Сутність інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 330.101

Національній технічний університет Україні «КПІ»

СУТНІСТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ІННОВАЦІЙНО-АКТИВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Бацалай Т.М.

Становлення підприємства на інноваційний шлях розвитку передбачає використання факторів нематеріального характеру, які включають в себе знання та досвід співробітників, технічне, програмне та інформаційне забезпечення, інноваційний потенціал, культуру та ресурси, об'єкти інтелектуальної власності, зв'язки з існуючими та новими клієнтами. Дані фактори формують інтелектуальний капітал і прямим чином впливають на інноваційні трансформації підприємства. Тому здійснення ефективної інноваційної діяльності та її розвиток неможливий без розуміння сутності інтелектуального капіталу інноваційного підприємства, що і зумовило необхідність проведення цього дослідження.

Теоретичною основою для розгляду сутності інтелектуального капіталу є дослідження зарубіжних (Дж.К. Гелбрейт, Л. Едвінссон, М. Мелоун, Д. Клейн, Л. Прусак, Е. Брукінг, Х. Макдональд, Д. Даффі, Т. Стюарт, Д. Белл) і вітчизняних авторів (Б.Б. Леонтьєв, А. Чухно, А. Гапоненко, В.Л. Іноземців, М. Бендиков, Е. Джамай, Я.Д. Крупка, І.П. Хвищун, О.Б. Бутнік-Сіверський, Н.Л. Гавкалова, Н.С. Маркова, О.В. Кендюхов, О.О. Стрижак). Не зважаючи на те, що інтелектуальному капіталу присвячено багато наукових праць, єдиного підходу до визначення його сутності не існує.

Постановка завдання. Метою статті є визначення сутності інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань: проаналізувати результати досліджень зарубіжних та вітчизняних учених з трактування поняття «інтелектуальний капітал», «інноваційно-активне підприємство», виділити етапи та складові процесу створення інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства, дати власне визначення сутності інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства.

Методологія. Для досягнення поставленого завдання було використано такі методи наукових досліджень як системний підхід, порівняльний аналіз, індукція, дедукція, логічне узагальнення. Джерело інформації - наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених.

Результати дослідження. Проведемо детальний огляд існуючих точок зору щодо визначення поняття «інтелектуальний капітал». Першим визначення досліджуваного терміну дав Дж.К. Гелбрєйт у 1969 році, як щось більше, ніж «чистий інтелект» людини, що включає певну інтелектуальну діяльність [1].

На думку Л. Едвінсона і М. Мелоуна інтелектуальний капітал - це сума людського та структурного капіталів. Під людським капіталом автори розуміють реальні і потенційні інтелектуальні здібності, а також відповідні практичні навички працівників компанії, а структурний капітал включає складові капіталу компанії: зв'язки зі споживачами, бізнес-процеси, бази даних, бренди і ІТ-системи [2]. Виходячи з цього, інтелектуальний капітал визначається через його структуру, що зумовлено наявністю людських знань, досвіду, навиків та організаційних факторів, і при їх комплексній взаємодії зростає цінність та вартість підприємства на ринку.

Науковці Д. Клейн та Л. Прусак визначають інтелектуальний капітал як інтелектуальний матеріал, що формалізований, зафіксований, і його використовують для виробництва цінного майна [3]. А на думку Е. Брукінга «Інтелектуальний капітал» - це термін для позначення нематеріальних активів, без яких компанія не може існувати, посилюючи конкурентні переваги [4]. Дане трактування інтелектуального капіталу протилежне розумінню науковців Д. Клейна та Л. Прусака, так як нематеріальними є активи без фізичної дотикової форми. Тому головним протиріччям постає визначення форми, в якій існує інтелектуальний капітал. Ми вважаємо, що інтелектуальний капітал може існувати як в формалізованій, так і в неформалізованій формі, як бути документально зафіксованим, так і не бути зафіксованим на папері чи матеріальному носії. Саме таке різнобічне використання сприятиме активізації діяльності підприємства.

