Дослідження проблематики демократизації та пострадянських політичних трансформацій у вітчизняній політичній науці

Размещено на http://www.allbest.ru/

демократизація трансформація політичний система

Дослідження проблематики демократизації та пострадянських політичних трансформацій у вітчизняній політичній науці

Ігор Фортельний

У статті досліджено рівень розробленості проблематики демократизації та трансформаційних процесів на пострадянському просторі у вітчизняній науковій літературі. Визначено ключові напрями за якими проводяться дослідження. Проаналізовано науковий доробок вітчизняних вчених, які реалізовують свої наукові здобутки в межах кожного напряму.

Ключові слова: демократія, демократизація, демократичний транзит, перехідний період, політична трансформація, політичний режим, політична система, пострадянські країни.

В статье исследован уровень разработанности проблематики демократизации и трансформационных процессов на постсоветском пространстве в отечественной научной литературе. Определены ключевые направления по которым проводятся исследования. Проанализированы научные труды отечественных ученых, реализующих свои научные достижения в рамках каждого направления.

Ключевые слова: демократия, демократизация, демократический транзит, переходный период, политическая трансформация, политический режим, политическая система, постсоветские страны.

The paper investigates the level of elaboration of the problems of democratization and transformation processes in the post-Soviet space in the national scientific literature. Author identifies key areas in which the researches of the problem and outlines the range of Ukrainian scientists who realize their academic achievements within each of them.

Key words: democracy, democratization,

democratic transit, transition, political transformation, political regime, political system, post-Soviet countries.

Постановка проблеми та актуальність теми

Дослідження трансформаційних процесів займає вагоме місце у вітчизняному науковому дискурсі загалом і політологічному, зокрема. Значною мірою це зумовлюється тим, що наша держава сама перебуває у вирі трансформаційних перетворень, які розпочалися на початку 90-х років минулого століття. Причиною цих змін був крах радянської тоталітарної системи та утворення на її теренах нових незалежних держав, однією з яких була і Україна. Після здобуття незалежності перед кожною з новоутворених держав постала необхідність вибору шляху свого подальшого розвитку: сам вибір коливався між тим рухатися в напрямку розбудови демократії чи авторитаризму. Більшість держав на початковому етапі державотворення задекларували вибір першого шляху, однак не всі з них змогли розбудувати демократію на своїх теренах. Частині країн, це, зокрема країни Прибалтики, вдалося відносно швидко і успішно досягнути цієї мети. Інші розчарувалися у демократичному устрої, що призвело до встановлення антидемократичних режимів (Туркменістан, Узбекистан, Казахстан, Білорусь, Киргизстан, Таджикистан, Росія). Треті - і досі знаходяться на шляху розбудови демократії (Грузія, Азербайджан, Вірменія, Молдова, Україна), однак поки що важко передбачити коли завершиться цей процес і які він принесе результати. Отож, враховуючи складність і непередбачуваність, з якою відбуваються трансформаційні процеси в Україні та інших пострадянських країнах, вітчизняні науковці розуміють наскільки важливо з'ясувати: у чому ж полягає специфіка переходу до демократії на пострадянському просторі? Адже пошук відповіді на це запитання може допомогти встановити закономірності перехідного періоду, виявити причини успіху трансформації у одних країнах і труднощі їх перебігу в інших, що є вкрай важливим для вибору напряму подальшого державотворчого процесу як України, так і решти пострадянських держав.

Метою статті є аналіз наукового доробку українських дослідників з проблематики демократизації та трансформаційних процесів на пострадянському просторі, що дає можливість розкрити рівень розробленості цих проблем у вітчизняній науковій літературі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Перш за все потрібно відзначити, що в українській науковій літературі надзвичайно мало досліджень, в яких був би здійснений комплексний аналіз наукових напрацювань з проблематики політичних трансформацій загалом і на пострадянському просторі, зокрема. Проте це не повинно давати нам підстав думати, що дана проблематика не розробляється. Дослідження пострадянського простору (окремих країн, компоративний аналіз двох і більше країн за критеріями: режиму, який в них існує, їх політичної системи, культури, цінностей, рівня розвитку громадянського суспільства тощо) у вітчизняних наукових колах безумовно проводяться, однак проблема систематизації та узагальнення вітчизняних наукових здобутків все ще залишається актуальною. Вирішити її надзвичайно не просто, адже насправді важко зібрати, опрацювати та згрупувати науковий доробок з даної тематики науковців зі всіх куточків нашої держави, проте доцільно спробувати хоча б узагальнити ту його частину, доступ до якої у нас є.

Огляд наявної літератури у ракурсі досліджуваної теми, на нашу думку, варто здійснити за такими напрямами:

розкриття специфіки поняття «політична трансформація» у вітчизняній науковій літературі;

дослідження проблем демократизації, переходу до демократії та демократичного транзиту як важливого пріоритету трансформації пострадянських суспільств;

аналіз особливостей трансформації вітчизняної політичної системи;

комплексний аналіз трансформаційних процесів у пострадянських країнах.

З одного боку цих чотирьох напрямів недостатньо, щоб повністю охопити всю палітру вітчизняної наукової літератури, в якій висвітлюється проблематика політичних трансформацій у пострадянських країнах, однак їх цілком вистачає для проведення аналізу такого рівня в рамках однієї наукової статті.

З'ясуванню специфіки змісту поняття «політична трансформація» в своїх роботах приділили увагу такі вітчизняні вчені, як: О. Долженков, С. Катаєв, В. Кремень, С. Кримський, І. Курас, М. Михальченко, В. Ткаченко, Ю. Шайгородський. Зокрема академік НАН України І. Курас неодноразово звертав увагу на принципові проблеми трансформаційного розвитку. Висловлюючи критичні зауваження проти спрощеного підходу до розуміння трансформації в Україні як «перехідного періоду», вчений зазначав, що на сучасному етапі трансформації суспільства потрібна зовсім нова стратегія - стратегія випереджального розвитку, що спиратиметься на інтелект і відпрацювання механізмів зворотного зв'язку між владою і суспільством.

Конкретизуючи різноманітні підходи до розуміння змісту трансформаційних процесів, український соціолог С. Катаєв наголошує на необхідності врахування кризового характеру суспільних трансформацій. Дослідник зазначає, що «у стані трансформаційної кризи суспільство не має загально-усвідомленого напряму розвитку, стійких співвідношень між його визначальними елементами, а тому досить складно наслідки змін передбачити». Водночас трансформаційним процесам властиві тотальність, полівекторність, ситуативність, мозаїчність, віртуальність. Інший вітчизняний дослідник М. Михальченко, у статті «Пошук лідерів: чесних, талановитих, справедливих...», визначає політичну трансформацію як трансформації: політичних інститутів і структур (політична система); політичної свідомості і політичних дій різних верств, еліти, особи (особистість та її діяльність у суспільних структурах); політичної культури суспільства (чи є повноцінні ознаки поєднання українського сучасного суспільства з традиційною і новою національною політичною культурою), зауважуючи, що проблема полягає не тільки в процесах трансформації політичної системи суспільства, але і в тому, чи взаємопов'язані ці процеси, чи вони взаємодоповнюються і наскільки вони різноспрямовані та чому їх розвиток відбувається без визначеної суспільством мети і механізмів.

Український політолог О. Долженков на основі порівняльного аналізу політичних систем України і Білорусі дійшов висновку, що трансформаційні зміни настають у суспільстві тоді, коли наявна політична система втрачає сталість і стабільність, вступає в період нерівномірних взаємодій, починає відчувати внутрішні та зовнішні зміни, тиск, сума напруги від яких у певний момент може перевищити припустимий для неї максимум. У цьому контексті В. Кремень і В. Ткаченко зазначають: «Коли ж крок новизни соціальних змін у традиційному суспільстві перевершує допустимий поріг, може статися соціальний вибух, що призведе до суспільного зламу, розколу».

Розглядаючи явище системної трансформації, український політолог С. Кримський визначає наявність у процесах, що відбуваються, поєднання старих і нових елементів систем. У його трактуванні, трансформація є розвитком суспільно - політичних процесів, які абсолютно не виключають можливостей зворотного руху. При цьому, зворотний рух не обов'язково стає негативним.

Трактування політичної трансформації крізь призму акцентування уваги на визначальній ролі правових засад у здійсненні сучасної політики та необхідності демократизації суспільно-політичного життя, також запропонував відомий український політолог, президент Українського центру політичного менеджменту Ю. Шайгородський у статті «Поняття «трансформація» як інструмент аналізу соціальних змін». Науковець вважає, що у політичній сфері трансформаційні процеси здійснюються в напрямах формування системи влади на правовій основі; забезпечення законодавчого, конституційного розвитку країни; вдосконалення системи виборів; створення інституту парламентаризму; реформування судової системи; формування інституту місцевого самоврядування; створення партійної системи і розвитку політичного плюралізму; функціонування незалежних засобів масової інформації; формування нової політичної еліти тощо. Ці трансформації відображають модернізаційну політичну стратегію суспільства - рух до демократії. Незважаючи на багатоаспектність процесів демократичних трансформацій, на думку дослідника, їх слід розглядати як ланки єдиного глобального процесу демократизації, оскільки вони об'єднуються як спробами переходу від недемократичних форм правління до демократичних, так і деякими загальними факторами. Демократичні перетворення є, по суті, процесом руху до відкритого суспільства з властивими йому плюралізмом у політиці, економіці, культурі, розвиненими структурами громадянського суспільства і правової держави.

Переходячи до аналізу наукових здобутків з другого напряму - проблематики демократизації, переходу до демократії та демократичного транзиту як важливого пріоритету трансформації пострадянських суспільств тут слід відзначити праці таких вітчизняних дослідників, як: О. Бабкіної, В. Бортнікова, С. Бульбенюк, А. Колодій, В. Кулика, Н. Латигіної, О. Марчак, О. Новакової, М. Примуша, О. Романюка, О. Фісуна, О. Хорошилова.

У своєму дисертаційному дослідженні «Демократія, неопатримоніалізм і глобальні трансформації» український політолог О. Фісун аргументовано обґрунтовує висновок про те, що посткомуністичні трансформації взагалі і пострадянські особливо становлять четверту хвилю демократизації, яка принципово відрізняється від попередньої третьої хвилі. Консолідація демократії пов'язується, перш за все, з інституціоналізацією конфлікту еліт, у межах якої виробляються певні процедурні правила для їх подолання. Дослідник висуває гіпотезу про інверсійну природу пострадянських переходів до демократії, яка пов'язана з тим, що, на відміну від країн Латинської Америки та Європи, процеси демократизації тут передували раціонально-бюрократичній трансформації. Він пропонує неопатримоніальну інтерпретацію пострадянських політичних режимів. Сутність її полягає у тому, що головним фокусом політичного процесу в пострадянських політичних системах є не стільки конкуренція партійно-політичних альтернатив у рамках парламентського суперництва, скільки боротьба різних фракцій політичних підприємців і неопатримоніальної бюрократії за монополізацію тих або інших сегментів клієнтарно-патронажної мережі, яка формується навколо глави держави. У роботі «Демократія, неопатримоніалізм і глобальні трансформації» вчений виділяє два шляхи трансформації пострадянських неопатримоніальних режимів: (1) «політична раціоналізація» через «кольорові революції» знизу, (2) «силова раціоналізація» через «бюрократичну революцію» згори, які можуть розглядатися як різні варіанти процесу раціонально - бюрократичної трансформації. При цьому обґрунтовано трактування «кольорових революцій» як нового різновиду революцій неопатримоніального типу. Вони виникають із зіткнення інтересів неопатримоніальної бюрократії й ренто-орієнтованих підприємців та призводять до розпаду моделі консолідації неопатримоніального режиму на основі політико-економічної гегемонії глави держави й вибудовуваної навколо і під нього клієнтарно-патронажної мережі експлуатації публічних ресурсів.

В іншому дисертаційному дослідженні «Демократичний транзит у посткомуністичних країнах: теоретико-методологічні й прикладні аспекти», автором якого є О. Марчак, проаналізована практика демократичних транзитів «третьої хвилі». Дослідниця акцентує увагу на тому, що обвали недемократичних режимів і спроби будівництва нових (як правило, запозичених) демократичних інститутів безпосередньо не пов'язані і тим більше не передбачають обов'язкову наявність і масове поширення в перехідному суспільстві будь-яких специфічних демократичних цінностей і орієнтацій.

Здійснюючи аналіз досліджень з проблематики демократизації та переходу до демократії слід звернути увагу на статтю «Моделі посткомуністичних трансформацій» О. Романюка, в якій науковець проаналізувавши існуючі в політичній науці варіанти суспільних і державних трансформацій на посткомуністичному просторі. Всі вони зводяться до трьох основних типів: модель прямого переходу до демократії, модель двофазового переходу і модель зворотного зв'язку. Дослідник розкриває зміст кожної моделі і, аналізуючи особливості переходу в пострадянських країнах, намагається віднести кожну з них до однієї із зазначених моделей.

Українські дослідники А. Колодій та В. Кулик у своїх дослідженнях запропонували варіанти періодизації демократичного переходу на пострадянському просторі. В. Кулик у статті «Двадцять років демократичного транзиту» серед всіх держав пострадянського простору виділяє групу країн, які можна назвати «перехідними демократіями» (Грузію, Киргизстан, Молдову і до 2010 р. - Україну). Науковець визначає їх, як «країни, що пройшли транзит від авторитарних моделей державної організації до елементів плюралістичної демократії, через акції протесту, повалення влади і зміни державного правління («кольорові» революції чи «шокові» події, що вплинули на якість політико - правової моделі)», та виділяє етапи процесу демократичного переходу в них. А. Колодій у статті «Траєкторія демократичного переходу в Україні» також запропонувала власну періодизацію демократичної трансформації, в даному випадку обмежившись тільки однією країною - Україною. У висновках до статті дослідниця відзначила слабкі сторони українського переходу до демократії.

Різні аспекти демократичного транзиту в країнах Східної Європи і СНД розглядаються в працях українських дослідників Б. Андресюка, В. Богданова, С. Василенко, Е. Гансової, В. Дергачова, Л. Кормич, І. Кресіної, М. Лукашевича, М. Михальченка, С. Наумкіної, Н. Паніної, В. Полохала, Ф. Рудича, А. Сіленко, Д. Ткача, Д. Шелеста та ін.

Завершуючи аналіз наукових здобутків вітчизняних вчених по другому напряму варто навести думку О. Бабкіної про те, що перехід до демократії не є самоціллю, а шляхом створення цивілізованої сучасної системи, стабільної, здатної до саморозвитку і утворюючої усі необхідної умови для нормального життя людини. Таким чином, актуальні завдання демократизації полягають у формуванні такої соціальної і політичної системи, яка б забезпечувала керованість суспільством при участі народу, припускала можливість заміни влади без насильства, гарантувала дотримання і захист прав і свобод людини, забезпечувала б справедливий виборчий процес, поділ і взаємодію влади, прозоре й ефективне правосуддя.

Аналізуючи науковий доробок з третього напряму - дослідження особливостей трансформації вітчизняної політичної системи слід звернути увагу на дисертаційні дослідження: О. Категоренка, М. Ніколаєвої, Й. Рисіч, В. Сарапіна, В. Токовенко. У дисертаційному дослідженні О. Категоренка «Трансформаційні та модернізаційні аспекти політичної системи сучасної України: політологічний аналіз», визначено головні етапи реформування владних інститутів в українській державі. Дослідник відзначає, що одним з найважливіших напрямків реформи політичної системи України є трансформація владно-централізованих відносин у владно-самоорганізаційні. Такий шлях, на думку науковця, дозволяє гармонізувати взаємовідносини центру і регіонів, держави і громадянського суспільства.

В. Токовенко у докторській дисертації «Оптимізація взаємодії політичного керівництва та державного управління в умовах модернізації політико - адміністративної системи України» концептуально обґрунтувала засадничі принципи оптимізації взаємодії політичного керівництва і державного управління як чинника модернізації українського суспільства та трансформації його політичної системи. Дослідниці вдалося здійснити системний аналіз проблеми взаємодії політичного керівництва та державного управління за умов переходу від посттоталітарного до демократичного суспільного устрою; науково обґрунтувати підходи та конкретні технології оптимізації політико-адміністративних відносин у структурі державного апарату сучасної України на центральному та регіональному рівнях; визначити основні напрями підвищення ефективності взаємодії політичного керівництва та державного управління в процесі реформування інститутів політичної системи України.

Дисертаційне дослідження М. Ніколаєвої «Политическая система современной Украины: процессы институциональных изменений и стабилизации» спрямоване на розробку концептуальної схеми аналізу інституційних аспектів розвитку політичної системи України. На думку дослідниці, загальні постулати системної теорії дозволяють представити цей процес у вигляді своєрідного співвідношення імпульсів самоорганізації і цілеспрямованого управлінського впливу. Причому, особливості інституціональних змін багато в чому визначають риси формування політичної системи, а також характер системної трансформації суспільства в цілому.

У дисертаційному дослідженні В. Сарапіна проаналізовано ідеології здійснення реформ в українському суспільстві: визначено головні суперечності, які виникають на цьому шляху та способи їх подолання; обґрунтовано ідею прискорення реформ як головного засобу стабілізації соціально-економічного і суспільно-політичного розвитку в Україні на рубежі століть.

Окрім дисертаційних робіт проблематика трансформації політичної системи України знаходить своє відображення також у опублікованих монографіях та десятках наукових статей вітчизняних вчених.

До найбільш масштабних досліджень, що впливають на з'ясування специфіки змін на посткомуністичному просторі і в Україні зокрема, належать роботи В. Кременя, Д. Табачника і В. Ткаченка «Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду)» та «Україна: проблеми самоорганізації». У першій праці викладено прогностичне методологічне застереження щодо орієнтації на розуміння процесу трансформації: в умовах посттоталітарної реальності, особливо на початковому етапі суспільного структурування. У другій роботі проаналізовано історичний досвід як багатовікової національно-державницької практики українського народу, так і досвід трансформаційних перетворень нашого суспільства впродовж останнього десятиліття. Дослідники доволі оригінально трактують проблеми самоорганізації української нації: «Держава-нація - це передусім план дій, програма співпраці. Ніщо не відбувається само по собі. Щоб стати колективним суб'єктом суспільного процесу, слід усвідомити уроки історії - бути здатним до критичного переосмислення набутого досвіду».

Аналізу трансформаційних процесів в Україні присвячена значна частина наукового доробку академіка М. Михальченка. У численних його роботах різних років аналізуються актуальні питання українського сьогодення, дається оригінальне тлумачення соціально-політичних процесів, розглядаються загальні проблеми пізнання сучасного суспільства у світлі системно-цивілізаційної методології. В полі зору видатного вченого - історичні передумови і сучасні особливості, політика, економіка, ідеологія, людський потенціал, регіональний фактор та інші детермінанти цивілізаційного становлення і розвитку України.

Трансформаційна проблематика знаходить своє відображення у наукових статтях: В. Бабкіна, Ф. Барановського, Є. Головахи, Ю. Мацієвського, Н. Москалець, Н. Паніної, Є. Перегуди, В. Селіванова та ін. У публікаціях цих дослідників основна увага зосереджується на аналізі особливостей трансформації вітчизняної політичної системи в останні роки існування СРСР та на протязі періоду незалежності України.

Також потрібно відзначити, що науковці дедалі ближче підходять до постановки та розв'язання проблеми й на значно ширшому історичному тлі. Тут можна згадати хоча б такі узагальнюючі праці, як: «Політична історія України. ХХ століття» в 6-ти томах, підготовлена Інститутом політичних та етнонаціональних досліджень НАН України на чолі з академіком І. Курасом впродовж 2002-2003 рр.; «Цивілізаційна історія України» - автори М. Горєлов, В. Моця, О. Рафальський36, «Політична історія України ХХ століття» - автори: А. Кудряченко, Г. Калінічева, А. Костиря; «Україна: політична історія. ХХ - початок ХХІ ст.» - редрада: В. Литвин (голова) та ін.38; «Український вибір: політичні системи ХХ століття і пошук власної моделі суспільного розвитку» - керівник В. Солдатенко; «Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності» - гол. ред. В. Литвин40; «Суспільно-політичні трансформації в Україні: Від задумів до реалій» - за ред. В. Солдатенка та інші роботи.

Четвертий напрям включає у себе вітчизняних науковців, які у своїх працях здійснюють порівняльний аналіз політичних трансформацій пострадянських країн: України і Росії - Б. Канцелярук, Л. Кучма, О. Лісничук, Т. Микитюк; України і Білорусі - О. Боринська, О. Долженков; Росії та Білорусі - Г. Шипунов; України, Росії і Білорусі - І. Кононов; України та Грузії - В. Кравченко, М. Троцюк, А. Фурса; Азербайджану, Вірменії та Грузії - О. Котелянець; Литви, Латвії та Естонії - А. Мазіна54, О. Пересада та інші.

Серед дослідників четвертого напряму хотілося б особливо відзначити наукові здобутки Т. Ляшенко. З цієї проблематики дослідниця опублікувала ряд наукових статей56, а в 2011 р. видала монографію: «Трансформація політичних систем в країнах Центральної Азії: національний та регіональний аспекти», присвячену аналізу трансформації політичних систем країн Центральної Азії у пострадянський період (Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Киргизстану і Таджикистану). У даній праці розглядаються як спільні взаємопов'язуючі фактори, характерні для всього регіону, так і особливості розвитку кожної окремо взятої країни. Досліджується структура органів влади, інститути громадянського суспільства, форми самоврядування. Акцентуючи увагу на тому, що системні трансформації в центрально-азійському регіоні корінним чином відрізняються від аналогічних процесів у східноєвропейських країнах, дослідниця співставляє внутрішні та зовнішні фактори трансформації, варіанти зміни політичних еліт, можливості переходу до нового політичного режиму, ступінь вірогідності революцій та збройних конфліктів.

Висновки. Загалом рівень розробленості проблематики трансформаційних процесів на пострадянському просторі у вітчизняній науковій літературі, за винятком окремих його аспектів пов'язаних з особливостями демократизації та трансформації політичної системи України, змушує надіятися на краще. Для прикладу у Російській Федерації, вона розроблена на значно вищому науковому рівні, підтвердженням цього може послужити хоча б співставлення кількості дисертацій захищених російськими дослідникам і українськими вченими, не ведучи вже мову про наукові статті. Однак, з іншого боку, такий стан речей відкриває широкі перспективи для реалізації наукових устремлінь, дослідницького потенціалу і творчих амбіцій вітчизняних науковців, які цікавляться даною проблематикою.

Література

1. С. Бульбенюк // Політичний менеджмент. - 2008. - № 3. - С. 62-70.

2. Колодій А. Траєкторія демократичного переходу в Україні / Розд. 2 з кн.: Трансформація в Польщі і в Україні: 1989-2009. Вибрані аспекти / А. Колодій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://political-studies.com/?p=570.

3. Кулик В. Двадцять років демократичного транзиту / В. Кулик [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ua.for-ua.com/authornews/2011/09/28/113259.html.

4. Латигіна Н.А Демократія: сутність, механізм здійснення та сучасні світові тенденції розвитку: дис. доктора політичних наук: 23.00.02 / Латигіна Н.А. - К., 2010. - 400 с.

5. Марчак О.М. Демократичний транзит у посткомуністичних країнах: теоретико-методологічні й прикладні аспекти: автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 / О.М. Марчак. - Одеса, 2007. - 17 с.

6. Новакова О.В. Політична модернізація та розвиток демократичних процесів в сучасній Україні: дис... доктора політ. наук: 23.00.02 / О.В. Новакова / Східноукраїнський національний ун-т імені В. Даля. - Луганск, 2007. - 386 с.

7. Примут М.В. Концепції демократії у пострадянському суспільстві / М.В. Примуш // Трибуна. - 2006. - № 12. - С 32-35.

8. Романюк О. Моделі посткомуністичних трансформацій / О. Романюк // Політичний менеджмент. - 2006. - № 3. - С. 35-49.

9. Фисун А.А. Демократия, неопатримониализм и глобальные трансформации / А.А. Фисун. - Харьков: Константа, 2006. - 352 с.; Фісун О.А. Демократія і неопатримоніалізм у сучасних теоріях політичного розвитку: автореф. дис. на здоб. наук. ступеня д-ра політ. наук: спец. 23.00.01/ О.А. Фісун. - К., 2009. - 34 с.

10. Хорошилов О. Український варіант демократизації / О. Хорошилов // Політичний менеджмент. - 2005. - № 1. - С. 52-57.

11. Фисун А.А. Демократия, неопатримониализм и глобальные трансформации / А.А. Фисун. - Харьков: Константа, 2006. - 352 с.

12. Бабкіна О.В. Особливості політичної трансформації на постсоціалістичному просторі: підходи до осмислення / О.В. Бабкіна // Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції: 8-9 лютого 2006 р. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2006. - С. 15.

13. Категоренко О.І. Трансформаційні та модернізаційні аспекти політичної системи сучасної України: політологічний аналіз: дис... кандидата політ. наук: 23.00.02 / О.І. Категоренко / НАН України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. - К., 2004. - 183 с.

14. Николаева М.И. Политическая система современной Украины: процессы институциональных изменений и стабилизации: дис... кандидата полит. наук: 23.00.02 / М.И. Николаева / Одесский национальный университет имени И.И. Мечникова. - О., 2003. - 192 с.

15. Рисіч Й.Л. Демократія в Україні до і після 1985 року (історико-політологічний аналіз): дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / Й.Л. Рисіч / НАН України, Інститут національних відносин і політології. - К., 1996. - 469 с.

16. Сарапін В.О. Ідеологія системних реформ в контексті стабілізації соціально-економічного та політичного розвитку України на рубежі століть (політологічний аналіз): автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.03 / В.О. Сарапін / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2005. - 20 с.

17. Токовенко В.В. Оптимізація взаємодії політичного керівництва та державного управління в умовах модернізації політико-адміністративної системи України: дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / В.В. Токовенко / Нац. акад. держ. управління при Президентові України. - К., 2004. - 383 с.

18. Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). - К.: ARC-UKRAINE, 1996. - С. 16-17.

19. Україна: проблеми самоорганізації [У 2 т.]. - Т. 1. Критика історичного досвіду / В.Г. Кремень, Д.В. Табачник, В.М. Ткаченко. - К.: Промінь, 2003. - С. 15.

20. Михальченко М.І. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / М.І. Ми- хальченко. - Дрогобич: Відродження, 2004. - 488 с.

21. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? / Н. Михальченко. - К.: Институт социологии НАНУ, 2001. - 440 с.

22. Михальченко Н., Андрущенко В. Украина разделенная в себе: от Леонидии к Виктории / Н. Михальченко, В. Андрущенко. - К.: ИПиЭНИ имени И.Ф. Кураса НАН Украины, 2012. - Т. І. - 584 с.

23. Михальченко Н., Андрущенко В. Украина разделенная в себе: от Леонидии к Виктории / Н. Михальченко, В. Андрущенко. - К.: ИПиЭНИ имени И.Ф. Кураса НАН Украины, 2012. - Т. II. - 556 с.

24. Бабкін В. Сучасна Україна: проблеми становлення та розвитку політичної системи / В. Бабкін // Віче. - 1998. - №12. - С. 144-149.

25. Барановський Ф. Спільність внутрішніх та євроінтеграційних потреб вдосконалення політичної системи України / Ф. Барановський // Політичний менеджмент. - 2008. - № 4. - С. 57-65.

26. Головаха Є., Паніна Н. Основні етапи і тенденції трансформації українського суспільства: від перебудови до «помаранчевої революції» / Є. Головаха, Н. Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2006. - № 3. - С. 32-51.

27. Мацієвський Ю. Між авторитаризмом і демократією: політичний режим після «помаранчевої революції» / Ю. Мацієвський // Політичний менеджмент. - 2006. - № 5 (20). - С. 16-32.

28. Москалець Н.В. Досвід і проблеми реформування політичної системи в Україні на сучасному етапі / Н.В. Москалець / Електронне наукове фахове видання «Державне управління: удосконалення та розвиток» [Електронний ресурс]. - 2012. - № 7. - Режим доступу:http://www.dy.nayka.com.ua/?n= 7&y=2012

29. Головаха Є., Паніна Н. Основні етапи і тенденції трансформації українського суспільства: від перебудови до «помаранчевої революції» / Є. Голо- ваха, Н. Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2006. - № 3. - С. 32-51.

30. Перегуда Є.В. Етапи реформування політичної системи України / Є.В. Перегуда // Держава і право. - 2010. - № 48. - С. 620-628.

31. Селіванов В. Політико-юридичні передумови і характерні ознаки процесу демократичної трансформації українського суспільства / В. Селіванов // Вісник Академії правових наук України. - Х., 1998. - № 3. - С.3-15.

32. Горєлов М.Є., Моця О.П., Рафальський О.О. Цивілізаційна історія України. (Нариси). - К.: ТОВ УВПК «ЕксОб», 2006. - 632 с.

33. Кудряченко А.І. Політична історія України ХХ століття: Підручник / А.І. Кудряченко, Г.І. Калінічева, А.А. Костиря. - К.: МАУП, 2006. - 696 с.

34. Україна: політична історія, ХХ - початок ХХІ століття / редрада: В.М. Литвин (гол.) та ін. - К.: Парламентське вид-во, 2007. - 1028 с.

35. Український вибір: політичні системи XX століття і пошук власної моделі суспільного розвитку / В.Ф. Солдатенко (керівник). - К.: Парламентське вид-во, 2007. - 576 с.

36. Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності / гол. ред. В.М. Литвин; авт. кол.: О.Г. Аркуша, С.О. Біла, В.Ф. Верстюк та ін. // Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса. - К.: Видавництво «Ніка-Центр», 2008. - 988 с.

37. Суспільно-політичні трансформації в Україні: Від задумів до реалій / За ред. В.Ф. Солдатенка. - К.: Парламентське вид-во, 2009. - 536 с.

38. Канцелярук Б.І. Колізії трансформацій пост-тоталітарних суспільств / Б.І. Канцелярук / Проблеми міжнародних відносин. - К.: КиМУ, 2010. - Вип. 1. - С. 7-22.

39. Кучма Л. Україна не Росія / Л. Кучма. - М.: Время, 2003. - 560 с.

40. Лісничук О. Росія і Україна - дві альтернативні моделі новітніх пострадянських транс - формацій / О. Лісничук / Наукові записки ІПіЕНД ім І.Ф. Кураса. - К., 2007. - Вип. 33. - С. 339-347.

41. Микитюк Т. Соціальна трансформація в Україні та Росії: інтеграція чи дезінтеграція / Т. Микитюк // Регіони Східної Європи: інтеграційні очікування та конфронтаційні небезпеки. - Чернівці: БУКРЕК, 2000. - С. 204-210.

42. Боринська О. Порівняльний аналіз політичних трансформацій України та Білорусії у пост-тоталітарний період / О. Боринська // Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України / Сер. «Політологія і етнологія». - 2006. - Вип. 30, кн. 2. - С. 280-290.

43. Долженков О.О. Трансформація політичних систем України та Білорусі: порівняльний аналіз: дис... д-ра політ. наук / О.О. Долженков / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2005. - 378 с.

44. Шипунов Г.В. Теоретико-методологічні засади аналізу сучасного авторитаризму (на прикладі Росії та Білорусі): дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Г.В. Шипунов / Львівський нац.. ун-т ім. І. Франка. - Львів, 2007. - 195 с.

45. Кононов И.Ф. Трансформационный опыт Украины, России и Беларуси: поиск интерпретативных моделей / И.Ф. Кононов.

46. Кравченко В. Україна - Грузія: майбутнє, сповнене невизначеності / В. Кравченко // «Дзеркало тижня» - 2005. - 26 березня. - № 11.

47. Троцюк М. Політичні режими України та Грузії після «кольорових революцій» / М. Троцюк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://naub. oa. edu.ua/2012/politychni-rezhymy-ukraj iny-ta-hruzij i- pislya-kolrovyh-revolyutsij/

48. Фурса А.О. Україна - Грузія: політичні та економічні аспекти співробітництва (кінець ХХ - початок ХХІ століття) / А.О. Фурса // Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. - Рівне, 2011. - С. 96-101.

49. Котелянець О.О. Демократичні процеси в країнах південного Кавказу: політико-правові аспекти / О.О. Котелянець // Стратегічні пріоритети: Науково-аналітичний щоквартальний збірник. - 07 / 2011. - № 3. - С. 173-180.

50. Мазіна А. Особливості демократичного процесу в країнах Балтії // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. - К., Миколаїв: Укр. центр політ. менеджменту, 2009. - С. 387-393.

51. Пересада О.М. Особливості реформування вищих органів влади в державах Балтії / О.М. Пересада [Електронний ресурс].

52. Ляшенко Т.М. Інститут президентства в країнах Центральної Азії / Т.М. Ляшенко // Політичний менеджмент: Український науковий журнал. - 2006. - Спец. вип. - С. 175-182.

53. Ляшенко Т.М. Роль політичних лідерів в інституційних процесах в країнах Центральної Азії / Т.М. Ляшенко // Наукові записки. - К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса, 2007. - Вип. 35. - С.82-96.

54. Ляшенко Т.М. Формування політичних інститутів в країнах Центральної Азії в умовах незалежності / Т.М. Ляшенко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К., 2009. - Вип. 17. - С. 319-327.

55. Ляшенко Т.М. Формування політичної еліти в країнах Центральної Азії: національний аспект / Т.М. Ляшенко // Наукові записки. - К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса, 2008. - № 37. - С. 120-131.

56. Ляшенко Т. Політичні реформи в країнах Центральної Азії / Т. Ляшенко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К., 2007. - Випуск 10. - С. 460-471.

57. Ляшенко Т.М. Трансформація політичних систем в країнах Центральної Азії: національний та регіональний аспекти / Т.М. Ляшенко. - К.: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса, 2011. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru