Становлення наукових концепцій, підходів та методів профорієнтаційної галузі в Японії у працях японських дослідників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Становлення наукових концепцій, підходів та методів профорієнтаційної галузі в Японії у працях японських дослідників

Приходько Д.С.

Медкова О.М.

Анотація

Запропонована стаття присвячена теоретичному огляду особливостей становлення та розвитку профорієнтаційної галузі в Японії у довоєнний та післявоєнний періоди, що полягли в основу створення сучасної системи професійної орієнтації молоді в країні. На основі праць японських дослідників розглянуто основні етапи концептуально-ідеологічного становлення галузі професійної орієнтації в Японії у довоєнний період. Визначено ключові пріоритети розвитку профорієнтаційної галузі в країні у післявоєнний період. Проаналізовано базові принципи формування фундаментальної профорієнтаційної концепції в Японії під назвою “шляхи буття і життя”, зокрема визначено переваги її впровадження. Розглянуто базові засади “теорії розвитку кар'єри”, яка стала головним поштовхом для становлення сучасної профорієнтаційної галузі в Японії у післявоєнний період.

Нині в промислово розвинених країнах галузь професійної орієнтації та надання консультативних послуг із питань обрання людиною її майбутньої професії визначається як соціально-політичний інструмент, який є вкрай важливим фактором розвитку соціальних та економічних показників будь-якої цивілізованої країни світу.

Загальновизнаним є той факт, що завдяки реформі в галузі освіти сучасна Японія майже за всіма показниками власного розвитку вийшла на передові позиції серед найрозвинутіших країн світу. Так, саме освіта та обрана професія в Японії є одними з найвищих цінностей, що відіграють ключову роль у процесі особистого та професійного становлення кожної людини.

Сучасній системі освіти та профорієнтації молоді в Японії передували різноманітні періоди розвитку і впровадження численної кількості концепцій, підходів та методів, кожен з яких став важливим елементом для розбудови освітньої та профорієнтаційної галузей сучасної Японії.

Мета статті -- теоретичний огляд особливостей становлення та розвитку системи професійної орієнтації молоді в Японії, зокрема її ролі у процесі виховання підростаючого покоління задля винесення рекомендацій щодо запозичення елементів японського досвіду у вітчизняній галузі.

Питання професійної орієнтації молоді широко висвітлені у численних працях японських дослідників. Так, наприклад, становлення та етапи розвитку профорієнтаційної галузі в Японії висвітлені у наукових працях Y. Mochizuki, Agnes M. Watanabe-Muraoka, S. Takeshi, R. Michitani, M. Okada. Поняттю професійної орієнтації, її цілям та структурним компонентам присвячені роботи T. Kanai, I. Kato, К. Kashima, N. Tsukuda, T. Senzaki, R. Suzuki. Різноманітні підходи та концепції щодо запровадження профорієнтаційних заходів у навчальний процес були досліджені T. Mimura, Lawrence A. Inaba, H. Shimomura, H. Muroyama, K. Nishimura, T. Komoda, I. Suzuki, T. Nobuchi, I. Ogawa, Y. Mochizuki та ін.

Друга половина XX століття є вкрай важливим періодом для японського суспільства в рамках історії розвитку галузі профорієнтації. Саме в той час поява послуг фахівців із консультування та надання допомоги з питань обрання людиною майбутньої професії привернула величезну увагу багатьох науковців в області психології, економіки праці, кадрових менеджерів у галузі підприємництва та промисловості тощо.

Так, саме через інтернаціоналізацію, глобалізацію та демографічні зміни населення у ХХ столітті японцям вкрай необхідно було якомога швидше пройти процес адаптації щодо переходу від традиційних до сучасних, зокрема міжнародних умов праці. Саме тому в тих умовах були вкрай необхідними послуги консультантів та фахівців у галузі професійної орієнтації населення, зокрема молоді.

Прослідковуючи етимологію поняття професійна орієнтація, N. Tsukuda зазначає, що воно вперше офіційно з'явилось у науковому середовищі Японії у 1947 р. [6]. Однак пізніше у 1961 та 1987 рр. деякі аспекти щодо тлумачення цього поняття були переглянуті та доповнені, в результаті чого відбулась поява двох визначень:

професійна орієнтація - це процес, під час якого вчителі систематично і безперервно спрямовують та надають допомогу учням із метою розвитку у них власних здібностей щодо вибору або планування перспектив вибору майбутньої професії, працевлаштування або вступу до вищих навчальних закладів задля отримання ними професійної освіти, вміння синтезувати та використовувати накопичений досвід, пристосовуватися до сучасних умов життя та світу професій [6];

професійна орієнтація - це освітній процес, під час якого вчителі забезпечують всебічну, безперервну та орієнтовану на майбутні перспективи допомогу учням. Метою цього процесу є розвиток особистих здібностей учнів задля подолання ними потенційних проблем у майбутньому під час професійного розвитку шляхом розширення їх знань про світ професій [6].

Аналізуючи історичний аспект процесу становлення та розвитку професійної орієнтації населення в Японії, Y. Mochizuki акцентує на необхідності його розмежування на 2 періоди: довоєнний та післявоєнний [4].

Так, значний вплив на розвиток профорієнтації у довоєнний період відіграла теорія рис та факторів (англ. Trait and Factor Theory) Ф. Парсонса, який вважається одним із засновників галузі професійної орієнтації. Теорія рис та факторів була тісно пов'язана з теорією конгруенцій (англ. Congruence Theory) і стала основоположною концепцією в області розвитку та функціонування професійної орієнтації молоді в школах та інших освітніх установах Японії у той час.

Слід також зазначити, що в японських школах профорієнтація у довоєнні часи і приблизно до 50-х років ХХ ст. базувалась за принципом відповідності “людина-праця-робоче місце”, суть якого полягала в тому, що зусилля були виключно зосереджені на ідеї миттєвого працевлаштування випускників після закінчення ними навчального закладу [6].

Спираючись на результати історичних досліджень, японські науковці виокремлюють основні етапи концептуально-ідеологічного становлення галузі професійної орієнтації в Японії у довоєнний період [4]:

соціально-політична профорієнтація під керівництвом організацій із питань працевлаштування (англ. Sociopolitical Guidance Led by Employment Placement Organizations);

профорієнтація заснована на принципах поваги до людської гідності (англ. Guidance Based on the Spirit of Respect for Human Dignity);

профорієнтація, основним принципом якої було націоналістичне ставлення до праці (англ. Guidance Based on Nationalistic Attitudes to Work).

Характерною особливістю розвитку японської системи профорієнтації у післявоєнний період, як зазначають Y. Mochizuki [4] та T. Nobuchi [5], є відмова від націоналістичного і мілітаристського напряму розвитку, що були притаманні умовам військового часу, та початок розвитку періоду системи нової профорієнтації, яка сповідувала принципи демократії.

Головним поштовхом щодо сучасного напряму розвитку профорієнтаційної галузі в Японії у післявоєнний період стала теорія розвитку кар'єри (англ. Theory of Career Development), яка була розроблена Е. Гінзбергом та Д. Сьюпером. Ця теорія заснована на баченні, що вибір професійної діяльності кожної особи є довготривалим процесом, який складається з низки взаємопов'язаних рішень.

Вагомим внеском у розвиток галузі професійної орієнтації та консультування з питань кар'єри в Японії є наукові праці доктора Д. Сьюпера, дослідницьку діяльність якого можна умовно поділити на 2 етапи, перший з яких пов'язаний із теоретичним аналізом побудови системи професійної орієнтації в середній школі, а другий - зосереджений на розробці теоретичної і практичної основи для ефективного механізму функціонування галузі з консультування та надання допомоги з питань обрання майбутньої кар'єри для дорослого населення [7].

Відомо, що починаючи з 1960-х рр. Д. Сьюпер був одним із найвпливовіших міжнародних вчених в Японії. Його книга «Психологія кар'єри» (англ. The Psychology of Careers) була перекладена японською мовою в 1960 р. професором Fujimoto і членами Японської асоціації професійної орієнтації. Так, саме вищезазначена наукова праця Д. Сьюпера і теорія професійного розвитку стали вагомим джерелом та поштовхом для японських вчених в їх подальшій розробці майбутніх концепцій та методів щодо впровадження нових заходів профорієнтаційного характеру у роботі з молоддю та дорослим населенням [7].

Як результат, в Японії був досягнутий суттєвий дослідницький прогрес у галузі професійної орієнтації. Починаючи із середини 70-х рр., у країні з'явилось чітке розуміння щодо необхідності створення та проведення систематичних профорієнтаційних заходів на кожному етапі навчання. Причинами такого рішення були 3 ключових фактори: зростаючий попит на безперервну освіту, соціальні зміни в країні та бурхливий розвиток системи професійної підготовки молоді в США [6].

Теорія розвитку кар'єри привернула широку увагу не лише науковців, але й представників галузі бізнесу як джерело переосмислення людського буття та трудових відносин між людьми на ринку праці сучасної Японії [7].

Фундаментальні засади, що лягли в основу формування сучасної системи освіти Японії, беруть початок з ухвалення Основного закону про освіту у 1947 р. Цей закон був відображенням втілення принципів демократії в системі освіти країни, на базі якого і була сформована нинішня система освіти Японії [1].

Освітні та виховні цілі, метою яких стали розвиток особистості кожного учня та виховання в ньому здібностей до максимальної життєвої та професійної самореалізації, визначились як основні пріоритети не лише в системі професійної орієнтації молоді, а також були інтегровані в шкільну освіту країни загалом.

З 1990-х рр.. політика Японії в галузі освіти взяла стрімкий курс на впровадження виховних та освітніх напрямів, ключовими пріоритетами та завданнями яких були [4]:

безперервна освіта та саморозвиток;

індивідуалізація та диверсифікація;

жага до знань та життя загалом.

Вищезазначені пріоритети слугували основою для впровадження фундаментальної профорієнтаційної концепції в Японії під назвою “шляхи буття і життя” (англ. Guidance in Ways ofBeing and Ways ofLiving), яка стала предметом досліджень серед багатьох японських дослідників [3].

Так, наприклад, I. Ogawa зауважує, що взаємозалежність буття та життєвого шляху є саме тими фундаментальними поняттями, які, власне, і являють собою природу існування кожної людини. Також невід'ємним компонентом філософії цієї концепції, як зазначає науковець, є освіта, яка спонукає людей шукати кращий спосіб життя і власну життєву та професійну самореалізацію.

Беручи за основу цю концепцію та виокремлюючи при цьому саме компонент життєвого шляху людини, К. Kashima виділяє типи та шляхи розвитку сучасної професійної орієнтації [2]:

орієнтація на розвиток власної професійної індивідуальності;

орієнтація на осягнення та розуміння різноманіття майбутніх життєвих та професійних шляхів;

орієнтація на формування життєвих цінностей людини, на основі яких вона буде приймати рішення у подальшому житті, зокрема професійному.

Y. Mochizuki виокремлює такі переваги застосування профорієнтаційної концепції “шляхи буття і життя” під час шкільного навчання:

формування та розширення життєвого бачення в учнів кар'єрних перспектив, що суттєво збільшує шанси на прийняття ними зважених та обдуманих рішень про вступ до вищого професійного закладу задля отримання бажаної освіти;

подолання учнями почуття власних обмежень, а також розвиток прагнень та стремлінь досягати життєвої мети;

формування серед учнів вмінь дотримуватись незалежності у процесі прийняття власних рішень щодо вступу до ВНЗ та отримання ними почуття задоволення від здійсненого вибору [4].

Висновки. Японський досвід та підходи до реалізації процесу професійної орієнтації з молоддю є унікальним механізмом, який дещо відрізняється від подібних методів в інших країнах світу.

Крім того, оскільки школа є найголовнішим соціальним інститутом в японському суспільстві, профорієнтація в школах не тільки має виховне значення, а й сприяє виваженому та незалежному механізму прийняття рішень стосовно майбутнього соціально-економічного та професійного статусу кожного учня як майбутнього громадянина.

Аналізуючи японський досвід, можемо стверджувати, що ключовим елементом у сучасній концепції вітчизняної системи профорієнтації має, перш за все, бути сама особистість, власне пошук її життєвого шляху та реалізація власного професійного потенціалу.

Використана література

професійний орієнтація молодь

1. Education System Japan. The Japanese Education System Described and Compared with the Dutch System / NUFFIC. 2015. URL: https://www.nuffic.nl/en/publications/education-system-japan (дата звернення: 30.03.2019).

2. Kashima K. Comprehensive Learning that Utilizes Career Guidance. Jitsugyo no Nihon Sha. 2000. URL: https://www.jil.go.jp/ english/JLR/documents/2011/JLR29_mochizuki.pdf (дата звернення: 29.03.2019).

3. Mochizuki Y. The Merits and Demerits of “Guidance in Ways of Being and Ways of Living” in Relation to the Formation of Career Paths: The Sociology of High School Career Guidance. Toshindo. 2007. URL: https://www.jil.go.jp/english/JLR/docu- ments/2011/JLR29_mochizuki.pdf (дата звернення: 31.03.2019).

4. Mochizuki Y Career Education in High Schools: Focusing on “Guidance in Ways of Being and Ways of Living. Ochanomizu University. 2011. URL: https://www.jil.go.jp/english/JLR/documents/2011/JLR29_mochizuki.pdf (дата звернення: 30.03.2019).

5. Nobuchi T. Student Guidance: The Pursuit of Career Paths and Ways of Living / T. Nobuchi // Gyosei. - 1990. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.jil.go.jp/english/JLR/documents/2011/JLR29_all.pdf (дата звернення: 30.03.2019).

6. Tsukuda N. Career Guidance in Japan. Country Report. Asian Regional Association for Career Development. 2001. URL: http://www.spc.org.sg/9thARACD/CAREER%20GUIDANCE%20IN%20JAPAN.doc (дата звернення: 31.03.2019).

7. Agnes M., Takeshi S., Edwin L. Donald Super's Contribution to Career Guidance and Counselling in Japan. International Journal for Educational and Vocational Guidance. 2001. URL: https://link.springer.com/article/10.1023%2FA%3A1016924915340 (дата звернення: 31.03.2019).

Размещено на Allbest.ru