candidates to fill vacancies, while for the formation of a quality personnel reserve it is necessary to take into account the indicators of intellectual and educational levels of applicants.

The effectiveness of the selection procedure can be ensured through the use of a system of modern and effective mechanisms, namely: clear planning of personnel needs of the public administration system in accordance with its priority areas; careful selection of the most talented citizens using modern methods and tools for assessing applicants; ensuring the professional development of applicants in the reserve, its practical orientation; effective use of the professional potential of candidates, in particular appointments to relevant positions in priority areas of public administration and support their public and diplomatic service.

Key words: civil service, diplomatic service, personnel selection, staff selection, personnel reserve, personnel policy, personnel composition. 

Постановка проблеми

Здійснення в Україні процесів реформування та модернізації державної служби значною мірою залежить від наявності в органах державної влади компетентних, професійних, відповідальних та високоморальних кадрів, які вміють стратегічно мислити, якісно формувати й реалізовувати державну політику, ефективно діяти в сучасних умовах державотворення. Забезпечення дипломатичної служби кадрами, наділеними відповідними якостями та здібностями можливе лише за допомогою ефективного добору кадрів на заміщення вакантних посад державної служби з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Сучасні світові глобалізаційні процеси спричиняють формування більш високих вимог до якості дипломатичного персоналу, та, відповідно, підбору висококваліфікованого кадрового резерву. Вимоги до потенційного кандидата на зайняття вакантних посад у дипломатичній службі, окрім володіння спеціальними знаннями, зобов'язують його розуміти складні процеси міжнародних відносин, робити правильні самостійні рішення та висновки та обирати прийнятні варіанти для реалізації поставлених державою завдань. Сучасна міжнародна діяльність країн на світовій арені вимагає пошуку високопрофесійних спеціалістів, у зв'язку з чим механізми кадрового забезпечення дипломатичної служби повинні бути якомога досконалішими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Тематику кадрової політики дипломатичної служби досліджує значна кількість науковців. Зокрема, наукові праці А. Й. Серант, А. О. Гончарова, Б. І. Гуменюк, В. В. Толкованова, В. С. Куйбіди, І. Г. Сурай, Є. О. Кулакова, М. Армстронг, М. Кулінич, Н. І. Пахомова, Н. Т. Гончарук, О. І. Пархоменко-Куцевіл, О. В. Щерби, Ю. В. Ковбасюка присвячені аналізу деяких аспектів урахування інтелектуальних та освітніх характеристик кандидатів для формування кадрового резерву співробітників сучасного дипломатичного апарату України. Значну роботу з аналітичної оцінки діяльності дипломатичної служби здійснюють експерти Міністерства закордонних справ України.

Метою статті є дослідження основних підходів при формуванні добору кадрів в системі дипломатичної служби з урахуванням інтелектуальної та освітньої характеристик кандидатів.

Для досягнення мети визначено наступні завдання:

1) визначити основні підходи та механізми в процесі добору кадрів дипломатичного апарату;

2) розглянути поточний процес відбору кандидатів для зарахування до резерву кадрів на зайняття вакантних посад у дипломатичних установах України;

3) проаналізувати кадровий склад дипломатичної служби України;

4) розкрити процедуру підготовки Дипломатичною академією України дипломатичних кадрів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Формування високопрофесійних кадрів та кадрового резерву у сфері дипломатичної служби є одним із першочергових завдань кожної країни. Розвинуті держави світу використовували ефективну модель добору персоналу, в той час як в України діяла недосконала система формування дипломатичного апарату, що залишилася у спадок від тоталітарного суспільства [1, с. 110].

Створенню дієвої системи добору кадрів сприятиме застосування наукового підходу до розробки стратегії і тактики залучення персоналу, оцінка сучасного стану й проблем добору кадрів на дипломатичну службу відповідно до законів України «Про державну службу» [2] та «Про дипломатичну службу» [3], врахування вітчизняних напрацювань у даній сфері впродовж періоду незалежності країни та використання позитивного досвіду країн Європейського Союзу.

Важливе значення для теоретичного аналізу поставленої проблеми має визначення сутності понять «добір кадрів», «відбір кадрів», «відбір на державну службу».

У вітчизняній та міжнародній науковій думці існує чимало визначень поняття «добір кадрів», найбільш влучним серед них, на нашу думку, є наступне: це процес пошуку, відбору й прийняття працівників на вакантні або такі, що стануть вакантними, посади. Процес добору кадрів часто ототожнюється з відбором кадрів, проте відбір можна вважати складовим елементом системи добору [4, с. 122].

