Мотивування співробітників дипломатичних служб до підвищення рівня інтелектуальної праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків Апарату Верховної ради України

Мотивування співробітників дипломатичних служб до підвищення рівня інтелектуальної праці

Палагусинець Ростислав Васильович,

кандидат економічних наук, заступник керівника відділу

Анотація

Поглиблено тлумачення змісту економічного поняття інтелектуальна праця та визначено рівень підвищення інтелектуальної праці дипломатичних служб. Висвітлені кваліфікаційні на професійні вимоги інтелектуальної праці, надано оцінка їх змісту з урахуванням компонентних вимог підвищення їх рівня до сучасних умов розвитку економіки. Виявлено складові кваліфікаційних вимог (до яких відносять: повну вищу освіту, знання та здібності до інтелектуальної праці, володіння та навики вільного спілкування українською та англійською мовами, а також іншою іноземною мовою необхідних для роботи та розширення досвіду) та професійних вимог (до яких відносять: обізнаність у законодавчій сфері, знання якого дозволить виконувати завдання покладанні на співробітників дипломатичних служб).

Розглянуто поняття мотивація та висвітлені засоби стимулювання та мотивування своїх обов'язків співробітниками дипломатичних служб. перелічені засоби мотивування співробітників державної служби спонукають їх працювати ефективно, проявляти старанність, сумлінність та наполегливість, підвищувати свою результативність в досягненні цілей і підвищуючи тим самим свій рівень інтелектуальної праці. Надана оцінка засобів матеріального та нематеріального мотивування співробітників дипломатичних служб.

Підвищення рівня інтелектуальної праці співробітників дипломатичних служб, а також напрями мотивування працівників висвітлені в Законі України «Про державну службу». Даний закон визначає та регулює умови виконання інтелектуальної праці покладеної на співробітників дипломатичних служб, а саме: визначає безпосередні права та їх обов'язки працівників дипломатичних служб, захищає інтереси та допомагає вітчизняним громадянам України, які перебувають за кордоном, задовольняє потреби у вирішенні всіх нагальних питань та проблем за для їх блага.

Висвітлено ланцюг змін, пов'язаний з нестандартними засобами застосовування працівниками дипломатичних служб нової цифрової економіки, що потребує нового переосмислення до нестандартних методів електронної форми. Зроблені відповідні висновки та рекомендації щодо підвищення рівня інтелектуальної праці співробітників дипломатичних служб.

Ключові слова: мотивація, інтелектуальна праця, дипломатична служба, співробітник, ефективність, економічний розвиток, зовнішньополітичний курс, стимулювання, самореалізація.

Abstract

Motivation of employees of diplomatic services to raise the level of intellectual work

Palagusynets Rostyslav Vasyliovych, Ph.D. in Economics, Deputy Head of the Department of Interparliamentary Relations of the Office of the Verkhovna Rada of Ukraine

The interpretation of the content of the economic concept of intellectual work is deepened and the level of increase of intellectual work of diplomatic services is determined. Qualification for professional requirements of intellectual work is covered, the estimation of their maintenance taking into account component requirements of increase of their level to modern conditions of development of economy is given. The components of qualification requirements (which include: full higher education, knowledge and abilities for intellectual work, knowledge and skills of free communication in Ukrainian and English, as well as other foreign languages necessary for work and expansion of experience) and professional requirements are identified. awareness in the legislative sphere, knowledge of which will allow to perform tasks assigned to employees of diplomatic services).

The concept of motivation is considered and the means of stimulating and motivating one's duties by the employees of the diplomatic services are covered. these means of motivating civil servants encourage them to work effectively, show diligence, honesty and perseverance, increase their effectiveness in achieving goals and thus increase their level of intellectual work. An assessment of the means of material and intangible motivation of diplomatic staff is provided.

Increasing the level of intellectual work of employees of diplomatic services, as well as areas of motivation of employees are covered in the Law of Ukraine «On Civil Service». This law defines and regulates the conditions for the performance of intellectual work entrusted to the staff of diplomatic services, namely: defines the direct rights and responsibilities of employees of diplomatic services, protects the interests and assists domestic citizens of Ukraine abroad, meets the needs of all pressing issues and problems for their benefit.

