Управління результативністю в міжнародному бізнесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Чому ХХІ століття не гарантує компанії конкурентної переваги з доступом до важливої інформації

2. Аналіз змісту типових звичок керівників відомих компаній, що потерпіли фіаско

Висновки

Література

Вступ

Конкурентоспроможність є підсумком, що фіксує присутність конкурентних переваг, без них неможлива конкурентоспроможність. Але присутність окремих конкурентних переваг не надає автоматичних привілеїв. Лише в комплексі вони можуть впливати при виборі кращого.

Зміна технології може створити нові можливості для розробки продукту, новітні методи маркетингу, виготовлення або доставки і удосконалення супутніх послуг. Саме вони частіше передують стратегічним важливим нововведенням. Новітні галузі виникають при зміні технології дозволяють виникати новітньому продукту. Зміна лідерства, швидше виникає тільки в тих галузях, в яких є різка зміна технології яка робить постарілі пізнання і фонди колишніх фаворитів у галузі.

Звичкою називають потреби людини виконувати певні дії як на роботі так і в побутових умовах. Звичка і досвід в чому схожі - повадки ще автоматизовані методи виконання дій, які зміцнилися в результаті багаторазового відновлення. У базі повадок ще лежать динамічні стереотипи. Однак звичка - це досвід, який став необхідністю. Якщо людина якимось чином не виконує звичайних дій, у нього виникають неприємні переживання та емоції незадоволеності. Досвід є ймовірністю успішної реалізації дій, звичка - збудження створювати ці діяння.

1. Чому ХХІ століття не гарантує компанії конкурентної переваги з доступом до важливої інформації

Конкурентна перевага - це ті властивості, характеристики продукту або марки, які формують для компанії певні переваги над своїми конкретними перевагами. Ці властивості можуть належати до самої продукцію, або додаткових послуг, до форм виробництва, реалізованої або специфічної для компанії або продукції (Ж. Ж. Ламбен) [2].

Забезпечення ефективного розвитку економіки є одним із головних завдань сучасності. Її вирішення може бути за умови формування конкурентоспроможних підприємницьких структур, успіх діловитості яких залежить від уміння вчасно і майстерно протистояти трансформації в скрутному, динамічному ринковому середовищі. Відібрана і опрацьована інформація виступає головним індикатором конфігурацій і показує на необхідність певних дій, застереження, дозволяють уникати або зменшувати негативні наслідки їх дії. Таким чином, інформація перетворюється на важливе майно, яке дозволяє вирішувати поточні завдання, гарантує значущі і стійкі конкурентні переваги і довгострокове формування компанії. Пізнання досконалої, достовірної, актуальної та оперативної інформацією дає можливість підприємству отримати конкурентні переваги, зменшувати фінансові ризики, відмінно допомагати і акомпанувати процесу прийняття зважених, обґрунтованих управлінських рішень в умовах, наближеної досяжної перспективи. Крім такого, ефективність застосування інформаційних ресурсів в системі управління підприємством дозволяє визначити дієздатність господарюючого суб'єкта еластично пристосувавшись до змін в навколишньому середовищі і здійснювати поставлені завдання для досягнення стратегічних цілей [2].

Надбання конкурентних переваг на ринку може бути лише на базі, по-перше, достатнього інформаційного постачання про стан ринку, по-друге, достатньої інформаційної насиченості своєї діяльності. Для компанії, яка жадає до лідерства, потрібно робити принципово не елементарні запаси інформацією та її застосування у своїй господарській діяльності. Так як обсяг інформації безперервно зростає, суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані бути готовими до сприйняття принципово нової інформації, яка може змусити їх докорінно поміняти рідне поняття про перспективи їх подальшого розвитку. Дієздатність еластично пристосуватися до змін ринкового середовища є основою інноваційного характеру діяльності. Джерела отримання управлінської інформації потрібно обирати з урахуванням цілей і завдань розвитку компанії.

Основними характеристиками управлінської інформації вважаються:

· повнота;

· точність;

· оперативність;

· порівняння;

· об'єктивність (достовірність);

· економічність;

· конфіденційність;

· користь.

Зазначені характеристики є дуже важливими для споживача інформації. Однак, як стверджує А. Шастіко подібна повна оцінка якості інформації яка можлива тільки після її використання. Цей феномен отримав назву «інформаційного парадоксу» [5].

2. Аналіз змісту типових звичок керівників відомих компаній, що потерпіли фіаско

У західній науковій літературі, зокрема в працях американських експертів Т. Пітерса і Р. Уотермена, комплексний підхід до управління організацією як певною соціальною системою відкривається на базі 7 рис організації: стратегії, структури, системи ( «жорстких характеристик»), складу співробітників, манери управління, суми звичок ( «м'яких характеристик»), загальних цінностей (інтегруючі властивості).

Згідно їх поняттю, об'єктом управління повинні стати людяні нюанси організації, які впливають в кадровому складі, манерах і звичках, цінностях організації. Більш того, саме ці нюанси і суспільні цінності, людський потенціал організацій, які висуваються в даний момент на передній план і групують навколо себе всі інші 6 рис організації. Комплексність управління ще найбільш зростає, якщо беруть до інтересів не лише внутрішні властивості організації, однак і зовнішні фактори впливу на неї (суперники, діяння уряду, прийняті закони т. д.) [8].

Щоб стати організатором бізнес-катастрофи, людина повинна володіти специфічними власними якостями. Згідно їх вини тисячі людей позбавляються власної роботи, а тисячі інвесторів - власних інвестицій. Шкода, якої вони завдають обчислюється сотнями мільйонів або навіть мільярдами доларів.

Аналізуючи всі відомі науці звички, я відзначив 7 конкретних звичок людей, які терплять невдачі. Практично всі керівники, чиї фірми виявляються на краю безодні, володіють п'ятьма або шістьма з цих особливостей [6].

Звичка №1: вважати, що Ви і Ваша фірма не залежите від подій на ринку активності. У керівників лежить розуміння такого, що вони не є власниками свого всесвіту. Щоб мати шанси на більше, ніж просто на швидкоплинний успіх, фірми необхідно, щоб і споживачі, і постачальники охороняли бажання діяти конкретно з нею. Це означає, що навіть керівництво фірми безперервно зобов'язане переглядати і коригувати свої плани. Про це забувають керівники, які переконані в тому, що вони, і очолювані ними фірми не залежать від подій. Вони шпарко переоцінюють свою дієздатність наглядати за ходом подій і недооцінюють роль впливів зовнішніх факторів.

Звичка №2: повністю ототожнювати себе з компанією.

Володіючи можливістю розрізняти власні інтереси від корпоративних. Надмірне порівняння себе зі своєю компанією призводить до того, що керівник починає робити дурні вчинки. Замість того щоб приймати компанію як незалежний предмет, який потребу турботи, опіки й охорони, керівник, надзвичайно ототожнює себе зі своєю компанією, відноситься до неї як до продовження особистого "Я". Керівники, думають схожим чином, нерідко використовують фірми для реалізації своїх власних амбіцій, незважаючи на безперспективність їх дій з точки зору отримання прибутку.

Звичка №3: не сумніватися в тому, що знаєш відповіді на всі питання.

У світі, де ринок безперервно змінюється, в якому єдиною незмінною величиною іноді є летючість і ймовірність нововведень, завжди знати відповіді на всі питання не може ніхто. Потреба відчувати себе "людиною, якій відомі всі відповіді", не дозволяє такому керівнику навчатися і пізнавати нові відповіді. Якщо мова заходить про дійсно головну проблему, він інтуїтивно прагне як швидше ухвалити, бажаючи зменшити період невизначеності до мінімуму навіть в тому випадку, коли якісь коливання здаються повністю доречними.

Звичка №4: не вагаючись позбавлятися від усіх, хто не виявляє 100% згоди з позицією керівника.

Убезпечуючись від всіх, хто сумнівався і не згоджувався, голова фірми в значній мірі відбирає себе шанс на те, щоб виправляти помилки згідно міркою їх появи.

Звичка №5: бути невтомним пропагандистом і іміджмейкером власної фірми. Загроза полягає в тому, що, насичуючись інтересом і хвалебними піснями преси, такий керівник ризикує змінити акценти, в результаті чого його управлінська активність виявиться поверхневою і неефективною. Замість такого щоб досягати справжніх цілей, він стане насолоджуватися творінням видимості справжніх досягнень. Головні свої прагнення він почне орієнтувати на створення і підтримання відповідної громадської думки, а не на управління компанією. У важких випадках справа може дійти по такого, що він елементарно закінчить розрізняти одне від іншого.

Звичка №6: применшувати ступінь серйозності перешкод. Керівники, виявляють цю звичку, нерідко відмахуючись від всіх проблем так, як ніби мова йде про незначні обтяження, в той час як в дійсності в багатьох випадках вони мають справу з надзвичайно суворими перешкодами.

Звичка №7: уперто дотримуватися старих підходів, які колись забезпечили успіх.

Висновки

Таким чином, інформація є принциповим активом компанії, а тому з метою встановлення стійких конкурентних переваг і заслуги головних пріоритетних напрямків діловитості з'являється об'єктивна потреба всеосяжного управління всіх діапазонів доступних для компанії інформаційних ресурсів і найбільш ефективне їх використання з урахуванням причини ситуаційності.

Переходячи до другого питання, слід зауважити, що для боротьби з перерахованими звичками для витоку керівникам необхідно хоча б навчитися розпізнавати їх. У самого керівника повинна бути здібність зупинитися і перевірити свою діяльність, якщо він раптово побачив, що у нього розгортається якась з даних шкідливих звичок. Принципово ще, щоб найближче оточення керівника фірми усвідомило, що такі звички абсолютно не шляхетні. Якщо керівник відкриває тривіальні симптоми наявності будь-якої з даних звичок, його асистентам варто проявити здивування і, звернути увагу керівника небезпеку такої поведінки.

фіаско економіка управління

Література

1. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоспособности предприятия. Х.: Основа, 1995.

2. 14. Портер М. Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. / А. Олійник. К.: 2006.

3. Хрипач В.Я. Экономика предприятия. Минск.: 2007.

4. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентоспособностью организации. Учебное пособие. - М.: Изд. Эксмо, 2004. - 544 с.

5. Шершньова Зоя Євгенівна. Стратегічне управління: Підручник / Київський національний економічний ун- т. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 700с.

6. Голубков Е. П. Технологія прийняття управлінських рішень / Є. П. Голубков. - М.: «Справа і Сервіс», 2005.- 544с.

7. Дафт Р. Менеджмент. 6-е вид. / Пер. з англ. - СПб.: Пітер, 2004. - 864с.

8. Друкер, Пітер Ф. Ефективний керівник: пров. з англ.- М.: ТОВ «І.Д. Вільямс », 2007.- 224с.

9. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоурі Ф. Основи менеджменту: пров. з англ.- М.: «Справа», 1992.- 702 с.

Размещено на Allbest.ru