Поняття «відбір кадрів» трактується як процес виокремлення із загальної чисельності працівників фахівців за певними ознаками професійної діяльності [5, с. 89]. Своєю чергою, сутність поняття «відбору на державну службу» визначається як складний структурований процес, під час якого виявляється здатність кадрів працювати в дипломатичному корпусі на відповідній посаді дипломатичного апарату, де кожна стадія має особливе значення [6, с. 89].

Добір кадрів на дипломатичну службу є складним процесом послідовних дій, затверджених у законодавчому порядку, серед них пошук, відбір та оцінка відповідності претендентів на зайняття вакантних посад дипломатичного корпусу. Головними суб'єктами системи добору кадрів на дипломатичну службу є: Комісія з питань вищого корпусу державної служби, конкурсні комісії, керівники державної служби в державному органі та служби управління персоналом. До системи добору кадрів дипломатичної служби України належать: визначення відповідних норм до претендентів на конкретні вакантні офіції дипломатичної служби; огляд і оцінювання внутрішніх і зовнішніх джерел залучення кандидатів, розміщення оголошень про набір; конкурсний відбір здібних кандидатів [4, с.122].

До поточного складу кадрового резерву дипломатичної служби зачисляються підготовлені висококваліфіковані працівники, котрі успішно виконують свої поточні службові обов'язки, маніфестують ініціативу, яким притаманні організаторські якості та необхідний досвід у даній сфері діяльності, а також належний високий рівень успішності в професійному навчанні [7, с. 148]. В результаті на відповідну посаду дипломатичного службовця створюється резерв кадрових спеціалістів чисельністю два кандидати, формуються списки фахівців за відповідними посадами, вказані фахівці долучаються до поточного резерву з урахуванням поточної потреби дипломатичної служби [8].

На думку М. Армстронга, процедура добору кадрів включає три стадії: визначення вимог, ухвалення рішення про умови зайнятості; залучення кандидатів; відбір кандидатів [9, с. 393]. Проте, на нашу думку, з метою вдосконалення процедури добору кадрів на дипломатичну службу доцільно конкретизувати такі головні етапи створення кадрового резерву у сфері дипломатичної служби:

1) визначення необхідності формування поточного плану резерву співробітників на ближчий майбутній час та на найбільш далекоглядну перспективу;

2) формулювання обов'язкових та довгоочікуваних критеріїв стосовно кандидатів, а також детальне вивчення та добір претендентів до кадрового резерву дипломатичної служби;

3) створення та побудова списку резервних кадрових співробітників дипломатичного апарату та погодження даного списку з керівними особами;

4) визначення готовності претендентів, зарахованих до резерву, бути призначеними на відповідні дипломатичні посади [8];

5) визначення розміру заробітної плати, матеріальних та моральних стимулів;

6) формування процедури професійної адаптації та професійного навчання;

7) розробка індивідуальної кар'єри нових прийнятих співробітників [10, с. 129].

З метою організації процесу прийняття та реалізації ефективних управлінських рішень механізм формування резерву повинен забезпечити відбір кандидатів, здатних імплементувати цінності демократично-правової держави, які зобов'язуються відстоювати права та свободи людини та громадянина, володіють відповідними фаховими навичками, знаннями та аналітичними здібностями.

Принципами проведення процедури формування резерву кадрових співробітників є: добровільність та безперебійний доступ до участі у конкурсі; системність та об'єктивність оцінювання фахових та індивідуальних характеристик кандидатів; планування належної фахово-посадової кар'єри дипломатичного службовця; право на користування інформацією про створення кадрового резерву в дипломатичному апараті [8]; асекурація політичної неупередженості, законності, недискримінації задля реалізації справедливого процесу відбору. Добір кадрів передбачає залучення компетентних, високопрофесійних та доброчесних фахівців, здатних працювати в сучасних умовах. Важливе значення для вдосконалення добору кадрів на державну службу мають методи добору персоналу - організаційні прийоми та способи виявлення професійно-ділових та особистісних якостей працівників, що дозволяють об'єктивно судити про їх відповідність визначеним посадам.

