Теорії іміджу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Кафедра педагогіки та методики професійного навчання

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Іміджелогія»

Виконала: студентка гр.

БЗПтТ-18

Баркова Я.В.

Перевірив: канд. псих.наук

доц. Колодяжна А.В.

КИЇВ-2019

Вступ

Постановка проблеми. В сучасному світі імідж відіграє дуже значну роль в процесі взаємодії особистості з соціумом. Важливим є ґрунтовне вивчення сутності іміджу, його компонентів, а також функції, які він виконує для вдалого конструювання потрібного впливу. Розкриття з символічної перспективи іміджу та його функцій зумовило актуальність цієї роботи.

Аналіз досліджень з цієї проблеми. Дослідженням іміджу займаються багато вчених в різних областях наук, символічна природа іміджу представлена в роботах таких вчених, як Перелигіна О.Б, Петрова О. А., Багрина А.Ю., Маркін В. М. і багато інших.

Метою є встановлення символічної природи іміджу та його функцій, розкриття їх на основі семіотичної концепції, за допомогою аналізу, синтезу та узагальненню існуючої наукової літератури з проблеми дослідження.

Виклад основного матеріалу. Імідж є широко досліджуваним феноменом у сучасній науці. Дослідник Перелигіна О.Б. визначає поняття іміджу як символічний образ суб'єкта, створюваний у процесі суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Автор трактує це поняття, таким чином, що імідж, містячи в собі поняття «образ», передбачає включення у систему людської діяльності. При цьому явище імідж є не тільки включеним у процес діяльності, але й створюється у результаті процесу діяльності, зокрема в такому її специфічному виді, як спілкування у ракурсі суб'єкт-суб'єктної взаємодії.

Таким чином, з наведеного вище поняття випливає, те, що не слід підходити до вивчення іміджу тільки як феномена психічного життя індивіда, або тільки як до виняткового прояву зовнішніх стосовно індивіда факторів.

Особливо, заслуговує на увагу те, що імідж у запропонованому визначенні охарактеризований як символічний образ, і отже, він має символічну структуру, оскільки при його створенні обов'язково використовується мова.

Адже саме зі словесним відбиттям дійсності прийнято пов'язувати феномен символізму, що відкриває широкий простір для різних його інтерпретацій.

Отже, імідж є символічним образом, тобто образом, оформлюваним за допомогою деякої мови, що розуміється в самому широкому сенсі, як синтаксичному, так і семантичному. Враховуючи це визначення, правомірно застосувати до іміджу семіотичний підхід.

1. Теорії іміджу

Одним із важливих спрямувань ПР-діяльності є формування позитивного та ефективного іміджу організації, а на цій основі - досягнення і збереження її репутації та вибудованих довірливих відносин.

Імідж - це той образ, за яким сприймається суспільством певна організація, людина або торгова марка чи товар.

Такий образ може виникнути стихійно у наслідок певних дій і поведінки об'єкту; його можна створити штучно шляхом підбору певних стереотипів і установок. Отже найчастіше створення іміджу - це свідоме цілеспрямоване коригування реальності відповідно до прихованих інтересів об'єкту.

Іміджу як спеціально сконструйованому, маніпулятивному психічному образу притаманні такі характеристики:

- Якісна категорія, яка виникає у свідомості людей, не підлягає прямому вимірюванню.

- Є цілісним і несупротирічним, відповідає однозначним узагальнюючим уявленням.

- Не стійкий, його постійно потрібно підкріплювати рекламою або іншими заходами ПР.

- Як стереотип має обмежену кількість компонентів: складність конструкції тільки заважає його сприйняттю.

- Створюється на реальних фактах та їх цілеспрямованих маніпуляціях і коригуванні без сильного перебільшення певних властивостей.

- Прагматичний, тобто орієнтований на вирішення окремого кола завдань, які відповідають цілям підприємства (людини).

- Динамічний, підкориговується залежно від змін оточуючого середовища.

Передбачає сильний емоційний відгук.

- Залежить від уявлень людей, його трансформація передбачає маніпулювання такими уявленнями.

