Інформаційне забезпечення аналізу інноваційної діяльності підприємств в Україні: стан, проблеми, шляхи їх розв’язання

Поширення глобалізаційних процесів висуває до підприємств нові вимоги, за яких стійкі конкурентні переваги пов'язані з упровадженням підприємствами інновацій різного типу, тому постає нагальна необхідність ідентифікації інформаційного забезпечення аналізу інноваційної діяльності на макрорівні для прийняття раціональних управлінських рішень на основі його проведення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним, методологічним і практичним аспектам аналізу різних проявів та передумов інноваційної діяльності підприємств присвячено праці таких авторів, як О.С. Іванілова та А.Г. Сиром'ятникова [1], Н.В. Єжакової [2], Н. Куцай [3], Н.М. Левченко та Д.К. Носенко [4], І.М. Парасій-Вергуненко [5] та ін.

Як відомо, для проведення державних спостережень Державною службою статистики щорічно розробляється Загальний табель (перелік) форм державних статистичних спостережень, згідно з яким кожне підприємство, яке зареєстроване в Єдиному державному реєстрі, має звітувати про результати своєї діяльності. Форми державного статичного спостереження умовно можна поділити на загально-тематичні, що дають змогу провести аналіз напрямів та основних параметрів операційної діяльності, чисельності та складу персоналу, складу та стану основних засобів та нематеріальних активів, проаналізувати результати та ефективність господарсько-фінансової діяльності, фінансового стану тощо, та спеціалізовані форми, безпосередньо призначені для систематизації інформації стосовно саме інноваційної діяльності підприємства.

Спеціалізовані форми, спрямовані на дослідження саме інноваційної діяльності підприємств, мають суттєві особливості та відмінності від інших форм державних спостережень: містять як кількісні, так і якісні показники -- відповіді на стандартизовані запитання (що зумовлює особливості процедури їх кількісної обробки та представлення аналітичних результатів); мають різний період звітування (що ускладнює проведення динамічного аналізу), складаються різними суб'єктами звітування (що унеможливлює отримання повної інформації).

Більшість спеціалізованих форм звітності заповнюється тільки вибірковим переліком підприємств, визначеними органами державної статистики [7, с. 14]. Це суттєво ускладнює проведення аналізу інноваційної діяльності підприємств, які не увійшли у цей перелік. Аналіз інноваційної діяльності у цьому разі мусить обмежуватися використанням виключно загально-тематичних форм статистичної та фінансової звітності. Вони не дають прямої інформації, необхідної для аналізу інноваційної діяльності, проте дають змогу опосередковано проаналізувати ресурси та потенціал (частково) для її здійснення, а також досягнуті результати (на основі прирістних та порівняльних оцінок).

Загальні макро-передумови для проведення інноваційної діяльності, стан розвитку державної та регіональної інноваційної інфраструктури, стан державної підтримки реалізації інноваційних проектів можливо проаналізувати завдяки інформації, що розміщена на теренах мережі Інтернет. Зокрема, стан інноваційної діяльності України можливо дослідити на основі інформації з офіційного сайту Державної служби статистики у розділі «Наука, технології та інновації», а також у статистичних збірниках Державної служби статистики «Наукова та інноваційна діяльність в Україні» та доповідях щодо даної тематики. Дослідження стану інноваційної діяльності на міжнародному рівні можливе на основі систематизованої інформації міжнародних статистичних організацій (Міжнародного інституту статистики (ISI), Статистичного відомства Європейського Співтовариства (EUROSTAT), Міжнародної асоціації статистичних розрахунків (IASC) тощо). Крім того, існує міжнародна система оцінюючих показників, до яких належать: Глобальний інноваційний індекс (складений Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, Корнелльського університету та міжнародної бізнес-школою Insead); Глобальний індекс інновацій (GII); Європейський інноваційний індекс (EIUS); Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI); Індекс розвитку людського потенціалу (UNDP) тощо. Вторинною ж інформацією можуть слугувати наукові статті та посібники, проте достовірність даних необхідно порівнювати з першоджерелом.

Зміст, цілі та терміни виконання інноваційних проектів, стратегії інноваційного розвитку, ефективність упровадження нових або суттєво поліпшених товарів та послуг, зміст інноваційних процесів, активність використання інноваційної інфраструктури, методи управління інноваційною діяльністю, стан інноваційної культури та інша подібна інформація міститься лише у внутрішньо-організаційних документах підприємства, а також може бути отримана за допомогою спеціально проведених обстежень (опитувань) власників та фахівців підприємства.

Основними формами опитування є анкетування та інтерв'ювання. Відмінність між двома зазначеними формами, як відомо, полягає у формі контакту дослідника та опитуваного. Під час анкетування їх взаємодія опосередковується анкетою. При цьому питання, вміщені в анкеті, респондент інтерпретує самостійно, формулюючи відповідь і зазначаючи її в анкеті. Проте не існує єдиної стандартизованої системи питань через відмінність у цілях проведення опитування. Під час інтерв'ювання контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, який ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує і спрямовує бесіду з кожним окремим респондентом, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Найбільш розповсюджено формою проведення опитування є анкетування (через швидкість одержання результатів та меншу кількість засобів витрачених на опитування). Водночас вірогідність отримання надійної інформації під час анкетування є меншою, ніж під час інтерв'ювання за рахунок зменшення кількості тих, що уникли опитування, і скорочення різноманітних технічних помилок.

Найбільш складним та інформаційно насиченим є аналіз інноваційної діяльності країни, регіону та галузі як зовнішнього щодо підприємства чинника інноваційної активності. Для об'єктивності аналізу необхідно порівняти стан інноваційного розвитку України або окремого виду діяльності (галузі) з показниками інших країн [8]. Досить часто на офіційному сайті Державної служби статистики України інформація є неактуальною (станом на 31.08.2017 розміщені статистичні матеріали за напрямами: кількість працівників наукових організацій за категоріями персоналу, витрати на виконання наукових досліджень і розробок за видами робіт, науково-технічна діяльність, наукова та інноваційна діяльність, проте інформація надана включно до 2016 р., що унеможливлює здійснити аналіз інноваційної діяльності станом на 2017 р.), а методологія складання бази даних є різною, склад показників не є зіставним (так, щоб зіставити показник кількості високотехнологічних підприємств в Україні з аналогічним показником країн ЄС необхідно виокремити підприємства, що за КВЕД належать до високотехнологічних, після чого додати їх та отримати загальну кількість високотехнологічних підприємств). До того ж пошук інформації є складним через відсутність єдиного структурованого путівника.

Враховуючи вищезазначене, можна розробити пропозиції для поліпшення діяльності Державного комітету статистики, а саме: продовжити роботу щодо гармонізації форм звітності з міжнародними статистичними організаціями, прискорити час на обробку первинної статичної інформації та підготовку статистичних звітних форм (щорічників), додати конвертер статистичної інформації в ексель- та ворд-файли, створити структурований путівник для більш швидкого пошуку інформації та додати пошук необхідної інформації за ключовими словами.

Дослідивши джерела інформації стосовно інноваційної діяльності підприємства, необхідно звернути увагу на недосконалість спеціалізованих форм державного спостереження. Так, для якісного аналізу необхідно витратити значну частину часового відрізка на збір належного рівня інформації. Найбільш повна відповідність європейським формам спостереження наявна лише у складі показників Ф-ІНН «Обстеження інноваційної діяльності підприємства» [7, с. 15], проте, на жаль, це обстеження не містить кількісних показників, необхідних для оцінки результативності та ефективності впроваджених інновацій.

Для поліпшення інформаційного забезпечення аналізу інноваційної діяльності пропонується синхронізувати базу даних Державної служби статистики з міжнародними статистичними організаціями, такими як Статистичне відомство Європейського Співтовариства (EUROSTAT), Міжнародний інститут статистики (ISI), Міжнародна асоціація статистичних розрахунків (IASC) тощо.

Для якісного аналізу інноваційної діяльності необхідна не тільки інформація, а й поглиблені знання теоретичних та методологічних аспектів проведення аналізу інноваційної діяльності. Проте в більшості вітчизняних навчальних посібників окремого розділу, присвяченого аналізу інноваційної діяльності, немає. До того ж не сформовано єдиних підходів до змісту та методичного забезпечення аналізу інноваційної діяльності [9--12]. Мають місце суттєві протиріччя та неточності в наявних рекомендаціях щодо напрямів та об'єктів аналізу інновацій, послідовності його проведення, критеріїв оцінювання та формування аналітичних висновків.