Стан здоров’я - одна з основних ознак, що характеризує відповідність особи визначеній роботі чи посаді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан здоров'я - одна з основних ознак, що характеризує відповідність особи визначеній роботі чи посаді

Health status is one of the main characters, characteristic conformity of a person specified work or position

Теслікова І.І.

здобувач кафедри правознавства

Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля

Анотація

працівник посада стан здоров'я

У статті розглянуто одну з основних ознак, які характеризують відповідність особи визначеній роботі чи посаді, - стан здоров'я, що виступає основоположним елементом якості робочої сили. В умовах розвинутого індустріального суспільства якість робочої сили з другорядного чинника переходить у групу основних чинників управління продуктивністю праці. Без фізичного і духовного благополуччя працівників неможливим є повноцінний та конкурентоспроможний розвиток підприємств, установ та організацій в умовах ринкової економіки. Незадовільний стан здоров'я працівників на рівні підприємства призводить до втрат робочого часу через хвороби і травми, викликає необхідність проведення додаткових витрат, пов'язаних із виплатою за листками тимчасової непрацездатності, тимчасовим заміщенням хворого працівника, що, своєю чергою, позначається на економічних результатах діяльності підприємства. У разі встановлення працівникові інвалідності, останньому буде важко, або й взагалі неможливо пристосуватися до необхідних темпів виробництва через свою фізичну або психічну неспроможність виконувати трудову функцію.

Зроблено висновок, що відповідність працівника певній посаді чи роботі за станом здоров'я означає такий фізіологічний стан, який дає змогу особі реалізовувати своє право на працю, перебуваючи у певних трудових правовідносинах, та ефективно виконувати свою трудову функцію протягом тривалого часу без шкоди для здоров'я.

Запропоновано стан здоров'я працівника вважати його професійно важливою якістю, позаяк під час оцінки особистості працівника доцільно розглядати не окремі його якості - ділові, моральні чи особисті, а їхню сукупність. Наявність та переважання тих чи інших якостей при оцінці працівника залежно від обійманої ним посади (виконуваної роботи) будуть змінюватися, але незмінним має залишатися те, що в кожному конкретному випадку такі якості будуть належати до професійно важливих.

Акцентовано на тому, що приписи КЗпП України потребують суттєвих доопрацювань та змін щодо вимог до стану здоров'я працівників, визначення порядку встановлення відповідності працівників вимогам до стану їх здоров'я та встановлення правових наслідків виявленої невідповідності, яким, зокрема, може бути розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Ключові слова: працівник, роботодавець, стан здоров'я, трудовий договір, невідповідність, посада.

Abstract

The article deals with one of the main features that characterize a person's correspondence with a particular job or position - the state of health, which is a fundamental element of the quality of manpower. In a developed industrial society, the quality of labor from a secondary factor becomes a group of key factors in the management of labor productivity. Without the physical and spiritual well-being of workers it is impossible to develop a fully-fledged and competitive development of enterprises, institutions and organizations in a market economy. An unsatisfactory state of health at the enterprise level leads to loss of working time due to illness and injury, causes the need for additional expenses related to the payment of temporary disability sheets, the costs associated with the temporary replacement of the sick worker, which, in his the turn affects the economic performance of the enterprise. In cases of the establishment of a disability employee, the latter will be difficult, or it will not be possible to adapt to the necessary rates of production due to his physical or mental insufficiency to perform his labor function.

It is concluded that the compliance of an employee with a certain position or work on a state of health means a physiological state that allows a person to exercise his right to work while in a certain employment relationship and effectively perform his labor function for a long time without harm to health.

It is suggested to refer the worker's health to his professionally important qualities, since it is expedient to consider the individual's qualities - business, moral or personal, and their aggregate in assessing the personality of the employee. The presence and predominance of certain qualities in the assessment of an employee depending on his position (work performed) will change, but the same should remain that in each specific case, such qualities will relate to professionally important qualities.

Attention is drawn to the fact that the requirements of the Labor Code of Ukraine require substantial improvements and changes in the requirements for the health of workers, the determination of the procedure for establishing compliance of employees with the requirements for their health and the establishment of legal consequences of the revealed discrepancy, which, in particular, may be termination of an employment contract with employer's initiatives.

Key words: employee, employer, state of health, employment contract, inconsistency, position.

Здоров'я працівників є основоположним елементом якості робочої сили. В умовах розвинутого індустріального суспільства якість робочої сили з другорядного чинника переходить у групу основних чинників управління продуктивністю праці. Без фізичного і духовного благополуччя працівників неможливим є повноцінний та конкурентоспроможний розвиток підприємств, установ та організацій в умовах ринкової економіки. здоров'я працівників є інтегральним показником фізіологічного, психічного та психологічного стану людини.

Незадовільний стан здоров'я працівників на рівні підприємства призводить до втрат робочого часу через хвороби і травми, викликає необхідність проведення додаткових витрат, пов'язаних із виплатою за листками тимчасової непрацездатності, тимчасовим заміщенням хворого працівника, що, своєю чергою, позначається на економічних результатах діяльності підприємства. У разі встановлення працівникові інвалідності останньому буде важко, або й взагалі неможливо пристосуватися до необхідних темпів виробництва через свою фізичну або психічну неспроможність виконувати трудову функцію.