Основна функція іміджу - формування позитивного відношення до будь-чого. Це, в свою чергу, формує довіру, а потім високі оцінки та впевнений вибір. Він сприяє підвищенню престижу і як слідство - авторитета і впливу.

Типологія (класифікація) іміджів організації (людини) наведена у табл. 1).

Таблиця1

Зростання уваги до проблеми формування позитивного іміджу організації не випадкове. Позитивний корпоративний імідж стає необхідною умовою досягнення фірмою стійкого і тривалого ділового успіху. Цьому є цілком розумне пояснення.

По-перше, він дає ефект придбання організацією визначеної ринкової сили, тому, що призводить до зниження чутливості до ціни. По-друге - зменшує замінність товарів, а це означає, що він захищає організацію від атак конкурентів і зміцнює позиції щодо товарів-замінників. І, по-третє - полегшує доступ фірми до різного роду ресурсів: фінансових, інформаційних, людських тощо.

Здійснення процесу управління корпоративним іміджем вимагає чіткого уявлення про його структуру й особливості психологічних процесів формування іміджу у свідомості індивідів. Імідж організації є цілісним сприйняттям організації різноманітними групами громадськості, який формується на основі інформації про різноманітні сторони діяльності організації, що зберігається у їхній пам'яті.

Зміст поняття іміджу організації включає дві складові. Описову (інформаційну) складову, яка являє собою образ організації, або сукупність всіх знань про неї. І складову, пов'язану з відношенням громадськості до фірми. Оцінювальна складова існує в силу того, що інформація, яка зберігається в пам'яті, не сприймається байдуже, а збуджує оцінки й емоції, які можуть мати різноманітну інтенсивність, оскільки конкретні риси образу організації можуть викликати більш-менш сильні емоції, пов'язані з їхнім прийняттям або осудом. Люди оцінюють організацію через призму свого минулого досвіду, ціннісних орієнтацій, узвичаєних норм і моральних принципів. Образ і оцінка піддаються лише умовному концептуальному розрізненню. У реальності вони нерозривно пов'язані й утворюють єдине ціле. Таким чином, імідж організації можна розглядати як існуючу в свідомості людей систему уявлень і оцінок, об'єктом яких вона є.

символічний комунікація корпоративний імідж

2. Семіотична теорія іміджу

В сучасній психології також поширеним є бачення іміджу не просто як прикрашена чи деформована рефлексія суб'єкта іміджу в свідомості реципієнта, а розуміння іміджу з точки зору його знакової, інформаційно-символічної природи. Так, В. Н. Маркін пише: «Імідж - це не маска, не прикрашання свого професіонального вигляду. У реальному житті, звичайно, існує і це. Але цей аспект в технологіях іміджу, на мій погляд, не головне. Стрижневе тут - можливість передати (через певні імідж-сигнали) інформацію про себе, про свої справжні підвалини, ідеали, плани, діяння ». З урахуванням знакової природи іміджу його можна розглядати як адресоване контактній аудиторії повідомлення про те, що компанія має такі-то властивості. Для того щоб аудиторія могла сприйняти таке повідомлення, воно повинне бути написано зрозумілою їй мовою, а отже, використовувати знайомі їй символи (знаки) в їх звичайних значеннях.

З точки зору семіотики, науки про знаки і знакові системи, символ являє собою одну з різновидів знака. Знаком ж може бути будь-який предмет, що використовується в якості представника будь-якого іншого, відмінного від нього предмета, який називається його денотатом (десигнатом, значенням). За класифікацією, розробленою родоначальником семіотики Ч. С. Пірсом в 1867 р., знаки поділяються на природні (знаки-індекси), іконічні (знаки-образи) і символічні (знаки-символи). На відміну від знаків-індексів, які є частинами означуваного цілого, та знаків-образів, які завдяки своїй структурній схожості з означуваним вказують на нього, символи в строгому сенсі, як їх визначає семіотика, - це такі знаки, які не пов'язані з позначуваними ними предметами ні природним зв'язком, ні зовнішньою схожістю, цей зв'язок для них має завжди тільки штучне походження, є чисто конвенціональною, умовною.

