Ризики менеджменту підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

РИЗИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

А.А. Жигірь,

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів

Азовського регіонального інституту управління Запорізького

національного технічного університету

Анотація

Запропоновано методику визначення ризиків менеджменту підприємницької діяльності, розглянуто економічний інструментарій ризику менеджменту підприємницької діяльності.

Ключеві слова: ризик-менеджмент, рентабельність, банкрутство, матриця.

Annotation

The method of determination of risks of management of entrepreneurial activity is offered, the economic tool of risk of management of entrepreneurial activity is considered.

Key words: risk-management, profitability, bankruptcy, matrix.

Вступ

Під стратегією управління розуміють певний набір правил та обмежень, які необхідні для прийняття рішення з метою його досягнення . Стратегія дозволяє сконцентрувати зусилля на варіантах рішення, які їй не суперечать. Після досягнення певної мети, стратегія як напрямок перестає діяти. Нова мета створює задачу для розробки нової стратегії.

Постановка проблеми. Метою статті є розгляд економічного інструментарію ризику менеджменту підприємницької діяльності.

Виклад основного матеріалу. Тактика - це конкретні методи та прийоми досягнення поставленої мети в певних умовах [1]. Метою тактики управління є вибір найбільш оптимальних рішень в конкретній господарській ситуації. Об'єктом управління в ризик-менеджменті є ризик та ризикові вкладення. Суб'єктом управління в ризик-менеджменті може бути спеціальна група людей, спеціалістів, яка за допомогою різних прийомів та методів забезпечує цілеспрямоване функціонування об'єкта управління.

На наш погляд, взаємодія суб'єктів і об'єктів управління в ризик-менеджменті може здійснюватись тільки за умови використання конкретної інформації. Процес управління, незалежно від конкретного його змісту, завжди передбачає отримання, передачу та використання інформації. Отримання реальної інформації дає змогу прийняття важливих рішень. Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту складається з різних видів інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової.

Ця інформація включає, наприклад, імовірність виникнення того чи іншого страхового випадку; наявність та величину попиту на товари, на капітал; фінансову стійкість та платоспроможність клієнтів. Звідси, достатня кількість інформації про ризик зводить до мінімуму імовірність фінансових збитків.

Інформаційне забезпечення процесу управління є найважливішим елементом в структурній схемі ризик-менеджменту. Його достовірність сприяє прийняттю правильних управлінських рішень. Від правильності прийняття управлінських рішень залежить кінцевий фінансовий результат виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. При цьому величина підприємницького ризику зменшується згідно достовірності отриманої інформації.

Структурна схема ризик-менеджменту наведена на рис. 1.

Рис. 1. Структурна схема ризик-менеджменту

Оперативне управління також, на нашу думку, припускає аналіз результатів дій по зниженню ступеня ризику. Його можна здійснювати за такими напрямками:

- управління як захід щодо запобігання ризиків;

- управління як вибір джерел фінансування ризику.

На наш погляд, перший напрямок, згідно схеми, передбачає або повне уникнення ризику, або зниження його ступеня за рахунок технічних можливостей, зміни технологій тощо. Другий напрямок передбачає передачу ризику підрядчикам, клієнтам, або можливість покриття збитків за рахунок реалізації активів, резервних та страхових засобів. Управління ризиком - це, по-перше, правильність та достовірність розрахунків ступеня ризику, який постійно загрожує майну, фінансовим результатам господарської діяльності підприємств. ризик менеджмент технологія сільськогосподарський

На основі одержаної інформації розробляються різні варіанти ризикового вкладення капіталу і здійснюється оцінка їх оптимальності шляхом порівнювання очікуваного прибутку та розміру ризику. Це дозволяє правильно підібрати стратегію та прийоми управління ризиком. Проте, остаточне рішення щодо вибору варіанту прийняття ризику або ризикового вкладання капіталу повинен приймати керівник, який бере на себе всю відповідальність за здійснення рішення.

