Адміністративне управління в управлінні персоналом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 65.005.5

Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая

Адміністративне управління в управлінні персоналом

Анотація

адміністративний управління персонал школа

Досліджено теоретичні питання адміністративного управління в управлінні персоналом. Проаналізовано адміністративні методи. Розглянуто погляди Анрі Файоля на адміністративне управління.

Ключові слова: управління персоналом, адміністративне управління, методи, принципи, організація.

Аннотация

Исследованы теоретические вопросы административного управления в управлении персоналом. Проанализированы административные методы. Рассмотрены взгляды Анри Файоля на административное управление.

Ключевые слова: управление персоналом, административное управление, методы, принципы, организация.

Summary

The paper deals with theoretical questions of administrative management in personnel management. Analyzed administrative methods. Considered the views of Henri Fayol to administer.

Keywords: human resource management, administrative management methods, methods, principles, organization

Постановка проблеми. Актуальність проблеми управління персоналом полягає в тому, що їх науково обґрунтоване і доцільне використання є передумовою ефективного розвитку підприємств та персоналу, що їх обслуговують.

В даний час в Україні спостерігається активний процес ринкових перетворень, значне зростання нових організаційних форм господарювання. Через помилки і досвід, через подолання суб'єктивних і об'єктивних труднощів з'являються нові типи організацій, як в підприємництві та бізнесі, так і в державному секторі, які вже не можуть працювати по-старому і гостро потребують фахівців та керівників, здатних вирішувати нові складні завдання розвитку, які ставить перед ними ринкова економіка. Практично всі компанії і фірми на певному етапі стикаються з проблемою ефективного управління, що робить проблему розробки і розвитку теоретичних основ адміністративного менеджменту в нашій країні особливо актуальною. Причому це не повинно зводитися до механічного перенесення західної моделі управління на українську економіку, а представляти собою творчий пошук нових рішень, дослідження конкретних і реальних шляхів, форм і методів, їх поєднання в єдиній, цілісній системі управління.

Систематизації базових понять і категорій адміністративного менеджменту присвячені роботи Л. Ю. Гордієнко, Л. Г Шемаевої, Б.В. Новікова, Г. Ф. Синиок, П. В. Круш.

Мета статті. Мета статті - аналіз адміністративних методів в управлінні персоналом.

Виклад основного матеріалу. Адміністрування -- це організація дій персоналу на основі формалізації, суворої регламентації і жорсткого стимулювання.

Перше десятиліття XXI ст. зумовило нові горизонти у діяльності господарюючих суб'єктів, що справила серйозний вплив на трансформацію підходів до менеджерської діяльності, в тому числі управління персоналом.

Виділення адміністративного менеджменту як окремого типу менеджменту відбулося наприкінці ХХ століття. Основні положення адміністративного менеджменту як науки почали формулюватися з урахуванням особливостей організаційної поведінки, а не з позиції поведінки персоналу як самостійного об'єкту дослідження.

Найпоширеніші наукові підходи до визначення адміністративного менеджменту можна поділити на чотири групи. До першої групи відносяться науковці, які розглядають адміністративний менеджмент як виключно управління та регулювання державної влади; друга група трактує адміністративний менеджмент як одну з додаткових функцій загального менеджменту на підприємстві; третя група вважає, що організація роботи управлінського персоналу -- це і є адміністративний менеджмент; четверта група відносить до адміністративного менеджменту функції та обов'язки керівництва вищого рівня (топ-менеджмент) [1].

Виникнення адміністративної школи в керуванні пов'язано з роботами французького гірничого інженера, видатного менеджера-практика Анрі Фа- йоля (1841-1925). На відміну від школи наукового управління, що досліджувала в основному питання раціональної організації праці окремого робітника, представники цього напрямку займалися розробкою підходів до удосконалювання управління організацією в цілому, виходячи з того, що організацією необхідно управляти систематизовано для більш ефективного досягнення її цілей.

Якщо класичні методи управління виробничим персоналом переважно співвідносяться з результатами досліджень Фредеріка Тейлора і його послідовників, то класичні підходи до адміністрування управлінського персоналу пов'язують з ім'ям Анрі Файоля. Найчастіше при цьому згадують його знамениті 14 принципів адміністративної діяльності управлінського персоналу:

1. Поділ праці.