Питанням, порушеним у цій статті, приділено увагу в наукових роботах М.Й. Бару, І.П. Бобровницького, І.А. Іоннікової, В.Е. Куделка, Б.О. Логвиненка, О.М. Разумова, І.Я. Сенюти, Б.І. Сташківа, О.М. Ярошенка та ін.

Завданням є проаналізувати одну з основних ознак, які характеризують відповідність особи визначеній роботі чи посаді, - стан здоров'я.

У рамках Програми розвитку ООН «Освітня політика та освіта «рівний-рівному» (2004 р.) вітчизняними науковцями був визначений перелік ключових освітніх компетентностей, до якого ввійшла така важлива для людини компетентність, як здоров'язберігаюча [1]. Дійсно, для реалізації будь-якого конституційного права людини і громадянина здоров'я є невід'ємним складником.

серед важливих ознак, які характеризують відповідність особи визначеній роботі чи посаді, є стан здоров'я. відповідність працівника певній посаді чи роботі за станом здоров'я означає такий фізіологічний стан, який дає змогу особі реалізовувати своє право на працю, перебуваючи у певних трудових правовідносинах, та ефективно виконувати трудову функцію протягом тривалого часу без шкоди для здоров'я.

У кзпП України не визначаються вимоги до стану здоров'я працівників, а лише ч. 2 ст. 24 кзпП України встановлює, що працівник у випадках, передбачених законодавством, зобов'язаний подати документ про стан здоров'я. Проте ці вимоги, за загальним правилом, стосуються охорони праці в аспекті санітарного й епідемічного благополуччя населення та його захисту від інфекційних хвороб. Тому приписи КЗпП України потребують суттєвих доопрацювань та змін щодо вимог до стану здоров'я працівників, визначення порядку встановлення відповідності працівників вимогам до стану їх здоров'я та встановлення правових наслідків виявленої невідповідності, яким, зокрема, може бути розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Всесвітньою організацією охорони здоров'я ще у 1948 р. запропоновано здоров'я розглядати як стан фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів [2]. Таке саме визначення міститься і в Основах законодавства України про охорону здоров'я, зокрема здоров'я визначається як стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад (ст. 3) [3].

Наведені визначення є надміру загальними, по-перше, поняття соціального благополуччя суб'єктивне, широке й вимагає, насамперед, чіткого визначення. По-друге, соціальна повноцінність людини далеко не завжди характеризується кількісними критеріями та її біологічним станом. По-третє, з огляду на це визначення, практично неможливо відшукати здорову людину [4]. Значним кроком уперед у розвитку вітчизняної концепції здоров'я слід вважати пропозицію М.М. Амосова (1987 р.) щодо введення такого поняття, як «кількість здоров'я», з метою визначення резервних можливостей організму [5, с. 5].

З медичної точки зору О.М. Разумов й І.П. Бобровницький визначають здоров'я індивіда як динамічний стан (процес) збереження та розвитку його біологічних, фізіологічних та психічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальному продовженні активного життя [6, с. 5]. В юридичній науковій літературі вчені визначають здоров'я як особисте благо, що є одним із найважливіших умов нормальної для певної людини життєдіяльності всіх її частин, органів і систем, це такий стан людини, який забезпечує виконання нею різних біологічних і соціальних функцій [7, с. 7]; як конституційно визначену соціальну цінність, яка відображає стан належного нехворобливого функціонування органів та систем, організму людини загалом, відтворює фактичну реальну можливість особи реалізовувати на практиці свої права [8, с. 233].

Як зазначає І.Я. Сенюта, здоров'я є природним благом, елементом, складником антропної природи людини, яким вона наділяється від народження. Інакше кажучи, стан здоров'я, з одного боку, залежить від природно закладених характеристик людини, які складаються на момент її народження, а з іншого - визначається під впливом соціальних спадкових і природних чинників, економічних і політичних умов, які є в державі [9, с. 25, 26].

На думку Б.І. Сташківа, під станом здоров'я варто розуміти стійке зниження працездатності, внаслідок чого працівник не може належним чином виконувати свої трудові обов'язки чи їх виконання, протипоказане йому за станом здоров'я, або є небезпечним для оточуючих його осіб і таке протипоказання буде виявлено після укладення трудового договору. Далі автор продовжує, що саме по собі досягнення працівником пенсійного віку або інвалідність не є підставою для застосування п. 2 ст. 40 КЗпП України. Ця позиція науковця підтверджується ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. [10], відповідно до якої заборонено звільнення з ініціативи роботодавця працівника з мотивів інвалідності, крім випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів [11, с. 94].

