Антикризове управління на підприємствах малого та середнього бізнесу

Постановка проблеми

Сьогодні в Україні і всьому світі розгортається потужна економічна криза, яка може призвести до посилення нестабільності економічного становища в країні. За таких обставин для більшості українських підприємств, незалежно від їх галузевої приналежності, підвищується ризик банкрутства. Така загроза, в першу чергу, стосується підприємств малого та середнього бізнесу, які є важливою складовою економічної системи, забезпечують значний внесок у ВВП країни та високий рівень зайнятості населення, але при цьому найбільш сильно відчувають негативні наслідки кризи.

У цих умовах проблема антикризового управління вітчизняними підприємствами малого та середнього бізнесу набуває найбільшої гостроти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробленню теоретико- методологічних засад антикризового управління присвячено роботи зарубіжних і вітчизняних науковців.

Серед вітчизняних науковців, які займались вивченням проблем антикризового управління підприємством, можна виділити таких як: І. Біломістна [1], В. Борзенко [2], В. Василенко [3], М. Дядюк [4], А. Ковалевська [5], В. Костецький [6], Л. Лігоненко [7], О. Проскура [8], С. Рамазанов [9], А. Череп [10], А. Штангрет [11] та інших.

Питаннями розроблення моделей оцінювання фінансового стану підприємств, прогнозування банкрутства та визначення фінансової стійкості займались такі дослідники як А. Альтман [12], У. Бівер [13], М. Хаммер [14], О. Терещенко [15] та інші.

У своїх роботах науковці досліджували причини виникнення кризи на макро- та мікрорівні, її сутності, діагностики банкрутства, фінансової санації підприємств.

Невирішені складові загальної проблеми. Проте, незважаючи на велику кількість наукових праць, багато питань стосовно трактування поняття «антикризового управління» та рекомендацій щодо запобігання банкрутству вітчизняних підприємств малого та середнього бізнесу залишаються недостатньо вивченими та потребують подальших досліджень.

Формулювання цілей статті. Основною метою дослідження є узагальнення методичних рекомендацій щодо антикризового управління вітчизняними підприємствами малого та середнього бізнесу.

Відповідно до поставленої мети було визначено наступні завдання:

- дослідити сутність поняття «антикризового управління» та підходи до його визначення;

- узагальнити науково-практичні рекомендації щодо адаптації принципів антикризового управління на підприємствах малого та середнього бізнесу.

Виклад основного матеріалу дослідження

Кризовий стан зазвичай пов'язаний з неспроможністю підприємств ефективно адаптуватися до швидкої зміни зовнішніх (зміна влади; ухвалення нових законів щодо видів та організаційних форм підприємств; підвищення податків; підвищення рівня інфляції; зниження попиту на ринку; поява нового конкурентного товару та інші) та/або внутрішніх (низька кваліфікація кадрів; нерозвинена комунікаційна система; неефективна логістична інфраструктура; нестача фінансових ресурсів та інші) чинників. Виходячи з вищевикладеного, вітчизняні підприємства малого та середнього бізнесу мають звернути увагу на розроблення ефективного механізму антикризового управління, який забезпечить сталий розвиток і уникнення банкрутства при нестабільній економічній ситуації.

Причина кризового стану більшості підприємств малого та середнього бізнесу України полягає у впливі зовнішніх і внутрішніх факторів, таких як:

- зміни у законодавстві щодо підприємницької діяльності;

- зменшення попиту на товари або послуги через зниження платоспроможності споживачів;

- непередбачуване розірвання господарських зв'язків;

- втрата ринків закупівлі та збуту;

- невідповідний вимогам ринку стан управління господарсько- фінансовою діяльністю суб'єктів господарювання.

Термін «антикризове управління» широко розповсюджений у США та країнах, що входять до Євросоюзу. В Україні цей термін тільки почав поширюватись і зазвичай застосовується лише у разі наближення підприємства до банкрутства, тобто нездатності виконувати свої зобов'язання.

Антикризове управління часто пов'язують із життєвим циклом підприємства. Так Г. Романяк виділяє сім етапів життєвого циклу підприємства, а саме: «народження», «дитинство», «зростання», «зрілість», «спад», «вихід» та «відродження» [16]. Зазначимо, що криза підприємства - це процес, що може виникнути на кожному етапі життєвого циклу підприємства.

Так, на етапі «народження» причиною виникнення кризи може стати вибір неефективної стратегії, великі витрати на вхід до ринку, неконкурентоспроможний товар.

