Розвиток учення про функції менеджменту в науковій спадщині Анрі Файоля

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Освітня галузь - складна педагогічна система. Успішність її діяльності визначається впливом багатьох чинників. Одним із визначальних, який забезпечує ефективність функціонування освітніх систем, є управління. Його результативність, як засвідчує світовий досвід, забезпечується не адміністративно-функціональною моделлю, а менеджментом.

Менеджмент як наука є відносно новою. її виникнення пов'язують із початком XX століття. Вагомий внесок у її розвиток зробив Анрі Файоль. Проте постать А. Файоля для багатьох управлінців маловідома. Тому природним є протиріччя між актуальністю ідей ученого та недостатнім оволодінням ними керівниками освітніх установ. Це протиріччя зумовило тему статті.

У монографіях, навчальних посібниках, наукових статтях, які розкривають ґенезу менеджменту, акцентується увага на ролі та внеску Анрі Файоля у розвиток менеджменту як науки. Авторами таких досліджень є Б. Андрушків, Е. Комаров, М. Лукашевич, Л. Орбан-Лембрик, Г. Осовська, Ф. Хміль та ін.

Актуальність ідей та окремі аспекти управлінської концепції вченого розкрито у дослідженнях Є. Вергілеса, Є. Іванова, Л. Орбан- Лембрик, І. Остапйовського, Т. Остапйовської, О. Мармази, І. Семенко, В. Чаус.

Більшість науковців солідарні в тому, що на виникнення й розвиток науки про менеджмент загалом та освітній менеджмент зокрема мали визначальний вплив чотири важливих підходи: виділення шкіл управління, процесний, системний та ситуаційний.

Фундатором однієї з наукових шкіл був Анрі Файоль. У літературі її називають класичною, або адміністративною школою. В основу наукових ідей цієї школи покладено його власний тридцятилітній досвід успішного управління великою гірничо-металургійною компанією у Франції.

Американці не випадково називають Файоля батьком менеджменту. Адже він уперше дає визначення управління і розглядає його як цілісний процес на рівні організації. Заслугою Файоля є обґрунтування принципів управління. Новаторською не лише для його часу, а й для сьогодення є обґрунтування ідеї безперервної освіти в царині менеджменту [5].

Не втратили актуальності ідеї вченого, пов'язані з обґрунтуванням функцій управління. У роботі «Загальне і промислове управління» він виділяє такі функції: передбачення, організацію, розпорядництво, координування, контроль [1; 2].

Аналіз творчої спадщини науковця дозволяє стверджувати, що суттєвим та важливим для управління є передбачення. Воно, за Файолем, дозволяє спроектувати майбутнє і визначити дії для його реалізації. Невід'ємною складовою цього процесу є формування програми дій. Вона одночасно поєднує кінцеву мету, керівну лінію поведінки, етапи та засоби діяльності.

Програма дій - це підготовлений і передбачений на визначений період процес діяльності організації. Притаманним для хорошої програми є такі риси: єдність, неперервність, гнучкість, точність.

Для розробки хорошої програми, на думку Файоля, керівний персонал має володіти:

- мистецтвом управління людьми;

- великою активністю;

- певною моральною мужністю;

- стійким службовим становищем;

- визнаною компетентністю в професійній діяльності підприємства;

- визнаними загальними діловими якостями [2].

Реалізація програми дій неможлива без належної організації діяльності підприємства. Організувати, вважав Файоль, - це означає забезпечити установу всім необхідним для її функціонування. Сировину, обладнання, гроші та персонал Файоль поділяє на матеріальний та соціальний організм. Володіючи необхідними матеріальними ресурсами, персонал, соціальний організм виконує шість груп операцій: технічні (виробництво й обробку), комерційні (купівлю, обмін та продаж), фінансові (залучення й використання коштів), страхові (страхування, охорону майна і людей), облікові (бухгалтерію, калькуляцію, облік, статистику), адміністративні (організацію, розпорядництво, координування і контроль), які забезпечують функціонування організації.

При цьому соціальний організм має виконувати такі адміністративні місії:

- піклуватися про те, щоб програма дій була зрілою, підготовленою і неухильно виконувалася;

- піклуватися, щоб матеріальна та соціальна структури відповідали меті, ресурсам і потребам організації;

- установити єдину, компетентну та енергійну дирекцію;

- узгоджувати дії, координувати зусилля;

- формулювати зрозумілі, чіткі й точні директиви;

- сприяти хорошому добору працівників (на чолі кожного відділу повинна стояти компетентна і ділова людина, кожен службовець має бути на такій посаді, де він може принести найбільшу користь);

- чітко визначити компетенцію;

- заохочувати ініціативу та відповідальність;

- справедливо і майстерно винагороджувати за виконану роботу;

- встановлювати покарання за проступки та помилки;

- слідкувати за дисципліною;

- пильнувати, аби власні інтереси були підпорядковані загальним інтересам підприємства;

- уважно слідкувати за дотриманням принципу єдності розпорядництва;

- підтримувати матеріальний та соціальний порядок;

- установити за всім контроль;

- боротися зі зловживаннями регламентацією, з бюрократичним формалізмом, паперовою тяганиною та ін. [2].

Важливими питаннями, пов'язаними із реалізацією організаційної функції, є формування структури та персоналу організації. Розкриваючи це питання, актуальними, на нашу думку, є поради Анрі Файоля щодо елементів кваліфікації керівників і працівників підприємств та установ.

Ними є:

- здоров'я та фізична витривалість;

- розум і розумова працездатність;

- моральні якості;

- загальний запас знань;

- адміністративні пізнання;

- пізнання у сфері інших функцій [2].

Для менеджерів, за Файолем, мають бути притаманні такі риси та знання:

- здоров'я і фізична витривалість;

- розум і розумова працездатність;

- моральні якості;

- широкий кругозір;

- адміністративна установка;

- загальне знання всього, що має відношення до суттєвих функцій;

- більш глибока компетентність у специфічній для даної установи професії [2].

Сформувавши структуру та персонал організації, управлінець повинен спонукати їх працювати. Перехід від побудови соціального організму до конкретної діяльності пов'язаний із виконанням розпорядницької функції менеджменту. Розпорядництво як мистецтво управління персоналом передбачає залучення підлеглих до виконання мети та програми діяльності організації.

Для більш ефективного впровадження розпрядництва менеджер, на думку Файоля, має:

- глибоко знати власний персонал;

- звільняти нездібних працівників;

- добре знати договори між підприємством та підлеглими;

- подавати гарний приклад для персоналу;

- здійснювати періодичні огляди підприємства, під час цих оглядів використовувати синоптичні таблиці;

- проводити наради зі своїми головними співробітниками для досягнення єдності управління й узгодження зусиль;

- не завантажувати свою увагу дрібницями;

- - домагатися, щоб серед персоналу панувала дієвість, ініціатива, відчуття обов'язку [2].

Забезпечення дієвості та успіху неможливо без функції координування. Адже вона спрямована на узгодження дій усіх структурних підрозділів при виконанні різних груп операцій, з метою забезпечення ефективності функціонування та успіху організації.

На практиці координування передбачає: надавати матеріальному й соціальному організмові кожного підрозділу відповідних пропорцій, щоб вони могли добре й економно виконувати свої функції; враховувати, які та чи інша дія має наслідки і впливає на хід дій в організації; зіставляти витрати з фінансовими ресурсами; пристосовувати засоби до об'єкта впливу; ставити на передній план суттєве, а на задній - другорядне.

Результатами успішної координації є узгодженість діяльності всіх структурних підрозділів; кожний із них точно усвідомлює свою участь у загальному ділі; хід справ постійно узгоджується з обставинами.

Натомість на підприємствах із поганою координацією спостерігається протилежна картина, і як результат - ніхто не проявляє інтересу до спільного успіху, відсутня ініціатива, відданість справі.

Для того, щоб уникнути некоординованості, Файоль рекомендує дієвий засіб - проведення нарад керівників служб та підрозділів. Завдяки щотижневим нарадам персонал постійно перебуває у стані готовності, йому легше виконувати свої обов'язки, дії персоналу та підрозділів завжди узгоджуються.

Інформацію про перебіг справ в організації, їхню координованість забезпечує функція контролю. А. Файоль надавав цьому важливого значення. Вчений вважав, що контроль дозволяє встановити, чи все відбувається відповідно до програми дій, наказів та встановлених принципів. Метою контролю є виявлення помилок та відхилень, щоб можна було їх виявити й уникнути в майбутньому. Тому він повинен застосовуватися до всього: речей, осіб, дій. розпорядництво персонал організаційний

Контроль буває дієвим та недієвим. Дієвий той, що проводиться вчасно і супроводжується санкціями. Недієвий - результати якого використовуються невчасно або кладуться під сукно. Також, підкреслював науковець, необхідно уникати, щоб контроль не привласнював собі розпорядчі та виконавські функції. Цього можна досягнути, на його думку, точним визначенням компетенції контролю та меж, за які він не повинен поширюватися.

Суттєвим для контролю є вибір особи, котра його здійснює. На переконання Файоля, головними умовами, яким має відповідати контролюючий, є: компетентність, почуття обов'язку, незалежність від контрольованого, здатність до самостійних суджень, тактовність.

В умовах сьогодення важлива роль відводиться управлінню загальноосвітньою школою. Сучасний керівник має бути не звичайним управлінцем, а менеджером. Опанувати це складне ремесло можна у поєднанні практичної діяльності з упровадженням досягнень педагогічної науки. Засади сучасного освітнього менеджменту беруть початок із наукових шкіл управління.

Значимою є діяльність фундатора класичної школи Анрі Файоля. Значення його спадщини полягає в тому, що він уперше вводить у науковий обіг термін «управління», розробляє його універсальні принципи, розглядає цей процес на рівні організації. Також заслуговують на увагу запропоновані вченим функції управління. Багато з ідей, пов'язаних із вченням про функції менеджменту, актуальні й сьогодні. Тому наукова спадщина Анрі Файоля потребує глибокого вивчення та популяризації як серед науковців, так і серед практиків.

Проведене дослідження не претендує на повне розв'язання порушеної проблеми. Але робота над статтею дозволила окреслити перспективи подальших наукових пошуків. Ними, на нашу думку, є проблеми менеджменту персоналу освітніх закладів у творчому доробку Анрі Файоля.

Література

1. Файоль А. Общее и промышленное управление. Ч. І. Необходимость и возможность административного образования. Гл. І. Определение управления.

2. Файоль А. Общее и промышленное управление. Ч. ІІ. Принципы и элементы управления. Гл. 2. Элементы управления.

3. Вергилес Э.В. Анализ принципов управления Анри Файоля [Текст] / Э.В. Вергилес. - М. : Изд-во Моск. гос. ун-та экономики, статистики и информатики, 2001. - 28 с.

4. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: секрети успішного управління [Текст] / О.І. Мармаза. - X. : Основа, 2005. - 176 с.

5. Остапйовський І.Є. Актуальність ідей Анрі Файоля в умовах сьогодення [Текст] / І.Є. Остапйовський, Т.П. Остапйовська // Формування професійної культури керівника навчального закладу в сучасному освітньому середовищі: зб. матеріалів / укл. М.О. Сташенко. - Луцьк : ВІППО, 2015. - C. 82-86.

Размещено на Allbest.ru