Як зазначає М.Й. Бару, стан здоров'я працівника може бути причиною розірвання трудового договору в разі виявленої невідповідності лише тоді, коли настало стійке (часткове або повне) зниження працездатності, яке перешкоджає виконанню трудових обов'язків. Звільнення за невідповідністю можливе також, якщо працівникові за висновком лікаря конкретна робота протипоказана, хоч він і справляється зі своїми трудовими обов'язками [12, с. 63]. Невідповідність працівника за станом здоров'я має підтверджуватися медичним висновком. за наявності відповідних висновків роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику іншу роботу й лише тільки в разі відмови працівника від такої пропозиції або відсутності такої роботи його може бути звільнено з цих підстав. При цьому працівника, який відмовився від переведення на більш легку роботу, якої він, відповідно до медичного висновку, потребував за станом здоров'я, не можна звільнити за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, чи прогул без поважних причин. Роботодавець може у зв'язку з цим розірвати трудовий договір із працівником за виявленою невідповідністю працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи, якщо наявні передбачені законодавством умови.

О.М. Ярошенко виокремлює основні причини, за наявності яких можливе звільнення за станом здоров'я: 1) в інтересах охорони здоров'я працівника, (а) якщо продовження роботи загрожує його здоров'ю і життю, навіть якщо працівник і виконує покладені на нього трудові обов'язки; (б) якщо за станом здоров'я працівник не може належним чином виконувати свої трудові обов'язки і потребує надання більш легкої роботи згідно з медичним висновком; 2) в інтересах охорони здоров'я населення (наприклад, якщо працівник сфери обслуговування після чергового медичного огляду визнаний бацилоносієм). за таких умов повинно мати місце стійке зниження працездатності [13, с. 409].

Загальними медичними психіатричними протипоказаннями для окремих видів діяльності, що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить таку діяльність, або оточуючих, є хронічні й затяжні психічні розлади (захворювання), що супроводжуються затьмаренням свідомості, порушенням сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті, що позбавляють або істотно обмежують здатність людини адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку. До відповідних категорій працюючих (з урахуванням видів діяльності) належать, зокрема, працівники: (а) зайняті на підземних і відкритих гірничих роботах; (б) які працюють на гідрометеорологічних станціях, спорудах зв'язку, розташованих у гірських районах або особливих природних і географічних умовах; (в) експлуатаційних підрозділів газовидобувних, газотранспортних і спеціалізованих підприємствах газового господарства; (г) які для виконання своїх професійних завдань та обов'язків повинні мати дозвіл на право придбання, зберігання, носіння, перевезення й використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту й активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів; (ґ) пожежної охорони, рятувальних, гірничорятувальних, газорятувальних служб, служб запобігання виникненню відкритих газових і нафтових фонтанів; (д) екстреної медичної допомоги і спеціалізованих медичних бригад та ін. [14]. Спроба встановлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі у спосіб, який чинним законодавством не передбачено, є протиправною і в подальшому служить підставою для поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

У зв'язку з вищевикладеним стан здоров'я працівника варто зараховувати до його професійно важливих якостей, позаяк під час оцінки особистості працівника доцільно розглядати не окремі його якості - ділові, моральні чи особисті, а їхню сукупність. наявність та переважання тих чи інших якостей при оцінці працівника залежно від обійманої ним посади (виконуваної роботи) будуть змінюватися, але незмінним має залишатися те, що в кожному конкретному випадку такі якості будуть належати до професійно важливих якостей.

Вважаємо, що приписи КЗпП України потребують суттєвих доопрацювань та змін щодо вимог до стану здоров'я працівників, визначення порядку встановлення відповідності працівників вимогам до стану їхнього здоров'я та встановлення правових наслідків виявленої невідповідності, яким, зокрема, може бути розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

Список використаних джерел

1. Програма розвитку ООН «Освітня політика та освіта «рівний-рівному». URL: temmiskvo.at.ua/perelik_tekhno ІодУ^осх.

2. Статут (Конституція) Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) від 22.07.1946 р. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_599.

3. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4. Ст. 19.

4. Визначення поняття і критеріїв здоров'я. URL: http://medidab.com.ua/index.php?newsid=13198.

5. Куделко В.Е. Сучасні підходи до вирішення проблеми збереження здоров'я нації : препринт. Харків: ХНЕУ, 2011. 67 с.

6. Разумов А.Н., Бобровницкий И.П. Научные основы концепции восстановительной медицины и актуальные направления её реализации в системе здравоохранения. Вестник восстановительной медицины. 2002. № 1. С. 3-9.

7. Чефранова Н.С. Изучение и предупреждение преступлений, связанных с распространением венерических заболеваний (на материалах преступности несовершеннолетних): автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Харьков, 1975. С. 7.

8. Логвиненко Б.О. Здоров'я як правова категорія: до постановки питання. Forum Pravа. 2017. № 5. С. 230-235.

9. Сенюта І.Я. Право людини на охорону здоров'я та його законодавче забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.0l. Львів, 2006. 217 с.

10. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21.03.1991 р. № 875-XII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 21. Ст. 252.

11. Іоннікова І.А. Правове регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05. Харків, 2004. 212 с.

12. Основи радянського трудового законодавства / за заг. ред. М.Й. Бару. Київ : Вищ. шк., 1974. 167 с.

13. Прилипко С.М., Ярошенко О.М. Трудове право України : підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Харків : Вид-во ФІНН, 2011. 800 с.

14. Про затвердження Порядку проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 р. № 1465. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1465-2000-%D0%BF.

Размещено на Allbest.ru