Мотивація як сучасний концепт управлінської доктрини формування державотворчого патріотизму нації в системі публічних органів

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

Карпінський Б.А., Гасюк Р.В., Базар С.Т.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах формування сучасної управлінської системи в Україні, проблема мотивації працівників органів державного управління та місцевого самоврядування набуває вагомого значення, оскільки саме мотивація є невід'ємним чинником у підвищенні ефективності діяльності працівників в цих структурах.

Відомо, що застосування мотивації є необхідним та вкрай дієвим засобом й процесом, пов'язаним з багатьма специфічними аспектами, які супроводжують працівника у рамках проходження служби в органах публічного управління.

Окрім того, вивчення теоретичних основ мотивації та їх впровадження має важливе наукове значення, адже сучасна система місцевого самоврядування в Україні ще повністю не використовує той потенціал, який може дати мотивація для розвитку управлінської системи. Виходячи з означеного, доцільно приділяти більше уваги зміцненню та вдосконаленню мотиваційних важелів у органах місцевого самоврядування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням мотивації та стимулювання працівників органів публічного управління та адміністрування активно займалися багато вчених. Зокрема, основи сучасних концепцій мотивації заклали В. Врум, Ф. Герцберг, Ф. Мак-Клелланд, А. Маслоу. Комплексно досліджували проблеми стимулювання та мотивації працівників у своїх працях й українські вчені: Д. Богиня, Г. Дмитренко, С. Занюк, А. Колот, С. Москвичов. Водночас, мотиваційні аспекти вже у системі державного управління і місцевого самоврядування досліджували: Л. Артеменко, Н. Артеменко, І. Артим, С. Білорусов, Н. Богданова, В. Бойчук, В. Дзюндзюк, В. Козуб, І. Королько, О. Кравченко, А. Ліпенцев, Є. Матвіїшин, Г. Марко, О. Нечосіна, М. Нинюк, М. Новікова, С. Озірська, Т. Пахомова, О. Пархоменко-Куцевіл, М. Пашкова, Н. Поліщук, Т. Соколова, В. Соловйова, Н. Стецюк, В. Цвєтков, Г. Чернецька, Р. Шелевій, В. Щегорцова, О. Шевченко та інші. Властиво наукові праці цих дослідників заклали дієве методологічне підґрунтя для розуміння специфіки мотиваційного процесу в органах публічного управління та місцевого самоврядування.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Враховуючи важливість мотивації в підвищенні ефективності управлінської системи, постає необхідність у подальших теоретичних та методологічних напрацюваннях мотивації як базової функції управління та проведення комплексного дослідження понятійного апарату, структури мотивації та її реалізації у системі державного управління й місцевого самоврядування. Хоча даній проблемі й присвячено низку фундаментальних робіт вітчизняних науковців, проте тема мотивації діяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування в Україні за проведення реформ, особливо на низовому рівні, залишається недостатньо вивченою.

Зокрема, залишаються нез'ясованими питання пов'язані з мотивацією як чинником підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування: невизначеність понятійного апарату та оцінювального інструментарію, включаючи методи, вимірники, умови й механізми регулювання. Такі обмеження в сутнісному наповненні проблеми мотивації достатньо негативно відображається на процесі реформування органів державного управління й місцевого самоврядування в сучасних умовах.

Метою статті є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо суті та шляхів удосконалення мотивації як сучасного концепту управлінської доктрини формування й активізації державотворчого патріотизму нації в системі публічного управління та місцевого самоврядування.

Виклад основного матеріалу

Сучасна управлінська практика вказує, що підвищення ефективності діяльності публічних органів в українському суспільстві набуває все більшої актуальності. Так, із становленням і розвитком управлінських процесів в Україні прийшло усвідомлення, що людина, як об'єкт чи суб'єкт системи управлінських відносин, відіграє важливу роль. Людський фактор сприяє підвищенню продуктивності діяльності, що, у свою чергу, позначається на підвищенні рівня суспільного добробуту.

Саме тому важливою складовою діяльності органів публічного управління повинна стати мотивація як концепт управлінської доктрини формування державотворчого патріотизму нації (ДТПН), що дозволяє найбільш повно реалізувати управлінські можливості для ефективної діяльності в інтересах суспільства

Зокрема, мотивація в органах публічного управління має на меті активізувати його працівників, стимулювати їх більш ефективно працювати над виробленням управлінських рішень та виконанням завдань. Дослідження теоретичних положень мотивації та їх впровадження має важливе наукове значення, однак сучасна система місцевого самоврядування в Україні повністю ще не використовує той потенціал, який може дати мотивація для подальшого розвитку управлінської системи. Означене стає передумовою уваги до зміцнення та вдосконалення мотиваційних елементів органів публічного управління [1--2; 6--7].

Підкреслимо, що сучасне розуміння управлінського концепту мотивації трактується як рушійна сила, що ґрунтується на задоволенні певних потреб, примушуючи людину діяти з максимальними зусиллями для досягнення особистих чи організаційних цілей. Якщо ж розглядати мотивацію у публічному управлінні з врахуванням парадигми ДТПН -- це є одна з загальних функцій державного управління, що потребує специфічного вміння, наполегливості і розуміння людської природи, та вимагає розвинутих здібностей управлінців спонукати виконавців до максимальних зусиль у досягненні ефективних результатів праці через застосування державницько-мотиваторних підходів.

Водночас, Артеменко Л. відзначає мотивацію як механізм у публічному управлінні та вводить у науковий обіг поняття «мотиваційний механізм». Стверджується, що мотиваційний механізм публічного управління -- це сукупність способів досягнення позитивної соціально-значущої мети державного управління шляхом залучення потенціалу правового, матеріального, інформаційного, психологічного впливу на всю систему публічного управління загалом, на елемент цієї системи, у тому числі окремих осіб, які виконують певні функції в апараті державного управління або взаємодіють з ним (громадяни, юридичні особи) [1, с. 103]. Також зазначено, що мотиваційний механізм складається з окремих способів мотивації, а його ефективність залежить від своєчасного та адекватного застосування того чи іншого способу мотивації у сфері публічного управління.

Важливість мотивації в управлінській системі підкреслювалась рядом дослідників, зокрема, Н. Поліщук. У її авторських розробках виділено теоретичний та практичний аналіз результатів проблем діагностики факторів мотивації державних службовців. Властиво тут мотивація характеризується як процес дії мотивів та як механізм, що визначає виникнення, напрямок і способи здійснення конкретних форм діяльності, тобто сукупна система процесів, що відповідають за спонукання та діяльність [7, с. 250]. За допомогою тестової методики було проаналізовано 12 основних факторів мотивації державних службовців, а саме: 1) високий заробіток та матеріальне заохочення; 2) фізичні умови роботи; 3) структури- зація; 4) соціальні контакти; 5) взаємовідносини; 6) визнання; 7) прагнення до досягнень; 8) влада і вплив; 9) різноманітність та зміни; 10) креатив- ність; 11) самовдосконалення; 12) цікава та корисна робота. Окрім того, автором було виявлено що такі фактори, як цікава та корисна робота, досягнення, креативність та самовдосконалення не поступаються матеріальним заохоченням у публічному управлінні.

Властиво аналіз різних підходів до визначення змісту поняття «мотивація» дає можливість зауважити про недоцільність обрання однобічного підходу.

Так, різні підходи до тлумачення цього поняття дають змогу розглядати дану проблему більш комплексно і системно, додаючи знань про цей багатогранний феномен. Більше того, на наше переконання, найбільш прийнятним є інтегральний підхід, за якого мотивація визначатиметься за допомогою окреслення важливих її сутнісних ознак з урахуванням постійної динаміки системи мотиваційних можливостей в умовах реформ та дії домінант ДТПН [3-5].

Властиво аналіз застосування інтегрального підходу у підрозділах Дрогобицької міської ради Львівської області дозволяє зробити висновок, що мотивація не може розглядатися лише в якості окремого стану чи процесу, а її слід розглядати крізь органічну єдність таких ознак, як стан, процес, властивість, а також досягнення особистих чи організаційних цілей, коли забезпечується через мотиваційні можливості обрання оптимального шляху їх досягнення при мінімальних затратах (таблиця 1).

Відповідно, на нашу думку, мотивація працівників органів публічного управління та місцевого самоврядування з врахуванням парадигми державотворчого патріотизму нації -- це сукупність внутрішніх та зовнішніх мотиваторів, які реалізуються через систему позитивних і негативних способів впливу на мотиваційне поле працівників органів публічного управління та посадових осіб місцевого самоврядування з метою досягнення соціально значимих результатів у їхній діяльності та слугують соціально-економічному розвитку території.

Таблиця 1

Інтегральний підхід до виділення і реалізації мотиваційних можливостей в органах публічного управління та місцевого самоврядування з врахуванням парадигми державотворчого патріотизму нації

З позиції мотивації та стимулювання працівників органів публічного управління та адміністрування, досить непростою є ситуація з реалізації конкретних питань щодо оптимізації кількісної чисельності працівників державного апарату в рамках адміністративної реформи й децентралізації, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2014 року №91 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 746) та розпоряджень на її виконання голів обласних державних адміністрацій («Про внесення змін до граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій»). Так, вже на початку 2020 р. в Україні пройде скорочення державних службовців на 8% (або 18 тис. 449 працівників, здебільшого в район них державних адміністраціях).

Ініціатори таких оптимізаційних змін зазначають, що нині в районних державних адміністраціях (РДА) виконують 111 функцій за 11 напрямками. Деякі з них дублюються з об'єднаними територіальними громадами (ОТГ), об'єднуються, є застарілими або неефективними, можуть бути перенесені на вищі рівні тощо. Тобто логіка оптимізації -- позбутися від дублюючих, застарілих, неефективних функцій або перенести деяких з них на вищий рівень -- обласні державні адміністрації, територіальні органи центральних гілок влади і навіть Кабінету Міністрів України.

Зокрема, у рамках цієї реформи на Хмельниччині скоротять 31,59% чиновників. Найбільше скоротять в Черкаській і Одеській областях -- майже 40%, трохи менше в Київській -- 37,9%. Водночас, найкращі шанси зберегти роботу у працівників Чернігівської районної держадміністрації, де звільнять лише кожного четвертого.

Для прикладу, якщо нині в апараті РДА працюють мінімум 18 осіб. Туди входять голова РДА, його заступники, фахівці, відділи та сектори (відмінності між останніми двома незначні). Згідно з чинною постановою Кабінету Міністрів України, в відділі має бути не менше трьох працівників, а в секторі -- не менше двох.

Окрім того, Кабінет Міністрів України пропонує переглянути дані норми: вирівняти відділи та сектори по мінімальному числу співробітників, а мінімальну кількість співробітників апарату зменшити з 18 до 13.

Виходячи з означеного, пропонується об'єднати нинішні чотири сектори, які є в кожної РДА, в два:

1) сектор управління персоналом об'єднати з сектором документообігу;

2) сектор правової роботи об'єднати з уповноваженим з питань запобігання корупції.

Планується також об'єднати в одну посаду функції фахівця режимно-секретної роботи та фахівця мобілізаційної роботи. Будуть ліквідовані управління агропромислового комплексу, взаємодії з громадськістю, економічного розвитку і торгівлі, туризму і курортів та охорони здоров'я. Чотири підрозділи: житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури, інфраструктури, екології -- планується об'єднати в один. В його назві також буде фігурувати енергетика.

Можливо стверджувати, що мотивація у публічному управлінні з врахуванням парадигми державотворчого патріотизму нації -- це є одна з загальних функцій державного управління, що потребує цілеспрямованого вироблення й застосування специфічного вміння, наполегливості і розуміння прояву людської природи в конкретних ситуаціях, та вимагає активних й розвинутих здібностей управлінців (менеджерів) спонукати виконавців до прикладання максимальних зусиль для досягнення планованих результатів праці через застосування державницько-мотиваторних підходів, які йтимуть на користь як споживачам, так і ставатимуть базисом становлення управлінського органу, сприяючи тим соціально-економічному розвитку території.

Аналіз теоретико-практичних аспектів мотивації як сучасного концепту управлінської доктрини формування і активізації державотворчого патріотизму нації в системі публічного управління та місцевого самоврядування доводить їхню перспективність, а значить потребує подальшого дослідження стосовно розширення спектру їхнього використання в інтересах соціально-економічного розвитку території, а значить й конкретних адміністративно-територіальних одиниць і громад при децентралізації владних повноважень за реформ.

Список літератури

1. Артеменко Л.В. Мотиваційний механізм у державному управлінні: поняття та структура. Збірник наукових праць НАДУ. Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2004. № 1. С. 98-109.

2. Артим І.І. Факторно-критеріальний підхід до оцінки ефективності державного управління. Ефективність державного управління : збірник наукових праць. Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2003. № 3. С. 21-26.

3. Карпінський Б.А. Державотворчий патріотизм нації: податкова домінанта. Монографія. Львів : Колір ПРО, 2016. 534 с. (Серія «Держава і стратегіологія»).

4. Карпінський Б.А. Негативна синергічність: прояв у фінансовій продуктивності території. Монографія. Львів : Колір ПРО, 2017. 116 с. (Серія «Держава і стратегіологія»).

5. Карпінський Б.А., Гасюк Р.В., Карпінська О.Б. Ділове адміністрування : навчальний посібник / За ред. професора Б.А. Карпінського. Львів : ГАЛИЧ-ПРЕС, 2018. 412 с. (Серія «Держава і управління»).

6. Нечосіна О. Застосування різних типів мотивації в популістському управлінському впливі. Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. Одеса : ОРіДУ УАДУ. 2002. № 90. С. 159-167.

7. Поліщук Н. Актуальні питання щодо діагностики факторів мотивації державних службовців. Актуальні проблеми державного управління: збірник наукових праць. Одеса : ОРІДУ НАДУ. 2006. Вип. 3(27). С. 248-253.