На етапі «дитинства» причинами кризи стають: непрозора конкуренція на ринку, великі витрати, пов'язані з адміністративними обов'язками підприємства.

Етап «зростання» може призвести до кризового стану у разі високої собівартості продукції, надмірних витрат на логістичний процес, нерозвинених супутніх послуг щодо обслуговування після продажу.

На етапі «зрілість» підприємства найчастіше знаходяться у кризовому стані через втрату позитивного іміджу на ринку, відсутність довгострокових відносин із суб'єктами ринку, надмірні витрати на отримання інформації, зменшення попиту на продукцію на ринку.

На етапі «спад» криза на підприємстві виникає через неефективну систему управління, низьку рентабельність, втрату ринків збуту, надмірну плинність кадрів, відсутність новітнього обладнання.

Етап «виходу» містить в собі такі причини виникнення кризи як: нестача коштів на інноваційний розвиток, складне фінансове положення, відсутність чіткої стратегії діяльності підприємства.

На етапі «відродження» криза може виникнути в результаті вибору неефективної стратегії розвитку підприємства.

Отже, підприємство завжди повинно контролювати всі процеси на кожному етапі життєвого циклу підприємства. У разі відсутності своєчасних реактивних та ефективних управлінських рішень, кризовий стан «набирає обертів» і стає безконтрольним. Така безконтрольність може призвести до банкрутства підприємства. І саме це виступає приводом підвищення уваги до проведення антикризового управління підприємствами малого та середнього бізнесу, як для попередження кризи підприємства на різних стадіях його існування, так і для його виходу з неї.

У науковій літературі зустрічається безліч тлумачень поняття «антикризового управління підприємством», але не всі вони повністю розкривають суть такого об'ємного та специфічного процесу, що змінюється залежно від коливань у внутрішньому та зовнішньому середовищах підприємства. Це свідчить про необхідність проведення аналізу існуючих підходів до визначення поняття «антикризового управління». Адже повне розуміння поняття «антикризове управління» допоможе зосередити увагу підприємців на необхідності запровадження такого управління, на його специфіці та ефективності використання при здійсненні підприємницької діяльності. Аналіз визначень і методичних підходів до визначень допоможе охопити суть антикризового управління, що є важливим для формування дієвих методів попередження та боротьби з кризовим станом підприємств малого та середнього бізнесу.

Перш ніж звернутися до аналізу визначень «антикризового управління», розглянемо причини виникнення кризового стану підприємств малого та середнього бізнесу.

Виділяють наступні основні причини кризового стану підприємств: зовнішні (на макрорівні та мікрорівні) та внутрішні.

Макрорівневі причини кризового стану підприємства безпосередньо залежать від існуючих тенденцій і стратегій макроекономічного розвитку країни, розвитку світової економіки, конкуренції на світовому ринку, політичної ситуації в країні.

На мікрорівні криза найчастіше виникає з наступних причин:

- скорочення або захоплення конкурентами стратегічної зони господарювання;

- невідповідність обсягу та структури продукції підприємства попиту споживачів;

- невідповідність стилю, форм і засобів управління підприємством його існуючому статусу, стратегічним цілям господарювання тощо;

- невідповідність між грошовими доходами та видатками підприємства, загальна розбалансованість фінансового механізму підприємства.

Внутрішні причини пов'язані з ризикованістю стратегій маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва та недостатньою компетентністю персоналу, недосконалістю управління інноваційною й інвестиційною політикою. Перелічені причини кризового стану вказують на необхідність проведення антикризового управління підприємством. Однак неоднозначне трактування суті такого управління не зможе забезпечити ефективність його використання, а також мінімізацію втрат при виході з кризового стану. Аналіз підходів науковців до визначення поняття «антикризового управління підприємством» наведено в табл. 1. У результаті аналізу наведених визначень терміну «антикризового управління підприємством», можна зробити висновок про те, що всі вони мають спільні риси та відмінності.

Таблиця 1 Визначення поняття «антикризового управління підприємством»

Аналіз визначень терміну «антикризове управління підприємством» у роботах науковців сприяв виділенню декількох підходів до тлумачення даного поняття, що наведено у табл. 2.

Так, В. Василенко, А. Ковалевська, Л. Лігоненко, О. Скібіцький, А. Штангрет, О. Копилюк розглядають антикризове управління підприємством як управління, що націлено на запобігання або зменшення впливу кризи на діяльність підприємства.

