Управлінські пріоритети використання земельних ресурсів у контексті функціонування аеропортів та їх інфраструктури

Аналізуючи розробки з цього питання, варто акцентувати на тому, що публікації можливо розподілити на дві групи - ті, що формують концептуальне бачення у сфері використання земельних ресурсів та специфічні, у галузі земельних ресурсів авіаційного транспорту. До праць першої групи можливо зарахувати розробки Дороша Й.М. [5], Дребот О. І. [6], Галушко В.П. [4], Третяка А.М. [13] та ін. Праці цих вчених формують базове уявлення щодо особливостей використання земельних ресурсів, визначають їх базові характеристики, формують підходи та шляхи до поліпшення ситуації. Разом з тим, варто зазначити, що другий напрям, який стосується земельних ресурсів авіаційного транспорту, з огляду на свою специфіку, перебуває в стадії розробки. Однак, теж можливо визначити ряд досліджень, до яких можливо зарахувати праці Новаковської О.І. [9] та Бондарчук Н.В. [2, 3]. управлінський авіаційний земельний

Водночас, малодослідженими залишаються питання управління використанням земельних ресурсів авіаційного транспорту з точки зору позицій сучасного менеджменту та дослідження комплексу процесів, що здійснюють вплив на структуру управлінських пріоритетів.

Мета дослідження - визначення управлінських підходів до використання земельних ресурсів авіаційного транспорту у контексті функціонування аеропортів та їх інфраструктури.

Результати дослідження та їх обговорення.

Досліджуючи використання земельних ресурсів у контексті функціонування аеропортів та їх інфраструктури, важливим є правовий аспект цього питання. Згідно із Земельним кодексом України (стаття 72), "до земель авіаційного транспорту належать землі під: аеропортами, аеродромами, відокремленими спорудами, вертолітними станціями, ремонтними заводами цивільної авіації, службовими об'єктами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту" [8]. Подібної позиції дотримується і Закон України "Про транспорт" [7].

Повітряний кодекс [10] так тлумачить поняття "землі аеропортів (аеродромів)" "земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди та обладнання, а також земельні ділянки, необхідні для забезпечення роботи аеропорту (аеродрому) та визначені генеральним планом". Також цим документом формується розуміння категорії "приаеродромна територія".

Суттєво поліпшити ситуацію щодо експлуатації земельних ресурсів авіаційного транспорту має і Постанова Кабінету Міністрів України № 126 від 24 лютого 2016 р. "Про затвердження Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року" [11], у межах якої значну увагу зосереджено на розвитку інфраструктури авіаційного транспорту, яка пов'язується з використанням земельних ресурсів.

Таким чином, під землями авіаційного транспорту можливо розуміти земельні ділянки з транспортною інфраструктурою, у межах яких здійснюється діяльність щодо підтримки функціонування і реалізації цілей аеропортів.

Особливості експлуатації земель авіаційного транспорту доцільно вивчати у контексті теорії менеджменту, під яким можливо розуміти "систему управління, яка забезпечує успішне функціонування, збереження і розвиток організації загальнонаціонального, рівня управління"

У межах теоретичного блоку визначимо комплекс завдань (функцій), які реалізуються у контексті використання (експлуатації) земель авіаційного транспорту. Функції можливо диференціювати на загальні та специфічні:

- загальні - передбачають урахування основних цілей земель транспорту, які вони виконують. Серед основних можливо виділити такі: 1) територіальний базис для розміщення структур авіаційного транспорту; 2) підтримка функціонування і реалізації системи цілей аеропорту та його інфраструктури; 3) забезпечення ефективної взаємодії між складовими (елементами) інфраструктури; 4) забезпечення загального функціонування транспортної інфраструктури;

- специфічні - є допоміжними до загальних/виконують допоміжну роль: 1) можливість розвитку інших видів діяльності (у тому числі тих, що не пов'язані з авіаційним транспортом); 2) кооперація та стимулювання впровадження інноваційних інструментів. Важливо, щоб була гармонійна

взаємодія між загальними та специфічними функціями, адже всі вони переслідують одну мету. Разом з тим, між ними можливо провести чітку межу - перші реалізують комплекс завдань основних, необхідних, а другі здебільшого спрямовані на пошук додаткових джерел розвитку.

Кожна з цих функцій має визначатися такими характеристиками, як ефективність - здатність реалізувати поставлене завдання повною мірою.

Основною метою використання функції є корекції певної ситуації. Причому, подібні дії повинні визначатися високими якісними ознаками і бути спрямованими на кінцеву мету впливу. Крім того, важливою властивістю категорії ефективності є, як зазначено у підручнику [1], "відображення співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами". Адекватність - спроможність діяти відповідно до поставлених вимог і згідно з високими стандартами. Кожна функція, яка використовується в системі експлуатації земель авіаційного транспорту, повинна орієнтуватися на ці вимоги. Адекватність забезпечує прийнятну активність засобів управління у контексті їх впливу на явище або процес. Комплексність - а) можливість впливу і на суміжні сфери; б) активізація функції у сукупності інших, допоміжних, які посилять її вплив і значення. Є важливою рисою для функції, урахування якої дає змогу розглядати реалізацію функції не як індивідуальний вплив, а як інструмент широкої дії. Системність - передбачає розгляд конкретної функції у межах певної системи, об'єднаної одним спрямуванням, характером дії, спільними рисами тощо. Упровадження такої характеристики є важливим при дослідженні процесів, які мають декілька "виходів" та "входів", охоплюють структури, які знаходяться достатньо віддалено одна від одної.

Крім функцій, управління повинне враховувати систему факторів впливу, які можуть змінювати засадничі положення менеджменту. Фактори впливу по відношенню до системи управління можуть бути зовнішніми та внутрішніми. До зовнішніх можливо зарахувати ті, що "циркулюють" поза межами системи управління. Це, насамперед, економічні, політичні та інші. Внутрішніми є ті, що формуються в межах як процесів використання земель авіаційного транспорту, так і системи управління зокрема.

Враховуючи вагому взаємозумовленість факторів впливу з об'єктом впливу, вірогідною є і зворотна дія об'єкта на фактори. Хоча цей вплив не є таким потужним, але він також має місце. Дія цих чинників знаходить відображення і під час вибору того або іншого механізму впливу на процес розвитку комплексу.

Прикладний блок управління виступає в ролі механізму практичної реалізації мети, основних функцій, а також є інструментом врегулювання дії різноманітних факторів впливу. Дана підсистема містить у собі такі елементи:

а) технічна доцільність - технічний стан усіх будівель, споруд, повітряних суден, згідно із затвердженими нормами та стандартами, які мають витримувати різні навантаження, захищати персонал та клієнтів від зовнішніх впливів (низьких чи високих температур, опадів, вітру);

б) екологічна доцільність - регулювання та зменшення наявних та потенційних впливів на екосистеми та здоров'я населення у зв'язку з діяльністю аеропорту;

в) економічна ефективність - співвідношення оптимальних для авіапідприємства витрат праці та капіталу, отримання прибутку, відшкодування збитків, тобто ефективне використання трудових, матеріальних, природних ресурсів;