Інноваційна діяльність підприємств в умовах глобалізаційних трансформацій

Background. In modern conditions of globalization integration processes, innovative factors are emerging that affect the competitiveness of a country, the efficiency of its economy, ensure its economic and energy security and increase the socio-economic well-being of the population, which is the key to stable long-term future development.

Analysis of recent researches and publications. Research related to the problems of innovative activity of an enterprise has a long history. However, the problems of the development and implementation of innovative performance programs in the context of globalization transformations are not fully disclosed. Little attention is paid by researchers to the methods of managing innovations in the knowledge economy.

The aim of the article is to study the main trends in the innovative activity development of Ukrainian enterprises and to identify areas and promising tools to stimulate innovative activity in the context of globalization transformations.

Materials and methods. The information base of the research is presented by works of foreign and domestic scientists on the issue of managing the innovative development, the global rating data of Ukraine among countries of the world in terms of competitiveness in the field of innovation, as well as statistical data on the innovation activities of Ukrainian enterprises. The survey is carried out using both general scientific methods of cognition of economic phenomena and processes, as well as special methods of research, in particular, analysis, synthesis, systematization, theoretical generalization and comparison, statistical analysis, structural analysis, method of expert estimation and forecasting.

Results. The study of the state of national enterprises ' innovative activity as well as the main trends and the funding source structure of innovative activity revealed a considerable lag in the development of knowledge-intensive industries in the national economy as compared with developed and neighboring countries. The main indicators of negative trends in the development of innovation activities in Ukraine were: reduction in the number of enterprises engaged in innovation activities; reducing the total cost of research and development; reducing the number of innovative products developed; reduction of the intellectual potential of Ukraine.

Conclusion. The implementation and revitalization of the company's innovative activity is the basis of a stable and competitive economy in the context of globalization transformations and increased competition in the world. In order to overcome the consequences of the innovation activities crisis of national enterprises, the necessity of implementing the following main measures is substantiated: improving the regulatory and legal framework for innovative activity; financial incentives for enhancing innovation processes; improvement and expansion of innovation infrastructure; protection of intellectual property rights in the sphere of innovations; strengthening the relationship between science and industry; proper information support in balancing the supply and demand for innovative developments.

Keywords: innovation, innovative activity, competitiveness, intellectual potential, globalization processes, globalization transformation, knowledge economy.

Постановка проблеми

За умов глобалізаційно-інтеграційних процесів формуються інноваційні чинники, які впливають на конкурентоспроможність країни, ефективність її економіки, забезпечують її економіко-енергетичну безпеку та зростання соціально-економічного добробуту населення, що є запорукою стабільного та довготривалого розвитку у майбутньому. Для забезпечення конкурентоспроможності економіки, її здатності швидко реагувати на запити ринку і реалізовувати стратегічні програми, основним завданням виступає активізація інноваційної діяльності, створення наукомісткої техніки та технологій. Лише інтенсивне створення та освоєння інноваційних технологій дасть змогу скоротити час розробки та впровадження у виробництво нових видів продукції, що, в свою чергу, прискорить реакцію бізнесу на потреби ринку.

Проблема ефективного соціально-економічного розвитку на основі інноваційних розробок є надзвичайно актуальною, оскільки активізація інноваційної діяльності могла б стати рушійною силою забезпечення розвитку промислових підприємств через удосконалення існуючих виробничих процесів, підвищення ефективності всіх аспектів виробничо-економічної діяльності, виявлення нових перспектив і напрямків ведення бізнесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження, пов'язані з проблематикою інноваційної діяльності підприємства, мають тривалу історію. Водночас, активізація системного аналізу інноваційних процесів у світовій науці відбувається протягом останніх чотирьох десятиліть. Вагомим внеском у дослідження процесів, пов'язаних з інноваційною діяльністю підприємства, є праці таких зарубіжних та вітчизняних науковців, як: Г. Андрощук, С. Давимука [1], В. Геєць [2], С. Грицуленко [3], М. Денисенко [4], С. Князь [5], О. Кузьмін [6], П. Харів, П. Микитюк [7], В. Семиноженко [8], Д. Стеченко [9], Ю. Уманців [10], Л. Федулова [11], Й. Шумпетер [12], І. Яненкова [13] та ін.

Саме їх наукові надбання стали основою методологічного та практичного інструментарію інноватики. Проте питання активізації інноваційної діяльності є постійним об'єктом уваги українських та зарубіжних вчених.

Попри тривалий період вивчення, питання розроблення та впровадження програм інноваційного розвитку у сучасній науці розкрито недостатньо. Мало уваги дослідниками приділено методам управління інноваціями, зокрема, програмно-цільовому підходу, сутність та принципи застосування якого широко розкриті лише на загальнодержавному рівні.

Метою статті є дослідження основних тенденцій розвитку інноваційної діяльності підприємств України, визначення напрямів і перспективних інструментів стимулювання інноваційної активності в умовах глобалізаційних трансформацій.

Матеріали та методи

Матеріалами досліджень слугували наукові праці іноземних та вітчизняних науковців з проблематики управління інноваційним розвитком підприємств, дані глобальної оцінки рейтингу України серед країн світу за показником конкурентоспроможності у сфері інновацій, а також статистичні дані щодо інноваційної діяльності українських підприємств. Дослідження проведено із застосуванням як загальнонаукових методів пізнання економічних явищ і процесів, так і спеціальних методів дослідження, зокрема, аналізу, синтезу, систематизації, теоретичного узагальнення та порівняння, статистичного аналізу, структурного аналізу, методу експертних оцінок і прогнозування.

