Роль компетентності персоналу в формуванні соціального капіталу на мікрорівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль компетентності персоналу в формуванні соціального капіталу на мікрорівні

В статті обґрунтовано вплив компетентності персоналу підприємств та організацій на формування соціального капіталу за рахунок наявності знань, вмінь та навичок спілкування в колективі, обміну досвідом, дотримання норм та створення цінностей. В процесі дослідження було доведено, що освіта (як інститут та якісна характеристика груп різних рівнів) є важливим фактором забезпечення позитивного соціального капіталу та його зростання. В результаті аналізу загальних компетенцій, визначених в стандарті вищої освіти, та наукових висновків педагогічних досліджень, з 'ясовано компетенції, що впливають на формування соціального капіталу на мікрорівні.

Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими або практичними завданнями. Важливим чинником становлення економіки України є ресурс соціального капіталу, що, за рахунок довіри та зростання громадської взаємодії, призводить до розвитку державного, громадянського та економічного сектору. Падіння корупції, зменшення бюрократії, ріст валового внутрішнього продукту, послаблення податкового тиску - те, до чого прагне розвинуте суспільство, є опосередкованими наслідками збільшення його соціального капіталу. Так, М. Горожанкіна [1] розкриваючи політекономічний аспект соціального капіталу, доводить, що соціальний капітал служить встановленню й упорядкуванню господарських зв'язків, забезпечує та полегшує агентам доступ до обмежених ресурсів економічної системи. Проте, на думку автора, накопичення і конвертація соціального капіталу визначається процесами організації соціальних відносин - домінуючими цінностями, нормами, правилами взаємодії, механізмами інтеграції та субординації економічних зв'язків агентів у межах соціальних інститутів, особливо економічному.

Згуртованість колективу, корпоративна культура, рівень мотивованості та задоволеності працею працівників підприємств, як показники соціального капіталу на мікрорівні, також, формують додаткові нематеріальні активи, які в поєднанні з інформаційними та матеріальними ресурсами забезпечують унікальні конкурентні переваги, сприяють збереженню стійкості та сталого розвитку підприємств та організацій. В свою чергу, окреслені індикатори соціального капіталу залежать від професійних здатностей та вмінь членів колективу обмінюватися інформацією, налагоджувати комунікації з різними контактними аудиторіями, в тому числі з іноземцями, проводити наради, враховувати етичні та морально-культурні аспекти ділового спілкування. Визначені знання, вміння та навички є окремими компетенціями - складовими компетентності персоналу, що розглядається педагогічною наукою як особистісні можливості фахівця, які дозволяють йому самостійно і ефективно реалізувати цілі професійної діяльності.

Здатності та вміння комунікувати відносяться до загальних компетентностей працівників. Так, в Державному стандарті вищої освіти за спеціальністю 073 «Менеджмент» загальні компетентності випускника на освітньо-професійному рівні «бакалавр» [2], виражені в здатностях, що є основою комунікаційної взаємодії, встановлення норм, поваги цінностей та культури в колективі, зокрема:

- здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово;

- здатність спілкуватися іноземною мовою;

- навички використання інформаційних і комунікаційних технологій;

- цінування та повага різноманітності та мультикультурності;

- здатність працювати у міжнародному контексті;

- здатність діяти на основі етичних міркувань (мотивів).

Серед результатів навчання у вищевказаному документі наводяться навички та здатності, що безпосередньо впливають на процес спілкування, комунікацій та створення соціальних зв'язків:

- навички взаємодії, лідерства, командної роботи;

- навички обґрунтування дієвих інструментів мотивування персоналу організації;

- навички аналізу ситуації та здійснення комунікації у різних сферах діяльності організації;

- спілкування в усній та письмовій формі державною та іноземною мовами;

- здатність діяти соціально відповідально та громадсько свідомо на основі етичних міркувань (мотивів), повагу до різноманітності та міжкультурності.

Як бачимо, визначені здатності та навички визначено як загальні, тобто вони є базисом для формування спеціальних (фахових, предметних) компетентностей фахівця з менеджменту будь-якої спеціалізації. Отже, формування колективу підприємства з працівників, що володіють визначеними загальними компетенціями, сприятиме формуванню його соціального капіталу. Проте, розглядаючи цей перелік через призму показників соціального капіталу сучасних підприємств та організацій варто відмітити, що він потребує доповнень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження складових обраної теми дослідження є об'єктом вивчення економічної, соціологічної, а також педагогічної науки. Природа та особливості соціального капіталу розглядалася багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, результатом роботи яких стало формування диференційованих підходів до класифікації, рівнів, оцінювання соціального капіталу. Серед відомих дослідників цієї категорії - М Бондаренко, Г. Волчкова, К. Немашкало, В. Сікора, Н. Тихонова, В. Чаленко та ін. Також, було використано напрацювання О. Бушиної, Г. Градосельської, Н. Лєбєдєвої, Є. Мішеніна, Н. Олійник, Л. Черкасової, які, аналізуючи соціологічну теорію обміну Дюркгейма, Емерсона, Коулмана, Маркса, розглядали залежність соціального капіталу від мотивації, характеру, інтересів та зобов'язань членів групи. Поряд з ними, науковці-педагоги Ю. Тюнников, В. Безрукова, А. Усова, М. Берулава, М. Скаткін, Ю. Дік, А. Пінський та ін. досліджували здатність до мотивації власної діяльності та інші морально-психологічні, комунікаційні якості в складі професійної компетентності. Розглядаючи їх, як знання, вміння та навички (компетенції), необхідні для успішної професійної діяльності, підкреслювали важливість соціально-комунікаційних, морально- культурних та мотиваційних компетенцій, що спрямовані на створення та розвиток соціальної взаємодії, створення соціальних зв'язків, розвитку довіри та культури.

Попри доведену залежність показників соціального капіталу від «людської» його складової, у проведених дослідженнях недостатня увага приділяється вивченню компетентності суб'єктів (акторів - учасників соціальних мереж), як фактора впливу на формування соціальних мереж і розвиток соціальні зв'язки, а також забезпечення якості створюваного соціального капіталу.

Актуальність дослідження обумовлена зростанням значення соціальних зв'язків, мереж та довіри як особливої форми капіталу, що безпосередньо впливає на розвиток і ринковий успіх підприємства та необхідністю забезпечення умов для формування позитивного соціального капіталу, зростання його рівня, зокрема, за рахунок розвитку компетентності працівників організації.

Метою та завданням статті є обґрунтування впливу компетентності працівників підприємств на формування соціального капіталу підприємств та організацій.

Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідження процесів формування соціального капіталу в сучасних умовах діяльності підприємств та організацій засвідчує складну систему взаємозв'язків між основними факторами ефективності їх роботи, системи соціально-трудових відносин, рівнем корпоративної культури, розвитком інформаційних систем і комунікаційних мереж та характеристиками персоналу, зокрема їх здатності до формування соціальних зв'язків, включення до комунікаційних мереж, здатності довіряти, дотримуватися встановлених норм, шанувати цінності. Тому аналіз поняття «соціальний капітал», поєднуючи соціологічну та економічну складову, розглядається через призму наукових поглядів вчених економістів та соціологів.

В результаті вивчення соціального капіталу як соціально-економічної категорії було встановлено, що він являє собою сукупність доцільно формованих соціальних зв'язків суб'єкта, використання яких дозволяє отримати доступ до благ певного суспільства або об'єднання і посилити соціально-економічний ефект від діяльності. Також відомо, що завдяки зв'язкам індивід може досягти певних благ, недоступних йому раніше. Крім того, істотною характеристикою соціального капіталу є те, що він функціонує тільки в певній групі або об'єднанні осіб.

Для вимірювання соціального капіталу в рамках різних підходів до його визначення дослідники використовують такі індикатори, як довіра, толерантність, членство в формальних і неформальних групах і їх розмір, кількість зв'язків і їх «тіснота», соціальні норми та інші.

Характеристики та особливості соціального капіталу, що розглядаються М. Бондаренко, Г. Волчковою, В. Сікорою, Н. Тихоновою та ін., більш повно розкривають сутність даної категорії.

М. Бондаренко [3] у визначенні соціального капіталу використовує поняття «громадський капітал», який накопичується у спільній творчій людській діяльності і передається іншим людям в інших формах - мудрості життя та матеріалізованих результатах праці. Таким чином, збільшення соціального капіталу відбувається через громадське визнання і оцінку результатів діяльності людини всіма членами суспільства. Подальше розширення соціального капіталу, на думку вченого, виступає важливим елементом громадянського суспільства, зміцнює та сприяє налагодженню партнерських відносин держави та громадських рухів, що сприяють утворенню соціального капіталу. Громадський рух, в свою чергу, використовується для формування громадської свідомості, підтримки політичних інститутів і сприяння економічного розвитку країни. Важливим висновком дослідника є визнання соціального капіталу ресурсом, на який спирається суспільство в своєму розвитку.

