Інформаційна система управління ланцюгами поставок

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Система керування ланцюгами постачань (SCM)

2. Класифікація вантажів

3. Задача 1

4. Задача 2

Список використаної літератури



1. Система керування ланцюгами постачань (SCM)

Системи управління ланцюгами поставок (Supply Chain Management (SCM)) - це інформаційні системи, призначені для автоматизації та управління всіма етапами постачання підприємства і для контролю за все руху товару на ньому. Система SCM дозволяє значно краще задовольнити попит на продукцію компанії і значно знизити витрати на логістику і закупівлі.

SCM охоплює весь цикл закупівлі сировини, виробництва і розповсюдження товару. Дослідники, як правило, виділяють шість основних областей, на яких зосереджено управління ланцюгами поставок:

* виробництво (компанія вирішує, що саме і як робити);

* поставки (компанія визначає, що вона буде робити самостійно, а які компоненти (комплектуючі, товари або послуги) - купувати у сторонніх фірм);

* місце розташування (рішення про місце розташування виробничих потужностей, центрів складування і джерел поставок);

* запаси (управління запасами, страхування від непередбачених випадків, сплесків попиту або затримки поставок);

* транспортування (витрати, пов'язані з транспортуванням, складають близько 30 % загальних витрат на постачання; із запізненнями в доставці пов'язано в середньому більше 70 % помилок в розподілі товарів);

* інформація (ефективне функціонування ланцюжка поставок неможливо без оперативного обміну даними між усіма її учасниками).

SCM-системи інтегруються з ERP-системами.

У складі SCM-системи можна умовно виділити дві підсистеми.

1. SCP (Supply Chain Planning) - планування ланцюжків постачань. Основу SCP складають системи для розширеного планування та формування календарних графіків. У SCP також входять системи для спільної розробки прогнозів. Крім вирішення завдань оперативного управління, SCP-системи дозволяють здійснювати стратегічне планування структури ланцюжка поставок: розробляти плани мережі поставок, моделювати різні ситуації, оцінювати рівень виконання операцій, порівнювати планові і поточні показники.

2. SCE (Supply Chain Execution) - виконання ланцюжків поставок в режимі реального часу. Дивись також DRP (Distribution Resources Planning).

Системи класу SCM дозволяють створювати плани використання існуючих технологічних ліній, що мінімізує витрати, оскільки в них детально розписується, що, коли і в якій послідовності треба виготовляти з урахуванням обмежень потужностей, сировини і матеріалів, розмірів партій і необхідності переналагодження обладнання на випуск нового продукту.

SCM-системи вирішують завдання:

* підвищення рівня обслуговування;

* оптимізації виробничого циклу;

* зменшення складських запасів;

* підвищення продуктивності підприємства;

* підвищення рентабельності.

* контролю виробничого процесу.

2. Класифікація вантажів

Вантажами на транспорті називають усі предмети з моменту їх прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоотримувачеві.

Машини, агрегати, деталі, сировина, продукти харчування, будівельні конструкції, папір, нафта, зерно та інші матеріали та вироби з моменту пред'явлення їх до перевезень та до моменту доставки та передачі споживачеві прийнято називати вантажем.

Транспорт виконує перевезення вантажів, різних за своїми фізико-хімічними властивостями, родом пакування та ін. Вид вантажу є одним із важливих факторів, що визначає вибір виду транспорту та типу рухомого складу, умов його експлуатації, способу виконання навантажувально-розвантажувальних робіт. Вантажі можуть бути згруповані за рядом ознак. Вони розрізняються за галузевою ознакою та за параметрами, що характеризують умови виконання перевезень.

За галузевою ознакою розділяють:

а) вантажі промисловості;

б) вантажі будівництва;

в) сільськогосподарські вантажі;

г) вантажі торгівлі;

д) вантажі комунального господарства;

е) поштові вантажі;

є) спеціалізовані вантажі.

За параметрами, що характеризують умови виконання перевезень, вантажі класифікуються таким чином:

1) за використанням вантажопідйомності рухомого складу розрізняють:

а) вантажі, що належать до певного класу вантажу.

Клас вантажу визначається його фізичними властивостями та способом його упаковки. Ступінь використання вантажопідйомності рухомого складу, що призначений для виконання перевезень різних видів вантажів визначається коефіцієнтом статичного використання вантажопідйомності рухомого складу.

2) за способом виконання операцій навантаження-розвантаження розрізняють:

а) штучні вантажі, що характеризуються габаритними розмірами, масою та формою;

б) навальні вантажі, що характеризуються можливістю виконання їх навантаження та вивантаження навалом, тобто витримують падіння з висоти. Такі вантажі враховуються за об'ємом та масою (наприклад, пісок, земля, тощо);

в) насипні вантажі, що характеризуються такими ж, як і навальні вантажі, умовами;

г) наливні вантажі, до яких відносять рідкі та напіврідкі вантажі. Для їх перевезення використовують спеціалізований рухомий склад (цистерни).

д) порошкоподібні вантажі;

є) пиловидні вантажі;

ж) газоподібні вантажі.

Перевезення останніх трьох видів вантажів потребує використання спеціалізованого рухомого складу.

3) За тарою вантажі розрізняють:

а) тарні вантажі (що перевозяться у тарі та упаковці);

б) безтарні вантажі (перевезення яких здійснюється без використання тари та упаковки);

Тара призначена для забезпечення схоронності вантажу та зберігання його від псування та ушкодження при навантаженні, перевезенні та вивантаженні. Вона повинна відповідати роду та характеру перевезеного вантажу та мати достатню міцність, яка забезпечувала б можливість застосування навантажувально-розвантажувальних механізмів, багатоярусну укладку.

Тара стандартизована в залежності від роду вантажів, що в ній перевозяться, та класифікується таким чином:

а) за формою;

б) за габаритними розмірами;

в) за матеріалом виготовлення;

г) за ступенем жорсткості;

В залежності від матеріалу виготовлення тара буває дерев'яна, скляна, металева, керамічна, текстильна, паперово-картонна та ін.

За ступенем жорсткості розрізняють такі види тари:

- тверда, наприклад ящики, бочки;

- м'яка, наприклад мішки, паки, еластичні оболонки;

- напівтверда, наприклад корзини.

Тара призначена для одноразового та багаторазового використання. В залежності від виду вантажу, який перевозиться у тарі, розрізняють такі види тари:

а) індивідуальна, що призначена для перевезення тільки одного або декількох однорідних вантажів;

б) безособова, що призначена для будь-яких вантажів.

Тара, що використовується багаторазово, підлягає строгому обліку, та повинна бути повернена в пункт відправлення вантажу.

При перевезеннях вантажів в тарі використовують два визначення маси:

а) маса нетто - маса самого вантажу;

б) маса брутто - маса вантажу із тарою.

При перевезеннях штучних вантажів виконують їх маркування.

Маркування - це нанесення спеціальних написів або знаків на вантаж. Існують такі види маркування:

а) товарне;

б) вантажне;

в) транспортне;

г) спеціальне.

При товарному маркуванні вказують рід вантажу та назву підприємства-виготовлювача, яке і проставляє це маркування.

При вантажному маркуванні вказують назву пунктів відправлення та призначення вантажу, тобто назви вантажовідправника та вантажоотримувача.

В транспортному маркуванні вказують кількість місць в даній партії вантажу та номер товарно-транспортного документа, за яким прийняли вантаж до перевезення.

Спеціальне маркування наносять на вантаж, перевезення та зберігання якого потребує особливих умов. Це маркування виконується у вигляді умовних позначень.

Вантажне та спеціальне маркування наносить вантажовідправник, а транспортне - транспортне підприємство, яке прийняло вантаж до перевезення.

4) За наступною ознакою класифікації вантажу - за масою одного вантажного місця - розрізнюють:

а) нормальні вантажі, у тому числі дрібноштучні, вагою до 250 кг, а катні вантажі - до 500 кг (бочки, котушки). Дрібноштучні вантажі уявляють собою сукупність предметів, що легко відокремлюються один від одного та не допускають навантаження навалом, наприклад цегла, кахельна плитка.

б) вантажі підвищеної маси, що складає 250 кг та більше, а для катних вантажів лежить у межах від 500 кг до 30 т;

в) важковагові вантажі, що уявляють собою штучні вантажі масою 30 т і більше.

5) За розмірами вантажі розрізняють:

а) габаритні вантажі, шо перевозяться універсальним рухомим складом;

б) негабаритні вантажі, для перевезення яких необхідними є транспортні засоби, чиї габаритні розміри перевищують встановлені норми. До негабаритних відносять вантажі (окрім будівельних), що мають розмір одного вантажного місця більше за 3,8 м по висоті або 2,5 м по ширині. Різновидністю негабаритних вантажів є довгомірні вантажі. Це такі вантажі, звисання яких над заднім бортом рухомого складу перевищує 2 м. При їх перевезенні необхідно застосовувати одновісні причепи, а при значній довжині вантажу - причепи-розпуски.

6) За ступенем небезпеки вантажі розрізняють:

а) малонебезпечні вантажі, до яких відносять будівельні матеріали, продовольчі та промислові товари;

б) пилні та гарячі вантажі, прикладом яких є цемент, вапно, асфальт, мінеральні добрива;

в) вантажі, що є небезпечними за своїми розмірами (негабаритні);

г) небезпечні вантажі, які поділяються на класи, категорії, групи, (наприклад, до 1-ого класу належать вибухові речовини, а до 6-ого - отруйні речовини).

7) За режимом перевезення та зберігання вантажі існують:

а) звичайні вантажі;

б) специфічні вантажі.

До звичайних відносять вантажі, для перевезення, навантаження-розвантаження та складування яких не потрібно дотримуватись особливих умов, та які можливо перевозити універсальним рухомим складом.

Специфічні вантажі потребують виконання особливих заходів по збереженню та дотриманню техніки безпеки при виконанні їх перевезень, зберіганні та виконанні навантажувально-розвантажувальних робіт. В свою чергу специфічні вантажі поділяються на:

- швидкопсувні вантажі, до яких належить більшість продовольчих товарів;

- вантажі з різким запахом;

- антисанітарні вантажі, а саме сміття, нечистоти та ін.;

- живність (худоба, птиця та ін.).

3. Задача 1

Підприємство закупає деталь А, річна потреба підприємства в цій деталі - 2400 од., річні витрати на зберігання однієї деталі на складі складають 0,1 тис. грн., витрати на розміщення та виконання одного замовлення - 15,80 тис. грн. Визначити економічний розмір замовлення (економічну партію замовлення деталей А).

Рішення:

Розмір економічної партії замовлення визначається згідно за формулою:

,

де ? розмір економічної партії замовлення;

? витрати, пов'язані з розміщенням та виконанням одного замовлення;

? річний попит (річна потреба) деталі;

? річні витрати на зберігання однієї деталі на складі.

.

Відповідь: Підприємство повинно замовити три партії деталей по 871 од., тому що річний попит дорівнює 2400 од.

4. Задача 2

Корпорація "А" одночасно є виробником та споживачем деталі С. Підприємство працює 220 днів на рік і використовує деталі рівномірно, по 65 шт. на день. Норма виробництва деталі С складає 260 шт. на день. Річна вартість зберігання складає 1 у.о. за деталь. Вартість замовлення складає 35 у.о. Визначити: економічний розмір виробничої партії; кількість виробничих циклів на рік; максимальний рівень запасів; тривалість фази чистого споживання протягом циклу.

Рішення:

Визначимо попит на деталь А:

Д(попит) = 65*220 = 14300 од. на рік

1) Визначимо економічний розмір виробничої партії (Q):

,

Де ? оптимальний обсяг замовлення;

? попит;

? вартість замовлення;

? вартість зберігання одиниці деталі А;

? темп виробництва;

?темп споживання.

.

2) Визначимо кількість виробничих циклів на рік:

.

3) Визначимо максимальний рівень запасів:

.

4) Визначимо тривалість циклу:

.

5) Визначимо тривалість виробничої частини циклу:

.

6) Визначимо тривалість фази споживання протягом виробничого циклу:

17,71-4,43 = 13,28 днів.

Відповідь: оптимальний розмір замовлення складає 1151 од., кількість виробничих циклів на рік складає 12, максимальний рівень запасів дорівнює 864 од., тривалість фази чистого споживання дорівнює 13,28 дн.

управління ланцюг поставка вантаж



Список використаної літератури

1. Азаренкова Г.М. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія. - X.: ВД "ІНЖЕК", 2006. - 328 с.

2. Альбеков А.У., Федько В.П., Митько O.A. Логистика коммерции. - Ростов н/Д.: Феникс, 2001. - 512 с.

3. Бажин И.И. Логистика: Компакт-учебник. - X.: Консум, 2003. - 239 с.

4. Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок: Пер. с англ. - М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2001. - 640 с.

5. Власова Н.О., Пономарьова Ю.В. Формування ефективної закупівельної політики підприємств роздрібної торгівлі: Навч. посіб. - X., 2003. - 144 с.

6. Гаджинский А.М. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2000. - 375 с.

7. Гаджинский А.М. Практикум по логистике. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Дашков и Ко, 2003. - 205 с.

8. Голиков Е.А. Маркетинг и логистика. - М.: Дашков и Ко, 1999. - 412 с. 9. Гордон М.П., Карнаухов С.Б. Логистика товародвижения. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. - 208 с.

9. Джонсон Д.С., Вуд Д.Ф., Вордлоу Д.Л., Мэрфи П.Р. мл. Современная логистика: Пер. с англ. - 7-е изд. - М.: Вильямс, 624 с.

10. Дыбская В.В. Управление складами в логистической системе. - М.: КИА-центр, 2000. - 110 с.

Размещено на Allbest.ru