Постановка проблеми. В епоху глобалізації інтернаціоналізація стає фундаментальною закономірністю розвитку держави. Це охоплює різні сфери життєдіяльності. Інституційне регулювання цього процесу суттєво впливає на науково-освітню діяльність, що відіграє значну роль в економіці знань. На основі розвитку університетів інноваційні технології генерують ресурсний потенціал.

З розвитком інтеграційних процесів у сфері послуг університети стають самостійними суб'єктами, що забезпечує високий рівень якості освіти за рахунок інноваційних технологій і впровадження комерційно-консалтингових послуг для забезпечення адміністрування. Нові можливості суттєво прискорили співробітництво у різних напрямах: фінансовому, економічному та міжакадемічному. Відбувається диверсифікація відповідних організаційних технологій.

Процеси глобалізації університетської діяльності приводять до радикальних змін у структурі управління університетами, тобто формуються дослідницькі та кооперативні підрозділи, де головними пріоритетами стають комерційно-консалтингові види послуг. Це дає можливість розвивати менеджмент зовнішньоекономічної діяльності у відповідному напрямі [1, с.29-30].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Такі суттєві зміни у діяльності класичних університетів із застосуванням інноваційних форм та методів потребують більш високих рівнів теоретико-методо - логічного дослідження у процесі інтернаціоналізації. Теоретичному аналізу функцій менеджменту у корпоративних університетах та особливостям міжнародного співробітництва в освітній сфері, його значень та формуванню сучасних концепцій розвитку освітньої сфери зі впровадженням інноваційних технологій присвячені наукові доробки відомих учених, таких як М. Делягін, П. Друкер, М. Кастельс, Дж. Кендрик, Б. Кларк, П. Ромер, Е. Тоффлер, A. Анчишкін, В. Віфлеємський, В. Гойло, О. Добринін, С. Дятлов, В. Іноземцев, В. Капелюшников, B. Марцинкевич, А. Панарін, Ю. Рубін, М. Шмельов та ін.

Особливо змістовно представлені питання впровадження міжнародних стандартів у формуванні освітніх процесів та формуванні міжнародних взаємозв'язків університетів таких відомих учених, як Л. Антонюк, О. Білорус, А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Данилишин, О. Грішнова, М. Згуровський, І. Каленюк, М. Карпенко, А. Колот, К. Корсак, Д. Лук'яненко, В. Новицький, Т. Обо - ленська, Є. Панченко, Ю. Пахомов, А. Поручник, А. Рум'янцев, А. Сбруєва, В. Сіденко, С. Сіденко, А. Філіпенко, Т. Фініков, А. Чухно та ін.

Ці наукові дослідження присвячені аналізу освітніх технологій, що впроваджуються на світовому просторі інших країн під час здійснення диверсифікацій фінансових джерел у системі освіти. Нові тенденції розвитку інформаційного простору забезпечують суттєву модернізацію освітніх технологій. Але це багатоаспектна та багатогранна проблема, що потребує подальшого вивчення.

Наукова проблема інтернаціоналізації підготовки спеціалістів транспортної сфери залишається недостатньо вивченою і не має належного обґрунтування. Це пов'язано з особливостями транспортної сфери. Передусім потребують уваги багатоаспектність галузі та визначення передумов формування регуляторної політики освіти у транспортній галузі.

Обґрунтування детермінант інтернаціоналізації освітньої діяльності у корпоративних транспортних університетах, визначення пріоритетних напрямів під час формування навчальних планів, а також дієвих інструментів підвищення компетентності у формуванні варіативної часті навчального плану повинно забезпечувати конкурентоспроможність випускників транспортних освітніх закладів України [2, с.216-219].

Трансформація глобалізаційних переваг інтернаціоналізації освіти під час формування організаційних механізмів навчального процесу у вітчизняних навчальних закладах транспортної сфери повинна відповідати пріоритетам освітнього середовища у контексті інформатизації навчального процесу на рівні міжнародних стандартів підготовки фахівців транспортного кластеру.