Н. Тихонова [4], визначає соціальний капітал як включеність у систему відносин, що забезпечує доступ до ресурсів інших акторів (або більш ефективне використання власних ресурсів за їх допомогою), які сприяють нагромадженню сукупного капіталу. Вона підкреслює, що соціальний капітал - це не просто наявність заснованих на довірі відносин, а одна з форм капіталу, яким володіють актори. Ці різні форми капіталу (економічний, людський, владний, соціальний, культурний, професійний, родинний тощо) здатні самовідтворюватися та накопичуватися, конвертуватися один в один, що приводить до самозростання сукупного капіталу. Проте соціальний або економічний ресурс ще не є капіталом. Автор підкреслює, що ресурс мереж (або соціальний ресурс) можна вважати капіталом, якщо встановлено зв'язок між наявністю цього ресурсу та зростанням інших видів капіталу, у першу чергу економічного, що створює передумови становлення та забезпечення сталого розвитку. Тільки включеність набору ресурсів до відповідної системи суспільно- економічних відносин дає можливість ідентифікувати їх як капітал за рахунок реалізації сукупних (чи окремого різновиду) соціальних, економічних, владних, інтелектуальних, професійних, організаційних ресурсів у суспільних відносинах, що приносить більший прибуток - підвищує матеріально-статусні позиції, поширює інформаційний та комунікативний простір, зміцнює престиж і авторитет, збільшує шанси на розвиток, наслідування, конвертацію.

Український професор В. Сікора ґрунтовно проаналізувавши економічну сутність соціального капіталу, визначив його як головний напрям мислення у ринковій економіці, переходу до справжніх ринкових методів господарювання, заснованих на притаманних їй морально-культурних цінностях. Довіра, що пом'якшує диктат ринкових цінностей і сприяє піднесенню значущості освіти, науки, політики, культури, неринкових цінностей є прямим індикатором соціального капіталу [5].

Г. Волчкова звертає увагу на найбільш суттєву рису соціального капіталу - відображення соціальної взаємодії людей в процесі зайнятості, яка на цивілізованому ринку праці виникає на основі довіри через залучення до праці, трудову та соціальну взаємодію працівників з роботодавцями, колегами, використання та розвиток у трудових процесах природних та набутих здібностей і знань, що дозволяє їх конвертувати у матеріальні та духовні цінності [6].

Слід зазначити, що,складність процесів, що відбуваються при перетворенні трудових ресурсів персоналу в результуючий показник соціального капіталу, потребують певних особистісних якостей, знань та вмінь членів організації, що спільно діють, використовуючи інформацію та матеріальні ресурси для створення якісно нової, невідчутної цінності колективної взаємодії. Ґрунтовні дослідження зазначених вище науковців, дозволяють зробити висновок, що важливим чинником створення та зростання соціального капіталу є освіта членів суспільства, організацій, груп та наявні у них знання і навички. В свою чергу, соціальні відносини та зв'язки, що лежать в основі соціального капіталу, можуть бути сформовані за рахунок визначених компетенцій, що формуються під час навчання в закладах освіти різних рівнів акредитації.

Так, розглядаючи середовищну складову нагромадження соціального капіталу, О. Єрмакова виокремлює соціально-психологічне та інституційне середовище. В склад останнього дослідниця включає соціально-культурні інститути, зокрема освітні заклади, профспілки, громадські організації [7]. Очевидною є роль освіти і в формуванні соціально - психологічного середовища формування соціального капіталу. Створення соціальних норм, їх дотримання, субординація, здатність налагоджувати стосунки з колегами є запорукою сприятливого морально-психологічного клімату, та, як зазначають в своїх публікаціях Т. Поліщук, Т. Хома, М. Малеш, А. Гуралюк є показниками інформаційно-комунікаційних компетенцій, сформованих в процесі здобуття фаху чи кваліфікації.

Г. Градосельська, аналізуючи обмін цінностями (матеріальними, інформаційними, символічними) в процесі соціальних відносин, акцентує увагу на наступному висновку соціологічної теорії обміну: вся поведінка соціального актора може бути розглянута через його мотивацію. [8] Дане положення обґрунтовує залежність рівня соціального капіталу від рефлексії - внутрішньої рушійної сили, що спонукає індивідів до продуктивної діяльності, яка є складовою мотивації, та, на думку Н. Деркача, И. Тихон, М. Гуслякова та ін., є свідченням компетентності фахівця.

А. Ряховська, також, як складові компетентності, розглядає компетенції спілкування та соціальної взаємодії. На думку дослідниці, вони відображають наявність рефлексивної компетентності як сукупності стійких мотивів, які сприяють усвідомленню майбутнім фахівцем особистісної та суспільної значущості своєї діяльності [9].

Важливим для нашого дослідження висновком експериментального спостереження рефлексії, проведеного В. Раскалінос, є підтвердження значущості рефлексивної компетентності в організації комунікації, в управлінській діяльності, у розвитку творчого мислення [10].

Також, важливими для утворення довіри, цінностей та норм колективу організацій є морально-етичні компетенції, як складові професійної компетентності. В. Загвязинський,

І. Ємельянова, вважають, що вони спрямовані на формування уявлень про норми в системі соціальних відносин, моральних орієнтирів і життєствердних цінностей; отримання досвіду продуктивної міжособистісної взаємодії; розвиток свідомого і відповідального ставлення до духовно-моральних цінностей суспільства; придбання здатності до рефлексії своєї поведінки, адекватної самооцінки; формування вміння робити моральний вибір в ситуації прийняття рішення; розвиток прагнення зробити світ і навколишній життєвий простір більш гармонійним, досконалим [11].

Проведений науково-теоретичний аналіз засвідчує вплив інформацйно-комунікативної, морально-етичної та рефлексійної компетентності персоналу на формування соціального капіталу, зокрема, на такі його індикатори, як соціальні зв'язки і мережі, довіра, корпоративна культура, цінності, норми.

Висновки

Зважаючи на значення і роль даного виду капіталу в забезпеченні ефективності функціонування, як окремого підприємства, так і всієї соціально-економічної системи держави, процес та технологія підготовки кадрів потребує цілісного узгодженого підходу, що, за рахунок формування під час навчання певних ключових компетентностей, забезпечує створення соціального капіталу, зокрема, на рівні господарюючих суб'єктів ринку. Для збільшення рівня та якості соціального капіталу може бути використано компетентнісний підхід як основу формування здатностей і навичок членів колективу підприємства, встановлення та закріплення соціальних зв'язків, виникнення довіри, та, як наслідку, розвитку і зростання матеріального капіталу підприємств.

Список використаних джерел

соціальний персонал капітал

1.Горожанкіна М. Є. Соціальний капітал суспільства в умовах трансформації економічної системи (питання теорії і методології). Автореферат на здобуття ступ.канд.екон.наук. Донецьк, 2008. 30 с.

2.Про затвердження стандарту вищої освіти за спеціальністю 073 «Менеджмент». Наказ міністерства освіти і науки України від 10.07.2019 року №959.

3.Бондаренко М. Ю. Соціальний капітал як основа розвитку громадянського суспільства.иКЬ: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/dutp/2011_2/txts/ Bondarenko.pdf. (дата звернення: 12.09.2019).

4.Тихонова Н. Е. Социальный капитал как фактор неравенства. Общественные науки и современность. 2004. № 4. С. 24-35.

5.Сікора В. Виступ на круглому столі «Безпека економічних трансформацій». Від

соціального забезпечення до соціальної політики: зб. ст. / за ред. Я. А. Жаліла. К.: Сатсанга, 2001. 100 с. (Серія «Безпека економічних трансформацій». Вип. 16). ЦКЬ:

http://www.niss.gov.ua/koi/Table/Jalilo16/022.htm. (дата звернення: 12.09.2019).

6.Волчкова Г. К. Соціальний капітал: діагностика стану розвитку на підприємствах Кіровоградської області. Бізнес Інформ. 2015. № 10. С. 438-443.

7.Єрмакова О. А. Соціальний капітал як важливий фактор економічного розвитку України та регіонів. Вісник національного університету «Львівська політехніка»: зб. наук. пр. Львів, 2016. №847. С. 88-96.

8.Градосельская Г. В. Сетевые измерения в социологии. Учебное пособие. М., 2004.

Размещено на Allbest.ru