Суб’єктність як філософсько-соціальний та управлінський критерій менеджменту персоналу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 371.11 (477.84)

Суб'єктність як філософсько-соціальний та управлінський критерій менеджменту персоналу

Боднар О.С.

Піднімається актуальне питання суб'ектності як соціального та управлінського критерію менеджменту персоналу, що є важливим для управління аналітико-експертною діяльністю (АЕД). Розкрито поняття «професіоналізм менеджерів освіти», функції суб'єктів управління АЕД. Розглянута сутність таких категорій суб'єктно-об'єктної взаємодії в управлінні АЕД як статус і відповідальність.

Ключові слова: суб'єкт, суб'єктність, аналітико-експертна діяльність, кваліфікація, професіоналізм, статус і відповідальність суб'єкта.

менеджмент управління освіта

Затрагивается актуальный вопрос субъектности как социального и управленческого критерия менеджмента персонала, который является важным для управления аналитико-экспертной деятельностью (АЭД). Раскрыто понятие «профессионализм менеджеров образования», функции субъектов управления АЭД. Рассмотрена сущность таких категорий субъектно-объектного взаимодействия в управлении АЭД как «статус» и «ответственность».

Ключевые слова: субъект, субъектность, аналитико-экспертная деятельность, квалификация, профессионализм, статус и ответственность субъекта.

In the article the pressing question of subject is affected as a social and administrative criterion of management of personnel that is important for a management analytical and expert activity (АЕД). A concept «professionalism of managers of education» is exposed, functions of subjects of management of analytical and expert activity. Essence of such categories of subject-objective cooperation is considered in the management of analytical and expert activity as status and responsibility.

Key words: subject, subject, analytical and expert activity, qualification, professionalism, status and responsibility of subject.

Актуальність проблеми. Позитивними тенден-ціями у сфері загальної середньої освіти є впровадження інноваційних управлінських технологій; розширення кола суб'єктів, які залучаються до аналізу та оцінки явищ і процесів освітнього простору регіону, і зростання вимог до рівня їхньої аналітико-експертної компетентності. Оскільки управління освітою має діяльнісний характер, у понятійному аспекті його розглядають як організацію, процес і взаємодію суб'єктів. У зв'язку з цим зростає вагомість дослідження суб'єктності як філософсько-соціального критерію ефективності роботи із персоналом у системі управління аналітико-експертною діяльністю у сфері загальної середньої освіти регіону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ана-літико-експертна діяльність (АЕД) - це процес ор-ганізації науково обґрунтованих і практико-орієн- тованих дій, спрямованих на отримання вичерпної інформації про сутність, умови та результати функціонування об'єкта (об'єктів) експертизи за-собами її збору, оброблення, аналізу й узагальнення. Носієм аналітико-оцінювального феномену є суб'єкт, який відрізняється самосвідомістю, через те що він володіє повною мірою світом культури - знаряддями предметно-практичної діяльності, формами мови, логічними категоріями, нормами естетичних, моральних оцінок; його активна діяльність є умовою, завдяки якій певні фрагменти дійсності стають для суб'єкта об'єктом.

Суб'єкт, з точки зору діалектики, відрізняється самосвідомістю, через те, що він володіє у певній мірі світом культури - знаряддями предметно- практичної діяльності, формами мови, логічними категоріями, нормами естетичних, моральних оцінок; його активна діяльність є умовою, завдяки якій певні фрагменти дійсності стають для суб'єкта об'єктом.

У педагогіці та психології суб'єкт розглядається як носій активності, направленої на пасивний об'єкт (гносеологічний аспект); носій визначених закономірностей і механізмів їхньої реалізації у предметно-практичній діяльності (онтологічний аспект), зокрема і процесу розвитку власних здіб-ностей і свідомості [8, с. 31].

М. А. Гусаковський стверджує, що «суб'єктність є вищою педагогічною цінністю», «педагогічним апріорі», а «індивід - це носій особливого роду образів, на основі яких регулюється його діяльність і поведінка». З практичної точки зору, суб'єкт покликаний «обґрунтовувати дві цінності: ідею свободи людини (яка ототожнюється зі знанням, свідомістю, волею і рефлексією) та ідею істини буття (пізнання і рефлексія як вищі цінності буття) [1, с. 16-17].

С. І. Подмазін наголошує, що позасуб'єктне, по- заособистісне буття людини є неможливим. Спи-раючись на позицію В. А. Петровського, автор виділяє такі сфери відображення суб'єкта: у про-цесі вітальності, у соціокультурному просторі та в міжособистісних взаємодіях [9, с. 40-41].

Філософи доводять, що у процесі пізнання відбувається інтуїтивне відчуття цінностей суб'єктом, тобто, проходять такі емоційно-трансцендентні акти, що спрямовані на сприйняття суб'єкта, передбачення суб'єкта та включення інтуїції.

З позиції методології, необхідно розглядати специфіку суб'єкта пізнання, спілкування та діяльності в інтегративному аспекті. Ці проблеми вивчали К. А. Абульханова-Славська, М. П. Гуса-ковський, Е. Дюркгейм, М. С. Каган, С. Л. Ру- бінштейн.

Метою статті є аналіз наукових підходів до суб'єктності, професійних характеристик суб'єкта управління, які акумулюються у поняттях: «ква-ліфікація керівника», «професіоналізм керівника», «компетенції», «компетентність».

Виклад основного матеріалу. Кожна людина як особистість проявляє свою суб'єктність через таку субстанцію як соціальність, виконуючи різні соціальні ролі. Суб'єкт виробляє свій професійний та індивідуальний статус, навчається жити в істо-рично-економічних умовах суспільства. Для нау-кових досліджень важливими є такі властивості суб'єкта, що притаманні його професійній діяль-ності у суспільстві.

Професійні характеристики суб'єкта управління акумулюються у поняттях: «кваліфікація ке-рівника», «професіоналізм керівника», «компе-тенції», «компетентність». Попри близькість цих термінів, кожен з них знайшов своє застосування у теорії управління. Аналіз праць з освітнього менеджменту дозволяє виділити такі основні від-мінності у цих поняттях. Термін «кваліфікація» пов'язаний з окресленням певного виду спеціалі-зації діяльності людини. Сучасні класифікатори освіти не передбачають спеціалізації в управлінні освітніми закладами та установами, тому керівни-ки формально мають педагогічну кваліфікацію, а неформальну кваліфікацію з проблем менеджмен-ту здобувають самостійно або в різних соціально- освітніх інституціях.

Поняття «професіоналізм менеджерів освіти» вказує на сформовані знання особистості, які їй дозволяють здійснювати управління освітніми об'єктами. Практика доводить, що ця характери-стика не є домінуючою при відборі управлінських кадрів, оскільки на сьогодні немає державних стандартизованих критеріїв оцінки професіона-лізму керівників освіти.

Попри розмаїття трактувань, поняття компе-тенції широкому загалу зрозуміле. Компетенції - відчужена від суб'єкта, наперед задана соціальна норма до освітньої підготовки (учня чи вчителя), необхідна для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері. Результатом набуття компетенцій є компетентність [2, с. 409]. У педагогічних науках поняття «компетенції» та «компетентність» розводять, вказуючи на їхню багатовекторність і смисломісткість.

Аналізуючи трактування компетенції та ком-петентності у сучасних наукових джерелах, доходимо висновку, що під компетенцією сьо-годні розуміють відповідну задану норму, яка пов'язана з опануванням певної галузі суспільного життя, а компетентність - це здатність суб'єкта реалізовувати ці норми у практичній діяльності з урахуванням пізнавальних потреб, морально-ціннісної парадигми людини та емоційного інтелекту.

В. І. Маслов, визначає компетентність керів-ника навчального закладу, як «сукупність знань, умінь, необхідних для виконання конкретних по-садових функцій, що відображають головні на-прями змісту роботи педагогічного колективу та відповідні їм види і форми управлінської діяль-ності згідно з повноваженнями керівника». Автор включає у модель посадово-функціональної (професійної) компетентності такі складові: концептуальну, нормативно-правову, змістову, ор-ганізаційно-технологічну, оціночно-аналітичну (діагностичну) [5, с. 118-119].

Індивід, колектив, організація можуть отримати статус суб'єкта лише при наявності спільних цілей діяльності, в яку вони включені як управ-лінці.

В управлінні освітою регіону статус суб'єкта мають працівники, які приймають рішення щодо організації освітньої та управлінської діяльностей об'єктів (суб'єктів нижчого рівня управління). Останні можуть теж бути суб'єктами, підпоряд-ковуючи дії підлеглих суб'єктів (об'єктів) ще на нижчих рівнях. Чим вищий рівень управління, тим більше зростає відповідальність суб'єктів за прийняті рішення.

Суб'єкти-індивідууми реалізують управлінські і менеджерські функції. Г. В. Єльникова визначає, що суб'єкти у навчальному закладі здійснюють керівництво на чотирьох рівнях управління: рівні керівника; рівні управління заступників директора; педагогічному та учнівському. Метою діяльності суб'єктів-індивідуумів є адаптивність і доцільність управління та вмотивованість виконавців до реалізації рішень [3, с. 64].

В. І. Маслов підкреслює, що керівник ЗНЗ працює з людьми, орієнтований на них, вони - мета його діяльності. На відміну від загального управлінця-менеджера, якого цікавлять створені ним системи, проекти, програми, керівник діє че-рез людей, спираючись і впливаючи на них, не нав'язуючи їм своїх цілей [3, с. 37].

З точки зору сучасної практики в управлінні освітою на всіх рівнях управлінської ієрархії суб'єкти передусім є менеджерами. Термін «ме-неджер» має доволі широке використання і трак-тується як організатор конкретних видів роботи, керівника організації; керівник по відношенню до підлеглих; адміністратор будь-якого рівня управління. Основними вимогами до менеджера- управлінця є: знання своїх підлеглих, умов їхньої праці, захист прав і обов'язків працівників і ви-користання їхнього трудового потенціалу для до-сягнення цілей.

Поняття «професійний керівник» і «менеджер» часто вживаються як синонімічні. Хоча Л. М. Ка- рамушка зауважує, що менеджер - це професій-ний керівник, який пройшов спеціальну підготовку і, крім того, він є представником окремої професії, а не просто інженером, економістом чи педагогом. На її думку, правильніше вживати словосполучення професійні менеджери, тобто - це такі люди, які є першокласними фахівцями як у сфері безпосереднього управління, так і у кон-кретній галузі, якою вони керують [4].

Суб'єктам управління АЕД важливо знати також менеджмент. Менеджмент розглядають як науку, мистецтво й управлінську діяльність. Якщо спиратись на цю тріаду, в менеджменті можна виділити такі групи функцій: з погляду науки: функції-задачі, з точки зору мистецтва - функції-вміння, і, беручи до уваги діяльнісний підхід - функції-дії. Оскільки в управлінні АЕД налу, функції суб'єктів управління АЕД можна застосовуються технології менеджменту персо- представити у вигляді табл. 1:

- дослідження методологіч-них засад і структуризації АЕД;

- аналіз та теоретичне обґрунтування практичного досвіду АЕД;

- планування управлінських та аналітико-експертних задач;

- пошук нових концепцій та ідей;

- розроблення показників оцінювання об'єктів АЕД;

- моделювання процесів ефективності АЕД;

- оцінка інтелектуальної власності суб'єктів АЕД;

- дослідження факторів мотивації суб'єктів АЕД.

- психологічне налаштування суб'єктів АЕД на пошук креативних ідей;

- ініціювання нововведень в АЕД; передбачення наслідків управлінських рішень;

- моделювання та аналіз ситуацій АЕД;

- планування АЕД;

- відбір експертів, комплектування аналітико-експертних груп;

- розстановка суб'єктів;

- регулювання трудових відносин;

- ротація експертів-аналітиків;

- розробка інструкцій;

- формування ефективних комунікативних зв'язків у між суб'єктами АЕД;

- оптимізація ресурсів;

- прогнозування кадрової політики; згладжування конфліктних ситуацій тощо.

- ведення документування;

- організація АЕД;

- застосування механізмів контролю;

- департаменталізація праці;

- стимулювання суб'єктів АЕД;

- прийняття рішень; внесення коректив у процедури АЕД.

Розмежування функцій суб'єктів управління АЕД

Таблиця 1

Позиція суб'єкта у педагогічній та управлінській діяльностях є дещо відмінною. Зокрема, у педагогічній діяльності ступінь суб'єктності та об'єктності у взаємодії вчителя та учня залежить від педагогічної ситуації, хоча пріоритет надаєть-ся суб'єктно-суб'єктній взаємодії [10, с. 313-314]. В управлінській діяльності переважає суб'єктно- об'єктна взаємодія, бо суб'єкт спрямовує дії об'єкта. Хоча у самоуправлінні, наприклад, на рівні самоаналізу та самооцінювання освітньої діяльності, простежується рівновага суб'єктності на всіх рівнях управління у навчальному закладі.

Відмінність суб'єктно-об'єктної взаємодії в управлінні АЕД полягає ще у тому, що суб'єкт наділений статусом і відповідальністю. Суб'єкти управління АЕД мають посадовий, правовий і рольовий статуси.

Поняття «статус» має юридичний, психологіч-ний та управлінський ракурси, і загальноприйняте трактування стосується встановлення нормами права положення його суб'єктів, сукупність їх прав і обов'язків. М. І. Матузов вважає значним компонентом правового статусу суб'єкта - його права і обов'язки, відповідальність перед держа-вою і суспільством [6, с. 189-190].

У психології статус розглядають як своєрідний центр зосередження прав і обов'язків, схему становища особистості у суспільстві. Він може бути цілісним і частковим, пов'язаним із позицією людини у житті чи професійною діяльністю і зумовлює виконання соціальних ролей. Харак-терними рисами статусу є стійкість і тривалість [12, с. 164-165].

А. В. Нестеров наголошує на рольовому статусі суб'єктів, залучених до АЕД, тобто, на його дум-ку, вони виконують ролі безпосередньо спеціалі-стів, експертів і дослідників [7, с. 39].

Правовий і рольовий статуси визначаються вертикально за ієрархічною структурою. Начальник управління (відділу) освіти окреслює статус робо-чої групи, робоча група - аналітико-експертної, керівник АЕ групи - кожного експерта. Статус суб'єктів закріплюється через функції, що можуть бути задекларовані у посадових сертифікатах, інструкціях, положеннях, кодексах.

Посадовий, правовий і рольовий статуси суб'єктів визначають певну відповідальність, яка пояснюється В. С. Юкаєвою, як міра відповідності дій окремої людини, групи чи організації взаємним вимогам, соціальним нормам та інтер-есам. Розрізняють відповідальність правову, еко-номічну, моральну, професійну, громадянську, дисциплінарну, адміністративну тощо. Для здій-снення контролю за відповідальністю суб'єктів застосовується регламентне управління, сутність якого полягає у визначенні та описі порядку дій суб'єктів, тобто проводиться формалізація дій суб'єктів із визначенням: хто?, коли?, як?, в яких умовах? вирішує певні задачі. Причому, міра відповідальності прямо пропорційна наслідкам управлінських рішень. До наслідків рішень відносять: індивідуально-психологічні (особисті переживання людини); соціально-психологічні (реакція колективу на рішення); морально-педа-гогічні (виховний аспект прийнятого рішення); організаційні (зміна взаємозв'язків в організаційній структурі управління); економічні (нанесення матеріальної шкоди) [11, с. 181-182].

Для регламентного управління АЕД суб'єктами застосовуються інструкції, сертифікати, техноло-гічні карти, дорожні карти, алгоритми тощо.

Суб'єктом може бути індивід, колектив, однак їхня можливість стати суб'єктом реалізується лише при наявності спільних цілей діяльності. В управлінні освітою регіону статус суб'єкта мають працівники, які приймають рішення щодо організації освітньої та управлінської діяльностей об'єктів (суб'єктів нижчого рівня управління). Останні можуть теж бути суб'єктами, підпоряд-ковуючи дії підлеглих суб'єктів (об'єктів) ще на нижчих рівнях. Чим вищий рівень управління, тим більше зростає відповідальність суб'єктів за прийняті рішення. Кожна людина як особистість проявляє свою суб'єктність через таку субстанцію як соціальність. Виконуючи різні соціальні ролі, людина виробляє свій професійний та індиві-дуальний статус, навчається жити в історично- економічних умовах суспільства.

Специфіка суб'єктів управління АЕД у тому, що вони в одних умовах виступають ініціаторами та безпосередніми керівниками на засадах свого посадового статусу. Наприклад, спеціаліст відділу освіти готує рішення за наслідками аналіти- ко-експертного дослідження ефективності плану-вання навчальних закладів. А в іншій ситуації, на основі формально-рольового статусу цей же спеціаліст може бути експертом-аналітиком, тоб-то, обмежуючи свою суб'єктність, виконує лише розпорядження керівника.

Висновки. Отже, якщо на всіх рівнях управління буде враховуватись такий критерій як суб'єктність та використовуватись напрацювання з менеджменту персоналу (педагогічного та управ-лінського), то керівникам аналітико-експертних груп і працівникам органів управління освітою буде легше розробляти програми АЕД, приймати рішення щодо вибору та оцінки компетенцій екс- пертів-аналітиків, комплектувати групи, вибудо-вувати систему взаємовідносин на основі враху-вання колективних норм і цінностей.

Подальших досліджень потребує з'ясування сутності функцій і структури компетентності та-ких категорій суб'єктів управління аналітико- експертною діяльністю як експерт-аналітик, ке-рівники робочої та аналітико-експертних груп.

Список використаних джерел

1. Гусаковский, М. А. Субъективизация как феномен образования / М. А. Гусаков- ский // Образовательные технологии. - 2008. - № 4. - С. 16-29.

2. Енциклопедія освіти / Академія пед. наук України ; гол. ред. В. Г. Кремень. - Київ : Юрінком Інтер, 2008. - 1040 с.

3. Єльникова, Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні : моногр. / Г. В. Єльникова. - Київ : ДАККО, 1999. - 303 с.

4. Карамушка, Л. М. Психологія освітнього менеджменту : навч. посіб. / Л. М. Кара- мушка. - Київ : Либідь, 2004. - 424 с.

5. Маслов, В. І. Наукові основи та технології компетентного управління загальноосвітнім навчальним закладом : моногр. / В. І. Маслов, О. С. Боднар, К. В Гораш. - Тернопіль : Крок, 2012. - 320 с.

6. Матузов, Н. И. Личность. Право. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Н. И. Матузов - Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1972. - 292 с.

7. Нестеров, А. В. Экспертная деятельность / А. В. Нестеров. - Москва : Изд. дом гос. ун-та - Высшей школы экономики, 2009. - 162 с.

8. Панов, В. И. Психодидактика образовательных систем: теория и практика / В. И. Панов. - СПб. : Питер, 2007. - 352 с. - (Серия «Практическая психология»).

9. Подмазин, С. И. Личностно-ориентированое образование : Социально-философское исследование / С. И. Подмазин. - Запорожье : Просвіта, 2000.

10. Управление качеством образования / под ред. М. М. Поташника. - Москва : Пед. общество России, 2000. - 441 с.

11. Юкаева, В. С. Управленческое решение / В. С. Юкаева. - Москва : Изд. дом «Дашков и К°», 1999. - 291 с.

12. Capra F. The Web of Life / F. Capra. - N.Y. : Anchor, 1997. - 456 p.

Размещено на Allbest.ru