Процес управління інтелектуальною власністю підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процес управління інтелектуальною власністю підприємства

Павленко Т.В.

Стаття присвячена дослідженню процесу управління інтелектуальною власністю на промисловому підприємстві. Проаналізовано процес зміни об'єкта управління, сформульовано критерії оцінки ефективності стратегічного та оперативного управління інтелектуальною власністю підприємства.

Ключові слова: інтелектуальна власність, процесс управління, управління інтелектуальною власністю.

Статья посвящена исследованию процесса управления интеллектуальной собственностью на промышленном предприятии. Проанализирован процесс изменения объекта управления, предложены критерии оценки эффективности стратегического и оперативного управления интеллектуальной собственностью предприятия.

The article contains process analysis of intellectual property management at an industrial company. The process includes everything between mobilization of resources and profit earning from objects of intellectual property rights that were created and introduced into business turnover. It is stated that intellectual property management of a company is an activity aimed at profit maximization, at creating of a temporary market monopoly or increasing of a company's market value due to utilization of object/objects of intellectual property rights in economical activity in order to satisfy consumers demands better than competitors. In the research it is stated that the system of intellectual property management of a company is a complex of interrelated elements that are aimed at goal achieving by a company due to creating and effective utilization of scientific-technical creative work results, utmost realization of intellectual potential of workers of a company. Changing process of management object is analyzed, criteria of evaluation of efficiency of strategic and operational management of intellectual property of a company are provided.

В умовах переходу до інформаційної економіки та посилення конкуренції на світовому та національному ринках інтелектуальна власність стає важливим ресурсом підприємства, необхідною складовою його інноваційного розвитку. Характерною ознакою сучасних підприємств є збільшення частки нематеріальних активів у складі ресурсів підприємства. Сучасний етап економічного розвитку передбачає всебічне використання результатів науково-технічної творчості в господарській діяльності підприємств для досягнення стратегічних конкурентних переваг. Це вимагає удосконалення процесу управління інтелектуальною власністю промислового підприємства.

Дослідженню різних аспектів інтелектуальної власності підприємства приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні вчені: Бутнік-Сіверський О.Б. [4], Цибульов П.М.[2], Чеботарьов В.П.[2], Леонтьев Б.Б.[10], Зінов В.Г.[2], Мокришев В.В.[3] та інші. Проте недостатню увагу було приділено процесу управління інтелектуальною власністю промислового підприємства.

Постановка завдання. Метою даної роботи є дослідження теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо управління інтелектуальною власністю промислового підприємства. Відповідно до зазначеної мети завданнями дослідження є аналіз процесу управління інтелектуальною власністю промислового підприємства, формулювання критеріїв оцінки ефективності стратегічного та оперативного управління інтелектуальною власністю підприємства.

Методологія. Методологічну основу роботи складають праці вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері інтелектуальної власності. У статті використані загальнонаукові методи дослідження логічного узагальнення, аналізу та синтезу.

Результати дослідження. У дослідженнях вітчизняних та зарубіжних авторів, у нормативно-правових документах можна виділити наступні підходи до визначення поняття інтелектуальної власності (ІВ): правовий, інституціональний та торговельно-комерційний.

Найчастіше у науковій літературі використовується визначення, що представлене у пункті 8 статті 2 Стокгольмської конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (від 14 липня 1967 р.). В ній вказується, що ІВ включає права, що відносяться до літературних, художніх та наукових творів; виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо- та телепередачам; винаходам у всіх сферах людської діяльності; науковим відкриттям; промисловим зразкам; товарним знакам; знакам обслуговування; фірмовим та комерційним позначенням; захисту проти недобросовісної конкуренції; а також усі інші права, що відносяться до ІВ у виробничій, науковій, літературній та художній сферах. В цивільно-правовому розумінні інтелектуальною є не виробничо-матеріальна, а духовна діяльність.

Серед існуючих визначень в наших дослідженнях ми будемо користуватись наступним: інтелектуальна власність - це система економіко-правових відносин власності щодо результатів творчої діяльності людини.

Під управлінням у найзагальнішому вигляді розуміють процес цілеспрямованої поведінки системи за допомогою інформаційного впливу, що виробляється особою (групою осіб) чи пристроєм. Управління інтелектуальною власністю (ІВ) - це діяльність, спрямована на отримання кінцевого результату - прибутку або іншої користі внаслідок створення та використання об'єкту (об'єктів) права інтелектуальної власності (ОПІВ) у всіх галузях економіки [2, С.58]. На нашу думку, управління ІВ підприємства це діяльність спрямована на максимізацію прибутку, створення тимчасового монопольного становища на ринку або збільшення ринкової вартості компанії за рахунок використання ОПІВ у своїй господарській діяльності для задоволення потреб споживачів краще ніж конкуренти.

Можна виділити такі варіанти управління ІВ:

управління результатами науково-технічної творчості;

управління ОПІВ;

управління людьми, що створюють ОПІВ;

управління організаціями, що замовляють, розробляють, володіють та користуються ОПІВ;

управління державною системою ІВ.

Системою управління інтелектуальною власністю підприємства є сукупність взаємопов'язаних елементів, що спрямовані на досягнення мети підприємства (максимізацію прибутку, зайняття та розширення певного сегменту ринку, підвищення ринкової вартості компанії) за рахунок створення та ефективного використання результатів науково-технічної творчості, найповнішої реалізації інтелектуального потенціалу працівників підприємства.

Функціонально реалізацію процесу управління ІВ можна розглядати в розрізі наступних площин:

планування системи управління ІВ: визначення концепції, формулювання ключових принципів та підходів до управління ІВ, розробка стратегії управління ІВ;

створення системи мотивації персоналу, що означає не лише матеріальне стимулювання, а й створення творчої атмосфери, матеріально-технічної бази та наявність цікавих проектів, у виконанні яких спеціалісти можуть реалізувати свій потенціал. Формування атмосфери розуміння та сприйняття інноваційної діяльності, забезпечення творчого розвитку співробітників та їх здібностей до накопичення та примноження об'єктів ІВ;

забезпечення генерування ідей - як процесу інтелектуальної діяльності людини щодо створення чогось якісно нового, визначення цінного доробку з загальної маси напрацювань в процесі реалізації проекту, експертизи одержаної ІВ;

формування портфелю ОПІВ, тобто сукупності патентів та інших охоронних документів, що захищають сукупність науково-технічних напрямів у рамках яких створено товарний продукт [3]. Здійснення оцінювання вартості портфелю ОПІВ з урахуванням витрат на їх створення, вартості аналогічних об'єктів тощо;

комерціалізації ІВ через проведення систематичних маркетингових досліджень для визначення доцільності виходу на ринок товарів та послуг розроблених на основі ОПІВ, а також процес безпосереднього виводу ОПІВ на ринок, якщо це визнається прийнятним та доцільним в рамках стратегії розвитку організації. Паралельно готується рішення щодо трансферу технологій - внутрішнього чи зовнішнього залежно від спектру та напрямків діяльності організації; інтелектуальна власність управління

захисту ІВ через визначення стратегії та заходів щодо захисту результатів інтелектуальної діяльності персоналу підприємства. Опрацювання засобів, що забезпечують захист від несанкціонованого використання ОПІВ;

- моніторингу процесів управління ІВ як системного контролю та регулювання процесу руху інформаційного потоку, що циркулює як всередині підприємства, так і між підприємством і зовнішнім середовищем.

Процес управління інтелектуальною власністю на рівні підприємства представлено на рис. 1. Розробці ОПІВ передує прийняття рішення щодо створення ОПІВ власними силами на відміну від купівлі права користування чи розпорядження ОПІВ. Це рішення приймається на основі дослідження поточного рівня техніки, інноваційних стратегій конкурентів, цілей та можливостей підприємства. Що саме створювати, залежить також від наявності незадоволених потреб на ринку. Тому характер супроводу основного об'єкту управління (ОПІВ) поступово видозмінюється. Після аналізу зовнішньої та внутрішньої інформації, зокрема незадоволених потреб споживачів, діяльності існуючих та потенційних конкурентів, можливостей, загроз та ресурсів підприємства визначається основний напрям створення та використання ОПІВ - стратегія.

В межах виробленої стратегії формуються тактичні цілі та відбувається постановка задачі для розробників майбутньої ІВ. На даному етапі об'єктом управління виступає розробник і реалізується мотивуюча функція управління. Згодом об'єктом управління стає результат науково-технічної діяльності, який після реєстрації набуває статусу ОПІВ. На наступних етапах основним об'єктом управління вже виступає ОПІВ, який підлягає оцінці, комерціалізації, охороні та захисту. Оцінювання здійснюється у випадку постановки ОПІВ на баланс, при передачі прав, внесенні до статутного фонду іншого підприємства, використання ОПІВ як застави, тощо. Комерціалізація результатів науково-технічної творчості відбувається у двох основних напрямах: використання у власному виробництві та передача прав шляхом ліцензування. Під охороною розуміють процес одержання державних охоронних документів, натомість необхідність у захисті виникає у разі порушення прав на ОПІВ. У випадку постановки ОПІВ на бухгалтерський облік підприємства з'являється наступний об'єкт управління - нематеріальний актив підприємства. Але переважна більшість вітчизняних підприємств не відображають на балансі нематеріальні активи. На відміну від розвинутих країн, де частка нематеріальних активів в загальній капіталізації держав складає 30-35%, а в компаніях цей показник може досягати 70%.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Процес управління інтелектуальною власністю промислового підприємства

Умовні позначення до рис. 1:

В межах виробленої стратегії формуються тактичні цілі та відбувається постановка задачі для розробників майбутньої ІВ. На даному етапі об'єктом управління виступає розробник і реалізується мотивуюча функція управління. Згодом об'єктом управління стає результат науково-технічної діяльності, який після реєстрації набуває статусу об'єкта права ІВ. На наступних етапах основним об'єктом управління вже виступає ОПІВ, який підлягає оцінюванню, комерціалізації та захисту. Вищеописаний процес є циклічним та безперервним, адже розробка, набуття права власності, комерціалізація та трансфер ОПІВ є тривалим і складним процесом і вимагає врахування життєвого циклу результатів науково-технічної творчості та обмеження технологій з боку технічних, ринкових та соціальних факторів.

На нашу думку, при оцінці ефективності управління інтелектуальною власністю промислового підприємства доцільно розрізняти стратегічне та оперативне управління і використовувати для них різні показники. Що стосується стратегічного управління, то пропонується використовувати такі критерії як ринкова вартість компанії, темпи зростання ринкової вартості, частка ринку (в абсолютних одиницях та у відносних в порівнянні з найближчими конкурентами).

В якості критеріїв оцінки ефективності оперативного управління інтелектуальною власністю пропонуються наступні: кількість чинних об'єктів права інтелектуальної власності; відсоток результатів науково-технічної творчості, що використовуються у господарській діяльності підприємства; відсоток продажу нових або вдосконалених продуктів у загальному обсязі продажу; частка заощаджень внаслідок використання нових або вдосконалених процесів і технологій у загальних витратах на НДДКР.

Висновки

У статті було здійснено аналіз процесу управління інтелектуальною власністю промислового підприємства, досліджено процес зміни об'єкту управління, запропоновані критерії оцінки ефективності стратегічного та оперативного управління інтелектуальною власністю підприємства. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у визначенні об'єктів управління на різних етапах процесу управління інтелектуальною власністю підприємства. На етапі формування цілей та постановки задач об'єктом управління виступає розробник і реалізується мотивуюча функція управління. Згодом об'єктом управління стає результат науково-технічної діяльності, який після реєстрації набуває статусу ОПІВ. На наступних етапах основним об'єктом управління вже виступає ОПІВ, який підлягає оцінці, комерціалізації, охороні та захисту.

Практичне значення дослідження полягає у застосуванні критеріїв оцінки ефективності стратегічного та оперативного управління інтелектуальною власністю промислового підприємства.

На сьогодні проблема управління інтелектуальною власністю підприємства та оцінка ефективності даного процесу є актуальною для більшості науково-виробничих вітчизняних підприємств і потребує подальшого дослідження.

Література

1. Павленко Т.В. Система управління інтелектуальною власністю // Науково-технічна інформація №1, УкрІНТЕІ - 2009, с.18-22.

2. Управління інтелектуальною власністю / [Цибульов П. М., Чеботарьов В. П., Зінов В. Г., Суіні Ю.]; за ред. П. М. Цибульова: [монографія]. - К.: «К.І.С.», 2005. - 448 с.

3. Мокрышев В. В. Управление исключительными правами (интеллектуальной собственностью, нематериальными активами) в конкурентной борьбе. / В. В. Мокрышев, В. М. Алдошин. - М.: ИНИЦ Роспатента, 2002. - 212с.

4. Бутнік-Сіверський О. Б. Економіка інтелектуальної власності / О. Б. Бутнік-Сіверський. - К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2004. - 296 с.

5. Корпоративні структури в національній інноваційній системі України за ред. Федулової Л.І. - К.: - Видавництво УкрІНТЕІ, 2007. - 812 с.

6. Вачевський М. В. Організаційна структура системи управління інтелектуальною власністю / М. В. Вачевський // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 4(34). - С.155-162.

7. Инновационная экономика / Дынкин А.А., Иванова Н.И., Грачев М.В. и др.; Под ред.: Дынкина А.А., Ивановой Н.И.; РАН. ИМЭМО. - М.: Наука, 2004. - 352 с.

8. Наумов В. Взгляд на управление интеллектуальной собственностью / В. Наумов, Э. Рагельс // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. - 2005. - №9. - С. 23-28.

9. К. Ідріс Інтелектуальна власність - потужний інструмент економічного зростання / Каміл Ідріс; пер. з англ. - К.: Укрпатент, 2006. - 372 с.

10. Леонтьев Б. Б. Форма, содержание и назначение интеллектуальной собственности как сбалансированной системы знаний / Б. Б. Леонтьев // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. - 2007. - №12. - С.98-102.

11. Офіційний веб-портал державного департаменту Інтелектуальної власності. - Режим доступу:http://www.sdip.gov.ua/ua/legal_base_3.html.

Размещено на Allbest.ru