2. Влада -- відповідальність.

3. Дисципліна.

4. Єдність розпорядництва.

5. Єдність керівництва.

6. Підпорядкування приватних інтересів загальним.

7. Винагорода персоналу.

8. Централізація.

9. Ієрархія.

10. Порядок.

11. Справедливість.

12. Сталість складу персоналу.

13. Ініціатива.

14. Єднання персоналу.

Анрі Файоль запропонував спеціальні правила управління персоналом у вигляді посадових вимог до керівника. Начальник, який несе на собі обов'язки керівника, повинен [4]:

1. Володіти глибоким знанням свого персоналу.

2. Усувати (звільняти) нездатних.

3. Бути добре знайомим з договорами, існуючими між підприємством і службовцями.

4. Подавати гарний приклад.

5. Робити періодичні огляди підприємства.

6. Влаштовувати наради зі своїми провідними співробітниками для досягнення єдності управління й узгодження зусиль.

7. Не завантажувати свою увагу дрібницями.

8. Домагатися, щоб серед персоналу панував дух дієвості, ініціативи і свідомість боргу.

Організаційно-адміністративні методи управління базуються на:

• системі законодавчих актів країни;

• системі нормативних документів вищестоящих структур управління;

• системі оперативного управління.

У систему законодавчих актів країни входять державні закони, укази, постанови, розпорядження, державні стандарти, положення, інструкції, методи та інші документи, затверджені вищими управлінськими структурами (Президентом, парламентом, урядом) для обов'язкового застосування на території всієї країни.

Система нормативних документів вищих управлінських структур включає в себе стандарти, положення, інструкції, методики, постанови колегій міністерств і відомств, а також накази, розпорядження, затверджені керівництвом цих державних органів, і діють в усіх організаціях, установах тощо, об'єднаних цим міністерством або відомством.

Система розробляються в даній організації, фірмі тощо, планів, програм, завдань має нормативно-розпорядчий характер для всіх ланок і працівників даної організації, регламентує їх діяльність, спрямовану на досягнення поставлених перед нею цілей і завдань і спрямована на підвищення ефективності її функціонування.

Система оперативного регулювання включає в себе розпорядження, заохочення, санкції, участь в управлінні і передачу повноважень та відповідальності зверху вниз по службовій драбині. Наприклад, розпорядження, дається керівником підлеглому, зазвичай містить у собі вказівку, що повинен робити або, навпаки, не здійснювати підлеглий в тих чи інших обставинах або при зміні обставин.

Адміністративні методи орієнтовані на такі мотиви поведінки:

— усвідомлена необхідність дисципліни праці;

— почуття обов'язку;

— прагнення людини працювати в даній організації.

Ці методи мають прямий вплив на працівника для обов'язкового виконання передбачених дій. Вони повинні відповідати правовим нормам, діючим на визначеному рівні управління.

У кожній організації відбувається підпорядкування працівників вищестоящим начальникам. Воно зазвичай буває трьох видів:

• вимушене і зовні нав'язане підпорядкування, яке супроводжується дискомфортним почуттям залежності від тиску «зверху»;

• пасивне підпорядкування, супроводжуване полегшенням, пов'язаних із звільненням від прийняття самостійних рішень;

• усвідомлене, внутрішньо обґрунтоване підпорядкування, пов'язане з розумінням аргументованості та важливості отриманого розпорядження і з прагненням виконати його в намічені терміни і з максимальним результатом.

Організаційно -- розпорядчі методи здійснюються в формі організаційного та розпорядчого впливу [2, с. 59].

Організаційний вплив заснований на дії затверджених внутрішніх нормативних документів, що регламентують діяльність персоналу. До них належать: статут організації, організаційна структура та штатний розклад, положення про підрозділи, колективний договір, посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку. Ці документи можуть бути оформлені у вигляді стандартів підприємства і вводяться в дію обов'язково наказом керівника організації. Практична реалізація організаційного впливу багато в чому визначається рівнем ділової культури організації, бажанням співробітників працювати за правилами, запропонованим адміністрацією.

При використанні методів організаційного впливу на персонал не вказуються конкретні дати і певні особи, вони засновані на типових ситуаціях. На думку Р. Я. Гольдштейна, до числа організаційних методів впливу необхідно віднести такі: регламентування; нормування; організаційне проектування.

Регламентування, як метод управління, визначає діяльність, якою повинен займатися працівник управління, який обіймає керівну посаду. Воно надається положеннями про структурні підрозділи, які встановлюють задачі, функції, права, обов'язки, міру відповідальності підрозділів і служб організації та їх керівників, а також і підлеглих.

Що ж стосується організаційного нормування те, що воно включає в себе велику кількість нормативів щодо всього управління організацією. Нормативи, що стосуються управління персоналом, наприклад: правила внутрішнього розпорядку, порядок оформлення найму співробітників, звільнення, перекладу, відряджень.

Регламентування і нормування є базою організаційного проектування нових і діючих фірм. Воно передбачає наявність переліку завдань, що стоять перед менеджментом організації, і функцій, які повинні виконуватися в процесі управління. На основі цього переліку визначається склад підрозділів і функціонерів. Оцінка трудомісткості робіт з вирішення завдань і виконання функцій дозволяє визначити чисельність управлінських підрозділів і служб.

До числа розпорядчих впливів відносять накази, розпорядження, вказівки, інструкції, нормування праці, координацію робіт і контроль виконання, делегування повноважень, санкції та ін.

Наказ є найбільш категоричною формою розпорядчого впливу і зобов'язує підлеглих точно виконувати прийняті рішення у встановлені терміни. Невиконання наказу тягне за собою відповідні санкції з боку керівництва [5, с. 47].

Розпорядження, на відміну від наказу, не охоплює всіх функцій організації, обов'язково для виконання в межах конкретної функції управління та структурного підрозділу. Розпорядження видаються від імені заступників керівника організації за напрямами. Виділяють наступні види розпоряджень:

- розпорядження тривалої дії;

- розпорядження, що стосуються конкретного питання.

Вказівки та інструкції є локальним видом розпорядчого впливу, ставлять метою оперативне регулювання управлінським процесом і спрямовані на обмежене число співробітників.

Інструктаж і координація робіт розглядаються як методи керівництва, засновані на навчанні підлеглих правил виконання трудових операцій.

Висновки

Отже, адміністративне управління ґрунтується на принципі єдиноначальності, дисципліни і відповідальності. Вся діяльність організації ґрунтується на жорсткому підпорядкуванні працівників і на їх беззаперечному виконанні вказівок, часто заснованому на примусі. Дане управління застосовується, якщо велика вага традицій, згідно з якими може бути прийнято тільки однозначне рішення, якщо занадто вузький вибір можливих альтернатив або якщо придушується ініціатива підлеглих.

Адміністративні методи управління надають прямий безпосередній вплив на керований об'єкт (будь-який регламентуючий і адміністративний акт підлягає обов'язковому виконанню) через накази, розпорядження, оперативні вказівки, що віддаються письмово або усно, контроль за їх виконанням, систему адміністративних засобів підтримки трудової дисципліни. Вони необхідні для підтримки дисципліни праці і забезпечення організаційної чіткості, яка необхідна для ефективної роботи персоналу.

Список літератури

1. Адміністративний менеджмент: навч. посібник / Л.Ю. Гордієнко, Л. Г. Шемаєва. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - 212 с.

2. Виханский О.С. Менеджмент / Виханский О.С., Наумов А.И. - [4-е изд., перераб. и доп.]. - М.: Экономистъ, 2006. - 670 с.

3. Новіков Б. В., Сініок Г. Ф., Круш П. В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2004- 265 с.

4. Теорія і практика ділового адміністрування: навч. посіб. / [Дібніс Г.І., Ромахова О.О., Держак Н.О., Шаріпова О.С. та ін.]. - Луганськ: Ноулідж, 2009. - 488 с.

5. Управление персоналом организации. Учебник / Под ред. А. Я. Кибанова. - 3-е изд., доп. и перераб. - М.: ИНФРА-М, 2005- 638 с.

Размещено на Allbest.ru