Розробка стратегії розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Київський національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Розробка стратегії розвитку підприємства

Шашина М.В.

У статті розглянуті проблеми та особливості формування та використання стратегічного інструментарію розробки стратегії розвитку підприємства, можливості та специфіка застосування методів економічної діагностики як інструментарію стратегічної оцінки.

Ключові слова: стратегія, стратегія розвитку підприємства, стратегічне планування, конкуренція, діагностика.

Постановка проблеми. В умовах становлення ринкової економіки усе більш зростає невизначеність та насиченість зовнішнього середовища. Ке-рівництву підприємств доводиться управляти не тільки самим виробничим процесом, але й ураховувати вплив зовнішнього середовища. Для сучас-ного етапу розвитку ринкових відносин у України характерні глибокі зміни, що відбуваються в галузі економіки, технології, суспільно-політичному та соціальному життя суспільства. Усе це вказує на високий рівень невизначеності та нестабільності умов роботи та створює постійну погрозу позиціям підприємства на ринку.

Підприємства, що вчасно враховують та прогнозують зміни зовнішнього середовища, мають оптимальні шанси ефективно функціонувати та розбудовуватися.

Вироблення стратегії розвитку безпосередньо на рівні підприємства - порівняно нове явище у вітчизняній практиці керівництва, до якого підприємства здебільшого не готові: ні в технічному, ні в організаційно-методичному плані. Пошуку надійних методів формування стратегії розвитку підприємств в умовах становлення ринкових відносин присвячене дане дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми управління розвитком підприємства розглядалися в наукових працях відомих зарубіжних, вітчизняних вчених та економістів-практиків. Слід зазначити вагомий внесок у вирішення окремих аспектів проблеми розвитку економічної системи таких учених, як Д. Белл, О.О. Богданов, Н.Вінер, В.М. Геєць, Дж.К. Гелбрейт, С.Ю. Глазьєв, В.М. Гриньова, Ю.Г. Лисенко, Д.С., У.К. Мітчелл, У.У. Ростоу, Г. Спенсер, Е. Тоффлер, М.П. Тодаро, Дж. Форестер, Р. Фрімен, Г. Хакен,Й.А. Шумпетер.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Віддаючи належне науковому та практичному значенню праць названих авторів, необхідно підкреслити, що певне коло завдань концептуального, методологічного та методичного характеру залишилось недостатньо розвинутим. Так, потребують подальшого дослідження методологія розробки стратегії розвитку підприємства, що повинна передбачати особливості діяльності суб'єктів господарювання в умовах кризи, врахування нестабільності зовнішнього середовища, зміна парадигми розвитку підприємств відповідно до світових процесів.

Мета статті. Метою є дослідження теоретико- методологічних засад розробки стратегії розвитку підприємства.

Виклад основного матеріалу. Аналіз джерел основної та спеціальної літератури щодо визначення функцій та сутності сучасного підприємства дозволив зробити висновок, що акцент ученими, з одного боку, робиться на таких критеріях, як цілісність, стійкість, а з іншого - на здібностях до змін, виходячи зі змін умов зовнішнього оточення підприємство розглядається як об'єкт керування, що постійно перебуває в процесі еволюційного розвитку з метою виживання в динамічному економічному середовищі. Це, свідчить не стільки про конфронтацію вчених у поглядах та поняттях, хоча, відзначимо, певні відмінності тут, безумовно, мають місце, скільки про різні підходи до визначення сутності підприємства з погляду тих функцій, які воно повинне виконувати. Визначення функцій підприємства повинне служити основою формування його місії та стратегічного призначення, а також бути базою розробки стратегії на перспективу, тобто бути ключовим завданням стратегічного керування.

Під стратегією розвитку сучасного підприємства, відповідної до виконання основних поставлених перед підприємством функцій, слід розуміти узагальнюючу модель дій, представлену у вигляді комплексу розроблених напрямків або рекомендацій. Визначення поняття «стратегія» повинне містити в собі характеристику всіх процесів, що відбуваються в системі розглянутого об'єкта. Причому характеристика процесів повинна відбуватися «від простого до складного». Тільки в цьому випадку, можлива комплексна оцінка факторів, що визначають стратегію[3].

Таким чином, «стратегію» пропонується розглядати у двох напрямках: ринковому та організаційному.