Таким чином, ми можемо побачити, що в іміджі багато чого є від природного знаку. Причина цього не тільки в тому, що при створенні іміджу людина-носій прообразу іміджу чи особа, представляє корпорацію, використовує власне тіло, обличчя, голос, жести, але головним чином у тому, що імідж завжди в тому чи іншому ступені є продовженням його природних психічних якостей.

Далі, імідж, безумовно, містить багато чого від іконічного знаку. Це випливає з того визначення іміджу,в відповідності з яким він являє собою різновид образу, тобто обов'язково передбачає схожість зі своїм прообразом. Якщо мова йде про імідж компанії, то тут ми говоримо про корпоративну ідентичність.

Корисним для розуміння особливостей формування корпоративного іміджу аудиторією фірми буде використання висновків соціальної психології про закономірності соціального сприйняття людини під час аналізу закономірностей інтеракції «компанія-індивідум», під час якого компанія цілеспрямовано намагається сформулювати у людини позитивний імідж або коли імідж формується стихійно. Соціальне сприйняття - сприйняття, спрямоване на створення уявлення про себе, інших людей, про соціальні групи, організації і соціальні явища. В нашому випадку ми зосередимося на дослідженні сприйняття людини, спрямованої на уявлення про певне підприємство чи корпорацію, що є носієм прообразу іміджу.

Але це не заважає нам зробити той висновок, що в кінцевому рахунку природа іміджу все-таки символічна. Це пояснюється тим, що імідж являє собою не одиничний, окремо існуючий знак, а знакову структуру. Ця знакова структура об'єднує в собі предмети самої різної природи, але всі вони є знаками. Якщо мова йде про корпоративний імідж, то його складовими є всі чуттєво сприймані проявлення діяльності компанії, що створюють в сукупності уявлення про її устрій, сферу діяльності, фірмовий стиль, відмінні характеристики її співробітників. Очевидно, що імідж є символічною структурою, оскільки при його створенні обов'язково використовується принаймні вербальна мова, а саме із словесним відображенням дійсності прийнято в першу чергу пов'язувати феномен символізму.

В трактовці дослідниці Перелигіної, символ виступає як комплексний, збагачений знак, що має властивості всіх трьох описаних типів знаків і відрізняючись від знаків-індексів і знаків-образів не тільки більш складним, опосередкованим, але й більш вільним зв'язком з позначуваним, що відкриває широкі можливості для створення нових значень, відсутніх у фізичному світі. Саме завдяки символам стає можливим конструювання соціальної реальності».

Більше того, лише за допомогою символів може бути побудований образ соціальної групи і здійснена ідентифікація індивіда з цією групою. Як справедливо пише І. Р. Сушков, «в будь-якому образі соціальної групи закладено систему символів, що відображують лише його основні ідеї, на яких будуються відповідні групові взаємини. Знаки ж, які супроводжують сприйняття соціальних груп, такі, наприклад, як графічні зображення, текстові матеріали, атрибути зовнішнього вигляду, стереотипні динамічні блоки групової поведінки і т.д., повинні в будь-якому дослідженні або практиці обов'язково співвідноситися з тим символічним полем , в якому конкретні соціальні групи існують ». Повною мірою це відноситься до символів, які використовуються при створенні іміджу. Іміджмейкери зазвичай враховують, що при побудові іміджу необхідно використовувати символи, значимі для аудиторії, із збереженням їх семантики. Нові символи вводяться тільки в разі потреби, коли неможливо за допомогою відомих символів висловити важливу для іміджу інформацію.

Тобто, ця концепція обґрунтовує важливість для компанії постійно слідкувати, як цільовою аудиторією інтерпретується символіка її іміджу, та на основі цього максимально «підганяти» експресію семіотичних компонентів свого корпоративного іміджу під систему сприйняття своїх стейкхолдерів, забезпечуючи цим адекватну та передбачувану інтерпретацію знаків спілкування.

3. Імідж в контексті символічної комунікації

Для того щоб зрозуміти роботу такої специфічної професії як іміджмейкер варто дослідити імідж як комплексне явище, як сукупність принципів і понять символічного інтеракціонізму. За можливість і доцільність розгляду іміджу в контексті символічного інтеракціонізму говорить той факт, що саме в рамках цього наукового напрямку переважно досліджується соціальне спілкування в аспекті його символічного змісту. Сама назва даного напрямку в психологічній науці походить від слова «інтеракція», яке в цьому контексті означає соціальну взаємодію, тобто взаємодію людей у рамках соціальної групи. Саме поняття інтеракції є ключовим і у роботі іміджмейкера, вказуючи на його основну проблематику і центральний аспект його роботи на когось (клієнта) і для когось (певна соціальна група, аудиторія).

На відміну від представників інших напрямів сучасної соціальної психології, що розглядають соціальну взаємодію скоріше як умову або контекст, в якому розгортається діяльність індивідів, психологи-інтеракціоністи (іміджмейкери) в фокус своєї уваги розміщують саме процес соціальної взаємодії, аналіз якого необхідний, з їхньої точки зору, для розуміння соціальної поведінки людини. Так, дослідники, пояснюють, чому дії людей у групах являються узгодженими і в той же час їх узгодженість відрізняється високою пластичністю і гнучкістю, приходять до висновку, що це можливо завдяки тому, що кожен учасник групової взаємодії хоча і діє незалежно, але при цьому «крок за кроком пристосовуючись до інших учасників по мірі того, як вони разом просуваються до спільної мети». Таким чином, соціальна поведінка індивіда виступає як результуюча двох однаково важливих науково значущих груп факторів: з одного боку, соціальні структури, що диктують загальні рамки взаємодій, з іншого - активність індивіда, який «в конкретній ситуації приймає рішення на свій страх і ризик і діє відповідно до власної оцінки ситуації ».

Походження символічного інтеракціонізму зазвичай пов'язують з ім'ям Дж. Г. Міда, рідше серед його джерел згадують дослідження психодрами Дж. Морено. В ідейному відношенні символічний інтеракціонізм є продовженням європейської традиції вивчення діалектики людського спілкування. Відомо, що сам Дж. Мід говорив про той вплив, який справила на нього філософія Г. Ф. В. Гегеля, а Дж. Морено висловив пафос філософських спроб осмислення феномену спілкування у вірші, який він зробив передмовою як епіграф своєї праці «Психодрама»: «Зустріч двох: зіниця до зіниці, обличчя до обличчя. Коли ти поруч, Я вирву твої очі і заміню їх моїми, і Я вирву мої очі і заміню їх твоїми, а потім Я гляну на тебе твоїми очима, а ти на мене - моїми, і наше побачення стане в'язницею без ланцюгів: невизначене місце в невизначеному часі, невизначене слово - невизначеній людині». Ідейні передумови символічного інтеракціонізма виявляються в творах як європейських (Г. Зіммель), так і американських (Ч. Кулі, У. Томаса) учених.

У центрі уваги представників символічного інтеракціонізма знаходиться не просто взаємодія людей, а взаємодія, здійснювана посередником (іміджмейкером) за допомогою певних символів.

Під символом, або природним знаком, в семіотиці розуміється предмет, який, сам будучи частиною цілого, свідчить про інші частини цього цілого, про їх властивості і відносини між ними. Найпростіші природні символи реалізуються на рівні повсякденного мислення. Наприклад, прим'ята трава і налякані птахи над лісом «повідомляють» мисливцеві про наближення звіра, а стовпи диму над табором ворога «інформує» воєначальника про його чисельність. Найчастіше іміджмейкери використовують у своїй діяльності знаки-символи. Символи в конкретному сенсі, як їх визначає семіотика, - це такі знаки, які не пов'язані ані природним зв'язком, ні зовнішньою схожістю, цей зв'язок для них має завжди тільки штучне походження, є чисто конвенційним, умовним, створений насамперед посередником, у нашому випадку іміджмейкером.

Рідко як знак-символ можуть використовуватися предмети природного походження, власне знаками вони стають лише в діяльності людини. Причому ця діяльність є соціальною, оскільки використання знаків завжди проходить в контексті спілкування.

У своїй роботі Г. Берне виклав три основні передумови, на яких базується підхід символічного інтеракціонізму.

Перша з них полягає в тому, що люди діють відносно «речей» на основі значень, якими для них володіють речі, причому під «речами» маються на увазі будь-які предмети, якими люди так чи інакше оперують у своїй життєдіяльності. Іншими словами, всі предмети, з якими взаємодіють люди, виступають для них як знаки, отже, сприймаються не самі по собі, а як представники якихось інших предметів, тобто встановлюється, що людина живе в «символічному оточенні», яке і враховує в своїй роботі іміджмейкер. У несимволічній взаємодії людські істоти безпосередньо реагують на жести або дії один одного, в символічній взаємодії вони інтерпретують один одного і діють на основі значень, отриманих в процесі інтерпретації». «Людське спілкування, - пише Берне, - являє собою процес інтерпретації і дефініцій». У цьому сенсі об'єкт фактично ототожнюється з символом, а символ у свою чергу тотожний дефініції, тобто передбачуваному способу поводження з об'єктом. «Об'єкти, - пише Берне, - всі об'єкти - є соціальними продуктами в тому сенсі, що вони формуються і трансформуються в процесі дефінірування, що має місце в ході соціального взаємозв'язку».

Далі, відповідно до концепції символічного інтеракціонізму, в процесі символічного спілкування відбувається присвоювання значень «речам». Відповідно до цього друга передумова цієї концепції свідчить, що значення речей створюються або виникають у взаємодії з соціальним оточенням. Це можна розуміти в тому сенсі, що якщо спочатку символічна функція локалізовувалась безпосередньо в органах тіла людини, що використовуються для жестикуляції, то потім, в процесі соціальної комунікації , відбувається її «перенесення» на зовнішні предмети, які завдяки цьому стають як би «продовженням» людських органів. Поступово вона поширюється все ширше, охоплюючи все більш віддалені предмети, і в кінцевому рахунку захоплюють весь соціальний універсум утворюючи традиції які прийнято називати «другою природою». Це явище можна назвати універсалізацією символізму. Саме завдяки універсалізації символізму і досягається такий стан речей, при якому всі предмети, залучені в людське спілкування, стають знаками.

Однак на цьому описаний процес не припиняється. Оскільки в сферу соціальної активності людей входять все нові й нові речі, в тому числі вироблені ними самими, ці нові речі також набувають символічного значення, одночасно з цим змінюються і значення старих речей. Це явище зафіксовано в третій передумові символічного інтеракціонізму, яка свідчить, що значення використовуються і змінюються в процесі інтерпретації людиною оточуючих речей. Саме це і має враховувати іміджмейкер у своїй роботі створюючи «новий» імідж вже відомій людині. Розтлумачується ця третя передумова на практиці як те що іміджмейкер має враховувати вже існуючий досвід сприймання певної людини його соціальною групою, аудиторією. Варто визначити який цей досвід негативний чи позитивний і від цього, відштовхуючись, створювати новий імідж, який буде чи то на основі вже існуючого досвіду чи то абсолютно новим, до цього не існуючим. І відповідно прорахувати очікувану реакцію людей .

Вже перша передумова символічного інтеракціонізму, яка говорить, що людина живе в «символічному оточенні», викликає закономірне питання: що ж становить область інтерпретації елементів «символічного оточення» людини? На це питання може бути лише дві відповіді: або «речі» служать знаками один одного, тобто одні речі вказують на інші речі, тим самим вони є знаками знаків, і тоді в універсумі не існує нічого, крім знаків, або значеннями «речей» а є лише якісь сутності, які самі по собі не є «речами». А це означає, що, існуючи об'єктивно, вони в той же час не дані людині безпосередньо у відчуттях, тобто представляють собою якесь підґрунтя «кантівських» «речей в собі», і тоді універсум розпадається на два класи об'єктів - перший з них складають об'єкти, які являють собою знаки, які людина може сприймати і з якими вона може оперувати, другий - об'єкти, які не можуть бути знаками і недоступні сприйняттю людини безпосередньо, але висловлювані за допомогою знаків і тільки таким чином сприймаються. У цьому і полягає складність роботи іміджмейкера, бо людина вже живе світі де її оточує безліч речей і деякі з них вона бачить кожного дня, користується ними і сприймає як належне. Це має вагоме значення для роботи над іміджем компанії чи якогось певного товару, або людини яка очолює певну компанію. Дуже багато залежить від напряму діяльності конкретної людини та його підлеглих і кінцевого результату їхньої праці. Серед запропонованих вже «речей» досить складно змусити соціальну групу чи аудиторію на яку ви орієнтуєтесь звернути увагу саме на ваш об'єкт. Ось тут і варто звертатися до тих «речей», знаків які людина не може сприймати безпосередньо, а які доступні їй лише через посередника, у даному випадку - іміджмейкера. Він має обернути «речі» на символи які мають закластися у підсвідомість людини чи всієї соціальної групи. Тут і випливає той принципово важливий для досліджень іміджу і роботи іміджмейкера безпосередньо висновок, що для людини єдиною сферою, яка принципово не піддається безпосередній взаємодії, а отже, і усвідомленню, є сфера його власних внутрішніх психічних станів. Ці стани і має відкрити іміджмейкер, оточивши його символами, з яких би людина отримала враження про певні жести, слова або «речі» які являються знаковими. Іншими словами, для того щоб людина сприйняла ваш об'єкт, вона має пізнати через об'єктування, пізнати себе зовні, висловити свої суб'єктивні потреби в загальнозначущих символах, доступних «прочитанню» іншим людям. Тільки таким шляхом вона може скласти уявлення про об'єкт, сформувати своє ставлення.

Тут ми підходимо впритул до основного - сутнісного зв'язку символізму з світом людських цінностей. Без з'ясування цього зв'язку, навіть усвідомивши схему виникнення нових символів з вже існуючих - стереотипів (тобто зрозумівши, як протікає цей процес), що неможливо вказати його рушійну силу (тобто зрозуміти, чому він відбувається). Саме поняття цінності дозволяє скласти повноцінну картину безперервної продуктивної взаємодії культурних стереотипів і виникнення все нових символів. Структурні зміни, що відбуваються в цій системі і виражаються в поступовій заміні архаїчних форм виразів - новими формами, так і в появі нових виразів, відображають лише зовнішню і вторинну сторону процесу. Основний же його зміст закладений в ускладненні та збагаченні універсуму людських цінностей. Ці цінності приймають все більш і більш абстрактний, абстрагований характер, піднімаючись від «речей» до понять, а від них до культурних концептів (таким як Бог, совість, свобода і т.д.), які, перебувають незмірно високо по відношенню до первісного світу речей, проте для свого вираження не можуть використовувати інших знаків, крім тих, які є в мові і використовуються (і продовжуватимуть використовуватися) для позначення речей і відносин в речовому світі. Робота ж іміджмейкера неможлива без первинного засвоєння та вивчення ним орієнтирів, символів та цінностей тієї соціальної групи на яку він орієнтується. Неможливо створити якісний продукт не врахувавши цих деталей. Головна ціль роботи цього спеціаліста - проникати не лише у мозок людей, але й зачіпати духовні аспекти його існування. А без вивчення цінностей тих для кого ви працюєте не можливо і маніпулювати ними. Адже індекси і коди у складі символічної структури яку іміджмейкер нав'язує людям можуть нести (і як правило несуть) символічне навантаження. Це відбувається тому що вони функціонують в соціальному аспекті, оскільки дуже рідко (майже ніколи) робота іміджмейкера, орієнтується на одну певну людину, частіше він хоче здійснити вплив на цілу соціальну групу. І в міру розвитку соціуму розвивається і специфіка роботи іміджмейкера.

Світ постійно наповнюється символічними властивостями соціальної дійсності. Відбувається перехід до нової системної основи взаємодії людей, регульованої вже не стільки біологічно успадкованою інформацією, скільки символами, які передаються індивіду співтовариством як необхідна умова існування людини в ньому.

Більше того, лише за допомогою символів може бути побудований образ соціальної групи і здійснено ідентифікацію індивіда з цією групою. Як справедливо пише І. Р. Сушков, «у будь-якому образі соціальної групи закладена система символів, яка відображає основні ідеї, на яких будуються відповідні групові взаємини. Знаки ж, які супроводжують зближення соціальних груп, такі, наприклад, як графічні зображення, текстові матеріали, атрибути зовнішнього вигляду, стереотипні динамічні блоки групової поведінки і т.д., в будь-якому дослідженні або в практиці обов'язково співвідносяться з тим символічним полем, в якому конкретні соціальні групи існують». Повною мірою це відноситься до символів, використовуваним при створенні іміджу. Іміджмейкери зазвичай враховують, що при побудові іміджу необхідно використовувати символи, значимі для аудиторії, із збереженням їх семантики. Нові символи вводяться тільки в разі потреби, коли неможливо з допомогою відомих символів висловити значиму для іміджу інформацію. Ось який приклад у зв'язку з цим наводить Г. Г. Почепцов: « Іміджмейкери ... довго шукали тип зачіски Гельмута Коля, поки не зупинилися просто на згладжуванні п'ятірнею. Але саме цей вигляд дав великому числу німців можливість знати, що у цієї людини вони змогли б купити стару шину».

Саме в цьому сенсі фахівці говорять, що імідж завжди являє собою «напівфабрикат», оскільки він задає напрям для «домислювання» відповідно до наявного соціального досвіду цільової аудиторії або сприймання людини, тримає в собі «ключі», тобто символи, що інтерпретуються в процесі їх сприйняття. Цими властивостями іміджу обгрунтовують необхідності в процесі його побудови застосовувати психосеміотичний підхід, що дозволяє враховувати можливості інтерпретації того чи іншого знаку в складі іміджу.

Так, В. М. Маркін на індивідуально-психологічним підставах реалізації адекватної самоподачі «Я» відносить такі характеристики суб'єктів, як психосеміотична компетентність і рефлексія семіотичних компонентів власної експресії. Перша з цих характеристик виявляється в здатності адекватної інтерпретаціі знаків спілкування. Вона передбачає володіння семантикою знаків спілкування не тільки в комунікативній площині, а й у площині індикативного аналізу, як показника індивідуально-психологічних і соціальних якостей особистості. Що стосується психосеміотичної рефлексії, то ця якість означає здатність сприймати породжувані самими собою знаки як би з боку (рефлексія першого порядку) і очима іншої людини (рефлексія другого порядку). Чим більш розвинені ці дві здібності, тим більшого успіху досягає людина в пред'явленні себе іншим. Тому іміджмейкери в процесі створення іміджу клієнта бачать одну з основних своїх задач у формуванні об'єкта, як психосеміотично компетентного і будувати рефлексію семіотичних компонентів власної експресії, а також у корекції зовнішніх технологій його самоподачі.

Висновок

Розглядаючи іміджологію важливо наголосити на тому, що до цього часу ця галузь науки досліджена не достатньо, проте в останні роки її вивчення досить активізувалося. Це пов'язано з тим що все частіше ми зустрічаємося з поняттям іміджу людини, товару чи компанії. Поняття іміджу розглядають з декількох поглядів, але пов'язуючи всі ці основні визначення можна виокремити одну зголовних особливостей іміджу - це його нерозривне поєднання з таким поняттям як «образ». Специфічні характеристики іміджу як продукту саме соціального, а не індивідуального сприйняття об'єкта особливо наочно виявляються при порівнянні загально-психологічного і соціально-психологічного образів. Варто наголосити також на тому що імідж є поняттям інформативним, він повідомляє про деяку сукупність ознак, які притаманні самому об'єкту. Причому ці ознаки можуть існувати об'єктивно або ж довільно приписуються об'єкту творцями іміджу.

Дякі з тих авторів, які вивчають іміджологію визнають, що імідж, оскільки він залежить від багатьох факторів, які можуть змінювати свої значення, не є чимось незмінним. Він динамічний, його атрибути перетворюються, видозмінюються відповідно до змін у самому носії або в груповій свідомості. Досить часто імідж розглядають у загальному контексті з репутацією, зокрема, в розробках так званого репутаційного менеджменту. Проте це не дає підстави ототожнювати ці два поняття. Імідж також може служити основою для довіри і саме тим фактором, що полегшує вплив, але це не є єдиною і основною функцією іміджу, також використання іміджу в якості засобу соціального впливу можливо не завжди, а за певних умов, яким повинен відповідати імідж. Вивченням саме цих конкретних умов при яких створювання іміджу буде доцільним і займається іміджологія. Необхідно розрізняти іміджелогію і психологію іміджу. Іміджелогія - це комплексна практична дисципліна, що використовує окремі результати ряду наук, у тому числі соціальної психології, культурології та інших наук, метою яких є створення методологічного та методичного оснащення для професійної діяльності з створення та перетворення іміджу . А психологію іміджу можна визначити як розділ психологічної науки чи наукову теорію, предметом якої є імідж як соціально-психологічний феномен.

Головною особою яка є учасником процесу створення іміджу є іміджмейкер. У загальному це спеціаліст який займається розробкою індивідуального стилю клієнта(замовника) включно із зовнішнім образом, манерою поведінки, взаємовідносинами з людьми. Такий персональний стиль створюється для досягнення певних професійних чи особистих цілей. З урахуванням мети та цілей при яких створюється імідж більш успішним буде саме той імідж, який характеризується найбільшою гнучкістю, «еластичністю», динамічністю, тобто той який може бути легко змінений клієнтом в процесі використання у відповідь на варіювання хоча б близьких змінних.

Роль іміджмейкера по суті чисто службова, вона не має права виходити на першочерговий план. Коли це відбувається, то, як правило, тягне за собою негативні наслідки, бо основна ціль у його роботі це досягнути того ефекту у розробці іміджу свого клієнта, щоб аудиторія на яку він спрямовується навіть не здогадувалася про його існування. Іміджмейкер повинен пам'ятати, що побудова іміджу має враховувати характеристики масової свідомості і його реакції на той чи інший варіант іміджу. Також при створенні іміджу іміджмейкер повинен пам'ятати про кілька можливих його варіантів: дзеркальний, поточний, бажаний, корпоративний і множинний. Оскільки іміджмейкер йде по шляху вже апробованого рекламними кампаніями при продажу товару, його перше завдання - принципова індивідуалізація його «товару». Об'єкт повинен бути пізнаваний і чітко відокремлений від інших. Однією з основних характеристик людини, яку іміджмейкер повинен показати, є його професіоналізм. Основою всієї роботи іміджмейкера є просування. Як і в рекламі, необхідно проведення кампаній, щоб люди не просто дізналися про даний «продукт», а й зрозуміли всі його характерні риси та переваги. Взагалі іміджмейкер повинен сам створювати для свого клієнта умови, в яких він буде найбільш вигідно представлений аудиторії. І клієнт, має грати свою символічну роль, не відхиляючись від заданого сценарію

Список використаних джерел

1. Матаева В. А. Проблемы имиджелогии в период современного развития общества / В. А. Матаева // Образование и наука. Известия Уральского отделения Российской академии образования. Ї 2001. Ї № 6. Ї С. 12Ї19.

2. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці / В. Ц. Жидецький, Ї Львів: Афіша, 2005. Ї 320 с.

3. Гах Й. М. Етика ділового спілкування. К.: Центр навчальної літератури, 2005.

4. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т. К. Чмут, Г.Л. Чайка, М.П. Лукашевич, І. Б. Осетинська. - 2-ге вид., стереотип. К.: МАУП, 2003.

5. Афанасьєв І. Діловий етикет. Етика ділового спілкування. К.: «Альтерпрес», 2006.

6. Палеха Ю.І. Іміджологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Європейський ун-т. -- К. : Видавництво Європейського університету, 2004. 323с

7. Шкардун В.Д., Ахтямов Т.М. Оценка и формирование корпоративного имиджа предприятия // Маркетинг в России и за рубежом,№3/2001.

8. Ляпина Т.В. Бизнес и коммуникации,-- К., 2002.-- 336 с.

9. Монахов Г.А. Мелочи создают совершенство. Деловой и светский этикет. Благоприятный персональный имидж. -- К.: Альтер-прес, 2001. -- 474 с.

10. Шарков Ф.И. Имидж фирмы: технологии управления. - М.: Академический проект, 2006 - 272с.

Размещено на Allbest.ru