Інтелектуальний потенціал як фактор інтелектуалізації систем менеджменту підприємства

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Інтелектуальний потенціал як фактор інтелектуалізації систем менеджменту підприємства

Ситник Й.С., канд. екон. наук, доцент

Анотація

У статті розглянуто понятійно-категорійний апарат «інтелектуального потенціалу» підприємства, досліджено різні характеристики його сутності та змісту, проаналізовано джерела, особливості формування та складові структури. Обґрунтовано вплив інтелектуального потенціалу на інтелектуалізацію систем менеджменту підприємства.

Ключові слова: потенціал, інтелектуалізація систем менеджменту, інтелектуальний потенціал, знання, компетентність, структура.

Аннотация

В статье рассмотрен понятийно-категориальный аппарат «интеллектуального потенциала» предприятия, исследовано разные характеристики его сущности и содержания, проанализированы источники, особенности формирования и составные структуры. Обоснованно влияние интеллектуального потенциала на интеллектуализацию систем менеджмента предприятия.

Annotation

INTELLECTUAL POTENTIAL AS FACTOR OF INTELLECTUALIZATION OF SYSTEMS MANAGEMENT ENTERPRISE

In the article it is considered concept-category vehicle of «intellectual potential» at the level of national economy, enterprise and personality, investigational different descriptions of his essence and maintenance, sources, forming features and component structures, are analysed. In obedience to the semantic filling and essence signs of determination of intellectual potential de bene esse it is grouped in four blocks which light up him adaptation, level-belonging, resource, functional and having a special purpose character. Author determination is formulated «intellectual potential of enterprise». The structural model of forming of intellectual potential of enterprise is developed. By the basic constituents of model certainly personality potential of man and potential generates (general result of intellectual labour). Grounded investigation close intercommunication between such categories, as intellectual resources, intellectual potential, intellectual capital and intellectual property, certainly betweenness by these concepts. Investigational influence of intellectual potential and his constituents on the process of intellectualization of the systems management enterprise.

Вступ

Активний перехід до економіки знань окреслює стадію розвитку підприємства, на якій домінуюча роль в менеджменті та інноваційному виробництві продукції належить інтелекту особистості. В сучасних умовах для підприємств важливим завданням є формуванням нових конкурентних переваг на засадах ефективного нагромадження інтелектуального потенціалу та розвитку інтелектуальної активності персоналу. Вирішення окреслених проблем - це не тільки досягнення статусу економічного і інноваційного лідера на внутрішньому та глобальному ринках, а й підвищення ефективності менеджменту підприємства. Дієвим механізмом у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності в умовах сьогодення є інтелектуалізація систем менеджменту підприємства, а передумовою її здійснення, використання і примноження інтелектуального потенціалу.

Дослідження різних аспектів проблеми формування та оцінювання інтелектуального потенціалу вітчизняних підприємств, людського капіталу, інтелектуалізації суспільства та економіки висвітлено у працях як вітчизняних науковців С. Вовканича [3], О. Бутнік-Сіверського [2], Л. Диби [4], І. Мойсеєнко [10], А. Турило [14], так і закордонних Е. Брукінга [1], Е. Титової [13], В. Касаткіної [7], та інших. Ці автори комплексно розглядали зазначену проблематику за такими напрямами: формування стратегій управління інтелектуальним капіталом; концептуальні основи сучасної теорії людського капіталу; сутність інтелектуального потенціалу; інтелектуалізація, соціалізація і гуманізація економічного зростання. Водночас, питання змістового наповнення інтелектуального потенціалу підприємств у співвідношенні з іншими категоріями та розгляд його як ключового фактору інтелектуалізації систем менеджменту потребують більш глибокого дослідження. інтелектуальний потенціал людський капітал

Постановка завдання. Дослідження понятійного апарату тлумачення інтелектуального потенціалу підприємства, узагальнення складових його характеристик у співвідношенні до інших категорій та визначення впливу на інтелектуалізацію систем менеджменту підприємства.

Методологія. Для досягнення поставленої мети використовувались такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: системний підхід, метод аналізу та синтезу, структурно-логічний аналіз, прийоми логічного узагальнення. Теоретичною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених щодо формування інтелектуального потенціалу підприємств.

1. Результати дослідження

Наукова теорія має багато визначень терміну потенціал, у всезагальному трактуванні, потенціал (від латин. «potentia», англ. «potential») - сила, міць, можливості, запаси, засоби, що можуть бути використані. З прив'язкою до особистості, потенціал трактується як особлива, здатна до саморозвитку система відновлюваних внутрішніх ресурсів людини, які виявляються в діяльності, направленій на отримання соціально-важливих результатів. Економічний потенціал розуміють як сукупність наявних та придатних до мобілізації основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу.

Водночас, аналіз новітніх тенденцій в сфері інтелектуалізації економіки, та їх вплив на систему менеджменту підприємств, дозволяє осмислити і узагальнити різні погляди на процес формування інтелектуального потенціалу підприємства.

В масштабах національної економіки інтелектуальний потенціал володіє великим резервом економічної активності, ключовим вектором розвитку інновацій модерного інформаційного суспільства. Це єдиний чинник, розвиток якого має достатньо безмежний ресурс як за якісно-кількісними, так і за тимчасовими параметрами [13, с. 8].

На рівні підприємства інтелектуальний потенціал є основою інноваційного розвитку, підсилення конкурентних переваг, підприємницьких і управлінських навиків, та лідерських якостей працівників. Він задає темп і характер управлінським нововведенням у системі менеджменту підприємства.

Інтелектуальний потенціал, розвиваючись на основі попередніх форм, вбирає в себе їх основні властивості і одночасно має власний зміст, який визначається: наявністю і прогресивним розвитком інтелектуальної власності; становленням креативного типу мислення працівників, що формує і реалізовує основні моделі відтворення кожної конкретної економічної системи і їх сукупності; переважним формуванням в даній системі інтелектуального центру, що охоплює поступово всю сукупність чинників виробництва, розподілу, обміну і споживання [13, с. 7].

В умовах сьогодення, коли глобально усвідомлюється імператив національного економічного виживання і глобальної відповідальності за майбутнє, збільшується різноманіття соціальних устроїв суспільства, признається об'єктивна необхідність розвитку багатогранності і гнучкості мислення. Ключовою цінністю і основним капіталом сучасного підприємства стає працівник незалежно від займаної посади - креативний, здібний до пошуку і освоєння нових знань, до ухвалення нестандартних рішень. Цінність інтелектуального потенціалу персоналу підприємства проявляється в його професійності та творчості мислення, найважливіших елементах інноваційного процесу, модифікації структури виробництва відповідно до вимог динамічних ринків та індивідуалізованих споживачів. Розвиток інтелектуального потенціалу стає головною умовою науково-технічного прогресу, він змінює трудову діяльність на творчу активність персоналу.

Аналітичний огляд наукових та літературних джерел, присвячених проблематиці інтелектуального потенціалу, дозволяє виявити певні концептуальні позиції авторів у підходах щодо тлумачення інтелектуального потенціалу, розкриття його сутності та змістового наповнення. Узагальнений аналіз представлено у табл. 1.

Враховуючи результати наукових досліджень [9, с. 222; 4], та наведені у табл. 1 визначення інтелектуального потенціалу, їх можна умовно згрупувати у чотири блоки, які мають адаптаційний, рівнево-приналежний, ресурсний, функціональний та цільовий характер.

Таблиця 1 Понятійний апарат у трактуванні науковців

Джерело: опрацьовано на основі літературних джерел, зазначених у табл. 1.

Перший блок охоплює тлумачення, де першоджерелом інтелектуального потенціалу є людина - особистість, яка має природні здібності, здатна вчитися та нагромаджувати знання. Інтелектуальні здібності людини є найбільш динамічною складовою інтелектуального капіталу, які вимагають постійного розвитку, тренінгу, а отже вони менш стабільні і важче піддаються вимірюванню. Цю складову, західні вчені, переважно не включають до складу людського капіталу. До другого блоку належать визначення, які характеризують сукупні набуті у різних сферах розвитку можливості для подальшого застосування у процесі функціонування підприємства. До третього входять визначення, в яких інтелектуальний потенціал розглядається як нагромаджений обсяг інформації та знань, що можуть бути використані в майбутньому за певних умов, до четвертого - трактування, в яких інтелектуальний потенціал сприймається як цілісна абстрактна категорія.

Адаптаційний характер проявляється в трактуванні інтелектуального потенціалу як готовність підприємства і особистості відкриватися змінам зовнішнього середовища, через вдосконалення техніки, технології, управління, освоєння нових ринків збуту, створення нових продуктів, збільшення обсягів виробництва і продажу, швидше нагромадження капіталу.

За рівнево-приналежною характеристикою інтелектуальний потенціал пропонуємо розглядати на чотирьох рівнях: інтелектуальний потенціал територіальної спільноти (всесвіту, країни, нації, регіону); соціально-економічної системи (підприємства, корпорації); сфери діяльності або галузі (інженерно-технологічний, освітній, економічної думки, управлінський); особистісно-індивідуальний (людський потенціал).

Згідно ресурсної характеристики інтелектуальний потенціал розглядається як сукупність інтелектуальних ресурсів: знання, здібності людини (груп людей), система освіти, комп'ютерне забезпечення, система зв'язку, бази даних (бібліотеки та електронні системи), система науки.

В межах функціональної характеристики дослідники категорії «інтелектуальний потенціал», сутність його трактують через призму здатності економічних суб'єктів виконувати певні дії з метою відтворення їх інтелектуальних ресурсів.

За цільовою характеристикою при визначенні інтелектуального потенціалу акцентують увагу на здатності сукупності інтелектуальних ресурсів досягати поставлених цілей, зокрема створювати наукові, технологічні та управлінські інновації, передавати інформацію та ін.

Досліджувана проблематика у низці наукових праць, засвідчує відсутність стержневого концепту інтелектуального потенціалу, насамперед через рівні його тлумачення від потенціалу особистості до суспільства загалом. З огляду на це, а також враховуючи акцент нашого дослідження на рівні підприємства, пропонуємо своє визначення інтелектуального потенціалу підприємства і на цій основі будувати концептуальну модель інтелектуалізації систем менеджменту підприємства.

Інтелектуальний потенціал підприємства - це приховані відносні здатності, сили, знання особистостей і соціально-економічної системи для здійснення організаційно-управлінської, економічної, технологічної, інформаційно-обмінної, науково-інноваційної, соціально-культурної та іншої інтелектуально-продуктової діяльності, який може реалізуватися у формі інтелектуального капіталу підприємства на ринкових і індивідуально-мотиваційних засадах.

Пропоноване визначення відображає насамперед наявність інтересу його носіїв щодо реалізації інтелектуального потенціалу та передбачає створення належних умов для цього процесу як на самому підприємстві так і відповідної ринкової кон'юнктури. Якщо ми вводимо у визначення інтелектуального потенціалу відносність, то розуміємо, що інтелектуальний потенціал підприємства варто визначати не абсолютними, а відносними кількісними і якісними характеристиками ресурсів, якими воно володіє, тобто цей потенціал підприємства може бути великим (значним) щодо одних підприємств і малим у відношенні до інших. У кількісному відношенні інтелектуальний потенціал підприємства може бути виражений як частка (відсоток) від національного, галузевого, корпоративного або іншого потенціалу - як частка певної постійної величини.

З іншого боку, носіями інтелектуального потенціалу підприємства є дві складові: по-перше саме підприємство в формі набутих (сукупних) у результаті минулих подій досягнень інтелектуальної праці (програмні засоби, технічні, технологічні, організаційно-структурні, інноваційно-продуктові, інформаційно-комунікаційні, управлінський досвід); по-друге - особистісний потенціал, який належить персоналу (знання, вміння, компетентність, творчі здібності, креативність). Структурна модель формування інтелектуального потенціалу підприємства представлена на рис. 1. Особистісний потенціал не може бути віднесений до власних активів підприємства, адже за певних умов працівник може залишити підприємство, і свій особистісний інтелектуальний потенціал реалізувати в іншого суб'єкта господарювання. На думку дослідників [13, с. 9], інтелектуальний потенціал взагалі не може розглядатись як одна із статей активів підприємства, він може вважатися лише тимчасово залученими засобами, що належать до пасивів, і внаслідок своєї невідчутності не може бути схильний до традиційних вартісних оцінок.

Кожний напрям і підхід до вивчення інтелектуального потенціалу має свої критерії, за якими розкривається його сутність, а отже має право на існування. Але обмежуватися лише одним підходом до тлумачення змісту інтелектуального потенціалу замало. Існування різноманітних світоглядних і методологічних позицій науковців про цю категорію в умовах сьогодення, вимагає встановлення концептуальної межі щодо інших категорій - інтелектуальних ресурсів, інтелектуального капіталу, інтелектуальної власності та інтелектуальної активності на мікроекономічному рівні.

Аналіз наукових досліджень, свідчить, джерелом формування інтелектуального капіталу підприємства є інтелектуальні ресурси, які власне, і формують інтелектуальний потенціал підприємств. Інтелектуальний потенціал є показником стану інтелектуального капіталу і ефективності його використання. А, оцінка рівня інтелектуального потенціалу підприємства має враховувати новизну продукції, використовуваних технологій виробництва та продажів, освітній і кваліфікаційний рівень персоналу (менеджменту, спеціалістів, робітничих кадрів), досвід інноваційної діяльності (складність розробок, масштаби дослідницьких і інженерних проектів), участь в галузевих виставках.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Він збільшується тільки в умовах процесу виконання НДДКР на постійній основі, в результаті яких створюється інтелектуальна власність [2], яка втілюється в таких основних формах як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, «ноу-хау» та ін. Звідси випливає, що інтелектуальний потенціал є узагальненою характеристикою інтелектуальних ресурсів, відповідно до місця і часу, який окреслює сучасне з погляду практичного використання наявних економічних можливостей у майбутньому для досягнення поставлених цілей. Тому інтелектуальний потенціал залежно від умов може бути реалізований і нереалізований. Отже, очевидним є наслідковий тісний взаємозв'язок між такими категоріями, як інтелектуальні ресурси, інтелектуальний потенціал, інтелектуальний капітал та інтелектуальна власність, співвідношення між ними показано на рис. 2.

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Наведене співвідношення свідчить, що першоджерелом та визначальним чинником розвитку як країни, так і кожного підприємства є інтелектуальні ресурси, які містять три основні складові: інформаційні ресурси; професійно-особові якості співробітника; технології використовувані для отримання результату.

У ключових уявленнях про корпоративні знання, К. Вінг визначив різницю між знаннями і інформацією: «Знання складаються з істин і уявлень, точок зору і концепцій, думок і припущень, методологій і ноу-хау. Ми накопичуємо знання, організовуємо їх, інтегруємо і зберігаємо протягом довгого часу для того, щоб застосувати їх до конкретних ситуацій або проблем. Інформація складається з фактів і даних, що описують окрему ситуацію або проблему. Ми послідовно застосовуємо знання для інтерпретації наявної інформації щодо окремої ситуації і для ухвалення рішення про те, як до неї підходити» [1, с. 212].

Послідовне формування, відтворення та реалізації зазначених економічних категорій у системи менеджменту підприємств вимагає належної «інтелектуальної культури», де на вершину виходить якість інтелектуального потенціалу, спосіб отримання знань персоналом, їх зв'язок з естетичними, етичними та духовними принципами. Розглядаючи інтелектуальну культуру, потрібно мати на увазі характер і стиль мислення суб'єктів етичного менеджменту, яким мають бути «притаманні: активний інтелект, реалістичне бачення, ментальна телепатія і натхнення як вищий прояв креативності, інтуїція, стійка життєва позиція, високі духовні здібності» [5, с. 63].

Інтелектуалізація систем менеджменту прямо пропорційно залежить від розвитку інтелектуального потенціалу підприємства, який характеризує економічний ресурс, сприяє росту конкурентоспроможності, капіталізації та індивідуалізації.

Висновки

В постіндустріальній економіці управління знаннями, формування і реалізації інтелектуального потенціалу та застосування інтелектуального капіталу підприємств є істотним викликом щодо зростання їх конкурентоспроможності. Цінність інтелектуального потенціалу персоналу підприємства проявляється в його професіоналізмі та творчості мислення, найважливіших елементах інноваційного процесу, модифікації структури виробництва відповідно до вимог динамічних ринків та індивідуалізованих споживачів.

Наукова новизна дослідження полягає у проведенні аналізу трактувань інтелектуального потенціалу, визначенні його характерних властивостей та групуванні за ознаками приналежності, а також формулюванні нового визначення інтелектуальний потенціал підприємства.

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає у можливості їх використання з метою розроблення концепції інтелектуалізації систем менеджменту підприємства, формування механізмів управління інтелектуальним капіталом підприємства через залучення належних інтелектуальних ресурсів, які власне, і формують інтелектуальний потенціал підприємств. Інтелектуальний потенціал є узагальненою характеристикою інтелектуальних ресурсів, відповідно до місця і часу, який окреслює сучасне з погляду практичного використання наявних економічних можливостей у майбутньому для досягнення поставлених цілей.

У подальших дослідженнях, важливим є розроблення концептуальних засад інтелектуалізації менеджменту підприємств на основі розвитку інтелектуального потенціалу підприємства.

Література

1. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Пер. с англ, под ред. Л. Н. Ковачин Питер, 2001 - 288 с.

2. Бутнік-Сіверський О.Б. Економіка інтелектуальної власності / О.Б. Бутнік-Сіверський. - К.: Інститут інтелектуальної власності і права, 2004. - 296 с.

3. Вовканич С.Й. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея / С.Й. Вовканич. - Львів: Видавництво ЛБА, 2001. - 540 с.

4. Диба Л.М. Сутність понять інтелектуальний потенціал та інтелектуальний капітал як економічних категорій [Електронний ресурс] / Л.М. Диба // Економічний вісник університету. - 2011. - Вип. 17. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ Evu/2011_17_1/Dyba.pdf

5. Захарчин Г.М. Теорія та методологія формування і розвитку організаційної культури машинобудівного підприємства: монографія / Г.М. Захарчин. - Львів: видавництво Львівської політехніки, 2011. - 348 с.

6. Канигін Ю. Інтелект народу / Ю. Канигін // Вісник Академії наук України. - 1993. - № 7. - С. 37-47.

7. Касаткина В.В. Интеллектуализация экономики: теоретический анализ / В.В. Касаткина // Автореф. дис .к-та экон. наук: - Москва, 2011. - 22 с.

8. Левченко Л.В., Карпенко О.А. Институциональный подход к анализу категории “интеллектуальный капитал” / Л.В. Левченко, О.А. Карпенко // Экономические науки. - 2009. - № 7(56). - С. 88-93.

9. Махомет Ю.В. Сутнісна характеристика та структура інтелектуального капіталу підприємства. /Ю.В. Махомет // Економічний простір: Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ПДАБА. - 2009. - №25. - С.221-229.

10. Мойсеєнко І.П. Управління інтелектуальним потенціалом: Монографія. - Львів: Аверс, 2007. - 304 с.

11. Моліна О.В. Интеллектуальный потенциал региона / О.В. Моліна // Вісник соціально-економ. дослідж. / ОДЕУ. - 2010. - Вип. 40. - С. 365-372.

12. Петренко В.П. Управління процесами інтелектокористування в соціально-економічних системах / В.П. Петренко // Наукова монографія - Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2006. - 352 с.

13. Титова Е.В. К вопросу об инновационном развитии и ценности интеллектуального потенциала / Е.В. Титова // Экономические науки. - 2010. - № 12(73). - С. 7-12.

14. Турило А.М., Корнух О.В. Теоретико-методичні підходи до визначення складових інтелектуального капіталу підприємства та їх змісту // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №3(117). - С. 168-177.

Размещено на Allbest.ru