Зміни в управлінні розвитком музеїв як складової туристичної інфраструктури

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сьогодні проблемою музейного менеджменту є те, що державне фінансування складає від 95% до 99% від загального фінансування музеїв країни. Відсоток власних надходжень провідних українських музеїв в середньому коливається від 1,22% до 5,11%. Українські музеї повинні додавати в перелік своїх послуг, окрім основних, додаткові послуги, рекламувати їх в Інтернеті. Практика показує, що чим більше асортимент додаткових послуг, тим ефективніше та прибутковіше музейна діяльність завдяки синергетичному ефекту. Частина дослідження присвячена порівнянню досвіду України та Чехії в організації музейного сервісу.

Аналіз діяльності музеїв дає змогу здійснити комплексну характеристику функціонування музею з точки зору управління, маркетингу, фінансування та стратегічного перспективного планування. Обмежене фінансування та пошук шляхів підвищення рентабельності закладів -- одна з актуальних практичних проблем управління музеями. Тривале комерційне спонсорство в українських музеях, на відміну від деяких інших західноєвропейських музеїв, відсутнє через відмінності в менталітеті та загальну ситуацію в країні. Згідно з нашими дослідженнями додаткові музейні послуги повинні підвищити рентабельність музеїв завдяки їх синергетичному потенціалу. Українські музеї повинні додавати в перелік своїх послуг, окрім основних, додаткові послуги, рекламувати їх в Інтернеті, наприклад придбання сувенірів та рекламних матеріалів, послуги харчування та продажу напоїв, транспортні послуги, банкомат, оренда. Частина дослідження присвячена порівнянню досвіду України та Чехії в організації музейного сервісу.

Деякі дослідники вважають, що музеї стають жертвами недостатнього бюджетного фінансування, інші дослідники дійшли висновку, що українські музеї мають некомпетентне неактивне лідерство, яке не просуває проекти для отримання прибутку. Автор статті [4] стверджує, що музеї сьогодні не повинні залежати від бюджетного фінансування. Музеї сьогодні мусять знайти додаткові джерела фінансування. Проте українські музеї як бюджетні установи мають обмежені перспективи для ведення торгівлі чи бізнесу. Фіскальний мінімум не надає податкових споживчих вигод для музеїв з метою їх переходу до комерційної діяльності. Фактична практика бюджетного фінансування музеїв не створює мотивації для збільшення виробництва додаткових послуг. Збільшення надходжень музею призводить, якправило, до скорочення бюджетного фінансування.

В. Рожко вказує на те, що доходи музею знаходяться в межах від 0,01% до 39% і в середньому дорівнюють 10%. Проте автор ставить питання про те, чи є музей установою подібною до банка, прибуток якої залежить від величини вкладу. П. Горішевський, М. Рутинський дотримуються концепції відносин ділових партнерів відповідно до діяльності музеїв, тобто вважають, що туристичні фірми повинні співпрацювати з музейними закладами в екскурсійній діяльності, оскільки автономна діяльність менш прибуткова. Науковець доходить в своєму дослідженні висновку, що музеї мусять відмовитися від державного управління та регулювання (тобто управління «зверху вниз»), орієнтуватися на сучасні потреби відвідувачів і продавати привабливі музейні послуги, щоб ці фактори збільшували прибутки музею (концепція управління «знизу вгору»).

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сьогодні система культурної політики, планування, управління та фінансування музеїв не здатна виконувати власні цілі в сучасних умовах України. Водночас можна досягти суттєвих змін в якості музейного сервісу, які залежать не стільки від бюджету, скільки від організації управління, а саме від знань, вдосконалення системи, застосування свіжих підходів. Прикладом служать певні аспекти ефективної модернізації музеїв: клієнт-орієнтовані послуги та увага до споживача можуть змінити ставлення персоналу і навіть збільшити бюджет [1, с. 9]. управлінський музейний менеджмент брендинг

Політичні інтереси беруть гору над стратегічними розрахунками в музейному топ-менеджменті країни. Ситуація зі звільненням і призначенням директорів провідних музеїв виразно ілюструє цю проблему. Механізм, який гарантував би прозорість та принципи конкурентоспроможності у процедурі призначення топ-менеджерів музеїв, досі не розроблений [1, с. 18].

Мета статті полягає в дослідженні управління музейними закладами на прикладі Національного заповідника «Софія Київська» та Празького граду, що дасть можливості для обґрунтування сучасної концепції розвитку музеїв України як важливих об'єктів туристичної інфраструктури.

Як правило, українські музеї мають функціональну організаційну структуру. Структура музеїв складається з адміністрації, а саме директора, його заступників, вченого секретаря, головного зберігача фондів. Їм підпорядковуються завідуючі відділів, яким підпорядковуються наукові співробітники. Науково-дослідницька робота є пріоритетною сферою діяльності більшості музеїв України і включає наукове комплектування музейних фондів, наукову організацію обліку, збереження, консервації і реставрації колекцій, наукову побудову експозицій й виставок, проведення культурно-масової роботи.

Організація науково-дослідницької діяльності музеїв координується вченою радою музеїв, до якої входять директор, вчений секретар, заступник директора з наукової роботи, провідні спеціалісти музею. Наукові працівники систематично розробляють теми, пов'язані з музейними фондами та експозицією, за допомогою вивчення матеріалів у бібліотеках, архівах, археологічних та етнографічних експедицій тощо.

Результати науково-дослідницької роботи полягають в наукових публікаціях, пов'язаних з музейною проблематикою, реекспозиціях, які проходять сьогодні у багатьох музеях у зв'язку з декомунізацією, тимчасових виставках, розробках путівників та буклетів, нових методичних розробках екскурсій, реставраціях. Приклад подібної діяльності можна простежити на практиці одного з провідних музеїв України -- Національного заповідника «Софія Київська». По-перше, в 2016 р. було випущено буклет заповідника англійською та українською мовами та путівник Софійським собором. По-друге, за 2012--2016 рр. кількість наукових та науково-популярних публікацій зросла від 78 од. до майже 90 од. По-третє, заповідник збільшив випуск поліграфічної та сувенірної продукції в 2012-2016 рр. [2].

Екскурсійна і лекційна робота є другою в пріоритетах музеїв України, а від цього залежить відвідуваність музеїв. Відвідуваність у 2015-2016 рр. відзначається коливаннями, пов'язаними із загостренням політичної ситуації в Україні. За 2015-2016 рр. відвідуваність Національного заповідника «Софія Київська» внаслідок збільшення внутрішнього туристичного потоку збільшується від 169,3 тис. до 200,9 тис. відвідувачів [2] До кризи Національний заповідник «Софія Київська» щорічно приймав 300-400 тис. відвідувачів щорічно. Така ситуація є характерною для музеїв, які орієнтуються на туристів і знаходяться у великих туристичних центрах, таких як Київ, Львів. Однак музеї обласних центрів, сегментом ринку яких є туристи, учні, студенти, навпаки, знизили показники відвідуваності: у 2016 р. під час високого туристичного сезону Національний заповідник «Хортиця», розташований в м. Запоріжжя на о. Хортиця, прийняв лише 120 тис. відвідувачів, тоді як до політичної кризи його щорічно відвідували 250 тис.

Музейні фахівці погоджуються з тим, що нині перед українськими музеями стоїть завдання думати сьогоденням, відкинувши застарілі експозиції та методи роботи, щоб утриматися на ринку дозвілля. Одна з найбільших благодійних організацій, фондованих олігархами, а саме Фонд «Розвиток України» Рината Ахметова, підтримує проведення інноваційної діяльності в музеях [1, с. 13]. «Динамічний музей» - проект Фонду Рината Ахметова [6], який передбачає три гранти з метою модернізації трьох українських музеїв (один в розмірі до 10 млн. гривень, два -- до 250 тис. гривень кожен). Музеї-отримувачі можуть розвинути власні ресурси відповідно до міжнародних музейних стандартів і реалізувати експериментальні проекти або використовувати досвід вітчизняних і зарубіжних музеїв. Музеї державної та комунальної форм власності, колекції яких належать до державної частини музейного фонду України, а загальний річний бюджет яких перевищує 1 млн. гривень або дорівнює йому, можуть брати участь в конкурсі зі своїми пропозиціями. Проектні пропозиції зосереджуються на таких напрямах музейної роботи: розвиток музейного персоналу, нові форми культурно-масової роботи, нові принципи презентації музейних колекцій, нові форми роботи з громадськістю, ЗМІ та потенційними донорами, партнерство і співпраця [5].

Одним з грантових проектів є проект Національного заповідника «Софія Київська» вартістю 38 млн. грн., метою якого є реставрація пам'ятки українського бароко -- Будинку митрополита. В результаті сьогодні проведена повномасштабна реставрація і розроблена ауді- оекскурсія Будинком митрополита [6]. Отже, окремі цільові гранти наявні в Україні, водночас довгострокові фандрайзингові стосунки між музеями та спонсорами не виявлені.