The chain of changes related to non-standard means of application of the new digital economy by employees of diplomatic services is highlighted, which requires a new rethinking to non-standard methods of electronic form. Relevant conclusions and recommendations have been made to increase the level of intellectual work of diplomatic staff.

Keywords: motivation, intellectual work, diplomatic service, employee, efficiency, economic development, foreign policy course, stimulation, self-realization.

Основна частина

Постановка проблеми. Визначений курс економіки України на проведення необхідних реформ в усіх сферах діяльності, а також зміни викликані у світовій економіці зумовили переосмислити рівень інтелектуальної праці працівників. Сьогодні роботодавець зацікавлений залучити висококваліфікованих працівників з високими інтелектуальними здібностями, які володіють такими інтелектуальними здібностями як: творча, інноваційна, конструкторська, дослідницька та інші види діяльності.

На окрему увагу заслуговує питання підвищення рівня інтелектуальної праці співробітників дипломатичних служб. Оскільки співробітники дипломатичних служб відіграють важливу роль у сприянні та реалізації ефективної як зовнішньої і внутрішньої політики так і розвитку економічних зв'язків України у нових умовах глобалізації. Проте, які існують на сьогодні шляхи мотивування співробітників дипломатичних служб до підвищення рівня їх інтелектуальної праці вимагає детального вивчення, що визначає актуальність теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На рубежі століть почався етап переходу найбільш розвинених держав світу до нового типу економіки. З'явилися термін «нова економіка» (неоекономіка), який виявляє технологічну революцію і відповідні зміни у господарському механізмі, і поняття «інтелектуальна економіка», яке підкреслює роль інтелектуального капіталу та інтелектуальної праці [1, с. 211-214].

А.А. Чухно, вивчаючи тенденції економічного і соціального розвитку, виділяє творчу інтелектуальну працю, як одну з найголовніших рис нового суспільства. Тоді як, М.М. Бекетов у свою чергу відзначає, що інформація і знання, як безпосередня продуктивна сила, стають найважливішим чинником розвитку сучасної економіки [2, с. 156-157].

Проблема мотивації була і залишається предметом дослідження багатьох поколінь вчених-економістів, серед яких слід виділити: М.М. Бекетов, О.Д. Гудзинський, А.С. Зубенко, Г.В. Іванченко, О.В. Кендюхов, А.М. Колот, К.М. Костянчук, А.Г. Маслоу, В.П. Сладкевич, А.А. Чухно, В.М. Щербак, В.В. Юкіш та ін. Проте, питанням мотивування співробітників дипломатичних служб вимагає більш детального дослідження з метою пошуку виявлення вимог до підвищення рівня їх інтелектуальної праці.

Постановка завдання. Значні трансформації глобальної економічної системи, що тривають сьогодні пов'язані, з одного боку, поглибленням фінансово - економічної кризи, а з іншого, негативним впливом пандемії, які спричинили нові виклики для економіки в усьому світі. А це в свою чергу спонукає до перегляду засобів стимулювання та мотивування співробітників дипломатичних служб, а також підвищення рівня їх інтелектуальної праці в в нових реаліях. Отже, головною метою цієї роботи є визначення наявних стимулів та засобів мотивації співробітників дипломатичних служб і сформувати сучасні уявлення до підвищення рівня їх інтелектуальної праці під впливом низки феноменів сьогодення.

