Інтерім-менеджмент: проблеми та перспективи в Україні

— впровадження певних інноваційних змін у виробництво.

В Україні існує проблема неправильного сприйняття поняття «інтерім-менеджмент» узв'язку з декількома причинами. По-перше, через недосконалий його переклад. Буквальний переклад даного поняття -- це «тимчасовий менеджмент», через що його часто плутають з «погодинним менеджментом» або погодинною системою оплати праці менеджерів [3]. Українські експерти пропонують використовувати термін «терміново-цільовий менеджмент», який передбачає виконання конкретної вимірюваної мети (цілі) залучення управлінського ресурсу і кінцевий термін використання даного ресурсу.

По-друге, у вітчизняній економічній теорії терміново-цільовий менеджмент часто ототожнюють з консалтинговою діяльністю, що є грубою помилкою. Одні автори української наукової літератури називають інтерім-менеджмент одним з видів управлінського консалтингу, інші -- управлінням з консалтинговим нахилом.

З останніми можна частково погодитися, але все одно слід розуміти різницю між консультантом та тимчасовим управлінцем. Завдання консультанта -- знайти ключову проблему кризової ситуації, її головні причини та проаналізувати шляхи подальших змін [5]. Замовник консалтингової послуги сам вирішує, приймати чи не приймати до уваги рекомендації консультанта, впроваджувати чи ні пропоновані ним рішення, а роль консультанта на цьому закінчується. На відміну від нього, інтерім-менеджер не лише робить аналіз, а ще й впроваджує певні зміни, тобто досягає певних результатів.

По-третє, в Україні будь-яке тимчасове втручання в управлінську діяльність підприємства називають інтерім-менеджментом [4]. Проблема в тому, що в Україні, на відміну від Європи, не виділяють інтерім-менеджмент як окремий вид діяльності. У європейських країнах інтерім-менеджмент отримав чітке визначення та став відмінною рисою роду діяльності, а в Україні його ототожнюють з різноманітними процесами, що відрізняються за цілями та результатами.

По-четверте, інтерім-менеджмент нерідко плутають з зовнішнім (арбітражним) управлінням. Слід розуміти, що арбітражний (конкурсний) управлінець встановлюється арбітражним судом і його мета -- проведення процедур банкрутства та відновлення платоспроможності боржника, тобто погашення боргу перед кредиторами. На відміну від нього, інтерім-менеджер є тимчасовим менеджером високого класу. Його запрошують у компанію керівники підприємства задля здійснення змін та досягнення кращих результатів господарської чи інших видів діяльності.

Друга категорія отримала умовну назву «терапевти». Такі менеджери отримують завдання з налагодження роботи в певному підрозділі або функціональній області організації-замовника, як-от: управління людськими ресурсами, фінансове управління, документооборот тощо.

Третя категорія інтерім-менеджерів -- це так звані «замісники», роль яких полягає в тимчасовій заміні посадових осіб, що відсутні з певних причин, або підтримці деяких функцій на підприємстві протягом певного періоду. Інтерім-замісники не повинні вносити суттєвих змін в управління, а лише підтримувати його на певному рівні протягом визначеного періоду.

Ринок терміново-цільового менеджменту (інтерім-менеджменту) динамічно стрімко розвивається в Європі та починає свій розвиток в Україні та найближчих країнах [3]. На Заході інтерім-менеджмент використовують 88 країн зі 100, які входять до рейтингу Fortune 100 (сто найкращих роботодавців світу) [2]. У Великобританії налічується близько 15 тисяч інтерім- менеджерів, число яких збільшилося в 7-8 разів від 2000 року. У Німеччині, за статистичними даними, росте попит на інтерім-послуги на 10% в рік. У США найм інтерім-менеджерів становить близько 50% від сукупного найму хедхантінгових компаній (таких, що шукають та підбирають персонал рідкісних, як за фахом, так і за рівнем професіоналізму, фахівців).

Професор Рюдігер Кабст -- спеціаліст з управління людськими ресурсами німецького університету у місті Гіссен -- вважає, що інтерім-менеджмент вже досить позитивно зарекомендував себе, попри те, що це досить нове явище у світі [2]. Всього за кілька років він сильно поширився та став звичним для багатьох компаній світу. Про це свідчить дослідження професора, проведене у 2005 році. Кафедра, якою керує Рюдігер Кабст, провела опитування серед 300 організацій щодо залучення інтерім-менеджерів і з'ясувала, що лише 20% опитаних підприємств використовували у своєму бізнесі працю інтерім-менеджерів, а 5% взагалі не розуміли, навіщо це робити. Останні дослідження показали, що ситуація змінилася: цілих 60% опитаних підприємств заявили, що користуються послугами таких спеціалістів.

Країни, що є лідерами у залученні інтерім-менеджерів на підприємства, -- це Великобританія, Німеччина та Бельгія. Не сильно відстають від них Австралія, США, Франція та Ірландія.

У Російській Федерації, за даними рекрутингової компанії Antal Russia, попит на інтерім-менеджерів зріс на 20%, а частка підприємств, що користуються інтерім-послугами, серед усіх опитаних склала 62%. Це відображає помірне, але стабільне збільшення попиту на таких спеціалістів.

В Україні інтерім-менеджмент -- це досить нове явище, проте, попит на послуги тимчасових управлінців існував ще задовго до виділення інтерім-менеджменту як окремого роду діяльності в Європі [3]. Терміново-цільовий менеджмент, як і будь-яке нововведення, має пройти період первинного ознайомлення споживача з новою послугою та її випробування, перш ніж стане зрозумілим, звичним і почне користуватися стійким попитом. Це беззаперечно потрібна послуга, яка є затребувана, але на даний момент попит на неї латентний (прихований), оскільки потенційні споживачі не здогадуються про такий спосіб вирішення проблем організації.

На думку Нікіти Казакова -- керівника відділу інтерім-менеджменту компанії «Exect Partners Group» -- популярність інтерім-менеджменту в Україні зростає, оскільки даний інструмент дозволяє істотно підвищити ефективність бізнесу за рахунок залучених ресурсів [2].

Галузева структура попиту на інтерім-послуги в Україні представлена у вигляді таблиці 1.

На думку експерта Є. Грищука, в Україні не достатньо кваліфікованих та досвідчених інтерім-спеціалістів. Майже всі з них вже працевлаштовані, а для інших підприємств не залишається освічених кадрів належного рівня професіоналізму. Його гіпотеза підтвердилася на практиці: у країні не так багато зрілих та досвідчених спеціалістів, які мають необхідні знання та навички і готові замінити стабільне працевлаштування на тимчасову роботу інтерім-менеджера. Таким чином, попит кваліфікованих кадрів такого роду діяльності в Україні менший зі пропозицію, що призводить до високої вартості інтерім-послуг.

По-перше, нерозуміння українськими підприємцями суттєвої різниці між категоріями інтерім-менеджерів призводить до незадоволення наданою послугою. Підприємствам-споживачам варто розрізняти види інтерім-спеціалістів та не вимагати від, наприклад, «терапевта» виконання задач «прогресора» або «могильника» [4].

По-друге, замовники можуть мати недобросовісні наміри використання праці інтерім-менеджерів. Підприємці навмисне приховують справжні цілі від найманих спеціалістів для того, аби перекласти на них відповідальність за провину або невдачу.