Наукові основи системи менеджменту служби безпеки суб’єкта господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна навчально-наукова установа «Академія фінансового управління» Міністерства фінансів України

Наукові основи системи менеджменту служби безпеки суб'єкта господарської діяльності

УДК 338.984

Петруха С.В., Петруха Н.М., Куницький К.С. psv_nyht@ukr.net

Україна, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 38-44

Анотації

У статті з методологічної точки зору розкриті в ретроспективно-сучасному сенсі особливості системи менеджменту служби безпеки підприємств реального сектора економіки України на фоні повної нейтралізації з боку керівництва приватизованих підприємств функції планування в 90-х роках ХХ століття та діяльності цих підприємств в останні п'ять років під гаслом «тотальна безпека», обумовленої фінансово-економічною рецесією, значною кількістю банкрутств підприємств, що виступають один одному в ролі контрагентів, значною кількістю рейдерських захоплень підприємств-флагманів реального сектору вітчизняної економіки та відсутністю єдиного сценарного підходу до виходу світової економіки, зокрема української, з глибокої інституційно забарвленої фінансово-економічної кризи, в т.ч. й в контексті подолання так званих «тактичних шоків». Водночас встановлено, що функція планування системи менеджменту є її фундаментальною основою із варіацією залежно від масштабів господарської діяльності підприємства, методів і принципів організаційно-ієрархічної будови такої служби з одночасним тісним кореляційним зв'язком з ортодоксальними принципами, методами та функціями планування, що історично склалися ще за радянських часів. Визначені уніфіковані завдання служби безпеки підприємства, зважаючи на різновекторні масштаби господарської діяльності (малі, середні та великі підприємства), та запропоновано теоретико-практичну сценарну насиченість заходів для виконання завдань, покладених на таку службу. Запропоновано механізм врахування потенційних загроз під час планування діяльності служби безпеки підприємства з одночасною його інтеграцією в тактико-стратегічні плани роботи підприємства в контексті їх збалансованості, системності та синергічності.

Ключові слова: система, служба, менеджмент, функції, безпека, підприємство, планування, організація, рейдерство, управління.

Пеструха С.В., Пеструха Н.М., Куницкий К.С. НАУЧНЫЕ ОСНОВЫ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА СЛУЖБЫ БЕЗОПАСНОСТИ СУБЪЕКТА ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ / Государственное учебно-научное учреждение «Академия финансового управления» Министерства финансов Украины, Украина

В статье с методологической точки зрения раскрыты в ретроспективно-современном смысле особенности системы менеджмента службы безопасности предприятий реального сектора экономики Украины на фоне полной нейтрализации со стороны руководства приватизированных предприятий функции планирования в 90-х годах ХХ века и деятельности этих предприятий в последние пять лет под лозунгом «тотальная безопасность», обусловленной финансово-экономической рецессией, значительным количеством банкротств предприятий, которые выступают друг другу в роли контрагентов, значительным количеством рейдерских захватов предприятий-флагманов реального сектора отечественной экономики и отсутствием единого сценарного подхода к путям выхода мировой экономики, в частности украинской, из глубокого институционально окрашенного финансово-экономического кризиса, в т.ч. и в контексте преодоления так называемых «тактических шоков». Вместе с тем установлено, что функция планирования системы менеджмента является ее фундаментальной основой с вариацией в зависимости от масштабов хозяйственной деятельности предприятия, методов и принципов организационно-иерархического строения такой службы с одновременно тесной корреляционной связью с ортодоксальными принципами, методами и функциями планирования, исторически сложившимися еще в советское время. Определены унифицированные задачи службы безопасности предприятия ввиду разновекторных масштабов хозяйственной деятельности (малые, средние и крупные предприятия) и предложена теоретико-практическая сценарная насыщенность мер для выполнения задач, возложенных на такую службу. Предложен механизм учета потенциальных угроз при планировании деятельности службы безопасности предприятия с одновременной его интеграцией в тактико-стратегические планы работы предприятия в контексте их сбалансированности, системности и синергичности.

Ключевые слова: система, служба, менеджмент, функции, безопасность, предприятие, планирование, организация, рейдерство, управление.

Petrukha S.V., Petrukha N.M., Kunytskyi K.S. SCIENTIFIC BASIS OF MANAGEMENT OF ENTERPRISE'S SECURITY SERVICE SYSTEM / Academy of Financial Management Ministries of Finance of Ukraine, Ukraine

The article reveals the features of security management system of enterprises in the real sector of the economy of Ukraine on the background of complete neutralization of planning functions by the management of privatized enterprises in the 90s and activity of these companies in the past five years under the slogan «total security», caused by the financial and economic recession, a significant number of bankruptcies of enterprises performing a role of counteragents, hostile break-ins and seizures of flagman enterprises of the real sector of the national economy and the lack of a single scenario approach to the way for exit world economy from the deep institutionally painted financial and economic crisis, in Ukraine particularly, including in the context of overcoming the so-called «tactical shocks». At the same time it was determined that the management system planning function is its fundamental basis with variation depending on the business scale, methods and principles of organizational and hierarchical structure of the service simultaneously with close correlation with those principles, methods and planning functions, which has historically developed during the Soviet times. Unified enterprise security service tasks were defined taking into account differently oriented scale of economic activity (small, medium and large enterprises). Along with this theoretical and practical scenario saturation of measures to perform the objectives put down on such service were suggested, as well as the mechanism for accounting of potential threats in the planning of activity of the company security services with simultaneous its (mechanism) integration into tactical and strategic plans of the enterprise in the context of their balanced, systematic and synergistic components.

Key words: system, service, management, functions, security, enterprise, planning, organization, hostile break-ins, takeover, seizures.

