Підходи науковців до визначення феноменів "команда", "робота в команді"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет імені Альфреда Нобеля

Підходи науковців до визначення феноменів «команда», «робота в команді»

Карпова М.Є., аспірант кафедри педагогіки та психології

Анотація

У статті розкрито сутність понять «команда», «робота в команді», погляди науковців щодо визначення цих феноменів. Акцентовано увагу на систематиці істотних ознак команди , а також доведено, що робота в команді неможлива без чіткої координації дій, відкритої комунікації, згуртованості, спільного ухвалення рішень. Зазначено, що доробки науковців щодо визначення понять «команда», «робота в команді» стають невід'ємними в процесі освітньої підготовки майбутніх педіатрів.

Ключові слова: педіатр, команда, робота в команді.

Аннотация

В статье раскрыта сущность понятий «команда», «работа в команде», взгляды ученых на определение этих феноменов. Акцентировано внимание на систематике существенных признаков команды, а также доказано, что работа в команде невозможна без четкой координации действий, открытой коммуникации, сплоченности, совместного принятия решений. Отмечено, что наработки ученых по определению понятий «команда», «работа в команде» становятся неотъемлемыми в процессе образовательной подготовки будущих педиатров.

Ключевые слова: педиатр, команда, работа в команде.

Abstract

The article reveals the essence of the concepts “team” and “teamwork”, as well as views of some academics on the definition of these phenomena. The author focused her attention on the systematics of significant characteristics of a team, and proved that teamwork is impossible without coordinated actions, open communication, cohesion andjoint decision-making. The academic works on choosing appropriate definitions for the concepts “team” and “teamwork” have become inherent in the training of future pediatricians.

Key-words: pediatrician, team, teamwork.

команда комунікація згуртованість

Постановка проблеми. Актуальність дослідження обумовлена процесами реформування системи охорони здоров'я, яке передбачає перехід на нові принципи надання первинної медико-санітарної допомоги населенню та потребує вдосконалення підготовки фахівців, що матимуть якісно новий рівень професіоналізму та компетентності. «Національна стратегія реформування системи охорони здоров'я в Україні на період 2015-2020 рр.» [1] Міністерства охорони здоров'я (далі - МОЗ) визначила ключові проблеми системи охорони здоров'я, шляхи формування державної політики в медицині та зміни в системі підготовки медичних кадрів шляхом підвищення кваліфікації персоналу з подальшим його розвитком.

У сучасних умовах через інтенсифікацію професійної діяльності у сферах освіти, держслужби, у банківській сфері та в медицині значною мірою зростає роль команд,які дозволяють об'єднати й інтегрувати індивідуальні зусилля працівників для вирішення складних, напружених професійних завдань і створити атмосферу партнерства. У галузі охорони здоров'я командний підхід застосовувався в геріатричній практиці (лікарня для літніх людей) і в роботі екстреної медичної допомоги [2, с. 15-16]. Сьогодні зазначений підхід має реалізовуватися і в педіатрії, що потребує глибокого вивчення проблеми командної роботи, шляхів формування в майбутніх педіатрів умінь роботи в команді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У закордонній психології проблема виявлення сутності феномена «команда» й особливостей функціонування командної роботи висвітлюється в управлінні та менеджменті такими вченими, як: М. Белбін, М. Вест, Р. Дафт, Дж. Кенджемі, К. Ковальські, Ф. Лютенс, П. Мучинські, Дж. Ньюстром, Л. Сміт, М. Паркінсон, X. Пейро, Б. Такмен, Д. Торрингтон, К. Фопель та ін. в українській психології зазначене питання розробляли В. Барко, Л. Карамушка, Н. Клокар, С. Максименко, В. Михайленко, О. Філь та ін., які дослідили певні аспекти діяльності команд у системі державної служби, у бізнесі, освітніх організаціях, спорті. Аналіз характеристик ефективних команд у галузі охорони здоров'я на рівнях організаційної структури, командних процесів та індивідуального внеску кожно- гоі з членів команд презентували Ш. Микан і С. Роджер [3, с. 179-192]. Незважаючи на існування ґрунтовних досліджень, дане питання потребує подальшого вивчення.

Постановка завдання. Метою статті є розкриття підходів науковців до феноменів «команда» і «робота в команді».

Виклад основного матеріалу дослідження. Що стосується сутності феномена «команда», то в науковій літературі можна простежити наявність розмаїття поглядів як закордонних, так і вітчизняних дослідників.

Так, Клаус Фопель, німецький психолог та психотерапевт, відомий як популяризатор так званих інтерактивних ігор, що базуються на принципі партнерської взаємодії, визначає команду як невелику групу однодумців, що вирішують спільне завдання, володіють взаємодоповнюючими навичками й якостями, разом формують мету та стратегію своєї роботи, за яку несуть спільну відповідальність [4, с. 214-221]. На думку П. Мучинські [5, с. 310], команда - це обмежене спеціальне об'єднання, що працює всередині організації, із чіткою ідентифікацією членства та чітко визначеною сукупністю завдань. М. Геллерт і К. Новак визначили, що команда є групою людей, які мають спільні цілі, взаємодоповнюючі навички та вміння, високий рівень взаємозалежності та розділяють відповідальність за досягнення кінцевих результатів. Команді властивий ефект синергії [6, с. 181-183].

Що стосується визначення феномена «команда» в роботах російських авторів, то знаходимо багато цікавих підходів. Заслуговує на увагу дослідження О. Александрової, яка розкриває команду як ефективну, конструктивну міжособистісну взаємодію, з яскраво наголошеною особистою відповідальністю, професіоналізмом кожного співробітника, позитивним мисленням і, відповідно, орієнтацією на спільний, а не індивідуальний, успіх, здатністю скоординовано працювати на спільний результат [7, с. 15].

В. Гайда акцентує увагу на тому, що команда - група із чітко окресленим складом людей, диференціацією ролей між ними; група, перед якою поставлене завдання, сформульоване так, щоб результат його виконання можна було відокремити та виміряти [8, с. 477-480]. У дослідженнях колективу під керівництвом Т. Зінкевич-Євстигнеєвої підкреслюється, що команда є групою спеціалістів, зацікавлених у досягненні спільного результату [9, с. 71-72], а не групою, якою вільно може командувати керівник. Доповнюючи цю думку, В. Новиков і Н. Фетискін наполягають на тому, що команда - це завжди союз однодумців, які згуртовані навколо спільної мети [10, с. 132-135].

Цікавою для нас виявилася думка українських фахівців Л. Карамушки й О. Філь, які у своїх дослідженнях зазначають, що команда - це група, яка характеризується цілеспрямованою, узгодженою роботою спеціалістів, які працюють над вирішенням спільно визначеного комплексного завдання, поєднуючи різні знання, уміння та навички в процесі виконання командних ролей і використовуючи партнерські принципи взаємодії [11, с. 154-162]. Як стверджують Р. Гріфін і В. Яцура, команда - група працівників, яка працює як цілісна одиниця, часто з обмеженим наглядом або й без нагляду для виконання завдань, функцій і дій, пов'язаних із роботою [2, с. 242-244].

Отже, аналізуючи погляди дослідників на феномен «команда», варто зазначити, що досліджуване поняття має низку спеціальних ознак і характеристик: цілеспрямованість діяльності, узгоджена робота спеціалістів, об'єднання зусиль членів команди, зацікавленість у досягненні спільного результату, особиста відповідальність, професіоналізм кожного члена команди, високий рівень взаємозалежності.

Дослідники єдині в тому, що феномен команди зумовлюється особливостями професії та існує як ситуативно (виконання завдань за деякий проміжок часу), так і більш тривало. Наша увага прикута до тривалого існування феномена команди, виходячи з того, що педіатр кожного дня спілкується із хворою дитиною, її батьками, які задіяні в лікувальному процесі. На результат лікування впливають стосунки педіатра з колегами по роботі, адміністрацією медичного закладу (якщо стан здоров'я дитини потребує консультації або втручання інших фахівців-меди- ків). Варто зазначити, що важкі захворювання та малий вік пацієнтів досить часто потребують колегіальних рішень як у діагностиці, так й у виборі стратегії лікування. Досить часто діагностичні й лікувальні рішення стають реальними лише за умов об'єднання інтелектуальних і вольових зусиль лікарів, чіткої постановки цілей і дотримання принципів взаємодії лікарів різних спеціальностей, що поєднують знання, уміння та навички. Все це робить медичну допомогу своєчасною та дозволяє уникати нераціонального використання обладнання, ресурсів, ідей та енергії.

Зважаючи на вищезазначене, у контексті нашого дослідження феномен «команда» можна визначити як групу людей, спільна діяльність якої є цілеспрямованою й узгодженою взаємодією на основі синергічно координованих, професійно орієнтованих знань, навичок і особистісних якостей, що поєднують стратегію роботи, спільний результат і спільну відповідальність протягом тривалого часу.

Зазначимо, що кожен член команди має бути компетентним, мати довіру до інших та приймати їхні думки та рішення. У цьому контексті цікавою є система істотних ознак команди (А. Петровський [12, с. 20-42]). Згідно з ідеями автора, особливості командної діяльності полягають: у консолідованій спільності (злитті в одне ціле знань, умінь, емоцій); у вирішенні спільного завдання; в ефекті позитивної синергії; у необхідності нормативно-рольової взаємодії, яка базується на діяльнісній компетентності кожного учасника; у рольовій доцільності (лідер, виконавець, генератор ідей тощо); у налагодженій системі розподілу відповідальності; у ціннісно-рольових взаєминах (міжособистістні стосунки захищають від вигорання, підтримують єдність команди, сприяють внутрішній мотивації діяльності кожного члена команди). Дані погляди є вагомими для розуміння особливостей роботи в команді та вимог, які висуваються до її членів.

Надалі ми сфокусуємося на теоретичному аналізі феномена «робота в команді».

Зазначимо, що феномен «робота в команді» був розкритий колективом англійських дослідників (Д. Торрингтон, Л. Холл і С. Тейлор), які вивчали завдання управління людськими ресурсами та різними процесами, пов'язаними з людськими ресурсами всередині й навколо організацій [13, с. 348-356]. Саме ці автори стверджували, що командна робота - це засіб розширення повноважень працівників, чинник безперервного корпоративного вдосконалення та розвитку організації. У роботах західних дослідників наголошується на тому, що робота в команді є способом використання таланту та професійних навичок людей, розкриває їхній потенціал, вдосконалює та зміцнює результат. До того ж командна робота дозволяє спрямувати найважливіші ресурси кожного фахівця на розв'язання поставленої мети та досягнення результату, який перевищує результат діяльності окремо взятої людини. Вона є ефективною, насамперед, у проблемних ситуаціях, коли потребується прийняття негайного рішення з великою відповідальністю за результат [14, с. 221-228].

Дана позиція є найбільш слушною для характеристики командної роботи педіатрів.

Аналізуючи переваги та недоліки роботи в команді, зупинимося на думках дослідників щодо переваг командної роботи. Так, наприклад, однією з переваг є те, що командна робота виступає засобом залучення талановитих працівників до співпраці, засобом розширення їхніх повноважень, сприяє розкриттю потенціалу кожного учасника для зміцнення команди [13, с. 346-351]. Інші дослідники, аналізуючи позитивні аспекти, зосереджують увагу на емоційному складнику командної роботи, що відбиває почуття гордості за приналежність до команди, відчуття підтримки. Так, у дослідженнях Т. Зінкевич-Євстигнеєвої підкреслюється, що робота в команді підвищує мотивацію в людини, дає перспективи зростання, а також покращує моральний клімат і знижує плинність кадрів [9, с. 114]. На думку В. Пу- гачова, робота в команді має величезну ефективність, тому що дозволяє вирішувати складні завдання, які не до снаги вирішити індивідуально, а також стимулює появу новаторських ідей і пропозицій, завдяки чому знижується ризик помилки та зростає задоволеність працею [15, с. 134-138].

У працях відомого українського психолога Г. Ложкіна приділяється увага роботі в команді як «невідкладній допомозі» в ситуації подолання кризи та моніторингу організації, вироблення стратегічних рішень в умовах нестабільної ситуації. Дослідник порівнює командну роботу з новим потужним ресурсом розвитку організації, що дозволяє досягати поставленої мети [16, с. 52-58]. Погляди Г. Одинцової зацікавили нас цілою низкою переваг командної роботи, а саме: співпраця талановитих людей, що генерують ідеї та здатні вплинути на зміну пасивної поведінки інших членів команди; запобігання опору змінам; підвищення мотивації; підвищення якості управлінських рішень і спрощення їх реалізації [11, с. 87-91]. На підставі вищезазначеного доходимо висновку, що командна робота демонструє значні переваги порівняно з індивідуальною діяльністю людини щодо досягнення поставленої мети.

Проте, вивчаючи роботу в команді, варто враховувати й наявні недоліки, а саме: командна робота не є швидкодіючим засобом і може не виправдати очікувань, а помилки в її керівництві призводять до конфліктів [13, с. 412-418]; концентрація висококваліфікованих фахівців на вирішенні неважливого завдання є нерентабельною та потребує додаткового навчання і додаткових коштів на розвиток [9, с. 75-79]; проблеми із психологічною сумісністю членів команди; труднощі з дотриманням принципів взаємодії (зберігати відчуття довіри один до одного, конструктивно спілкуватися, спільно розвиватися, виявляти толерантність і взаємну турботу); різні реакції членів команди на ситуативні зміни в її складі; розбіжності командних цілей і особистісного розвитку та власних інтересів її членів [11, с. 139-146] та ін. Дані аспекти варто враховувати під час підготовки майбутніх педіатрів до роботи в команді.

Значну увагу дослідники акцентують на особистісних якостях фахівців - членів команди. Для нас є цікавою думка колективу авторів (Р. Аблязов, Г. Падурець, І. Чудає- ва), які зазначили, що для ефективної роботи в команді фахівці мають володіти такими якостями [17, с. 185-193]: організованістю (здатністю планувати та чітко регламентувати діяльність; тримати під контролем масу справ і деталей, вчасно реагувати на відхилення, що виникають; коротко і ясно висловлювати думки про справу, писати ділові листи, створювати корпоративний колектив); інтелектом (здатністю діяти розумно, наявністю раціонального мислення в поєднанні із кмітливістю, аналітичністю і системністю мислення); корпоративністю мислення (націленістю на загальний результат; готовністю до виконання роботи за межами посадових обов'язків, здатністю створювати комфортний клімат і дружні відносини); креативністю мислення (здатністю до виявлення і постановки проблем, генерації ідей; оригінальністю і нестандартністю мислення; вірою в себе й амбітністю); етичністю (здатністю, вимагаючи виконання яких-небудь правил, строго дотримуватися їх самому; відкрито визнавати свої помилки; не давати критичні зауваження на адресу людини, що виправила помилку); наполегливістю (здатністю ухвалювати рішення з питань будь-якої складності компетентно і самостійно); здоров'ям (добрим фізичним, психічним і духовним станом; умінням відволікатися від неприємних думок, знімати нервову напругу; відсутністю шкідливих звичок); здатністю до ризику (умінням мислити і діяти нестандартно, схильністю до експериментування); комунікабельністю (здатністю легко встановлювати контакти, координувати дії людей, слухати і чути співрозмовників); почуттям гумору. На нашу думку, всі вищезазначені характеристики дуже доречні для професійної роботи фахівців у галузі охорони здоров'я, а їх розвиток сприяє командному вирішенню складних клінічних задач, пов'язаних із діагностикою та лікуванням хворих.

Висновки із проведеного дослідження. У підсумку зазначимо, що аналіз підходів науковців до визначення феномена «команда» дозволив дійти висновку, що командою називають групу людей, спільна діяльність якої є цілеспрямованою й узгодженою взаємодією на основі синергічно координованих, професійно орієнтованих знань, навичок і особистісних якостей, що поєднують стратегію роботи, спільний результат і спільну відповідальність протягом тривалого часу. З'ясовано вимоги до членів команди, особливості командної роботи, позитивні та негативні аспекти командної роботи.

Що стосується подальших наукових розвідок, то погляди закордонних і українських дослідників на феномени «команда» та «робота в команді» нами враховані в процесі обґрунтування доцільності командної роботи в діяльності майбутніх педіатрів.

Література

1. Національна стратегія реформування системи охорони здоров'я в Україні на період 2015-2020 рр.

2. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: [підручник] / Р. Гріфін, В. Яцура; наук, ред.: В. Яцура, Д. Олесневич. - Львів: Бак, 2001. - 624 с.

3. Mickan S. Characteristics of effective teams: a literature review / Sharon Mickan, Sylvia Rodger II Australian Health Review. - 2000. - Vol. 23.-P. 179-192.Фопель К. Команда. Консультирование и тренинг организаций / К. Фопель; пер. с нем. - М.: Генезис, 2002. - 395 с.

4. Мучински П. Психология, профессия, карьера / П. Мучински. - 7-е изд. - Спб.: Питер, 2004. - 544 с.

5. Геллерт М., Новак К. Все о командообразовании: [руководство для тренеров] / Манфред Геллерт, Клаус Новак; пер. с нем. - М.: Вершина, 2006. - 352 с.

6. Александрова Е. Педагогические команды как средство активизации инновационной деятельности образовательных учреждений: автореф. дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Е. Александрова; Ин-т образования врослых РАО - Санкт-Петербург, 2007. - 23 с.

7. Гайда В. Формирование команды / В. Гайда // Психология работы с персоналом в трудах отечественных специалистов; сост. и общая редакция Л. Винокурова. - СПб.: Питер, 2001. - 647 с.

8. Зинкевич-Евстигнеева Т., Фролов Д., Грабенко Т. Технология создания команды / Т. Зинкевич-Евстигнеева, Д. Фролов, Т. Грабенко. - СПб.: Речь, 2002. -216 с.

9. Новиков В., Фетискин Н. Цели и возможности психологии инновационного управления / В. Новиков, Н. Фетискин // Психологический журнал. - 2002. - №3.-С. 132-135.

10. Карамушка Л., Філь О. Формування конкурентноздатної управлінської команди: на матеріалі діяльності освітніх організацій: [монографія] / Л. Карамушка, О. Філь. - К.: ІНКОС, 2007. - 268 с.

11. Петровский А. Возникновение и сущность стратометрического подхода к психологии коллектива / А. Петровский // Психологическая теория коллектива; ред. А. Петровский. - М.: Педагогика, 1979. - С. 20-42.

12. Торрингтон Д., Холл Л., Тэйлор С. Управление человеческими ресурсами: [учебник] / Д. Торрингтон, Л. Холл, С. Тэйлор; пер. 5-го англ, издания; научи, ред. перевода А. Хачатуров. - М.: Издательство «Дело и сервис», 2004. - 572 с.

13. Роббинс X., Финли М. Почему не работают команды? Что идет не так, и как это исправить / X. Роббинс, М. Финли; пер. с англ. - М.: Добрая книга, 2005. - 304 с.

14. Пугачев В. Руководство персоналом организации: [учебник] / В. Пугачев. - М.: Аспект-Пресс, 2002. - 279 с.

15. Ложкін Г. Команда як колективний субєкт спільної діяльності / Г. Ложкін // Соціальна психологія. - 2005.-№6.-С. 52-58.

16. Аблязов Р., Падурець Г., Савченко С. Гендерный паритет в менеджменте? / Р. Аблязов, Г. Падурець, С. Савченко // Економічні проблеми теорії та практики: збірник праць: у 5-ти т. - Випуск 207. - Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ 2005. - С. 185-193.

Размещено на Allbest.ru