Виклад основного матеріалу. Розумова праця дипломатичних служб вважається важкою, а в деяких випадках і напруженою, оскільки умови їх праці потребують прийняття та ухвалення обґрунтованих рішень, а в деяких випадках необхідність приймати рішення в умовах невизначеності або дефіциту часу де, саме співробітники відповідають за кінцевий результат своєї праці. Витрати розумової енергії співробітниками дипломатичних служб визначає рівень їх інтелектуальної праці. Отже, розумово-інтелектуальна праця співробітників дипломатичних служб представлена такими ключовими компонентами, як: регламентований (зміст роботи співробітників дипломатичних служб здійснюється відповідно до посадової інструкції); творчий (прийняття чітких та обґрунтованих рішень за допомогою нових підходів); інформаційний (складає основу інтелектуальної діяльності і спрямований на винахід обґрунтованої інформації); мотиваційний (застосування необхідних важелів до співробітників дипломатичних служб, які спонукають їх до інтелектуальної праці у вигляді як матеріального так і нематеріального заохочення); когнітивний (здатність зробити аналіз та вміння доводити і аргументувати ефективні консенсусні рішення, що відкривають нові можливості та допомагають вирішувати конкретні проблеми); організаційно-технологічний (здатність свідомо мислити, оцінювати та впливати на перебіг ситуацій).

Тому, інтелектуальна праця співробітників дипломатичних служб направлена на соціальний і економічний розвиток країни. Згідно Закону України «Про дипломатичну службу» №2449-УШ, від 19.12.2018, інтелектуальна праця забезпечується такими ключовими факторами: забезпечення захисту національних інтересів України; реалізація зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, культурних, гуманітарних, наукових, інших зв'язків з іноземними державами та міжнародними організаціями [3].

Також даний закону України «Про дипломатичну службу» №2449-УШ, від 19.12.2018, свідчить, що дипломатична служба має на меті захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном; забезпечення дипломатичними засобами і методами захисту суверенітету, міжнародної безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її політичних, торговельно-економічних, культурних, гуманітарних та інших інтересів [3].

Перебуваючи на посаді дипломатичних служб та виконуючи свої обов'язки, до співробітників з боку керівництва можуть застосовуватися відповідні засоби їх стимулювання та мотивування. Якщо, стимулювання відповідає потребам, інтересам і здібностям державного службовця, якими є співробітники дипломатичних служб, тоді як мотивація, відповідає внутрішнім мотивам та чинникам окремо взятого співробітника.

Отже, стимулювання до інтелектуальної праці працівників дипломатичних служб передбачає формування певних умов праці та може позитивно впливати на трудову діяльність співробітників включаючи індивідуальні мотиви до праці кожного окремого взятого співробітника, що в результаті задовольнить обумовлені потреби як дипломатичних служб так і його співробітників.

Під мотивацією, прийнято розуміють сили, що існують усередині і поза людиною, що збуджують у ній ентузіазм і завзятість при виконанні визначених дій. Мотивація державних службовців впливає на їхню продуктивність і спрямованість на досягнення організаційних цілей [4, с. 84]. З огляду на зазначене, мотивація грає важливу роль у задоволенні певних потреб робітників і спрямована на досягнення відповідних поставлених цілей та завдань.

Цікавою є думка вченого О.Д. Гудзинського, який окреслюючи методологічні та теоретичні основи мотивації, зауважує, що «…мотивація - це цілеспрямована діяльність щодо створення мотивів і стимулів для забезпечення певної поведінки людей» [5, с. 157-164].

Здійснюючи аналіз системи мотивації дипломатичних служб, яка діє сьогодні, перш за все, необхідно виокремити характерні особливості та риси, що притаманні роботі співробітників на даній службі, а саме, це: творчий характер праці; широкий діапазон складності посадових обов'язків; інтенсивні контакти з різними людьми; висока моральна відповідальність; ненормований робочий день; недостатня рухливість; підвищена емоційна і психологічна напруженість; необхідність безперервного підвищення професійного і культурного рівня [6].

Виходячи з вище наведеного мотивування співробітників дипломатичних служб може бути дієвою при застосуванні сучасних форм і методів як матеріального так і нематеріального заохочення. Матеріальне заохочення полягає в отриманні основної щомісячної заробітної плати та відповідних надбавок і премій. Норми матеріального та нематеріального заохочення державних службовців закріплені в розділі 7 Закону України «Про державну службу» [3] і застосовуються до співробітників дипломатичних служб, розширений перелік яких згрупований нами на Мал. 1.