У науковій літературі виділяють такі методи добору персоналу на дипломатичну службу: проведення конкурсу; метод біографічних даних; тестування на виявлення інтелектуальних здібностей, професійної придатності, особистісних якостей; випробування; співбесіда або кваліфікаційна розмова; матричний метод оцінювання якостей, наявних здібностей; методи графологічних експертиз та поліграфів; метод «assessmentcentre»; кадровий аутсорсинг [9, с.214-219]. Проте у галузі дипломатичної служби доцільно застосовувати метод проведення конкурсу, алгоритм якого прописаний у законах «Про державну службу» [2] та «Про дипломатичну службу» [3], а також у Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби [11]; метод «assessmentcentre», що є процедурою залучення досвідчених професіоналів-експертів і комплексним застосуванням системи спеціальних методів (тестів, анкет, дискусій, аналізу ситуацій та розв'язання комплексних ситуаційних завдань, ділових ігор), задля виявлення інтелектуальних здібностей, професійної придатності та особистісних якостей.

Для вдосконалення добору кадрів на дипломатичну службу важливе значення має застосування новітніх кадрових технологій, тобто сукупності засобів та інструментів управління кількісними та якісними характеристиками персоналу, що забезпечують досягнення цілей кожного органу дипломатичної служби задля ефективного функціонування даного апарату [10, с. 131].

Поточна процедура та питання добору кадрів на дипломатичну службу регулюються Конституцією України, законами України «Про державну службу», «Про дипломатичну службу», «Про очищення влади», «Про запобігання корупції», указами президента України, постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами. Законом України «Про державну службу» [2] визначаються правові засади конкурсного відбору, який складається з тестів на зайняття офіції відповідної категорії, рішення ситуаційних завдань (крім категорії «В») і співбесіди.

Відповідно до законодавства зарахування до дипломатичного апарату відбувається шляхом призначення громадянина України на посаду дипломатичного службовця тільки за результатами конкурсу, а особливі вимоги висуваються до кандидата залежно від конкретної категорії посади («А», «Б», «В»), на яку він претендує [11; 12].

Вимоги стосуються рівня освіти, фахової та кваліфікаційної підготовки, професійної компетентності, досвіду роботи кандидата, наявності вчених ступенів та звань, передбачене проходження випробувального терміну або стажування, проводиться спеціальна перевірка на допуск до діяльності в якості дипломатичного службовця та ін. Основною вимогою, спільною для всіх категорій посад державних та дипломатичних службовців, є високий рівень володіння державною мовою.

Порядок конкурсного відбору та затвердження на вакантну посаду дипломатичної служби визначаються постановами Кабінету Міністрів «Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби», «Про затвердження Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби» та іншими нормативно-правовими актами.

Окремі законодавчі норми регулюють забезпечення процедури добору кадрів на посади висококваліфікованої групи експертів з питань реформ, задля чого Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію запровадження посад фахівців із питань реформ, метою якої є створення необхідних умов для підготовки та імплементації національних реформ шляхом модернізації і посилення кадрового потенціалу через заохочення на дипломатичну службу кваліфікованих, компетентних експертів із питань реформ [13].

Сучасний стан добору кадрів на державну службу нерозривно пов'язаний із реформуванням та модернізацією державної служби. Адже саме завдяки цьому процедури проведення конкурсу та в цілому добір кадрів на державну службу набули нормативного врегулювання. Слід відзначити, що добір особового складу нової державної служби відбувається на фоні загальної тенденції до зменшення кількості державних службовців.

Аналіз діяльності органів державної влади в Україні свідчить про недостатню увагу з боку більшості державних органів до наявних у сфері добору кадрів проблем та актуалізує необхідність вивчення досвіду зарубіжних країн щодо професійного добору посадовців і можливого запровадження відповідних кращих практик. Зазначимо, що умови доступу до публічної служби є об'єктивно відмінними в різних країнах, проте можна виокремити ряд вимог, спільних для більшості країн. Загалом добір кадрів на державну службу в зарубіжних країнах, як показав аналіз, на сьогодні підпорядковується двом принципам - рівності і гідності [10, с. 132].

В Україні головними вимогами до конкурсантів є наступні:

- наявність відповідного рівня освіти (в багатьох країнах відсутня вимога стосовно обов'язкового одержання кандидатами ступеня магістра);

- наявність певного досвіду роботи в даній сфері (в багатьох країнах на першому етапі відбору не враховується поточний стаж кандидата в управлінській діяльності);

- наявність необхідних знань у галузі управління соціальними системами, враховуючи знання в сфері публічного адміністрування.