Надзвичайно важливим у сучасних умовах є дослідження трансформації інтернаціоналізації освіти у транспортній сфері з урахуванням системних підходів та організаційних механізмів удосконалення навчального процесу.

Метою статті є змістовне системне дослідження методичних основ інтернаціоналізації у системі підготовки спеціалістів транспортної сфери, визначення організаційних механізмів сучасної підготовки фахівців з урахуванням особливостей транспортного кластеру та міжнародних стандартів підготовки спеціалістів галузі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Важливою умовою інтернаціоналізації в системі підготовки спеціалістів транспортної галузі є необхідність органічного зв'язку з практичною діяльністю. Освітні процеси у транспортній сфері повинні спиратися на потреби транспортного кластеру, формувати відповідні кваліфікаційні компетенції випускників. У зв'язку з цим деякі транснаціональні корпорації створюють свої центри підготовки, де готують спеціалістів відповідно до власних вимог. Специфіка галузі передбачає наявність кваліфікованого персоналу на всіх етапах життєвого циклу. Тому більшість транспортних компаній, які орієнтовані на подальший динамічний розвиток, приділяють значну увагу впровадженню і застосуванню сучасних інформаційно-комунікативних технологій.

Одним з основних методологічних підходів інтернаціоналізації в системі підготовки спеціалістів транспортної сфери є створення клієнтоорієнтованої моделі із визначенням головних вимог транспортної сфери в умовах трансформації діяльності навчальних закладів [3, с.63]. Це можливо за виявлення особливостей конкретного напряму підготовки (авіаційний, морський, залізничний та ін.) Потрібно забезпечити механізми повної взаємодії навчального закладу та транспортного сектору в умовах формування транснаціональних транспортних корпорацій.

Другим стратегічним завданням у системі інтернаціоналізації системи підготовки спеціалістів транспортної галузі є диверсифікація сутності та механізму впровадження міжнародних стандартів (Системи менеджменту якості ISO 9000, Системи екологічного менеджменту - ISO 14000 та ін.) у систему підготовки фахівців в умовах глобального бізнесу [4, с. 192; 12, с.9]. Методологічною основою таких досліджень повинен стати системно-структурний аналіз транспортного кластеру з урахуванням міжнародних вимірів для формування конкурентоздатності навчальних закладів України.

Третій складник - це сегментація транспортного кластеру з визначенням конкурентних переваг та механізму їх упровадження в українських навчальних закладах. На основі прогнозування параметрів кількісного та якісного ресурсного потенціалу світового ринку праці у транспортній сфері та порівняльних оцінок якості освітніх послуг необхідно впровадити сучасні методики навчання з формуванням інтегрованого інформаційного освітнього простору. Такій підхід забезпечує можливість диверсифікації якісних параметрів розвитку системи підготовки в транспортній сфері [5, с.102-103].

Четвертий складник комплексного дослідження інтернаціоналізації системи підготовки спеціалістів транспортної сфери - це позиціонування університетської освіти на формуванні чинників конкурентоздатного статусу та головних його складників в організаційних формах навчального процесу на основі міжнародних стандартів (ISO 9000, ISO 14000). Такий підхід дасть змогу сформувати процеси організаційної реструктуризації через проектний менеджмент взаємопов'язаних функцій - стратегічного планування навчального процесу, поєднання консалтингової діяльності транспортних університетів з інноваційно-підприємницькими заходами, а також забезпечення формування інформаційно-аналітичної мережі світових освітніх стандартів та новітніх методик навчання. Реалізація таких різноаспектних напрямів формування та розвитку інтеграції освіти у транспортній сфері дає змогу забезпечити трансфер сучасних освітніх технологій [10, с.156; 11, с.27].

Таким чином, інтернаціоналізація в системі підготовки спеціалістів транспортної сфери існує в національних межах і є частиною єдиного світового ринку освітніх послуг транспортного кластеру, структура якого зазнає динамічних змін як щодо суб'єктів попиту (що постійно зростає за рахунок країн, що розвиваються), так і щодо суб'єктів пропозиції (сучасні транспортні університети утворюють складну, надзвичайно диверсифіковану та різнорівневу систему). З огляду на це актуалізується питання не стільки ранжування транспортних університетів, скільки визначення лідерів - самих потужних суб'єктів світового освітнього ринку, здатних акумулювати величезні ресурси для формування висококваліфікованих людських ресурсів, проводити і комерціалізувати наукові дослідження. Такими суб'єктами можуть бути лише дослідницькі університети, ставку на які роблять всі передові країни світу, але стратегії їх формування можуть бути різними. Отже, створення і підтримка університетів світового рівня - це один із реальних засобів конкуренції в глобальному середовищі. Поруч з цим необхідна і цілеспрямована підтримка всієї національної системи освіти з тим, щоб формувати і розвивати її конкурентні переваги. З огляду на важливість та актуальність проблеми виживання університетів в умовах глобалізації, необхідний постійний моніторинг національних систем освіти, підготовка аналітичних доповідей щодо їх конкурентоспроможності та окреслення конкретних заходів з ефективної інтеграції освітніх систем у глобальне середовище зі зведенням до мінімуму всіх ризиків, а головне - пошук системних підходів до формування власних конкурентних переваг.

Зацікавленість суб'єктів-виконавців на всіх етапах реалізації інтеграційного процесу досягається шляхом орієнтації всіх учасників освітнього процесу на кінцевий результат: від науково-дослідних розробок, виробництва транспортних послуг до участі в реалізації і надання сервісних послуг. Така зацікавленість суб'єктів орієнтована на кінцевий результат і дає змогу використовувати механізм інтеграційної взаємодії як основу для реалізації державної освітньої політики. З наведених вище обставин інтегрованого функціонування суб'єктів випливає, що рівень інтенсивності механізму інтеграційної взаємодії залежить від взаємопов'язаних факторів, які перебувають у групах:

а) локальної ефективності господарюючих суб'єктів;

б) розвиненості інституційності освітнього середовища і реальних можливостей його зміни в напрямах підвищення ефективності діяльності і розвитку досліджуваної системи взаємодії. Йдеться про формування механізму взаємозв'язку між суб'єктами державної влади, наукової сфери і господарюючими транспортними суб'єктами, що безпосередньо утворюють інноваційні перетворення в економічному просторі;

в) якості та ефективності комплексного впливу суб'єктів один на одного.

Складність цього процесу зумовлюється також тим, що виокремлення в структурі глобального ринку самостійного сегменту - ринку освітніх послуг - має свою специфіку, яка визначається, по-перше, неоднозначністю ринкової природи освіти, по-друге, зростанням її значення у формуванні сучасних висококваліфікованих людських ресурсів, по-третє, все більшим залученням освіти і науки у сферу глобальних ринкових відносин.

Для першої групи факторів вирішальне значення має:

продуктивність окремих транспортних суб'єктів, що виражена у вигляді продуктивності праці. Рівень продуктивності залежить більшою мірою від застосовуваних методів організації транспортних перевезень і від використання сучасних транспортних засобів;

досконалий поділ функцій кожного суб'єкта, виражений у показниках ефективності діяльності транспортного суб'єкта: науко-і матеріаломісткість виробництва транспортної послуги; заборгованість, що характеризує непряму втрату грошових коштів суб'єкта; сума прибутку; заборгованість за кредитами; балансова вартість основних фонів; комерційні та управлінські витрати; коефіцієнт автономії; коефіцієнт поточної ліквідності; приріст частки науко - містких виробів у перерахунку на одного працівника господарюючого суб'єкта.

До факторів другої групи можна віднести:

ступінь ефективності досліджуваного інтеграційного механізму в розробленні та вдосконаленні підходів, показників, норм і методів взаємодії в межах відносин більш високого рівня. Ступінь ефективності може бути виражений показниками, що характеризують рівень розвитку інституційного середовища регіону.

Висновки