Національний заповідник «Софія Київська» є одним з найпопулярніших екскурсійно-туристичних об'єктів України, що об'єднує 77 пам'яток архітектури. Музейний комплекс включає Софійський музей, Будинок митрополита, Кирилівську церкву, Золоті Ворота, Андріївську церкву, Судацьку фортецю.

Софійський музей зберіг давню архітектуру та унікальний за своєю цілісністю комплекс монументального живопису ХІ ст., а саме 260 кв. м. мозаїк та 3 000 кв. м. фресок, які є шедеврами світового мистецтва. Архітектурно-мистецький ансамбль Софійського собору поєднує в архітектурі та оздобленні елементи українського бароко, в стінописі -- твори XVII ст., XVIII ст. та XIX ст. Внутрішні архітектурні об'єми собору з їх вражаючою кількістю компартиментів обумовлюють надзвичайно складну систему розміщення монументального живопису, який у повному обсязі практично неможливо оглянути під час звичайного одноразового відвідування пам'ятки. Саме тому різноманітні сервісні можливості віртуальної подорожі на сайті заповідника дають змогу дати таку можливість. Такий віртуальний тур був розміщений на сайті заповідника, тому що фахівці заповідника ознайомилися з даними компанії “Harris Interactive” (США), яка спеціалізується на соціологічних та маркетингових дослідженнях, про те, що 73% респондентів вибирають місце для відпочинку або туристичний маршрут в Інтернеті, 69% для прийняття остаточного рішення потребують візуальну інформацію, 59% визнають віртуальні тури найкориснішими для вибору місця відвідування [3].

Сьогодні проблемою музейного менеджменту є те, що державне фінансування складає від 95% до 99% від загального фінансування музеїв країни. Відсоток власних надходжень провідних українських музеїв в середньому коливається від 1,22% до 5,11%. Національний заповідник «Софія Київська» має перевагу бюджетного фінансування (67,7%, або 25 090,4 тис. грн.) над власними надходженнями (32,3%, або 11 997 тис. грн.), однак диспропорція менше, ніж у інших музейних комплексів України. Власні надходження 2016 р. складають 32,3%, структура власних надходжень є такою: 64,9% -- вхідна плата й екскурсійне обслуговування, 22% -- плата за вхід на територію, 5% -- заходи, лекції, концерти, 3,7% -- продаж поліграфічної та сувенірної продукції, 2,4% -- пожертви, дарунки в натуральній формі, 0,2% -- фото- і відеозйомка, 0,1% -- оренда майна (рис. 1).

В музейному менеджменті Національного заповідника «Софія Київська» можна простежити збільшення власних надходжень за рахунок вхідної плати, екскурсійного обслуговування, масових заходів, що притаманно більшості музеїв України. Водночас заповідником використовується зарубіжний досвід в політиці збільшення продажу поліграфічної та сувенірної продукції, прибуток від їх продажу за 2012--2016 рр. збільшився в 3,8 рази (рис. 2). Багато музеїв України публікують наукові видання, але не зацікавлені в продажі друкованої та сувенірної продукції для відвідувачів.

Оскільки Національний заповідник «Софія Київська» дотримується компромісної концепції щодо пріоритетів своєї діяльності, керівництво заповідника неоднозначно оцінює стан збереженості пам'яток Софійського музею, тому вважає недоцільним збільшення його відвідуваності до 800 тис. -- 1 млн., як це було у 80--90-х рр. ХХ ст. В музейних пріоритетах присутня як науково-дослідна робота, особливо реставраційна через специфіку музейного комплексу, так і культурно-масова з акцентом на послугах розважального характеру (дитячі програми, концерти тощо). Крім того, робиться акцент на збільшенні відвідуваності інших музеїв заповідника.

Практика показує, що чим більше асортимент додаткових послуг, тим ефективніше та прибутковіше музейна діяльність завдяки синергетичному ефекту. На території налагоджено продаж сувенірної та поліграфічної продукції, а за межами на прилеглій території надаються послуги харчування.

Щоб виявити, як Національний заповідник «Софія Київська» використовує закордонний досвід музейного менеджменту, можна порівняти його з аналогічними установами, наприклад з Празьким градом (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння основних та додаткових послуг музеїв