Вітчизняний відбір претендентів та створення кадрового резерву передбачають здійснення трьох-етапного оцінювання конкурсантів. На початковому етапі воно є формальним, в регіональних центрах відбувається інтерв'ю згідно зі встановленими критеріями: вік повинен бути до 40 років; освіта повинна бути вищою; досвід роботи на керівній посаді повинен бути 10 років [8].

На другому етапі відбувається оцінювання за критеріями, визначеними для проходження кваліфікаційного іспиту за екзаменаційними білетами, підготовленими Національною академією державного управління при Президентові України, тестування відбувається виключно державною мовою. Кандидати на даному іспиті демонструють знання Конституції України, законів України «Про державну службу» [2], «Про дипломатичну службу» [3], інших законів, міжнародних договорів тощо. Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, вибувають з конкурсу.

Оцінювання рівня володіння іноземними мовами проводиться Вищими курсами іноземних мов Дипломатичної академії України при Міністерстві закордонних справ України за направленням Департаменту персоналу [14, с. 66]. Проводиться також психолого-педагогічне оцінювання ділових і особистісних характеристик претендента. Завершує оцінювання співбесіда однією з мов країн-учасниць ЄС, призначена Президентом України.

Заключним, третім етапом є статистична обробка одержаних претендентом балів на кожному етапі й формування на її основі рейтингового списку, переможцями якого обирають 100 перших осіб. Отже, в Україні зміст відбору кандидатів найбільше зводиться до оцінювання освітніх знань стосовно чинної законодавчої та нормативно-правої бази, також його обов'язковою вимогою є перевірка інтелектуальних, особистісних та ділових якостей претендентів, їхніх навичок, наявності лідерських та інших характеристик [8].

На дипломатичній служба як складовій системи державного управління надзвичайний професіоналізм є найважливішою взірцевою особливістю. Завжди працівників дипломатичної служби та дипломатів індивідуалізували всебічна ерудованість, дисциплінованість, освіченість, вправність результативно застосовувати новітні інформаційні технології, пронизливе усвідомлення історичної самобутності свого народу, оскільки дані моменти є фундаментальними критеріями, які мають відношення до служби в апараті зовнішньополітичного відомства.

Дипломатичною службою здійснюється функціональне вирішення політичних завдань, а також значної кількості завдань адміністративно-управлінського характеру, серед них правове, документаційне, протокольне, адміністративно-технічне, фінансово-економічне забезпечення зовнішньополітичних структур, а також інформаційно-аналітична, організаційно-управлінська та кадрова робота.

Штатний працівник дипломатичної служби є не просто громадянином України, який свідомо поступив на державну службу до закордонних дипломатичних установ, він, передусім, високопрофесійний фахівець, що сумлінно здійснює державні службові обов'язки згідно з установленим порядком відповідно до чинного національного законодавства. Адже працівник даної структури є особою, яка репрезентує та відстоює державні інтереси, виступаючи від імені та за дорученням держави у вирішенні нагальних міжнародних питань, що стосуються її компетенції. Сучасний дипломат повинен уособлювати такі основні кваліфікаційні якості, як сумлінність та професіоналізм на службі державі та українському народові.

Служба в дипломатичних установах є досить специфічною сферою професійної діяльності, основною специфікою даної роботи є:

1) націленість на захист інтересів, гарантування безпеки суспільства та держави на міжнародній арені;

2) непорушення та захист законних права та свобод громадян країни за кордоном;

3) убезпечення невимушеної участі громадян у державних справах;

4) спрямування стратегічного курсу на імплементацію владних повноважень, а також політичних і соціальних державних завдань - інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, фінансово-господарських;

5) імплементація управлінських функцій державно-політичного адміністрування;

6) формування відповідних умов для безпечного та гідного життя кожної людини [15, c. 421].

Україна націлена на формування такої системи державної служби, яка забезпечує приєднання, заохочення та утримання найкращих штатних працівників дипломатичного корпусу та санкціонує своєчасне очищення своїх кадрів від професійно непридатних службовців. У прямо-пропорційній залежності знаходяться освітні звання дипломатичного службовця, його індивідуальні професійні досягнення, набуті професійно-ділові якості та результативні показники роботи - і його кар'єрне зростання, класи та ранги, які не залежать від статі, раси, національності, фінансового положення, релігійних і політичних орієнтацій, місця проживання, походження. Головними професійними рисами дипломатичного службовця є наявність спеціальних знань, умінь та навичок; професійна підготовленість до виконання посадових обов'язків; відповідальне відношення до дипломатичної справи та високий рівень духовно-моральної культури, а також обов'язковою необхідністю для службовця є наявність широкого політичного кругозору, знання іноземних мов, спостережливість та вміння розпізнати істину [16, с. 67].