Результати дослідження

Саме активізація інноваційної діяльності підприємств промисловості визначатиме конкурентоспроможність країни у майбутньому, тому основним науковим завданням є дослідження поточних тенденцій, проблем поточного етапу розвитку та оцінювання перспектив у майбутньому. Активізація процесів впровадження інноваційних технологій, особливо, енерго- та ресурсозберігаючих, повинна стати основою нарощування обсягів виробництва, а зростання доходів від її реалізації слугуватиме фінансовою базою для інноваційної діяльності.

Інноваційна діяльність потребує невпинного вдосконалення, отже, постійне оновлення у глобальному середовищі є нормою, а не винятком з правил, і цей процес на підприємстві повинен стати безперервним [11, с. 52].

У Законі України "Про інноваційну діяльність" поняття "інноваційна діяльність" тлумачиться як діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг [14]. У загальному розумінні цей вид діяльності має комплексний, системний характер і включає такі види робіт, як пошук ідей, ліцензій, патентів, кадрів, організацію дослідницької роботи, інженерно- технічну діяльність, яка об'єднує винахідництво, раціоналізацію, конструювання, створення інженерно-технічних об'єктів, інформаційну та маркетингову діяльність. Виходячи з цього, інноваційну діяльність можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на практичне використання наукових, науково-технологічних результатів наявного інтелектуального потенціалу з метою створення нового або вдосконаленого існуючого продукту, технологічного процесу, методів організації виробництва, праці, організаційної структури та систем управління.

Прогнози провідних науковців та економістів на основі аналізу виробничих функцій свідчать, що науково-технічний прогрес як джерело економічного зростання в майбутньому буде забезпечувати до 90 % реального збільшення виробництва [10, с. 43].

Оскільки основною метою інноваційної діяльності є не лише технічна, а особливо ідеологічна модернізація, то досягнути цього можна лише завдяки поєднанню відокремлених ланок науки, виробництва та бізнесу в єдину концепцію економіки знань, фундаментальною основою концепції якої визнано продуктивні знання та якісну освіту, які сприяють втіленню інтелектуального капіталу у результати інноваційної діяльності. Лише їх тісна взаємодія, рівноправна співпраця дасть змогу виробляти продукцію, надавати послуги, які будуть конкурентоспроможними на національному та світовому рівнях [15, с. 245].

За умов загострення конкурентної боротьби в сучасній економіці знань одним з найважливіших джерел її розвитку є наука, накопичений та реалізований людський капітал, інвестиції в людину, що і формує інтелектуальний капітал. Саме сучасні тенденції розвитку інтелектуального та інформаційного капіталу і спонукали до появи економіки знань.

Таким чином, економіка знань - це система взаємопов'язаних інститутів, які повинні займатися виробництвом, комерціалізацією наукових знань та інноваційних технологій.

Основними елементами економіки знань є: професійно спрямована та безперервна освіта; фінансово-економічні стимули, що заохочують до ефективного використання знань на всіх ієрархічних рівнях економіки; ефективна інноваційна діяльність, яка об'єднує в єдиний комплекс освіту, науку, бізнес; забезпечення всіх учасників ринкових відносин науковими, технологічними, інтелектуальними ресурсами, які формують інноваційний потенціал для організації ефективної інноваційної діяльності.

Визначивши зміст та основні елементи економіки знань, доцільно виділити такі її індикатори:

• інноваційна активність підприємств;

• інтелектуальний потенціал;

• витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт;

• впровадження інноваційних видів продукції.

В Україні, яка успадкувала значний науково-технічний та інтелектуальний потенціал, на відміну від розвинених країн, де 85 % приросту ВВП забезпечує виробництво та експорт наукоємної продукції, її частка становить приблизно 0.06-0.1 % [16].

Україна поступово втрачала свої позиції в індексі глобальної конкурентоспроможності у сфері інновацій з 75 місця до 85 протягом усього періоду, що досліджується (табл. 1). Також наведені дані свідчать, що загальнодержавна науково-технічна база і наявний інтелектуальний потенціал країни мають високі позиції порівняно з іншими показниками.

Високими також є показники якості науково-дослідних інститутів, що підтверджує потенційний рівень здатності до інновацій. Однак найнижчими є показники кількості державних закупівель високотехнологічної продукції, що сигналізує про відсутність злагодженого механізму кооперації між науково-дослідними інститутами і промисловими підприємствами та відсутність інтересу з боку держави в розвитку інноваційного середовища на ринку протягом досліджуваного періоду, що, у свою чергу, вповільнює запровадження та активізацію інноваційних процесів.

Як видно з табл. 1, у 2016-2017 рр. рейтинг індексу конкурентоспроможності України знизився на 6 пунктів порівняно з 2015-2017 рр. та на 10 пунктів порівняно з 2012 р., що свідчить як про загальний спад у національній економіці, так і про уповільнення інноваційних процесів у країні.

Таблиця 1

Індекс глобальної конкурентоспроможності України у сфері інновацій, 2012-2017 рр.