Ринковий розвиток полягає в розширенні круга споживачів, клієнтури, ринків збуту продукції, а організаційне - в удосконалюванні системи керування підприємством, відповідальності, прав і т.д. З урахуванням вищевикладеної позиції «стратегія» визначається як комплекс економічних, соціальних, політичних та інших заходів, за допомогою яких сучасне підприємство може не стільки протистояти мінливим умовам, скільки зробити точний прогноз та обґрунтовано спланувати свою діяльність, опираючись на внутрішні можливості розвитку.

З визначення випливає, що стратегія є результатом комплексного дослідження як внутрішніх, так і зовнішніх можливостей окремого підприємства, і тому не існує єдиної стратегії для всіх підприємств. При цьому розробка окремих видів функціональних стратегій підприємства неможливе без взаємодії із цілями та завданнями інших стратегій. У цьому проявляється ефект синергизма керування, оцінка та облік якого дозволить підприємству вийти на новий рівень конкурентоспроможного керування [2].

Синергетичний ефект проявляється насамперед у збільшенні сумарного ефекту від реалізації окремих видів функціональних стратегій. Оперативність синергизма проявляється в технологічних та управлінських нововведеннях підприємства, що відбуваються в процесі діяльності, обумовлений напрямком загальної стратегії розвитку підприємства. Зв'язок оперативного синергизма (виникаючого на рівні формування стратегії розвитку) з конкурентоспроможністю та потенціалом підприємства проявляється в такий же спосіб, як і ефект від реалізації системи управлінських розв'язків: 1) через економію витрат при незмінному рівні технології або 2) через поліпшення споживчих властивостей товару при незмінних витратах.

Всі синергетичні ефекти розробки оптимальної стратегії розвитку можна описати трьома змінними: збільшення прибутки в грошовому вираженні, зниження оперативних витрат та зниження потреби в інвестиціях. Усі три змінні нерозривно зв'язані. Тому четвертим синергетичним ефектом уважається прискорення змін цих змінних. Таким чином, формування окремих видів стратегій розвитку підприємства повинне, базуватися на основі синергетичної погодженості з умовами та завданнями підприємства у цілому та перед кожним функціональним підрозділом зокрема. При розробці стратегії розвитку необхідно в першу чергу орієнтуватися на накопичений іншими підприємствами досвід, оформлений у типові стратегії. Залежно від галузі варіантів таких типових стратегій може бути від 3 до 20. На етапі розробки стратегії розвитку формуються мета та філософія компанії, а також правила, процедури, концепція та моделі, за допомогою яких ця мета будує досягнута. Критерій оптимальності кожної локальної мети до загальної стратегічної мети бізнесу оцінює з деяких позицій усі розглянуті варіанти дій. Таким чином, критерій оптимальності стратегічної мети бізнесу являє собою вектор, що складається з локальних критеріїв. Наявність векторів критерію - ще одна проблема розв'язку вибору та розробки стратегії в цілому.

У результаті маємо:проблему формалізації якісних критеріїв, те чи інше рішення яке дозволяє робити маніпуляції в різних інтересах;проблему векторної оптимізації, яка також має свої проблемні моменти;нормалізацію критеріїв, приведення до одній розмірності. Разом з тим вибір стратегії розвитку характеризується іншими труднощами, які стосуються безпосередньо вибору.

При наявності множинності цілей, які повинні бути досягнуті, при реалізації кожної стратегії оптимальним варіантом розв'язку проблеми може стати використання підходу матричних моделей [3].

Для формування оптимальної моделі вибору стратегії забезпечення успіху в бізнесі слід використовувати обчислювальні процедури кластерного аналізу.

Кластерний аналіз - багатомірна статистична процедура, що виконує збір даних, що містять інформацію про вибірку об'єктів, що й упорядковує об'єкти в порівняно однорідні групи-кластери. Результатом застосування кластерного аналізу є виявлення зв'язків у вибраній вибірці. Вибір найкращого варіанта дій у тієї або іншій ситуації є для орієнтації бізнесу на успіх ключовим моментом, тому немаловажне знати структуру варіантів стратегій за ознакою критеріальної оптимізації. Таким чином, розробка стратегії розвитку обумовлюється необхідністю систематизації основних завдань підприємства, які повинні бути сформовані на довгочасну перспективу. У якості основних етапів формування стратегії розвитку підприємства необхідно виділяти наступні: безпосередньо розробка стратегії; впровадження; контроль. Комплексу робіт з розробки та впровадження стратегії розвитку компанії, повинен включати наступні блоки:

аналіз інвестиційної привабливості галузі. Розробка сценарного прогнозу розвитку галузі. Прогноз зміни кон'юнктури попиту та пропозиції на внутрішніх і зовнішніх ринках;

оцінка конкурентної позиції компанії в галузі (міцності бізнесу);

оцінка стратегічних альтернатив;

формування образа майбутнього компанії. Розробка стратегічних цілей і завдань; стратегія синергетичнй інструментарій

комплекс робіт із впровадження стратегії.

Представлені етапи тісно взаємозалежні один з

одним і тому можуть опиратися на єдині методичні та наукові підходи для їхньої реалізації. Це проявляється особливо яскраво при розробці конкурентної стратегії розвитку підприємства.

У якості інструментарію розробки стратегії розвитку підприємства пропонується використовувати систему економічної діагностики. У поняття економічної діагностики слід включати не тільки якісні та кількісні, але й напрямні аспекти. Під цим слід розуміти завдання, які поставлені перед експертами при проведенні комплексної економічної діагностики. При цьому доцільно розрізняти глобальну діагностику, функціональну діагностику та «експрес - діагностику». Такий розподіл визначений відмінністю завдань, що призначаються для оцінки, і відмінністю прийнятих стратегічних розв'язків на основі проведеного аналізу [6].

Таким чином, стосовно підприємства система економічної діагностики є взаємозв'язком підсистем, що включають у себе елементи оцінки як окремих управлінських та виробничих функцій, так і роботу підприємства в цілому, включаючи його взаємодію із зовнішнім інформаційним простором. У цьому зв'язку діагностика підприємства, і тим більше економічна діагностика, на наш погляд, повинна бути спрямована на: визначення дисфункцій та труднощів, що деформують функціонування господарського об'єкта; установлення внутрішніх та зовнішніх причин, що погіршують діяльність підприємства, їх аналіз; побудова програми дій, пов'язаних з відновленням функцій та структурною перебудовою підприємства; здійснення перетворення в практику на новому якісному рівні ухвалених рішень у вигляді планів поточного, середньострокового та перспективного розвитку виробничо-комерційної діяльності та контроль над їхньою реалізацією.

Розробка стратегії розвитку підприємства повинна базуватися на проведенні функціональної діагностики, що дозволяє більш детально та, відповідно, більш точно визначати спрямованість розробки стратегій окремих функціональних підрозділів, що в остаточному підсумку дозволить більш об'єктивно підійти до формування комплексної стратегії розвитку підприємства.

У цьому зв'язку функціональна діагностика - це ретроспективне (на основі минулої діяльності), оперативне (поточний стан) і перспективне (прогноз розвитку) комплексне дослідження господарської діяльності підприємства на предмет розробки його господарської політики (стратегії розвитку). При цьому в якості мети функціональної діагностики ми виділяємо виявлення найбільш важливих проблем та встановлення пріоритетів ведення господарської діяльності та розробку програми короткострокових та довгострокових заходів, які дозволять поліпшити ефективність та фінансові показники діяльності підприємства.

До особливості проведення функціональної діагностики можна віднести її послідовність. Тут, необхідно виділяти наступні етапи. Це визначення місії тієї або іншої функції підприємства, аналіз результатів, оцінка політики та стратегії, засобів і організації тієї або іншої функції, вивчення методів керування та контролю, а також поточної діяльності [6].

У зв'язку із цим результатом комплексної функціональної діагностики діяльності підприємства є розробка заходів щодо розвитку системи керування та фінансового оздоровленню компанії, збільшенню рентабельності виробництва, а також по підвищенню реальної керованості компанії та її ринкової привабливості. Останнє положення дуже важливе, тому що воно показує комерційну цінність функціональної діагностики, її прямій зв'язок з підвищенням фінансових результатів фірми. Функціональна діагностика може проводитися як силами планово-аналітичних служб самої компанії, так і із залученням сторонніх консультантів, що, як правило, гарантує більший ступінь об'єктивності результатів у силу незалежності аналітиків.

Відповідно на першому етапі дослідження повинна фіксуватися загальна динаміка розвитку системи (для підприємства це динаміка фінансових результатів, валюти балансу, величини власного капіталу та ін.), на другому етапі доцільно проводити аналіз (розчленовування об'єкта дослідження на складові та докладне автономне вивчення цих частин), а на третьому - синтез (тобто вивчення внутрішнього функціонального зв'язку цих частин).

Для підприємства третій етап дослідження - це синтез виявлених цілей розвитку по окремих аспектах господарської діяльності для розробки інтегральної збалансованої стратегії підприємства. Ігнорування третього етапу може привести в тупик, тому що внутрішній зв'язок системи часто є суперечливим (тобто висновки, що випливають із результатів аналізу, часто не стикуються один з одним, тому необхідно знайти між ними розумний баланс).

Реалізація подібного підходу, заснованого на аналізі та наступному синтезі, дозволяє адекватно оцінити поточну систему керування та фінансове становище компанії та розробити пропозиції, що забезпечують максимальне зростання фінансових результатів [5].

Система економічних показників повинна включати наступні напрямки: аналіз положення підприємства на ринку; аналіз ефективності внутрівиробничої діяльності; аналіз інформаційного потенціалу підприємства; ефективність системи керування; оцінка стратегічних альтернатив розвитку підприємства. Реалізація запропонованих заходів дозволить не тільки підвищити обґрунтованість розробки та реалізації стратегії розвитку підприємства,але й забезпечити ефективність його функціонування в довгостроковій перспективі.

Висновки та пропозиції

Отже, стратегія підприємства складається із запланованих дій (спрямована стратегія) і необхідних поправок у разі виникнення непередбачених обставин (незаплановані стратегічні рішення). Підприємство повинно мати добре обґрунтовану стратегію дій, але повинно також бути готовим адаптуватися до неврахованих обставин, які можуть виникнути у майбутньому.

Тенденції сучасного розвитку економічної ситуації в Україні характеризуються високим динамізмом, активізацією структурних зрушень на користь сфери послуг, загостренням конкурентної боротьби. Набувають ознак комплексності, взаємодоповнюваності та взаємопричинності процеси у зовнішньому середовищі. Ці явища обумовлюють необхідність наукового пошуку нових механізмів і методів стратегічного управління, стрижнем якого є стратегія розвитку підприємства яка повинна відповідати перетворенням в національній економіці, гармонізувати вплив і взаємозв'язки між факторами внутрішнього та зовнішнього середовища.

Доцільним за цих умов є узагальнення позицій щодо формування стратегії підприємств за парадигмами стратегічного управління: стратегічної раціональності (процес формування стратегії має вказівний, нормативний характер) і стратегічної поведінки (процес характеризується дескриптивним - описовим спрямуванням).

Вважаємо, що одним з найбільш коректних підходів до формування стратегій розвитку є ієрархічний, який відображає рівні управління підприємства та характер взаємозв'язку із зовнішнім оточенням. Процес формування стратегії розвитку підприємства розглядається з цих позицій як послідовна операціоналізація на загальну, ділову (бізнес-стратегію) та портфель функціональних субстратегій.

При цьому стратегії домінуючим елементом повинно бути стратегічне мислення, яке спрямовує підприємство до постійного творчого пошуку, втілення новаторських ідей в усіх аспектах діяльності.

Список літератури

Касьянова Н.В. Формування стратегії розвитку підприємства: методичні аспекти: монографія / Н.В. Касьянова. - Донецьк: ДонУЕП, 2009. -182 с.

Мізюк Богдан Михайлович Основи стратегічного управління: Підручник. - Львів: Магнолія 2006, 2009. - 544с.

Формирование стратегии реализации потенциала предприятия: монография / В.М. Гончаров, Н.В. Касьянова, Д.В. Солоха, О.А. Фесина,В.А.Бугаев, Н.В. Зинченко. - Донецк: СПД Куприянов В.С., 2008. - 304 с.

Шелегеда Б.Г. Стратегічне управління потенціалом підприємства:монографія / Б.Г. Шелегеда, Н.В. Касьянова, А.Я. Берсуцький. - Донецьк: ІЕПНАН України, 2006. - 219 с.

Шершньова З. Є. «Стратегічне управління (2004)» /Шершньова З. Є. // Електронний ресурс. - Режим доступу: http://library. if. ua/books/101. html.

Размещено на Allbest.ru