В Україні станом на березень 2019 року було акредитовано одне Представництво Європейського Союзу, одна міжнародна регіональна організація ГУАМ, одна міжурядова організація, дві моніторингові місії та одна консультативна місія, а також 77 посольств іноземних держав та 18 представництв міжнародних організацій, їх загальна кількість становить 101 установу. Консульські установи іноземних держав представлені в Україні 21 генеральним консульством, 6 консульствами та 103 почесними консульствами.

Станом на 1 січня 2020 р. згідно з бюджетною програмою за рахунок державних коштів було забезпечено функціонування 126 закордонних дипломатичних установ

України (далі - ЗДУ). Середньорічна чисельність працівників ЗДУ склала 1261 особа, а загальна чисельність штатних працівників, які здійснюють консульські функції, становила 299 осіб. Враховуючи суттєве збільшення обсягів консульських дій у країнах Східної Європи, було збільшено чисельність консульських працівників за рахунок перерозподілу обов'язків серед працівників ЗДУ та забезпечено організацію виконання поставлених завдань на належному рівні (див. Табл. 1) [17].

Таблиця 1 - Кадровий склад закордонних дипломатичних установ за 2017-2020 рр.

*Джерело: сформовано автором на основі [17].

Розбіжності між фактичними показниками чисельності та конфірмованими результативними показниками обумовлені, зокрема часовими факторами проведення конкурсів на заміщення вакантних посад та оформлення переможців конкурсів для направлення у закордонне відрядження [17]. Отже, середньорічна чисельність працівників закордонних дипломатичних установ згідно з фактичними результативними показниками за період 2017-2020рр. має тенденцію до збільшення кількості штатних працівників.

Поточний склад кадрового резерву формується з наступних категорій: претендентів, що є випускниками спеціальностей «міжнародні відносини», «право»; претендентів, яких рекомендовано для включення до резерву відповідними конкурсними комісіями; співробітників структурних органів даної служби; осіб, що мають професійну підготовку у даній сфері, проявляють ініціативу стосовно даної діяльності та наділені організаторськими здібностями [18].

Головною структурою з підготовки працівників сучасного дипломатичного корпусу України є Дипломатична академія України при Міністерстві закордонних справ. Її створення в 1995 р. було вимогою часу, адже екстенсивний розвиток Міністерства закордонних справ потребував молодих кваліфікованих фахівців. Нині цей заклад відзначив своє 24-річчя, за період свого існування він випустив понад 1000 фахівців, які одержали високоякісну підготовку й стали гідними службовцями дипломатичних лав МЗС. Академія здобула заслужений авторитет не лише в Україні, а й за її межами.

Академія адекватно реагує на міжнародні політичні процеси та не стоїть осторонь глобалізаційних викликів, в результаті чого видозмінюється зовнішня політика та дипломатія. На основі еволюціонування тенденцій міжнародних відносин, оперативного реагування на поточні виклики та загрози сучасного світу формуються і змінюються навчальні програми, адже дипломатія є живим організм, знання та дипломатичний інструментарій якого безперервно вимагає якісного оновлення.

Сьогодні дипломатія з мистецтва перетворилася на змістовну ефективну діяльність, дипломати є висококваліфікованою інтелектуальною опорою для керівництва держави. Прерогативою останнього є прийняття доленосних рішень, проте основну підготовчу роботу все ж таки повинні виконувати дипломати різних рангів. Дипломатія віддзеркалює життя, а тому повинна керуватися категоріями професіоналізму, порядності, патріотизму. Перспективний навчальний план Академії орієнтований на поглиблення фахових знань зі спеціалізації в галузях практичної дипломатії, дипломатичної та консульської служби, регіонознавства та країнознавства, європейської інтеграції, зовнішньої політики, національної та регіональної безпеки, економічної дипломатії тощо.

Головним завданням функціонування даного вищого навчального закладу сьогодні є асекурація професіоналізації персоналу дипломатичної та державної служб у сфері зовнішніх зносин.

Основними формами розвитку професійної компетентності державних службовців у сфері зовнішніх зносин є підготовка магістрів за спеціальністю «зовнішня політика» та підвищення кваліфікації у сфері зовнішніх зносин. Щорічно в академії навчаються за спеціальністю «зовнішня політика» майже 150 слухачів і підвищують кваліфікацію понад 600 державних службовців [19, с. 465-466].

За період 2017-2020 рр. згідно з фактичними результативними показниками та затвердженою бюджетною програмою 400 працівників дипломатичної служби підвищили кваліфікацію з іноземних мов та 600 працівників дипломатичної служби отримали професійне навчання (див. Табл. 2).

Таблиця 2 - Показники підвищення кваліфікації кадрів дипломатичної служби за 2017-2020 рр.

*Джерело: сформовано автором на основі [17].

Нові вимоги до зовнішньополітичної діяльності та державного управління диктуються тими кардинальними змінами, процесами та явищами, що відбуваються в сучасному світі, тим впливом, який глобальні зрушення здійснюють на життєдіяльність будь-якої країни, зокрема й України. Сучасна зовнішня політика та державне управління повинні базуватися на чіткому розумінні сутності цих глобальних процесів, характеру та змісту їх впливу на політику, дипломатію, економіку та соціальну сферу країни. Чітка картина того, що і яким чином відбувається як усередині країни, так і на міжнародній арені, дає змогу державним управлінцям обрати адекватні, найбільш ефективні інструменти реагування на зовнішні впливи та внутрішні трансформаційні виклики. Саме тому основою сучасної професійної підготовки у сфері зовнішніх зносин має стати набуття компетентності стратегічного мислення, стратегічного планування й управління. Випускник Дипломатичної академії повинен уміти кваліфіковано оцінити міжнародне становище та його вплив на країну, визначити адекватні зовнішнім загрозам і можливостям цілі та завдання зовнішньої та внутрішньої політики країни і запропонувати відповідні ефективні інструменти. Досягнення даної мети потребує оновлення існуючої моделі навчання. На часі є перехід від фахової підготовки до проблемної, від набуття знань та навичок за певною професією до набуття знань і вмінь продукувати нові знання для вирішення проблем, що породжуються зовнішнім середовищем [19, с. 466-467].

Отже, Дипломатична академія повинна стати провідним центром досліджень сучасних міжнародних процесів як для потреб наукового забезпечення оновлення навчального процесу в навчальному закладі, так і для науково-аналітичного супроводу діяльності органів державної влади у сфері зовнішніх зносин.

Висновки

Сучасні світові глобалізацій- ні процеси спричиняють формування більш високих вимог до якості дипломатичного персоналу, та, відповідно, підбору висококваліфікованого кадрового резерву. Удосконалення кадрової політики з питань добору кадрів є важливою складовою державного управління в системі дипломатичної служби України. Відповідна процедура повинна забезпечувати об'єктивне з'ясування як професійних, так і особистісних якостей кандидатів на заміщення вакантних посад, при цьому для формування якісного кадрового резерву необхідно враховувати показники інтелектуального та освітнього рівнів претендентів.

Дієвість процедури добору кадрів може забезпечуватися шляхом застосування системи сучасних та ефективних механізмів, а саме: чіткого планування кадрових потреб системи державного управління відповідно до його пріоритетних сфер; ретельного відбору найбільш обдарованих громадян з використанням сучасних методів та інструментів оцінювання претендентів; забезпечення професійного розвитку претендентів, що перебувають у резерві, його практичної спрямованості; ефективного застосування професійного потенціалу кандидатів, зокрема призначення на відповідні посади у пріоритетних сферах державного управління та супроводження проходження ними державної та дипломатичної служби.

Список використаних джерел

1. Гончарук Н. Т. Управління керівним персоналом у сфері державної служби України: теорія та практика : монографія. Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ 2012. 343 с.

2. Про державну службу: Закон України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19#Text (Дата звернення: 14.09.2020).

3. Про дипломатичну службу: Закон України від 7 червня 2018 р. №2449-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2449-19#n373 (Дата звернення:.

4. Сурай І. Г. Добір кадрів. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / наук.-ред. Колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) [та ін.]; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Т. 6: Державна служба / наук.-ред. колегія: С. М. Серьогін (співголова) [та ін.]. Київ, 2011. 732 с.