Вступ

Постановка проблеми

Сучасний розвиток економічних систем у контексті глобалізаційних процесів та загальноприйнята траєкторія на забезпечення безпеки ведення бізнесу зумовлюють нові підходи до декомпонування системи менеджменту служби безпеки суб'єкту господарської діяльності. Значення системи менеджменту служби безпеки зумовлено тим, що в процесі декомпонування її інструментарно-аналітичного забезпечення фахівець такої служби визначає напрями, темпи і пропорції розвитку не тільки самої служби, а й фінансово-економічної системи підприємства в цілому за всіма без винятку ієрархічними рівнями, діагностує фінансово-економічні показники функціонування підприємства у визначеній траєкторії часу, а також формалізує збалансованість управлінських рішень керівним складом служби у сфері забезпечення безпеки підприємства з тактико-стратегічними планами діяльності підприємства, наявним сировино-економічним ресурсом та асиметрією поведінки його контрагентів.

При переході до ринкових форм господарювання, вітчизняні підприємства відмовились від планування своєї діяльності, зокрема і діяльності власної служби безпеки як фундаментальної складової системи менеджменту, мотивуючи це невизначеністю умов господарювання та екзогенного середовища. Планові рішення, що приймалися в 90-х роках ХХ століття, охоплювали період не більше року, а плани служби безпеки взагалі розроблялися на квартал з розбивкою ключових завдань по факторах першого порядку за місяцями, мали виключно фрагментарний характер, не містили необхідних розділів і індикаторів, не сприяли цілісності та комплексності системи менеджменту підприємства в цілому, знижуючи тим самим економічний ефект від існування такої служби на підприємстві.

Але в умовах циклічного розвитку геоекономіки, що супроводжується рейдерськими захопленнями підприємств - «... за даними З. Варналія, рейдерство набуло в Україні системного характеру Кількість захоплень сягає 3 тис. на рік. У країні діють щонайменше 40-50 спеціалізованих груп, у яких є досвідчені юристи й економісти. Результативність атак - понад 90%. Українське рейдерство має відчутну кримінальну складову: протиправні дії чиняться із залученням збройних формувань, а подекуди - навіть співробітників правоохоронної системи...» [1], тому в країнах колишнього соціалістичного табору, зокрема Україні, стало практично неможливо забезпечувати безпечну роботу бізнесу, звертаючи увагу лише на поточну ситуацію і на ендогенні проблеми діяльності підприємства. Прискорення процесів, що проходять в екзогенному середовищі, зміна позицій постачальників і споживачів, підвищення конкуренції, інтенсивний науково-технічний розвиток приводять до того, що підприємству без адекватної системи менеджменту служби безпеки стає неможливо передбачити майбутні загрози і невілювати їх.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Спроби адаптувати методологічний інструментарій системи менеджменту служби безпеки підприємства до ринкової, а згодом до транзитивної, економіки України здійснювали відомі вітчизняні вчені-економісти та вчені країн СНД, зокрема: В. В. Адоніна, В. Г Алькема, Г А. Андрощук, В. І. Борисевич, В. З. Варналій, О. С. Власюк, А. М. Гаврилюк, В. М. Геєць, І. М. Горбан, В. П. Горбулін, М. С. Дороніна, А. А. Драга, Я. А. Жаліло, М. І. Зубок, С. Н. Ільяшенко, Г А. Кандауров, А. Б. Качинський, В. І. Кириленко, О. Я. Кравчук, О. Є. Кузьмін, Л. А. Лаврів, А. А. Мазаракі, Л. І. Мороз, Г В. Новицький, Г М. Тарасюк, В. В. Шликов та ін.

Незважаючи на значні методологічні поступи в системі менеджменту служби безпеки вітчизняних підприємств, через об'єктивні та суб'єктивні причини досі існують теоретичні проблеми створення моделі діяльності такої служби на підприємствах реального сектора економіки України, яка б відповідала сучасному стану економіки на всіх її рівнях - від макро- до мікроекономічного, та була б адаптованою до її концептуально-методологічних засад, вже напрацьованих зарубіжними і радянськими науковими осередками відповідного профілю.

Формування цілей статті

Метою статті є дослідження методологічних положень системи менеджменту служби безпеки суб'єкта господарської діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Система - множина взаємопов'язаних елементів, яка відокремлена від середовища і взаємодіє з ним, як ціле [2]. У теорії менеджменту систем використовують різні визначення поняття «система». Зокрема, за С. М. Міщенком [3], система - це скінченна множина функціональних елементів й відношень між ними, виокремлена з середовища відповідно до певної мети в межах визначеного часового інтервалу. Згідно з С. Пучковим [4], система - це відображення у свідомості суб'єкта (дослідника, спостерігача) властивостей об'єктів та їх відношень у вирішенні завдання дослідження, пізнання. Відома також велика кількість інших визначень поняття «система», наприклад [5, 6, 7], що використовуються залежно від контексту, галузі знань та цілей дослідження. менеджмент керівництво приватизований

Елементом системи іменують найпростішу складову частину системи, яку умовно розглядають як неподільну. Поняття неподільності є умовним та визначається залежно від конкретних завдань [2]. Наприклад, при розгляді безпеки як системи немає потреби враховувати атомну будову фізичних елементів силової її складової. Підсистемою називають складову частину системи, у якій можна виокремити інші складові. У сукупності елементи й підсистеми називають компонентами системи. Поділ системи на окремі елементи й підсистеми є неоднозначним та залежить від мети й конкретних завдань дослідження.

Зв'язком називають співвідношення між компонентами системи, засновані на взаємозалежності і взаємообумовленості. Поняття «зв'язок» характеризує чинники виникнення й збереження цілісності та властивостей системи. Із формального погляду зв'язок визначають як обмеження кількості ступенів вільності компонентів системи [2, 8].