У свою чергу В. Борзенко, Є. Морозов, В. Рубан, О. Терещенко визначають «антикризове управління підприємством» як процес управління фінансами, націлений на покращення фінансового стану підприємства, а також на зміцнення його позицій на ринку та необхідний для профілактики небажаних впливів з боку нестабільного економічного середовища.

Таблиця 2 Підходи до визначення «антикризового управління підприємством»

Джерело: складено авторами за матеріалами [1-11; 16-22]

І. Біломістна, М. Дядюк, В. Костецький, С. Рамазанов, Л. Ситник, О. Сметанюк, А. Череп розглядають «антикризове управління підприємством» як систему управління, що має комплексний характер, націлена на передбачення та усунення негативного впливу кризи на діяльність підприємств.

О. Проскура, Г. Романяк, Г. Ткачук виділяють «антикризове управління підприємством» як елемент загального менеджменту, який за допомогою інструментів, засобів і прийомів орієнтований на попередження впливу кризи та націлений на забезпечення стабільної роботи підприємства.

Кожен із розглянутих підходів має свої особливості. Однак, на нашу думку, серед них найбільш повно розкривають сутність антикризового управління та враховують особливості господарської діяльності підприємств малого та середнього бізнесу - системний і процесний підходи.

Обидва підходи охоплюють і більш ретельно описують всю глибинність поняття «антикризове управління», як саме таке управління впливає на діяльність підприємства, за допомогою яких важелів антикризове управління стає ефективним у масштабі всього підприємства. Саме повне усвідомлення глибинності поняття «антикризове управління» зосереджує увагу на необхідності розроблення програми антикризового управління на кожному етапі життєвого циклу підприємства.

На основі проведеного аналізу було сформульовано авторське визначення, за яким антикризове управління підприємством - це процес управління, в ході якого використовується комплексна система засобів управління, націлених на визначення та попередження кризового стану на всіх етапах життєвого циклу підприємства, шляхом моніторингу внутрішнього середовища підприємства та його фінансово-економічного стану.

Ефективність прийнятих рішень і компетентність персоналу у разі настання кризи забезпечує захист від банкрутства та сприяє швидкому та «безболісному» виходу підприємства із кризового стану, а також утриманню та посиленню його позицій на ринку, що є необхідним для нормального функціонування підприємства.

До основних завдань антикризового управління на підприємствах малого та середнього бізнесу можна віднести наступні:

- розроблення профілактичних заходів для зменшення негативних впливів від змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища шляхом постійного моніторингу;

- збереження нормального функціонування підприємства під час економічної кризи шляхом побудови стратегії управління на основі отриманих даних моніторингу внутрішнього та зовнішнього середовищ;

- мобілізація всіх ресурсів на зміцнення та втримання позицій підприємства на ринку при нестабільному економічному середовищі;

- у разі настання кризового стану - направлення зусиль на недопущення банкрутства і забезпечення швидкого та «безболісного» виходу з кризи.

Розуміння основних завдань антикризового управління на підприємствах малого та середнього бізнесу сприяє розробленню дієвої антикризової програми, яка буде позитивно впливати на зростання показників економічної діяльності підприємства, посилення його позицій на ринку за рахунок підвищення рівня конкурентоспроможності.

Серед основних принципів антикризового управління на підприємствах малого та середнього бізнесу можна виділити наступні:

- постійний моніторинг зовнішнього середовища з метою своєчасного виявлення негативних змін, які загрожують нормальному функціонуванню підприємства;

- своєчасне й адекватне реагування на кризові явища, що виникають у зовнішньому середовищі;

- розроблення заходів щодо мінімізації наслідків економічної кризи;

- диверсифікація виробництва та пошук нових каналів збуту продукції.

Ефективне антикризове управління забезпечує задовільне

функціонування підприємств малого та середнього бізнесу в умовах світової економічної кризи, що сприяє помірному переходу з одного етапу життєвого циклу підприємства до іншого, тим самим збільшуючи тривалість його існування.

Висновки з проведеного дослідження

Таким чином, на основі аналізу наукових джерел встановлено сутність поняття «антикризове управління» та запропоновано авторське визначення даного терміну. Виявлено основні підходи до антикризового управління серед яких, на думку авторів, системний і процесний підходи найбільш повно розкривають сутність антикризового управління та враховують особливості господарської діяльності підприємств малого та середнього бізнесу. Узагальнено науково-практичні рекомендації щодо адаптації принципів антикризового управління на підприємствах малого та середнього бізнесу.

Перелік посилань