Наукові підходи до розуміння сутності поняття "потенціал громадського прогресу"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 321

Чернігівського національного технологічного університету (м. Чернігів)

Наукові підходи до розуміння сутності поняття «потенціал громадського прогресу»

Ладонько Людмила Степанівна

доцент кафедри обліку і аудиту

доктор економічних наук

Михайловська Олена Василівна

доцент кафедри публічного управління та менеджменту організацій

кандидат економічних наук

Пархоменко Марина Сергіївна

магістрант спеціальності 073 «Менеджмент»

Анотація

громадський прогрес потенціал

Ключові слова: потенціал, громадський прогрес, потенціал громадського прогресу, розвиток, взаємодія.

Аннотация

Ладонько Л. С., Михайловская Е. В., Пархоменко М. С. Научные подходы к пониманию сущности понятия «потенциал общественного прогресса»

В статье исследованы и обобщены особенности подходов к пониманию сущности понятий «общественный», «гражданский», «прогресс» и «потенциал» различными учеными. Систематизированы основные подходы к определению и формированию потенциалов любой природы. Сформировано собственное видение и понимание общественного прогресса и потенциала общественного прогресса.

Ключевые слова: потенциал, общественный прогресс, потенциал общественного прогресса, развитие, взаимодействие.

Annotation

Ladonko L. S., Mykhailovska O. V., Parhomenko M. S. Scientific approaches to understand the nature of the concept «potential for public progress»

The article explores and generalizes the peculiarities of approaches to understanding the essence of the concept of "public", "civil", "progress" and "potential" by different scholars. The basic approaches to the definition and formation of potentials of any nature are systematized. An own vision and understanding of social progress and the potential of social progress have been formed.

Key words: potential, social progress, potential of social progress, development, interaction.

Постановка проблеми у загальному вигляді. Провідним напрямком розвитку суспільства вважається прогрес - як стала тенденція поліпшення, удосконалення однієї або кількох сфер громадського життя, що характеризується науковим поняттям «суспільний розвиток». Для ідентифікації сутності та змісту поняття «потенціал громадського прогресу», а також його складових елементів і співвідношення з іншими категоріями, на наш погляд, актуальною є потреба розглянути наявні підходи до понять «потенціал» і «потенціал громадського прогресу» в сучасній науковій літературі.

На сьогодні провідною темою для управлінських наук є проблема прогресу, а саме пошук механізмів та методів його досягнення через реалізацію філософських доктрин і поглядів щодо розвитку матеріальних і нематеріальних систем, орієнтованих на «суспільний розвиток».

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню теоретичних і практичних питань формування та розвитку потенціалу соціально-економічних систем присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема таких, як Л. Абалкін, В. Архангельський, O.Алімов, І. Должанський, Н. Краснокутська, В.Нагірна, В.Микитенко, P.Симіонов, В. Пила, А. Румянцева та інші. У їхніх працях досліджено питання формування та ефективного використання потенціалу національних і регіональних економічних систем.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Відзначаючи безсумнівну цінність і значущість проведених наукових досліджень, уважаємо, що в умовах становлення інститутів громадянського суспільства потрібно більш ґрунтовно дослідити таку специфічну складову потенціалу соціально-економічної системи, як потенціал громадського прогресу.

Формулювання цілей статті. Мета нашої статті - обґрунтувати теоретичні засади, узагальнити наукові підходи та поглибити розуміння сутності таких понять, як «потенціал», «громадський прогрес», «потенціал громадського прогресу».

Виклад основного матеріалу. Походження терміна «потенціал» науковці припускають із французької мови, де слово potentiel використовується у значенні «можливий, або той, що може бути», та з латинської, де potentm означає приховану можливість, необхідну силу для досягнення певних цілей [1]. При цьому вважаємо за доцільне визнати й той факт, що наразі загальна управлінська теорія, теорія державного управління і, відповідно, теорія регіонального управління трактують сутність терміна «потенціал» неоднозначно. Зокрема:

1) український тлумачний словник [2] визначає потенціал як приховані здібності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть використовуватися для забезпечення матеріальних потреб цієї діяльності;

2) у галузевому словнику [3] трактується сутність потенціалу як сукупність економічних можливостей держави, що можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних потреб;

3) велика радянська енциклопедія [4] (цей підхід є наразі традиційним) визначає потенціал як засоби, запаси, джерела, які наявні й можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення мети, здійснення плану, вирішення завдання; можливості окремої особи, суспільства, держави в певній сфері;

4) у науковій роботі [5] автор визначає сутність поняття «потенціал» як запаси, засоби, джерела, що є в розпорядженні і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або вирішення певного завдання.

