Дослідження впливу галузевих особливостей коксохімічного підприємства на формування вимог до управління матеріальними потоками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження впливу галузевих особливостей коксохімічного підприємства на формування вимог до управління матеріальними потоками

Котлярова В.Г.

На теперішній час найбільш застосованим підходом до управління матеріальними потоками є логістичний. Цей підхід висуває низку вимог до управління, які можна поділити на дві групи: загальні та локальні. До загальних відносяться: забезпечення ритмічної, узгодженої роботи усіх ланок виробництва за єдиним графіком і рівномірного випуску продукції; забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва; забезпечення достатньої гнучкості та маневреності у реалізації цілі при виникненні різних відхилень від плану; забезпечення безперервності планового керівництва [1]. Локальні вимоги повинні враховувати особливості підприємства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На управління матеріальним потоками на рівні підприємства великий вплив оказують його галузеві особливості. Це стосується підприємств практично всіх галузей. Так, Т. Щолокова [2] наводити основні особливості металургійного підприємства: безперервний характер виробництва, великі обсяг виробництва, значні транспортно-заготівельні та паливно-енергетичні витрати, замкнутий безперервний виробничий цикл, експортна спрямованість вихідних потоків, залежність від природної сировини, яка має обмежену кількість. Р. Сагайдак [3] надає основні характеристики фармацевтичного підприємства: багатономенклатурність і мало тоннажність готової продукції та, відповідно, субстанцій і матеріалів, які використовуються в процесі виробництва, обмеженість термінів зберігання і високі вимоги до якості готової продукції та субстанцій і матеріалів. На вплив галузевих особливостей на управління матеріальними потоками звертають увагу також Г. Баранець [4], С. Борзенков [5], Р. Савон [6], Є. Сахно [7]. Підприємства коксохімічної галузі не є винятком.

Формулювання цілей статті. Мета дослідження - визначення вимог до управління матеріальними потоками коксохімічного підприємства, що формуються під впливом галузевих особливостей.

Виклад основного матеріалу дослідження. Всі галузеві особливості, що впливають на управління матеріальними потоками коксохімічного підприємства можна сформувати у три групи: технологічні, організаційні, економічні (рис. 1).

Рис. 1. Виробничі особливості коксохімічних підприємств

До технологічних особливостей відносяться: комплексний характер виробництва, безперервний характер виробництва та неможливість зупинити процес без втрат, залежність якості та кількості готової продукції від сировини і високий рівень пожежо- та вибухонебезпечність виробництва.

1. Комплексний характер виробництва і вимоги до сировинної бази. Комплексний характер виробництва проявляється в тому, що з одного виду сировини (шихти - суміші коксівного вугілля різних марок) у єдиному технологічному процесі виходить одночасно декілька видів готової продукції і напівфабрикатів.

Існуюча технологія коксування висуває досить жорсткі вимоги до якості шихти, що переробляється. Так за даними досліджень Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту (УХІН) для отримання доменного коксу, який відповідає вимогам споживачів, шихта повинна містити не менше 55 % вугілля, що добре спікається (вугілля марок К і Ж) [8]. Структура запасів і добичі кам'яного вугілля Донбасу не відповідає потребам коксохімічної промисловості України. За даними УХІН, оптимальною з донецького вугілля буде шихта наступного марочного складу, %: Г - 32, Ж - 35, К - 15, ОС - 15, Т - 3. Для шихт з інших басейнів марочний склад відрізнятиметься з урахуванням властивостей вугілля окремих марок. Фактичні дані свідчать про те, що з відробітком запасів марок, що добре спікаються, їх питома вага в шихті постійно знижується. Балансові запаси донецького вугілля по марках складають, %: Г - 59,6; Ж - 19,5; К - 10,9; ОС - 9,6; Т - 0,4 [8]. Внаслідок цього в останні десятиріччя, по-перше кількість компонентів в шихті, збільшилася з 4-5 до 8-10 і більше та, по-друге, до складу сировинної бази коксування стали притягуватися не лише українське і російське вугілля, але і вугілля далекого зарубіжжя (Австралії, Канади, США). Причому намітилася тенденція до збільшення числа країн-постачальників сировини [8].

Багатокомпонентний склад сучасних шихт, залучення вугілля різних вугільних басейнів значно підвищують вимоги до комплектності і ритмічності постачань тобто до високого рівня організації забезпечення сировиною.

2. Безперервний характер виробництва, неможливість зупинити технологічний процес без значних втрат для підприємства.

Основний виробничий агрегат - коксова батарея (сукупність 55-80 коксових печей) виконаний зі спеціальної вогнетривкої кладки (динасовою і/або шамотною), яка може витримувати нагрів до температури більше 1000 °С на протязі тривалого часу (більше 20 років) тільки за умови, що не будуть допускатися постійні коливання температури або її охолодження до температури менше 500-600 °С. Такі властивості кладки зумовлюють безперервність роботи коксового цеху і, опосередковано - усіх інших основних цехів коксохімічного підприємства. В умовах некерованості забезпечення виробництва сировиною параметри технологічного процесу необхідно міняти, що негативно позначається на постійності якості коксу та стані вогнетривкої кладки печей. Виходячи з умов отримання коксу постійної якості і необхідності збереження кладки коксових печей, для кожної коксової батареї встановлено період коксування, якому відповідає визначена температура коксування. Із-за недопостачання вугілля зазвичай подовжується період коксування. Досвідним шляхом встановлено, що подовження періоду коксування на одну годину супроводжується зниженням температури на 25-30 °С. Навіть невеликі, але часті перепади температури негативно позначаються на стані кладки коксових печей. Це, відповідно, призводить до збільшення об'ємів ремонтних робіт. Оцінки механіків показують, що близько 40 % усіх ремонтів кладки відбувається в результаті нестабільності температури процесу. Це обумовлює підвищені вимоги до безперебійності, комплектності постачань сировини.

Важливим інструментом забезпечення безперебійності роботи устаткування є виконання ремонтних робіт якісно і в намічені терміни, що у свою чергу пред'являє підвищені вимоги до забезпечення підприємства запасними частинами і матеріалами для проведення робіт по технічному обслуговуванню і ремонту.

3. Залежність виходу і якості продукції від якості сировини. Вихід окремих продуктів коксування (валового коксу, коксового газу, кам'яновугільної смоли, сирого бензолу, вміст аміаку і сірководню) повністю визначається марочним складом шихти.

Згідно з методичними рекомендаціями по плануванню обсягів виробництва основних видів продукції на коксохімічних підприємствах України [8] при підвищенні летких речовин шихти на 1 % (у діапазоні від 27 до 32 %) виходи окремих продуктів змінюються таким чином:

- коксу зменшується на 0,7%;

- коксового газу, кам'яновугільної смоли і сирого бензолу збільшується відповідно на 0,4 %, 0,3 % і на 0,07 %.

При переробці 1 млн. т шихти сухої маси підвищення виходу летких речовин на 1 % зв'язане з додатковим виробництвом:

смоли кам'яновугільної - 4000 тис. т;

сирого бензолу - 700 т;

коксового газу, очищеного від сірководню, - 7500 тис. м³.

Згідно «Інструкції по розробці норм витрати сировини і матеріалів на виробництво продукції (переробку сировини, виконання робіт на коксохімічних підприємствах)» [8] для виробництва такої кількості продукції необхідно основних матеріалів:

- поглинальної олії для уловлювання сирого бензолу - 117 т;

- соди каустичної для очищення коксового газу від сірководню - 9 т.

Крім того для виробництва вказаних видів продукції потрібна додаткова кількість теплової енергії, для чого, у свою чергу, підвищує потребу в реагентах для хімічної підготовки води (коагулянтів, хлориду натрію, вапняку). Якість готової продукції повністю визначається якістю сировини. Так, основні показники якості доменного коксу, що нормуються у відповідних технічних умовах функціонально залежать від якісних показників шихти.

Така специфічна особливість висуває підвищені вимоги до збалансованості постачань не лише сировини, але і основних матеріалів, необхідних для її переробки.

4. Коксохімічне виробництво являється вибухо- і пожежнонебезпечним. На підприємствах в наявності є об'єкти усіх категорій пожежонебезпечності: А, Б, В, Г, Д. Однією з основних умов безпечного протікання технологічного процесу є справність устаткування і газопроводів. Ця умова посилює важливість постачань допоміжних матеріалів і запасних частин.

Коксохімічне виробництво є також об'єктом підвищеної небезпеки, на якому використовуються та зберігаються небезпечні речовини в кількості, що перевищує нормативно встановлені пороги маси, а також є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру. Рівень негативної дії на довкілля залежить від глибини очистки коксового газу, стічних вод, тому постачання основних матеріалів - поглинальної олії, кальцинованої соди, сірчаної кислоти, ортофосфорної кислоти і інших основних матеріалів повинно здійснюватися точно в строк, у необхідній кількості.

До організаційних особливостей коксохімічного виробництва, що впливають на формування вимог до управління матеріальним потоком, відносяться висока концентрація виробництва та ув'язка розташування коксохімічних підприємств з сировинною базою.

1. Висока концентрація виробництва. Нині на 14 коксохімічних підприємствах і коксохімічних виробництвах металургійних комбінатів експлуатується 55 коксових батарей з сумарною виробничою потужністю 23,8 млн. т валового коксу 6 % вологості. Середня виробнича потужність 1 коксової батареї складає 433 тис. т валового коксу 6 % вологості. Високий рівень концентрації виробництва зумовлює масові поставки сировини.

Великий коксохімічний завод споживає щодоби до 10-12 тис. т коксівного вугілля (170-200 вагонів) і відвантажує відповідну кількість готової продукції. Масове постачання сировини - коксівного вугілля декількох марок висуває високі вимоги до організації приймання, складування і зберігання сировини: з однієї сторони, невідповідність якості вугілля, що поступило, показникам, вказаним в сертифікаті якості може привести до неправильного складування і, надалі - до неправильного складання шихти. З іншого боку затримка вагонів Укрзалізниці під вивантаженням сировини (чи завантаженням готової продукції) зв'язана з підвищенням плати за користування вагонами. У таких умовах стає актуальним завдання розрахунку разової партії поставки.

2. Ув'язка розташування коксохімічних підприємств з сировинною базою (шахтами і збагачувальними фабриками вугільної промисловості) або із споживачем основної продукції (доменного коксу) - металургійними підприємствами.

Згідно Правил технічної експлуатації [9] місткість вугільного складу (для зберігання вугільних концентратів, що поступають) залежить від віддаленості від сировинної бази. Виснаженість української сировинної бази коксохімії привела до того, що нині пайова участь далекопривізного вугілля значно перевищує рівень, передбачений на стадії проектування. Внаслідок цього місткість вугільних складів недостатня для приймання значної кількості далекопривізного вугілля. Таким чином, для забезпечення безперебійності виробництва потрібний високий рівень ритмічності і комплектності постачань.

З іншого боку розташування коксохімічного підприємства на одному промисловому майданчику із споживачем доменного коксу і висока концентрація виробництва приводить до того, що створення складу готової продукції визначено не доцільним ще на стадії проектування. Місткість бункерів товарних фракцій коксу при повному освоєнні проектної потужності розрахована на 6-8 годин роботи. В умовах освоєння проектної потужності в середньому по коксохімічних підприємствах на рівні 50-60 % можливість працювати без відвантаження готової продукції з бункерів складає 12-16 годин.

Організація складу коксової продукції зв'язана з втратами частини доменного коксу (переходу його в менш цінні фракції - коксовий горішок і коксовий дрібняк) при перевантаженнях на склад і подальших його перевантаженнях із складу в залізничні вагони.

До економічних особливостей коксохімічного виробництва, що впливають на формування вимог до управління матеріальними потоками, відносяться: високий знос основних засобів підприємств, агресивність середи та приналежність до переробних галузей промисловості.

1. Високий знос основних засобів підприємств, агресивність середи, в якій працює основне устаткування. Основні засоби більшості коксохімічних підприємств України, які входять в технологічний ланцюг «вугілля-кокс-метал» зношені на 35-80 % [8]. Середній вік коксової батареї станом на 01.01.2014 р. складав 25 років. Динаміка цього показника останніми роками свідчить про прогресуюче старіння, як пічного фонду, так і іншого устаткування. У загальній кількості 82 % діючих батарей мають терміни експлуатації більше 20 років (нормативний термін), а 29 % коксових батарей мають термін служби більше 35 років.

Фізичний знос устаткування, що підвищується, зумовлює ріст потреби в роботах з ремонту і технічного обслуговування устаткування.

Необхідно також враховувати те, що технологія коксохімічного виробництва використовує процеси характерні для гірничо-збагачувальної, хімічної і металургійної промисловості. Це зумовлює наявність на підприємстві широкої номенклатури гравітаційного, конвеєрного устаткування, обладнання для ректифікації, теплообмінної і ємнісної апаратури, центрифуг, насосів, промислових печей і т. д. Відповідно, це зумовлює широку номенклатуру матеріалів і запасних частин, що використовуються для проведення ремонтних робіт.

Неуніфіковане устаткування окремих цехів призводить до того, що номенклатура запчастин однакового призначення може налічувати декілька десятків, а то і сотень найменувань (ролики для конвеєрів вуглепідготовчого і коксового цеху, запірна арматура для хімічних цехів тощо). Цим пояснюється широке коло постачальників допоміжних матеріалів і запасних частин і, відповідно, робить актуальною проблему управління цими видами запасів.

2. Коксохімічні підприємства відносяться до підприємств переробних галузей. Витрати на сировину в загальних витратах на виробництво продукції складає 82-87 % [8]. Тому раціональне управління використанням сировинних ресурсів є визначальним в усій економіці підприємства.

При обґрунтуванні підходу до управління матеріальними потоками конкретного підприємства поряд з загальними вимогами необхідно враховувати і вимоги, що формуються під впливом галузевих особливостей підприємства.

Список використаних джерел

управління матеріальний поток організаційний

1. Кальченко А.Г. Логістика: Підручник / А.Г. Кальченко. - К.: КНЕУ, 2003. - 284 с.

2. Щолокова Т.В. Формування логістичної системи металургійного підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (підприємства машинобудівної та металургійної галузей)» / Т.В. Щолокова. - Луганськ, 2007. - 22 с.

3. Сагайдак Р.В. Логістичний підхід до управління матеріальними ресурсами на фармацевтичному підприємстві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фарм. наук : спец. 15.00.01 «Технологія ліків і організація фармацевтичної справи» / Р.В. Сагайдак. - Х., 2002. - 16 с.

4. Баранець Г.В. Управління матеріальними та фінансовими потоками підприємства на основі логістичного підходу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість) / Г.В. Баранець. - Луганськ, 2007. - 24 с.

5. Борзенков С.В. Формування системи внутрішньовиробничої логістики підприємства з безперервним характером виробництва: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / С.В. Борзенков. - Луганськ, 2004. - 18 с.

6. Савон Р.Л. Формування системи управління виробничими запасами великого машинобудівного підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / Р.Л. Савон. - Донецьк, 2006. - 21 с.

7. Сахно Є.Ю. Управління матеріально-технічним забезпеченням підприємств поліграфічної галузі в умовах невизначеності / Є.Ю. Сахно, Н.В. Ткаленко, О.В. Михайловська // Економічний простір. - 2009. - № 28. - С. 93-101.

8. Справочник коксохимика. Том 6 - Экономика и организация коксохимического производства / [под ред. Приступы А.М., Котлярова Е.И., Корниловой В.А.]. - Х.: ИД «Инжек», 2010. - 320 с.

9. Правила технічної експлуатації коксохімічних підприємств. Затверджені наказом Міністерства промислової політики України від 05.07. 2002. № 305. - Х.: Гіпрококс, 2001. - 309 с. (Нормативний документ Мінпромполітики України. Правила).

Размещено на Allbest.ru