Х. Макдональд надає таке визначення інтелектуальному капіталу: «знання, що є в організації і можуть використовуватися для одержання різних переваг перед конкурентами» [3]. Вважаємо дане визначення недостатньо розкритим, так як хибним є управління тільки на основі персональних та організаційних знань. Також для досягнення конкурентних переваг необхідно мати достатньо інформації про контрагентів, якість їх мереж розподілу, що в свою чергу сприятиме створенню тісних зв'язків з існуючими та нарощуванню нових клієнтів.

Науковець Д. Даффі крім сукупних знань, якими володіє підприємство в особі своїх співробітників, в поняття включає методологію, патенти і взаємозв'язки [5]. Таке тлумачення інтелектуального капіталу на відміну від визначення Х. Макдональда включає в себе і об'єкти інтелектуальної власності, що в наш час є дуже актуальним. Адже продаж патенту чи ліцензії на використання об'єкту інтелектуальної власності стороннім організаціям призводить до росту прибутковості підприємства.

Під інтелектуальним капіталом Б.Б. Леонтьев розуміє «вартість сукупності наявних у нього інтелектуальних активів, включаючи інтелектуальну власність, його природні й придбані інтелектуальні здібності й навички, а також накопичені їм бази знань і корисні відносини з іншими суб'єктами. Тобто бренди, клієнтура, фірмове найменування, канали збуту, ліцензійні й інші угоди та ін.» [6]. Із цього слідує, що категорію інтелектуальний капітал Б.Б. Леонтьев визначає як сукупність його елементів, що зумовлюють певну поведінку та стратегію підприємства на ринку.

В своїх наукових працях Т.А. Стюарт запропонував тлумачити інтелектуальний капітал як «інтелектуальний матеріал, який включає знання, досвід, інформацію і інтелектуальну власність, і приймає участь в створенні цінностей. Це колективна розумова енергія» [7]. Аналогічної думки А.А. Чухно: «це капітал, що акумулює наукові та професійно-технічні знання працівників, поєднує інтелектуальну працю та інтелектуальну власність, нагромаджений досвід, спілкування, організаційну структуру, інформаційні мережі, - тобто все те, що визначає імідж фірми та зміст її бізнесу» [8]. Дуже схоже з попереднім є трактування В.Л. Іноземціва: «Інформація й знання, ці специфічні по своїй природі й формам участі у виробничому процесі фактори, у рамках фірм приймають вигляд інтелектуального капіталу. Інтелектуальний капітал являє собою щось начебто «колективного мозку», що акумулює наукові й повсякденні знання працівників, інтелектуальну власність і накопичений досвід, спілкування й організаційну структуру, інформаційні мережі й імідж фірми» [9]. У визначеннях Т.А. Стюарта, А.А. Чухно і В.Л. Іноземціва дуже чітко відслідковується поділ на людський та структурний капітали, тому було б більш коректним вказати роль споживачів та клієнтів в діяльності підприємства.

А. Гапоненко інтелектуальний капітал розглядає як сукупність цінностей: знання, інформація, досвід, організаційні можливості, інформаційні канали, які можна використовувати і конвертувати у власність, що і формує конкурентоздатність фірми [10]. Науковець дані цінності поєднує в людський капітал, який під впливом дії внутрішніх факторів підприємства трансформується в структурний. Аналогічно А. Гапоненко, за Д. Беллом інтелектуальний капітал становить сукупність знань, навичок, умінь людини, її мобільність (здатність до сприйняття нової інформації, навчання, перепідготовки, адаптації до нових умов) і креативність (здатність неординарно мислити і «видавати», формувати ідеї), забезпечуючи можливість створення додаткового продукту у процесі руху інтелектуального капіталу, а також деяких структурних матеріальних об'єктів (баз даних, програмного забезпечення, систем управління)» [11]. На нашу думку, визначення А. Гапоненко і Д. Белла характеризують саме інтелектуальний потенціал, який сприяє створенню нових можливостей та досягненню стратегічних цілей підприємства.

М. Бендиков і Е. Джамай інтелектуальний капітал визначають як суму тих знань усіх працівників компанії, яка забезпечує її конкурентоспроможність [12]. Таке трактування вважаємо досить вузьким, воно зводиться лише до особистих якостей людини: знання, досвід, навички та ін., а те що ці якості, за допомогою організаційних інструментів, можуть бути формалізованими та приносити дохід - не розглядається.

Науковець О.О. Стрижак під інтелектуальним капіталом підприємства розуміє «сукупність здібностей та знань, які мають економічну цінність і використовуються у виробничій системі, орієнтованій на задоволення потреб суспільства, з метою створення інноваційного потенціалу та одержання доходу» [13]. Дане визначення відображає лише знання та здібності людини, не приділяється увага важливим об'єктам, які стосуються безпосередньо організації та відносин з клієнтами.

На нашу думку досить влучними є визначення Я.Д. Крупки та І.П. Хвищун, Н.Л. Гавкалової та Н.С. Маркової, О. Бутнік-Сіверського та О.В. Кендюхова, які представлені нижче.

Як зазначають Я.Д. Крупка та І. П. Хвищун інтелектуальний капітал - це сукупність знань, навичок, вмінь всіх працівників підприємства, які представлені інтелектуальними ресурсами та включають в себе інтелектуальні людські, структурні і ринкові засоби підприємства, у тому числі нематеріальні активи, які формують конкурентні переваги підприємства [14]. З даного визначення слідує, що інтелектуальний капітал створює цінність для підприємства, забезпечує його конкурентоспроможність на ринку, сприяє швидкому реагуванню на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища.

В своїй науковій роботі «Інтелектуальний капітал (теоретичний аспект)» О.Б. Бутнік- Сіверський зазначає, що «інтелектуальний капітал - це створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, об'єктивований та ідентифікований (відокремлений від підприємства), утримується підприємством (суб'єктом господарювання) з метою ймовірності одержання прибутку (додаткової вартості)» [15]. На нашу думку, необхідно додати у визначення декілька слів про людські знання та досвід, і як вони впливають на створення вище згаданого інтелектуального продукту. інтелектуальний капітал інноваційний конкурентний

Н.Л. Гавкалова та Н.С. Маркова зміст поняття інтелектуальний капітал запропонували визначати також на основі «інтелектуальних ресурсів, що втілені у сукупності наукових, професійних та загальних знань працівників, їх досвіді, вміннях, навичках, які створюють продукти інтелектуальної діяльності, що можуть належати як його винахіднику, так і іншим суб'єктам господарювання і використовуються з метою одержання додаткової вартості» [16]. Ми вважаємо, що у визначенні велика увага приділяється людському капіталу. Також потрібно більш конкретизувати, що належить до продуктів інтелектуальної діяльності та які їх особливості.

Науковець О.В. Кендюхов також в інтелектуальному капіталі вбачає інтелектуальні ресурси: «інтелектуальний капітал - це здатні створювати вартість інтелектуальні ресурси підприємства, представлені людським і машинним інтелектами, а також інтелектуальними продуктами, створеними самостійно або залученими як засоби створення нової вартості» [17]. Дане визначення характеризує персоніфікований капітал та капітал організації через людський і машинний інтелекти. Для більш ширшого трактування необхідно було б додати важливість ринку збуту створюваних інтелектуальних ресурсів.

Для того, щоб дати власне визначення сутності інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства, розчленуємо його на складові та розглянемо як ці складові взаємодіють одна з одною.

Першою, і найголовнішою складовою є інтелект особи. Саме завдяки інтелекту людина здатна свідомо виконувати розумові дії, здобувати нові знання, отримувати досвід, набувати практичних навичок, аналізувати явища і процеси, удосконалювати себе та свої здібності.

Наступною складовою є капітал інноваційно-активного підприємства: технічні, технологічні, фінансові, управлінські, організаційні, маркетингові й інформаційні ресурси, які обслуговують інноваційний процес.

Третьою складовою є саме підприємство. На думку С. В. Мочерного інноваційно-активні підприємства - це підприємства, які витрачали кошти на інноваційну діяльність та які реалізовували інноваційну продукцію протягом останніх трьох років [18, с. 655].

В.І. Винокуров вважає, що інноваційно-активні організації - це організації, які протягом трьох років мали завершені інновації, тобто нові або значно удосконалені продукти, що впроваджені на ринку, нові або значно удосконалені послуги або методи їх виробництва (передачі), а також вже впроваджені на ринку нові або значно удосконалені виробничі процеси, які впроваджені в практику [19, с. 18].

Разом з тим, у російській статистиці інновацій усталеним є визначення інноваційно-активних організацій як «організацій, що здійснюють розробку і впровадження нових чи удосконалених продуктів, технологічних процесів та інші види інноваційної діяльності» [20, с. 45].

На думку Л. Гохберга та І. Кузнецової інноваційно-активні підприємства -- це підприємства, які здійснюють виконання досліджень та розробок; придбання патентних та безпатентних ліцензій; програмних засобів; маркетингові дослідження; виробничі проектно-конструкторські роботи, технологічну підготовку виробництва, пробні виробництва та дослідження, навчання та підготовку персоналу, придбання машин та обладнання для впровадження інновацій [21].

Отже, інтелектуальний капітал інноваційно-активного підприємства - це сума всіх його складових, які в комплексному поєднанні забезпечують синергічний ефект:

,

де - інтелектуальний капітал інноваційно-активного підприємства,

- інтелект особи,

- капітал інноваційно-активного підприємства,

- інноваційно-активне підприємство.

Розглянемо як вище зазначені складові створюють інтелектуальний капітал інноваційно-активного підприємства (рис. 1).

Рис. 1. Процес формування інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства

На першому етапі формується інтелект особи, втілений у людські знання, досвід, навички, компетенції, творчі та розумові здібності. Наступним кроком є поєднання інтелекту працівників з технічними, технологічними, організаційними, фінансовими, маркетинговими, інформаційними та іншими ресурсами в середині інноваційно-активного підприємства, комплексна взаємодія яких, призводить до проникнення інтелекту в інноваційну продукцію. На третьому та четвертому етапах відбувається створення високоінтелектуальних інноваційних продуктів (технологій) та задоволення споживачів.

Отже, на вході маємо інтелект особи, який під впливом капіталу інноваційно-активного підприємства трансформується в матеріальні чи нематеріальні активи, і як результат - отримання соціального (мотивація персоналу, підвищення кваліфікації працівників, соціальної відповідальності та соціального захисту), ринкового (задоволення клієнтів, збільшення ринкової вартості підприємства та забезпечення його конкурентоспроможності) й економічного (отримання надприбутку, рентабельність продукції, зниження витрат, збільшення обсягу реалізації інновацій) ефектів та створення інтелектуального капіталу.

Як видно з рис. 1 інтелектуальний капітал пронизує всі сфери діяльності інноваційно-активного підприємства: від виникнення ідеї до задоволення суспільних потреб, тим самим забезпечуючи економічне, соціальне та науково-технологічне зростання підприємства, досягнення конкурентних переваг, міцних позицій на ринку та отримання надприбутку.

Розібравши поетапно процес формування, охарактеризувавши його складові, проаналізувавши трактування закордонних та вітчизняних учених є доцільним сформувати власне визначення сутності інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства.

Отже, інтелектуальний капітал інноваційно-активного підприємства - це формалізований (неформалізований), зафіксований на матеріальному носії (незафіксований) інтелектуальний ресурс інноваційно-активного підприємства, який під час наукових досліджень та робіт з персональних характеристик і особистих якостей індивіда трансформується та (або) поєднується в технічні, програмні, інформаційні й організаційні засоби, з метою створення інноваційної продукції чи послуг, що призводить до задоволення бажань клієнтів, зростання ринкової вартості, прибутковості та конкурентоспроможності підприємства.

Висновки

Під час дослідження процесу створення інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства було виділені етапи та його складові (інтелект особи, капітал інноваційно-активного підприємства та інноваційно-активне підприємство). Аналіз існуючих точок зору щодо трактування поняття «інтелектуальний капітал» допоміг сформувати власне визначення сутності інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробленні процесу формування інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства, поглибленні наукових досліджень вітчизняних та закордонних учених щодо трактування визначення «інтелектуальний капітал», «інноваційно-активне підприємство» і набуло подальшого розвитку поняття «інтелектуальний капітал інноваційно-активного підприємства».

Перспективами подальших наукових розробок за даним напрямом є розроблення механізму управління інтелектуальним капіталом інноваційно-активного підприємства.

Отримані результати мають практичне значення для керівників вітчизняних і закордонних підприємств, і полягають у прямому впливу інтелектуального капіталу на діяльність інноваційно-активного підприємства.

Література

1. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество / Дж. Гэлбрейт; пер. с англ. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. - 602 с.

2. Эдвинссон Л. Интеллектуальный капитал. Определение истинной стоимости компании / Л. Эдвинссон, М. Мэлоун ; под редакцией В.Л. Иноземцева. М.: Academia, 1999. - 434 c.

3. Комаров И. Интеллектуальный капитал / И. Комаров // Персонал. -- 2000. - № 5. - С. 54-62.

4. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Э.Брукинг. - СПб.и др. : Питер, 2001. - 287 с.

5. Даффи Д. Человеческий капитал / Д. Даффи. -- СПб. : Питер, 2000. - 212 с.

6. Леонтьев Б.Б. Цена капитала. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе / Б.Б. Леонтьев. Ї М.: Издательский центр «Акционер», 2002. - 200 с.

7. Стюарт Томас А. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций / Т. Стюарт /Пер. с англ. В. Ноздриной. - М.: Поколение, 2007. - 368 с.

8. Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність, форми і закономірності розвитку / А. Чухно // Економіка України. - 2002. - № 11. - 155 с.

9. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. Постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире / В. Л. Иноземцев - М. : Academia, 1998. - 640с.

10. Интеллектуальный капитал - стратегический потенциал организации / [Беспалов П.В., Гапоненко А.Л., Корниенко В.И., Музюкин В.Л., Орлова Т.М., Панкрухин А.П.] ; под. ред. д.э.н. проф. Гапоненко А.Л., д.э.н. Орловой Т.М. - М.: Издательский Дом «Социальные отношения», 2003. - 184 с.

11. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл; пер. с англ. под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. - 786 с.

12. Бендиков М.А. Интеллектуальный капитал развивающейся фирмы: проблемы идентификации и измерения / М.А. Бендиков, Е.В. Джамай // Менеджмент в России и за рубежом. - 2001. - № 4. - С. 3-24.

13. Стрижак О.О. Формування інтелектуального капіталу підприємства: автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація та управління підприємствами» / О.О. Стрижак - Х. 2004. - 23 с.

14. Гавкалова Н.Л. Формування та використання інтелектуального капіталу / Н.Л. Гавкалова, Н.С. Маркова. - Наук. вид. - Х. : ХНЕУ, 2006. - 250 с.

15. Кендюхов О.В. Організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом підприємства: автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість)» / О.В. Кендюхов. -- Донецьк, 2007. - 31 с.

16. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2000. -- 864 с.

17. Винокуров В.И. Основные термины и определения в сфере инноваций / В.И. Винокуров // Инновации. - 2005. - № 4. - 21 с.

18. Денисюк В. Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка / В. Денисюк // Економіст. -- 2005. -- № 8. -- 75 с.

19. Баранчеев, В. П. Измерение инновационной активности компании как её конкурентной силы / В. П. Баранчеев // Менеджмент сегодня.-2005. --№4. - 120 с.

Анотація

У статті проаналізовано результати зарубіжних і вітчизняних учених до трактування поняття «інтелектуальний капітал». Показано процес формування інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства. Сформульовано авторське визначення сутності інтелектуального капіталу інноваційно-активного підприємства. В статье проанализированы результаты зарубежных и отечественных ученых к трактовке понятия «интеллектуальный капитал». Показан процесс формирования интеллектуального капитала инновационно-активного предприятия. Сформулировано авторское определение сущности интеллектуального капитала инновационно-активного предприятия.

In the article there are analyzed results of the foreign and native scientists of the definition of the notion "intellectual capital", “innovation-active enterprise”. The process of formation of the intellectual capital of innovation-active enterprise is demonstrated in there. The components of the creating process are the person's intellect, the capital of the innovatively-active enterprise and the enterprise itself. The main stages are as following: the formation of the knowledge, experience, competence; their combination with technical, organizational, financial and some other resources within the enterprise; the formation of intellectual innovative products (technologies), satisfaction of the consumers. The developing of the intellectual capital of the innovatively-active enterprise causes the positive effect for the social (additional training, social protection and liability), market (customer satisfaction, increased market value of the enterprise, competitiveness) and economic (receiving excess profits, increased sales of innovations) benefits. Besides, the author's definition of meaning of intellectual capital of innovation-active enterprise is formed.

Размещено на Allbest.ru