При цьому повинна бути вироблена певна політика підприємства по відношенню до ризиків. Як свідчать проведені дослідження, частота виникнення того чи іншого ризику залежить як від розміру прибутку, який хоче отримати підприємство, так і від наявності у нього коштів [2]. Розподіл частот виникнення ризиків в певних ситуаціях наведено на рис. 2.

Аналіз ситуації показує, що:

- невеликі збитки, які отримують підприємства в результаті господарської діяльності, виникають частіше, ніж великі. Така ситуація складається тому, що підприємство має недостатню кількість вільних коштів на розрахункових рахунках для здійснення ризикових вкладень. Це збільшує діапазон їх дії;

- великий розмір збитків отримують підприємства значно рідше; це пов`язано з тим, що незначна кількість підприємств області має вільні кошти, тим більше у великому обсязі, з якими воно може працювати. Рішення, спрямовані на одержання значного прибутку, приймаються підприємствами значно рідше, оскільки це пов`язано з більшим ризиком, а звідси - і з можливими збитками. При цьому слід відзначити, що при можливих невеликих збитках підприємства фінансують самі себе, тобто за рахунок власних коштів. При середній величині можливих збитків необхідно використовувати кредити банків. При дуже великих можливих збитках необхідно застосовувати страхування, оскільки тільки страхові компанії здатні погасити великі розміри збитків.

Рис. 2. Частота виникнення певних видів ризиків на сільськогосподарських підприємствах

Алгоритм - це спосіб або програма прийняття рішень, яка побудована на послідовності дій з метою отримання бажаного результату, який визначається за допомогою вихідних даних.

Наведений алгоритм дає можливість оцінити кожне з прийнятих рішень, а саме;

- спрогнозувати величину ризику на майбутнє;

- намітити шляхи його запобігання;

- відпрацювати певну політику підприємства по відношенню до ризиків;

- розрахувати коефіцієнт ризику;

- проаналізувати зону його можливих значень.

Враховуючи конкретні ситуації, кожне підприємство має право розробляти свою політику щодо запобігання ризиків. Звідси, виникає необхідність у розробці алгоритму управління ризиками, який наведений на рис. 3.

На нашу думку, з появою фінансових можливостей, сільськогосподарські підприємства області можуть створити відділ ризикових вкладень, який би:

- здійснював венчурні та портфельні інвестиції, тобто ризикові вкладення у відповідності зі статутом підприємства та законодавством;

Рис. 3. Алгоритм управління ризиком

- розробляв програму ризикової інвестиційної діяльності підприємства;

- визначав ступінь та розмір комерційних ризиків, які виникають на різних етапах виробництва продукції;

- займався збиранням, обробкою та аналізом отриманої інформації;

- здійснював страхову діяльність, розробляв умови страхування та перестрахування [2].

Органом управління ризику може бути фінансовий відділ, який включає наступні сектори: сектор страхових операцій, сектор венчурних інвестицій тощо. Ці сектори будуть структурним підрозділом фінансової служби підприємства [4].

Політика підприємства по відношенню до ризиків, а також побудова алгоритму управління ризиком потребує використання наступних правил:

- не можна ризикувати більше, ніж дозволяє власний капітал;

- треба передбачати наслідки ризику;

- прийняття конкретного рішення повинно мати місце після детального вивчення повного обсягу економічної, статистичної, фінансової та комерційної інформації;

- слід визначати максимально можливий розмір збитків.

Останнім етапом управління ризиками є необхідність розробки шляхів їх запобігання. До них можна віднести:

- диверсифікацію інвестованих коштів між різними об'єктами інвестування;

- страхування;

- самострахування та утворення спеціальних резервів;

- розподіл ризику між учасниками проектів;

- кредитування в грошовій формі.

Підсумовуючи викладений матеріал, необхідно зробити такі висновки:

- аналіз чинників впливу на ризикованість діяльності сільськогосподарських підприємств показує, що найбільш впливовими факторами на розмір ризику є обсяг оборотних засобів, розмір дебіторської заборгованості, обсяг коштів, які знаходяться у розпорядженні підприємства, виручка від реалізації продукції та прибуток підприємства;

- слід розглядати класифікацію ризиків як дворівневу; до першого рівня відносять загальні ризики (природні, екологічні, політичні та інші). До другого рівня належать суто підприємницькі ризики.

Кількісний розрахунок величини ризику за існуючими методами на прикладі підприємств Сумської області показує, що вони недосконалі. Тому запропонований нами метод ланцюгів Маркова дає змогу побудувати матрицю переходів від однієї системи до іншої за допомогою імовірностей, тобто ступеня ризику. Використання цього методу дає змогу прогнозувати зростання величини ризику. Можна використовувати коефіцієнт ризику, який дасть можливість визначити співвідношення збитків, понесених від ризикових вкладень та загальних витрат на виробництво продукції. Цей коефіцієнт дає змогу в подальшому здійснювати прогноз виробництва того чи іншого виду продукції. До кожного розрахунку, з метою наочності, було зображено зміни NPV внаслідок коливань розміру інвестицій, виручки та витрат виробництва.

Структурна схема ризик-менеджменту, яка зображує процес управління ризиком, включає оцінку, ідентифікацію та оперативне управління. Оперативне управління, в свою чергу, складається з таких напрямків: управління як заходи щодо запобігання ризиків та управління як вибір джерел фінансування збитків. Виходячи зі схеми, розроблена та проаналізована частота виникнення певних видів ризиків на сільськогосподарських підприємствах.

Таким чином, слід зазначити, що в сучасних умовах діяльності сільськогосподарських підприємств ризик необхідно розраховувати, щоб потім прийняти правильне рішення. Рішення можна віднести до одного з наступних трьох варіантів:

1) рішення приймається в умовах визначеності, коли відомо достеменно результат кожного з альтернативних варіантів рішення;

2) до рішень, які приймаються в умовах ризику, відносять рішення з відомою імовірністю отримання кожного з результатів. Імовірність визначається як ступінь настання даної події (від 0 до 1);

3) рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів (ситуація, коли чинники, які потребують обліку, є складними, оскільки певної інформації про них немає, або вона коштує занадто дорого). В цілому, імовірність того чи іншого результату спрогнозувати практично неможливо, все залежить від умов, які склалися на момент визначення ризику.

Підприємство, виступаючи самостійним господарським суб'єктом, має юридичні права і здійснює виробничу, торгівельну, комерційну діяльність з метою одержання прибутку. Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи свого розвитку, виходячи з попиту на свою продукцію, рівня її конкурентоздатності, самостійно визначає чисельність та структуру працівників, обирає форми та системи оплати праці, визначає розміри оплати праці та споживання, здійснює реалізацію власної продукції як напряму, так і через посередників, самостійно встановлює ціни, здійснює операції з цінними паперами. Підприємства на ринку виступають як суб'єкт, так і об'єкт ринкових відносин [2].

Економічна система ринкового господарства базується на автономії господарських суб'єктів. Підприємства як суб'єкт ринкових відносин, для успішного здійснення своєї діяльності, повинні, з одного боку, бути конкурентоздатними по відношенню до інших підприємств, а з другого - бути здатним взаємодіяти з іншими підприємствами галузі.

Важливими економічними умовами функціонування підприємства є економічна самостійність, рентабельність, самофінансування, фінансова стійкість, ліквідність, безризикованість, відповідальність за результати фінансової та господарської діяльності [3].

Виходячи з цієї ситуації, кожному сільськогосподарському підприємству необхідно розробити певну економічну стратегію безризикованості. Для цього потрібно:

- визначитись з чинниками ризикованості діяльності підприємств;

- зробити детальний фінансово-економічний аналіз;

- оцінити підприємницькі ризики, які виникають на виробництві;

- визначити шляхи зниження ступеня ризику діяльності сільськогосподарських підприємств.

Фінансово-економічний аналіз діяльності сільськогосподар-ських підприємств надає змогу:

- оцінити фінансові та економічні можливості підприємств;

- виявити потенційно слабкі та сильні сторони в діяльності;

- прогнозування майбутньої діяльності підприємства.

На наш погляд, необхідно визначитись з джерелами зниження ступеня ризику. На нашу думку, вони можуть бути представлені наступною системою: власні кошти; залучені кошти, тобто кредит; кошти страхових компаній. Необхідно зосередити увагу на аналізі запропонованих джерел запобігання ризиків. По-перше, треба здійснити детальний фінансово-економічний аналіз з метою визначення можливостей діяльності підприємств в майбутньому. Це дасть змогу зафіксувати розмір власних коштів, які можуть бути використані в разі виникнення ризикових ситуацій. Основні об'єкти такого аналізу: рівень використання економічних ресурсів; стійкість до банкрутства; ефективність використання оборотних засобів; розмір підприємницького та виробничого ризиків.

Аналіз цих показників дасть змогу розробити певну методику, яка дозволяє однозначно визначити фінансове становище підприємств [1]. Принцип цієї оцінки полягає в побудові отриманих раніше результатів фінансово-економічного аналізу у вигляді матриці а_ij тобто у вигляді таблиці, де в рядках записані номера показників (і = 1, 2, ..., n), а в стовпцях - номера підприємств (j = 1, 2, ..., m). По кожному показнику заноситься його максимальне значення.

Така матриця буде мати наступний вигляд:

Х_ij = а_ij / mах а_ij (1.1)

де х_ij - оптимальні або стандартні значення показників фінансового стану підприємств.

Для кожного аналізованого підприємства його рейтингова оцінка (Rj) визначається за формулою:

(1.2)

Підприємства ранжуються, в порядку зменшення їх рейтингової оцінки, за рівнем рентабельності. Основними перевагами рейтингової оцінки підприємств є:

- комплексний та системний підхід до фінансової оцінки;

- використання доступних публічних звітів про діяльність підприємств;

- порівняльний аспект рейтингової оцінки;

- можливість використання математичних моделей [4].

Висновки

Матриця отримання рейтингової оцінки фінансового стану підприємств за рівнем рентабельності надасть можливість визначити клас надійності підприємства. Можна запропонувати такі системи чинників надійності підприємств, які впливатимуть на першочерговість надання кредиту: час реєстрації підприємства як акціонерного товариства; останній термін структурної реорганізації; наявність перспективного бізнес-плану; наявність факторів неповернення або несвоєчасного повернення позик; відсутність фактів несплати; прибуткова діяльність за останній рік; зменшення кредиторської заборгованості в порівнянні з попереднім періодом; ділова репутація керівника.

Таким чином, виходячи з існуючого середнього рівня рентабельності, слід запропонувати такий рейтинг сільськогосподарських підприємств:

- нижче середнього рівня рентабельності: надання кредитів неможливе - підприємства близькі до банкрутства;

- вище середнього - можна надавати кредити за умови встановлення ретельного контролю за їх використанням.

Список використаних джерел

1. Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні / І.О. Баранецький // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - № 4. - С.46-52.

2. Базилевич В.Д. Страхова справа / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич - [2-ге вид. перероб. і доп.] - К.: Т-во "Знання", 2002. - 203 с.

3. Бурлака Ю.М. Модель фінансово стійкого сільськогосподарського підприємства / Ю.М. Бурлака // Економіка АПК. - 2006. - №8- С. 87-91.

4. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: [Монографія] / М.С. Клапків - Тернопіль: Економічна думка, Карт-Бланш, 2002. - 570 с.

Размещено на Allbest.ru