Таким чином, аналізуючи дефініції поняття «потенціал» можна стверджувати, що його сутність розкривають переважно такі характеристики: а) потенціал є динамічною категорією, оскільки виявляється лише в процесі його використання; б) сутність поняття «потенціал» полягає в інтеграційному віддзеркаленні поточних, імовірних і майбутніх можливостей загальної системи управління щодо трансформації вхідних ресурсів у певні блага для найкращого задоволення суспільних потреб і економічних інтересів; в) використання/освоєння певного виду (або природи) елементарного потенціалу має супроводжуватися його зростанням - тобто нарощуванням масштабів розвиненості. Саме термін «масштаби розвиненості» рекомендовано й обґрунтовано дослідниками для виконання процедур оцінювання-прогнозування будь-якої природи потенціалів; г) процеси використання та нарощування потенціалу є неперервними і взаємодоповнювальними [6]; д) наявність ресурсної складової в межах потенціалу соціально-економічної системи, навіть за умови її ефективного використання, не гарантує її корисності для забезпечення сталого економічного розвитку, оскільки не кожен ресурс може бути представлений як потенціал, а складовими потенціалу можуть бути не лише реальні, а й приховані потенційні резерви та можливості.

У сучасній науковій літературі виокремлюють три основні підходи до визначення та формування потенціалів будь-якої природи: ресурсний, цільовий та функціональний. Відповідно до ресурсного підходу - це здатність соціально-економічної системи мобілізовувати і використовувати потрібну комбінацію (сукупність) ресурсів для досягнення визначених цілей шляхом постійного розвитку наявних ресурсів і здатностей створення нових у відповідь на швидкі зміни ситуації. Цільовий підхід розглядає потенціал як здатність комплексу ресурсів соціально-економічної системи створювати певні можливості для виконання поставлених перед нею завдань чи цілей. Автори функціонального підходу вважають потенціал системою матеріальних і трудових чинників, що впливають на формування структури ресурсів потенціалу. При цьому сам по собі потенціал без визначення мети його застосування не може існувати, а тому й немає рації його формувати, оцінювати та використовувати.

За узагальненим визначенням, розвиток є процесом спрямованих, закономірних змін матеріальних й ідеальних об'єктів. Провідним напрямком розвитку суспільства вважається прогрес як стала тенденція поліпшення, удосконалення однієї або декількох сфер громадського життя, що характеризується науковим поняттям «суспільний розвиток».

Водночас аналіз різних типів універсальних зв'язків, виражених у законах і категоріях діалектики, свідчить, що розвиток взагалі й суспільний розвиток зокрема не можна вважати простим синонімом змін або прирівнювати його до прогресу, оскільки цей процес більш складний, ніж зміна або сукупність змін. Сучасна наука формулює поняття розвитку на основі порівняння понять «розвиток», «прогрес», «регрес» і виявлення типових для кожного з них особливостей змін.

Слід звернути увагу на те, що питання про історичний прогрес довгий час трактувалося спрощено - як неперервний шлях до досконалості. Уже з середини XIX століття порушується питання про плату людства за прогрес у продуктивних силах та про неоднозначність і суперечливість прогресу в різних сферах суспільного життя. Перед людством постало завдання навчитися поєднувати зміни в науково-технічній, соціальній і духовній сферах, щоб між ними не руйнувалася гармонія і щоб бездумне підкорення природи не підвело людей до краю безодні [7].

У наукових публікаціях суспільний прогрес і соціальний прогрес переважно розглядаються як синоніми, хоча вони не тотожні, як і пов'язані з ними відносини, оскільки соціальні відносини є лише частиною суспільних. З цього приводу А. Тодд у книзі «Теорії соціального прогресу» зазначає: «Прогрес - це людське поняття. Настільки людське, що кожен мислить його по-своєму» [8]. Не можна не відзначити й того, що на сьогодні описано три моделі соціальних змін: 1) низхідний рух - від вершини до занепаду; 2) рух замкненим колом - циклічний; 3) рух від нижчого до вищого - прогрес. Ці варіанти завжди були присутні в усіх теоріях соціальних змін [9].

Не зменшуючи важливості проведених досліджень у сфері державного управління, відзначимо, що в науковій літературі чітко не розподіляються такі поняття, як соціальний, суспільний, громадянський та громадський прогрес. Так, у Білій книзі врядування ЄС наводиться таке трактування: «Громадянське суспільство об'єднує переважно організації, самоутворені або утворені під керівництвом, організації неурядові, професійні асоціації, харитативні, ініціативні, організації, що заохочують до соціально активного життя на рівні району й міста, часом із внеском місцевої церкви та її громади».

В іншому джерелі зазначається [10]: «Прикметник громадський, що походить від іменника громада, означає «належний до певного колективу людей». У словнику української мови термін громадський означає «той, що виникає, відбувається в суспільстві або стосується суспільства, пов'язаний з ним (суспільний), належний усій громаді, усьому суспільству, колективний» [11].

За Великим тлумачним словником сучасної української мови, громадськість - це передова частина, передові кола суспільства [12].

Водночас наведені трактування, на нашу думку, є або занадто вузькими, або не дуже чіткими. Тому надалі під «громадським» пропонуємо вважати частину загального суспільства, сформовану у визначений час у певні об'єднання (громади), що мають спільні інтереси й цілі та займають активну позицію в напрямку досягнення мети їх діяльності.

Зауважимо, що держава як суб'єкт управління не має можливості взаємодіяти з кожним громадянином окремо, а тому взаємодіє з об'єднаннями громадян та органами місцевого самоврядування, що у зв'язку з реформуванням набуває актуальності. Наголосимо також на тому, що інститути громадянського суспільства мають взаємодіяти не лише з органами центральної влади та місцевого самоврядування, а й між собою. Це питання недостатньо висвітлюється в науковій літературі.

Сьогодні тенденції системи поглядів щодо соціального прогресу дають можливість виокремити такі підходи [13]: 1) неоконсерватизм, що повертається до старої ідеї: нічого по-справжньому не змінюється в людському стані і вічних цінностях релігії; 2) неолібералізм підтверджує міць і потенціал змін, але тільки на особистому, індивідуальному рівні; 3) соціалізм стверджує, що держава як напрямок соціального прогресу може мати дуже важливі позитивні результати; 4) економіка ресурсів, за якою ресурс-орієнтована економіка змінює поточне грошове господарство, що є «дефіцит-орієнтованим»; 5) новий радикалізм, аспекти якого починаються з питання про об'єктивні критерії, за якими можна виміряти соціальний прогрес людини, тобто в оцінюванні соціального прогресу мають використовуватись різні критерії.

У межах нашого дослідження слід обов'язково відзначити й те, що в сучасну епоху, поряд з наявними концепціями, деякі науковці [14] відкрито заперечують суспільний прогрес, а все більшого поширення набувають теорії, що визнають поступальний розвиток будь-яких сфер суспільного життя - наприклад, техніки, науки, освіти, засобів зв'язку та інформації. Прикладом подібного роду концепцій є теорії «індустріального суспільства», «конвергенції», «постіндустріального суспільства» тощо.

Однак змістом суспільного прогресу було, є і буде «олюднення людини», що досягається шляхом суперечливого розвитку її природних і суспільних сил, тобто продуктивних сил і всієї гами суспільних відносин. Умовою виходу сучасної цивілізації з кризи є осмислення соціального прогресу як засобу гармонізації розвитку суспільства та формування соціального ідеалу [15]. На нашу думку, гармонізація розвитку суспільства може закласти стійкій фундамент для формування й накопичення потенціалу громадського прогресу як певної умови на шляху до соціального прогресу.

Отже, можемо стверджувати, що прогрес може бути лише тоді громадським, коли має в собі моральне гуманістичне начало. У цьому контексті важко не погодитися з І. Кантом, який вважав, що для досягнення цілей можна використати як засоби все, окрім людини.

Безперечно, чинні погляди науковців і трактування категорії «потенціал» не суперечать один одному і є взаємодоповнювальними та взаємоуточнювальними. Тому підсумуємо таке: 1) потенціал громадського прогресу не можна розглядати як формалізоване і статичне явище, оскільки він має ієрархію структурних елементів (будь-який системний потенціал є наслідком взаємодії субструктурних елементів), що можуть вступати в специфічні зв'язки між собою і виявляються як інші потенціали; 2) потенціал громадського прогресу в певному часовому інтервалі характеризується визначеними масштабами, рівнем і мірою перетворення на певний результат; 3) ступінь перетворення потенційного на реальне залежить від кількості причин та умов як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру й обсягом нагромаджених резервів і можливостей; 4) потенціал громадського прогресу не є простою сукупністю ресурсів, резервів і можливостей, оскільки вони мають бути поєднані певним чином для досягнення визначених цілей.

Висновки з даного дослідження

На основі здійсненого в статті аналізу понять «потенціал», «прогрес», «громадськість», «громадянське суспільство», «громадський прогрес» у сфері державного управління можна справедливо вважати, що «громадський прогрес» - багаторівневий та різноплановий процес, оскільки складається з різних сфер суспільного життя, що взаємно впливають один на одного. Такий прогрес обов'язково має бути спрямований на створення умов для дальшого існування людства і для забезпечення життєдіяльності кожної людини. Потенціал громадянського прогресу має певні характеристики - ієрархічну побудову, визначені масштаби, ступінь перетворення потенційного на реальне, потреба поєднання та взаємодії всіх елементів громадського прогресу.

Перспективи подальших розвідок. У подальших дослідженнях плануємо здійснити аналіз основних критеріїв оцінювання громадського прогресу.

Список використаних джерел

1. Колодяжна І. В. Впровадження інноваційного маркетингу на підприємствах малого бізнесу [Текст]. / І. В. Колодяжна // Тогівля і ринок України: Тематичний зб. наук. праць - Вип. 16, Т. 11 / Голов. Ред. О. О. Шубін. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. - С. 219-226.

2. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки. [Текст] - К.: Вид-во Наукова думка, 1999. - 600 с.

3. Загородній А. Г Фінансово-економічний словник [Текст] / А. Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. - Київ: Вид-во «Знання України», 2008. - 600 с.

4. Большая Советская энциклопедия [Текст]. - М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1975. - Т. 20. - С. 428.

5. Архангельский В. Н. Управление научно-техническим прогрессом в машиностроении [Текст] / В. Н. Архангельский, Л. Е. Зиновьев. - М.: Изд-во Книжный мир, 1983. - 120 с.

6. Ладонько Л. С. Детермінанти стратегії формування інноваційного потенціалу промисловості в регіонах України: монографія [Текст] / Л. С. Ладонько. - Херсон, вид-во Вишемирський В. С. (27,61 д.а.), 2014. - 424 с.

7. Співвідношення понять «розвиток», «прогрес», «регрес» / [Електронний ресурс]. -

Режим доступу :http://daviscountydaycare.com/susplnij-progres-ta-problemi-

suchasnost/67-spvvdnoshennya-ponyat-qrozvitokq-qprogresq-qregresq.html

8 Критерії суспільного прогресу [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://stud.com.ua/61772/sotsiologiya/kriteriyi_suspilnogo_progresu

9. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://um.co.ua/1/1-5/1-5074.html

10. Словник Б. Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://slovopedia.org.ua/34/53395/33200.html

11. Словник української мови: в 11 томах. - Том 2, 1971. - С. 174.

12. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.prostir.ua/?news=hto-taka- hromadskist-i-z-chym-jij i-jidyat

13. Кирилюк Ф. М. Політологія : навчальний посібник / Ф.М. Кирилюк, М.І. Обушний, М.І. Хилько та ін.; За ред. Ф.М. Кирилюка // К.: Здоров'я, 2004. - 776 c.

14. Філософія: конспект лекцій : навчальний посібник / К., 2005. - 156 c.

15. Скворець В. О. Соціальний прогрес як суспільствознавча проблема / В.О. Скворець // Гуманітарний вісник: ЗДІА, 2011. - (№ 47). - С. 123-133.

Размещено на Allbest.ru