Зв'язок, як стверджує І. Мігус [9], можна охарактеризувати за напрямом, силою, характером (видом). За першою ознакою зв'язки поділяють на спрямовані й неспрямовані. За другою - на сильні та слабкі. Іноді для цього вводять шкалу сили зв'язків для конкретної задачі. За характером (видом) вирізняють зв'язки підпорядкування, породження (генетичні), рівноправні (байдужі) та управління. Деякі з цих класів можна поділити більш детально: наприклад, зв'язки підпорядкування можуть бути типу «рід-вид», «частина-ціле»; зв'язки породження - типу «причина-наслідок». Зв'язки можна класифікувати також за місцем розташування (внутрішні й зовнішні), спрямованістю процесів у системі в цілому чи в окремих її підсистемах (прямі і зворотні) та за деякими більш конкретними ознаками. Зв'язки в конкретних системах можуть бути одночасно охарактеризовані за кількома з названих ознак.

Метою системи називають її бажаний майбутній стан. Залежно від стадії пізнання об'єкта, етапу менеджменту систем у цей термін вкладають різний зміст - від ідеальних устремлінь, що виражають активну свідомість окремих осіб або соціальних систем, до конкретних цілей-результатів. У першому випадку можуть формулюватися цілі, досягнення яких є неможливим, але до яких можна безупинно наближатися. У другому - цілі мають бути досяжними в межах певного інтервалу часу і формулюються іноді навіть у термінах кінцевого продукту діяльності. В. Г. Алькема [10] розрізняє суб'єктивні та об'єктивні цілі. Суб'єктивна ціль - це суб'єктивний погляд дослідника (керівника, власника) на бажаний майбутній стан системи. Об'єктивна ціль - це майбутній реальний стан системи, тобто стан, до якого буде переходити система при заданих зовнішніх умовах і керівних впливах. Суб'єктивні й об'єктивні цілі системи в загальному випадку можуть розрізнятися. Зокрема, вони не збігаються, якщо система є погано дослідженою або якщо суб'єкт, який визначає цілі, недостатньо обізнаний із закономірностями функціонування системи чи ігнорує їх.

Структуру менеджменту систем вітчизняні науковці-теоретики [2, 5, 6, 11, 12, 13] інтерпретують в ортодоксальному розумінні функцій менеджменту - сукупність необхідних і достатніх для досягнення цілей відношень (зав'язків) між її компонентами. При цьому в складних системах структура відображає не всі елементи та зв'язки між ними, а лише найістотніші, що мало змінюються при поточному функціонуванні системи й забезпечують існування системи та її основних властивостей. Структура характеризує організованість системи, стійку упорядкованість її елементів і зв'язків. Структурні зв'язки є відносно незалежними від елементів і можуть виступати як інваріант при переході від однієї системи до іншої, переносячи закономірності, виявлені й відбиті у структурі однієї з них, на інші.

Функції (слово «функція» - від латинського «functio», що в перекладі українською мовою означає «виконання, коло діяльності, призначення, обов'язок тощо») менеджменту - це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об'єкта, зумовлені кооперацією і поділом праці серед управлінського персоналу [7]. Функції менеджменту вперше в теорії управління класифікував французький учений А. Файоль. Він виділив чотири основні функції менеджменту: планування, організацію, мотивацію та контроль [7].

Кожна із чотирьох функцій менеджменту є для суб'єкта господарської діяльності (підприємства, фірми) життєво важливою, але планування створює базис для інших функцій, і тому вважається фундаментальною серед них - таку гіпотезу висунула Г. М. Тарасюк, додавши «... решта ж функцій орієнтовані на виконання оперативних, тактичних та стратегічних планів організації» [14], зокрема діяльності служби їх безпеки.

На наше переконання, зважаючи на гіпотетичність функції планування, яка винесена на диспут Г. М. Тарасюк [14], в контексті її привілейованості в системі ортодоксального менеджменту, беручи до уваги об'єкт дослідження цієї статті, - система менеджменту служби безпеки суб'єкта господарської діяльності, наша увага в цьому дослідженні буде сконцентрована лише на функціях під назвами «організація» та «планування».

Поняття «організація» (від франц. - organization, від лат. organizo - впорядковую) означає впорядкованість, створення «стрункого ладу». Поняття «організація» охоплює такі взаємопов'язані елементи [15]: мету, завдання; групування завдань для визначення видів робіт, у тому числі у відповідних підрозділах згідно з метою організації; делегування повноважень, розподіл відповідальності й визначення кількості рівнів у ієрархії управління; створення організаційного клімату, який спонукає працівників активно працювати для досягнення мети організації; проектування системи комунікацій, яка здатна забезпечити прийняття ефективних рішень, їхнього контролю та координації; побудова єдиної організаційної системи, що забезпечує внутрішнє узгодження всіх елементів організації, адаптацію до змін зовнішнього середовища.

Отже, під організацією управління службою безпеки підприємства слід, насамперед, розуміти формування її організаційної структури (визначення складу суб'єктів управління та їхніх взаємозв'язків) та розподіл завдань, повноважень, відповідальності між окремими ланками управління.

Організаційну структуру служби безпеки підприємства визначають як склад, взаємозв'язки та субпідрядність організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління безпекою підприємства. Вона становить єдність і взаємозв'язок його рівнів та ланок.

Ланка управління безпекою підприємства є відокремленим органом (працівником), наділеним функціями управління, можливістю їхньої реалізації, а також відповідальністю.

Рівень управління безпекою підприємства відображає сукупність його ланок на певному щаблі ієрархії управління.

Організаційне забезпечення управління безпекою - це взаємопов'язана сукупність внутрішніх функціональних служб та підрозділів підприємства, які здійснюють розробку, прийняття і реалізацію управлінських рішень, що забезпечують захист його фінансово-економічних інтересів.

Головними чинниками, які визначають організаційну структуру управління безпекою підприємства, є [16, 17, 18]: вид економічної діяльності підприємства, його організаційно-правова форма; характеристики ринку, на якому діє підприємство (рівень та методи конкуренції, особливості попиту тощо), та його ринкової позиція (частка ринку, рівень конкурентоспроможності та ін.); масштаби господарської діяльності підприємства та кількість регіональних представництв; досягнутий рівень безпеки; кількісно-якісні параметри працівників підприємства, зокрема служби безпеки; можливість фінансового забезпечення функціонування системи менеджменту безпеки підприємства; стиль керівництва та погляди власників (керівників) на необхідність і принципи побудови системи менеджменту безпеки та інші.

Отже, організаційна функція системи менеджменту безпеки передбачає формування системи управління на основі прямих та зворотних зв'язків між керуючою та керованою системами. Практичне виконання даної функції передбачає: регламентацію управлінських функцій, операцій і процедур; визначення складу підрозділу безпеки та кількості працівників для реалізації кожної управлінської функції; встановлення посадових прав і обов'язків, відображених у відповідних посадових інструкціях та положенні про підрозділ безпеки підприємства.

Організаційна структура системи менеджменту безпеки підприємства повинна відповідати певним принципам. Ключовими є: адаптивність (здатність пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі); гнучкість, динамізм (здатність швидко реагувати на зміни чинників зовнішнього середовища); адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи); спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки); оптимальність (налагодження раціональних зв'язків між рівнями та ланками управління); оперативність (недопущення незворотних змін у керованій системі за час прийняття рішення); надійність (гарантованість достовірності передавання інформації); економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації); простота (легкість розуміння та пристосування до даної форми управління та участі в реалізації мети організації).

Кириленко В. І. [19] виділяє два принципові підходи до виконання організаційної функції системи менеджменту безпеки підприємства: без створення спеціалізованого підрозділу та зі створенням такого підрозділу. Якщо на підприємстві не створений спеціалізований підрозділ безпеки, його функції виконуються: власником чи керівником (якщо обсяги господарської діяльності невеликі); організаційними структурними одиницями: фінансово-економічним відділом (діагностика фінансового стану, нейтралізація фінансових ризиків тощо); маркетинговим відділом (моніторинг зовнішнього середовища, конкурентна розвідка тощо); юридичним відділом (правовий захист); відділом кадрів (підбір персоналу) тощо. У такому разі виникають проблеми координації роботи усіх структурних підрозділів підприємства щодо захисту його фінансово-економічних інтересів в контексті розмежування обов'язків, повноважень і відповідальності у сфері забезпечення його безпеки. Вказані проблеми, а також зростання кількості загроз, ризиків і небезпек у господарській діяльності зумовлюють необхідність створення спеціалізованого підрозділу безпеки підприємства.

Служба (відділ) безпеки підприємства - це штатний структурний підрозділ підприємства, який підпорядковується безпосередньо його першому керівникові чи власнику і організовує у взаємодії з іншими структурними підрозділами (а також за необхідності, органами державної влади та управління, іншими зовнішніми суб'єктами) розроблення, реалізацію та контроль виконання заходів щодо захисту фінансово-економічних інтересів підприємства від ендо- і екзогенних загроз. Структура служби безпеки підприємства може бути різною. На невеликих та середніх за масштабами господарської діяльності підприємствах служба безпеки, як правило, складається з двох підвідділів: аналітичного та оперативної роботи.

У свою чергу аналітичний відділ: організовує збір інформації з відкритих джерел, формує інформаційні масиви і бази даних для релевантного управління безпекою підприємства, аналізує та індикативно оцінює її рівень; дані «кабінетного» та «польового» моніторингу ендо- і екзогенного середовища підприємства; ідентифікує, класифікує загрози господарській діяльності підприємства; розробляє рекомендації щодо тактико-стратегічної поведінки служби безпеки підприємства та заходи щодо захисту фінансово-економічних інтересів власників підприємства.

Оперативний відділ: здійснює виключно «польовий» моніторинг ендо- і екзогенного середовища підприємства; організовує збір інформації з закритих джерел - концепція «легального промислового шпигунства»; реалізує конкретні заходи захисту об'єктів безпеки підприємства та фінансово-економічних інтересів його власників; контактує та взаємодіє у разі потреби з суб'єктами екзогенного мікросередовища підприємства.

На середніх та великих за масштабами господарської діяльності підприємствах служба безпеки складається з окремих відділів (секторів), які забезпечують виконання окремих функцій управління або захист конкретних об'єктів безпеки. Так, відділ інформаційно-аналітичного забезпечення здійснює: збір та систематизацію необхідної інформації; моніторинг ендо- і екзогенного середовища з метою своєчасного виявлення загроз фінансово-економічним інтересам власників підприємства; аналіз та середньої складності (за методологією ймовірності банкрутства) оцінку рівня безпеки; параметричного прогнозування стану елементів ендо- і екзогенного середовища підприємства та рівня його безпеки; підтримку прийняття рішень, зокрема економіко-математичним інструментарієм у сфері безпеки.

Відділ охорони забезпечує: охорону будівель, приміщень та споруд, обладнання і майна, керівництва та персоналу, заходів, що проводить підприємство, перевезень матеріально-технічних цінностей, грошових коштів і цінних паперів; забезпечує контроль відвідувачів та транспорту.

Відділ інформаційної безпеки: забезпечує збереження комерційної таємниці та інтелектуальної власності підприємства; виявляє технічні канали витоку інформації; контролює доступ до конфіденційної інформації; забезпечує технічний захист інформації підприємства.

Відділ оперативної роботи: у разі потреби проводить конкурентну розвідку та контррозвідку; веде облік та виконує елементарний аналіз зазіхань на фінансово-економічні інтереси власників підприємства; взаємодіє з правоохоронними і державними органами та іншими суб'єктами ендогенного середовища з питань безпеки підприємства і його власників.

На крупних підприємствах з особливо великим масштабом господарської діяльності доцільно ієрархічно будувати структуру служби безпеки за її класичними складовими. При цьому головною метою діяльності такої служби є захист фінансово-економічних інтересів власників підприємства та запобігання фінансовій, матеріальній та нематеріальній шкоді, яку може завдати реалізація ендо- і екзогенних загроз підприємству.

Загальними функціями служби безпеки для всього спектру підприємств (за розмірами) є [4, 12, 15, 16, 17, 19]: організація захисту фінансово-економічних інтересів власників підприємства; моніторинг ендо- і екзогенного середовища та ідентифікація потенційних загроз; розробка тактико-стратегічних планів забезпечення безпеки підприємства; оцінка ризиків за альтернативними управлінськими рішеннями в сфері безпеки; інформаційне забезпечення безпеки підприємства - організація спеціально- уніфікованого діловодства та пошук необхідної інформації; аналіз рівня безпеки господарської діяльності підприємства та захищеності фінансово-економічних інтересів його власників; контроль за виконанням планових заходів для забезпечення безпеки підприємства та оцінка ефективності відповідних управлінських рішень.

Основними завданнями служби безпеки підприємства є: забезпечення збереження, ефективного використання та нарощування фінансових, матеріальних, інформаційних ресурсів, об'єктів інтелектуальної власності та персоналу; своєчасне виявлення, нейтралізація чи мінімізація ймовірної реалізації загроз господарській діяльності підприємства, причин і умов, що можуть завдати фінансового, матеріального і морального збитку підприємству, викликати порушення його звичайного функціонування і висхідного тренду розвитку; аналіз і оцінка рівня фінансово-економічної стійкості, ступеня захищеності від ендо- і екзогенних загроз; створення умов для максимально можливого відшкодування і локалізації збитків, нанесених реалізацією загроз; прогнозування стану чинників ендо- і екзогенного середовища підприємства, що можуть порушити висхідний тренд розвитку і звичайний ритм його функціонування; компілятивний пошук необхідної інформації для забезпечення прийняття оптимальних управлінських рішень у тактико-стратегічних питаннях діяльності підприємства через призму взаємозв'язку зі стратегічним набором; забезпечення захисту інформації з грифом «комерційна таємниця» - запобігання несанкціонованого доступу до неї, виявлення і локалізація можливих каналів витоку інформації; забезпечення безпеки за здійснення всього спектру діяльності підприємства, включаючи зустрічі, переговори й наради у рамках ділового співробітництва підприємства з контрагентами; охорона приміщень, устаткування, іншого майна та матеріальних цінностей, необхідних для господарської діяльності; забезпечення особистої безпеки топ-менеджерів і провідних спеціалістів підприємства; аналіз і оцінка ефективності заходів, спрямованих на захист фінансово-економічних інтересів власників підприємства.

Виконуючи покладені на неї функції, служба безпеки підприємства тісно взаємодіє з іншими структурними підрозділами, а саме: з юридичним відділом (щодо підготовки контрактів і юридичного супроводження, уникнення асиметрії у виконанні договірних зобов'язань партнерів, підготовка позовів проти недобросовісних конкурентів та будь-яких антиконкурентних дій з боку контрагентів; взаємодії з суб'єктами екзогенного середовища підприємства тощо); з відділом кадрів (щодо підбору, перевірки, психофізіологічної діагностики, підвищення кваліфікації та рівня компетентності кадрів, проведення інструктажів з питань безпеки); відділом маркетингу (щодо аналізу інформації про споживачів, партнерів та конкурентів) та іншими.

Функції, права, повноваження та відповідальність керівника та працівників служби безпеки мають бути узагальнені в їхніх посадових інструкціях.

Зміст і завдання планування як гіпотетично-провідної функції системи менеджменту безпеки, на переконання Г М. Тарасюк [14], реалізуються через виконання його функцій, проте, на нашу думку, планування - це система реалізації економічної політики підприємства в галузі забезпечення його безпеки, а не метод. У свою чергу,

Г. В. Новицький [20] стверджує, що за допомогою планування керівництво намагається встановити основні напрями зусиль прийняття рішення, які забезпечують єдність цілей для всіх членів організації, планування - це один із засобів, за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрямок зусиль всіх членів організації для досягнення її загальної мети - забезпечення належного рівня безпеки підприємства.

Шликов В. В. [8] розглядає планування безпеки як вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективи та майбутній стан організації, шляхи і способи його досягнення.

Узагальнюючи сказане вище, робимо логічний висновок, що планування служби безпеки підприємства - це квінтесенція управлінської діяльності, ключова функція системи менеджменту безпеки, яка реалізується за допомогою таких важливих функцій ортодоксального менеджменту, як організація, мотивація і контроль; це діяльність, яка спрямована на визначення напрямів протидії потенційним загрозам господарської діяльності підприємства, визначення цілей і задач забезпечення його безпеки, покрокову розробку шляхів і способів її досягнення.

У свою чергу Г. В. Новицький виділяє такі функції планування, які розкривають дуалістичну сутність планування в системі менеджменту безпеки підприємства:

- прогностична: визначається опануванням закономірностей розвитку безпеки підприємства, спроможністю не тільки дати пояснення його минулого і правильно зорієнтуватися в сучасному, а й передбачити цілі його розвитку, визначити шляхи і способи їх досягнення; передбачити можливі наслідки, які можуть настати в господарській діяльності підприємства у результаті змін, що відбуваються у пов'язаних з ними відносинах;

- методологічна: проявляється, насамперед, у тому, що планування спрямовується на дослідження ієрархічної будови служби безпеки та прогнозування її стану в майбутньому і формулює систему пов'язаних з ними понять, які використовуються для планування діяльності підприємства в цілому в розрізі видів економічної діяльності і регіональної розгалуженості. Успіх будь-якого теоретичного чи прикладного пізнавального пошуку залежить здебільшого від рівня оволодіння відповідними методами планування, від правильного розуміння та застосування понятійного апарату, прийомів і способів дослідження. Планування спрямоване на формування сучасного економічного мислення людей, вчить якомога раціональніше здійснювати життєві передбачення в економічних процесах, дає змогу об'єктивно і всебічно оцінювати та передбачати майбутню економічну політику держави, а також економічні програми та плани розвитку галузей і окремих підприємств;

- оптимізаційна: суть її в тому, що планування повинне забезпечувати вибір допустимого і найкращого варіанта декомпонування служби безпеки підприємства в конкретному соціально-економічному середовищі;

- мотиваційна: за допомогою процесу планування повинно ініціюватись ефективне використання потенціалу служби безпеки підприємства та забезпечуватись реалізація інтересів усіх зацікавлених груп;

- онтологічна: встановлення і вивчення основних характеристик, властивостей явищ і процесів, які досліджуються вперше. Ця функція в повному обсязі фундаментально виражає дуалістичну сутність планування - встановлення і дослідження всього нового, раніше невідомого, прогнозування та планування майбутнього служби безпеки;

- системотворча: виявляється в тому, що планування діяльності служби безпеки підприємства є складовою інтегрованої системи соціально-економічного розвитку галузей, регіонів та країни в цілому і являється системним процесом функції управління системи менеджменту безпеки підприємства;

- евристична: забезпечує відкриття нових, раніше невідомих характеристик і властивостей об'єкта, який вже досліджувався раніше. Реалізація саме цієї функції дозволяє встановити закономірності, властиві явищам у нових соціально-економічних умовах, по-новому поглянути на сучасність, не тільки передбачати майбутнє, а й оцінити минуле;

- ідеологічна: полягає у формуванні певної ідеології розвитку служби безпеки підприємства, оцінці ідей та її основних положень, їх втілення в планах його діяльності для досягнення визначених цілей. Дає змогу зрозуміти, яким чином уникнути фальшивих, безглуздих ціннісних орієнтацій, нереалізовуваних цілей;

- інформативна: забезпечує інформацією користувачів про явища та процеси в майбутньому з метою побудови інтегрованої системи планування діяльності служби безпеки підприємства, а також є основою для прийняття відповідних управлінських рішень;

- практично-прикладна: полягає у впровадженні напрацьованих плануванням теоретико-методологічних розробок, методик, положень і висновків у діяльність служби безпеки, врахування їх у роботі з удосконалення організації і функціонування органів управління підприємства в цілому, в підвищенні якості економічного механізму господарювання, підготовці нормативно-правових актів у сфері економічної політики й ефективності їх реалізації;

- контрольна: забезпечує можливість оцінки достовірності та оперативного відслідковування економічних процесів та результатів у цілому (фінансова і нефінансова складові діяльності служби безпеки підприємства) за допомогою використання прийомів передпланового аналітичного дослідження та контролю за здійсненням планів, виявлення помилок та можливих коригувань планів;

- навчальна: проявляється в тому, що планування діяльності служби безпеки є нормативною дисципліною для підготовки фахівців із спеціальності 8.000015 «Управління фінансово-економічною безпекою». Воно набуває рис інструменту оволодіння знаннями економічного механізму планування в сфері забезпечення безпеки функціонування економічних систем. Крім того, в процесі планування відбувається процес постійного підвищення рівня знань та навиків працівників, постійне зростання рівня інтелектуального потенціалу підприємства тощо.

На основі функцій планування служби безпеки підприємства вбачаємо можливість розгляду та узагальнення визначених у різних літературно-монографічних джерелах принципів планування діяльності такої служби. Принципи: 1) основні, вихідні положення теорії, основні правила діяльності; 2) встановлені, загальноприйняті, поширені правила господарських дій і властивостей економічних процесів.

Уперше загальні принципи планування служби безпеки підприємства через технологію єдності (системності) були сформульовані В. І. Волошиним [17]. Системність досягається трьома основними способами: наявністю загальної (єдиної) цілі щодо забезпечення безпеки господарської діяльності підприємства і взаємодії усіх його структурних підрозділів на горизонтальному і вертикальному рівнях планування; поєднання окремих планів структурних підрозділів підприємства та сфер діяльності (виробництва, збуту, персоналу, інвестування тощо), які у взаємозв'язку повинні складати загальний зведений план його соціально-економічного розвитку та поскладово створювати інтегральну безпеку господарської діяльності підприємства; включення в план усіх органів, які можуть мати значення для прийняття релевантних рішень по забезпеченню безпеки роботи підприємства.

Принцип безперервності передбачає здійснення процесу планування служби безпеки підприємства в рамках встановленого циклу відповідно до технології планування, і так, щоб розроблені плани безперервно переходили на зміну один одному. Процес планування повинен бути безперервним, виходячи з важливих передумов: невизначеності екзогенного середовища та наявності непередбачених змін, що роблять необхідним постійне коригування планів діяльності служби безпеки підприємства відносно змін екзогенних умов та відповідне їх виправлення та уточнення; змінюються не лише фактичні передумови, але й уявлення підприємства про свої внутрішні цінності та можливості.

Принцип гнучкості взаємопов'язаний з принципом безперервності і полягає в тому, що план і процес планування служби безпеки може змінювати свою направленість при виникненні непередбачуваних ситуацій. Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатися так, щоб до них можна було вносити зміни, пов'язуючи їх із зміною внутрішніх та зовнішніх умов діяльності. Досягненню гнучкості планування сприяє розробка альтернативних планів. При формуванні системи планування діяльності служби безпеки варто досягати економічної ефективності і не допускати «надлишку планування», що стримує ініціативу персоналу служби безпеки, знижує мотивацію її працівників, а надмірні витрати не компенсуються відповідними фінансовими результатами. Так, А. А. Драга [12] підкреслює, що вимога гнучкості в плануванні діяльності служби безпеки є однією із найважливіших, бо при цьому зменшується небезпека втрат, які викликають непередбачені обставини (загрози). Однак витрати на забезпечення гнучкості планів повинні бути обмеженими. Якщо вони відносно великі, то переваги, які пов'язані з оптимальністю плану, не окупають їх.

Будь-який план повинен бути складений також з високим рівнем точності розрахунків, тобто плани повинні бути конкретизовані і деталізовані (особливо це стосується оперативно-календарних заходів для забезпечення безпеки діяльності підприємства), враховувати ендо- і екзогенні загрози в діяльності підприємства - у цьому, на наш погляд, суть принципу точності.

Адоніна В. В. [16] до вищезазначених принципів додає принципи науковості, обґрунтованості та ефективності. Так, принцип науковості передбачає глибоке пізнання об'єктивної реальності в сфері безпеки підприємства та визначення його майбутнього функціонування, впливу об'єктивних загроз на його розвиток, застосування наукових положень у плануванні діяльності служби безпеки. Рівень науковості досягається розвитком методології планування, застосуванням сучасних організаційних систем, новітніх досягнень у теорії та впровадженні методики планування в практику господарювання.

Принцип обґрунтованості означає необхідність підвищення рівня обґрунтування планових рішень у сфері безпеки. Для дотримання даного принципу у світовій практиці широко використовуються прийоми аутсорсингу, коли до ради директорів вводиться спеціаліст у сфері безпеки, не відповідальний у даній компанії ні за жодний із напрямків її діяльності. Це дозволяє йому розглядати просту сукупність, набір документів, а не їх взаємопов'язаний ланцюг у системі фінансово-економічних загроз господарської діяльності компанії. «... незалежно від того, де виникають загрози, вирішувати їх потрібно одночасно і з усіх напрямів. Ось на що направлений принцип обґрунтованості» [9].

Останній принцип ефективності вимагає розробки такого варіанта плану діяльності служби безпеки підприємства, який при існуючих обмеженнях ресурсів та при всій сукупності загроз забезпечує одержання найбільшої продуктивності від діяльності такої служби на підприємстві. Будь-який плановий ефект показує ступінь досягнення заданого результату: як буде виконана робота із забезпечення безпеки операцій з конкретним контрагентом послуги, чи задовольняє вона службу маркетингу (збуту) підприємства, який можливий мультиплікативний прибуток від операцій з даним контрагентом тощо. При оцінці ефекту в процесі планування звичайно відбувається порівняння очікуваних показників із заздалегідь обраною метою, встановленим нормативом прибутковості й інших нормативних даних. Оцінити реальний ефект на стадії розробки плану діяльності служби безпеки практично не завжди можливо, проте його треба планувати. Відомо, що будь-який ефект у кінцевій фазі полягає в економії фінансових ресурсів на невілювання кожної одиниці загроз, тому первинним показником планованого ефекту (отримання економічного ефекту) може слугувати перевищення результатів над витратами.

Якщо розглядати визначені принципи в контексті системи менеджменту безпеки підприємства, то варто зазначити, що відповідність тієї чи іншої функції певним принципам, у першу чергу залежить від сутності цієї функції і від завдань, які вона містить в собі.

Функція управління безпосередньо процесом і системою планування в цілому повинна відповідати всім визначеним вище принципам планування діяльності служби безпеки. Як зазначає З. С. Варналій [6], при розробці цілей діяльності служби безпеки необхідно передбачати їх всебічне і глибоке обґрунтування, об'єктивність, реалістичність, відповідність запланованим результатам, узгодженість ідей та задач між собою і з раніше прийнятими рішеннями при управлінні цілями. Необхідним правилом є також розробка варіантів цілей і завдань, виключення нераціональних і вибір оптимальних, шляхом порівняння альтернативних цілей і завдань за вибраними критеріями тощо.

Функція організації планування повинна методологічно нести в собі також всі принципи планування, оскільки саме від здійснення цієї функції залежить ефективність системи планів структурних підрозділів підприємства, підприємства в цілому та всеосяжність і збалансованість його інтегральної безпеки.

Конститутивними принципами контролю і мотивації, повинні бути принцип необхідності та принцип ефективності контролю і мотивації. Різнобічність контролю і мотивації методологічно повинно забезпечувати планування повною інформацією про стан об'єкта, що є невід'ємною умовою системного процесу управління, своєчасного реагування на відхилення всіх індикативних параметрів, які характеризують стан об'єкта, від заданих тактико-стратегічних планів. Безперервність контролю пояснюється бажанням не допустити такого стану об'єкта, коли регенерація заданого режиму функціонування та коригування плану діяльності служби безпеки підприємства стають вже неможливими.

Дотримання вказаних принципів є константою виконання функції планування системи менеджменту безпеки підприємства, запорукою вирішення завдань та досягнення поставлених цілей і саме ці принципи, на наше переконання, повинні бути покладені в основу концепції адаптивного ринкового планування та управління ним.

Висновки

У сучасних умовах питання забезпечення умов економічного зростання підприємства, успішного ведення бізнесу виходять на перший план. На економічне зростання підприємства може впливати загальноекономічна ситуація як у світі в цілому, так і в окремій державі. Економічна ситуація в державі, окрім ряду інших факторів, залежить від здатності відповідних державних органів забезпечити економічну безпеку і державі, і підприємствам. Водночас підприємства реального сектора економіки України завдяки методологічним засадам декомпонування власної господарської діяльності в контексті інструментарного забезпечення системи менеджменту безпеки повинні докладати зусиль для забезпечення власної безпеки. У свою чергу ефективність системи менеджменту безпеки підприємства напряму залежить від організації саме функції планування на підприємстві в цілому та, зокрема, в службі його безпеки.

У результаті проведених досліджень виявлено, що існує залежність ієрархічності системи менеджменту безпеки від параметричних характеристик масштабів діяльності підприємства, яка в першу чергу відбивається на системі повноважень та елементах системи планування, які виражаються як в якісно-логічній, так і кількісній формах. Кожен параметр системи менеджменту безпеки визначається багатьма параметрами підприємства і ця залежність підкоряється законам кореляції. Водночас, вимоги системного підходу спонукають пошук підходів до вдосконалення системи планування діяльності служби безпеки підприємства комплексно, охоплюючи всі складові елементи.

Література

1. Борисова В. Скільки втрачає бюджет [Електронний ресурс] / В. Борисова // Урядовий кур'єр. -- 2013. -- № 239. -- Режим доступу : http://www.ukurier.gov.ua/uk/artides/skilki-vtrachaye-byudzhet.

2. Горбан І. М. Управління системою економічної безпеки торговельного підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 21.04.02 «Економічна безпека суб'єктів господарської діяльності» / І. М. Горбан. -- Львів, 2011. -- 20 с.

3. Мищенко С. Н. Система обеспечения экономической безопасности организации : дис. ... канд. экон. наук : 08.00.05 / С. Н. Мищенко. -- Р.-на-Д., 2004. -- 197 с.

4. Пучков С. Управление системой безопасности фирмы / С. Пучков. -- М. : АСТ-Пресс, 2001. -- 128 с.

5. Ареф'єва О. В. Наукові основи формування економічної безпеки підприємств / О. В. Ареф'єва // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 16--17 трав. 2001 р., Київ. -- К. : Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 2003. -- 480 с.

6. Варналій З. С. Економічна безпека України: проблеми та пріоритети зміцнення : монографія / З. С. Варналій, Д. Д. Буркальцева, О. С. Саєнко. -- К. : Знання України, 2011. -- 299 с.

7. Франчук В. І. Теоретико-методичні засади організації системи економічної безпеки акціонерних товариств : дис. ... докт. екон. наук : 21.04.02 / В. І. Франчук. -- Л., 2011. -- 435 с.

8. Шлыков В. В. Теория и практика экономической безопасности предприятия / В. В. Шлыков. -- М.: Арсин, 2000. -- 364 с.

9. Мігус І. Необхідність розмежування понять «загроза» та «ризик» при діагностиці економічної безпеки суб'єктів господарювання / І. Мігус, С. Лаптєв // Ефективна економіка. -- 2011. -- № 12. -- С. 38.

10. Алькема В. Г. Комплексна діагностика розвитку системи економічної безпеки суб'єкта логістичної діяльності / В. Г. Акельма // Зовнішня торгівля. Економічна безпека. -- 2012. -- № 8. -- С. 30--35.

11. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління / [Т. С. Клебанова,

12. О. М. Бондар, О. В. Мозенков та ін. ; за ред. О.В. Мозенкова]. -- Харків: ВД «Інжек», 2003. -- 272 с.

13. Драга А. А. Обеспечение безопасности предпринимательской деятельности / А. А. Драга. -- М. : Изд-во МГТУ им. Н. Э. Баумана, 1998. -- 304 с.

14. Флейчук М. І. Легалізація економіки та протидія корупції у системі економічної безпеки: теоретичні основи та стратегічні пріоритети в умовах глобалізації : монографія / М. І. Флейчук. -- Львів : Ахіл, 2008. -- 660 с.

15. Тарасюк Г. М. Планування діяльності підприємства : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Г. М. Тарасюк, Л. І. Шваб. -- К. : Каравела, 2003. -- 432 с.

16. Пріоритети та засоби зміцнення економічної безпеки малого і середнього підприємництва : монографія / Т. Г. Васильців, В. І. Волошин, А. М. Гуменюк. -- Львів : Вид-во ЛКА, 2009. -- 248 с.

17. Адоніна В. В. Сутність та класифікація видів діяльності служби безпеки підприємства / В. В. Адоніна // Економічна безпека держави і науково-технологічні аспекти її реалізації : Праці IV міжнар. наук.-практ. сем., 23--26 жовт. 2012 р. / відпов. ред. Є. М. Письменний, В. М. Шаповал. -- Дн-ськ : Нац. гірн. ун-т, 2012. -- С. 6--9.

18. Волошин В. І. Пріоритети та методи забезпечення економічної безпеки малого і середнього підприємництва : дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / В. І. Волошин. -- Львів, 2008. -- 196 с.

19. Дороніна М. С. Управління економічними та соціальними процесами підприємства / М. С. Дороніна. -- Харків : ХДЕУ, 2002. -- 432 с.

20. Кириленко В. І. Інвестиційна складова економічної безпеки : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук : 08.01.01 «Економічна теорія» / В. І. Кириленко. -- К., 2006. -- 33 с.

21. Новицький Г. В. Теоретико-правові основи забезпечення національної безпеки України : монографія / Г. В. Новицький. -- К. : Інтертехнологія, 2008. -- 496 с.

References

1. Borysova, V. (2013), “How much does budget lose”, Governmental Courier, no. 239, available at: www.ukurier.gov.ua/uk/articles/skilki-vtrachaye-byudzhet.

2. Gorban, I.M. (2011), “Management of commercial enterprise economic security system”, Thesis abstract for Cand. Sc. (Economics.), 21.04.02, Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, Ukraine.

3. Mishhenko, S.N. (2004), “System of ensuring organization economic security”, Thesis for Cand. Sc. (Economics), 08.00.05, Don State Technical University, Rostov na Donu, Russia.

4. Puchkov, S. (2001), Upravlenie sistemoi bezopasnosti firmy [Management of firm security system], AST- Press, Moscow, Russia.

5. Arefieva, O.V. (2003), “The scientific basis for the formation of companies economic security”, Nederzhavna systema bezpeky pidpryiemnyctva yak subiekt nacionalnoi bezpeky Ukrainy. Zbirnyk materialiv naukovo-praktychnoi konferentsii [Non-state business safety system as a subject of national security of Ukraine, Proc. Sci.- Prac. Conf.], Kyiv, European University of Finance, Information Systems, Management and Business, May16-17, 2001, pp. 340-352.

6. Varnalii, Z.S., Burkalceva, D.D. and Saienko, O.S. (2011), Ekonomichna bezpeka Ukrainy: problemy ta priorytety zmicnennia [The economic security of Ukraine: problems and priorities to strengthen], monograph, Znannia Ukrainy, Kyiv, Ukraine.

7. Franchuk, V.L (2011), “Theoretical and methodological foundations of joint stock companies economic security”, Thesis for Dr. Sc. (Economics.), 21.04.02, Lviv State University of Internal Affairs, Lviv, Ukraine.

8. Shlykov, V.V. (2000), Teoriia i praktika ekonomicheskoi bezopasnosti predpriiatiia [Theory and practice of enterprise economic security], Arsin, Moscow, Russia.