* СДС - співробітники дипломатичної служби

Рис. 1 Мотивування співробітників дипломатичної служби до підвищення рівня інтелектуальної праці

Як показано на рис. 1, матеріально-грошове забезпечення мотивування рівня інтелектуальної праці співробітників дипломатичної служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України у формі основної заробітної плати, а також може включати надбавки за дипломатичний ранг або за вислугу років. Згідно закону України «Про державну службу» зазначено: «Держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи» [3]. Також, можлива виплати додаткової заробітної плати. Під поняттям додаткова заробітна плата, слід розуміти, винагороду за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість й за особливі умови праці [3, с. 16].

Можуть виплачуватися премії, якщо вони встановлені та компенсаційні виплати у вигляді додаткового навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі згідно законодавства України які встановлені Кабінетом Міністрів України у Постанові №332 від 17 квітня 2019 р. «Про упорядкування здійснення компенсаційних виплат в іноземній валюті та оплати інших витрат працівникам дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження» [7].

Як зазначає науковець В. Сладкевич, існують також інші заохочувальні й компенсаційні виплати: 1) матеріальна допомога, яка виплачується із фонду матеріального заохочення за рахунок прибутку в цілях забезпечення соціальних гарантій і благ для працівників за рахунок підприємства; 2) винагорода за кінцеві результати, яка вплачується за виконання річних або квартальних планів окремими структурними підрозділами або підприємствами в цілому. Винагорода стимулює групові інтереси, заохочує колектив до досягнення кінцевих результатів виробництва; частіше всього розподіляється за коефіцієнтом робочого внеску [8, ^372].

До соціального забезпечення мотивування направлені на підтримку співробітників дипломатичних служб пов'язані з матеріальною допомогою у вигляді основної або додаткової оплачуваної відпустки, а також на вирішення питань соціально-побутових, повний перелік яких наведено у Постанові №332 затверджений Кабінетом Міністром України №332 від 17 квітня 2019 р. [7]. Згідно даної Постанови №332, працівникам дипломатичної служби, а також членам їх сімей може бути надана допомога з державного бюджету України на такі види послуг, як: довготермінове відрядження закордон, включаючи усі види витрат пов'язаних з переїздом до місця зазначення (включаючи вартість на переїзд та перевезення багажу). Також надаються такі ж види послуг при поверненні працівників дипломатичних служб в Україну з такого довготермінового відрядження.

До соціального забезпечення мотивування включаються витрати за вартість наймання житлового приміщення; вартість бронювання житлового приміщення; вартість оформлення дозволів на в'їзд (віз); вартість обов'язкового щеплення згідно до вимог Всесвітньої організації охорони здоров'я або законодавства держави призначення тощо. Отже, всі перелічені нами види витрат пов'язані за соціальним забезпеченням оплачуються за кошти державного бюджету України [7].

Відповідно до закону України «Про державну службу», співробітники дипломатичних служб можуть мати медичне забезпечення. Мотивація медичного забезпечення полягає в бажанні задовольнити потреби бути здоровим, мати комфортне життя, яке відповідає сутності людини, особливо в нинішніх умовах, пандемії, яка триває у світі. Отримання належного медичного забезпечення співробітниками дипломатичних служб може надаватися у вигляді медичної допомоги або медичного страхування. Згідно Постанови №332 до медичної допомоги відносять обсяг екстреної, первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги на території держави акредитації та/або держав зони відповідальності закордонної дипломатичної установи України [3].

Так як інтелектуальну працю співробітників дипломатичних служб відносять до напружених видів праці у зв'язку з навантаженням у процесі виконання трудових обов'язків, то морально-психологічне забезпечення мотивування співробітників з боку керівництва повинно включати такі основні елементи, направленні на підтримку та стимулювання, як: 1) створення зручних умов праці на робочому місці, де співробітники при виконанні своїх безпосередніх обов'язків показували найкращі результати та здібності; 2) отримання подяки з боку керівництва у вигляді: привселюдного оголошення, опублікування у ЗМІ, нагородження почесними грамотами за високі досягнення, отримання цінних подарунків як результат високого вкладу у діяльність праці; 3) психологічний клімат - формування комфортних умов праці, де співробітники відчували емоційну задоволеність, турбота про особисті інтереси тощо; 4) стимулювання довірою, а саме надання можливості вільно планувати обсяг виконання своєї робити, вирішення першочерговості виконання завдань, тощо [9]. Необхідно зазначити морально-психологічне забезпечення мотивування стимулює неоднаково і залежить від стажу, тобто скільки працівник перебуває на займаній посаді.

Організаційне забезпечення мотивування включає створення сприятливих умов праці в колективі та між працівниками дипломатичних служб шляхом індивідуального підходу з боку керівництва; стимулювання цілями; перспективи професійного росту та бажання зробити кар'єру; престиж статусу державного службовця тощо. Слід зазначити, що мотивування кар'єрним зростанням, поєднує дві складові, це економічний і організаційний стимули. З одного боку, економічний стимул, направлений на отримання високої заробітної плати, а з іншого боку, організаційний стимул, включає інтерес до виконання та зацікавленість, визначає змістовність роботи. В цілому, відображає визнання рівня інтелектуальної праці співробітників дипломатичних служб шляхом отриманих заслуг та авторитету як особистості і можливе взяття його на контроль керіництвом до групи «моральний стимул», яка відповідає статусу працівника.

Проте, цей спосіб мотивації внутрішньо дещо обмежений такими чинниками, як: 1) проходження конкурсу, особливі умови призначення та його проходження, що потребує затрат часу; 2) невелика кількість вакантних посад, оскільки в державних службах на місцях, обмежені вільні місця; 3) не кожна людина прагне керувати та не всі цього прагнуть. Водночас, коли мало вакансій чи небагато пропозицій роботи на ринку, відчуття страху залишитися без роботи інколи служить сильним мотивом, що забезпечує певну бажану продуктивність.

Система нематеріального заохочення, як правило, призначається за бездоганну та ефективну державну службу, за особливі заслуги, які визначені Законом України «Про державну службу» і передбачено у вигляді: оголошення подяки; нагородження грамотою, почесною грамотою, іншими відомчими відзнаками державного органу; дострокове присвоєння рангу в порядку, згідно чинного законодавства; представлення до нагородження урядовими відзнаками та відзначення урядовою нагородою (вітальний лист, подяка, почесна грамота); представлення до відзначення державними нагородами [3].

Існуюча в Україні практика розробки та застосування методів мотивації персоналу орієнтується переважно на економічні аспекти стимулювання, в той час як нематеріальні складові системи мотивації не використовуються, відсутнє також методичне забезпечення процесу побудови та впровадження в практику роботи ефективних засобів мотивації, що орієнтовані на сучасні наукові теорії поведінки людини на підприємстві. Зокрема, як доречно стверджував А.А. Маслоу, «…Всі люди в нашому суспільстві мають потребу в стабільній, обґрунтованій, зазвичай високій самооцінці, в самоповазі або почутті власної гідності і в повазі оточуючих» [4, с. 126-127].

Під нематеріальним розуміють такі заохочення до високорезультативної праці, які не видаються співробітнику у вигляді готівки чи безготівкових грошей, але можуть потребувати від компанії інвестицій в якість робочої сили, а саме: можливість розвитку і навчання, планування кар'єри, оздоровлення; пільгове харчування тощо [1, с. 21-23].

Кожна людина індивідуальна, і в кожної людині є індивідуальні потреби, які вона бажає задовольнити працюючи на державній службі. Виходячи з цього, у процесі побудови системи мотивації керівнику слід пам'ятати, що не можна мотивувати всіх працівників однаково. Система нематеріального стимулювання повинна бути різна не тільки для працівників різних рівнів, але й враховувати соціальний статус, вік, стать працівника, а також його психологічні особливості [10, ^ 65].

Отже, перелічені засоби мотивування співробітників державної служби спонукають їх працювати ефективно, проявляти старанність, сумлінність та наполегливість, підвищувати свою результативність в досягненні цілей і підвищуючи тим самим свій рівень інтелектуальної праці.

Рівень інтелектуальної праці співробітників дипломатичних служб повинен включати професійні та кваліфікаційні вимоги, володіння якими створюють передумови до підвищення рівня їх інтелектуальної праці [11, с. 211 -214]. До кваліфікаційних вимог слід віднести: освіту (наявність ступеня повної вищої освіти, як правило, це диплом магістра зі відповідними напрямами підготовки); досвід роботи (досвід роботи на відповідних посадах державної служби); володіння державною мовою (вільне володіння українською мовою); володіння англійською та іншою іноземною мовою (знання англійської мови та іншої мови, крім мови держави агресора, в обсязі необхідному для виконання посадових обов'язків).

До професійних вимог слід віднести: знання законодавства (Конституція України, закони України «Про державну службу»; «Про запобігання корупції»); знання спеціального законодавства, що пов'язане із завданнями та змістом роботи державного службовця відповідно до посадової інструкції (закони України «Про дипломатичну службу»; «Про міжнародні договори», Положення про Міністерство закордонних справ України тощо); професійні знання, необхідні для виконання завдань у відповідній сфері діяльності органів дипломатичної служби (знання дипломатичних засобів і методів захисту національних інтересів держави в міжнародному спілкуванні, права та інтереси громадян і юридичних осіб України за кордоном; знання способів прийняття та впровадження

зовнішньополітичних рішень; методів і засобів дипломатичної діяльності; знання особливостей діяльності органів дипломатичної служби; знання форм і засобів дипломатичної комунікації та протокольного забезпечення дипломатичної діяльності тощо).

Основними компетентними вимогами до підвищення рівня інтелектуальної праці є: лідерство (здатність управляти та здійснювати контроль всіх процесів та дій з метою досягнення необхідних стратегічних цілей, прийняття обґрунтованих рішень та дій та досягнення високих показників діяльності бажаного перспективного результату); прийняття ефективних рішень (здатність прийняття обґрунтованих рішень з метою досягнення бажаного перспективного результату; необхідність знаходити час та приймати рішення в умовах невизначеності; відповідальність за наслідки прийнятих рішень); комунікація та взаємодія (здатність будувати вигідні та ефективні партнерські відносини з різними дипломатичними представництвами і міжнародних організацій, підтримувати та розвивати відносини з науковими та громадськими організаціями, ЗМІ та ін.; вміння виступати на публіці, за необхідності перед іноземною аудиторією, здатність вміло та ефективно доносити інформацію).

Також необхідно враховувати впровадження змін (вміння швидко та оперативно виявляти потреби та необхідність змін з виокремленням як позитивних можливостей так і негативних наслідків; сприяння у підготовці та реалізації вигідних та перспективних проектів); управління організацією роботи та персоналом (здатність формувати прості і складні організаційні процеси з метою реалізації відповідних стратегічних задач; вміння обґрунтовувати аналіз результатів діяльності за допомогою поточного та підсумкового контролю, здатність впливати на працівників за допомогою мотивації, враховуючи індивідуальні особливості та особистий підхід до працівників); особиста та соціальна відповідальність (вміння формувати абсолютно нові та нестандартні ідеї або рішення у вирішенні відповідних проблем; бажання до саморозвитку, здатність до самовдосконалення у сфері професійної самореалізації дипломатичних служб).

Висвітлені нами вище кваліфікаційні та професійні вимоги до співробітників дипломатичних служб з урахуванням вимог підвищення рівня їх інтелектуальної праці наведені на рис. 2.

Цифрові технології [і Мережеві системи [і Віртуальна реальність (віддалена робота) [

* складено автором

Рис. 2 Кваліфікаційні та професійні вимоги до співробітників дипломатичних служб з урахуванням вимог підвищення рівня їх інтелектуальної праці

стимулювання мотивування дипломатичний співробітник

Як видно з мал. 2, формування компонентів вимог до підвищення рівня інтелектуальної праці співробітників дипломатичних служб набувають нового характеру у зв'язку з нововведеннями, які відбуваються у світі та змінюють уявлення до рівня інтелектуальної праці. Висвітлено ланцюг змін, пов'язаний з нестандартними засобами застосовування працівниками дипломатичних служб нової цифрової економіки, що потребує нового переосмислення до нестандартних методів електронної форми, таких як віртуальна реальність, що змінює умови рівня інтелектуальної праці направлені на так звану «віддаленість роботи» співробітників дипломатичних служб.

Глобальний світ опинився у новій соціально - трудовій реальності, під впливом яких сьогодні відбуваються багатовекторні та суперечливі зміни, які вплинули на рівень інтелектуальної праці співробітників дипломатичних служб. Новий формат підвищення рівня інтелектуальної праці вимагає від співробітників дипломатичних служб технічних можливостей віддаленої роботи в умовах нової технологічної, мережевої, цифрової, віртуальної реальності. Тобто, предмети праці набувають електронної форми, що має сприяти формуванню співробітниками дипломатичних служб нового мислення та нових світоглядів.

Висновки. У ході проведеного нами дослідження, нами визначено рівень інтелектуальної праці співробітників дипломатичних служб, їх кваліфікаційні та професійні вимоги. Сформовано сучасні уявлення стимулювання та мотивування співробітників дипломатичних служб до підвищення рівня їх інтелектуальної праці під впливом низки феноменів сьогодення.

У сучасних умовах розвитку економіки, змінений формат засобів і знарядь праці співробітників дипломатичних служб в умовах підвищеного рівня інтелектуальної праці, які на сьогодні представлені цифровими устроями, мережевими кібернетичними системами, що притаманні новій економіці. Дедалі більшої актуальності набуває віртуальна реальність, яка вимагає від співробітників дипломатичних служб так званої «віддаленої роботи».

Отже, сьогодні співробітник дипломатичної служби представлений як захисник України на міжнародному рівні рівень інтелектуальної праці якого направлений на інтеграцію країни у демократичний розвинутий простір за європейськими стандартами.

Література

1. Іванченко Г.В. Особливості використання нематеріальних стимулів на вітчизняних підприємствах / Г.В. Іванченко // Економіст. -2010. - N0 3. - С. 21-23.

2. Кендюхов О.В. Ефективне управління інтелектуальним капіталом: [Монографія] / О.В. Кендюхов // НАН України. Інститут економіки промисловості; ДонУЕП. - Донецьк: ДонУЕП, 2008. - 359 с.

3. Про дипломатичну службу: Закон України №2449-УШ, від 19.12.2018 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

4. Маслоу А. Мотивация и личность /А. Маслоу // пер. с англ. -3-е изд. СПб.: Питер. Серия Мастера психологии. -2010. -352 с.

5. Гудзинський О.Д. Менеджмент у системі агробізнесу / О.Д. Гудзинський. - К., Урожай., 1994. -238 с.

6. Зубенко А.С. Мотивація трудової діяльності державних службовців [Електронний ресурс] / А.С. Зубенко, К.М. Костянчук // Матеріали конференції «Актуальні проблеми розвитку управлінських систем: досвід, тенденції, перспективи», 20 квітня 2011 р. - Режим доступу: [http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/conf72011-2/index.html].

7. Про упорядкування здійснення компенсаційних виплат в іноземній валюті та оплати інших витрат працівникам дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження: Постанова №332 від 17 квітня 2019 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua.

8. Сладкевич В.П. Мотиваційний менеджмент: курс лекцій / В.П. Сладкевич. - К.: МАУП, 2001. -168 с.

9. Інтелектуальна праця: поняття, основи, форми, правила організація і особливості управління [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ukr.mentorbizlist.com/4175233 - intellectual-work-concept-bases-forms-rules-organization-and-management-features.

10. Юкіш В.В. Застосування матеріальних і нематеріальних методів мотивації лідерства на різних рівнях управління / В.В. Юкіш // Інноваційна економіка. -2009. - No 8. - С. 62-66.

11. Щербак В.М. Сучасні тенденції ринку інтелектуальної праці в умовах становлення неоекономіки / В.М. Щербак // Право і безпека. - 2010. - No 4 (36). - С. 211-214.

12. Колот А.М. Теоретико-методологічні аспекти класифікації й змісту функцій заробітної плати / А.М. Колот // Україна: аспекти праці. -2000. - No6.-C. 15-19.

References

1. Ivanchenko, H.V. (2010). Osoblyvosti vykorystannia nematerialnykh stymuliv na vitchyznianykh pidpryiemstvakh [Features of the use of intangible incentives in domestic enterprises]. Ekonomist, 3, 21-23 [in Ukrainian].

2. Kendiukhov, O.V. (2008). Efektyvne upravlinnia intelektualnym kapitalom [Effective management of intellectual capital]. Donetsk: DonUEP [in Ukrainian].

3. Zakon Ukrainy «Pro dyplomatychnu sluzhbu»: vid 19.12.2018, №2449-VIII [Law of Ukraine «On the diplomatic service» from 19.12.2018, №2449-VIII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2728-14#Text [in Ukrainian].

4. Maslow, A. (2010). Motivatsiia i lichnost [Motivation and personality]. (3rd ed.). Saint Petersburg: Pyter [in Russian].

5. Hudzynskyi, O.D. (1994). Menedzhment u systemi ahrobiznesu [Management in the system of agribusiness]. Kyiv: Urozhai [in Ukrainian].

6. Zubenko, A.S., Kostianchuk, K.M. (2011). Motyvatsiia trudovoi diialnosti derzhavnykh

sluzhbovtsiv [Motivation of labor activity of civil servants]. Aktualniproblemy rozvytku upravlinskykh system: dosvid, tendentsii, perspektyvy - Actual problems of management systems development: experience, trends, prospects: Proceedings of the conference. Retrieved from

http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/conf/2011-2/doc/5/02.pdf [in Ukrainian].

7. Postanova Kabinet Ministriv Ukrainy «Pro uporiadkuvannia zdiisnennia kompensatsiinykh vyplat v inozemnii valiuti ta oplaty inshykh vytrat pratsivnykam dyplomatychnoi sluzhby Ukrainy, napravlenym u dovhoterminove vidriadzhennia»: vid 17 kvitnia 2019, №332 [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On streamlining the implementation of compensation payments in foreign currency and payment of other expenses to employees of the diplomatic service of Ukraine, sent on a long-term business trip» from April 17 2019, №332]. www.kmu.gov.ua. Retrieved from

https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-uporyaoplati-inshih-vitrat-pracivnikam-diplomatichnoyi-sluzhbi - ukrayini-napravlenim-u-dovgoterminove-vidryadzhennya [in Ukrainian].

8. Sladkevych, V.P. (2001). Motyvatsiinyi menedzhment [Motivational management]. Kyiv: MAUP [in Ukrainian].

9. Intelektualna pratsia: poniattia, osnovy, formy, pravyla orhanizatsiia i osoblyvosti upravlinnia [Intellectual work: concepts, bases, forms, rules, organization and features of management]. (n.d.). ukr.mentorbizlist.com. Retrieved from https://ukr.mentorbizlist.com/4175233-intellectual-work - concept-bases-forms-rules-organization-and-management-features [in Ukrainian].

10. Yukish, V.V. (2009). Zastosuvannia materialnykh i nematerialnykh metodiv motyvatsii liderstva na riznykh rivniakh upravlinnia [Application of tangible and intangible methods of leadership motivation at different levels of government]. Innovatsiina ekonomika - Innovative economy, 8, 62-66 [in Ukrainian].

11. Shcherbak, V.M. (2010). Suchasni tendentsii rynku intelektualnoi pratsi v umovakh stanovlennia neoekonomiky [Modern tendencies of the market of intellectual work in the conditions of formation of neoeconomics]. Pravo i bezpeka - Law and safety, 4 (36), 211-214 [in Ukrainian].

12. Kolot, A.M. (2000). Teoretyko-metodolohichni aspekty klasyfikatsii y zmistu funktsii zarobitnoi platy [Theoretical and methodological aspects of classification and content of wage functions]. Ukraina: aspekty pratsi - Ukraine: aspects of labor, 6, 15-19 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru