Формування комунікативних і лідерських якостей керівника
Підвищення рівня комунікативної емпатії, толерантності та здібності до самоуправління в спілкуванні керівників. Дослідження впливу тендерної та вікової складових щодо лідерських та організаційних здібностей. Підвищення мобільності у спілкуванні партнерів.
| Рубрика | Менеджмент и трудовые отношения |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.02.2019 |
| Размер файла | 30,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ І ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ КЕРІВНИКА
І.В. Зубрицька-Макота,
О.С. Коваль
Анотація
Розкрито особливості комунікативних і лідерських якостей керівника, можливості їх формування та розвитку. Наведено результати дослідження, яке демонструє, що існують відмінності між рівнем комунікативних і лідерських якостей за статевою ознакою, а також із підвищенням рівня комунікативної емпатії, толерантності та здібності до самоуправління в спілкуванні підвищується рівень комунікативності керівників.
Ключові слова: керівник, комунікативність, лідерський потенціал, по- лікомунікативна емпатія, комунікативна толерантність, самоуправління у спілкуванні.
Аннотация
Зубрыцкая-Макота И. В., Коваль О. С. Формирование коммуникативных и лидерских качеств руководителя
Раскрыто особенности коммуникативных и лидерских качеств руководителя, возможности их формирования и развития. Наведено результаты исследования, которое демонстрирует, что существуют различия между уровнем коммуникативных и лидерских качеств по половому признаку, а также при повышении уровня коммуникативной эмпатии, толерантности и способности к самоуправлению в общении повышается уровень коммуникативности руководителей.
Ключевые слова: руководитель, коммуникативность, лидерский потенциал, поликоммуникативная эмпатия, коммуникативная толерантность, самоуправление в общении.
Annotation
Zubryts'ka-Makota 1 V., Koval' O. S. The formation of communicative and leadership qualities of a leader
The article deals with the features of communicative and leadership qualities of a leader, the possibilities of their formation and development. The results of the study, which aims to proves that there exist differencse between the level of communicative and leadership skills by gender, growth of level of comunic tive empathy, tolerance and capacity for self-government in communication increases the level of leaders communicativeness.
Manage the activities of people - so do they influence, encouraging work to achieve organizational goals. Such effects may exercise leader - a person who has leadership qualities. Also one of the conditions of the modern manager is constant interaction with other people. And that is the main communication tool of the leader. Skill in the head is closely related to ownership of the means of artistic skills and techniques of communication.
Therefore, among other general skills manager interest are communication skills. Managers with a high level of communication skills formation are in need of management and actively seek it quickly orient themselves in difficult situations, liberated in a new collective initiative, in severe cases or difficult situations take independent decisions, defend their views and work hard to it was adopted by colleagues, themselves seek things that will satisfy their need for communication and organizational activities.
As the vital practice and research, not every manager can effectively establish and maintain relationships with the people around him, and not everyone can be a successful leader. This is associated with personality traits, temperament type, as well as psycho (method socionics) every person.
The development of communication skills and leadership qualities head is an urgent problem of psychology, whose solution is important for every person and for society as a whole.
Key words: leader, communication, leadership potential, policommunicative empathy, communicative tolerance, self-government in communication.
Постановка проблеми. Нині, коли виробничі умови визначають успіхи науки, техніки, виникає гостра необхідність у людях, які володіють мистецтвом проявляти активність у виробничому процесі.
Управляти діяльністю людей - означає здійснювати на них вплив, спонукаючи працювати на досягнення цілей організації. Саме такий вплив може реалізувати лідер - особа, що володіє лідерськими якостями.
Також однією з умов праці сучасного управлінця є постійна взаємодія з іншими людьми. І саме спілкування виступає основним інструментом роботи лідера.
Майстерність у роботі керівника тісно пов'язана з умінням мистецького володіння засобами та техніками спілкування. Тому серед інших загальних умінь керівника інтерес становлять комунікативні вміння. Управлінці з високим рівнем сформованості комунікативних умінь відчувають потребу в управлінській діяльності та активно прагнуть до неї, швидко орієнтуються в складних ситуаціях, розкуті в новому колективі, ініціативні, у складних справах або ситуаціях ухвалюють самостійні рішення, обстоюють свою думку і працюють над тим, щоб вона була прийнята колегами, самі шукають справи, які б задовольнили їх потребу в комунікативній та організаторській діяльності.
Як свідчить життєва практика та наукові дослідження, не кожен керівник спроможний ефективно налагодити і підтримувати взаємовідносини з іншими, та не кожна людина може бути успішним керівником. Це пов'язано з рисами характеру, типом темпераменту, а також з психотипом (за методом соціоніки) кожної людини.
Розвиток комунікативних умінь і лідерських якостей керівника є актуальною проблемою психології, вирішення якої має важливе значення і для кожної людини, і для суспільства загалом.
Стан дослідження. Вказаний аспект проблеми частково розглядався у соціально-психологічних працях, присвячених дослідженню спілкування як одного із найважливіших факторів формування особистості (В. Г. Ананьєв, А. А. Бодалєв, Л. С. Виготський, Б. Ф. Ломов); спілкування як взаємодії факторів формування особистісних якостей керівника (Н. Н. Обозов, Г. В. Щьокін, В. Гуленко, Дж. Максвел, Бр. Трейсі, Б. Шефер, В. Г. Ананьєв, А. А. Бодалєв, І. Коганець, Л. С. Виготський, Б. Ф. Ломов та ін.); спілкування як взаємодії стосунків між суб'єктами, які мають діалогічний характер (Г. М. Андрєєва, В. С. Соковнін, К. К. Платонов); психологія роботи з людьми (Н. Н. Обозов, Г. В. Щьокін), системно-діяльнісна парадигма спілкування (Б. Г. Ананьєв, Б. Г. Коган, І. С. Кон, О. О. Леонтьєв, К. К. Платонов), а також у психологічних дослідженнях лідерства як важливого аспекту керівництва: проблеми керівництва та лідерства (Н. І. Бірюков, В. В. Бович, Є. В. Кудряшова); проблеми особистісної сторони лідерства (Е. Б. Воронова, А. Г. Ковальов, Е. Богардус та ін.); особливості лідерства в групі і організації (В. І. Власов, Н. В. Голубєва, Н. С. Же- ребова, А. Н. Жмиріков, Б. І. Кретов, Р. Л. Кричевський, Є. С. Кузьмін, Б. Д. Паригін, Дж. Бернс, М. Макколл, Л. Понд, Р. Стогділл, Ф. Фідлер та ін.). Нами розглянуто складові комунікативних і лідерських якостей керівників, теоретико-емпіричний статус яких мало висвітлений у психологічних дослідженнях.
Потребує теоретичного та емпіричного вивчення особистість керівника та особливості формування його комунікативних і лідерських якостей.
Тому мета цієї статті полягає у вивченні особливостей формування комунікативних і лідерських якостей керівника.
Визначаючи, що таке ефективне лідерство, важливо розмежувати лідера, лідерство і ведення. Позиція лідера - це роль у певній системі. Людина формально виконує роль лідера, може володіти, а може й не володіти лідерськими якостями і здатністю керувати. Лідерство має прямий стосунок до особистих умінь, здібностей і впливу. Часто лідерство може бути притаманним людині, яка не є формальним лідером. Ведення - це результат поєднання відповідної ролі і здібності до лідерства, тобто вміння впливати на інших [9].
У найбільш широкому розумінні лідерство можна визначити як здатність впливати на інших у напрямі досягнення певної мети. Отож, лідер веде співробітника або групу співробітників до певної мети. У діловій сфері і в організаціях лідерство часто протиставляється менеджменту. Менеджмент зазвичай визначають, як «уміння виконати завдання за допомогою інших людей». Лідерство ж визначають як «вміння зробити так, щоб інші люди захотіли виконати завдання». Отже, лідерство тісно пов'язано зі створенням мотивації і впливом на інших [6].
Лідерство - один із найдавніших феноменів, психологію якого хотіли б пізнати люди. Адже саме лідерство найчастіше пов'язано з ключовими фігурами на шахівниці життя. І саме від цих фігур найперше залежить результат будь-якої партії, оскільки вони є центрами всієї системи.
Бажання стати лідерами і самим управляти системою є у багатьох, адже, стаючи лідером, у нас відкривається значно більше можливостей і перспектив, ми отримуємо доступ до більшої кількості ресурсів і бонусів. Стаючи лідером, ми робимо певні інвестиції: спочатку працюємо на імідж лідера, відтак імідж лідера працює на нас.
Найбільша проблема дослідників, які вивчають лідерство, - це вибір підходів і мова опису лідерського феномена. У своєму житті і в історії можемо зустріти лідерів, які значно відрізняються один від одного, але водночас у них, безумовно, є спільні риси. Але саме це загальне здається чимось невловимим. І навіть у разі знаходження певних закономірностей складно знайти інструменти, що дозволяють ці закономірності виміряти, описати, відтак сформулювати у вигляді простих, чітких рекомендацій та інструкцій, які могли б допомогти розвинути в собі лідерський потенціал [5].
Один із способів такого опису - це так званий якісний підхід або опис якостей, якими повинен володіти лідер. За даними дослідників, визначено близько 70 якостей, які відповідають критеріям лідерства. Але ці дані часто неузгоджені, та й розвиток у собі чималої кількості якостей - завдання практично неможливе.
Відтак, розглядаючи лідера як активного організатора і координатора діяльності, погоджуємося з думкою багатьох учених про його провідну роль в організації взаємодії людей, підвищенні їх працездатності і спрацьованості [8].
Нині існує декілька концепцій лідерства. Коротко проаналізуємо їх.
Концепція атрибутивного лідерства спирається на теорію атрибуції, що пояснює причинно-наслідковий зв'язок між тим, що сталося, і тим, що люди вважають причиною того, що сталося. Атрибутивний підхід до лідерства ґрунтується на тому, що висновки лідера рівною мірою, як і поведінка підлеглих, обумовлені реакцією лідера на поведінку останніх. Спостерігаючи за роботою підлеглих, лідер отримує інформацію про те, як вона виконується. Залежно від цього він робить свої висновки про поведінку кожного з працівників і обирає стиль своєї поведінки так, щоб адекватно реагувати на поведінку підлеглого.
Ця модель атрибутивного лідерства має суттєві відмінності від традиційних моделей, що є надмірно описовими і, головне, не відповідають на питання «чому» [8].
Дослідження довели, що у межах цієї моделі, найімовірніше, здійснюється не просто вплив лідера на поведінку підлеглого, а взаємодія між лідером і підлеглим, тобто підлеглий своєю реакцією на заходи керівника впливає на подальшу його поведінку.
Концепція харизматичного лідерства припускає, що є дві протилежні позиції формування іміджу лідера. Одна заперечує будь-який вплив лідера на організаційну ефективність, а інша - веде до лідерської харизми та спроби підлеглих приписати лідеру майже магічні, а в окремих випадках і божественні якості.
Поняття перетворюючого або реформаторського лідерства в концепції перетворюючого лідерства має багато спільного з харизматичним лідерством, але трактується істотно відмінно. Лідер-реформатор мотивує підлеглих шляхом підвищення рівня їх свідомості в сприйнятті важливості і цінності поставленої мети, надання їм можливості поєднати свої особисті інтереси із загальною метою, створення атмосфери довіри та переконання підлеглих у необхідності саморозвитку.
Проаналізовані нами концепції не утворюють повну картину наявних теорій лідерства, але водночас відзначаються багатьма психологами як основні. Окреслюючи роль лідерів в організації діяльності людей, основним чинником дослідники називають особистісні якості лідерів, їх індивідуальність.
Отже, до найбільш важливих здібностей лідера входять: уміння реалізувати, делегувати повноваження і відповідальність, здібності до організації і мотивації групової роботи, встановлення пріоритетів, самопізнання і самооцінки, переконання, аналітичного мислення, розпізнавання найбільш істотних факторів, системності, обробки і формулювання інформації, розробки програм, виявлення тенденцій, розподілу зусиль і часу. Він повинен усвідомлювати, що такі риси поведінки, як ввічливість, тактовність, делікатність, абсолютно необхідні для «уміння поводитися в суспільстві». Не можна забувати про культуру спілкування, почуття міри, доброзичливості, потрібно повністю управляти своїми емоціями, стресами. Необхідно мати свій, але неодмінно цивілізований стиль поведінки, свій, але неодмінно шляхетний образ, імідж лідера, який гарантує не тільки половину успіху, але і постійне задоволення від діяльності [9].
Одним із найважливіших факторів формування особистості лідера є спілкування. Ідеї про те, що спілкування виконує важливу роль у формуванні особистості, отримали розвиток у працях вітчизняних психологів: В. Г. Ананьєва, А. А. Бодалєва, Л. С. Виготського, А. Н. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, А. Р. Лурії, В. Н. Мясищева, А. В. Петровського та інших [2; 3; 4; 10; 14; 12].
Із позиції діяльнісного підходу дослідники А. Н. Леонтьєв, Г. М. Андрєєва вважають, що спілкування - це складний процес установлення і розвитку контактів між людьми, що обумовлюється потребами в спільній діяльності і охоплює обмін інформацією, розроблення єдиної стратегії взаємодії, сприймання і розуміння іншої людини [1, с. 84-141].
По-перше, спілкування - це особливий тип діяльності (комунікативна діяльність). По-друге, - це умова здійснення будь-якої діяльності, по-третє, результат діяльності, що спеціально задається [1, с. 84-109].
Розвинені комунікативні вміння здебільшого визначають можливість керівника до встановлення та підтримання контактів у спілкуванні, прогнозуванні поведінки і діяльності людей. Тут важливу роль виконує правильне розуміння особистісних властивостей і актуальних станів партнерів і відносин між людьми. Комунікативні вміння формуються на основі певних комунікативних здібностей, основним компонентом яких вважають товариськість. Це складна якість, яка містить комунікабельність (здатність відчувати задоволення від процесу спілкування), соціальну спорідненість (бажання знаходитись серед інших людей) та альтруїстичні тенденції.
Комунікативні здібності - це вміння і навики спілкування з людьми, від яких залежить його успішність [15]. Люди різного віку, освіти, культури, різного рівня психологічного розвитку, що мають різний життєвий і професійний досвід, відрізняються один від одного комунікативними здібностями. Освічені й культурні люди володіють більш вираженими комунікативними здібностями, ніж неосвічені та малокультурні. Багатство життєвого досвіду людини, як правило, позитивно корелюється з розвиненістю в неї комунікативних здібностей [15].
За структурою комунікативні вміння охоплюють: опис поведінки свого партнера, комунікацію почуттів, активне слухання, конфронтацію [13].
Співрозмовники повинні навчитися передавати суть своїх почуттів так, щоб їх правильно розуміли інші. Найліпше навчитися передавати свої почуття адекватними словами, не звертаючись до незрозумілих і складних метафор. Можна сказати: «Мені соромно»; «Я радий»; «Я почуваюсь ніяково»; «Я тебе люблю», а не «йти обхідними шляхами», щоб партнер зрозумів те, що ти відчуваєш. Інколи люди плутають думки і почуття. Наприклад, твердження: «Я відчуваю, що Таня дуже самотня» в дійсності є судженням, в якому слова «Я відчуваю» правильніше замінити на «Я вважаю».
В. Леві у книзі «Мистецтво бути собою» змальовує портрет «генія комунікабельності», основними рисами якого є високий інтерес до інших людей, відсутність тривожності, адекватний зворотний зв'язок, пластичність поведінки, артистизм, деяка агресивність, яка створює підтекст сили, оптимізм, відсутність упередженості, уміння передбачати поведінку інших людей, яке розвивається в результаті спостережливості, симпатії до людей, бачення в них хорошого і прийняття їх такими, якими вони є насправді [7].
Для успішного спілкування мають значення, на думку психологів, три фактори: надійність комунікатора; зрозумілість його повідомлень; урахування зворотних зв'язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли [11].
Метою розвитку навичок спілкування має бути не вдосконалення здатності маніпулювати іншими, а розвиток здатності створювати самому чи спільно з партнерами такі умови й атмосферу стосунків, які б сприяли психологічному зростанню людини, розкриттю її конструктивних можливостей.
Отож, за результатами теоретичного аналізу визначено, що формуванню комунікативних вмінь менеджера може сприяти розвиток толерантності, комунікативної емпатії та здібності до самоуправління у спілкуванні. толерантність самоуправління лідерський спілкування
Відтак опишемо результати нашого дослідження. У ньому брали участь працівники дніпропетровської брокерської компанії, а саме: 36 менеджерів, 19 із них - жінки, 17 осіб - чоловіки. Обрано менеджерів як керівників середньої ланки.
За допомогою кількісного аналізу нами було визначено, що між рівнем розвитку лідерських і комунікативних якостей в чоловіків і жінок існує різниця. Згідно із результатами, у чоловіків більшого розвитку набувають лідерські якості, а у жінок - комунікативні.
Результати кореляційного аналізу вказали на те, що між рівнем лідерських якостей керівників та їх емпатією існує прямий кореляційний зв'язок: що більше у керівників розвинуті лідерські якості, то більше вони проявляють емпатію. Також під час кореляційного аналізу були отримані дані про те, що з підвищенням рівня полікомунікативної емпатії зростає рівень здібностей до самоуправління в спілкуванні. Цікаво, що за наявності прямого зв'язку між указаними показниками рівень комунікативної толерантності обернено корелює із рівнем здібностей до самоуправління у спілкуванні. На нашу думку, це пояснюється тим, що толерантність та емпатійність, попри те, що близькі феномени, але в сукупності із іншими факторами можуть проявлятись по-різному.
Під час дослідження використано формуючий вплив на групу менеджерів у вигляді соціально-психологічного тренінгу.
У результаті проведення тренінгу, кількість опитуваних із високим рівнем комунікативної толерантності збільшилась на 7 (19%) осіб, 3 середнім рівнем - зменшилась на 3 (8%) осіб за рахунок збільшення за попереднім показником, а низький - зменшився на 4 (11%) осіб, що характеризується позитивно, і становили відповідно 4 (11%), 19 (53%), 13 (36%) осіб. Підвищення рівня толерантності - терпимості у взаєминах з іншими - свідчить про формування навичок твердо обстоювати свої переконання, приймати будь-які ідеї, з розумінням ставитись до людей та їхніх вчинків, критично ставитись до своєї думки, здатності відмовитися від помилкових поглядів, з повагою ставитися до думки співрозмовника.
У результаті проведення тренінгу кількість опитуваних із високим рівнем здібності до самоуправління в спілкуванні збільшилась на 7 (19%) осіб, з середнім рівнем - зменшилась на 3 (8%) особи за рахунок збільшення за попереднім показником, а низький - зменшився на 3 (11%) особи, що характеризується позитивно, і становили відповідно 12 (33%), 18 (50%), 6 (17%) осіб. Підвищення рівня здібності до самоуправління в спілкуванні засвідчує про зростання потреб бути в спілкуванні із собою, виявляти залежно від ситуації спрямованість на партнера, схильність до партнерства у спілкуванні, підвищення мобільності у спілкуванні, розвиток умінь підлаштовуватися до поведінки партнера, готовність до діалогу, здатність змінювати стиль спілкування залежно від ситуації.
Порівняння результатів попереднього та повторного дослідження дає можливість стверджувати, що вжиття формуючих заходів сприяло формуванню комунікативних умінь менеджера через розвиток комунікативної толерантності, емпатійності та здібності до самоуправління в спілкуванні, також зросли показники розвитку лідерського потенціалу та рівня комунікативності.
Висновок. Проблема, висвітлена у статті, має важливе значення для керівників організацій. Отримані результати емпіричного дослідження свідчать про те, що формування комунікативних умінь керівника здійснюється через розвиток комунікативної толерантності, комунікативної емпатії та здібності до самоуправління у спілкуванні. А формування лідерських якостей - через комунікативні та емпатійні. Виявлено відмінності у розвитку комунікативних і лідерських якостей у чоловіків і жінок: чоловікам більше притаманні лідерські, а жінкам - комунікативні якості.
Перспективи дослідження. У подальшому плануємо дослідження впливу тендерної та вікової складових щодо лідерських та організаційних здібностей.
Література
1. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева. - М.: Аспект Пресс, 1996. - 376 с.
2. Андрушків Б. М. Основи менеджменту / Б. М. Андрушків, О. С. Кузьмів. - Львів: Світ, 1995. - 296 с.
3. Берн Э. Игры, в которые играют люди / Э. Берн. - К.: PSYLIB, 2004. - 400 с.
4. Вачков Й. В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: учебное пособие. - 2-е изд., перераб. и доп. / Й. В. Вачков. - М.: Ось-89, 2000. - 224 с.
5. Герчикова И. Н. Менеджмент: учебник для вузов / И. Н. Герчикова. - М.: ЮНИТИ «Банки и биржи», 1995. - 478 с.
6. Гірняк О. М., Лазановський П. П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / О. М. Гірняк, П. П. Лазановський. - К.: Магнолія плюс; Львів: Новий світ-2000, 2003. - 257 с.
7. Леви В. Искусство быть собой / В. Леви. - М.: Знание, 1991. - 256 с.
8. Любинова Н. Г. Менеджмент - путь к успіху / Н. Г. Любинова. - М.: ВО Агропромиздат, 1992. - 279 с.
9. Льюис Гарет. Менеджер - наставник. Стратегия раскрытия таланта и распространения знаний; пер. с англ. / Льюис Гарет. - Минск: Амалфея, 1998. - 283 с.
10. Менеждмент: Теоретичні основи і практикум / О. М. Гірняк, П. П. Лазановський. - К.; Львів: Магнолія плюс; Новий світ-2000, 2003. - 336 с.
11. Обозов Н. Н. Психология менеджмента / Н. Н. Обозов. - СПб.: МАПН, 1995. - 134 с.
12. Петровская Л. А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга / Л. А. Петровская. - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 168 с.
13. Большой толковый психологический словарь / Ребер Артур (Penguin). - Ростов н/Д: Феникс, 2000. - 576 с.
14. Свенцицкий А. Психология управления организацией / А. Свенцицкий. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 1999. - 345 с.
15. Фетискин Н. П. Реализация и оценка профессиональных способностей учителя / Н. П. Фетискин. - Кострома: КГУ, 1995. - 86 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Природа та визначення поняття лідерства. Основні наукові підходи до його вивчення. Психологічні чинники формування лідерських якостей майбутніх спеціалістів. Дослідження рівню розвитку комунікативних та організаторських здібностей, потреб в досягненнях.
дипломная работа [112,1 K], добавлен 17.12.2014Створення комфортного психологічного клімату в колективі. Основні підходи щодо формування ефективної взаємодії керівника з підлеглим. Правила субординації при спілкуванні з керівником. Стратегії поведінки керівника у конфліктній ситуації.
курсовая работа [34,4 K], добавлен 30.03.2007Професійна підготовка в українських вищих морських навчальних закладах високопрофесійних суднових офіцерів. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури, присвяченої проблемі лідерства. Наукове дослідження лідерських якостей суднових офіцерів.
статья [40,2 K], добавлен 31.08.2017Зміст управління в умовах самоменеджменту, цілі та зміст роботи керівника. Закордонний та вітчизняний досвід роботи керівника в умовах самоуправління. Аналіз чинників результативності і успішної діяльності сучасного керівника в системі самоменедженту.
реферат [91,3 K], добавлен 07.08.2017Визначення "формування репутації підприємства". Засади управління цим процесом. Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на цю сферу. Основні чинники та етапи підвищення репутації підприємства, характеристики факторів впливу на створення його іміджу.
статья [104,5 K], добавлен 21.09.2017Імідж керівника як соціально-психологічний феномен. Систематизація особистісних та професійних якостей, що характеризують імідж керівника навчального закладу. Іміджеві характеристики керівника ЗОШ (на прикладі директора Переяслав-Хмельницької школи №7).
дипломная работа [253,0 K], добавлен 14.07.2013Основні функції і роль менеджера в управлінні. Вимоги до особистих якостей керівника. Дослідження організації практичної роботи менеджера в господарській діяльності. Пошук шляхів підвищення ефективності діяльності керуючого в управлінському процесі.
реферат [94,8 K], добавлен 09.04.2014Сутність та зміст підвищення рівня управлінської культури на підприємстві. Бальна система оцінки стану і основні недоліки менеджменту організації, аналіз рівня та динаміки його показників. Обґрунтування необхідності оптимізації культури керівництва.
курсовая работа [667,8 K], добавлен 15.09.2010Поняття та основні закони стратегічного самоменеджменту. Класифікація методів самоуправління. Роль методів самоуправління в ефективній діяльності менеджера. Принципи самоуправління трудового колективу. Аналіз самоуправління на прикладі компанії "Вольво".
курсовая работа [192,5 K], добавлен 21.01.2011Практичне співвідношення трьох складових частин управлінського впливу: керівництва, влади та лідерства. Суть зазначених складових управлінського впливу та шляхи синтезу їх діяльності. Професійна етика, культура та авторитет керівника на підприємстві.
реферат [43,3 K], добавлен 15.09.2014
