Людський фактор і психологічні аспекти управлінських рішень у публічному управлінні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський університет імені Бориса Грінченка

Факультет інформаційних технологій та управління

Контрольна робота

з дисципліни «Прийняття управлінських рішень в публічному управлінні»

Тема: «Людський фактор і психологічні аспекти управлінських рішень у публічному управлінні»

студента

Полторацького О.Е.

Викладач: Рябець К.А.

КИЇВ-2020

Охарактеризувати загальні класифікації стилів прийняття управлінських рішень у публічному управлінні за різними ознаками, а саме: співвідношення зусиль менеджера на стадіях розробки й критики альтернатив; ступінь участі підлеглих у процесі прийняття управлінських рішень; рівень організації управлінських рішень.

Прийнято класифікувати особливості стилів прийняття публічно-управлінських рішень за наступними рисами:

За співвідношенням зусиль управлінця на стадіях розробки й критики альтернатив виділяють 5 найбільш відомих типів рішень залежно від співвідношення зусиль управлінця на стадії генерації та розробки альтернатив (А) і стадії їх критичного аналізу, оцінювання й контролю (АОК).

У зв'язку з цим розрізняють інертні, обережні, врівноважені, ризиковані й імпульсивні рішення. Відповідно до них можна виділити п'ять стилів прийняття рішень:

Інертний (А << АОК). Перебіг процесу пошуку й генерації альтернатив дуже в'ялий, непевний та обережний. Будь-яка нова ідея відразу ж піддається ретельному аналізу, критиці й нескінченним уточненням. Цей стиль характерний для людей, украй невпевнених у собі.

Обережний (А < АОК). Це більш м'який варіант інертного стилю. Управлінець докладає значних зусиль щодо збирання необхідної інформації, ретельно й критично оцінює всі альтернативи, але водночас виявляє більш високу творчу активність.

Урівноважений (А = АОК). Він характеризується приблизно однаковим розподілом сил, уваги й активності на двох стадіях прийняття рішень. З одного боку, для цього стилю характерна досить висока активність щодо генерації альтернатив. З іншого - серйозна увага приділяється критиці альтернатив, їх аналізу й корекції.

Ризикований (А > АОК). Управлінець швидше й легше вигадує, пропонує різні варіанти, ідеї, ніж обмірковує їх, тобто проводить аналіз і «зважування». Ці рішення менш обґрунтовані порівняно з урівноваженими, але можуть бути більш ефектними. Водночас ризики досить великі - рішення можуть призводити до істотних втрат. Тут проявляється основна суперечність між виграшем і ризиком. Максимальний виграш, як правило, можуть забезпечити лише рішення, пов'язані з найбільшим ризиком.

Імпульсивний (А >> АОК). Характеризується тим, що стадія генерації альтернатив істотно «перевершує» фазу їхнього критичного аналізу й контролю. У цьому разі управлінець дуже легко й швидко вигадує нові ідеї, генерує різні варіанти рішення, однак оцінки і критика не проводяться. Подібний стиль створення рішень характерний для людей з високою самооцінкою, низькими аналітичними здібностями та самоконтролем.

За ступенем участі підлеглих у процесі прийняття рішень виділяють відповідні стилі керівництва, в основі яких лежать різні критерії, наприклад такі, як взаємини між керівником і підлеглими, структура й складність виконуваних завдань, посадові повноваження керівника, ступінь урахування інтересів організації й людей, способи контролю підлеглих та інш.,

керівник здатний прийняти рішення, що беззаперечно виконується рядовими співробітниками;

керівник повинен переконати у своєму рішенні рядових співробітників;

керівник знайомить з рішенням рядових співробітників, але має відповісти на їхні питання;

керівник повідомляє пробне рішення, яке можна змінити після консультацій з рядовими співробітниками;

керівник формулює проблему, розглядає пропозиції співробітників, потім приймає рішення;

керівник визначає питання, в межах яких рядові співробітники приймають рішення;

керівник і рядові співробітники спільно приймають рішення в рамках, які визначаються специфікою організації

За рівнями організації управлінських рішень (структурно-рівнева концепція управлінських рішень) виділяють п'ять стилів керівництва, які однозначно відповідають рівням організації управлінських рішень: диктаторський, реалізаторський, організаторський, координаторський і маргінальний стилі прийняття рішень.

Диктаторський стиль характерний для керівників, що приймають рішення на автократичному рівні. Цей стиль властивий авторитарним керівникам і поширюється не тільки на процеси прийняття рішень, але й на всю управлінську діяльність.

Реалізаторський стиль властивий керівникам, що приймають рішення на автономному рівні, особливо в тих випадках, коли для ухвалення рішення найбільше підходить не індивідуальна, а колективна форма. У такому стилі працюють керівники, які “все беруть на себе” й думають, що ніхто інший не впорається з проблемою краще, ніж вони.

Організаторський стиль використовують керівники, що приймають рішення на локально-колегіальному рівні, коли роль керівника полягає вже не в самостійному ухваленні рішення, а в організації процесу його колективного прийняття.

Координаторський стиль характерний для керівників, які приймають рішення на клініко-колегіальному рівні. Цей стиль переважає в діяльності керівників у разі ослаблення їх ролі в організації. “Влада підлеглих” стає настільки вагомою, що вона дорівнює “владі керівника” або навіть починає перевершувати її.

Маргінальний стиль - для керівників, що приймають рішення на метаколегіальному рівні. Керівник у своїх рішеннях використовує настанову тільки на підпорядкування “командам зверху”.

Систематизувати закономірності впливу індивідуальних якостей на процеси прийняття управлінських рішень у публічному управлінні.

Прийняття рішень - головний момент у діяльності управлінця. Саме він потребує навичок системного мислення. Ефективний підхід до процесу ухвалення рішення припускає наявність вибору. Проте правильний спосіб прийняття рішень ще не гарантує правильного рішення, оскільки існують як різні типи рішень, так і різні умови, за яких вони приймаються. Крім того, в сучасних умовах невизначеності та мінливості теоретичні правила ухвалення рішень стають іноді неможливими, і тоді доводиться «грати не за правилами».

Усі люди приймають рішення по-різному. Немає двох людей, які мислять і поводяться зовсім однаково навіть при розв'язанні однієї проблеми. Ці розбіжності пояснюються широким розмаїттям особистісних факторів, що впливають на процес прийняття публічно-управлінських рішень.

Управлінське рішення несе на собі відбиток особистісних факторів, до яких належать психічні процеси (пізнавальні, вольові, емоційні, мотиваційні), психічні стани (бадьорість, утома, стрес тощо), психічні властивості (пам'ять, логіка, інтуїція, судження, темперамент тощо).

Однією з важливих і специфічних складових моделі менеджера є темперамент управлінця (холеричний, сангвінічний, флегматичний, меланхолійний), який впливає на процес прийняття рішень.

Найбільш загальна класифікація стилів прийняття рішень за різними ознаками: управління публічний менеджер рішення

1) за співвідношенням зусиль менеджера на стадіях розробки і критики альтернатив (інертний, обережний, урівноважений, ризикований, імпульсивний стилі);

2) за ступенем участі підлеглих у процесі прийняття рішень (авторитарний, демократичний);

3) за рівнями організації управлінських рішень (диктаторський, реалізаторський, організаторський, координаторський, маргінальний)

Усі психологічні властивості безпосередньо впливають на формування індивідуального стилю прийняття рішень у керівника й побічно на якість прийнятих ним рішень.

Список використаних джерел

1. Рябець К.А., д.ю.н., доцент кафедри управління Факультету права та міжнародних відносин Київського університету імені Бориса Грінченка, Курс лекцій «Прийняття управлінських рішень в публічному управлінні».

Размещено на Allbest.ru