5. СерантА.Й. Відбір кадрів. Енцикло- пед. словн. з держ. упр. / уклад.: Ю. П. Сурмін [та ін.]; за ред. Ю. В. Ковбасюка [та ін.]. Київ : НАДУ 2010. 820 с.

6. Пархоменко-Куцевіл О. І. Відбір на державну службу. Енциклопед. словн. з держ. упр. / уклад.: Ю. П. Сурмін [та ін.]; за ред. Ю.В.Ковбасюка [та ін.]. Київ: НАДУ 2010. 820 с.

7. Куйбіда В. С. Досвід впровадження стандартів доброго врядування на місцевому рівні в Україні та інших європейських країнах. 3бірник науково-аналітичних матеріалів, нормативно-правових актів з питань впровадження стандартів доброго врядуван- ня на місцевому рівні. Київ : ТОВ «Поліграфічний Центр «Крамар», 2010. 258 с.

8. Толкованов В. В. Кадровий резерв як дієвий інструмент модернізації державної служби та служби в органах місцевого самоврядування в Україні. Демократичне вря- дування. 2013. Вип. 11. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/DeVr_2013_11_23 (Дата звернення:

9. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами / Пер. с англ.: С. Мор- довин. 10-е изд. СПб.: Питер, 2009. 846 с.

10. ГончарукН.Т., КулаковаЄ.О. Удосконалення механізму добору кадрів на державну службу в Україні в контексті вітчизняного та зарубіжного досвіду. Державне управління та місцеве самоврядування. 2019. Вип. 3(42).С.128-136. URL: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik_dums/2019/2019_03(42)/17.pdf (Дата звернення: 14.09.2020).

11. Про затвердження Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби : Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. №246. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/246- 2016-%D0%BF#n12 (Дата звернення:

12. Про затвердження Типових вимог до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорії «А» : Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 р. №448. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/448-2016-%D0%BF#Text (Дата звернення: 14.09.2020).

13. Про схвалення Концепції впровадження посад фахівців з питань реформ : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2016 р. №905-р. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/90 5-2 016- %D1%80#Text (Дата звернення: 14.09.2020).

14. ПахомоваН.І. Удосконалення механізмів підбору кадрів дипломатичної служби України. Економіка та держава. 2011. №10. С.66-67. URL: http://www.economy. in.ua/pdf/10_2011/20.pdf (Дата звернення:

15. ГончароваА.О. Дипломатична служба як складова частина державної служби України. Актуальні проблеми державного управління. 2011. №1. С.420-424. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2011_1_51 (Дата звернення: 14.09.2020).

16. ГуменюкБ. І., ЩербаО. В. Сучасна дипломатична служба: навч. посіб. Київ : Ли- бідь, 2001. 255 с.

17. Міністерство закордонних справ України / Офіційний веб-сайт. URL: https:// mfa.gov.ua/ (Дата звернення: 14.09.2020).

18. Положення про кадровий резерв дипломатичної служби: затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. №205. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/150389 (Дата звернення:

19. Кулінич М. Освітня підготовка дипломатів: сучасний контекст. Україна дипломатична. 2013. Вип. 14. С.464-475. URL: http:// nbuv. gov.ua/UJRN/ukrdip_2013_14_30 (Дата звернення: 14.09.2020).

References

1. Honcharuk,N.T. (2012). Upravlinnya kerivnym personalom u sferi derzhavnoyi sluzhby Ukrainy: teoriya ta praktyka. Dnipropetrovs'k: DRIDU NADU [in Ukrainian].

2. Verkhovna Rada Ukrainy. (2015). Pro derzhavnu sluzhbu : Zakon Ukrainy № 889-VIII. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/889-19#Text (Last accessed: 14.09.2020) [in Ukrainian].

3. Verkhovna Rada Ukrainy. (2018). Pro dyplomatychnu sluzhbu: Zakon Ukrainy №2449-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2449-19#n373 (Last accessed:[in Ukrainian].

4. Suray,I.H. (2011). Dobir kadriv. Entsyklopediya derzhavnoho upravlinnya : u 8t. / nauk.-red. kolehiya: KovbasyukYu.V. (holova) [ta in.]; Nats. akad. derzh. upr. pry Prezydentovi Ukrainy. T. 6: Derzhavna sluzhba / nauk.-red. kolehiya : Ser'ohinS.M. (spivholova) [ta in.]. Kyiv [in Ukrainian].

5. Serant,A.Y. Vidbir kadriv. (2010). Entsykloped. slovn. z derzh. upr. / uklad. : SurminYu.P. [ta in.]; za red. Yu.V. Kovbasyuka [ta in.]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

6. Parkhomenko-Kutsevil,O.I. (2010). Vidbir na derzhavnu sluzhbu. Entsykloped. slovn. z derzh. upr. / uklad.: SurminYu.P. [ta in.]; za red. Yu.V. Kovbasyuka [ta in.]. Kyiv : NADU [in Ukrainian].

7. Kuybida,V. S. (2010). Dosvid vprovadzhennya standartiv dobroho vryaduvannya na mistsevomu rivni v Ukrayini ta inshykh yevropeys'kykh krayinakh. Zbirnyk naukovo-analitychnykh materialiv, normatyvno- pravovykh aktiv z pytan' vprovadzhennya standartiv dobroho vryaduvannya na mistsevomu rivni. Kyiv: TOV «Polihrafichnyy Tsentr «Kramar» [in Ukrainian].

8. Tolkovanov,V. V. (2013). Kadrovyy rezerv yak diyevyy instrument modernizatsiyi derzhavnoyi sluzhby ta sluzhby v orhanakh mistsevoho samovryaduvannya v Ukrayini. Demokratychne vryaduvannya, Vyp. 11. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2013_11_23 (Last accessed: 14.09.2020) [in Ukrainian].

9. Armstrong,M. (2009). Praktika upravleniya chelovecheskimi resursami / Per. s angl. : S. Mordovin. 10-ye izd. SPb.: Piter [in Russian].

10. Honcharuk, N. T., Kulakova, Ye. O. (2019). Udoskonalennya mekhanizmu doboru kadriv na derzhavnu sluzhbu v Ukrayini v konteksti vitchyznyanoho ta zarubizhnoho dosvidu. Derzhavne upravlinnya ta mistseve samovryaduvannya, 3(42), 128136. URL: http://www.dridu.dp.ua/zbirnik_ dums/2019/2019_03(42)/17.pdf (Last accessed: 14.09.2020) [in Ukrainian].

11. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2016). Pro zatverdzhennya Poryadku provedennya konkursu na zaynyattya posad derzhavnoyi sluzhby: Postanova №246. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/246-2016-%D0%BF#n12 (Last accessed: 14.09.2020) [in Ukrainian].

12. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2016). Pro zatverdzhennya Typovykh vymoh do osib, yaki pretenduyut' na zaynyattya posad derzhavnoyi sluzhby katehoriyi «A»: Postanova №448. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/448-2016-%D0%BF#Text (Last accessed: [in Ukrainian].

13. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2016). Pro skhvalennya Kontseptsiyi vprovadzhennya posad fakhivtsiv z pytan' reform : Rozporyadzhennya №905-r. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/905-2016-%D1%80#Text (Last accessed: [in Ukrainian].

14. Pakhomova,N.I. (2011). Udoskonalennya mekhanizmiv pidboru kadriv dyplomatychnoyi sluzhby Ukrayiny. Ekonomika ta derzhava, 10, 66-67. URL: http://www. economy.in.ua/pdf/10_2011/20.pdf (Last accessed: 14.09.2020) [in Ukrainian].

15. Honcharova,A.O. (2011). Dyplomatychna sluzhba yak skladova chastyna derzhavnoyi sluzhby Ukrainy. Aktual'ni problemy derzhavnoho upravlinnya, 1, 420-424. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdy_2011_1_51 (Last accessed: 14.09.2020) [in Ukrainian].

16. Humenyuk,B.I., Shcherba,O.V. (2001). Suchasna dyplomatychna sluzhba. Kyiv: Lybid' [in Ukrainian].

17. Ministerstvo zakordonnykh sprav Ukrayiny / Ofitsiynyy veb-sayt. URL: https:// mfa.gov.ua/ (Last accessed: 14.09.2020) [in Ukrainian].

18. Kabinet Ministriv Ukrainy. (2003). Polozhennya pro kadrovyy rezerv dyplomatychnoyi sluzhby: zatverdzhene postanovoyu №205. URL: https://www. kmu.gov.ua/npas/150389 (Last accessed: [in Ukrainian].

19. Kulinych,M. (2013). Osvitnya pidhotovka dyplomativ: suchasnyy kontekst. Ukraina dyplomatychna, Vyp. 14, 464-475. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ukrdip_2013_14_30 (Last accessed: 14.09.2020) [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru